Шигаєва Галина Миколаївна

Версія від 11:01, 8 травня 2021, створена AHbot (обговорення | внесок) (виправлення включення вилученого файлу: Файл:Галина Шигаєва.jpg (by DelinkerBot))

Шига́єва Гали́на Микола́ївна (*15 квітня 1956(19560415)) — радянська і українська кінорежисерка. Станом на 2015 рік — єдиний комедіограф в українському кінематографі[1].

Шигаєва Галина Миколаївна
Дата народження 15 квітня 1956(1956-04-15) (65 років)
Місце народження Львів, Львівська область, Українська РСР
Громадянство Україна Україна
Alma mater Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Професія режисерка
Кар'єра з 1982
Напрям комедія, мелодрама, драма
facebook.com/profile.php?id=100016236104391&sk=about_overview

Біографія

Народилася 15 квітня 1956 року у Львові.

Навчалася в Київському державному інституті театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого. У 1980 році закінчила майстерню Володимира Денисенка «Режисура кіно».

Після випуску — 5 років працювала асистенткою режисера на Кіностудії імені Олександра Довженка.

Перша робота у ролі асистентки — у фільмі Івана Миколайчука «Така пізня, така тепла осінь» (вийшов на екрани у 1981 році), де познайомилася з актрисою Галиною Сулимою.

Другий фільм, де працювала асистенткою, — стрічка Романа Балаяна «Польоти уві сні та наяву» (1982). Під час зйомок — жила у місті Владимир (під Москвою). Стежила за акторами, приводила їх на знімальний майданчик, а після зйомок — відвозила до місця проживання. Знялася в одному з епізодів фільму. Ось що про це розповіла журналістам:

  В одному епізоді знялася не лише я, а й ціла знімальна група. Возити головних акторів з Москви було накладно фінансово. Ми пропонували Роману Балаяну задіяти володимирських акторів, але ніхто з них йому не підійшов. Тоді Роман Гургенович сказав: «Якщо не можете нікого знайти, будете зніматися самі». Таким чином я зіграла у цьому легендарному фільмі. Через це деякі ЗМІ пишуть, що я актриса і режисер. Ні, я не актриса[1].  

У 1987 році зняла короткометражний фільм «Голий». Картину представили на Кінофестивалі «Молодість» у Києві. Журі фільм оцінило негативно. Ось що про це розповіла журналістам режисерка:

  Моєму «Голому» журі дало негативну оцінку. Та й інші режисери не схвалили фільму. На моїй режисерській долі було поставлено величезний жирний хрест! Тому було дивно, що «Голого» подали на кінофестиваль у Турині. І водночас «втішили». Сказали, що на кінофестиваль я і так не встигну, бо не маю закордонного паспорта. Мені настільки захотілося поїхати і побачити, як за кордоном сприймуть мою роботу, що я за короткий час зробила паспорт, за свої гроші купила квитки до Італії. В Україні мою роботу «стерли в порошок», а за кордоном визнали найкращою![1]  

У 1988 році фільм «Голий» отримав гран-прі (головний приз) в категорії «средньометражний фільм» на Міжнародному кінофестивалі Молодого кіно в Турині[it].

У 1990 році — вийшов комедійний фільм Галини Шигаєвої «Відьма» — за мотивами повісті Григорія Квітки-Основ'яненка «Конотопська відьма».

Працювала художнім керівником телеканалу ТЕТ. Разом з колишнім чоловіком-актором, який танцював степ, готувала телевізійні програми, присвячені історії танцю. За них отримала шість високих нагород різних фестивалів[1].

На початку ХХІ століття — режисерку запросили у спільний проєкт Олександра Роднянського і Держкіно. Журналістам вона розказала про цей проєкт таке:

  Вони хотіли зняти кілька картин. Але тоді кіно знімали вже по-іншому. Робота режисера на знімальному майданчику на початку нового століття вважалася ніби другорядною. Головним у кіно став продюсер, на другому місці був... також продюсер. І не тому, що вкладає власні гроші у фільм. Гроші, як правило, виділяє держава, а продюсер вирішує, як ними розпорядитися, щоб і себе не обділити. Треба було навчитися розуміти: те, що хоче зняти режисер і як він бачить цей кадр — не завжди відповідає тому, що хоче бачити продюсер. Список акторів також диктує продюсер. Він навіть може відсторонити режисера від монтажу. Для теперішнього покоління — це догми, а для нас це було складно[1].  

У 2004 році вийшов комедійний фільм Галини Шигаєвої «Подарунок долі». У 2005комедія «Новорічний кілер». У 2006 — комедія «Повернення блудного чоловіка» та комедійний міні-серіал «Обережно, блондинки!». У 2009 — комедія «Лід у кавовій гущі». У 2012мелодрама «Страшна красуня».

З 2004 року — художній керівник курсу режисерів ігрового кіно у Київському національному університеті імені Івана Карпенка-Карого.

Родина

Має сина Олега, який пише музику для кіно.


Фільмографія

Режисерка:

Акторка:

Нагороди

Примітки

Джерела

Основні

Додаткові

  • Дружбинський В. Секс-шоу в Конотопі (Рецензія на к/ф «Відьма» реж. Г. Шигаєвої за сцен. Б. Жолдака — трактовку «Конотопської відьми» Г. Квітки-Основ'яненка) // Вавілон. — 1991. — № 1. — С. 48.
  • Медникова М. Молоде українське кіно є. А де воно? ( у т.ч. — про к/ф «Голий» реж. Г. Шигаєвої) // Вавілон. — 1993. — № 3/4. — С. 34–37.
  • Перфілов Л. ...Не вбивають одне одного (Про улюблені ролі у к/ф «Стара фортеця» реж. М. Бєлікова, «Місце зустрічі змінити не можна» реж. С. Говорухіна, «Відьма» реж. Г. Шигаєвої: інтерв'ю); бесіду вели Андрій Кокотюха та Олександр Гембарський // Вавілон. — 1992. — № 4. — С. 20–21.