Перегляд вихідного коду сторінки Цирульник

[[Файл:Callus patient 17th century.jpg|thumb|250px|Пацієнт у цирульника. Картина [[17 століття]]]]
'''Циру́льник''', '''цилю́рник''', '''цилю́рик''' (не плутати з [[перукар]]ем і голярем)&nbsp;— особа, що виконувала в старовину обов'язки лікаря, банника і перукаря.

Слово ''цирульник'' походить від {{lang-pl|cyrulik}}, що сходить через середньолатинське ''cirurgus'' до {{lang-la|chirurgicus}} («[[хірург]]»). Східнослов'янські форми ''цирульник, цилюрник'' утворені додаванням суфікса ''-ник'', форми ''цилюрик, цилюрник'' виникли внаслідок [[метатеза (лінгвістика)|метатези]]<ref>{{ЕСУМ6}}</ref>.

== Історія ==
Цирульництво виникло в Стародавньому Китаю. Цирульники надавали певні види [[хірургія|хірургічної]] допомоги: лікували рани, злами кісток, вправляли вивихи, робили деякі операції, іноді навіть видаляли [[конкремент|камені]] з [[сечовий міхур|сечового міхура]], оперували [[грижа|грижу]], робили ампутації кінцівок тощо. Цирульники також виготовляли мазі, [[Пластир (медицина)|пластирі]], порошки, видаляли зуби, [[кровопускання|пускали кров]], ставили [[Банковий масаж|банки]] і виконували обов'язки [[перукар]]ів і голярів.

=== Цирульники в Україні ===
Цирульники в Україні, яких іноді називали [[костоправ]]ами, а пізніше хірургами, здобували фахові знання в корпораціях хірургів-майстрів; практичне навчання тривало 3-4 роки. Учні після закінчення навчання могли стати підмайстрами і через три роки праці складати іспити на майстрів. Цирульники були проміжною групою між представниками народної медицини і дипломованими лікарями. З часом цирульники перетворилися на хірургів, які до [[1731]] року не входили до стану лікарів і лишалися разом з цеховими ремісниками. Лише з 1731 року цирульники почали об'єднуватися в [[цех]]и, які своїми статутами охороняли монополію свого ремесла, встановлювали організацію діяльності цирульника, регламентували працю, ціни, кількість працівників та учнів у майстра. Членами цехів були лише майстри. На чолі цеху стояв цехмайстер, йому допомагали інші члени управи.

Перші згадки про цехи цирульників в Україні відносяться до кінця [[14 століття]]. Зразковим цехом був [[Львів]]ський, заснований у [[1512]] році. [[Київ]]ський цех існував уже в [[15 століття|15 столітті]] (за деякий час він з'єднався з цехом [[кравець|кравців]]). [[1767]] року він здобув новий статут. Цехи діяли і в інших містаї України. У [[Кам'янець-Подільський|Кам'янець-Подільському]] він звався цехом хірургів. Найкращі цирульники працювали у великих містах. У менших містах і в селах цирульники були малоосвічені, яких населення називало «партачами».

На центральних і східних землях [[1741]] року була розпочата підготовка цирульників з медичною освітою при військових шпиталях. [[1794]] року була влаштована перевірка знань «партачів» в Медичній Колегії. З організацією лікарських управ в Україні ([[1796]]&nbsp;р.) було запроваджено перевірку знань цирульників в ряді міст (у Києві вона відбулася у [[1815]] році). Повністю Лікарська управа взяла під свій контроль цех цирульників [[1817]] року. За даними [[1830]] року в [[Київська губернія|Київській губернії]] було 6 цирулень, у кожного майстра було від 2 до 4 підмайстрів. Після скасування [[Магдебурзьке право|маґдебурзького права]] в Києві, як і в усій Україні [[1835]] року, цехи цирульників припинили своє існування.

На [[Західна Україна|Західній Україні]] цехів цирульників було значно більше, ніж на центральних і східних землях. Однак, після окупації Західної України Австрією вони почали занепадати. Львівський цех хірургів нараховував тоді лише 5 фахівців. В інших містах [[Галичина|Галичини]] і [[Буковина|Буковини]] залишилося ще деякий час досить багато цирульників. [[1775]] року у Львові вперше були організовані курси з основ медицини для цирульників та повитух. Зі створенням у Львові Медичної колегії ([[1776]]&nbsp;р.) право на приватну практику надавалося лише лікарям, що мали університетські дипломи; це фактично було початком кінця діяльності цирульників. Офіційно в Галичині й на Буковині цехи цирульників були ліквідовані [[1870]] року, проте споконвічні традиції цирульницьких методів лікування збереглися аж до початку [[20 століття]].

== Див. також ==
{{Commonscat|Barber surgeon}}
* «[[Севільський цирульник]]»&nbsp;— опера [[Джоаккіно Антоніо Россіні|Дж. Россіні]]
* «[[Сибірський цирульник]]»&nbsp;— російський фільм

== Примітки ==
{{reflist}}

== Література ==

* [[Шульц Геннадій Едуардович|''Г. Шульц'']] Цирульники // {{ЕУ}}
* Клименко П. Цехи на Україні, т. 1, випуск 1. К. 1929;
* Руфанов К. Общая хирургия. М. 1954;
* Матеріали до історії розвитку охорони здоров'я на Україні, за ред. [[Дупленко Костянтин Федорович|К.&nbsp;Ф.&nbsp;Дупленко]]. К. 1957;
* Плющ В. Нариси з історії української медичної науки та освіти, кн. І. Мюнхен 1970.
* [https://web.archive.org/web/20150610131755/http://mova.ga/%d1%81%d1%82%d0%b0%d1%80%d0%b5-%d1%81%d0%bb%d0%be%d0%b2%d0%be/1451/%d0%b3%d0%be%d0%bb%d1%8f%d1%80%d0%bd%d1%8f-%d1%86%d0%b8%d0%bb%d1%8e%d1%80%d0%bd%d1%8f-%d1%87%d0%be%d0%bb%d0%be%d0%b2%d1%96%d1%87%d0%b0-%d0%bf%d0%b5%d1%80%d1%83%d0%ba%d0%b0%d1%80/ Голярня, цилюрня] на «Чиста мова»

{{hist-stub}}

[[Категорія:Ремісники]]
[[Категорія:Медицина в Україні]]
[[Категорія:Народна медицина]]
[[Категорія:Застарілі професії]]
[[Категорія:Історичні заняття]]