Відкрити головне меню

Штефан Осуський (словац. Štefan Osuský; 18891973) — чехословацький дипломат і політик[3], а також вчений — доктор філософії та юриспруденції.

Штефан Осуський
Stefan Osusky (1939).jpg
Народився 31 березня 1899(1899-03-31)[1]
Брезова под Брадлом, Миява, Тренчинський край, Словаччина
Помер 27 вересня 1973(1973-09-27)[1][2] (74 роки)
Герндон, Ферфакс, Вірджинія, США
Поховання кладовище Оак Гіллd
Громадянство
(підданство)
Flag of the Czech Republic.svg Чехословаччина
Flag of Slovakia.svg Словаччина
Flag of Austria-Hungary (1869-1918).svg Австро-Угорщина
Діяльність політик, дипломат, адвокат
Заклад Колгейтський університетd
Нагороди Кавалер Великого Хреста ордена Томаша Масарика Ґарріґа

Штефан Осуський у Вікісховищі?

Біографія

Штефан Осуський народився 31 березня 1889 року в місті Брезова-під-Брадлом Королівства Угорщини, нині в Словаччині.

З 1902 року навчався в лютеранському ліцеї сучасної Братислави. Але у 1905 році був виключений з нього через прояви словацьких патріотичних почуттів.[4] Тому в 1906 році виїхав до США і продовжив своє навчання в Спрінгфілді та Чикаго, вивчаючи богослов'я, природничі науки і право. Він отримав докторський ступінь у 1916 році. У Сполучених Штатах Осуський працював в національних організаціях — спочатку в Чеській національній асоціації, пізніше — в Словацькій лізі США. У 1915 році він заснував газету Slovenské slovo («Словацьке слово») і тижневик Slovenský týždenník («Словацький тижневик»). У 1916 році Штефан Осуський став віце-президентом Словацької ліги, і поїхав до Європи, щоб провести переговори про співпрацю Чехії і Словаччини на принципах Клівлендського угоди (англ.  Cleveland Agreement).

У Парижі Штефан Осуський почав співпрацювати з Чехословацькою національною радою, метою якого стало створення самостійної держави чехів і словаків після розпаду Австро-Угорської імперії. У 1917—1918 роках він працював директором Чехословацького інформаційного агентства в Женеві. У квітні 1918 року в Римі був представником, разом з Міланом Штефаником, словаків на Конгресі пригноблених народів (англ.  Congress of Oppressed Nations). У 1918 році брав участь у створенні Чехословацьких легіонів в Італії.

Після створення Чехословаччини Осуський почав працювати в дипломатичній службі молодої республіки. З жовтня 1918 року обіймав посаду дипломатичного представника країни в Сполученому Королівстві. В якості генерального секретаря Чехословацької делегації у 1919—1920 роках брав участь у Паризькій мирній конференції. 4 червня 1920 року в палаці Великий Тріанон як надзвичайний і повноважний посол Чехословаччини підписував Тріанонський договір з Угорщиною. Брав участь у роботі тільки но створеної Ліги націй; брав участь у роботі комісії з делімітації, якій було доручено встановлення нових кордонів у Європі.

З 1921 року він працював послом Чехословаччини у Франції, залишаючись на цій посаді аж до початку Другої світової війни. Після розпаду Чехословаччини в березні 1939 року, створював і брав участь в Чехословацькому закордонному опорі. У листопаді 1939 року став членом Чехословацького національного комітету (словац. Národní výbor československý), заснованого Едвардом Бенешем. У липні 1940 року Штефан Осуський був призначений міністром Чехословацького уряду у вигнанні (в Лондоні) та його відносини з Бенешем почали погіршуватися. У березні 1942 року Бенеш відсторонив його від всіх функцій і Осуський пішов з активної політики.

Він почав читати лекції з історії дипломатії та міжнародних відносин в Оксфордському університеті. Навесні 1945 року виїхав до США, ставши професором у Колгейтському університеті в Гамільтоні, штат Нью-Йорк. Після лютневих подій у Чехословаччині в лютому 1948 року, Осуський був активним членом Ради вільної Чехословаччини (словац. Rade slobodného Československa). Також працював журналістом-політологом.

Помер Штефан Осуський 27 вересня 1973 року в місті Херндон, штат Віржінія. Похований на кладовищі Oak Hill Cemetery у місті Джорджтаун, Вашингтон.

У 1992 році був нагороджений посмертно орденом Томаша Ґарріґа Масарика 1-го ступеня. У 2001 році також посмертно був удостоєний ордена Подвійного білого Хреста 2-го класу.

Примітки

Посилання