Редагування Шансон (розділ)

== Історія ==
=== XV—XVI століття ===
У вузькому сенсі, шансоном називається поліфонічна французька пісня XIV—XVI століть. Шансон був розвинутий з одноголосих світських пісень [[Трувери|труверів]].<ref>{{Cite book |url={{google books|id=q9auCQAAQBAJ|page=281|plainurl=yes}} |title=Поліфонія: Посібник для студ. вищих навч. муз. заклад. |author=Супрун-Яременко Н. О. |year=2014 |publisher=Нова Книга |isbn=9789663825106}}</ref> До перших творів відносять: «Cheulz qui voelent», «Hé hula hu», «'a pas long temps». Хоча переважно автори ранніх творів невідомі, але збереглися й авторські, наприклад «Andray soulet» Маттео Перуджийського. Ранні шансони розвинулися з таких жанрів народної музики, як [[балада|балад]], [[віреле]], [[рондо]] та мистецтва трубадурів. Першим значним композитором  був [[Гійом де Машо]] ([[XIV століття]]).

У [[XV]]—[[XVI]] століттях шансон зазнав впливу [[нідерландська школа|нідерландської поліфонічної школи]]. Серед найвидніших авторів шансону&nbsp;— [[Гійом Дюфаї]], [[Жіль Беншуа]], [[Йоганнес Окегем]] (середина XV століття), [[Жоскен Депре]], [[Клеман Жаннекен]] (початок XVI століття), [[Орландо ді Лассо]] (кінець XVI століття).

У цей період шансон стає одним з найзначніших жанрів [[Відродження]]. Поліфонічні шансони багатоманітні за тематикою, їх музиці властиве використання популярних народних або професійних мелодій. Іноді ці мелодії могли звучати одночасно в поліфонічному з'єднанні. Нерідко застосовувався техніка [[канон (музика)|канонів]], в тому числі подвійних («''Basiez Moy''» Жоскена Депре) та нескінченних («''Celebrons''» Лассо). Жанекен створив програмні шансони з звуконаслідувальними прийомами.

=== XVII—XX століття ===
В кінці XVI століття стали з'являтися шансони акордово-гармонічного складу, мелодичним голосом стає [[сопрано]]. З [[XVII століття]] в рамках «паризької школи» стали розвиватися шансони, написані для одного голосу. Стають популярними такі жанри вокальної музики як air de cour, chanson pour boire, які виконувалися під акомпанемент [[лютня|лютні]] або [[клавір]]у.

Впродовж XVIII століття домінуючим вокальним жанром у Франції була [[опера]], відродження сольної пісні припадає на [[XIX століття]], спочатку із салонними мелодіями, а з середини століття завдяки впливу німецької Lieder. Відомою фігурою в цей час стає [[Луї Нідермеєр]].

В кінці XIX століття з'являється новий різновид французької пісні що називався ''chanson réaliste'' («реалістична пісня»). Народжений у кафе-концертах і кабаре Парижу, і увібравши риси літературного реалізму і натуралізму, ''chanson réaliste'' зберігав популярність до кінця Другої світової війни. Шансон réaliste в основному виконували жінки, тематика цих пісень стосувалася життя бідних і робітничого класу Парижа. Серед авторів шансонів були і такі відомі композитори, як [[Ернст Шоссон]], [[Габріель Форе]], [[Клод Дебюссі]].

В сучасній Франції шансоном називають популярну французьку музику, яка зберігає специфічну ритміку французької мови, відрізняючись від пісень, написаних під впливом англомовної музики. Серед виконавців шансону&nbsp;— [[Едіт Піаф]], [[Джо Дассен]], [[Жак Брель]], [[Шарль Азнавур]], [[Енріко Масіас]], [[Лео Ферре]] та інші.