Семе́н Васильович Ґору́к, або Сень Ґорук (13 вересня 1873[1] м. Снятин — 1920, Соловки) — журналіст, отаман Легіону Українських Січових Стрільців і Української Галицької Армії.

Семен Васильович Ґорук
Сень Ґорук
10 УГА Отаман.svg Отаман
Semen Goruk 1918.jpg
Загальна інформація
Народження 13 вересня 1873(1873-09-13)
Австро-Угорщина Снятин, Снятинський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина
Смерть 1920(1920)
Flag of Russian SFSR (1918-1937).svg Соловки, Онежський повіт, Архангельська губернія, РРФСР
Національність українець
Alma Mater Львівський університет
Військова служба
Роки служби 19141920
Приналежність Австро-Угорщина Австро-Угорщина
ЗУНР ЗУНР
Вид ЗС War flag of Austria-Hungary (1918).svg Імператорська та королівська армія (1914—1918)
ЗУНР Українська Галицька армія (1918—1920)

Життєпис

Народився в м. Снятині (нині — Івано-Франківської области).

Навчався в Коломийській гімназії, згодом — Львівському університеті. У довоєнний період був активним членом «Молодої України» та Християнсько-Суспільної Партії, редагував часопис «Руслан». Став одним з організаторів товариства «Сокіл» у Галичині.

У роки першої світової війни — командир сотні, з листопада 1914 — куреня Легіону Українських Січових Стрільців. Стрілецькі військові підрозділи під командуванням Горука відзначилися в боях на Маківці, над Стрипою і на Лисоні. Поранений під Потуторами.

На липень 1917 р. із 37 усусами перебував у таборі для військовополонених в місті Симбірськ (сучасний Ульяновськ)[2]. Мав можливість у неділю відвідувати богослужіння; під час відвідин римо-католицького костелу (вибрали його, а не православну церкву) восени 1916 р. в Симбірську разом із Зеноном Носковським зустрілися з вивезеним до Сибіру отцем Володиславом Носковським.[3]

У листопаді 1918 р. входив до складу Українського Генерального Військового Комісаріату, який очолив підготовку і проведення Листопадового повстання 1918 у Львові.

З 5 листопада до 10 грудня 1918 р. — начальник штабу (Начальної булави) Начальної Команди УГА.

Брав участь у польсько-українській війні 1918—1919 і українсько-більшовицькій війні 1917-21.

Заарештований більшовиками у квітні 1920 р. у Києві. З весни 1920 р. перебував у більшовицькому полоні в концтаборі Кожухов недалеко від Москви. У червні 1920 р. разом з іншими галичанами був перевезений у табір особливого призначення на Соловецьких островах, де загинув.

Вшанування пам'яті

На його честь названі:

  • вулиця Семена Горука — у його рідному Снятині,
  • вулиця отамана Семена Горука — у Коломиї.

Примітки

  1. Семен Горук. Архів оригіналу за 26 листопад 2015. Процитовано 5 жовтень 2012. 
  2. ЦДАВОВУ України. — Ф.1105. — О. 1. — С. 1. — А. 114.
  3. О. Навроцький. Зустріч батька з сином // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 38-381.

Джерела

Посилання