Перегляд вихідного коду сторінки Шкірні хвороби

{{Wikify}}
{{Хвороба
 | Name           = Хвороби шкіри та підшкірної клітковини
 | Image          = 
 | Caption        = 
 | DiseasesDB     = 
 | ICD10          = {{ICD10|L|01||l|00}}-{{ICD10|L|99||l|00}}
 | ICD9           = 
 | ICDO           = 
 | OMIM           = 
 | MedlinePlus    = 
 | eMedicineSubj  = derm
 | eMedicineTopic = 
 | eMedicine_mult = 
 | MeshID         = 
}}

'''Шкірні хвороби''' — захворювання, які виявляються в патологічних змінах [[шкіра|шкіри]], її придатків ([[волосся]], [[нігті]]в) або видимих [[слизова оболонка|слизових оболонок]]. 

Шкірні захворювання вивчає [[дерматологія]].

== Причини ==
За етіологією (причинами виникнення) бувають: 
*[[вірус]]ними, 
*[[інфекція|інфекційними]] (бактерії, мікроскопічні грибки), 
*[[паразит]]арними, 
*викликаними екзогенними (зовнішніми) факторами - хімічними, фізичними; 
*викликаними ендогенними (внутрішніми) факторами - [[метаболічні захворювання|порушеннями метаболізму]], розладами [[ендокринна система|ендокринної]] або [[нервова система|нервової систем]], 
*порушенням розвитку шкіри, тощо. 

В умовах недостатньої гігієни набувають особливого значення ''паразитарні'' захворювання шкіри, а в зв'язку з розвитком хімічної індустрії — ''професійні'' шкірні хвороби. 

== Лікування ==
Лікування захворювань шкіри може бути етіологічне, звернене проти причинного фактору, якщо він відомий, в іншому випадку — симптоматичне. 

== Історія ==
В Україні Ш. х. відомі здавна; їх лікували народними засобами ще в Київській Русі. 

У [[19 століття|19 ст.]] в Україні, особливо по селах, була дуже розповсюджена [[короста]]. У багатьох селах нею хворіло до 100% меш. Значно розповсюджені були також [[піодерміт]]и, кількість яких значно збільшувалася в зв'язку з поширенням числа промислових підприємств, що не мали належних гігієнічних умов виробництва. Досить розповсюджені були також [[фурункульоз]] та [[екзема]]. Менше хворіло населення на [[мікоз]]и, [[туберкульоз]]у й пістряка шкіри. 

1913, за неповними даними, на Ш. х. хворіло близько 900 осіб на 10 0000 меш., у тому ч. на коросту — близько 340. 

За [[Перша світова війна|першої світової війни]] та рев. 1917 — 20 pp. число захворювань на Ш. х. значно збільшилося. Зниження його почалося в 20-их pp. і поступово продовжувалося завдяки поліпшенню санітарно-гігієнічних заходів аж до поч. [[Другова світова війна|другої світової війни]]. За цієї війни числа захворювань на Ш. х. знову значно зросли. У листопаді 1943 Нар. Комісаріат охорони здоров'я УРСР затвердив план боротьби з Ш. х. та запровадив їх обов'язковий облік. [[1944]] було встановлене, що число захворювань на коросту в деяких місцевостях досягло від 20 до 60%, а в окремих населених пунктах до 100%. Від цього часу українські дерматологи провели багато експедицій по боротьбі з коростою; вони запропонували й ввели в практику декілька нових препаратів та досягли великих успіхів у лікуванні Ш. х. 

Тепер на Україні зустрічаються лише поодинокі випадки захворювань на коросту. Запровадженням профілактики й раціонального лікування було досягнуто також значного зниження числа захворювань на дерматомікози, піодермії (зокрема на проф.), екземи та ін. 

Вивчають дерматологію та керують боротьбою з Ш. х. Шкірно-Венерологічний Укр. наук.-дослідний інститут (див.), ін. наук.-дослідні інститути та катедри дерматології мед. інститутів, особливо у [[Харків|Харкові]] та [[Львів|Львові]]. У боротьбі з [[туберкульоз шкіри|туберкульозом шкіри]] та його лікуванні особливу роль відіграють Одеський та Львівський люпозорії та стаціонари для хворих на туберкульозу шкіри при різних інститутах туберкульози та при великих туберкульозних диспансерах.

== Шкірні хвороби свійських тварин ==
Ш. х. свійських тварин виникають внаслідок впливу на шкіру факторів зовнішнього середовища, захворювань самого організму, механічного ушкодження шкіри (опіки, обмороження, травми), ураження паразитами (кліщі, личинки оводів), розладу нервової системи, порушення обміну речовин і діяльності залоз внутрішньої секреції, отруєння, нераціонального харчування («гречана» й «конюшинна» хвороби, «бардяний мокрець»), інфекцій ([[віспа]], сап, чума, ящур та ін.). Лікування застосовується залежно від причин захворювань, фази хвороби, виду та індивідуальних особливостей тварин. У профілактиці захворювань відіграють велику роль раціональна годівля, гігієнічний догляд, зокрема за шкірою. Профілактику й лікування здійснюють ветеринарні організації.

==Література==
* Богданов М. Нашкірні хвороби свійських тварин. Х.-О. 1932
* Здравоохранение в УССР. М-во здравоохр. УССР. К. 1957
* Досягнення охорони здоров'я в Українській РСР, під гол. ред. п. Л. Шупика. К. 1958
* Картамишев А. Підручник шкірних і венеричних хвороб. К. 1957
* Труды второго Украинского съезда дермато-венерологов. 1959. К. 1960
* 60 лет советского здравоохранения, под гл. ред. Б. В. Петровского. М 1977 
* {{ЕУ}}

{{Med-stub}}

[[Категорія:Шкірні захворювання|*]]
[[Категорія:Дерматологія]]
[[Категорія:Захворювання]]

[[de:Hautkrankheit]]
[[en:Skin  disease]]
[[es:Enfermedad cutánea]]
[[fr:Dermatose]]
[[he:מחלת עור]]
[[hi:चर्म रोग]]
[[pl:Choroby skóry]]
[[tr:Deri hastalıkları]]
[[zh:皮膚病列表]]