Перегляд вихідного коду сторінки Чернявка (Оратівський район)

{{Інші значення|тип=НП|Чернявка}}
{{Село
 | назва           = Чернявка
 | область         = [[Вінницька область]]
 | район           = [[Оратівський район]]
 | рада            = [[Чернявська сільська рада (Оратівський район)|Чернявська сільська рада]]
 | код КОАТУУ      = 0523186901
 | розташування    =
 | mapx            =
 | mapy            =
 | засновано       = [[XVI століття]]
 | населення       = {{зменшення}} 989 (станом на 30.12.2013)<ref name="ReferenceA">Паспорт Оратівського району [http://orativrda.org.ua/upload/files/%D0%9F%D0%B0%D1%81%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%82%20%D0%9E%D1%80%D0%B0%D1%82%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%80%D0%B0%D0%B9%D0%BE%D0%BD%D1%83.doc]</ref>
 | площа           = 5,248
 | ref-площа       =
 | щільність       = 225,99
 | поштовий індекс = 22612
 | телефонний код  = 4330
 | координати      =  {{coord|49|20|8|N|29|20|45|E|scale:30000|display=inline,title}}
   | lat_deg = 49 || lat_min = 20 || lat_sec = 8
   | lon_deg = 29 || lon_min = 20 || lon_sec = 45
 | висота          = 217
 | ref-висота      =
 | водойма         = [[Роська]]
 | адреса          = 22612, Вінницька обл., Оратівський р-н, с. Чернявка, вул. Першотравнева, тел. 2-39-18
 | облікова картка = http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/z7503/A005?rdat1=01.04.2019&rf7571=2690
 | прапор          =
 | герб            =
 | відстань о      = 80
 | ref-відстань о  =
 | відстань р      = 30
 | ref-відстань р  =
 | станція         = [[Погребище I]] 
 | відстань ст     = 13
 }}
  
'''Черня́вка'''&nbsp;— [[село]] в [[Україна|Україні]], в [[Оратівський район|Оратівському районі]] [[Вінницька область|Вінницької області]] на річці [[Роська]], між селами [[Плисків|Плисковом]] і [[Скала (село)|Скалою]]. Населення на кінець [[2013]] року становило 989 осіб<ref name="ReferenceA"/> (1186 осіб&nbsp;— за [[Перепис населення України 2001|Всеукраїнським переписом]] [[2001]] року). Відстань до районного центру 30&nbsp;км.

== Історія села ==

=== Давні часи ===
Між селами [[Плисків]] і Чернявка виявлене багатошарове стародавнє поселення. Воно займає невисокий мис, утворений річкою [[Роська|Роською]] та невеликим яром. Досліджене експедицією [[Бердичів]]ського соціально-історичного музею під керівництвом [[Мовчанівський Теодосій Миколайович|Т.&nbsp;М.&nbsp;Мовчанівського]] в [[1927]]—[[1928|28]] рр. Досліджена площа 370 м². Виявлені культурні шари заключної фази раннього етапу та пізнього етапу [[Трипільська культура|трипільської культури]], а також, [[Білогрудівська культура|білогрудівської культури]] [[XI століття до н. е.|ХІ]]-ІХ ст. до н.&nbsp;е., [[Скіфія|ранньоскіфського часу]] та [[Черняхівська культура|черняхівської культури]]. Частина колекцій зберігається у фондах [[Національний музей історії України|Національного музею історії України]]. Різночасові археологічні комплекси з пам'ятки Плисків-Чернявка вказують на її тривале існування, починаючи з раннього Трипілля<ref>АРХЕОЛОГІЧНІ ПАМ'ЯТКИ ТРИПІЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ. РЕЄСТР&nbsp;— Вінницька область[http://kosiv.info/index.php/library/encyclopedia-of-tripoli-civilization/73-add-to-book-1/618-register-of-monuments-of-culture-tripoli-vinnytsia-region/]</ref><ref>Радієвська Т.&nbsp;М.&nbsp;Поселення доби міді&nbsp;— раннього заліза поблизу сс. Плисків та Чернявка Вінницької області // Археологія.&nbsp;— 1989.&nbsp;— №&nbsp;4.&nbsp;— С. 82-91</ref>.

=== Заснування Чернявки ===
В обліковій картці села на сайті Верховної Ради України<ref>Облікова картка. с. Чернявка. Вінницька область, Оратівський район[http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/z7503/A005?rdat1=01.04.2019&rf7571=2690]</ref> вказано, що Чернявка заснована в [[1640]] році. Проте є писемні джерела, у яких Чернявка згадується перед цим роком. Так, наприклад, у одному з них указується, що в [[1620-ті|1620-х]] роках це вже був значний населений пункт, містечко.<ref name="ReferenceB">Історія міст і сіл Української РСР: В 26 т. Вінницька область / Гол. ред. кол.: Тронько П. Т.&nbsp;— К.: Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1972.&nbsp;— С. 532.</ref> Виходячи з цього, логічно припустити, що Чернявка була заснована значно раніше. Влітку [[2011]] року в селі святкували його 500-річчя<ref>Кавун М. Святкувала Чернявка 500-річчя // Вінниччина.&nbsp;— 2011.&nbsp;— 17 червня.&nbsp;— С. 13.</ref>, отже вважається, що воно було засноване [[1511]] року.

=== Перші державці Чернявки ===
Спочатку територія майбутньої Чернявки відносилася до Вінницького, пізніше до Брацлавського повіту [[Брацлавське воєводство|Брацлавського воєводства]]<ref name="ReferenceC">{{SgKP|I|747|Czarniawka, wieś, powiat lipowiecki, nad rz. Roska}}</ref>.

[[Шляхтич]] Семен Кошка купив у Романа Ладижинського та його дружини Любки Єсманівни селище [[Плисків]] «со всѣм с тим, как сѩ ис стародавна ᴕ своих границах маєтсѩ, з лєсы, з дубровами и с пасєками, и с ставы, с полми и сєножатми, и з рєками, и з бобровыми гоны, и з зєрємєны» [[4 квітня]] [[1510]] року<ref>Ziemie ruskie: Ukraina (Kijów&nbsp;— Bracław). Dział 3 / opisane przez Aleksandra Jabłonowskiego // Źródła Dziejowe (Warszawa); t. 22. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym; t. 11.&nbsp;— Warszawa: skł. gł. w Księgarni Gebethnera i Wolffa, 1897 ([Lwów]: w Drukarni J. Filipowicza).– S. 606.</ref> за 12 [[Копа грошей|кіп]] литовських грошей<ref>Archiwum książąt Sanguszków w Sławucie wydane przez Bronisława Gorczaka.&nbsp;— T. III. (1432—1534).&nbsp;— Lwow: Drukarnia zakładu narodowego im. Ossolińskich, 1890.&nbsp;— S. 75.</ref>, на що дістав підтвердження від тодішнього [[Староста (Польща)|брацлавського старости]], князя [[Костянтин Іванович Острозький|Костянтина Івановича Острозького]] [[6 серпня]] [[1509]] року<ref>Archiwum książąt Sanguszków w Sławucie wydane przez Bronisława Gorczaka.&nbsp;— T. III. (1432—1534).&nbsp;— Lwow: Drukarnia zakładu narodowego im. Ossolińskich, 1890.&nbsp;— S. 66.</ref> та від короля [[Сигізмунд I Старий|Сигізмунда І]] [[29 серпня]] [[1518]] року<ref>Документи Брацлавського воєводства 1566—1606 років / Упор. М. Крикун, О. Піддубняк.&nbsp;— Львів, 2008.&nbsp;— ISBN 966-8868-02-1.&nbsp;— С. 389; 393—394; 397.</ref><ref>Archiwum książąt Sanguszków w Sławucie wydane przez Bronisława Gorczaka.&nbsp;— T. III. (1432—1534).&nbsp;— Lwow: Drukarnia zakładu narodowego im. Ossolińskich, 1890.&nbsp;— S. 177.</ref>.

У середині [[XVI ст.]] ([[1552]]) місцевість навколо Плискова була пусткою, використовувалася здебільшого [[Уходники|уходниками]]-[[Болохівці|болохівцями]], яким шляхтичі Кошки здавали їх у використання<ref>Ziemie ruskie: Ukraina (Kijów&nbsp;— Bracław). Dział 3 / opisane przez Aleksandra Jabłonowskiego. // Źródła Dziejowe (Warszawa); t. 22. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym; t. 11.&nbsp;— Warszawa: skł. gł. w Księgarni Gebethnera i Wolffa, 1897 ([Lwów]: w Drukarni J. Filipowicza).– S. 715.</ref>. Згідно з записом у Брацлавській гродській книзі від [[6 серпня]] й у Луцькій земській книзі від [[7 жовтня]] [[1585]] року, пан Іван Юхнович Кошка, [[брацлав]]ський земський суддя, батько майбутнього [[Гетьман Війська Запорозького|гетьмана]] [[Самійло Кішка|Самійла Кішки]], відступив князеві [[Костянтин Василь Острозький|Костянтину Василю Острозькому]] в заставу за 10 000 литовських [[грош]]ів свої і свого молодшого брата Андрія маєтки, серед яких зазначені селище [[Плисків]], Ханєв ([[Ганнівка (Липовецький район)|Ганнівка]]), Дчозов ([[Зозів (Липовецький район)|Зозів]]), Ошитков ([[Очитків]]), [[Тетіїв]] тощо. Кордон між володіннями князя Острозького та князя [[Януш Збаразький|Януша Збаразького]] пролягав, у тому числі, по річці [[Роська]]<ref>Документи Брацлавського воєводства 1566—1606 років / Упор. М. Крикун, О. Піддубняк.&nbsp;— Львів, 2008.&nbsp;— ISBN 966-8868-02-1.&nbsp;— С. 383—387.</ref>. У цьому документі Чернявка не згадується, але її територія входила до окреслених у ньому володінь К.&nbsp;В.&nbsp;Острозького. [[1596]] року цей князь викупив вищевказані землі у пана Кошки<ref>Ziemie ruskie: Ukraina (Kijów&nbsp;— Bracław). Dział 3 / opisane przez Aleksandra Jabłonowskiego // Źródła Dziejowe (Warszawa); t. 22. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym; t. 11.&nbsp;— Warszawa: skł. gł. w Księgarni Gebethnera i Wolffa, 1897 ([Lwów]: w Drukarni J. Filipowicza).– S. 603; 606.</ref>.

Після розподілу [[1603]] року володінь князя К.&nbsp;В.&nbsp;Острозького між його синами, Чернявка дісталася старшому з них&nbsp;— князю [[Януш Острозький|Янушу Острозькому]]. [[18 листопада]] [[1608]] року [[Возний|возні]] завірили межові знаки, які визначали межі маєтностей князя [[Януш Острозький|Януша Острозького]]: [[П'ятигори (Тетіївський район)|П'ятигорів]], [[Тетіїв|Тетієва]], Чернявки, Вишина та [[Зозів (Липовецький район)|Зозова]], від маєтностей князів [[Юрій Збаразький (каштелян)|Юрія]] та [[Криштоф Збаразький|Криштофа]] Збаразьких: [[Погребище|Погребищ]], [[Животівка|Животова]] та [[Стара Прилука|Прилуки]]<ref>Архив Юго-западной России, издаваемый временной комиссией для разбора древних актов, состоящей при Киевском, Подольском и Волынском генерал-губернаторе. Ч. 7: Т. 1.: Акты о заселении Юго-Западной России.&nbsp;— Киев: Тип. Г.&nbsp;Т.&nbsp;Корчак-Новицкого, 1886.&nbsp;— С. 263—266.</ref>. Цей запис є однією з найперших згадок власне про Чернявку в документах. Під владою князів Острозьких вона досить швидко розбудувалася й стала значним населеним пунктом.

Уже в [[1609]] та [[1630]] роках Чернявка згадується як [[містечко]] в Актах Коронного трибуналу<ref>Крикун М. Брацлавське воєводство у XVI—XVIII століттях: Статті і матеріали.&nbsp;— Львів: Видавництво Українського Католицького Університету, 2008.&nbsp;— ISBN 978-966-8197-52-9.&nbsp;— С. 264.</ref>. У першому випадку [[2 червня]] [[1609]] року [[Трибунал Луцький|Коронним трибуналом]] було затверджено визначені вище кордони між володіннями князів Збаразьких та князя Я. Острозького<ref>Ziemie ruskie: Ukraina (Kijów&nbsp;— Bracław). Dział 2 / opisane przez Aleksandra Jabłonowskiego // Źródła Dziejowe (Warszawa); t. 21. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym; t. 10.&nbsp;— Warszawa: skł. gł. w Księgarni Gebethnera i Wolffa, 1894 ([Lwów]: w Drukarni J. Filipowicza).&nbsp;— S. 551—552.</ref>.

Після смерті князя [[Януш Острозький|Януша Острозького]] [[1620]] року та розподілів маєтностей родини [[Острозькі|Острозьких]], Чернявка, вірогідно, потрапила до [[Коронні володіння|коронних маєтностей]]. Принаймні з кінця [[1620 в Україні|1620-х]] років вона знаходилася у власності родини [[Чарнецькі|Чарнецьких]]&nbsp;— очевидно була надана за військову службу [[Стефан Чарнецький|Стефану Чарнецькому]], на той час [[Хорунжий|хорунжому]] легкої кавалерії. Він, будучи державцем містечка Чернявки, [[1629]] року сплачував з останнього [[Дим (одиниця оподаткування)|подимне]] з 323 будинків в сумі 161 злотий та 15 грошів<ref>Архив Юго-западной России, издаваемый временной комиссией для разбора древних актов, состоящей при Киевском, Подольском и Волынском генерал-губернаторе. Ч. 7: Т. 2.: Акты о заселении Юго-Западной России.&nbsp;— Киев: Тип. Г.&nbsp;Т.&nbsp;Корчак-Новицкого, 1890.&nbsp;— С. 397.</ref><ref>Ziemie ruskie: Ukraina (Kijów&nbsp;— Bracław). Dział 1 / opisane przez Aleksandra Jabłonowskiego // Źródła Dziejowe (Warszawa) ; t. 20. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym; t. 9.&nbsp;— Warszawa: skł. gł. w Księgarni Gebethnera i Wolffa, 1894 ([Lwów]: w Drukarni J. Filipowicza).&nbsp;— S. 132.</ref>.

На карті [[Гійом Левассер де Боплан|Г. Левассера де Боплана]] [[1639]] року, котра була фіналізована [[1648]] року [[Вільгельм Гондіус|В. Гондіусом]], Чернявка позначена як [[село]]<ref>Загальна карта України Гійома де Боплана 1648 року[http://likbez.org.ua/wp-content/uploads/2015/03/Beauplan_Ukraine_XVII_map.jpg]</ref>.

=== Роки Хмельниччини та Руїни ===
У роки [[Хмельниччина|Хмельниччини]] Чернявка територіально відносилася спочатку до [[Животівський полк|Животівського полку]], після [[1649]] року до [[Кальницький полк|Вінницького (Кальницького) полку]]. Містечко, очевидно, сильно постраждало від військових дій. Воно згадується як знелюднене, «пусте місто» у «Переписних книгах приведених до присяги на підданство царю [[Олексій Михайлович|Алєксєю Міхайловічу]] жителів малоросійських міст» ([[1654]])<ref>Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России, собранные и изданные Археографической комиссией: [В 15-ти т.].&nbsp;— Т. 10: (Доп. к т. 3): [Переговоры об условиях соединения Малороссии с Великою Россиею. 1653—1654].&nbsp;— СПб.: Тип. брат. Пантелеевых, 1878.&nbsp;— С. 303</ref> та «Перечне городов, городков, мест и местечек в Черкаських полках. [[1654]]–[[1656]]»: «Да у Вінницькому полку пусті (безлюдні?) '''міста''' Прилуки (тепер с. [[Стара Прилука]]), [[Липовець (місто)|Липовець]], Чехов, Чернявка, Чагуй (тепер [[Чагів]]), Бабин Урат ([[Оратів]]?)»<ref>Казьмирчук Г., Казьмирчук М. Кальницький козацький полк (1648—1711&nbsp;рр.)&nbsp;— 2-е виправ. і допов. вид.&nbsp;— Київ: Логос, 2011.&nbsp;— С. 55.</ref>. Очевидно, великого спустошення Чернявка зазнала від свого ж таки державця, [[Стефан Чарнецький|Стефана Чарнецького]], війська якого у березні [[1653]] року під час карального походу вирізали всіх жителів [[Погребище|Погребища]], [[Самгородок (Козятинський район)|Самгородка]], [[Стара Прилука|Прилуки]], [[Липовець|Липовця]] та навколишніх населених пунктів.

У Статейному списку московського посла, полковника і голови стрілецького Аврама Лопухіна, зазначено, що [[1656]] року [[Гетьман Війська Запорозького|гетьман]] [[Богдан Хмельницький|Б. Хмельницький]] та [[Генеральний писар]] [[Іван Виговський|І. Виговський]] повідомили йому, що цього ж року «містечка Чернец.. того города [[Кальник (Іллінецький район)|Кальника]] і містечко… Чернеци, прийшли ляхи, людей посікли без залишку і життя їх відібрали…» (у документі пропуски вірогідно через його пошкодження)<ref>Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России, собранные и изданные Археографической комиссией: [В 15-ти т.].&nbsp;— Т. 8: 1668—1669, 1648—1657.&nbsp;— СПб.: Тип. В.&nbsp;В.&nbsp;Пратц, 1873.&nbsp;— С. 393.</ref>. Так, як із можливих варіантів населених пунктів саме Чернявка належала до [[Кальницький полк|Кальницького полку]] й лежала ближче до [[Кальник (Іллінецький район)|Кальника]], ніж [[Чернівці (смт)|Чернівці]], можна припустити, що в цьому документі мова йде саме про неї. Отже, містечко знову зазнало спустошення та руйнувань.

Невдовзі містечко відновилося, адже [[1664]] року «з містечка Чернявки його милості пана Марціна Чарнецького ([[Підкоморій|підкоморія]] [[брацлав]]ського, другого сина [[Стефан Чарнецький|Стефана Чарнецького]]<ref>Herbarz wielu domow Korony Polskiey y W. X. Litewskiego dla niezupełnego opisania, albo opuszczenia, y wielu odmiennosci nieprzyzwoitych, za dawnych y poznieyszych autorow, herby z rodowitoscią wyrazających, nie mało dotąt ukrzywdzonych, zebraniem wielu familii we dwa tomy…, t. 2.&nbsp;— S. 68.</ref> з 30 будинків, 1 млина потрібно було сплатити 47 злотих»<ref>Архив Юго-западной России, издаваемый временной комиссией для разбора древних актов, состоящей при Киевском, Подольском и Волынском генерал-губернаторе. Ч. 7: Т. 2: Акты о заселении Юго-Западной России.&nbsp;— Киев: Тип. Г.&nbsp;Т.&nbsp;Корчак-Новицкого, 1890.&nbsp;— С. 543.</ref>. Фактично, протягом 35 років буремних подій [[Хмельниччина|Хмельниччини]] та [[Руїна|Руїни]], кількість заселених будинків у Чернявці, з яких сплачувався подимний податок, зменшилася в 10,2 рази!

Жителі Чернявки, вірогідно, брали активну участь у [[Правобережне повстання 1664–1665|Правобережному повстанні 1664—1665 років]], адже у червні [[1664]] року загін польської кавалерії під керівництвом [[ротмістр]]а Станіслава Лужецького штурмував це «бунтівне» місто<ref>Łaski M. Zjawisko klientelizmu w siademnastowiecznej Rzeczypospolitej obojga narodów na przykładzie postaci pułkownika Stanisława Karola Łużeckiego // Inskrypcje. Półrocznik, R. VI 2018, z. 2 (11), ISSN 2300-3243.&nbsp;— S. 186.</ref>.

Після [[Журавненський мирний договір|Журавненської угоди]] урядом [[Юрій Хмельницький|Ю. Хмельницького]] було складено реєстр населення у підпорядкуванні гетьманського і османського урядів. В «Опису адміністративного поділу України», датованого [[1678]] роком, надається «Роз'яснення щодо кількості фортець, паланок і полковників держави Україна». Місцеві громади самоврядування були представлені центральними містечками чи селищами, позначеними як [[Паланка|паланки]]. Навколо них об'єднувалась військова [[сотня]] і все цивільне населення відповідного регіону<ref>Середа О. Османсько-українська дипломатія в документах XVII—XVIII&nbsp;ст.&nbsp;— Київ; Стамбул, 2018.&nbsp;— ISBN 978-966-02-8769-3.&nbsp;— С. 13.</ref>. У цьому «Опису» серед паланок, підпорядкованих полковнику фортеці [[Кальник (Іллінецький район)|Кальник]], вказана паланка Чернявка<ref>Середа О. Османсько-українська дипломатія в документах XVII—XVIII&nbsp;ст.&nbsp;— Київ; Стамбул, 2018.&nbsp;— ISBN 978-966-02-8769-3.&nbsp;— С. 63-64.</ref>.

=== Чернявка у XVIII столітті&nbsp; ===
Лише після [[1710 в Україні|1710-х]] років стихли воєнні лихоліття. Чернявка почала поступово відновлюватися. [[1721]] року<ref>Похилевич Л.&nbsp;И.&nbsp;Сказания о населенных местностях Киевской губернии.&nbsp;— Киев, 1864.&nbsp;— с. 305.</ref> (за іншими даними&nbsp;— протягом [[1726]]-[[1728]] років) була збудована Чернявська церква [[Димитрій Солунський|Святого Дмитрія]]. Впродовж принаймні [[1782]]-[[1791]] років (а, швидше за все, і з самого початку існування) вона була [[Унійна церква в Речі Посполитій|греко-католицькою]] й належала до [[Животівка|Животівського]] [[Деканат (католицька церква)|деканату]]<ref>Wodzianowska I. Rozwój greckokatolickiej sieci parafialnej dekanatu kalnickiego w XVIII wieku1 // Studia Geohistorica.&nbsp;— 2014.&nbsp;— №&nbsp;02. S. 37; 39.[http://studiageohistorica.pl/sghist/article/viewFile/36/25]</ref>.

З середини [[XVIII ст.]] в містечку з'являється [[Євреї|єврейське]] населення. Під час проведення переписів євреїв в Брацлавському повіті [[Брацлавське воєводство|Брацлавського воєводства]] в [[1760-ті|1760]]-[[1780-ті|1780-х]] роках, в Чернявці було зафіксовано євреїв: [[1765]]&nbsp;р.&nbsp;— 4 чол.<ref>Архив Юго-западной России, издаваемый временной комиссией для разбора древних актов, состоящей при Киевском, Подольском и Волынском генерал-губернаторе Ч. 5: Т. 2: Переписи еврейского населения в юго-западном крае в 1765—1791 гг.: Вып. 2.&nbsp;— Киев: Тип. Г.&nbsp;Т.&nbsp;Корчак-Новицкого, 1890.&nbsp;— с. 191.</ref>, [[1776]]&nbsp;р.&nbsp;— 6 чол.<ref>Архив Юго-западной России, издаваемый временной комиссией для разбора древних актов, состоящей при Киевском, Подольском и Волынском генерал-губернаторе Ч. 5: Т. 2: Переписи еврейского населения в юго-западном крае в 1765—1791 гг.: Вып. 2.&nbsp;— Киев: Тип. Г.&nbsp;Т.&nbsp;Корчак-Новицкого, 1890.&nbsp;— с. 283.</ref>, [[1784]]&nbsp;р.&nbsp;— 8 чол.<ref>Архив Юго-западной России, издаваемый временной комиссией для разбора древних актов, состоящей при Киевском, Подольском и Волынском генерал-губернаторе Ч. 5: Т. 2: Переписи еврейского населения в юго-западном крае в 1765—1791 гг.: Вып. 2.&nbsp;— Киев: Тип. Г.&nbsp;Т.&nbsp;Корчак-Новицкого, 1890.&nbsp;— с. 459.</ref>, [[1787]]&nbsp;р.&nbsp;— 9 чол.<ref>Архив Юго-западной России, издаваемый временной комиссией для разбора древних актов, состоящей при Киевском, Подольском и Волынском генерал-губернаторе Ч. 5: Т. 2: Переписи еврейского населения в юго-западном крае в 1765—1791 гг.: Вып. 2.&nbsp;— Киев: Тип. Г.&nbsp;Т.&nbsp;Корчак-Новицкого, 1890.&nbsp;— с. 573.</ref>.

[[1787]] року Чернявка належала Стефану Врублевському, [[чеснік]]у [[київ]]ському<ref name="ReferenceC"/>. У містечку діяв [[костел]] невідомої назви, заснований раніше [[1793]] року, пізніше функціонувала католицька [[каплиця]], згадана [[1885]] року, приписана до [[костел]]у м. [[Погребище]].<ref>Жарких М.&nbsp;І.&nbsp;Храми Поділля. Оратівський район[http://myslenedrevo.com.ua/studies/xramypod/51orativ.html]</ref>

У опису подорожі польського короля [[Станіслав-Август Понятовський|Станіслава Августа Понятовського]] до [[Канів|Канева]] [[1787]] року висвітлено короткий епізод його перебування в Чернявці: «На зворотному шляху з Канева, під час проїзду з [[Тетіїв|Тетієва]] в Лінці (сучасні [[Іллінці (місто)|Іллінці]]), [[Король Польщі|польський король]] [[Станіслав Август Понятовський|Станіслав Август]] був зустрінутий [[15 травня]] в Чернявці народом, кагалом, цехами, самим Врублевським. Народу велено було кричати „Vivat Krol“!. Описувач цієї подорожі Плятер розповідає про таку подію. Кидання квітів перед поїздом короля та шум народу так налякали коней королівського екіпажу, що їх не змогли утримати [[кучер]]и. У цей час [[чеснік]] Врублевський кидається зі своїми кіньми, так само оскаженілими, між королівських, змішує їх і зупиняє. У будинку власника прийняли короля подружжя Врублевських, їхня дочка та наречений зять, шамбелян ([[камергер]]) Мєжвінський ({{lang-pl|Mierzwiński}}). Після закуски король виїхав».<ref name="ReferenceD">Похилевич Л.&nbsp;И.&nbsp;Сказания о населенных местностях Киевской губернии.&nbsp;— Киев, 1864.&nbsp;— С. 505{{ref-ru}}</ref><ref>Kraszewski J. I. Podróż króla Stanisław Augusta do Kaniowa w r. 1787: podług listów Kazimierza Konstantego hrabiego de Bröl Platera, starosty inflantskiego opisana.&nbsp;— Wilno: Nakladem I Drukiem Józefa Zawadskiego, 1860.&nbsp;— S. 285—286.</ref>.

=== Під владою Російської імперії ===
Після входження [[Правобережна Україна|правобережних українських земель]] до складу [[Російська імперія|Російської імперії]] [[1793]] року, Чернявка стає селом, центром [[Чернявська волость (Липовецький повіт)|Чернявської волості]] [[Липовецький повіт|Липовецького повіту]] [[Київська губернія|Київської губернії]].

Греко-католицька парафія с. Чернявки почала зазнавати утисків з боку православного духовенства. З початком масового навернення [[Уніатська церква на Правобережжі в XVIII ст.|уніатів]] на православ'я наприкінці [[XVIII століття]] і «переосвяченням» церков греко-уніатських священиків виселяли з [[Плебанія|плебаній]] і віддавали останні православним священикам. Між греко-уніатськими та православними священиками точилися гострі суперечки з приводу землі та будівель, оскільки православні священики інколи силою відбирали їх. Так було й у Чернявці, де православний священик Андрій Левицький [[1796]] року відібрав землю в унійного священика Йосипа Коптаржевського (за іншими даними&nbsp;— Хоптаревського<ref>Легун Ю., Петренко О. Матеріали ревізійного перепису населення 1795—1796&nbsp;рр. у фондах Державного&nbsp; архіву&nbsp; Вінницької області.&nbsp; Навчальний посібник.&nbsp;— Вінниця: О. Власюк, 2005.&nbsp;— ISBN 966-8413-62-8.&nbsp;— С. 37-38</ref> або Олтаржевського<ref>Лось В.&nbsp;Е.&nbsp;Уніатська Церква на Правобережній Україні наприкінці XVIII&nbsp;— першій половині ХІХ ст.: організаційна структура та культурно-релігійний аспект.&nbsp;— К., 2013&nbsp;— ISBN 978-966-02-6771-8.&nbsp;— С. 272.</ref>). Подібні випадки розглядалися депутатами православних [[Духовна консисторія|консисторій]], які отримали спеціальну інструкцію про порядок та умови передачі майна греко-уніатським священиком православному. Зокрема, зазначалося, що у випадку, коли плебанія та всі господарські споруди були збудовані за кошти місцевих парафіян, греко-уніатський священик мав звільнити їх без жодних умов і компенсацій. Окремо йшлося про земельний [[фундуш]] церкви. Він також передавався православному священику. У випадку, коли греко-уніатський священик обробив і засіяв поле вже після того, як церква була навернена на православ'я, весь урожай мав належати православному священику, а греко-уніатському виділялася лише невелика частина, аби вистачило на прожиття<ref>Білик В.&nbsp;А.&nbsp;Греко-уніатське парафіяльне духовенство першої третини ХІХ ст.: соціальне походження, освіта, матеріальне забезпечення // Наукові записки. Серія «Історичне релігієзнавство».&nbsp;— Острог: Видавництво Національного університету «Острозька академія», 2011.&nbsp;— Випуск 4.&nbsp;— ISBN 966-7631-79-6.&nbsp;— С. 48-49.</ref>.

Син Стефана Врублевського Ксаверій продав Чернявку графу Владиславу Красіцькому<ref name="ReferenceC"/>, у володінні якого село знаходилося, принаймні, з [[1828]] року. Цього року в Чернявці налічувалося 118 дворів, частина села належала також графині Яворській<ref>Казьмирчук Г., Казьмирчук М. Вибрані твори.&nbsp;— Том 4, Кн. І. Документи села Кальника (ХVІІІ&nbsp;— початок ХХ ст.) / Наук. ред. к.і.н., доц. Купчик О. Р.&nbsp;— К.: «ПП „КП“ Укр СІЧ», 2013.&nbsp;— ISBN 978-966-171-565-2.&nbsp;— С. 265.</ref>.

Граф В. Красіцький був активним учасником [[Листопадове повстання (1830—1831)|польського Листопадового повстання (1830—1831)]]. Тому його маєток в Чернявці став одним з керівних центрів повстання. Тут [[24 лютого]] ([[8 березня]]) [[1831]] року відбувся генеральний з'їзд польської шляхти [[Київська губернія|Київської губернії]], на якому Вінцентія [[Тишкевичі|Тишкевича]] було обрано головним керівником повстання на [[Київщина|Київщині]]<ref>Wrotnowski F. Powstanie na Wolyniu, Podolu I Ukrainie w roku 1831. Paryz: Ksiegarnia I drukarnia Polska, 1837.&nbsp;— Tom I.&nbsp;— S. 207—208.</ref>. Останній, до речі, постійно мешкав неподалік Чернявки у своєму маєтку в с. [[Очеретня (Погребищенський район)|Очеретні]]. У чернявському маєтку постійно відбувалися наради змовників, сюди шляхта присилала посланців та кошти<ref>Wrotnowski F. Powstanie na Wolyniu, Podolu I Ukrainie w roku 1831. Paryz: Ksiegarnia I drukarnia Polska, 1837.&nbsp;— Tom I.&nbsp;— S. 236.</ref>. [[22 квітня]] ([[5 травня]]) граф В. Тишкевич з Чернявки розіслав по всій Україні розпорядження про початок збройного виступу [[24 квітня]] ([[7 травня]])<ref>Wrotnowski F. Powstanie na Wolyniu, Podolu I Ukrainie w roku 1831. Paryz: Ksiegarnia I drukarnia Polska, 1838.&nbsp;— Tom II.&nbsp;— S. 88.</ref>. У Чернявському маєтку Красіцького на той час було зібрано 300 тис. злотих на потреби повстанців. Ці гроші були доставлені до [[Очеретня (Погребищенський район)|Очеретні]] в маєток Тишкевича<ref>Wrotnowski F. Powstanie na Wolyniu, Podolu I Ukrainie w roku 1831. Paryz: Ksiegarnia I drukarnia Polska, 1838.&nbsp;— Tom II.&nbsp;— S. 94.</ref>.

Починаючи з весни [[1839]] року вся [[Уніатська церква на Правобережжі в XVIII ст.|греко–католицька церква]] була насильно приєднана до [[Російська православна церква|Російської православної церкви]]. Проте, чернявський унійний священник І. Олтаржевський не корився вимогам влади та станом на грудень цього року не подав підписок на приєднання до православ'я<ref>Лось В.&nbsp;Е.&nbsp;Уніатська Церква на Правобережній Україні наприкінці XVIII&nbsp;— першій половині ХІХ ст.: організаційна структура та культурно-релігійний аспект.&nbsp;— К., 2013&nbsp;— ISBN 978-966-02-6771-8.&nbsp;— С. 272.</ref>. Проте, Чернявська церква [[Димитрій Солунський|Святого Димитрія]] звідтоді стала православною.

В архівах збереглися дідицькі інвентарі [[1845]]&nbsp;р. «частини» с. Чернявки дідича Івана Беліцького, «частини» с. Чернявки [[дідич]]а Фавстина Мончинського, 3 частин того-ж села дідичів Серачинського, Бєсядовського й Рафала Красіцького та «половинної» частини с. Чернявки й села [[Ганнівка (Оратівський район)|Ганнівки]] графа Євстафія Красіцького&nbsp;— брата вищезгаданого Владислава Красіцького<ref>Корнилович М. Волинський кріпацький селянський двір і громада в першій половині XIX віку // Український археографічний збірник.&nbsp;— Том 3.&nbsp;— К.: Друкарня ВУАН, 1930.&nbsp;— С. 276.</ref>. За ними, у Чернявці на той час було 200 дворів, близько 1555 мешканців, у Ганнівці&nbsp;— 33 двори та 175 мешканців<ref>Корнилович М. Волинський кріпацький селянський двір і громада в першій половині XIX віку // Український археографічний збірник.&nbsp;— Том 3.&nbsp;— К.: Друкарня ВУАН, 1930.&nbsp;— С. 277.</ref>. У Чернявці робочих душ було близько 57&nbsp;%, у Ганнівці&nbsp;— 56&nbsp;%<ref>Корнилович М. Волинський кріпацький селянський двір і громада в першій половині XIX віку // Український археографічний збірник.&nbsp;— Том 3.&nbsp;— К.: Друкарня ВУАН, 1930.&nbsp;— С. 278.</ref>. В обидвох селах розклад робили на цілу громаду відповідно до площі землі. Податки вносив до державної скарбниці за селян сам дідич, що потім стягував з них почасти готівкою, а почасти, коли розраховувалися за рік [[Панщина|панщиною]]<ref>Корнилович М. Волинський кріпацький селянський двір і громада в першій половині XIX віку // Український археографічний збірник.&nbsp;— Том 3.&nbsp;— К.: Друкарня ВУАН, 1930.&nbsp;— С. 294.</ref>. В інвентарі с. Чернявки дідича Беліцького записано, що, коли провина була великою, винних надсилали для кари до станової квартири й там їх карали 5—10 різками. В інвентарі с. Чернявки дідича Мончинського зазначено, що, коли злочин був великий, карали при цілій громаді згідно з визначенням «сільської розправи»; для цього призначали почесних господарів, а за невеличкі провини карав сам дідич відповідно до злочину<ref>Корнилович М. Волинський кріпацький селянський двір і громада в першій половині XIX віку // Український археографічний збірник.&nbsp;— Том 3.&nbsp;— К.: Друкарня ВУАН, 1930.&nbsp;— С. 300.</ref>.

У метричних записах Дмитріївської церкви [[1855]] року зазначено, що до її [[Парафія|парафії]] відносилися села Чернявка та [[Ганнівка (Оратівський район)|Ганнівка]], парафіянами були [[Дворяни|дворянин]] Євфим Якович Бистрицький, [[однодворці]]: Ольга Феодорівна та Григорій Феодорович Поплавські, Феодот Дмитрович Опалінський; [[Міщанство|міщанин]] Григорій Іванович Вихиль; військові Стриговусова ([[рекрут]]ка), Жайворонок (солдат), Царенко (солдат); селяни: Титоренко, Романюк(ова), Король, Фіголь, Шевчук, Ільченко, Поліщук, Віренко, Рабченко, Кундель, Захарчук, Талабчук, Барабаш, Савченко, Демчик, Босенко, Супрун, Клок, Тільман, Мацюк, Мельник, Скоробагатий, Омельчук, Андрейчик, Бабак, Натяглий, Різніченко, Семко, Штабелій, Кохановський, Шикарук, Момот, Задорожній, Кулеша, Підлипний, Скоропад, Локай, Яцюк, Тиморенкова, Брова(о)рник, Гудименко, Білик, Любарський, Федьченко, Гончар, Сидоренко, Дідух. Парафіяльним священником був Єремія Чайковський, [[стихар]]ним [[Дяк|дячком]] Василь Кенсіцький, [[паламар]]ем Феодор Дуловський<ref>Село Чернявка Липовецкого уезда. Метрические записи Димитриевской церкви 1855 года[http://forum.genoua.name/viewtopic.php?id=3987]</ref>.

У лютому [[1856]] року [[Умань|уманський]] [[Маршалок шляхти|маршалок]], граф Станіслав-Тадеуш Тишкевич, син вищезгаданого Вінцентія Тишкевича, батько українського дипломата, публіциста, митця та мецената [[Тишкевич Михайло Станіславович|Михайла Станіславовича Тишкевича]], викупив Чернявський маєток включно з землями навколо [[Ганнівка (Оратівський район)|Ганнівки]] у Євстахія Красіцького<ref>Центральний державний історичний архів України в м. Києві (ЦДІАУК), Фонд №&nbsp;486 «Київська палата цивільного суду, м. Київ», Опис №&nbsp;3. Справа 175; 8 [1857]. С. 33; 80.</ref>. Наприкінці наступного [[1857]] року він викупив інші землі навколо [[Ганнівка (Оратівський район)|Ганнівки]] у Варфоломія Моргульця<ref>ЦДІАУК, Фонд №&nbsp;486 «Київська палата цивільного суду, м. Київ», Опис №&nbsp;3. Справа 175; 220 [1857]. С. 108.</ref>.

Після придушення [[Січневе повстання на Правобережній Україні (1863—1864)|Польського повстання 1863 року]], за свідченнями [[Тишкевич Михайло Станіславович|М. Тишкевича]], його сім'я зазнала переслідувань, хоча батько зовсім не підтримував цей виступ. Граф Тишкевич мав певні борги перед банками, проте уряд заборонив надалі закладати маєток банку за борги та примусив С. Тишкевича «продати найкращу його частину&nbsp;— [[Плисків]], [[Ганнівка (Оратівський район)|Ганнівку]] та Чернявку з чудовими лісами, за безцінь». Власне, [[1863]] року селяни придбали з земель, котрі належали до маєтку С. Тишкевича, 1213 десятин землі за 59 333 рублі (48,91 руб. за десятину)<ref>Похилевич Л.&nbsp;И.&nbsp;Сказания о населенных местностях Киевской губернии.&nbsp;— Киев, 1864.&nbsp;— с. 733.</ref>. До кінця [[1864]] року основна частина маєтку&nbsp; була продана графу [[Ігнатьєв Микола Павлович|Миколі Павловичу Ігнатьєву]] за 39 рублів за десятину<ref>Тишкевич М. Уривки з спогадів // Літературно-науковий вісник.&nbsp;— Річник XXVII.&nbsp;— T. XCVI.&nbsp;— Книжка VII—VIII.&nbsp;— Львів: Друкарня Ставропігійного інституту, 1928.&nbsp;— С. 251.</ref>. [[1866]] року граф Тишкевич на виручені кошти частково сплатив свої банківські борги<ref>Державний архів Вінницької області (ДАВіО).&nbsp;— Фонд №&nbsp;589, опис №&nbsp;1, справа №&nbsp;31, арк. 13 зв.</ref>.

[[1864]] року в Чернявці налічувалося жителів обох статей 1498: 1478 [[Православна церква|православних]] і 20 [[Римо-Католицька Церква|римських]] [[Католицтво|католиків]]; землі 2948 десятин. В ті часи Дмитрівська православна церква була дерев'яною, 5 класу, землі мала 40 десятин. До її парафії було приєднане село [[Ганнівка (Оратівський район)|Ганнівка]], яке відстоїть від Чернявки на 2 версти. Жителів обох статей тут налічувалося 200, землі 404 десятини<ref name="ReferenceD"/>.

Отже, з середини [[1860-ті|1860-х]] років Чернявка опинилася у володінні графа [[Ігнатьєв Микола Павлович|М.&nbsp;П.&nbsp;Ігнатьєва]]&nbsp;— російського державного діяча, дипломата, генерала. В своїх листах, датованих червнем-серпнем [[1877]] року, до дружини, княгині Катерини Леонідівни в дівоцтві Голіциної, граф згадує про те, що Чернявка була ними придбана за 75 000 рублів (по 39 рублів за десятину&nbsp;— 1923 десятини), що головним управителем Чернявського маєтку був Мельников, про плани побудови будинку та інших виробничих будівель в селі, про влаштування здачі Чернявки в оренду Липському та євреям за 10 450 рублів на рік. Ігнатьєв у листах згадує свої володіння у Чернявці, [[Плисків|Плискові]], [[Немиринці (Ружинський район)|Немиринцях]] та [[Круподеринці (Погребищенський район)|Круподеринцях]]<ref>Игнатьев Н.&nbsp;П.&nbsp;Походные письма 1877 года. Письма Е.&nbsp;Л.&nbsp;Игнатьевой с балканского театра военных действий. / Подготовка текста, вступительная статья и комментарии В.&nbsp;М.&nbsp;Хевролиной.&nbsp;— М.: Российская политическая энциклопедия (РОССПЭН), 1999.&nbsp;— С. 38; 92; 154; 175—176; 198.</ref>.

Протягом [[1868]]-[[1890]] років прихожанами за допомогою держави було відновлено дерев'яний храм Святого Дмитрія, який, імовірно, був пошкоджений пожежою<ref>Казьмирчук Г., Казьмирчук М.&nbsp; Роде наш красний: Село Кальник.&nbsp;— Кн. ІІІ. Дослідження соціальних проблем села Кальника наприкінці ХVІІІ&nbsp;— на початку ХХ ст.&nbsp;— К.: Логос, 2010.&nbsp;— С. 123.</ref>.

У [[1880-ті|1880-х]] роках Чернявку орендував у М.&nbsp;П.&nbsp;Ігнатьєва Володимир Никифорович Данілов<ref>Кравчук О. М., Калитко С.&nbsp;Л.&nbsp;Участь подільського поміщика В. Данілова у Всеукраїнському з'їзді хліборобів // Поділля у добу Української революції 1917—1921&nbsp;рр.: матеріали круглих столів.&nbsp;— Кам'янець-Подільський: ПП «Медобори-2006», 2013.&nbsp;— С. 14.[http://docplayer.net/59089259-Podillya-u-dobu-ukrayinskoyi-revolyuciyi-rr.html]</ref>. Очевидно, власник Чернявки граф Ігнатьєв постійно надавав чернявські землі різним орендаторам.

[[1886]] року в Чернявці налічувалося 1600 осіб, 204 двори, православна церква, католицька каплиця, школа, заїжджий будинок.<ref>{{ВВСЕР-3-1885}}</ref>

Наприкінці [[ХІХ століття]] [[Чернявська волость (Липовецький повіт)|Чернявську волость]] була ліквідована, село було віднесено до [[Андрушівська волость (Липовецький повіт)|Андрушівської волості]] [[Липовецький повіт|Липовецького повіту]]. У той час у селі налічувалося 396 дворів, 2423 мешканці, діяли церква, школа, 2 млини.<ref>{{SgKP|XV_cz.1|369|Czerniawka (4), wieś, powiat lipowiecki, gmina Andruszówka}}</ref>.

[[1900]] року в селі налічувалося 430 дворів, 2511 мешканців. До села належало 2919 десятин землі, з них 1371 десятина належала графу [[Ігнатьєв Микола Павлович|Ігнатьєву]], 44 десятини церкві, 1481 десятина селянам, 23 десятини іншим станам. Землі у графа в цей час орендував Мечислав Олександрович Кобилянський. У селі діяли православна церква, [[церковно-парафіяльна школа]], 4 [[Кузня|кузні]], 1 просорушка, 2 [[Водяний млин|водяних млини]] та 1 казенна винна крамниця<ref>Список населеленных мест Киевской губернии. Издание Киевского Губернского Статистического Комитета.&nbsp;— К.: Типография Ивановой, аренд. А.&nbsp;Л.&nbsp;Поповым, 1900.&nbsp;— С. 869—870.</ref>.

Під час [[Революція 1905—1907|Російської революції 1905—1907 років]], протягом [[17 травня|17]]–[[25 травня]] [[1905]] року у селах [[Андрушівка (Погребищенський район)|Андрушівка]], Чернявка, [[Фронтівка]], Ротмістрівка, [[Велика Ростівка]], [[Мервин]], Яцьковиця ([[Долинка (Монастирищенський район)|Долинка]]), [[Лукашівка (Монастирищенський район)|Лукашівка]], [[Юшківці (Оратівський район)|Юшківці]], [[Монастирище]], Новосілки, [[Леськове]] мали місце селянські заворушення. Усі вони відбувалися за однаковим сценарієм&nbsp;— селяни з'явилися на плантації цукрового буряка або до економій з вимогами підвищити зарплату. За відмови вони розганяли немісцевих робітників. Селяни з Чернявки на чолі з Євгеном Рябцем та Данилом Пономарцем вимагали від управителя маєтку графа Ігнатьєва Людовіка Михайлевського збільшити зарплату. За відмову погрожували робітникам і службовцям. Вимагали також розрахувати і звільнити службовців, погрожували окремим службовцям вбивством і наступного дня. Слідство показало, що селяни вимагали не наймати робітників з інших сіл і підвищити зарплату місцевим робітникам. Селяни били тих немісцевих робітників, які не хотіли тікати з роботи<ref>Казьмирчук М.&nbsp;Г.&nbsp;Соціально-демографічна ситуація у Київській губернії наприкінці ХІХ&nbsp;— на початку ХХ ст. // Література та культура Полісся.&nbsp;— Вип. 65: Соціальні аспекти регіонального та загальноукраїнського історико-культурного розвитку / [відп. ред. І упор. Г.&nbsp;В.&nbsp;Самойленко].&nbsp;— Ніжин: НДУ ім. М. Гоголя, 2011.&nbsp;— С. 92.</ref>.

Граф М.&nbsp;П.&nbsp;Ігнатьєв помер влітку [[1908]] року. Ймовірно, його спадкоємці продали Чернявку, адже починаючи з [[1910]] року власниками села та навколишніх земель стали частково брати Карл Адольф та Генріх Адольф Мартини, котрі володіли більше 4 тис. десятин землі біля Чернявки, [[Ганнівка (Оратівський район)|Ганнівки]] та [[Плисків|Плискова]], частково&nbsp;— друга дружина Якова Васильовича Тарновського Берта Густавівна (в дівоцтві Шпрангер, [[1865]]-[[1917]], громадянка [[Німеччина|Німеччини]]<ref>Модзалевський В.&nbsp;Л.&nbsp;Малоросійський родословник. Т. 5. Вип. 1 (К., 1996)&nbsp;— с. 22-23.</ref>), котра володіла 1528 десятинами землі<ref>Памятная книжка Киевской губернии на 1911 год, с приложением Адрес-Календаря губернии.&nbsp;— К.: Типо-Литография Губернского Правления, 1911.&nbsp;— Адрес-календарь, С. 162.</ref>. Фактично, остання була власницею більшості чернявських земель аж до своєї смерті [[1917]] року<ref>ДАВіО.&nbsp;— Фонд №Р-2807, Опис №&nbsp;4, Справа №&nbsp;47, арк. 152; 186.</ref>. До речі, її чоловік, Я.&nbsp;В.&nbsp;Тарновський ([[1825]]-[[1913]]), військовий, інженер-залізничник, один із засновників Київського відділення [[Селянський поземельний банк|Селянського поземельного банку]], [[Меценатство|меценат]]<ref>Миколюк О. Про що забувають розповісти екскурсоводи[https://day.kyiv.ua/uk/article/cuspilstvo/pro-shcho-zabuvayut-rozpovisti-ekskursovodi]</ref>, був особисто знайомий з [[Шевченко Тарас Григорович|Т.&nbsp;Г.&nbsp;Шевченком]], йому навіть адресований один з листів поета від [[1860]] року<ref>Лист Т.&nbsp;Г.&nbsp;Шевченка від 23.12.1860&nbsp;р. до Я.&nbsp;В.&nbsp;Тарновського[http://www.t-shevchenko.name/uk/Corresp/1860/1860-12-23jvt.html]</ref>.

На кінець [[1914]] року в Чернявці проживало 2518 жителів<ref>Памятная книжка Киевской губернии на 1915 год.&nbsp;— Киев: Тип. Губерн. правления, 1915.&nbsp;— С. 199.</ref>.

=== Українська революція 1917—1921 років ===
Не оминули Чернявку буремні [[Українська революція|революційні події та визвольні змагання 1917—1921 років]]. Під час відступу частин [[Українська Галицька армія|Української Галицької Армії]] на Захід, принаймні [[14 жовтня|14]]-[[15 жовтня]] [[1919]] року [[10 бригада УГА|10 Бригада УГА]] зосереджувалася в районі [[Плисків]]-[[Ганнівка (Оратівський район)|Ганнівка]]-Чернявка<ref>Денник Начальної Команди Української Галицької Армії.&nbsp;— Нью-Йорк: Видавництво «Червона калина», 1974.&nbsp;— С. 82-83.</ref>.

Через село [[16 грудня|16]]-[[19 грудня]] [[1919]] року пролягав маршрут маршу на схід [[Запорізький корпус Армії УНР|Запорізької дивізії армії УНР]] по тилам [[Добровольча армія|Добровольчої армії]] під час [[Перший зимовий похід|Першого Зимового походу]]. Зберігся навіть Наказ по військам УНР від [[19 грудня]] отамана [[Омелянович-Павленко Михайло Володимирович|М. Омеляновича-Павленка]], виданий в Чернявці, яким було наказано: [[Волинська група Дієвої армії УНР|Волинській групі]] зосередитися в районі [[Михайлівка (Тетіївський район)|Михайлівки]]-[[Теліжинці (Тетіївський район)|Теліжинців]], [[3-тя Залізна стрілецька дивізія Армії УНР|3-й дивізії]]&nbsp;— в м. [[Новоживотів|Старому Животові]], [[Запорізький корпус Армії УНР|Запорізькій]], залишивши [[Чорні запорожці|полк Чорних Запоріжців]] в с. Чернявці, а дивізіон [[Алмазів Олекса Дмитрович|Алмазова]] в [[Скала (село)|Скалі]] і [[полк імені Костя Гордієнка]] в [[Медівка|Медівці]], зосередитися в районі [[Вербівка (Оратівський район)|Вербівки]]&nbsp;— [[Попівка (Липовецький район)|Попівки]] і Братовки; [[Київська група Армії УНР|Київська група]] мала зосередитися в районі [[Оратів|Оратова]]&nbsp;— [[Животівка|Животівки]]. Всіх Комгрупів запрошено 19.ХІІ на військову нараду до Старого Животова<ref>Доценко О. Зимовий noxід (6.XII.1919&nbsp;— 6.V.1920).&nbsp;— К.: Видавництво імені Олени Теліги, 2001.&nbsp;— ISBN 966-7018-40-7.&nbsp;— с. 22; 170.</ref>.

Під час [[Польсько-радянська війна (1920)|Польсько-радянської війни]] [[28 травня]] [[1920]] року 44 полк польського війська зайняв Чернявку. Проте [[5 червня]] головні сили [[Перша кінна армія|Першої кінної армії]] [[Будьонний Семен Михайлович|С. Будьонного]] прорвали польський фронт в районі Самгородка і почали наступ в напрямку [[Бердичів]]-[[Житомир]]. [[12 червня]] через відступ усієї 6-ї армії, 44 полк відійшов до [[Зозулинці (Козятинський район)|Зозулинець]] та [[Дубові Махаринці|Махаринців Дубових]] південніше [[Козятин]]а<ref>Bobrowski S. Zarys historii wojennej 44 Pułku Strzelców Kresowych.&nbsp;— Warszawa: Wojskowe Biuro Historyczne, 1929.&nbsp;— S. 31-32.</ref><ref>Будённый С.&nbsp;М.&nbsp;Пройдённый путь. Книга вторая: М.: Воениздат, 1965.&nbsp;— C. 84; 91[http://militera.lib.ru/memo/russian/budenny_sm/2_05.html]</ref>.

=== У складі СРСР ===
Врешті-решт у селі встановилася влада [[Більшовики|більшовиків]]. [[7 березня]] [[1923]] року Чернявка увійшла до складу новоутвореного [[Плисківський район (Вінницька область)|Плисківського району]] у складі [[Бердичівська округа|Бердичівської округи]] [[Київська губернія|Київської губернії]]<ref>Постанова Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету «Про адміністративно-територіяльний поділ Київщини» // Збірник узаконень та роспоряджень Робітниче-Селянського Уряду України 3 липня 1923&nbsp;р. Ч. 18-19 Відділ перший[https://uk.wikisource.org/wiki/%D0%97%D0%A3%D0%A0%D0%A0%D0%A1%D0%A3%D0%A3/1923/1/18-19/%D0%9F%D1%80%D0%BE_%D0%B0%D0%B4%D0%BC%D1%96%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D0%BE-%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B8%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%8F%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D1%96%D0%BB_%D0%9A%D0%B8%D1%97%D0%B2%D1%89%D0%B8%D0%BD%D0%B8]</ref>.

За результатами [[Перепис населення СРСР (1926)|Всесоюзного перепису населення 1926 року]], в Чернявці проживало 3 136 жителів (1479 чоловіків і 1 657 жінок), з них 20 євреїв, 18 поляків, 4 росіянина. У [[Ганнівка (Оратівський район)|Ганнівці]] проживало 414 жителів (202 чоловіки і 212 жінок)<ref>Список населених пунктів Бердичівської округи (Попередні дані Всесоюзного перепису населення 17.ХІІ 1926&nbsp;р.).&nbsp;— Бердичів, 1927.&nbsp;— С. 84.</ref>.

[[1929]] року в селі було утворено [[ТСОЗ]]<ref>ДАВіО, Фонд №р-2481, Опис №&nbsp;8, Справа №&nbsp;31 (папка)</ref>, пізніше у [[1930-ті|1930-х]] роках&nbsp;— колгосп імені [[Молотов В'ячеслав Михайлович|Молотова]]. Його організаторами були Григорій Дмитрович Король, Спиридон Леонтійович Омельчук, Андрій Антонович Ревуцький, першим головою було обрано Федота Федоровича<ref name="ReferenceE">Оратівський край: Ювілейний збірник / Упор. Хоменко Н. В.&nbsp;— Вінниця: Книга-Вега, ВАТ «Вінницька обласна друкарня», 2009.&nbsp;— ISBN 978-966-621-428-0.&nbsp;— С. 100.</ref>.

1930 року в селі організували хату-читальню. Цього року з села було репресовано 3 людини&nbsp;— їх було ув'язнено на 3 роки таборів<ref>Реабілітовані історією: У двадцяти семи томах. Вінницька область.&nbsp;— Кн. 2.&nbsp;— Вінниця: ДП «Державна картографічна фабрика», 2007.&nbsp;— ІSBN 978-966-2024-31-1.&nbsp;— С. 191; 530.</ref><ref>Реабілітовані історією: У двадцяти семи томах. Вінницька область.&nbsp;— Кн. 4.&nbsp;— Вінниця: ФОП «Каштелянов О. І.», 2012.&nbsp;— ISBN 978-966-2073-14-0.&nbsp;— С. 125.</ref>.

За даними Чернявської СЗШ, [[1931]] року була заснована Чернявська середня школа.<ref name="ReferenceF">Сайт Чернявської СЗШ І-ІІІ ступенів [http://chernyavka.orativ.org.ua] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150119163955/http://chernyavka.orativ.org.ua/ |date=19 січня 2015 }}</ref> Хоча в архівах зберігається інформація про діяльність чотирирічної школи в селі, принаймні з [[1926]]<ref>ДАВіО, Фонд №Р-2481, Опис 21, Справа №&nbsp;8 (папка)</ref> і по [[1945]] роки<ref>ДАВіО, Фонд №Р-4897, Опис 1, Справа №&nbsp;38, арк. 91 (папка)</ref>. Першими вчителями стали Фадей Ісаков і Денис Федорович. Вже у 1931—1932 навчальному році школу відвідували 160 учнів<ref name="ReferenceE"/>.

[[27 лютого]] [[1932]] після утворення [[Вінницька область|Вінницької області]], с. Чернявка у складі [[Плисківський район (Вінницька область)|Плисківського району]] стала її частиною<ref>Постанова IV позачергової сесії ВУЦВК XII скликання від 9 лютого 1932 «Про утворення областей на території УСРР» (затверджена постановою ЦВК СРСР від 27.02.1932)[https://uk.wikisource.org/wiki/%D0%97%D0%97%D0%A0%D0%A0%D0%A1%D0%A3%D0%A3/1932/5/%D0%9F%D1%80%D0%BE_%D1%83%D1%82%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B5%D0%B9_%D0%BD%D0%B0_%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B8%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%97_%D0%A3%D0%A1%D0%A0%D0%A0]</ref>.

Чернявка сильно постраждала під час [[Голодомор в Україні (1932—1933)|Голодомору 1932—1933 років]]. У селі траплялись випадки дітоїдства та трупоїдства. У центральній частині старого кладовища в одиночних могилах рядами поховано 293 жителів Чернявки, які померли від голодної смерті. [[1995]] на місці масових поховань встановлено металевий хрест з меморіальною табличкою та написом: «Жертвам голодомору 1932—1933»<ref>Мудраченко М.&nbsp;Р.&nbsp;Пам'ятки історії та пам'ятні місця на Вінниччині: Калинівський та Оратівський райони.&nbsp;— Вінниця: ФОП Данилюк В. Г., 2009.&nbsp;— ISBN 978-966-2190-10-6.&nbsp;— С. 273—274.</ref><ref>Пам'ятники історії та культури вінницької області: словникова частина / Упорядники Ю.&nbsp;А.&nbsp;Зінько, М.&nbsp;В.&nbsp;Мудраченко та ін.&nbsp;— Вінниця: ДП «Державна картографічна фабрика», 2011.&nbsp;— ISBN 978-617-533-042-5.&nbsp;— С. 253.</ref>.

За інформацією, поданою заступником начальника УМДБ, полковником Булгаковим, [[31 серпня]] [[1960]] року в «Паспорті Плисківського району Вінницької області», з [[1932]]&nbsp;р. в селах [[Андрушівка (Погребищенський район)|Андрушівка]], Корніївка, [[Човновиця]], Чернявка було підняте збройне повстання, організоване «українсько-націоналістичними елементами», ліквідоване за допомогою військ [[Народний комісаріат внутрішніх справ СРСР|НКВС]]. Було заарештовано близько 100 учасників повстання. Протягом [[1932]]-[[1937]] років в селах Чернявка, [[Очеретня (Погребищенський район)|Очеретня]], Наказне, [[Розкопане]] були викриті "угруповання націоналістичного спрямування<ref>Роман Круцик. «Народна війна»: Путівник до експозиції.&nbsp;— К.: Українська видавнича спілка, 2011.&nbsp;— 248 с.&nbsp;— ISBN 978-966-410-023-3&nbsp;— С. 190.</ref><ref>Паспорт Вінницької обл. Плисківський р-н. ГДА СБУ, ф. 13, спр. 452, арк. 29.</ref>. Очевидно, «повстання» було підняте проти насильницьких реквізицій зерна та продуктів харчування під час голодних років. Протягом 1932—1933 років у Чернявці було заарештовано та репресовано 22 чоловіків, з них 1 розстріляно<ref>Реабілітовані історією: У двадцяти семи томах. Вінницька область.&nbsp;— Кн. 2.&nbsp;— Вінниця: ДП «Державна картографічна фабрика», 2007.&nbsp;— ІSBN 978-966-2024-31-1.&nbsp;— СС. 257; 327; 412; 449; 779; 780; 833.</ref><ref>Реабілітовані історією: У двадцяти семи томах. Вінницька область.&nbsp;— Кн. 3.&nbsp;— Вінниця: ДП «Державна картографічна фабрика», 2010.&nbsp;— ІSBN 978-966-2024-99-9.&nbsp;— С. 749.</ref><ref>Реабілітовані історією: У двадцяти семи томах. Вінницька область.&nbsp;— Кн. 4.&nbsp;— Вінниця: ФОП «Каштелянов О. І.», 2012.&nbsp;— ISBN 978-966-2073-14-0.&nbsp;— СС. 125; 461; 617; 646—647; 724.</ref><ref>Реабілітовані історією: У двадцяти семи томах. Вінницька область.&nbsp;— Кн. 5.&nbsp;— Київ: Центр ДЗК, 2015.&nbsp;— ІSBN 978-617-7175-23-9.&nbsp;— СС. 247; 330; 381; 571.</ref>.

Репресії продовжилися надалі й досягнули свого апогею протягом 1936—1938 років, коли в Чернявці було заарештовано 10 чоловіків, з них 9 розстріляно!<ref>Реабілітовані історією: У двадцяти семи томах. Вінницька область.&nbsp;— Кн. 2.&nbsp;— Вінниця: ДП «Державна картографічна фабрика», 2007.&nbsp;— ІSBN 978-966-2024-31-1.&nbsp;— СС. 412; 442; 530; 608.</ref><ref>Реабілітовані історією: У двадцяти семи томах. Вінницька область.&nbsp;— Кн. 3.&nbsp;— Вінниця: ДП «Державна картографічна фабрика», 2010.&nbsp;— ІSBN 978-966-2024-99-9.&nbsp;— С. 749.</ref><ref>Реабілітовані історією: У двадцяти семи томах. Вінницька область.&nbsp;— Кн. 4.&nbsp;— Вінниця: ФОП «Каштелянов О. І.», 2012.&nbsp;— ISBN 978-966-2073-14-0.&nbsp;— С. 392.</ref><ref>Реабілітовані історією: У двадцяти семи томах. Вінницька область.&nbsp;— Кн. 5.&nbsp;— Київ: Центр ДЗК, 2015.&nbsp;— ІSBN 978-617-7175-23-9.&nbsp;— СС. 247; 330; 579; 581.</ref>. У передвоєнні роки ([[1940]]&nbsp;— перша половина [[1941]]) було репресовано 5 чоловіків-військовослужбовців&nbsp;— уродженців села, серед них 2 чоловіки&nbsp;— військовополонені [[Радянсько-фінська війна (1939—1940)|Радянсько-Фінської війни]] «за здачу в полон»<ref>Реабілітовані історією: У двадцяти семи томах. Вінницька область.&nbsp;— Кн. 2.&nbsp;— Вінниця: ДП «Державна картографічна фабрика», 2007.&nbsp;— ІSBN 978-966-2024-31-1.&nbsp;— С. 326; 412; 611.</ref><ref>Реабілітовані історією: У двадцяти семи томах. Вінницька область.&nbsp;— Кн. 3.&nbsp;— Вінниця: ДП «Державна картографічна фабрика», 2010.&nbsp;— ІSBN 978-966-2024-99-9.&nbsp;— С. 633.</ref><ref>Реабілітовані історією: У двадцяти семи томах. Вінницька область.&nbsp;— Кн. 4.&nbsp;— Вінниця: ФОП «Каштелянов О. І.», 2012.&nbsp;— ISBN 978-966-2073-14-0.&nbsp;— С. 646.</ref>.

Під час [[Німецько-радянська війна|Німецько-радянської війни]] німці захопили село [[20 липня]] [[1941]] року<ref name="ReferenceE"/>. Чернявка була звільнена від німецьких військ [[3 січня|3]]—[[4 січня]] [[1944]] року в ході проведення [[Житомирсько-Бердичівська наступальна операція 1943-1944|Житомирсько-Бердичівської наступальної операції]] військами [[Перший Український фронт|1-го Українського фронту]]. Протягом війни були репресовані 4 уродженців Чернявки, серед них 2 військовослужбовці, 1 з яких розстріляно, та 2 жінки&nbsp;— директорка школи Голубович О. Г. та колгоспниця Натягла Ф. Г.&nbsp;— засуджені до 10 років таборів та заслання на 5 років до Казахстану відповідно<ref>Реабілітовані історією: У двадцяти семи томах. Вінницька область.&nbsp;— Кн. 2.&nbsp;— Вінниця: ДП «Державна картографічна фабрика», 2007.&nbsp;— ІSBN 978-966-2024-31-1.&nbsp;— С. 370; 490.</ref><ref>Реабілітовані історією: У двадцяти семи томах. Вінницька область.&nbsp;— Кн. 4.&nbsp;— Вінниця: ФОП «Каштелянов О. І.», 2012.&nbsp;— ISBN 978-966-2073-14-0.&nbsp;— С. 125.</ref>.

Протягом січня&nbsp;— березня [[1944]] року в приміщенні старої школи містився хірургічний пересувний польовий госпіталь №&nbsp;4392. У західній старій частині кладовища ліворуч від входу міститься братська могила воїнів, які померли від ран у госпіталі. Відомі прізвища 15 воїнів. [[1965]] на могилі встановлено металевий хрест<ref>Мудраченко М.&nbsp;Р.&nbsp;Пам'ятки історії та пам'ятні місця на Вінниччині: Калинівський та Оратівський райони.&nbsp;— Вінниця: ФОП Данилюк В. Г., 2009.&nbsp;— ISBN 978-966-2190-10-6.&nbsp;— С. 273.</ref>.

[[Файл:Chernyavka - Common grave (p3).JPG|450x450px|міні|ліворуч|Меморіал військовослужбовцям-жителям Чернявки, загиблим на фронтах Другої Світової війни]][[Файл:Chernyavka - Common grave (names).JPG|праворуч|міні|Стела з іменами загиблих]]286 жителів Чернявки загинуло протягом війни. [[24 березня]] [[1976]] року рішенням Вінницького облвиконкому №&nbsp;122 була визначена установка пам'ятного знаку жителям села, які загинули в боротьбі з німецькими окупантами в роки [[Німецько-радянська війна|Німецько-радянської війни]]<ref>ДАВіО, Фонд №Р-2700, Опис №&nbsp;17, Справа №&nbsp;1542, Арк. 172.</ref>. Пам'ятник 262 воїнам&nbsp;— односельчанам, загиблим на фронтах війни було відкрито цього ж року біля будівлі клубу. [[Файл:Chernyavka - Common graves.JPG|міні|праворуч|Алея пам'яті]]У центрі села біля будинку культури [[1976]] року споруджено меморіальний комплекс на їхню честь. До нього ведуть шестимаршові сходи та доріжка, вимощена бетонними плитами з боку центральної площі села. Центром меморіалу є напівкруглий майданчик з білим бетонним семиметровим пілоном, у горішній частині якого накладний [[орден Вітчизняної війни]]. Біля підніжжя&nbsp;— устрій [[Вічний вогонь|Вічного вогню]], по обидва боки на постаментах різних рівнів встановлено бетонні дати: «1941&nbsp;— 1945». Праворуч від пілона на постаменті&nbsp;— стела, лицьова площина якої викладена гранітним камінням та з накладним барельєфним зображенням погруддя воїна. Ліворуч&nbsp;— бетонна прямокутна стела, на якій вмонтовано десять бетонних меморіальних плит з викарбуваними іменами воїнів&nbsp;— односільчан, які полягли на фронтах [[Друга світова війна|Другої світової війни]]. За меморіалом закладено Алею пам'яті, де на кожного загиблого земляка встановлено пам‘ятний знак: бетонний стовпчик&nbsp;— присвята з прізвищем воїна та висаджено дерево. Автор проекту&nbsp;— скульптор З. Артюх (м. Київ)<ref>Мудраченко М.&nbsp;Р.&nbsp;Пам'ятки історії та пам'ятні місця на Вінниччині: Калинівський та Оратівський райони.&nbsp;— Вінниця: ФОП Данилюк В. Г., 2009.&nbsp;— ISBN 978-966-2190-10-6.&nbsp;— С. 275.</ref>.

[[1945]] року в колгоспі було створено районне насіннєве господарство<ref>ДАВіО, Фонд №Р-2700, Опис №&nbsp;5, Справа №&nbsp;46, Арк. 260, 270.</ref>

У післявоєнні роки було репресовано 2 уродженців Чернявки, серед них 1 жінка&nbsp;— Демчик М. С., яку як «члена сім'ї зрадника Батьківщини» було заслано на 3 роки до Казахстану<ref>Реабілітовані історією: У двадцяти семи томах. Вінницька область.&nbsp;— Кн. 2.&nbsp;— Вінниця: ДП «Державна картографічна фабрика», 2007.&nbsp;— ІSBN 978-966-2024-31-1.&nbsp;— С. 599.</ref><ref>Реабілітовані історією: У двадцяти семи томах. Вінницька область.&nbsp;— Кн. 5.&nbsp;— Київ: Центр ДЗК, 2015.&nbsp;— ІSBN 978-617-7175-23-9.&nbsp;— С. 571.</ref>.

[[1950]] року завершено електрифікацію колгоспу<ref>ДАВіО, Фонд №Р-3375, Опис №&nbsp;4, Справа №&nbsp;1661, Арк. 166.</ref>

[[1951]] року будинок клубу, який використовувався церковною общиною, було відібрано в останньої<ref>ДАВіО, Фонд №Р-2700, Опис №&nbsp;6, Справа №&nbsp;352, Арк. 45.</ref>.

[[22 жовтня]] [[1957]] року рішенням Вінницького облвиконкому №&nbsp;716 Чернявський колгосп імені Молотова було перейменовано на колгосп імені 40-річчя Жовтня<ref>ДАВіО, Фонд №Р-3375, Опис №&nbsp;4, Справа №&nbsp;4112, Арк. 326.</ref>.

У вересні [[1959]] року, в зв'язку з укрупненням сільських рад, [[Чернявська сільська рада (Оратівський район)|Чернявську]] та [[Скальська сільська рада|Скальську]] сільські ради було об'єднано в Чернявську сільську раду з центром у селі Чернявка<ref>ДАВіО, Фонд №Р-3375, Опис №&nbsp;4, Справа №&nbsp;4563, Арк. 187; ДАВіО, Фонд №Р-2700, Опис №&nbsp;6, Справа №&nbsp;1413, Арк. 68.</ref>.

[[30 грудня]] [[1962]] року Указом [[Президія Верховної ради УРСР|Президії Верховної Ради УРСР]] «Про укрупнення сільських районів Української РСР», с. Чернявка разом з усім [[Плисківський район (Вінницька область)|Плисківським районом]] було приєднане до [[Погребищенський район|Погребищенського району]] [[Вінницька область|Вінницької області]]<ref>Указ Президії Верховної Ради УРСР від 30.12.1962 «Про укрупнення сільських районів Української РСР».[https://uk.wikisource.org/wiki/%D0%A3%D0%BA%D0%B0%D0%B7_%D0%9F%D1%80%D0%B5%D0%B7%D0%B8%D0%B4%D1%96%D1%97_%D0%92%D0%B5%D1%80%D1%85%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D0%A0%D0%B0%D0%B4%D0%B8_%D0%A3%D0%A0%D0%A1%D0%A0_%D0%B2%D1%96%D0%B4_30.12.1962_%C2%AB%D0%9F%D1%80%D0%BE_%D1%83%D0%BA%D1%80%D1%83%D0%BF%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%81%D1%96%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D1%85_%D1%80%D0%B0%D0%B9%D0%BE%D0%BD%D1%96%D0%B2_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D1%97_%D0%A0%D0%A1%D0%A0%C2%BB]</ref>.

Наприкінці [[1960-ті|1960-х]] років було збудовано двоповерховий будинок культури, біля нього насаджено парк. Тоді ж побудовані дитячий садок, будівлі тракторного парку, майстерні, гаражі, склад мінеральних добрив, 6 тваринницьких приміщень, птахоферму<ref name="ReferenceE"/>.

У 70-х роках [[ХХ століття]] в Чернявці проживало 2325 чоловік. В селі розміщувалася центральна садиба [[колгосп]]у ім. 40-річчя Жовтня. Господарство користувалося 4649 га землі, в тому числі 2764 га орної. Вирощувало зернові культури, тваринництво було м'ясо-молочного напрямку. В селі були середня школа, будинок культури, бібліотека; фельдшерсько-акушерський пункт. Видавалася багатотиражна газета «Шлях Ілліча».<ref name="ReferenceB"/>

[[7 грудня]] [[1979]] село Чернявка та Чернявська сільська рада увійшли до складу новоутвореного [[Оратівський район|Оратівського району]]<ref>Указ Президії Верховної Ради УРСР від 07.12.1979 №&nbsp;5371-IX «Про утворення нових районів Української РСР»[https://uk.wikisource.org/wiki/%D0%A3%D0%BA%D0%B0%D0%B7_%D0%9F%D1%80%D0%B5%D0%B7%D0%B8%D0%B4%D1%96%D1%97_%D0%92%D0%B5%D1%80%D1%85%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D0%A0%D0%B0%D0%B4%D0%B8_%D0%A3%D0%A0%D0%A1%D0%A0_%D0%B2%D1%96%D0%B4_07.12.1979_%E2%84%965371-IX_%C2%AB%D0%9F%D1%80%D0%BE_%D1%83%D1%82%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%85_%D1%80%D0%B0%D0%B9%D0%BE%D0%BD%D1%96%D0%B2_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D1%97_%D0%A0%D0%A1%D0%A0%C2%BB]</ref>.

[[1986]] року відкрито сучасне приміщення Чернявської середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів.<ref name="ReferenceF"/>

[[1990]] року була відновлена окрема [[Скальська сільська рада]]<ref>Облікова картка Скальської сільської ради на сайті ВРУ[http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/z7503/A005?rf7571=2667]</ref>. У складі Чернявської сільської ради залишилися лише с. Чернявка та с. [[Ганнівка (Оратівський район)|Ганнівка]].

== Чернявка після проголошення Незалежності України ==
У Чернявській середній загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів станом на вересень [[2014]]&nbsp;р. працювали 16 вчителів, навчалися 89 учнів. В школі обладнані навчальні кабінети, комп'ютерний клас, майстерня, створені куточки: народознавства, бойової слави, куточок безпеки. Школа також має майстерню, бібліотеку, їдальню, баскетбольний та волейбольний майданчики.<ref name="ReferenceF"/>

У Чернявському дитсадку працювали 3 вихователі, котрі доглядали за 24 вихованцями. Діяли [[ФАП]], сільський будинок культури із залом на 400 місць, сільська бібліотека, книжковий фонд якої становив 12 270 книг. В ній було зареєстровано 358 читачів.

У Чернявці діють храми [[Димитрій Солунський|Святого Димитрія Солунського]] [[Православна церква України|ПЦУ]] та однойменний храм [[Українська православна церква (Московський патріархат)|УПЦ-МП]] у пристосованому приміщенні на кладовищі.<ref name="ReferenceA"/>

Станом на березень [[2011]] року найстаршою українкою було визнано уродженку с. Чернявка 109-літню Євгенію Маркіянівну Тебеньчук.<ref>Найстарша українка народилась у Вінницькій області[http://20minut.ua/Новини-Вінниці/news/10195268]{{Недоступне посилання|date=серпень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}</ref>.

У селі діють наступні підприємства:&nbsp;
* з переробки молока та виробництва сиру: КП «Чернявка» та ПП «Гурман»;
* сільськогосподарські: СФГ «Калина» та ФГ «Добробут Л. І. І.», ПП "Агрофірма «Відродження» (частина ГК «[[Кернел]]»).

== Цікаве про Чернявку ==
[[1997]] року вийшло друком оповідання-нарис [[письменник]]а [[Волошенюк Іван Степанович|Волошенюка І. С.]] «Сеньйора Грасселлі з Чернявки». В ньому описано долю Лідії Гаврилівни Титаренко із с. Чернявка, яка була вивезена на примусові роботи до [[Німеччина|Німеччини]].<ref>Сеньйора Грасселлі з Чернявки: нарис: [про долю Л. Титаренко із с. Чернявка Оратів. р-ну, яка була вивезена на примусові роботи до Німеччини] / І. Волошенюк // Вінниччина.&nbsp;— 1997.&nbsp;— 19 березня.</ref> За цим твором в цьому ж році знято телевізійний фільм.

== Див. також ==
* [[Чернявська волость (Липовецький повіт)]]

== Персоналії ==
* [[Босенко Микола Іванович]] ([[3 вересня]] [[1950]])&nbsp;— керівник капели бандуристів, викладач [[Хмельницьке музичне училище імені Владислава Заремби|Хмельницького музичного училища імені Владислава Заремби]], лауреат [[Хмельницька обласна премія імені Тараса Шевченка|Хмельницької обласної премії імені Тараса Шевченка]] [[1997]]&nbsp;р.
* [[Василь Олександрович Гарань|Гарань Василь Олександрович]] ([[1922]]–[[2002]])&nbsp;— український педагог, тромбоніст, доцент Національної музичної академії імені Петра Чайковського, соліст групи тромбонів Академічного заслуженого симфонічного оркестру України.
* [[Кошенко Василь Пилипович]] ([[1942]]-[[1980]])&nbsp;— капітан, бортовий авіаційний технік вертольота [[Мі-24]]. Загинув у збитому вертольоті Мі-24 під час [[Війна в Афганістані (1979—1989)|військових дій у Афганістані]]. Нагороджений [[Орден Червоної Зірки|Орденом Червоної зірки]] посмертно.
* [[Лічман Володимир Павлович]]&nbsp;— депутат Верховної Ради УРСР 11-го скликання.
* [[Мороз Андрій Кузьмович]] ([[1916]]-?)&nbsp;— [[повний кавалер ордена Слави]].
* [[Снідевич Марія Карпівна]] ([[1915]]-[[1997]])&nbsp;— [[комбайнер]] колгоспу с. Чернявка ([[1958]]-[[1977]]), [[Герой Соціалістичної Праці|Герой Соціалістичної праці]], [[депутат Верховної Ради УРСР]], нагороджена [[Медаль «За доблесну працю»|медаллю «За доблесну працю»]]<ref>Дяченко О.&nbsp;В.&nbsp;Снідевич Марія Карпівна[http://irp.vn.ua/index.php?page=9&action=52&k=244]</ref>.

== Примітки ==
{{reflist|2}}

== Посилання ==
* [http://chernyavka.rada.org.ua/ Сайт Чернявської сільської ради]
* [https://web.archive.org/web/20150119163955/http://chernyavka.orativ.org.ua/ Сайт Чернявської СЗШ І-ІІІ ступенів]
* [http://weather.in.ua/ua/vinnickaja/28343 Погода в селі Чернявка]

{{Оратівський район}}
{{Липовецький повіт}}
[[Категорія:Села Вінницької області]]