Штейн (від нім. Stein, буквально — камінь), проміжний або побічний продукт в кольоровій металургії, сплав сульфідів заліза і кольорових металів змінного хімічного складу. Завдяки малій розчинності сульфідів кольорових металів в окисних розплавах, щодо низькій температурі їх плавлення (нижче 1100 °С) і великої щільності (більше 4 г/см³) розплавлений штейн відділяється при плавці від шлаку і утворює окремий шар, розташований під ним. Штейн — основний продукт, в який переходять мідь, нікель і кобальт при плавці мідної і нікелевої сульфідної сировини і при деяких технологічних схемах переробки окислених руд. Зазвичай штейн містять 10—50% Cu і Ni, 15—25% S, решта Fe. Штейн утворюється також в процесі свинцевої плавки за наявності в сировині міді і сірки. У штейні, як правило, акумулюються наявні в сировині благородні і супутні метали.

Штейн переробляють в конвертері, де відбувається окислення сірки, а залізо переводиться з сульфідної в окисну форму і утворює з кварцем конвертерний шлак; сульфіди міді і нікелю після видалення заліза піддаються подальшій обробці.

Нікелевий штейн, отриманий при плавці, називається також ротштейном (сирий штейн), штейн після конвертації із вмістом заліза менше 3% — файнштейном (чистий штейн), а штейн з проміжним вмістом заліза — шпурштейном. Мідний штейн після закінчення першого періоду конвертації, що містить < 1% Fe, називається білим маттом (matte — англ. штейн) або білим штейном.