Шкірні хвороби

Версія від 07:42, 28 травня 2010, створена РобоСтася (обговорення | внесок) (Більше не розпізнається як ізольована стаття, removed: {{Ізольована стаття|сирота1}} за допомогою AWB)

Шкірні хвороби — захворювання, які виявляються в патологічних змінах шкіри, її придатків (волосся, нігтів) або видимих слизових оболонок.

За етіологією (причинами виникнення) бувають: вірусними, інфекційними (бактерії, мікроскопічні грибки), паразитарними, викликані факторами екзогенними (зовнішніми) хім., фіз. чи ендогенними (порушення метаболізму, розлади ендокринної або нервної системи), порушенням розвитку шкіри тощо.

Лікування Ш. х. може бути етіологічне, звернене проти спричинного фактора, якщо він відомий, в ін. випадку — симптоматичне. В умовах недостатньої гігієни набувають особливого соц. значення паразитарні захворювання шкіри, а в зв'язку з розвитком хім. індустрії — проф. Ш. х. Ш. х. вивчає дерматологія.

Історія

В Україні Ш. х. відомі здавна; їх лікували нар. заходами ще в Київ. Русі. У 19 ст. в Україні, особливо по селах, була дуже розповсюджена короста. У багатьох с. нею хворіло до 100% меш. Значно розповсюджені були також піодерміти, кількість яких значно збільшувалася в зв'язку з поширенням числа пром. підприємств, що не мали належних гігієнічних умов виробництва. Досить розповсюджені були також фурункульоз та екзема. Менше хворіло населення на мікози, туберкульозу й пістряка шкіри. 1913, за неповними даними, на Ш. х. хворіло бл. 900 осіб на 10 0000 меш., у тому ч. на коросту — бл. 340. За першої світової війни та рев. 1917 — 20 pp. числа захворювань на Ш. х. значно збільшилися. Зниження його почалося в 20-их pp. і поступово продовжувалося завдяки поліпшенню сан.-гігієнічних заходів аж до поч. другої світової війни. За цієї війни числа захворювань на Ш. х. знову значно зросли. У листопаді 1943 Нар. Комісаріат охорони здоров'я УРСР затвердив план боротьби з Ш. х. та запровадив їх обов'язковий облік. 1944 було встановлене, що число захворювань на коросту в деяких місцевостях досягло від 20 до 60%, а в окремих населених пунктах до 100%. Від цього часу укр. дерматологи провели багато експедицій по боротьбі з коростою; вони запропонували й ввели в практику декілька нових препаратів та досягли великих успіхів у лікуванні Ш. х. Тепер на Україні зустрічаються лише поодинокі випадки захворювань на коросту. Запровадженням профілактики й раціонального лікування було досягнуто також значного зниження ч. захворювань на дерматомікози, піодермії (зокрема на проф.), екземи та ін. Вивчають дерматологію та керують боротьбою з Ш. х. Шкірно-Венерологічний Укр. наук.-дослідний інститут (див.), ін. наук.-дослідні інститути та катедри дерматології мед. інститутів, особливо у Харкові та Львові. У боротьбі з туберкульозою шкіри та її лікуванні особливу ролю відограють Одеський та Львівський люпозорії та стаціонари для хворих на туберкульозу шкіри при різних інститутах туберкульози та при великих туберкульозних диспансерах.

Шкірні хвороби свійських тварин

Ш. х. свійських тварин виникають у висліді впливу на шкіру факторів зовнішнього середовища, захворювань самого організму, механічного ушкодження шкіри (опіки, обмороження, травми), ураження паразитами (кліщі, личинки оводів), розладу нервової системи, порушення обміну речовин і діяльності залоз внутр. секреції, отруєння, нераціонального харчування («гречана» й «конюшинна» хвороби, «бардяний мокрець»), інфекцій (віспа, сап, чума, ящур та ін.). Лікування застосовується залежно від причин захворювань, фази хвороби, виду та індивідуальних особливостей тварин. У профілактиці захворювань відограють велику ролю раціональна годівля, гігієнічний догляд, зокрема за шкірою. Профілактику й лікування здійснюють ветер. організації.

Література

  • Богданов М. Нашкірні хвороби свійських тварин. Х.-О. 1932
  • Здравоохранение в УССР. М-во здравоохр. УССР. К. 1957
  • Досягнення охорони здоров'я в Українській РСР, під гол. ред. п. Л. Шупика. К. 1958
  • Картамишев А. Підручник шкірних і венеричних хвороб. К. 1957
  • Труды второго Украинского съезда дермато-венерологов. 1959. К. 1960
  • 60 лет советского здравоохранения, под гл. ред. Б. В. Петровского. М 1977
  • Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.