Pontifex Maximus, Великий понтифік — спочатку — вища жрецька посаду в Древньому Римі, була довічна. У 753—712 рр. до н. е. посаду займали царі. Великий понтифік був головою Колегії понтифіків і керував так званим жрецьким царем (лат. rex sacrorum), Фламінами і Весталками. Якщо хтось із жерців або самих понтифіків порушував свої обов'язки, Великий понтифік накладав на нього штраф (multa). Хоча народ мав право критикувати рішення понтифіка, у відомих історикам випадках він їх підтримував. Великий понтифік вів також щорічні офіційні записи ознак (annales maximi). Так як Великий понтифік формально не був магістратом, він не носив тогу з пурпуровою облямівкою — його ознакою був залізний ніж (secespita). Для вибору Великого понтифіка в трибунатні коміції вибиралися за жеребом 17 з 35 триб і вони голосували поодинці. Цей порядок був скасований Суллою, але у 63 до н. е.. відновлений Лабіеном. Після Августа посада стала присвоюватися головним чином імператорам. Граціан у 382 р. скасував цей порядок. Пізніше Великими (Верховними) понтифіками стали титулуватися римські Папи, таким чином, посаду Великого Понтифіка можна вважати найдавнішою у Європі посадою що безперервно функціонує.

Статуя Августа, який приноситьб жертву (в образі Pontifex Maximus), Рим, Музей Пія-Климента

Великі понтифіки

Див. також

Список Pontifex Maximus (англ.)

Шаблон:Link FA