Перегляд вихідного коду сторінки Шенвізе

{{Місцевість
 |назва                      = Шоневізе<br/>''(історична місцевість)''
 |населений пункт            = [[Файл:Герб Запорожья 2003 года.svg|25пкс|[[Герб Запоріжжя]]]] [[Запоріжжя]]
 |на карті                   = 
 |фото                       = 
 |підпис                     = 
 |площа                      = 
 |населення                  = 
 |координати                 = {{Coord|47|48|15|N|35|11|05|E|scale:6000|display=inline,title}}
 |головні вулиці             = 
 |район                      = [[Комунарський район|Комунарський]]
 |індекс                     = 
 |телефонний код             = 
 |підприємства               = 
 |заклади освіти та культури = 
 |парки                      = 
 |метро                      = 
 |залізниця                  = [[Запоріжжя I]],<br/>[[Автовокзал (Запоріжжя)|Міжміський автовокзал (АС-1)]]
}}
'''Шоневізе''' (Schöne Wiese у перекладі {{lang/list|de}}&nbsp;— «Прекрасний луг»)&nbsp;— історична місцевість у лівобережній частині сучасного [[Запоріжжя]], колишня німецька колонія.

== Історія ==
[[Файл:Млин Запоріжжя1.jpg|міні|праворуч|250пкс|Млин Нібура]]
Колонія Шенвізе була утворена у [[1797 в Україні|1797]] році 17-ма родинами [[фризи|фризів]] менонітів, які прибули із [[Пруссія (держава)|Пруссії]] між [[1793]] та [[1796]] роками<ref>[http://did-panas23.livejournal.com/223980.html Екскурсія колонією Шенвізе. Менонітська архітектура Запоріжжя.]{{Недоступне посилання|date=серпень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}</ref>. Це були досвідчені фермери, які привезли із собою робочих коней і велику домашню худобу, сільськогосподарський інвентар й у середньому по 350 карбованців на родину. На лівому березі ріки [[Мокра Московка|Мокрої Московки]] вони отримали 1 401 десятину землі, де займалися переважно землеробством і розведенням коней, овець та свиней. Пізніше вони зайнялись борошномельним виробництвом<ref>{{ВВСЕР-8-1886}}</ref>.

Так, тривалий час ці землі входили до складу володінь [[Військо Запорозьке|Війська Запорізького]], у [[1711]]—[[1734]]&nbsp;рр. перебували під контролем [[Османська імперія|Османської імперії]], а за часів [[Запорозька Січ|Нової Січі]] (1734—1775&nbsp;рр.) входили до складу Самарської паланки Вольностей Війська Запорізького Низового.
 
Влітку [[1770]] року на правому березi річки [[Мокра Московка|Мокрої Московки]] почалося будiвництво Олександрiвської фортецi, а на лiвому березi&nbsp;— двох редутів під назвою «Московка», в яких було розміщуно загін солдат, що охороняли мiст через рiчку.

Скоро виявилось, що місце для фортеці було обрано невдало. Річка Мокра Московка розлилася й затопила фортецю. Тому [[23 травня]] [[1771]] роуц вище по [[Дніпро|Дніпру]] розпочалося будівництво нової Олександрівської фортеці, а на місці старої фортеці почалося формування Олександрівського форштадту (передмістя).

У [[1778]]—[[1783]]&nbsp;рр. Олександрівська фортеця була центром Олександрівського повіту Азовської губернії. З [[1785]] року форштадт було перетворено на посад, а [[5 червня]] [[1806]] року Олександрівський посад отримав статус міста і став центром новоутвореного Олександрівського повіту Катеринославської губернії.

== ХІХ століття ==
[[Файл:Медсанчасть АвтоЗАЗ (бывший доходный дом Д. Минаева).jpg|міні|праворуч|250пкс|Будинок Мінаєва&nbsp;— місце боїв робочих з урядовими військами у 1905 році ([[Соборний проспект (Запоріжжя)|Соборний проспект]], 6)]]
Розвитку Шенвізе як промислового центру сприяло будівництво [[Лозово-Севастопольська залізниця|Лозово-Севастопольської залізниці]]. У [[1873]] році було відкрито гілку [[Лозова (станція)|Лозова]]&nbsp;— [[Запоріжжя I|Олександрівськ]], у [[1874]] році&nbsp;— [[Запоріжжя I|Олександрівськ ]]&nbsp;— [[Мелітополь (станція)|Мелітополь]], а у [[1875]] році&nbsp;— [[Мелітополь (станція)|Мелітополь]]&nbsp;— [[Севастополь (станція)|Севастополь]].

При будівництві залізниці було споруджено будинок вокзалу «[[Запоріжжя I|Олександрівськ-Південний]]» та Південні залізничні майстерні (1876&nbsp;р.), що давали заробіток 700 робітникам. При станції виникло селище, що згодом одержало назву «Південне». Більшість його населення мала безпосереднє відношення до залізниці.
[[Файл:Запорожье. Завод ЗАЗ..JPG|міні|праворуч|250пкс|[[Запорізький автомобілебудівний завод|ЗАЗ]]]]
Наприкiнцi ХIХ ст. в Шенвiзе з'явилися заводи сiльскогосподарчого машинобудування, які поклали початок розвитку промисловостi. Вони належали iноземцям Копу, Леппу, Янцену, Рутбергу і випускали землеробські знаряддя та машини, нафтові двигуни, [[млин]]и, силікатну цеглу тощо. Так у [[1887]] році в Шенвiзе постав завод «Лепп і Вальман»<ref>{{Cite web |url=http://web.znu.edu.ua/pu/articles/197.pdf |title=М. В. Романюк. Ілюстрований каталог підприємства «Лепп і Вальман» 1899 р. |accessdate=5 листопада 2016 |archive-date=5 листопада 2016 |archive-url=https://web.archive.org/web/20161105224811/http://web.znu.edu.ua/pu/articles/197.pdf }}</ref>.

У період з [[1881]] по [[1900]] роки товариство «Г.&nbsp;А.&nbsp;Нібур і Ко» ввело до експлуатації чотири млини у Шенвізе<ref>{{Cite web |url=http://olaff.at.ua/Science_work/Persij_sanatorij-kurort_kgt.pdf |title=Олег Афанасьєв. Перший санаторій-курорт Катеринославщини |accessdate=5 листопада 2016 |archive-date=5 листопада 2016 |archive-url=https://web.archive.org/web/20161105224018/http://olaff.at.ua/Science_work/Persij_sanatorij-kurort_kgt.pdf }}</ref>.

== ХХ століття ==
[[Файл:Запоріжжя Земська лікарня 012.jpg|міні|праворуч|250пкс|Земська лікарня (нині&nbsp;— Обласна дитяча лікарня)]]
[[Файл:Електростанція, башта.JPG|міні|праворуч|250пкс|Будівля першої теплоелектростанції [[Запоріжжя|Олександрівська]]]]
Кращі будинки [[Запоріжжя|Старого Олександрівська]], зведені у [[1910-ті|1910-х]] роках&nbsp;— Земська управа, Земська лікарня, міська електростанція, чоловіча гімназія, були вибудувані з силікатної цегли, зробленої заводом Рутберга.

З півдня до Шенвізе прилягали селища: Олексіївка, Новомиколаївка, Олександрівка та Канкринівка, розташовані між річкою Кушугумкою та гілкою залізниці, що вела на пристань. Більшу частину їх мешканців складали працівники заводів Шенвізе та залізниці.

Населення Шенвізе з роками збільшувалося, діти із заможних родин навчалися у гімназіях [[Запоріжжя|Олександрівська]], користувалися послугами громадських і кредитних установ міста, але не несли при цьому міських повинностей. Тому у [[1905]] році міська влада порушила питання про включення цієї території до межі міста Олександрівська.

[[17 червня]] [[1911]] року на надзвичайному засіданні міської Думи було ухвалене рішення про приєднання колонії Шенвізе та селищ Олексіївка, Олександрівка, Новомиколаївка, Канкринівка та інших до міста Олександрівська.

[[12 липня]] [[1911]] року це рішення було височайше затверджене імператором [[Микола II (російський імператор)|Миколою II]]. На території, що була приєднана до міста, на той момент проживало 12 тисяч чоловік, у той час як населення Олександрівська становило 26 тисяч чоловік.

Після того як наприкінці [[1920]] року заводи Шенвізе були націоналізовані, вони отримали порядкові номери (№&nbsp;1&nbsp;— завод Леппа та Вальмана, №&nbsp;3&nbsp;— Копа, №&nbsp;12&nbsp;— Борман, Шведе та Ко, №&nbsp;13&nbsp;— Копа та Гелькера). Першим з них відновив свою роботу завод сільськогосподарського машинобудування №&nbsp;3.

[[18 березня]] [[1921]] року, у день 50-річчя Паризької комуни, було випущено першу продукцію. На честь цього подвійного свята завод і отримав свою нову назву&nbsp;— «[[Запорізький автомобілебудівний завод|Комунар]]».

Найсильнішим імпульсом до розвитку міста Запоріжжя, у тому числі й території майбутнього [[Комунарський район|Комунарського району]], стало будівництво [[Дніпровська ГЕС|Дніпровської ГЕС]] (1927—1932&nbsp;рр.) та нових заводів, що мали використовувати енергію електростанції.

У цей же час розширюються і потужності заводу «Комунар». У [[1930]] році на «Комунарі» були випущені перші в СРСР комбайни (усього до війни завод випустив 96 тис. комбайнів).

Величезні масштаби промислового будівництва у Запоріжжі обумовили збільшення чисельності населення міста та розширення його території. Зокрема, до кінця 1930-х років значно розширилась південна частина міста, на північ від неї з'явилося «Першотравневе селище».

Протягом [[1920-ті|1920]]—[[1970-ті|1970-х]] років у майбутньому [[Комунарський район|Комунарському районі]] реконструюються старі та стають до ладу нові підприємства, серед яких: підприємство «Радіоприлад», головне підприємство запорізького виробничого взуттєвого об'єднання, а також заводи: механічний (створений на базі колишніх Південних залізничних майстерень), дослідний дефектоскопії, ремонтно-механічний «Укрводрембуд», комбінат хлібопродуктів і рибокомбінат, фабрики хімчистки і фарбування одягу та індивідуального пошиття й ремонту взуття.

У листопаді [[1958]] року Рада Міністрів прийняла постанову про випуск у Запоріжжі мікролітражних легковиків. А у [[1960]] році перший [[ЗАЗ-965]] випробовували особисто [[Хрущов Микита Сергійович|Микита Хрущов]] та [[Брежнєв Леонід Ілліч|Леонід Брежнєв]], а за 5 років кількість «горбатих» «Запорожців» сягнула ста тисяч.

== Сучасність ==
[[Файл:Запорожье 003.jpg|міні|праворуч|250пкс|Місцевість колишньої колонії Шенвізе]]
Наступний етап господарського освоєння та розвитку території сучасного Комунарського району пов'язаний з існуванням на ній поселення '''Шенвізе'''.

Наприкінці 1960-х років територія майбутнього Комунарського району продовжувала активно освоюватися. У плануванні нового масиву на [[Космічна вулиця (Запоріжжя)|Космічному шосе]] втілювалися найпередовіші ідеї радянського містобудування. Район складався не із дрібних кварталів&nbsp;— розподіл, що став традиційним,&nbsp;— а з великих самостійних елементів: мікрорайонів. Кожний з них&nbsp;— це, по суті, окреме, автономне містечко з населенням у 6-12 тис. чоловік. Тут було все, що потрібно для життя: магазини, підприємства побутового обслуговування, культурні та освітні установи. І незабаром від бажаючих оселитися на «Космосі» (так у місті з дружньою фамільярністю «охрестили» новий масив) відбою не буде. Чисте повітря, тиша, зручні упоряджені будинки&nbsp;— все це притягувало запоріжців. Згодом Космiчний мікрорайон стане адміністративним центром майбутнього Комунарського району.

Важливою віхою розвитку м. Запоріжжя стало утворення в ньому у [[1977]] році нової адміністративної одиниці&nbsp;— [[Комунарський район|Комунарського району]], розташованого на території, яка має багате iсторичне минуле.

[[6 квітня]] [[1977]] року було прийнято рішення Верховноi Ради УРСР про створення Комунарського району м. Запоріжжя, а вже 25 квiтня 1977 року вiдбулася 1-ша сесія Комунарськоi ради народних депутатiв, яка поклала початок адміністративної самостійності району.
[[Файл:Комунарська районна адміністрація.jpg|міні|праворуч|250пкс|Районна адміністрація [[Запорізька міська рада|Запорізької міської ради]] по [[Комунарський район|Комунарському району]]]]
Район має значний промисловий потенціал: на його території розташовано 19 базових підприємств, серед яких ПАТ «[[Запорізький автомобілебудівний завод]]», СП УКП «Таврія-Магна», ДП «Радіоприлад», «Запорізький механічний завод», «Запорізький завод гумовотехнічних виробів», «Дослідно-експериментальний механічний завод», ПАТ «Запоріжжя-Млин», «Завод агротехнічних машин», виробниче підприємство «Неон» УТОГ та навчально-виробниче підприємство УТОС. А також велику кількість підприємств сфери торгівлі та послуг.

При цьому, Комунарський район&nbsp;— одна з найчистіших в екологічному плані частин міста завдяки 2 241 га зелених насаджень: 6 скверів, 5 куточків відпочинку, 6 зелених зон та Дитяча залізниця&nbsp;— центр навчання та відпочинку із живим куточком, зимовим садом, тераріумом та акваріумом, багатьма гуртками для дітей.

== Див. також ==
* [[Комунарський район]]

== Джерела ==
* Романюк М. В.&nbsp;— Шенвізе: Від колонії до частини міста Олександрівська / Вісник Дніпропетровського університету: Сер.: Історія та археологія. Дніпропетровськ: Видавництво Дніпропетровського університету, 2002.&nbsp;— С.89-94.
* Демографічні та соціально-побутові аспекти життя населення менонітських колоній півдня України (перша половина ХІХ ст.&nbsp;— 1917&nbsp;р.) // Південна Україна XVIII—XIX століття. Записки науково-дослідної лабораторії історії Південної України ЗДУ.&nbsp;— Запоріжжя: РА «Тандем-У», 2001.&nbsp;— Випуск 6.&nbsp;— С.234-240.
* Переселення менонітів на південь України: передумови, хід та результати (1788—1863&nbsp;рр.) // Наукові записки. Збірник праць молодих вчених та аспірантів.&nbsp;— К., 2001.&nbsp;— Том 7.&nbsp;— С.212-222.
* Етнонаціональна політика Російської імперії на Півдні України (початок&nbsp;— 70-ті р. ХІХ ст.) // Наукові записки. Історичні науки: Збірник наукових статей Національного педагогічного університету ім. М.&nbsp;П.&nbsp;Драгоманова / Укладачі В.&nbsp;Й.&nbsp;Борисенко, К.&nbsp;О.&nbsp;Баханов, П.&nbsp;В.&nbsp;Дмитренко.&nbsp;— Випуск 46.&nbsp;— К.&nbsp;— Бердянськ, 2002.&nbsp;— Спільне видання НПУ ім. М.&nbsp;П.&nbsp;Драгоманова та БДПУ.&nbsp;— С.42-46.
* Адміністративне управління менонітських колоній півдня України (1789—1917&nbsp;рр.) // Етнічна історія народів Європи: Збірник наукових праць.&nbsp;— Випуск 16.&nbsp;— К.: УНІСЕРВ, 2004.&nbsp;— С.16-21.
* Освіта Хортицького менонітського округу (кінець XVIII&nbsp;— початок ХХ сторіччя) // Теоретичні та практичні питання культурології. Збірник наукових статей.&nbsp;— Запоріжжя, 2000.&nbsp;— Випуск ІІІ.&nbsp;— С.228-233.
* Побут менонітських колоній півдня України (І половина ХІХ ст.&nbsp;— 1917&nbsp;р.) // Збірник наукових праць Бердянського державного педагогічного інституту ім. П.&nbsp;Д.&nbsp;Осипенко. Історія.&nbsp;— Бердянськ, 2000.&nbsp;— С.106-113.
* Населення менонітських колоній Півдня України (І половина ХІХ ст.&nbsp;— 1917&nbsp;р.) // Державна етнонаціональна політика: правовий та культурологічний аспекти в умовах Півдня України. Збірник наукових праць Всеукраїнської науково-практичної конференції 4-5 жовтня 2001 року, м. Запоріжжя.&nbsp;— Запоріжжя: Облдержадміністрація, ЗНТУ, Сімферополь: Доля, 2001.&nbsp;— С.68-71.
* Історія розвитку художньо-релігійної літератури в менонітських колоніях Півдня України (друга половина ХІХ ст.&nbsp;— 1917&nbsp;р.) // Археологія та етнологія Східної Європи: матеріали і дослідження: Том 3: збірка наукових праць.&nbsp;— Одеса, 2002.&nbsp;— С.323-324.
* Історіографія питання про роль і місце менонітських колоній в соціально-економічному розвитку Запорізького краю // Історичне краєзнавство в системі освіти України: здобутки, проблеми, перспективи. Науковий збірник.&nbsp;— Кам'янець-Подільський: Абетка-Нова, 2002.&nbsp;— С.189-197.
* Місце менонітів у соціально-економічному рзозвитку міста Нікополя (кінець XVIII&nbsp;— початок ХХ століття) // Матеріали Всеукраїнської наукової конференції «Чортомлицька (Стара) Запорозька Січ в історико-культурній спадщині Нікопольського району». Нікополь, 10-11 жовтня 2002 року.&nbsp;— Нікополь-Запоріжжя-Херсон: РА «Тандем-У», 2002.&nbsp;— С.2005-2009.
* Напрямки розвитку та внесок менонітів в економічну інфраструктуру Південної України // Молочна&nbsp;— 2004: Меноніти і їх сусіди (1804—2004). Міжнародна наукова конференція. Запоріжжя, Україна. 2-5 червня 2004&nbsp;р.&nbsp;— Запоріжжя: РА «Тандем-У», 2004.&nbsp;— С.18-20.
* Землеробство в менонітських колоніях Півдня України (перша половина ХІХ ст.) // Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету.&nbsp;— Запоріжжя: Просвіта, 2002.&nbsp;— Випуск ХIV.&nbsp;— С.36-41.

== Примітки ==
{{reflist}}
{{commonscat|Schönwiese, Alexandrovsk}}

== Посилання ==
{{Місцевості Запоріжжя}}
{{Катеринославський повіт}}

{{ukr-geo-stub}}

[[Категорія:Колишні німецькі колонії Запорізької області]]
[[Категорія:Населені пункти України, засновані 1797]]