Яків Баш

Версія від 15:06, 17 серпня 2009, створена Yakudza (обговорення | внесок) (перейменував «Баш Яків» на «Яків Баш» поверх перенаправлення: згідно правил найменування псевдонімів)

Яків Баш
Яків Васильович Башмак
Yakiv Bash.jpg
Народився 8 серпня 1908
Милове
Помер 14 березня 1986
Київ
Поховання Байкове кладовище
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Діяльність
Alma mater Філологічний факультет Київського університету[d]
Мова творів українська і російська
Партія ВКП(б)
Нагороди
орден Жовтневої Революції орден Вітчизняної війни I ступеня орден Вітчизняної війни II ступеня орден Трудового Червоного Прапора орден «Знак Пошани» медаль «Партизанові Вітчизняної війни» I ступеня

Я́ків Баш (літ. псевд. Башмака Якова Васильовича; *8 серпня 1908, Милове) — український радянський письменник.

Член КПРС з 1931.

Народився в с. Миловому на Херсонщині. Був батраком.

З 19 років працював на будівництві Дніпрогесу. У 1937 закінчив Київський університет. В роки німецько-радянської війни був учасником партизанського руху.

Перше оповідання «Криця» надруковано в журн. «Огонек» (1931). Збірка нарисів і оповідань «Доба горить» (1933), «Дні наступу» (1936), повість «Сила» (1934), роман «На берегах Славутича» (1940), який після переробки має назву «Гарячі почуття» (1947), драма «Дніпрові зорі» (1953) присвячені будівникам Дніпрогесу. Роман Б. «Професор Буйко» (1949) про Героя Радянського Союзу проф. П. М. Буйка.

Твори

  • Вибране. К., 1948;
  • Гарячі почуття. Професор Буйко. К., 1955;
  • Твори. К., 1959.

Література