Відкрити головне меню
Акула-гоблін
Mistukurina owstoni museum victoria.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Metazoa)
Підцарство: Справжні багатоклітинні (Eumetazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Надклас: Щелепні (Gnathostomata)
Клас: Хрящові риби (Chondrichthyes)
Підклас: Пластинозяброві (Elasmobranchii)
Надряд: Акули (Selachimorpha)
Ряд: Ламноподібні (Lamniformes)
Родина: Скапаноринхові акули (Cetorhinidae)
Jordan, 1898
Рід: Mistukurina
Jordan, 1898
Вид: Mitsukurina owstoni
Біноміальна назва
Mitsukurina owstoni
Jordan, 1898
Mitsukurina owstoni distmap.png
Синоніми
Odontaspis nasutus Bragança, 1904
Scapanorhynchus dofleini Engelhardt, 1912
Scapanorhynchus jordani Hussakof, 1909,
Scapanorhynchus owstoni White, 1937
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Mitsukurina owstoni
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Mitsukurina owstoni
EOL logo.svg EOL: 223970
ITIS logo.svg ITIS: 159893

Mitsukurina owstoni — єдиний представник монотипичного роду Mistukurina родини Скапаноринхові акули. Можливі назви українською мовою — «акула-гоблін»[1], «акула-домовик», «скапаринх», «акула-носоріг», проте вони не підтверджені авторитетними джерелами. Відома із середнього еоцену (45-37 млн років тому). Вимерлими родами даної родини є Anomotodon, Protoscapanorhynchus, Pseudoscapanorhynchus, Scapanorhynchus, Woellsteinia.

Зміст

ОписРедагувати

Досягає довжини 3,8 м і ваги 210 кг, проте траплялися особини до 6 кг. Спостерігається статевий диморфізм: самиці більші за самців. Свою назву отримала за химерну зовнішність: морда цієї акули закінчується довгим дзьобоподібним виростом (у старих акул він менший), а довгі щелепи рухливі, здатні висуватися назовні. Передні зуби — довгі і гострі, а задні — пристосовані для роздавлювання раковин. на верхній щелепі є 35-53 рядків зубів, а на нижній — 31-62. Виріст на носі містить велику кількість електрочутливих клітин і допомагає акулі знаходити здобич в глибоководній темряві. Очі маленькі без мигальної мембрани. Бризгальця знаходяться позаду очей. тулуб доволі стрункий та м'язистий. Печінка дуже велика — сягає 25 % ваги тіла (як і у деяких інших видів акул, вона замінює плавальний міхур). Плавці мають незвичайну для акул закруглену форму. Анальний плавець і черевні плавці добре розвинені і перевищують розмірами спинний плавець.

Забарвлення також незвичайне: близьке до рожевого, рожево-біле (шкіра напівпрозора, і кровоносні судини просвічують крізь неї). Плавці мають блакитнуватий колір.

Спосіб життяРедагувати

Біологія цієї акула слабко вивчена. Досліджено лише 45 особин. Мешкає на глибині від 200 до 1400 м. Живиться донною костистою рибою, головоногими молюсками, ракоподібними. Акула-домовик ловить здобич, висуваючи щелепи і втягуючи в пащу воду разом із здобиччю.

Це яйцеживородна акула. Статева зрілість у самців настає при розмірі у 2,6 м. При цьому для акули характерний внутрішньоматочний канібалізм — більш сильні дитинчата ще до народження з'їдають слабких, і в підсумку на світ з'являється дуже невелика кількість акуленят, проте великих (до 82 см) і добре підготовлених до життя.

РозповсюдженняРедагувати

Зустрічається в теплих і помірних водах всіх океанів. В Атлантиці: від Мексиканської затоки, північної частини південної Америки до островів Зеленого мису, Сенегалу та Мадейри. Трапляється також біля Піренейського півострова, втім не заходить до Середземного моря. В Індійському океані: від південної Африки до Перської затоки та Індії й Шрі-Ланки. У Тихому океані: від Японії (на заході) й Каліфорнії (на сході) до Австралії та Нової Зеландії.

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Ebert, D.A. (2003). Sharks, Rays, and Chimaeras of California. University of California Press. pp. 96-97. ISBN 0-520-22265-2.
  • Kurt Fiedler: Lehrbuch der Speziellen Zoologie, Band II, Teil 2: Fische. Gustav Fischer Verlag Jena, 1991, ISBN 3-334-00339-6