Юхта Михайло Дмитрович (03 жовтня 1946 року) -  Заслужений Журналіст України, ветеран волинської та загальнонаціональної журніалістики, член Національної спілки журналістів з 1978 року, радіожурналіст, прозаїк, поет, активіст, громадський діяч, викладач Східноєвропейського Національного Університету, українофіл[1].

Юхта Михайло Дмитрович
Народився 03.10.1946 року
с.Пристайлове, Лебединського району, Сумської області
Національність Українець
Alma mater Львівський університет ім.івана Франка

Нагороджений іменним годинником від Президента України. Володар почесного звання «Відмінник телебачення і радіо України», «Золотої медалі» української журналістики, «Призу Популярності», «Почесного Знаку» Національної Спілки журналістів України;

Його ім’я занесене до енциклопедичного словника «Українська журналістика в іменах».

Удостоєний численних Почесних Грамот, Дипломів, Подяк Держтелерадіо України, Національної радіокомпанії України, Національної спілки журналістів України, Волинської  облдержадміністрації, обласної ради, Луцької міської ради.

За роки діяльності побував більш як у 20-ти країнах, де, як талановитий представник Української журналістики, був відмічений.

Відзначений Люблінським воєводством Республіки Польща Почесною нагородою за висвітлення міжнародного співробітництва двох сусідніх країн. І це далеко не повний перелік усіх нагород, які нанизала доля Михайлу Юхті за багаторічну працю, що принесла йому визнання і славу в українській журналістиці.

Життєпис

Народився у селі Пристайлове, Лебединського району, Сумської області.

Батько - Дмитро Гордійович Юхта, був сільським ковалем, пройшов усю війну аж до Берліна. А мама, Євросинія Ульянівна, з родини Плішивих – швачкою. Дитинство пройшло на берегах Псла серед лісів та луків, мальовничої природи. За його словами, саме Її чарівність надихнула юнака на творчість, ще коли він навчався в Пристайлівській восьмирічній і Будильській середній школах. Перші вірші, оповідання , новели, етюди друкувала районна газета «Життя Лебединщини».

Файл:Юний Михайло Юхта.jpg
Юний Михайло Юхта. Фото 1964 року, зроблене в Лебедині на одному із засідань літоб’єднання.

М.Юхту пам‘ятають як активного учасника літературного об’єднання при Лебединській районній газеті, створеного за ініціативою відомого українського письменника Костя Гордієнка. Побачивши здібності сільського хлопця той всіляко підтримував і допомагав йому, рекомендувавав йти в журналістику.

Михайло Дмитрович Юхта навчався у Львівському державному університеті імені Івана Франка на факультеті журналістики.

По отриманню диплому журналіста був призваний на військову службу, яку відбував кореспондентом газети «Голос воїна»(Мукачево), а також «Голос Родины» (Львів), на той час, Прикарпатського військового округу.

Файл:Військовий журналіст Михайло Юхта із своїм російським колегою Олександром Карловим.jpg
Військовий журналіст Михайло Юхта із своїм російським колегою  Олександром Карловим

Демобілізувавшись, доля занесла Михайла Юхту на Волинь. Тут спочатку працював інспектором облвиконкому. Виходячи із факту природної обдарованості, Юхта міг би здобути кар’єру в органах державної влади, проте випускника Франкового університету найбільше вабила журналістика. Свого часу голова облвиконкому Юхим Ярощук пропонував вступити у Вищу партійну школу, що принесло б небияку перспективу для молодого журналіста...Але сам Михайло Юхта коментує: «Я вже спробував себе у журналістиці і відмовитися від неї не зміг, бо то для мене було як повітря».

Файл:Portrait of Mykhailo Yukhta.jpg
М.Юхта перед виходом в ефір

Тож, ж 70-х років - на ниві волинської журналістики.

Файл:Portrait of Mykhailo Yukhta Helping colleagues to prepare to the live stream.jpg
Михайло Юхта первіряє гототовність виходу в ефір своїх колег В.Дорощука та В. Черняка

Двадцять років працював на Волинському радіо, ще 20 – власкором Українського радіо, 10 - власним кореспондентом газети «Радянська Україна», на той час, республіканської газети ЦККПУ.

Файл:Михайло Юхта за роботою.jpg
Михайло Юхта дає завдання кореспондентові Олесю Неділі та настанови перед його поїздкою у відрядження.
Файл:Михайло Юхта перед виходом в ефір.jpg
У студії Українського Радіо

Кар‘єру на Українському радіо почав на конкурсній основі - відразу по приїзду на співбесіду до Києва отримав завдання зробити репортаж із заводу «Більшовик», з чим справився «на відмінно». Пройшов усі професійні щаблі від кореспондента, завідуючого кореспондентською мережею, редактора, старшого редактора до завідуючого інформаційним відділом Волинскої обласної телерадіокомпанії.

Файл:Інтерв,ю із шахтарем після після підняття із забою шахти.jpg
Інтерв’ю із шахтарем після після підняття із забою шахти

Серед перших інтерв’ю М.Д. Юхти - розмова із найстарішою жителькою Колодяжного Варварою Дмитрук, яка була близькою із Лесею Українкою, дружила із нею; бесіда із праправнучкою Тараса Шевченка Євгенією Гончаревич-Голуб, яка прибула із Черкащини вчителювати в село Сокіл, Рожищенського району.

Із переліку респондентів-всесвітніх особистостей[2]: Володимир Литвин, Микола Томенко, Юрій Левітан, Євген Леонов, Святослав Ріхтер, космонавти Валентина Терешкова, Павло Попович, Назарій Яремчук, Софія Ротару, Оксана Білозір, Алла Пугачова, Штепсель і Тарапунька, останній з яких був близьким приятелем журналіста.

Файл:Portrait of Mykhailo Yukhta and Volodymyr Lytvyn.jpg
Спільна світлина Михайла Юхти та Володимира Литвина
Файл:Юхта і Левітан.jpg
Михайло Юхта у розмові із всерадянським диктором Юрієм Левітаном

У ході співпраці також заприятелював із Муслімом Магомаєвим, якого здивував неочікуваним волинським сувеніром - консервами з лосятини.

Ті, в свою чергу, так полюбилися артисту, що пан Магомаєв неодноразово звертався до Михайла Дмитровича із проханням переслати делікатес до Москви, з приводу святкування особливих для співака дат.

Файл:М.Магомаєв та М.Юхта.jpg
М.Юхта та М.Магомаєв з дружиною співачкою Тамарою Синявсткою у дружній бесіді
Файл:Світлина із підписом та побажаннями українському журналісту Михайлу Юхті від Муслімаи Магомаєва та дружини Тамари Синявської.jpg
Світлина із підписом та побажаннями українському журналісту Михайлу Юхті від Мусліма Магомаєва та його дружини Тамари Синявської

Громадська діяльність

Задяки особистим якостям, небайдужості до чужої долі та численним знайомствам в галузі, за роки діяльності поєднав чимало родин та багатьом допоміг у пошуках рідних: в тому числі, учасникам операції «Вісла» та членам сімей загиблих учасників Другої Світової війни.

Сьогодні Михайло Дмитрович активно досліджує десидентський рух 60-з років в Україні.

Ставши ініціатором створення фонду особового походження Дмитра Полікарповича Іващенка,

нещодавно закінчив написання об’ємного твору про страдницький шлях відомого волинського дисидента, політв’язня, «волинського Чорновола», яка незабаром прийде до читача, а всі зібрані ним документальні та історичні джерела будуть передані до архіву та поповнять фонд[3].

Файл:Portrait of Mykhailo Yukhta establishing a non-for-profit organization.jpg
Портрет ініціатора створення фонду у момент підписання паперів про реєстрацію некомерційної організації

Творчий доробок

У своїй художньо-документальній повісті «Долю обрав сам» йдеться про героїчне життя лідера дисидентського руху 60-х років на Волині Дмитра Іващенка, його вірних побратимів, однодумців, які не шкодуючи власного життя у непрості часи радянського режиму, виборювали незалежність, нашу з вами кращу долю, та волю України.

Рецензії видатних українців на книгу «Долю обрав сам» та коментар автора за посиланням: http://volynrada.gov.ua/sites/default/files/2019/doc/pitannya_6.pdf

Михайло Юхта закоханий у таїну слова[4]. У позії та прозі прагне осмислити історичне минуле, красу природи, внутрішній світ людини, філософію життя. Він є автором багатьох видань, поетичних і прозових збірок, публікацій.

Файл:Mykhailo Yukhta’s publication.jpg
Публікація М.Юхти «Той, хто любить своє село, той полюбить і Україну»
Файл:Mykhailo Yukhta publication.jpg
«Той, хто любить своє село, той полюбить і Україну»

=До прикладу, у 2004 році упорядкував і видав книгу «Краса і біль Золочівки» (про трагічну долю села Золочівка на Рівненщині, яке в роки війни було спалене нацистами).

На сьогодні у творчому доробку Михайла Юхти написані та підготовлені до друку ще три книги.  Це й автобіографічна повість «Ота стежина в ріднім краї» у якій ділиться саме тим, що не забувається з плином років; згадує стежку, на якій зробив перші життєві кроки на землі батьків, дідів, прадідів, село над Пслом, де народився та звідки пішов в журналістику. «Щемливі, з тонким ліризмом роздуми про дитинство, шкільні, студентські роки, життя, все те пропущене через серце[5]».

А в книзі «Скрижалі пам’яті» журналіст зібрав  спогади земляків про багатостраждальну долю рідного Пристайлова, яке не оминули трагічні роки голодомору — 1932-1933–го. «Тут чинилися такі кари над людьми, які жахали навіть саму уяву», - коментує автор. «Написана книга містить вселюдський осуд радянської системи і стане даниною пам’яті його земляків, та усіх, хто ковтнув сталінський геноцид; буде нев’януючою квіткою на могилах жертв голодоморів та анафемою антинародного режиму, який із Божої волі канув у небуття...».[6]

У книзі «Журналістика — моя доля» ділиться журналістськими спогадами та роздумами. «А мені є що згадати», - сміється Михайло Дмитрович в особистій розмові. Журналісту довелося зустрічатися та спілкуватися із Президентами України, визначними політиками, міністрами, провідними науковцями, видатними письменниками, акторами, співаками, всесвітньовідомими особистостями.

У творчому світі:

Файл:М.Юхта серед творчої інтелігенції України та з народною артисткою України Ніною Матвієнко в центрі.jpg
Михайло Юхта серед  творчої інтелігенції України. Із дружиною  знаменитого кіноактора Івана Миколайчука — Марійкою (перша зліва) та народною артисткою України Ніною Матвієнко(в центрі).
Файл:Portrait of Mykhailo Yukhta and colleagues.jpg
Зустріч українських та польських журналістів на державному кордоні в Ягодині.Михайло Юхта у другому ряду третій справа.
Файл:Portrait of Mykhailo Yukhta with colleagues.jpg
Зустріч із знаменитим українським поетом-піснярем, головним редактором журналу  «Дніпро» Миколою Луківим(другий справа)

Про Михайла Юхту написано багато: не лише про творчість, а й про життєву дорогу, погляди. Колеги до сьогодні по крупинках збирають таємниці його успіху та поради, переймаючи досвід - не лише професійний.

Цінна інформація про особу М.Д.Юхти з особистої розмови колег-журналістів: http://old.lebedinpress.com.ua/kategorii/novosti/727-toj-khto-lyubit-svoe-selo-toj-lyubitime-i-ukrajinu

Колишній Головний редактор Українського радіо Олексій Березенко та Заслужений журналіст України, голова Волинської обласної організації Національої спілки журналістів України Михайло Савчак, про свого коллегу М.Юхту пишуть:  

«Ім’я  Михайла Юхти  у журналістському світі доволі яскраве та популяне і потужне. Журналістиці віддав майже 50 років. Вона для нього стала не тільки улюбленою професією, а й справою усього життя. Його знають як професійного фахівця, щиру і чуйну людину, відомого визнаного українського жураліста. У нього виробився свій стиль подачі матеріалів, професійний глибокий аналіз життя Волині. Щоденно звучали на всю Україну актуальні та співзвучні з часом його розповіді, репортажі, коментарі. Як майстер ефіру вміє словом і думкою заговорити слухачів, привернути до себе їх увагу...А це вдається не кожному радіожурналісту. Працелюбності та журналістської вправності йому, як мовиться, не позичати. Радіожурналістську ниву Михайло Юхта засівав зернами добра і любові до Волинського краю, неньки України. Ім’я Михайла Юхти знають мільйони українців. Його слова і думки в ефірі завжди вагомі, виважено мудрі, оскільки збагачені власним життєвим досвідом та знаннями.Розповідаючи про життя Волині у Всеукраїнському просторі та за кордоном, він представляв інтереси волинян, розумів їхні сподівання, перемаймався проблемами...У нього  об’єктивне, відверте, щире слово журналіста сприяло торжеству справедливості заради утвердження принципів національної гордості не тільки за рідний край, а й за всю українську державу.

У розповідях вчувається вболівання за долю простих людей, гордість за багатате історичне  минуле Волині, її економічний та культурний розвиток. Чималий інформаційний пласт із життя Волині Михайло Юхта підняв в душах жителів усієї України. Про це свідчать численні листи  з областей на Українське радіо, з подяками Михайлові Юхті за журналістську працю. А він протягом декількох десятиріч  віддано і чесно служить улюбленій справі. Ще раз підтвердив, що журналістика для нього — не просто професія, а доля, поклик душі. Отож, впевнено йшов до своє мети. Про все це нагадував на зустрічах з майбутніми журналістами, передаючи їм свій багатий досвід радіожурналістики, працюючистаршим викладачем факультету журналістики Волинського національного університету імені Лесі Українки. Він з великою радістю йде на кожну зустріч з молоддю, яка обрала журналістику. У свій час школу радіожурналістики Михайла Юхти пройшли нині вже відомі журналісти».

Наступним поколінням

Файл:Михайло Юхта серед студентів.jpg
Михайло Юхта (в центрі) серед  студентів. 2012 р.
  • - Михайле Дмитровичу, за свою багаторічну журналістську працю Ви допомогли багатьом людям. На Вашу думку, добро повертається?

- Без сумніву. Мабуть, є певна закономірність, ланцюжкова реакція. Ти зробив щось добре людині, а вона ще комусь, і так далі, доки добро повертається й до тебе.

  • Завжди дотримуюсь істини, що «тільки той, хто шукає, знаходить, і до мети приходить той, хто до неї йде».

Примітки

  1. Жив у тещі Тарапуньки, розмовляв із Левітаном. Михайло Юхта. ОЧЕВИДЕЦЬ. Волинь24 (en). Процитовано 2020-09-21. 
  2. Особиста примітка М.Д.Юхти. 
  3. коментар М.Д.Юхти
  4. За словами самого Михайла Дмитровича. 
  5. Коментар Юхти М.Д. 
  6. Юхта М.Д. 

Посилання

[1] [2][3]