Щелепи

Версія від 13:30, 2 квітня 2007, створена AS (обговорення | внесок) (Вікіфікатор)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)

Щелепи (maxilla, mandibula) — тверді (скелетні) структури, розташовані в області ротового отвору і слугуючі для захоплення і подрібнення їжі. Щелепний апарат включає скелетні і м'язові утворення, пов'язані з цими функціями. Щелепи є у багатьох безхребетних (деякі черв'яки, молюски, членистоногі, оніхофори, з голкошкірих — морські їжаки). Серед круглих червів щелепи має більшість вільноживучих форм і ряд паразитичних. Основою щелеп у коловерток і кільчастих червів є кутикулярні структури. У оніхофор і членистоногих роль щелеп виконують зовнішні придатки голови (що іноді повторно укладаються всередину головної хітинової капсули). У ракоподібних і трахейнодишних щелепний апарат представлений мандибулами і максилами. Серед павукоподібних складно влаштований щелепний апарат (перетворені 1 і 2 пари кінцівок, хеліцери і педіпальпи) мають кліщі. У молюсків роль щелеп виконує кутикулярний перетираючий апарат, так звана радула. Найхимерніший щелепний апарат у морських їжаків (див. Арістотелів ліхтар).

У безщелепних хребетних (круглороті) щелепи відсутні. У щелепних хрящові або кісткові щелепи розвинулися з 2-ої вісцелярної дуги, що втратила свої початкові функції опори і вентиляції зябер. У більшості хребетних щелепи оснащені зубами, у деяких форм на черепі немає зубів і на них розвивається роговий покрив (дзьоб). Спочатку щелепна дуга зміцнювалася на черепі тільки власним верхнім елементом (див. Протостилія). У риб область щелепного суглоба отримала додаткову опору за допомогою верхнього елементу під'язикової дуга. Подальша еволюція щелепного апарату хребетних визначалася удосконаленням його роботи при різних типах живлення

Дивіться також

Джерела

  • Биологический энциклопедический словарь / Гл. ред. М. С. Гиляров; Редкол.: А. А. Баев, Г. Г. Винберг, Г. А. Заварзин и др. — М.: Сов. энциклопедия, 1986.—831 с., ил., 29 л. ил.