Перегляд вихідного коду сторінки Червона армія

{{НТЗ|дата=січень 2018}}
{{Переписати|дата=січень 2018}}

{{Картка військового підрозділу
| назва                      = Робітничо-селянська Червона армія
| місцева_назва              = Рабоче-крестьянская Красная армия
| зображення                 = Red Army flag.svg
| розмір_зображення          = 
| альт                       = 
| підпис                     = [[Бойовий Прапор|Прапор]] Червоної армії, який використовувався на радянських [[пропаганда|пропагандистських]] [[плакат]]ах та [[пошта|поштових]] [[поштова листівка|листівках]], але не використовувався насправді.
| дати                       = [[15 січня|15]] [[28 січня|(28) січня]] [[1918]]&nbsp;— [[25 лютого]] [[1946]]
| країна                     = {{ПрТ|СРСР|1923}}
| країни                     =
| належність                 =
| вид                        =
| тип                        =
| роль                       =
| спеціалізація              =
| розмір                     = від 3 до 11&nbsp;млн в/сл
| командна_структура         = [[Народний комісаріат оборони СРСР]]
| гарнізон                   =
| гарнізон_назва             =
| прізвисько                 =
| заступник                  =
| гасло                      = ''«За нашу радянську батьківщину»''<br/>{{lang-ru|«За нашу Советскую Родину!»}}
| штандарт                   = <!-- або | кольори = -->
| штандарт_назва             = <!-- або | кольори_назва = -->
| марш                       =
| талісман                   =
| річниці                    = [[23 лютого]] [[1918]]
| оснащення                  =
| оснащення_назва            =
| битви                      = {{br list
| [[Громадянська війна в Росії]]
| [[Радянсько-українська війна]]
| [[Польсько-радянська війна 1920]]
| [[Битва на озері Хасан]]
| [[Бої на Халхин-Голі]]
| [[Вторгнення СРСР до Польщі]]
| [[Радянсько-фінська війна (1939—1940)]]
| [[Бессарабсько-буковинський похід]]
| [[Німецько-радянська війна]]
| [[Радянсько-японська війна]]
}}
| битви_назва                = війни
| нагороди                   =
| почесні_найменування       =
| почесні_найменування_назва =
| розпущено                  =
| льотні_години              =
| веб_сайт                   =
<!-- Командувачі -->
| поточний_командувач        =
| командувач1                =
| командувач1_назва          =
| командувач2                =
| командувач2_назва          =
| командувач3                =
| командувач3_назва          =
| командувач4                =
| командувач4_назва          =
| визначні_командувачі       = [[Троцький Лев Давидович|Троцький&nbsp;Л.&nbsp;Д.]], [[Фрунзе Михайло Васильович|Фрунзе&nbsp;М.&nbsp;В.]], [[Ворошилов Климент Єфремович|Ворошилов&nbsp;К.&nbsp;Є.]], [[Сталін Йосип Віссаріонович|Сталін&nbsp;Й.&nbsp;В.]], [[Антонов-Овсієнко Володимир Олександрович|Овсієнко&nbsp;В.&nbsp;О.]], [[Жуков Георгій Костянтинович|Жуков&nbsp;Г.&nbsp;К.]], [[Тимошенко Семен Костянтинович|Тимошенко&nbsp;С.&nbsp;К.]], [[Рокоссовський Костянтин Костянтинович|Рокоссовський&nbsp;К.&nbsp;К.]]
<!-- Знаки розрізнення -->
| знак_розрізнення           =
| знак_розрізнення_назва     =
| знак_розрізнення2          =
| знак_розрізнення2_назва    =
| знак_розрізнення3          =
| знак_розрізнення3_назва    =
| знак_розрізнення4          =
| знак_розрізнення4_назва    =
| знак_розрізнення5          =
| знак_розрізнення5_назва    =
<!-- Авіація -->
| літак_ударний              =
| літак_бомбардувальник      =
| літак_електронний          =
| літак_винищувач            =
| гелікоптер                 =
| гелікоптер_ударний         =
| гелікоптер_транспорт       =
| гелікоптер_універсальний   =
| гелікоптер_спостереження   =
| гелікоптер_навчальний      =
| гелікоптер_підтримки       =
| літак_перехоплювач         =
| літак_патрульний           =
| літак_розвідник            =
| літак_навчальний           =
| літак_транспорт            =
| літак_танкер               =
| авіація_загальне           =
}}

'''Черво́на Армія''' (повна назва &nbsp;— '''Робі́тничо-Селя́нська Черво́на Армія'''&nbsp;— '''РСЧА''', {{lang-ru|Рабоче-крестьянская Красная армия — РККА}}, також часом образно '''Червоне Військо'''<ref>[http://www.sovmusic.ru/text.php?fname=geipodor Російськомовна радянська народна пісня «Гей, по дороге»]</ref>, '''Червона Орда'''<ref>[http://dontsov-nic.org.ua/index.php?m=content&d=view&cid=404|Дмитро Донцов. Перед розвалом Червоної Орди]{{Недоступне посилання|date=серпень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}</ref> чи '''Армія Труда'''<ref>[http://www.sovmusic.ru/text.php?fname=geipodor Російськомовна радянська народна пісня «Гей, по дороге»]</ref>) &nbsp;— загальновживана назва [[Збройні сили|Збройних сил]] [[Радянська республіка|радянських республік]]: [[Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка|Росії]] (лютий 1918&nbsp;— червень 1919); військово-політичного союзу радянських республік (Росії, України, Білорусі, Литви, Латвії, Естонії) (червень 1919&nbsp;— грудень 1922); [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|Союзу Радянських Соціалістичних Республік]] (грудень 1922&nbsp;— лютий 1946).

'''РСЧА, Червона армія'''&nbsp;— офіційне найменування [[Сухопутні війська|Сухопутних військ]] і [[ВПС]], які разом з [[Військово-морський флот СРСР|ВМФ]], [[Прикордонні війська|Прикордонними військами]], [[Війська внутрішньої охорони республіки|Військами внутрішньої охорони республіки]] і [[Державна конвойна варта|Державною конвойною вартою]] входили до складу Збройних Сил РРФСР/СРСР з [[15 січня|15]] [[28 січня|(28) січня]] [[1918]] року по [[25 лютого]] 1946 року.

Офіційним днем створення РСЧА вважають [[23 лютого]] 1918 року&nbsp;— день, що передував прийняттю більшовиками німецького [[ультиматум]]у і підписанню [[Берестейський мир|перемир'я на німецьких умовах]] у зв'язку з неможливістю чинити їм опір.

== Історія Червоної армії ==

=== Формування та Громадянська війна 1918—1922 ===

==== Перші кроки ====
Після приходу до влади у [[Жовтневий переворот 1917|жовтні 1917 року]], [[більшовики]] бачили майбутню армію створювану для захисту [[Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка|Республіки]], такою, яка буде формуватися строго на добровільних [[принцип]]ах, без примусової [[Мобілізація|мобілізації]], з виборністю командирів знизу і обговоренням [[солдат]]ами наказів, які їм віддають. Це на думку більшовиків, повинне було забезпечити створення сильної, морально стійкої, істинно народної [[Армія|армії]]. І дійсно, спочатку нові формування показали себе більше надійними, чим [[Російська імператорська армія|армія старої Росії]], що розпадалася виснажена веденням [[Перша світова війна|чотирирічної війни]]. Проте, коли [[Громадянська війна в Росії]] стала реальністю, більшовики усвідомили необхідність заміни тимчасових загонів [[Червона гвардія|Червоної гвардії]] постійними регулярними [[військове формування|військовими формуваннями]].

[[Файл:1919 - URSS - armée de Taman.jpg|thumb|220px|Однострої солдат Червоної Армії в 1919&nbsp;р.]]
[[Файл:RA rank insignia 1919-1924.svg|left|thumb|220px|Нарукавні нашивки 1919—1924]]
[[Файл:Комиссия по призыву рабочих и крестьян в Красную Армию.jpg|міні|ліворуч|220пкс|Комісія з призову робочих та селян до лав Червоної армії. 1918]]

Декретом від [[28 січня]] [[1918]] року [[Рада народних комісарів РРФСР|Рада народних комісарів Росії]]<ref>Декреты Советской власти. Т.I. М., Гос.изд-во полит.литературы, 1957. стор.356</ref> заснувала Червону Армію на базі червоногвардійців. У лютому 1918 року Раднарком видає [[декрет]] «''Про обов'язкове навчання військовому мистецтву''»<ref>Декреты Советской власти. Том II. 17 марта&nbsp;— 10 июля 1918 г. М.: Гос. издат-во политической литературы, 1959.</ref>; відповідно до тези [[Карл Маркс|Карла Маркса]] про заміну армії загальним озброєнням народу заснований [[Всевобуч]]&nbsp;— загальне військове [[навчання]] трудящих.

Офіційний день заснування Червоної Армії 23 лютого 1918&nbsp;— став день першого масового набору в Червону Армію у [[Петроград]]і і [[Москва|Москві]], і день першої битви з окупаційними військами [[Німецька імперія|кайзерівської Німеччини]]. У радянський період день 23 лютого подавався як «''день першої перемоги Червоної Армії над німецькими військами під [[Нарва|Нарвою]]''», що насправді суперечило дійсності і сьогодні цей [[міф]] розвінчаний.

Незабаром з'ясувалося, що нові формування мають низку істотних недоліків. Подібні загони були боєздатні лише короткий термін, потім в них починалася текучість складу, різке падіння дисципліни. [[Командир]]и вибиралися самими бійцями, що приводило до усунення строгих, вимогливих [[воєначальник]]ів. Допускалося і вважалося нормальним обговорення наказів, і часто замість того щоб почати [[наступ]], [[Загін (армія)|загін]] дискутував з приводу: вилазити з [[окоп]]ів або залишитися сидіти в [[оборона|обороні]], а в цей час [[противник]] проводив дії, згубні для цілого [[Фронт (військове об'єднання)|фронту]]. Всі ці явища: відсутність дисципліни, виборність командирів, [[колегіальність]] прийняття рішень, що доходила до обговорення наказів, були характерні для першого або, як його інколи називали, [[партизан]]ського періоду війни і отримали назву «''партизанщини''». Партизанські «армії» були не в змозі протистояти сильним угрупуванням противників більшовицької влади, таким як [[чехословацький корпус]], [[Донська армія|Донська]] і [[Добровольча армія]]&nbsp;— вони були дуже невеликі і неорганізовані. У травні 1918 року [[збройні сили]] Радянської республіки налічували лише 270 тисяч чоловік, що було недостатньо для боротьби на числе́нних фронтах громадянської війни. Потрібно було перекласти армію на професійну основу, зробити її більш числе́нною, викоренити партизанщину.

[[Файл:Lenin, Trotsky and Voroshilov with Delegates of the 10th Congress of the Russian Communist Party (Bolsheviks).jpg|міні|праворуч|220пкс|[[Ленін]] та [[Троцький]] з бійцями Червоної армії. 1921]]

Засновником Червоної Армії часто називають [[Лев Троцький|Льва Троцького]], [[Міністр оборони СРСР|народного комісара військових і військово-морських справ]] 1918—1924. Йому вдалося створити [[Військова дисципліна|дисципліновану]] військову силу з різношерстих добровольців раннього періоду. Троцький провів рішення про мобілізацію до РСЧА колишніх царських [[офіцер]]ів, здолавши опір з цього питання фракції «лівих комуністів» на чолі з [[Бухарін Микола Іванович|Бухаріним]].

Більшовики утворили спеціальну комісію на чолі з Левом Глезаровим, і за період до середини серпня 1920 призвали до лав РСЧА 48 тис. колишніх царських офіцерів, 10 300 чоловік адміністративного персоналу, і 214 тис. колишніх [[унтер-офіцер]]ів, що отримали посади «''військових фахівців''». На такі посади були також притягнена низка колишніх царських [[генерал]]ів. Офіцерами старої армії укомплектували близько 35&nbsp;% командних посад (за іншими даними до 90&nbsp;%).

Спроби заснувати РСЧА на добровільних засадах під гаслом «''Соціалістична Вітчизна у небезпеці''!» виявилися безуспішними. Результатом став швидкий перехід до мобілізацій. У Червону Армію мобілізувалися члени [[Російська Соціал-Демократична Робітнича Партія|партії]] і червоногвардійці. Забороняється розпуск або самовільний відхід бійців із загонів Червоної Гвардії. Ці загони оголошуються частинами РСЧА. З пізньої весни 1918 року забороняється ліквідація полків, що зберегли [[боєздатність]], [[Російська імператорська армія|старої царської армії]]. Вони оголошуються частинами РСЧА. Так, фактично зберігаються [[Гвардія|лейб-гвардії]] [[Преображенський лейб-гвардії полк|Преображенський]] і [[Семеновський лейб-гвардії полк|Семеновський полки]], полки [[Латиські стрільці|латиських стрільців]] і ряд інших частин. Солдат, що йдуть із цих частин оголошують [[Дезертирство|дезертирами]] Червоної Армії, ловлять і розстрілюють, а їхні сім'ї заарештовують.

[[29 травня]] 1918 року, через чотири дні після початку [[повстання Чехословацького корпусу|чехословацького заколоту]], [[ВЦВК]] прийнявши постанову «''Про примусовий набір в робітничо-селянську армію''»<ref>http://lib.babr.ru/index.php?book=4010 {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20101226120908/http://lib.babr.ru/index.php?book=4010 |date=26 грудень 2010 }} Постановление ВЦИК о принудительном наборе в рабоче-крестьянскую армию 29 мая 1918 г.</ref> розпочав обов'язковий набір на військову службу в РСЧА осіб у віці від 18 до 40 років і одночасно створюється мережа [[Військовий комісаріат|військових комісаріатів]] для виконання цього декрету. Система військкоматів виявилася настільки досконала, що існує й донині.

Такими заходами уряд [[Ленін]]а стрімко переходив до примусового принципу [[Збройні сили#Спосіб комплектування|комплектування]] армії. Важливими кроками більшовиків стала боротьба з «військовим анархізмом» перших місяців існування РСЧА. Потреба в ефективній військовій силі змусила їх піти на введення в армії обов'язковості виконання наказів командирів, відновлення [[розстріл]]ів за [[дезертирство]], і проведення масових мобілізацій, з тим, щоб забезпечити необхідну чисельність військ. Для контролю над лояльністю «воєнспеців» були засновані посади комісарів.

[[Файл:Parade of Red Army in Harkov 1920 by unknown.jpg|міні|ліворуч|220пкс|[[Парад]] Червоної армії у [[Харків|Харкові]]. 1921]]

[[12 липня]] [[1918]] року починається призов в армію осіб народження 1893—1897 років. Влітку 1918 року в РСЧА скасовується виборність командирів. Офіцери старої армії мобілізуються в РСЧА, а їхні родини беруться в заручники (у ряді випадків члени родин штаб-офіцерів і генералів поміщалися у в'язниці). У квітні 1919 року в армію призвалися особи народження 1886—1890 років. Відновлюються [[Військовий навчальний заклад|військові училища]], які методом короткострокових курсів готують командний склад; відновляють роботу військові академії.

Протягом 1918 року була сформована система [[управління військами|військового керівництва]]. У березні була утворена Вища Військова Рада, що керувала військовими діями до вересня 1918 року. [[2 вересня]] 1918 року була утворена [[Революційна військова рада]] Республіки (РВСР, Реввійськрада)<ref>Советская военная энциклопедия. Т. 2,&nbsp;— М.: Воениздат, 1977.</ref>, що стала найвищим військовим органом держави. Пост голови Реввійськради зайняв [[Троцький]]. Його безпосереднім підлеглим став колишній царський [[полковник]], латиш [[Вацетіс Іоаким Іоакимович|Іоаким Вацетіс]], що отримав посаду першого радянського [[Головнокомандувач|головнокомандувача]].

У веденні РВСР знаходилися всі [[Військова справа|військові питання]], йому підпорядковувалися головнокомандувач і командувач фронтами, у його обов'язки входило керівництво всіма військовими установами. Голові Реввійськради Троцькому було призначено зіграти видну роль у громадянській війні. Він безпосередньо керував [[військова операція|військовими операціями]], координував дії фронтів і армій; спецпотяг голови Реввійськради з'являвся на найнебезпечніших ділянках фронту, відновлюючи дисципліну і піднімаючи дух [[Червоноармієць|червоноармійців]], неодноразово беручи участь у військових діях.

На [[грудень]] 1918 року налічувала 800 тисяч вояків, на початок [[1919]] року &nbsp;— 1630 тисяч, на кінець 1919 року&nbsp;— 3&nbsp;мільйони, на [[1 листопада]] [[1920]] року&nbsp;— близько 5,5&nbsp;мільйонів. Після завершення Громадянської війни частина особового складу була [[Демобілізація|демобілізована]], на кінець [[1924]] року її чисельність скоротилася у 10 разів.

==== Війна з білогвардійцями та інтервентами ====
{{Розділ НТЗ|дата=січень 2018}}
''Див. також: '' ''[[Українська радянська армія]], [[Григор'ївське повстання|Заколот Григор'єва]]''

У листопаді [[1917]] року на [[Дон]]у починається концентрація антибільшовицьких сил. Сотні й тисячі добровольців, що не визнавали нову владу, прямували на Дон. Крім невеликих груп і окремих добровольців прибували цілі [[Частина військова|частини]]. Так, прийшов [[Корнілов Лавр Георгійович|Корніловський]] полк; пізніше загін полковника [[Дроздовський Михайло Гордійович|Михайла Дроздовського]]. Поступово склався кістяк нової армії, якій отримав назву [[Добровольча армія|Добровольчої]]&nbsp;— самої значної [[Біла армія|антибільшовицької сили]] у роки громадянської війни.

[[Файл:Гражданская война в России на запад.svg|міні|праворуч|220пкс|Громадянська війна в Росії.]]

У конфліктах між козаками і «іногородніми» у традиційних [[Область Війська Донського|козацьких землях]] більшовики встали на сторону «іногородніх». Боротьба за владу на Дону призвела до обрання [[отаман]]ом [[Донські козаки|донських козаків]] царського [[генерал]]а [[Каледін Олексій Максимович|О.&nbsp;М.&nbsp;Каледіна]]; на Дону почалося формування групою вищих офіцерів (генерали [[Алексєєв Михайло Васильович|М.&nbsp;В.&nbsp;Алексєєв]], [[Лавр Корнілов|Л.&nbsp;Г.&nbsp;Корнілов]], [[Денікін Антон Іванович|А.&nbsp;І.&nbsp;Деникін]], [[Марков Сергій Леонідович|С.&nbsp;Л.&nbsp;Марков]]) білогвардійської Добровольчої Армії. Підписання більшовицьким керівництвом на чолі з Троцьким і А.&nbsp;А.&nbsp;Йоффе мирного [[Брестський мир 1918|Брест-Литовського договору]] призвело до різкого розширення німецької [[окупація|окупації]] (до літа 1918 років німецькі і австро-угорські озброєні сили зайняли [[Естонія|Естонію]], [[Латвія|Латвію]], [[Литва|Литву]], ряд повітів [[Псковська губернія|Псковської]] і [[Петроградська губернія|Петроградської губерній]], більшу частину [[Білорусь|Білорусі]], [[Україна|Україну]], [[Крим]], [[Донська область|Донську область]], частково [[Таманський півострів]], [[Воронезька губернія|Воронезьку]] і [[Курська губернія|Курську губернії]]).

У березні 1918 року англійські війська окупували [[Архангельськ]], у липні&nbsp;— [[Мурманськ]], [[5 квітня]] японські війська окупували [[Владивосток]].

Під прикриттям військ [[Антанта|Антанти]] на півночі формується білогвардійський уряд, що приступив до формування «славяно-британського легіону» і добровольчої «армії Мурманська» в 4 500 чоловік, головним чином з числа колишніх царських офіцерів.

У радянський період початком громадянської війни було прийнято вважати [[заколот Чехословацького корпусу]] у [[Травень|травні]] [[1918]] року&nbsp;— на думку ряду [[історик]]ів це не відповідає дійсності, вже хоч би тому, що до цього моменту вже встиг завершитися перший озброєний етап [[Біла армія|Білого Опору]]&nbsp;— [[Збройні Сили Півдня Росії|боротьби на Півдні Росії]]&nbsp;— [[Перший Кубанський похід]] молодої Добровольчої армії ([[9 лютого|9]] [[22 лютого|(22) лютого]]&nbsp;— [[13 травня]] 1918). Другою, причому найважливішою, підставою можливо вважати те, що це&nbsp;— повна непоінформованість авторів даних заяв з визначенням «війни» взагалі, і «[[Громадянська війна|громадянської війни]]» зокрема. У період [[Перша світова війна|Першої світової війни]] [[Чехія]] і [[Словаччина]] входили до складу [[Австро-Угорщина|Австро-Угорської імперії]], і були вимушені воювати проти Росії, незважаючи на сильні проросійські настрої, що існували на той момент серед населення цих країн.

Царський уряд набрав з чехословацьких [[військовополонений|військовополонених]] [[Корпус (армія)|корпус]], плануючи його до відправлення на фронт; проте революція у Петрограді зірвала ці плани. Командуванню корпусу удалося досягти домовленості з більшовиками про відправлення їх до [[Франції]] через Владивосток. На момент [[повстання]] корпус сильно розтягнувся по залізниці.

[[Файл:Bolshveki_killed_at_Vladivostok.jpg|міні|праворуч|220пкс|Солдати [[Чехословацький корпус|Чехословацького корпусу]] біля тіл вбитих більшовиків. [[Владивосток]]]]

На цьому етапі корпус був фактично єдиною боєздатною військовою силою у країні: [[Російська імператорська армія|царська армія]] розпалася, а РСЧА і [[Біла армія|білі армії]] ще знаходилися у стадії формування. Зіткнення чехословацького командування з більшовицькими [[Агітація|агітаторами]] стали однією з причин одночасного [[заколот]]у на всьому протязі руху корпусу. У [[Самара (місто)|Самарі]] чехословаки повалили більшовиків, і підтримали формування [[есер]]о-[[Меншовик|меншовицького]] [[Комуч]]а (комітет членів [[Всеросійські установчі збори|Установчих Зборів]]). Ця подія призвела до падіння Радянської влади на великих територіях. У Сибіру утворився слабкий уряд [[Уфімська Директорія|Уфімської Директорії]]. Після повернення до Росії колишнього царського [[адмірал]]а [[Колчак Олександр Васильович|О. В.&nbsp;Колчака]], рішуче настроєні офіцери організували [[18 листопада]] [[1918]] року переворот, що привів його до влади.

Наступним етапом громадянської війни в Росії став «білий потоп»; були сформовані три основні білі армії&nbsp;— [[Добровольча армія]] на Дону (перший командувач&nbsp;— генерал [[Корнілов Лавр Георгійович|Л.&nbsp;Г.&nbsp;Корнілов]], після його загибелі [[13 квітня]] [[1918]] року&nbsp;— генерал [[Денікін Антон Іванович|А.&nbsp;І.&nbsp;Деникін]]), в [[Сибір]]у&nbsp;— армія [[Колчак Олександр Васильович|О.&nbsp;В.&nbsp;Колчака]] (проголошеного Верховним Правителем Росії із столицею в [[Омськ]]у), на північному заході&nbsp;— армія генерала [[Юденич Микола Миколайович|М.&nbsp;М.&nbsp;Юденіча]].

Вже у вересні 1918 року [[уряд]] Комуча звалився під ударами з двох сторін&nbsp;— білих і червоних. Війська Колчака дійшли до [[Урал]]у, а Денікіна&nbsp;— до [[Київ|Києва]], [[13 жовтня]] [[1919]] року зайняли [[Орел (місто)|Орел]]. Війська Юденіча у вересні 1919 року безпосередньо загрожували Петрограду.

Потужний [[наступ]] білих армій був зупинений РСЧА наприкінці 1919 року.

[[Файл:Dobrovol armia 3-1.jpg|міні|ліворуч|220пкс|Керівники Добровольчої армії, зліва направо: [[Марков Сергій Леонідович|С.&nbsp;Л.&nbsp;Марков]], [[Денікін Антон Іванович|А.&nbsp;І.&nbsp;Денікін]], [[Алексєєв Михайло Васильович|М.&nbsp;В.&nbsp;Алексєєв]]. [[Громадянська війна в Росії]].]]

1920 рік став часом «червоного потопу»: наступ червоноармійців на всіх фронтах був підтриманий сформованою [[Перша кінна армія|Першою кінною армією]] [[Будьонний Семен Михайлович|С.&nbsp;М.&nbsp;Будьонного]]. Генерал Юденіч з гаслом «''Єдиної і неділимої Росії''» не отримав підтримки від [[Фінляндія|Фінляндії]] і [[Естонія|Естонії]], його війська в кінці 1919 року були вимушені відступити на територію Естонії, де згодом були інтерновані. У січні 1920 року [[адмірал]] Колчак був заарештований в [[Іркутськ]]у владою меншовицько-есерівського [[Політцентр]]у, переданий ними більшовикам, і [[7 лютого]] [[1920]] року розстріляний. Добровольча армія генерала Денікіна мала ускладнення з [[козак]]ами, в Україні їй також доводилося воювати, окрім РСЧА, також з [[Армія Української Народної Республіки|армією Української Народної Республіки]], і [[Махновський рух|військами Махна]].

[[10 січня]] [[1920]] року РСЧА зайняла [[Ростов-на-Дону]], в 1920 роки почався масовий відступ Добровольчої Армії на південь; [[8 лютого]] 1920 року Червона Армія зайняла [[Одеса|Одесу]], [[27 березня]]&nbsp;— [[Новоросійськ]].

Після відходу військ Антанти з Північної області (вересень 1919 року&nbsp;— евакуація інтервентів з [[Архангельськ]]а, лютий 1920 року&nbsp;— з [[Мурманськ]]а) почався розпад місцевого білогвардійського уряду. [[20 лютого]] 1920 року Тимчасовий Уряд Північної Області і його армія втекли до Фінляндії і [[Норвегія|Норвегії]], [[21 лютого]] 1920 року у Північну область вступила РСЧА.

У 1919—1921 РСЧА також брала участь у [[Польсько-радянська війна 1920|радянсько-польській війні]]. Підписавши [[Берестейський мир|Брест-Литовський мирний договір]], [[Росія]] [[де-юре]] визнала незалежність [[Польща|Польщі]], [[де-факто]] непідконтрольної Росії з початку німецької окупації влітку 1915 років ([[Німеччина]] окупувала Польщу, Литву, частина Білорусі на захід від лінії [[Даугавпілс|Двінськ]]-[[Швенчьоніс|Свенцяни]]-[[Пінськ]], [[Моонзундський архіпелаг|Моонзундські острова]], частина Латвії, включаючи [[Рига|Ригу]] і Ризький повіт, частину України). Після приходу до влади [[Юзеф Пілсудський|Пілсудського]] Польща почала виношувати плани відновлення великої [[Річ Посполита|Речі Посполитої]] «від моря до моря».

[[6 травня]] 1920 року польські війська зайняли [[Київ]], але до середини липня 1920 року були відкинуті до кордонів Польщі. Спроба Червоної Армії наступати і далі закінчилася для неї катастрофою; замість очікуваного більшовиками [[повстання]] польського [[пролетаріат]]у місцеве населення сприйняло червоноармійців як російських окупантів. У березні 1921 року був підписаний мирний договір, що передав Польщі [[Західна Білорусь|Західну Білорусь]] і [[Західна Україна|Західну Україну]].

[[28 жовтня]] [[1920]] року Червона Армія форсувала [[Сиваш]], і прорвала у [[Крим]]у оборону білих [[Збройні Сили Півдня Росії|Збройних Сил Півдня Росії]] під командуванням [[барон]]а [[Врангель Петро Миколайович|П.&nbsp;М.&nbsp;Врангеля]]. 14—16 листопада 1920 року залишки білогвардійців евакуювалися з Криму.

На початку 1920 року більшовики визнали [[Далекосхідна республіка|Далекосхідну Республіку]] (ДСР), яка повинна була служити буфером між ними, і японськими окупантами. Основними силами регіону, окрім більшовиків, військ ДВР і японців, були також забайкальські козаки [[отаман]]а [[Семенов Григорій Михайлович|Семенова]]. Під тиском більшовиків, а також країн Антанти, що застерігалися посилення [[Японія|Японії]], війська ДСР восени 1920 років були виведені із [[Забайкалля]]. ДСР швидко попала під повний контроль Радянської Росії; більшість в [[Установчі збори|Установчих зборах]] ДСР зайняли [[більшовики]], а Народно-революційна Армія (НРА) ДСР розглядалася РРФСР як частина Червоної Армії. Ці обставини призвели до організації місцевими білогвардійцями перевороту [[26 травня]] [[1921]] року за підтримки японців. Влада у Владивостоку перейшла до братів Меркулових. У червні 1922 року владу захопив білий генерал [[Дитеріхс Михайло Костянтинович|М.&nbsp;К.&nbsp;Дитеріхс]], що проголосив себе Земським воєводою, і що сформував Земську рать. Вона була розгромлена військами НРА під командуванням [[Блюхер Василь Костянтинович|В.&nbsp;К.&nbsp;Блюхера]] за підтримки [[Партизани (військо)|партизан]]. [[24 жовтня]] [[1922]] року НРА вступила до Владивостока. Залишки білих військ були розгромлені на [[Далекий Схід|Далекому Сході]] до липня 1923 року.

Період 1920—1921 став часом «зеленого потопу». Масова незадоволеність [[Селяни|селянського населення]] продрозкладкою була підігріта демобілізацією з Червоної Армії. Окремі повстання «зелених» селянських повстанців охопили всю країну; найбільш великим з них стало [[Антоновщина|повстання «Зеленої Армії»]] [[Антонов Олександр Степанович|А.&nbsp;С.&nbsp;Антонова]] на Тамбовщині. На придушення цих повстань також були кинуті частини РСЧА.

[[Повстання]] неодноразово перекидалися також і на частини самої Червоної Армії, набраній в основному із селян. Так, 13 червня 1919 року, під час [[наступ]]у [[Юденич Микола Миколайович|Юденіча]], сталися заколоти на фортах [[Червона Гірка (фортеця)|Червона Гірка]] і Сірий Кінь під [[Петроград]]ом.

7—9 травня 1919 року в Україні колишній царський офіцер [[Григор'єв Матвій Олександрович|Григор'єв М. О.]], що перейшов у лютому 1918 року від [[Петлюра Симон Васильович|петлюрівців]] до українських більшовиків, відмовляється відправляти свою 6-ту Українську радянську дивізію Збройних сил [[УСРР]] на [[Румунський фронт]] для підтримки [[Угорська Радянська Республіка|Угорської радянської республіки]], і піднімає заколот, що спирався головним образом на селян, незадоволених продрозкладкою.

==== Підсумки громадянської війни ====

Останньою подією «зеленого потопу» став так званий [[Кронштадтський заколот]] у лютому&nbsp;— березні 1921. До зими 1920-21 року політика «[[Воєнний комунізм|військового комунізму]]», що проводився більшовиками, привела до краху постачання Петрограду, і викликала в ньому новий [[голод]]. Незадоволеність привела до повстання Кронштадтської військово-морської бази під гаслами «за Ради без комуністів», відміни продрозкладки, відновлення свободи торгівлі і ін.

[[Файл:Kronstadt attack.JPG|міні|ліворуч|220пкс|Червона армія атакує [[Кронштадт]]. Березень [[1921]]]]

Повстання ледве не спричинило розкол усередині [[ВКП(б)]]; положення ускладнювалося тим, що підтримка революційних кронштадтських матросів сильно сприяла приходу до влади самих більшовиків в 1917 році. Проте, повстання було оголошене білогвардійським заколотом, спровокованим військовими фахівцями з колишніх царських офіцерів за підтримки іноземних розвідок, і придушено. Зростаюча ненадійність Червоної Армії змусила більшовиків піти на відміну «військового комунізму», і ввести [[НЕП]]. Заміна продрозкладки гуманнішим продподатком призвело до різкого зниження підтримки селянами «зелених» повстанців.

Під час громадянської війни Робітничо-Селянська Червона Армія розгромила низку армій, що протистояли їй, які утворилися на руїнах [[Російська імперія|Російської імперії]], що звалилася:
* Білогвардійські армії (війська Верховного Правителя Росії [[адмірал]]а [[Колчак Олександр Васильович|О.&nbsp;В.&nbsp;Колчака]], [[Добровольча армія]] генерала [[Денікін Антон Іванович|А.&nbsp;І.&nbsp;Деникіна]], Північно-Західна армія генерала Н.&nbsp;Н.&nbsp;Юденіча, Північна Армія і менш значні, у тому числі Азіатська [[дивізія]] [[барон]]а Унгерна);
* озброєні формування [[Донські козаки|козаків Дону]] (отаман [[Каледін Олексій Максимович|О.&nbsp;М.&nbsp;Каледін]], П.&nbsp;Н.&nbsp;Краснов), [[Оренбург]]а (отаман А.&nbsp;І.&nbsp;Дутов), Забайкалля (отаман Р.&nbsp;М.&nbsp;Семенов) і др.;
* ряд селянських армій «зелених» повстанців і «чорних» анархістів&nbsp;— А.&nbsp;С.&nbsp;Антонов, М.&nbsp;А.&nbsp;Григор'єв, Н.&nbsp;І.&nbsp;Махно і пр.;
* армії національних утворень, у тому числі війська [[Українська Народна Республіка|Української Народної Республіки]] («петлюрівці»);
* війська недовговічних есеро-меншовіцьких урядів (Народна Армія Комуча, Іжевська Народна Армія);
* мали місце також бойові зіткнення з рядом іноземних армій (німці, поляки, чехословаки та ін.)

Найбільшою складністю відрізнялася політична картина в [[Україна|Україні]], контроль над різними частинами якої переходив з рук в руки білих військ генерала Деникіна, анархістів [[Нестор Махно|Нестора Махна]], уряду [[гетьман]]а [[Павло Скоропадський|П.&nbsp;П.&nbsp;Скоропадського]], [[Центральна Рада|Центральної Ради]], уряду [[Петлюра Симон Васильович|С.&nbsp;В.&nbsp;Петлюри]], [[Західноукраїнська Народна Республіка]]), різних радянських республік, на початковому періоді недовговічних, повстанців отамана Григор'єва, [[Польсько-радянська війна 1920|польських військ (1920)]], німецьких і австрійських окупантів, французьких окупантів (Одеса, 1919) тощо.

=== Міжвоєнний період 1922—1939 ===
{{Збройні сили СРСР}}

=== Вторгнення СРСР до Польщі, радянсько-фінська війна, похід у Бессарабію ===

=== [[Радянсько-німецька війна]] ===
Станом на [[22 червня]] [[1941]] року складалась з 4 [[фронт]]ів, 27 [[армія|армій]], 29 [[Механізований корпус|механізованих корпусів]], 62 [[стрілецький корпус|стрілецьких корпусів]], 4 [[кавалерійський корпус|кавалерійських корпусів]], 5 [[повітряно-десантний корпус|повітряно-десантних корпусів]], 303 дивізій, 57 [[укріплений район|укріплених районів]] і 5 стрілецьких бригад, які підтримувались 10 протитанковими [[Бригада (військова справа)|бригадами]], 94 полками корпусної артилерії, 75 полками артилерії [[Резерв Ставки ВГК|РГК]] і 34 інженерними полками&nbsp;— загальною чисельністю близько 5 мільйонів осіб.

== Ставлення до Червоної Армії і її вояків ==
{{у планах}}

== Див. також ==
* [[Українська радянська армія]]
* [[Радянська армія]]
* [[Російська визвольна армія]]
* [[Ворошиловський стрілець]]

== Примітки ==
{{reflist}}

== Література ==
{{commons|Category:Army of the Soviet Union}}
* С.Дробяко и А Кращук. Гражданская война в России 1917—1922 г. Красная Армия.
* {{МСІУ}}

== Посилання ==
* [http://www.rkka.ru/index.htm Рабоче-Крестьянская Красная Армия]
* [https://web.archive.org/web/20120105110910/http://www.eastviewpress.com/Files/Tsentralnyi%20Tom%201_ToC.pdf Органы руководства советскими вооруженными силами (1917—1941 гг.)]
* [https://web.archive.org/web/20120422090817/http://unknownwar.info/-_103/ Мовою документа. Збірка документів про агресію Совєтської Росії проти Української Народної Республіки]
* [https://web.archive.org/web/20130626173314/http://unknownwar.info/-------10-15-1919-_864/ Зі зразків червоно-російської пропаганди. «Красноармеец», №&nbsp;10-15, 1919. Журнал литературы и политики. РСФСР. Юбилейный номер, посвященный Октябрьской революции. Литературно-Издательский отдел Политического Управления Революционного Военного Совета Республики]
* [http://tyzhden.ua/History/136332 Блеф імперії. Як народжувались радянські військові міфи] матеріал газети [[Український тиждень|Тиждень.ua]] від 20.05. 2015 року.

{{ac|{{колір|СРСР}}}}

[[Категорія:Радянська фразеологія]]
[[Категорія:Військові формування за країною]]
[[Категорія:Історія СРСР]]
[[Категорія:Збройні сили СРСР| ]]
[[Категорія:Червона армія| ]]
[[Категорія:Громадянська війна в Росії]]
[[Категорія:Військові формування, засновані 1918]]