Шань-шуй (кит. 山水 lit. «Гора-води») — традиційні китайські пейзажні композиції із зображенням гір і води.

«Рання Весна», малюнок династії Northern Song художник Guo Xi (c. 1020 — c. 1090)
Малюнок династії Yuan художник Гао Ке-гун (1248–1310)
Зображення часів Імперії Мін, художник Шень Чжоу, 1467. «Велична гора Лу»
Малюнок династії Qing художник Wang Hui, 1679

Інтерпретація і техніка

Гори, скелі, потоки, хмари, туман - сакральні елементи китайського космосу, що символізують чоловіче та жіноче начало, а також їх взаємодію (див. інь і ян). Для малюнка використовуються мінеральні фарби або чорна туш; зображення супроводжуються каліграфічними написами[1].

Історія

Жанр склався на початку нашої ери. Його попередниками вважаються кам'яні рельєфи, бронзові курильниці та дзеркала динстії Хань (206 до н.е.-220: напр., зображення міфічної гори Куньлунь). Найвищий розквіт шань-шуй у живописі — X–XIII століття (художники Го Сі, Лі Тан, Ма Юань)[1]. Аналогічна тематика присутня також у класичній пейзажній ліриці (див. Shanshui poetry[en]).

Відомі художники

Династія Суй та раніше

Династія Тан і період роздробу

Династія Сун

Династія Юань

Династія Мін

Династія Цін

Див. також

Ресурси Інтернету

Примітки

  1. а б Сотрудники НИИ теории и истории изобразительных искусств Российской академии художеств. Энциклопедический словарь «Изобразительное искусство и архитектура» (рос.). Архів оригіналу за 18 лютого 2011. Процитовано 11 жовтня 2010.