Animals (альбом Pink Floyd)

Версія від 08:13, 7 вересня 2014, створена Dexbot (обговорення | внесок) (Removing Link FA template (handled by wikidata))

Animals (англ. Тварини)  — десятий альбом британського прогресивного рок-гурту Pink Floyd, випущений 23 січня 1977 року студією Harvest Records, потім 2 лютого 1977 року на Columbia Records в США. Animals — перший альбом записаний на власній студії Pink Floyd, Британіа роу (Britannia Row Studios) (Лондон). Досяг другого місця в хіт-параді Великої Британії й третього в США. Неодноразово перевиданий на CD в Європі й США. 16 квітня 1977 року альбом став платиновим в США (продано 1 000 000 примірників). Нідерланди — єдина країна де Animals посів перше місце в хіт-параді 5 березня 1977 року. Загалом альбом протримався в топ 40 в США 9 тижнів та 27 тижнів в топ 200.

AnimalsM:
Pink Floyd-Animals-Frontal.jpg
Студійний альбом
Виконавець Pink Floyd
Дата випуску 23 січня 1977
(Велика Британія)
2 лютого 1977 (США)
Записаний Квітень-Листопад 1976
Britannia Row Studios, Велика Британія
Жанр Прогресивний рок
Тривалість 41 хв. 46 с.
Мова англійська
Лейбл Harvest (Велика Британія)
Columbia (США)
Продюсер Pink Floyd
Хронологія Pink Floyd
Попередній
←
Wish You Were Here
(1975)
The Wall
(1979)
Наступний
→

Підгрунтя

У 1975 році закінчився договір між Pink Floyd і EMI, згідно з яким EMI надавала гурту необмежену кількість часу в своїх студіях, за що у Pink Floyd був знижений відсоток доходу з продажів їх платівок. Тоді гурт купив триповерховий особняк у лондонському районі Айслінгтон за адресою 35 Britannia Row[en] і почали перетворювати його в студію. Реконструкція зайняла майже весь 1975-й рік і початок 1976-го, так що в квітні 1976-го гурт почав працювати над своїм новим альбомом Animals вже у власній студії Britannia Row Studios[1][2].

Концепція

Ідея альбому базується на антиутопічній повісті Джорджа Орвелла «Колгосп тварин», де різні касти суспільства представлені у вигляді різних тварин. Свині — жорстокі і бездушні представники правлячих класів, самовдоволені лицеміри. Собаки — тупі, жадібні до грошей, найманці, які охороняють владу і закони свиней. Вівці — німе стадо, бездумно лояльне до існуючого ладу і жорстоко експлуатоване собаками і свинями[3].

Якщо повість Орвелла — притча, алегорія на революцію 1917 року і подальший лад в Радянському Союзі, була націлена проти комунізму, то Вотерс обернув її в критику гірших сторін капіталізму. Ідеалами як Орвелла, так і Вотерса є ідеї демократичного соціалізму, але на відміну від повісті, в альбомі пригноблені маси — вівці — повстають і перемагають своїх тиранів[3][4].

Крім критичного аналізу суспільства, альбом був також частково відповіддю на рух панк-року[5], який виріс у популярності як нігілістична заява проти переважаючих соціальних і політичних умов, і також реакція на загальне самовдоволення і ностальгію, яка, здавалося, оточила рок-музику. Pink Floyd були очевидною метою для музикантів панку, особливо Джоні Роттен, який носив футболку Pink Floyd, на якій слова «Я ненавиджу», писалися чорнилом. Барабанщик Нік Мейсон пізніше заявив, що вітав «Повстання панк-року» і розглянув його як бажане повернення в сцену андерграунду, від якої виросли Pink Floyd. У 1977 році він спродюсував другий альбом гурту The Damned, Music for Pleasure на Britannia Row[6].

Альбом починається з пісні «Pigs on the Wing» (Свині з крилами. Частина Перша), яка відображає позицію овець-баранів. Вони наївно вірять, що свині і собаки піклуються про їх благо. У наступній композиції «Dogs» зображені безпринципні матеріалісти-кар'єристи, готові за всяку ціну пробитися нагору, до ситим свиням з вищого суспільства. «Тобі повинні вірити ті, кому ти брешеш / А коли вони повернуться до тебе спиною, / у тебе є шанс увіткнути в них нож». Такий зображується конкурентна та інша боротьба за виживання в капіталістичному суспільстві. Але до старості ці люди «пожинають урожай, який посіяли», залишаючись самотніми, хворими, нікому не потрібними.

Композиція «Pigs» спрямована проти деяких політиків і громадських діячів Британії того часу, яких Вотерс звинувачував в лицемірстві. Тут знову дісталося бідної старенької Мері Вайтхаус[7], про яку ще в 1973 році написали музичний пасквіль Deep Purple (пісня Mary Long). Тут же Вотерс, голосом, пропущеним через Vocoder, пародіює 23-й Псалом, в якому Господь представлений пастирем своїх овець. Однак овець в альбомі Пінк Флойд пасе не пастир добрий, але злі, лицемірні свині допомогою виконавчих і жадібних собак. Кульмінацією альбому стає повстання овець-баранів, які раптом прозрівають обман і знищують своїх поневолювачів.

Друга частина пісні «Pigs on the Wing», завершує альбом, зациклюючи його. Її спокійне акустичне звучання, за контрастом з трьома основними неспокійними піснями альбому, і мирний текст покликані подавати надію[8]. Написати цю гармонійну пісню Вотерса надихнув любовний роман, що зав'язався у нього в той час з Керолайн Енн Крісті, дружиною менеджера гурту Grateful Dead[7][9].

Запис

Pink Floyd мали деякий досвід роботи зі звукоінженером Браяном Хамфрізом, і він був запрошений для роботи над альбомом[1]. Запис проходив в Britannia Row Studios з квітня по грудень 1976 і закінчився на самому початку 1977-го року[10]. Дві пісні — «Raving and Drooling» і «Gotta Be Crazy» — були написані набагато раніше і призначалися ще для попереднього альбому Wish You Were Here. Їх переробили для нової концепції в композиції «Sheep» і «Dogs»[1]. З усіх пісень Animals, тільки «Dogs» написана не одним Вотерсом, але в співавторстві з Девідом Гілмором. Всі пісні співали також Вотерс, тільки в «Dogs» Гілмор співає першу частину пісні.

Animals — був важким ударом. Все почалося з того, що Роджер дійсно вирішив, що він є єдиним автором в групі. Він вважав, що група рухається вперед виключно завдяки йому. Цілком зрозуміло, що коли його его стало розширювати зону своєї дії, першим на його шляху опинився я

–Річард Райт[11]

Такий сплеск піснетворчості Вотерса не викликав схвалення у решти членів гурту, оскільки авторські гонорари з альбомів виплачуються виключно по авторству, вказаному в піснях. Гілмор, попри те, що його внесок займає майже всю першу сторону платівки, отримував гонорар лише з однієї пісні альбому, та й то поділений з Вотерсом, а інші — й зовсім нічого. «Дев'яносто відсотків пісні „Dogs“ — мої. А оскільки ця пісня займає майже всю першу сторону, то це — половина Animals», — говорив Гілмор[12]. Animals виявився першим альбомом Pink Floyd, у якому не вказано авторство клавішника Райта, хоча його внесок плідний і досить очевидний в аранжуваннях альбому, включаючи сольні партії в «Dogs» і «Sheep»[13].

В альбомі, особливо в його концертному просуванні, брав участь окрім самого гурту, ще один гітарист — Снові Вайт[en][1]. Почалося з того, що Вотерс і Мейсон випадково стерли в студії гітарне соло Гілмора в «Pigs on the Wing», тоді і запросили лондонського сесійного гітариста Вайта записати соло по-новомоу. Однак зі стандартного вінілового випуску альбому його соло вирізали. Воно залишилося тільки на рідкісної версії Animals, що продавалася на восьми-трековому картриджі[en]. Мейсон нагадав, що він любив працювати над Animals більше, ніж на Wish You Were Here[14].

Обкладинка

 
Електростанція Баттерсі[en], що зображена на обкладинці Animals

Як тільки альбом був готовий, почалася робота над його обкладинкою. Дизайн-студія Hipgnosis Сторма Торґерсона, що розробила інші обкладинки Pink Floyd, починаючи з їхніх ранніх альбомів, і стала вже знаменитою в той час, запропонувала на вибір три варіанти. В одному з варіантів, син заходить в спальню батьків, виявивши їх за заняттям сексом — «злягаються, як тварини!»[15]. Але остаточний дизайн, придумали не Hipgnosis, а Роджер Вотерс. Він жив у той час в південному районі Лондона Клапхем Коммон, і по дорозі додому в нього незмінно відкривався вид на теплову електростанцію Баттерсі.

Німецькій компанії Ballon Fabrik, яка раніше спеціалізувалася на випуску дирижаблів (цепелінів)[16] і австралійському художнику Джеффрі Шоу[en][17] було доручено виготовити 30-футову (9,1 м) повітряну кулу у формі свині. Отриману в результаті свиню (їй дали прізвисько «Алгі») накачали гелієм і підняли на вихідну позицію 2 грудня 1976 року.

На всяк випадок був найнятий влучний стрілець, у чий обов'язок входило стріляти в кулю, якщо вона раптом злетить. Однак суворі погодні умови не дозволили зайнятися фотографуванням в перший день. А на другий день менеджер гурту Стів О'Рурк[en] забув забронювати стрільця. Свиня розірвала всі стримуючі її пута, піднялася в небо і незабаром зникла з очей. Це була сенсація для всіх ЗМІ, політ біглої «Алгі» намагалися відстежувати всією Англією. Нарешті, вона приземлилася в графстві Кент, і була знайдена місцевим фермером[18]. Куля була відновлена, запущена знову на вихідну позицію, і на третій день фотозйомки продовжилися. І все одно, в підсумку, на обкладинку пішла змонтована свиня, оскільки електростанція найкраще виглядала на більш ранніх знімках, зроблених задовго до народження надувної «Алгі»[18][19].

Малюнки на ярликах пластинок продовжують тему альбому. На першій стороні зображена собака, знята об'єктивом «Риб'яче око[ru]» на тлі сільського пейзажу. На другій стороні — свиня і вівця, зняті тією ж технікою, на тому ж фоні. Чорно-білі фотографії на внутрішньому розвороті конверта зображують повну занедбаність в районі електростанції, від експлуатації якої на той час вже відмовилися. Всі написи на альбомі — на всіх конвертах і на ярликах пластинок зроблені на основі почерку Ніка Мейсона.

Реліз і відгуки

Професійні огляди
Оцінки оглядів
Джерело Рейтинг
Allmusic      [20]
Роберт Крістгау B+[21]
Pitchfork Media 10.0/10[22]
Rolling Stone несприятливий[23]

Animals вийшов у продаж 23 січня 1977 в Англії[18][nb 1] і 12 лютого — у США. Він досяг 2 місця в британських, і 3 в американських чартах[24]. За два дні до релізу, на електростанції гурт провів прес-конференцію[10]. NME назвав альбом «однією з найбільш екстремальних, безжально прямолінійних іконоборчих брил музики, які тільки можливо почути на цій стороні сонця…»[25]. Карл Даллас з Melody Maker писав: «…незатишний смак реальності в середовищі, яка звично заколисувала нас всі попередні роки…»[25]. Критик Rolling Stone Френк Роуз був просто в розпачі: «Pink Floyd 1977-го року став гірше і похмуріший…»[26].

Animals був сертифікований RIAA як чотири рази платиновий 31 січня 1995[27].

Перевидання

Альбом неодноразово перевидавався на вінілі до 1985 року, коли вийшов вперше на CD[nb 2]. У 1994 був зроблений цифровою ремастеринг альбому[nb 3], а в 1997 цей оновлений варіант був випущений на вінілі обмеженим тиражем[nb 4].

Тур

 
Гурт грав на стадіоні Soldier Field в Чикаго під час їх туру в 1977 році.

Альбом Animals послужив основним матеріалом для турне гурту під назвою In the Flesh, яке почалося в день виходу альбому в місті Дортмунд, Німеччина. Турне продовжувалося весь лютий по континентальній Європі, в березні — у Великобританії, потім залишок весни і майже все літо — в США. На концертах публіку розважала надувна Алгі, що пролітала над нею. Коли свиня зносилася, її замінили на більш дешеву, але як виявилося, вибухонебезпечну модель. Одного разу німецький імпресаріо Pink Floyd Марсель Аврам демонстрував гурту у Мюнхені цю нову свинку, але її накачали не м'яким газом пропаном, а киснево-ацетиленовою сумішшю, що викликало потужний і небезпечний вибух прямо в готельному номері. Номер славився своїми численними дзеркалами[28].

В гурті відбувався внутрішній конфлікт. Вотерс здобув звичку приїжджати на місце кожного концерту в поодинці і, відігравши, негайно видалятися, не чекаючи решти. Одного разу, Райт, посеред гастролей, відлетів до Англії, погрожуючи покинути гурт. Гілмор відчув, що гурт досяг нарешті того успіху, який прагнув, і їм більше нічого було бажати[29].

Місцеві імпресаріо в США намагалися здорово нагріти Pink Floyd у фінансовому сенсі. Одного разу організатори концерту в Чикаго заявили, що продали 67 000 квитків на стадіон Soldier Field (Солдатське Поле), але Вотерс і їхній менеджер О'Рурк засумнівалися в чесності партнерів, найняли вертоліт, фотографа та адвоката, злетіли в повітря і нарахували, насправді, 95 000 присутніх глядачів, що означало спробу приховати від гурту 640 000 доларів доходу[30].

На останньому концерті туру, що проходив у липні 1977 року на Монреальському стадіоні Olympic, група галасливих і «відв'язаних» фанатів особливо дістала Вотерса. Коли один з них з нестямними криками поліз на сітку, що відгороджує музикантів від публіки, Вотерс не витримав і злобно плюнув хлопцю в обличчя. Втім, він був не єдиним, кого втомили виступи перед такою великою аудиторією — Гілмор навідріз відмовився в той вечір виходити на біс[31]. Прийшовши в готель після цього концерту, Вотерс був пригнічений своїм вчинком. Він розповів продюсеру Бобу Езріну про своє відчуження, що виникло під час цього турне, і як він іноді вибудовував незриму стіну між собою і публікою. Ця ідея послужила поштовхом до нової концепції[31], яка створила наступний альбом Пінк Флойд — The Wall.

Список композицій

Автор слів Роджер Вотерс. 

Перша сторона
# НазваАвтор музикиВокал Тривалість
1. «Pigs on the Wing (Part I)»  ВотерсВотерс 1:25
2. «Dogs»  Гілмор, ВотерсГілмор, Вотерс 17:03
18:28
Друга сторона
# НазваАвтор музикиВокал Тривалість
1. «Pigs (Three Different Ones)»  ВотерсВотерс 11:25
2. «Sheep»  ВотерсWaters 10:25
3. «Pigs on the Wing (Part II)»  ВотерсВотерс 1:23
23:13

Позиції в чартах

Чарт Найвища позиція джерело
UK Albums Chart 2 [24][nb 5]
US Billboard 200 3 [24][nb 6]
Austrian album chart 2 [32]
French album chart 171 [32]
Swedish album chart 3 [32]
Norwegian album chart 2 [32]
New Zealand album chart 1 [32]

Учасники запису

Pink Floyd

Технічний персонал
  • Pink Floyd
  • Brian Humphries — engineering
  • James Guthrie — remastering producer
  • Roger Waters — sleeve design
  • Storm Thorgerson — sleeve design (organiser)
  • Aubrey Powell — sleeve design (organiser), photography
  • Нік Мейсон — графіка
  • Peter Christopherson — фотографія
  • Говард Бартроп — фотографія
  • Nic Такер — фотографія
  • Боб Елліс — фотографія
  • Rob Brimson — фотографія
  • Colin Jones — фотографія
  • E.R.G. Amsterdam — дизайн надувної свині
  • Doug Sax — ремастерінг
  • Snowy White — соло-гітара в «Pigs on the Wing» (тільки у версії 8-трекового картриджа)

Примітки

Коментарі
  1. Пові (2007) припускає, що альбом був випущений 21 січня, а Мейсон (2005) — 28 січня
  2. EMI CDP 7461282
  3. EMI CD EMD 1060
  4. EMI EMD 1116
  5. EMI Harvest SHVL 815 (vinyl album)[24]
  6. Columbia JC 34474 (vinyl album)[24]
Джерела
  1. а б в г Mason, 2005, pp. 218–220
  2. Blake, 2008, p. 239
  3. а б Schaffner, 1991, p. 199
  4. Blake, 2008, pp. 241–242
  5. Browne, Pat (15 червня 2001). Pink Floyd. The guide to United States popular culture. с. 610. ISBN 978-0-87972-821-2. 
  6. Schaffner, 1991, pp. 194–196
  7. а б Blake, 2008, pp. 243–244
  8. Mabbett, 1995, p. 70
  9. Mabbett, 1995, pp. 70–71
  10. а б Povey, 2007, p. 208
  11. Blake, 2008, p. 243
  12. Blake, Mark (2008). Read David Gilmour Summer 2008 Interview for Mojo. Great Read!. neptunepinkfloyd.co.uk. Процитовано 2009-10-14. 
  13. Blake, 2008, pp. 242–243
  14. Mason, 2005, p. 220
  15. Blake, 2008, p. 245
  16. Povey, 2007, p. 201
  17. Jeffrey Shaw, Pig for Pink Floyd. medienkunstnetz.de. Процитовано 2009-05-21. 
  18. а б в Blake, 2008, p. 246
  19. Mason, 2005, pp. 223–225
  20. Erlewine, Stephen Thomas. Album review на сайті Allmusic. Процитовано 4 липня 2014. (англ.) (англ.)
  21. Album review. robertchristgau.com. Процитовано 4 липня 2011.  (англ.)
  22. Album review. pitchfork.com. Процитовано 4 липня 2011.  (англ.)
  23. Album review. rollingstone.com, archived at web.archive.org. Архів оригіналу за 2008-06-18. Процитовано 4 липня 2011.  (англ.)
  24. а б в г д Povey, 2007, p. 347
  25. а б Blake, 2008, p. 247
  26. Rose, Frank (24 березня 1977). Pink Floyd Animals. rollingstone.com, archived at web.archive.org. Архів оригіналу за 2008-06-18. Процитовано 13 жовтня 2009.  (англ.)
  27. Searchable database. riaa.com. Процитовано 2009-10-13. 
  28. Mason, 2005, pp. 225–226
  29. Mason, 2005, p. 230
  30. Blake, 2008, pp. 252–253
  31. а б Mason, 2005, pp. 235–236
  32. а б в г д Pink Floyd —Animals (album). ultratop.be. Процитовано 2009-10-14. 
Бібліографія
  • Blake, Mark (2008). Comfortably Numb — The Inside Story of Pink Floyd. Da Capo Press. ISBN 0-306-81752-7. 
  • Mason, Nick (2005). У Philip Dodd. Inside Out – A Personal History of Pink Floyd (вид. Paperback). Phoenix. ISBN 0-7538-1906-6. 
  • Mabbett, Andy (1995). The Complete Guide to the Music of Pink Floyd. Omnibus Pr. ISBN 0-7119-4301-X. 
  • Povey, Glenn (2007). Echoes. Mind Head Publishing. ISBN 0-9554624-0-1. 
  • Schaffner, Nicholas (1991). Saucerful of Secrets (вид. 1). London : Sidgwick & Jackson. ISBN 0-283-06127-8. 

Посилання

Шаблон:Link GA Шаблон:Link GA Шаблон:Link GA Шаблон:Link GA