Відкрити головне меню

Шишига (чол. шиш, шишиган) — нечиста сила, що живе за піччю, в лісі (лісунка), на болоті (мара), в стодолі (овінний домовик); сатана, біс.

У іванівських повістях шишигами називають різних «представників» нечистої сили, а також людей, які водяться з нечистою силою; в переносному сенсі — незібрана, повільна людина.

Етнограф Йосиф Железнов, спираючись на уральські перекази наводив приклад того, що отаман Єрмак Тимофійович вважався у козаків «корисним чаклуном» і «мав у послуху в себе дещицю шишиг (чортів)». «Де раті не вистачало, там він і виставляв їх»[1].

З волоссям «шишом», тобто зачесаним догори, зображувалися біси на давньоруських іконах. Та ж істота відіграє важливу роль в міфології комі. Живе в річці та іноді виходить на берег, щоб розчесати довге чорне волосся. Всі, хто її бачив, незабаром потонуть або помруть з іншої причини. Нею лякали і лякають досі дітей, застерігаючи від купання у вирах загрозою, що їх потягне Шишига.


ДжерелаРедагувати

1. Даль В. И. Шишара // Толковый словарь Даля. — М., 1880—1882.

ПриміткиРедагувати

  1. Уральцы : очерки быта уральских казаков: полное собрание сочинений Иоасафа Игнатьевича Железнова [в 3 т.]/ И. И. Железнов ; под ред. Н. А. Бородина . — С.-Петербург: Тип. т-ва «Общественная польза» , 1910.