Відкрити головне меню

Чумак Василь Григорович

український поет, публіцист, громадський і культурний діяч

Василь Григорович Чумак
Чумак В.jpg
Василь Чумак
Псевдо Вагр, С. Віче, М. Ічня, В. Ч, С. В.
Народився 25 грудня 1900 (7 січня 1901)(1901-01-07)
Ічня, Борзнянський повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія
Помер 8 листопада (21 листопада) 1919(1919-11-21) (18 років)
Київ
Поховання Парк Вічної Слави
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Діяльність поет
Мова творів українська, російська
Роки активності 19171919
Жанр вірш
Magnum opus «Заспів»
Партія Українська комуністична партія (боротьбистів)

Василь Григорович Чумак у Вікісховищі?
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах
S:  Роботи у  Вікіджерелах

Чума́к Васи́ль Григо́рович (літературні псевдоніми — С. Віче, Вагр, М. Ічня; 25 грудня 1900 [7 січня 1901](19010107), Ічня, Борзнянський повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія — 8 листопада [21 листопада] 1919, Київ) — український поет, публіцист, революційний, громадський і культурний діяч.

Зміст

Біографія

Василь Чумак народився в містечку Ічня на Чернігівщині в селянській родині.

1918 року закінчив гімназію в Городні і переїхав до Києва, де став активним діячем Української партії соціалістів-революціонерів (боротьбістів). Працював секретарем журналу «Мистецтво» і був співробітником Всеукраїнської літературної колегії при Народному комісаріаті освіти УСРР, член літературного угрупування «Гарт». Заарештований разом із Гнатом Михайличенком денікінською контррозвідкою за участь у організації повстання проти білогвардійців на Київщині, розстріляний конвоєм під час спроби втечі[1][2][3].

Творчість

Василь Чумак — автор революційно-романтичних поезій, оповідань, нарисів, літературно-критичних і публіцистичних статей («Революція як джерело», «Євангелія Новітнього Заповіту»). Писав новели в прозі та рецензії. Як поет — імпресіоніст за допомогою називних речень, виразних деталей, кольорів, «штрихованої стилістики» майстерно відбив складні психічні переживання людини та її мінливі настрої, а головне — відтворив волелюбну енергію мас до незалежної України в добу національної революції 1918–1919 років. Друкувався з 1917 року.

Автор виданої посмертно поетичної збірки «Заспів» (1920).

Оцінка творчості

У 1920-х роках була загально-прийнята теза Володимира Коряка про Чумака й інших письменників-боротьбістів (Василя Блакитного, Андрія Заливчого, Гната Михайличенка) як про «перших хоробрих» — основоположників української радянської літератури.

У середині 1930-х років твори Чумака за приналежність його до боротьбистів були заборонені. У середині 1950-х років творчість Чумака реабілітовано.

Ушанування пам'яті

На фасаді будівлі гімназії в м. Городні, де в 1914—1918 роках навчався Василь Чумак, встановлено меморіальну дошку.

На честь Василя Чумака в Києві[4], Ічні та Городні названі вулиці.

Видання

  • Заспів. — К., 1920.
  • Червоний заспів. — К., 1922.
  • Червоний заспів. — К., 1930.
  • Червоний заспів. — К., 1956.
  • Червоний заспів. — К., 1982.
  • Червоний заспів. — К., 1991.

Примітки

  1. Предупрежденное возстаніе // Кіевлянинъ. — 1919. — № 73. — 20 ноября. — С. 1.
  2. N. Игнатій Михайличенко. [8 ноября при попыткѣ къ бѣгству былъ убитъ одинъ изъ виднѣйшихъ боротьбистовъ И. Михайличенко] // Кіевлянинъ. — 1919. — № 74. — 21 ноября. — С. 1.
  3. Плужанин, 1926, с. 2–3.
  4. Рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 20 серпня 1957 року № 1428 «Про найменування та перейменування вулиць м. Києва» // Державний архів м. Києва, ф. Р-1, оп. 4, спр. 915, арк. 799–808. Архівовано з першоджерела 15 квітня 2013.

Посилання

Джерела