Відкрити головне меню
[перевірена версія][очікує на перевірку]
(нова стаття)
 
 
(Не показані 13 проміжних версій 11 користувачів)
Рядок 52: Рядок 52:
 
|Всього збудовано =
 
|Всього збудовано =
 
|Модифікації = Як-1М М-105ПФ (дослідний),<br/>Як-3 ВК-105ПФ2 (серійний),<br/>Як-3ПД ВК-105ПД і ВК-105ПВ,<br/>Як-3П (гарматний Як-3П ВК-105ПФ2),<br/>Як-3Т (танковий Як-3Т ВК-105ПФ2),<br/>Як-3РД (дослідний з ВК-105ПФ2 і РД-1),<br/>Як-3У (навчальний Як-3У АШ-82ФН)
 
|Модифікації = Як-1М М-105ПФ (дослідний),<br/>Як-3 ВК-105ПФ2 (серійний),<br/>Як-3ПД ВК-105ПД і ВК-105ПВ,<br/>Як-3П (гарматний Як-3П ВК-105ПФ2),<br/>Як-3Т (танковий Як-3Т ВК-105ПФ2),<br/>Як-3РД (дослідний з ВК-105ПФ2 і РД-1),<br/>Як-3У (навчальний Як-3У АШ-82ФН)
|Конструктор = [[Яковлєв Олександр Сергійович|Яковлєв]]
+
|Конструктор = [[Яковлєв Олександр Сергійович|Олександр Яковлєв]]
 
}}
 
}}
  +
[[File:Yakovlev Yak-3 three-view silhouette.png|thumb|Як-3]]
'''Як-3'''&nbsp;— [[СРСР|радянський]] одномоторний [[Винищувач|літак-винищувач]] періоду [[Друга світова війна|Другої світової війни]]. Розроблений [[конструкторське бюро|КБ]] під керуванням [[Яковлєв Олександр Сергійович|Олександра Сергійовича Яковлева]]. Розвиток серії літаків [[Як-1]] з врахуванням досвіду перших двох років [[німецько-радянська війна|війни]]. Один з найлегших і найманевреніших поршневих винищувачів першої половини 1940-х років. Всього в СРСР було побудовано 4848 літаків.
+
'''Як-3'''&nbsp;— [[СРСР|радянський]] одномоторний літак-[[винищувач]] періоду [[Друга світова війна|Другої світової війни]]. Розроблений [[конструкторське бюро|КБ]] під керуванням [[Яковлєв Олександр Сергійович|Олександра Сергійовича Яковлева]]. Розвиток серії літаків [[Як-1]] з врахуванням досвіду перших двох років [[німецько-радянська війна|війни]]. Один з найлегших і найманевреніших поршневих винищувачів першої половини 1940-х років. Всього в СРСР було побудовано 4848 літаків.
   
 
== Історія створення ==
 
== Історія створення ==
 
Як-3 став продовженням лінійки винищувачів [[Як-1]] з урахуванням новинок, застосованих при проектуванні [[Як-9]]. Але, якщо удосконалення [[Як-7]]/[[Як-9]] було спрямоване на інтегральне покращення бойової ефективності винищувача (збільшення потужності озброєння, швидкості і дальності польоту при збереженні і поліпшенні маневреності) то при модернізації [[Як-1]]/'''Як-3''' зусилля спрямовувались на зниження маси літака і вдосконалення його аеродинаміки. Тобто модернізація Як-1 була спрямована передусім на створення, за сучасною термінологією, «винищувача завоювання переваги в повітрі». При цьому довелось пожертвувати якостями «фронтового винищувача»: дальністю польоту і потужністю бортової зброї.
   
 
Розроблений з урахуванням досвіду перших двох років [[німецько-радянська війна|війни]], дослідний винищувач І-30 (Як-1М) являв собою новий тип літака. Перший дослідний Як-1М був побудуваний в лютому, другий Як-1М «Дублер»&nbsp;— у вересні 1943 року. Як-1М відрізнявся, від Як-1 меншою вагою і [[Крило літака|крилом]] меншої площі. Льотні дані помітно покращилися: максимальна швидкість на висоті 4430 метрів зросла до 633 [[км/год]], час набору висоти 5000 метрів при злітній вазі 2655&nbsp;кг скоротився до 4,1 хвилини. У покращеного варіанта Як-1М «Дублер» полотняну обшивку хвостової частини [[фюзеляж]]у замінили на фанерну, допрацювали системи охолодження води та мастила, застосували безмачтову [[Антена|антену]], кільцевий приціл з мушкою змінили на [[коліматор]]ний, поліпшили [[Броня|бронювання]] і поставили новий гвинт<ref name="combatavia"/>.
Як-3 став продовженням лінійки винищувачів [[Як-1]] з урахуванням новинок, застосованих при проектуванні [[Як-9]]. Але, якщо удосконалення [[Як-7]]/[[Як-9]] було спрямоване на інтегральне покращення бойової ефективності винищувача (збільшення потужності озброєння, швидкості і дальності польоту при збереженні і поліпшенні маневреності) то при модернізації [[Як-1]]/[[Як-3]] зусилля спрямовувались на зниження маси літака і вдосконалення його аеродинаміки. Тобто модернізація Як-1 була спрямована передусім на створення, за сучасною термінологією, «винищувача завоювання переваги в повітрі». При цьому довелось пожертвувати якостями «фронтового винищувача»: дальністю польоту і потужністю бортової зброї.
 
   
 
Після проходження випробувань літак отримав позначення Як-3. Згідно з постановою [[Державний комітет оборони|ДКО]] від [[26 жовтня]] [[1943]] року серійне виробництво Як-3 почалося на авіазаводі №&nbsp;292 в [[Саратов]]і. Перший серійний Як-3 піднявся в повітря [[8 березня]] [[1944]] року. Конструктивно серійні машини не відрізнялись від літака-прототипа, на них ставилися двигуни М-105ПФ2, що мали дещо більшу потужність в порівнянні з М-105ПФ. Озброєння перших 197 серійних Як-3 складалося з гармати ШВАК і кулемета УБС (пізніше на них стали ставити другий синхронний кулемет). На початку серійного виробництва тільки половина машин оснащувалася [[радіостанція|радіостанцією]], на іншій половині ставилися тільки [[радіоприймач|приймачі]]<ref name="jairspb">[http://jairspb.org/?page_id=193 Як-3] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20130718152114/http://jairspb.org/?page_id=193 |date=18 липень 2013 }} на сайті [http://jairspb.org/ Военные самолеты Второй Мировой] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20130609145658/http://jairspb.org/ |date=9 червень 2013 }} {{ref-ru}}</ref>.
Розроблений з урахуванням досвіду перших двох років [[німецько-радянська війна|війни]], дослідний винищувач І-30 (Як-1М) представляв собою новий тип літака. Перший дослідний Як-1М був побудуваний в лютому, другий Як-1М «Дублер»&nbsp;— у вересні 1943 року. Як-1М відрізнявся, від Як-1 меншою вагою і [[Крило літака|крилом]] меншої площі. Льотні дані помітно покращилися: максимальна швидкість на висоті 4430 метрів зросла до 633 [[км/год]], час набору висоти 5000 метрів при злітній вазі 2655&nbsp;кг скоротився до 4,1 хвилини. У покращеного варіанта Як-1М «Дублер» полотняну обшивку хвостової частини [[фюзеляж]]у замінили на фанерну, допрацювали системи охолодження води та мастила, застосували безмачтову [[Антена|антену]], кільцевий приціл з мушкою змінили на [[коліматор]]ний, поліпшили [[Броня|бронювання]] і поставили новий гвинт<ref name="combatavia"/>.
 
   
 
Як-3 з двигуном ВК-105ПФ2 на той час вважався найлегшим і найманевренішим не тільки серед літаків сімейства «Як», а й серед всіх літаків воюючих сторін. Дослідні зразки Як-3 ВК-107А і Як-3 ВК-108 показали найбільшу для радянських поршневих літаків швидкість&nbsp;— відповідно 720 і 745 км/год, які наближалися до гранично можливої для літаків з [[Двигун внутрішнього згоряння|поршневими двигунами]]. Як-3 значно перевершував у швидкості, скоропідйомності і маневреності німецькі винищувачі [[Messerschmitt Bf 109|Me-109G-6]] і [[Focke-Wulf Fw 190 Wurger|FW-190A-8]], особливо на висотах від 0 до 5000&nbsp;м, де зазвичай відбувалися повітряні бої. Дещо поступаючись Як-9 ВК-107А в льотно-тактичних характеристиках, Як-3 ВК-105ПФ2 перевершував його, в першу чергу, з доведення гвинто-моторної групи, що робило його більш надійним в експлуатації і боєздатним<ref name="airwar">[http://www.airwar.ru/enc/fww2/yak3.html Як-3] на [http://www.airwar.ru/index.html airwar.ru: Большая авиационная энциклопедия «Уголок неба»] {{ref-ru}}</ref>.
Після проходження випробувань літак отримав позначення Як-3. Згідно з постановою [[Державний комітет оборони|ДКО]] від [[26 жовтня]] [[1943]] року серійне виробництво Як-3 почалося на авіазаводі №&nbsp;292 в [[Саратов]]і. Перший серійний Як-3 піднявся в повітря [[8 березня]] [[1944]] року. Конструктивно серійні машини не відрізнялись від літака-прототипа, на них ставилися двигуни М-105ПФ2, що мали дещо більшу потужність в порівнянні з М-105ПФ. Озброєння перших 197 серійних Як-3 складалося з гармати ШВАК і кулемета УБС (пізніше на них стали ставити другий синхронний кулемет). На початку серійного виробництва тільки половина машин оснащувалася [[радіостанція|радіостанцією]], на іншій половині ставилися тільки [[радіоприймач|приймачі]]<ref name="jairspb">[http://jairspb.org/?page_id=193 Як-3] на сайті [http://jairspb.org/ Военные самолеты Второй Мировой] {{ref-ru}}</ref>.
 
 
Як-3 з двигуном ВК-105ПФ2 на той час вважався самим легким і самим маневреним не тільки серед літаків сімейства «Як», а й серед всіх літаків воюючих сторін. Дослідні зразки Як-3 ВК-107А і Як-3 ВК-108 показали найбільшу для радянських поршневих літаків швидкість&nbsp;— відповідно 720 і 745 км/ч, які наближалися до гранично можливим для літаків з [[Двигун внутрішнього згоряння|поршневими двигунами]]. Як-3 значно перевершував у швидкості, скоропідйомності і маневреності німецькі винищувачі [[Messerschmitt Bf 109|Me-109G-6]] і [[Focke-Wulf Fw 190 Wurger|FW-190A-8]], особливо на висотах від 0 до 5000&nbsp;м, де зазвичай відбувалися повітряні бої. Дещо поступаючись Як-9 ВК-107А в льотно-тактичних характеристиках, Як-3 ВК-105ПФ2 перевершував його, в першу чергу, з доведення гвинто-моторної групи, що робило його більш надійним в експлуатації і боєздатним<ref name="airwar">[http://www.airwar.ru/enc/fww2/yak3.html Як-3] на [http://www.airwar.ru/index.html airwar.ru: Большая авиационная энциклопедия «Уголок неба»] {{ref-ru}}</ref>.
 
   
 
== Модифікації ==
 
== Модифікації ==
Починаючи з головного модифікованого літака Як-1М примірник N1 і закінчуючи останніми серійними машинами випуску [[1946]] року, Як-3 мав 18 модифікацій, у тому числі по [[Планер (літального апарату)|планеру]]&nbsp;— 4, по [[Двигун|рушійній установці]]&nbsp;— 8, з [[Авіаційне озброєння|озброєння]]&nbsp;— 6. Літак мав мало модифікацій зі спеціальними індексами і всього два призначення: [[Тактична авіація|фронтовий винищувач]] і висотний [[Винищувач-перехоплювач|винищувач-перехоплювач]]. В [[СРСР]] літаки випускалися на заводах №&nbsp;292 в Саратові і №&nbsp;31 в [[Тбілісі]] в 1944–1946 роках.
+
Починаючи з головного модифікованого літака Як-1М примірник N1 і закінчуючи останніми серійними машинами випуску [[1946]] року, Як-3 мав 18 модифікацій, у тому числі по [[Планер (літального апарату)|планеру]]&nbsp;— 4, по [[Двигун|рушійній установці]]&nbsp;— 8, з [[Авіаційне озброєння|озброєння]]&nbsp;— 6. Літак мав мало модифікацій зі спеціальними індексами і всього два призначення: [[Тактична авіація|фронтовий винищувач]] і висотний [[винищувач-перехоплювач]]. В [[СРСР]] літаки випускалися на заводах №&nbsp;292 в Саратові і №&nbsp;31 в [[Тбілісі]] в 1944—1946 роках.
   
 
* '''Як-3П''' ВК-105ПФ2&nbsp;— серійна модифікація з гарматним озброєнням (1 мотор-гармата Б-20М і 2 синхронні Б-20С), незначно змінена конструкція планера і встановлено нове радіоустаткування. Вироблялися з весни 1945 до літа 1946 року. Випущено 596 екземплярів.
 
* '''Як-3П''' ВК-105ПФ2&nbsp;— серійна модифікація з гарматним озброєнням (1 мотор-гармата Б-20М і 2 синхронні Б-20С), незначно змінена конструкція планера і встановлено нове радіоустаткування. Вироблялися з весни 1945 до літа 1946 року. Випущено 596 екземплярів.
Рядок 79: Рядок 79:
 
* '''Як-3УТІ'''&nbsp;— навчально-тренувальний для базової моделі.
 
* '''Як-3УТІ'''&nbsp;— навчально-тренувальний для базової моделі.
   
Як-3 знаходилися на озброєнні [[ВПС]] [[Соціалістична Федеративна Республіка Югославія|Югославії]]. Пізніше югослави розробили на основі Як-3 свій перший винищувач 5-49, який Вперше демонструвався на авіаційному параді в 1950 році. Крім «яківлевських» агрегатів у югославському винищувачі були використані ряд вузлів і агрегатів німецького винищувача [[Messerschmitt Bf 109]]. На озброєнні літак мав гармату і чотири синхронних кулемета. Елементи конструкції Як-3 ([[елерон]]и, хвостове оперення) також були використані в конструкції югославського навчально-тренувального літака типу 213<ref name="jairspb"/>.
+
Як-3 знаходилися на озброєнні [[ВПС]] [[Соціалістична Федеративна Республіка Югославія|Югославії]]. Пізніше югослави розробили на основі Як-3 свій перший винищувач 5-49, який Вперше демонструвався на авіаційному параді в 1950 році. Крім «яківлевських» агрегатів у югославському винищувачі були використані ряд вузлів і агрегатів німецького винищувача [[Messerschmitt Bf 109]]. На озброєнні літак мав гармату і чотири синхронних кулемета. Елементи конструкції Як-3 ([[елерон]]и, хвостове оперення) також були використані в конструкції югославського навчально-тренувального літака типу 213<ref name="jairspb"/>.
   
 
== Примітки ==
 
== Примітки ==
Рядок 91: Рядок 91:
 
* [http://www.combatavia.info/index1yak3.html Як-3] на [http://combatavia.info/ combatavia.info: Энциклопедия военной авиации России] {{ref-ru}}
 
* [http://www.combatavia.info/index1yak3.html Як-3] на [http://combatavia.info/ combatavia.info: Энциклопедия военной авиации России] {{ref-ru}}
 
* [http://www.airwar.ru/enc/fww2/yak3.html Як-3] на [http://www.airwar.ru/index.html airwar.ru: Большая авиационная энциклопедия «Уголок неба»] {{ref-ru}}
 
* [http://www.airwar.ru/enc/fww2/yak3.html Як-3] на [http://www.airwar.ru/index.html airwar.ru: Большая авиационная энциклопедия «Уголок неба»] {{ref-ru}}
* [http://jairspb.org/?page_id=193 Як-3] на сайті [http://jairspb.org/ Военные самолеты Второй Мировой] {{ref-ru}}
+
* [https://web.archive.org/web/20130718152114/http://jairspb.org/?page_id=193 Як-3] на сайті [https://web.archive.org/web/20130609145658/http://jairspb.org/ Военные самолеты Второй Мировой] {{ref-ru}}
   
 
{{Літаки ДКБ ім. Яковлєва}}
 
{{Літаки ДКБ ім. Яковлєва}}
 
{{WWIIUSSRAF}}
 
{{WWIIUSSRAF}}
   
[[Категорія:Літаки Яковлєв]]
+
[[Категорія:Літаки Яковлєва]]
 
[[Категорія:Літаки СРСР]]
 
[[Категорія:Літаки СРСР]]
 
[[Категорія:Військові літаки СРСР]]
 
[[Категорія:Військові літаки СРСР]]

Поточна версія на 06:55, 30 серпня 2019

Як-3 — радянський одномоторний літак-винищувач періоду Другої світової війни. Розроблений КБ під керуванням Олександра Сергійовича Яковлева. Розвиток серії літаків Як-1 з врахуванням досвіду перших двох років війни. Один з найлегших і найманевреніших поршневих винищувачів першої половини 1940-х років. Всього в СРСР було побудовано 4848 літаків.

Як-3
Yakolev, Yak-3.jpg
Як-3
Призначення: винищувач
Перший політ: лютий 1943 (Як-1М)
Прийнятий на озброєння: 26 жовтня 1943
Знятий з озброєння: кінець 1946
Розробник: Saratov Aviation Plant[d] і Тбіліський авіаційний завод
Виробник: ОКБ Яковлєва
Модифікації: Як-1М М-105ПФ (дослідний),
Як-3 ВК-105ПФ2 (серійний),
Як-3ПД ВК-105ПД і ВК-105ПВ,
Як-3П (гарматний Як-3П ВК-105ПФ2),
Як-3Т (танковий Як-3Т ВК-105ПФ2),
Як-3РД (дослідний з ВК-105ПФ2 і РД-1),
Як-3У (навчальний Як-3У АШ-82ФН)
Конструктор: Олександр Яковлєв
Екіпаж: 1 особа
МШ біля землі: 611[1] км/год
МШ на висоті: 745[1] км/год
Дальність польоту: 1060[1] км
Практична стеля: 11800[1] м
Швидкопідйомність: 1430[1] м/с
Довжина: 8,50[1] м
Висота: 2,42[1] м
Розмах крила: 9,20[1] м
Площа крила: 14,85[1] м²
Споряджений: 2830[1] кг
Двигуни: 1×ВК-108
Тяга (потужність): 1800
Гарматне озброєння: 20-мм гармата ШВАК
два 7.62-мм кулемета УБС
Як-3

Історія створенняРедагувати

Як-3 став продовженням лінійки винищувачів Як-1 з урахуванням новинок, застосованих при проектуванні Як-9. Але, якщо удосконалення Як-7/Як-9 було спрямоване на інтегральне покращення бойової ефективності винищувача (збільшення потужності озброєння, швидкості і дальності польоту при збереженні і поліпшенні маневреності) то при модернізації Як-1/Як-3 зусилля спрямовувались на зниження маси літака і вдосконалення його аеродинаміки. Тобто модернізація Як-1 була спрямована передусім на створення, за сучасною термінологією, «винищувача завоювання переваги в повітрі». При цьому довелось пожертвувати якостями «фронтового винищувача»: дальністю польоту і потужністю бортової зброї.

Розроблений з урахуванням досвіду перших двох років війни, дослідний винищувач І-30 (Як-1М) являв собою новий тип літака. Перший дослідний Як-1М був побудуваний в лютому, другий Як-1М «Дублер» — у вересні 1943 року. Як-1М відрізнявся, від Як-1 меншою вагою і крилом меншої площі. Льотні дані помітно покращилися: максимальна швидкість на висоті 4430 метрів зросла до 633 км/год, час набору висоти 5000 метрів при злітній вазі 2655 кг скоротився до 4,1 хвилини. У покращеного варіанта Як-1М «Дублер» полотняну обшивку хвостової частини фюзеляжу замінили на фанерну, допрацювали системи охолодження води та мастила, застосували безмачтову антену, кільцевий приціл з мушкою змінили на коліматорний, поліпшили бронювання і поставили новий гвинт[1].

Після проходження випробувань літак отримав позначення Як-3. Згідно з постановою ДКО від 26 жовтня 1943 року серійне виробництво Як-3 почалося на авіазаводі № 292 в Саратові. Перший серійний Як-3 піднявся в повітря 8 березня 1944 року. Конструктивно серійні машини не відрізнялись від літака-прототипа, на них ставилися двигуни М-105ПФ2, що мали дещо більшу потужність в порівнянні з М-105ПФ. Озброєння перших 197 серійних Як-3 складалося з гармати ШВАК і кулемета УБС (пізніше на них стали ставити другий синхронний кулемет). На початку серійного виробництва тільки половина машин оснащувалася радіостанцією, на іншій половині ставилися тільки приймачі[2].

Як-3 з двигуном ВК-105ПФ2 на той час вважався найлегшим і найманевренішим не тільки серед літаків сімейства «Як», а й серед всіх літаків воюючих сторін. Дослідні зразки Як-3 ВК-107А і Як-3 ВК-108 показали найбільшу для радянських поршневих літаків швидкість — відповідно 720 і 745 км/год, які наближалися до гранично можливої для літаків з поршневими двигунами. Як-3 значно перевершував у швидкості, скоропідйомності і маневреності німецькі винищувачі Me-109G-6 і FW-190A-8, особливо на висотах від 0 до 5000 м, де зазвичай відбувалися повітряні бої. Дещо поступаючись Як-9 ВК-107А в льотно-тактичних характеристиках, Як-3 ВК-105ПФ2 перевершував його, в першу чергу, з доведення гвинто-моторної групи, що робило його більш надійним в експлуатації і боєздатним[3].

МодифікаціїРедагувати

Починаючи з головного модифікованого літака Як-1М примірник N1 і закінчуючи останніми серійними машинами випуску 1946 року, Як-3 мав 18 модифікацій, у тому числі по планеру — 4, по рушійній установці — 8, з озброєння — 6. Літак мав мало модифікацій зі спеціальними індексами і всього два призначення: фронтовий винищувач і висотний винищувач-перехоплювач. В СРСР літаки випускалися на заводах № 292 в Саратові і № 31 в Тбілісі в 1944—1946 роках.

  • Як-3П ВК-105ПФ2 — серійна модифікація з гарматним озброєнням (1 мотор-гармата Б-20М і 2 синхронні Б-20С), незначно змінена конструкція планера і встановлено нове радіоустаткування. Вироблялися з весни 1945 до літа 1946 року. Випущено 596 екземплярів.
  • Як-3 з двигунами ВК-107А і ВК-108 — версія з більш потужним двигуном і суцільнометалевим крилом (ВК-107) чи корпусом (ВК-108). Держвипробувань не пройшли. На Як-3 з двигуном ВК-108 21 грудня 1944 року льотчик-випробувач Віктор Расторгуєв досяг швидкості горизонтального польоту 745 км/год на висоті 6300 м — неперевершений в СРСР результат для літака з поршневим двигуном.
  • Як-3К — версія з великокаліберною (45-мм) гарматою НС-45, яка виявилася менш вдалою, ніж Як-9К. В серію не пішов.
  • Як-3ПД — висотна модифікація Як-З ВК-105ПФ2 з двигунами ВК-105ПД і ВК-105ПВ. 26 червня 1945 року Як-ЗПД з ВК-105ПВ досяг швидкості 710 км/год на висоті 11 000 м, а 6 липня того ж року піднявся на висоту 13 300 м. Серійно не випускалися.
  • Як-3РД — дослідна модель з штатним двигуном ВК-105ПФ2 і ракетним прискорювачем РД-1 конструкції В. П. Глушко.
  • Як-3Т — дослідна протитанкова версія з 37-мм гарматою Н-37 (25 снарядів) і двома Б-20 (100 снарядів).
  • Як-3ТК — дослідна модель з двигуном ВК-107А з турбокомпресором.
  • Як-3У — створена в 1945 році версія з двигуном повітряного охолодження АШ-82ФН, яка лягла в основою для створення навчально-тренувального винищувача з мотором АШ-21 Як-11.
  • Як-3УТІ — навчально-тренувальний для базової моделі.

Як-3 знаходилися на озброєнні ВПС Югославії. Пізніше югослави розробили на основі Як-3 свій перший винищувач 5-49, який Вперше демонструвався на авіаційному параді в 1950 році. Крім «яківлевських» агрегатів у югославському винищувачі були використані ряд вузлів і агрегатів німецького винищувача Messerschmitt Bf 109. На озброєнні літак мав гармату і чотири синхронних кулемета. Елементи конструкції Як-3 (елерони, хвостове оперення) також були використані в конструкції югославського навчально-тренувального літака типу 213[2].

ПриміткиРедагувати

Див. такожРедагувати

ДжерелаРедагувати