Відкрити головне меню

Чичерін Борис Миколайович
рос. Чиче́рин Бори́с Никола́евич
Б. М. Чичерін
Б. М. Чичерін
Народився 26 травня (7 червня) 1828(1828-06-07)
с. Караул Кирсанівський повіт Тамбовської губернії
Помер 3 (16) лютого 1904(1904-02-16) (75 років)
с. Караул Кирсанівський повіт Тамбовської губернії
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Національність росіянин
Діяльність філософ, історик, професор, constitutional lawyer, юрист, політик
Alma mater Московський університет
Сфера інтересів Філософія права
Заклад Імператорський Московський університет[d]
Посада Mayor of Moscow[d]
Член Петербурзька академія наук
Рід House of Chicherin[d]
Нагороди

Чичерін Борис Миколайович у Вікісховищі?

Чиче́рін Бори́с Микола́йович (26 травня (7 червня) 1828, с. Караул Кирсанівського повіту Тамбовської губ. — 03 (16) лютого 1904, там само) — російський філософ права гегельянського напряму, один з провідних теоретиків лібералізації Росії, історик. Почесний член Петербурзької АН (1893). Дядько радянського дипломата Г. Чичеріна.

Зміст

З біографіїРедагувати

Походив зі старовинного дворянського роду Чичеріних.

Протягом 1845–1849 pp. Б. М. Чичерін навчався у Московському університеті. Він слухав лекції видатних професорів Т. М. Грановського, М. І. Крилова, С. М. Соловйова, К. Д. Кавеліна, П. М. Кудрявцева та інших.

Ліберальний світогляд вироблявся у нього не тільки на підставі університетських лекцій, але головним чином завдяки особистому контакту з професорами, який був дуже тісним. Остаточно світогляд Б. М. Чичеріна сформувалось під час його трирічної подорожі Західною Європою.

Після захисту магістерської дисертації (1857 р.) викладав у Московському університеті (1861–1868), де очолював кафедру державного права юридичного факультету[1]. У 1882—83 рр. Б. М. Чичерін був московським міським головою[2].

Чичерін про становлення російської державностіРедагувати

Чичерін зазначав, що встановленню державної влади в Росії:

« значно сприяло татарське панування, яке, підкоряючи народ зовнішньому ярму, привчало його до покори. Немає сумніву, що, з одного боку, воно відбилося невигідно на народному характері, залишивши по собі рабські поняття і звички. Навряд чи без татарського ярма державне підданство могло розвинутися у формі холопства. На Заході підданські відносини будувалися за типом Римської імперії, в якій, при всій необмеженості влади монарха, панували поняття, засновані на державних засадах. У Росії зразком служила східна деспотія. Елемент права, і без того слабо розвинений, повинен був зовсім зникнути з політичної галузі, поступаючись місцем безмежній основі влади. Найсуттєвіше право західних станів, те, яке стало головною пружиною розвитку представницьких установ, згода на стягування податків, не могло виробитися в землі, яка звикла платити данину за наказом татарського хана. Якщо в Росії існували зачатки політичної свободи, то панування татар повинно було їх заглушити. Але, з іншого боку, це саме панування найбільше сприяло встановленню єдиної, сильної центральної влади, без якої російське суспільство не могло обійтися, яка зробила Росію тим, чим вона є. »
Оригінальний текст(рос.)
значительно содействовало татарское владычество, кото­рое, подчиняя народ внешнему игу, приучало его к покор­ности. Нет сомнения, что, с одной стороны, оно отразилось невыгодно на народном характере, оставив по себе раб­ские понятия и привычки. Едва ли без татарского ига госу­дарственное подданство могло развиться в форме холопст­ва. На Западе подданнические отношения строились по ти­пу Римской империи, в которой, при всей неограниченно­сти власти монарха, господствовали понятия, основанные на государственных началах. В России образцом служила восточная деспотия. Элемент права, и без того слабо разви­тый, должен был совершенно исчезнуть из политической области, уступая место безграничному началу власти. Са­мое существенное право западных сословий, то, которое явилось главною пружиною развития представительных учреждений, согласие на взимание податей, не могло выра­ботаться в земле, привыкшей платить дань по приказанию татарского хана. Если в России существовали зачатки пол­итической свободы, то владычество Татар должно было их заглушить. Но, с другой стороны, это самое владычество более всего способствовало установлению единой, силь­ной, центральной власти, без которой русское общество не могло обойтись, которая сделала Россию тем, чем она есть[3].

Чичерін про державністьРедагувати

« Держава - є вища сфера співжиття, вищий прояв народності в суспільній сфері. У ній невизначена народність, яка виявляється переважно в єдності мови, збирається в єдине тіло, отримує єдину вітчизну, стає народом. »
Оригінальний текст(рос.)
Государство - есть высшая сфера общежития, высшее проявление народности в общественной сфере. В нем неопределенная народность, которая выражается преимущественно в единстве языка, собирается в единое тело, получает единое отечество, становится народом[4].

ПриміткиРедагувати

Деякі твориРедагувати

  • Чичерин Б. Н. История политических учений: [в 5-ти т.]. — Т.1 — 5. — М.: Грачева и К°, 1869–1902. (також: Чичерин Б. Н. История политических учений. В 3-х тт. / Подготовка текста, вступ. ст. и коммент. И. И. Евлампиева. — С-Пб: РХГА, 2006.)
  • Чичерин Б. Н. Курс государственной науки: [в 3-х ч.]. Ч.1 — 3. — М.: Кушнерев и К°, 1894–1898.
  • Чичерин Б. Н. О народном представительстве: Монография. — М.: Тип. Т-ва И. Д. Сытина, 1899. — 810 с. (докторська дис.)
  • Чичерин Б. Н. Новейшие публицисты. Токвилль // Отечественные записки. — 1857. — № 53. — С. 501–582.
  • Чичерин Б. Н. Областные учреждения России в XVII веке. — М.,1856 (магістерська дис.)
  • Чичерин Б. Н. Философия права. — М.: Типо-литография Товарищества И. Н. Кушнерев, 1900.— 344 с. (також: Чичерин Б. Н. Философия права. — С-Пб.: Наука, 1998.)
  • Чичерин Б. Н. Политические мыслители древнего и нового мира. Учеб. пособие для юрид. спец. вузов. — СПб.: Лань, 1999. — 333 с.
  • Чичерин Б. H. Политические мыслители древнего и нового мира. — М.: Гардарики, 2001. — 336 с.
  • Чичерин Б. Н. Собственность и государство. В 2-х тт. — М., 1882–1883 (СПб: Изд-во РХГА , 2005. — 824 с.)
  • Чичерин Б. Н. Общее государственное право; ред., предисл. В. А. Томсинов; Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова (юрид. фак.). — М.: Зерцало, 2006. — 536 с. — (Русское юридическое наследие).
  • Чичерин Б. Н. Воспоминания. В 2-х тт. / предисл., примеч. С. В. Бахрушин. — М.: Изд-во им. Сабашниковых, 2010.

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати