Цинізм: відмінності між версіями

[неперевірена версія][перевірена версія]
м (Вікіфікатор)
м (Категоризація)
 
(Не показані 38 проміжних версій 28 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
'''Цинізм''' — відверто зневажливе, зухвале ставлення до загальноприйнятих норм моралі, етики, до чого-небудь, що користується загальним визнанням, повагою. // Відвертість, доведена до безсоромності.
'''Цині́зм''' ({{lang-fr|cynisme}}, від {{lang-la|сynicus}}  «цинік»; {{lang-el|ϰυνισμός}}) — [[нігілізм|нігілістичне]] ставлення до людської [[культура|культури]] та/або відверто зневажливе, зухвале ставлення до загальноприйнятих норм [[мораль|моралі]], [[етика|етики]], до кого/чого-небудь, що має загальне визнання, повагу.

Термін походить із [[давньогрецька філософія|давньогрецької філософії]]. Зі вчення грецького філософа [[Сократ]]а в пошуку [[істина|істини]], зв'язаних з [[мораль|мораллю]], [[етика|етикою]] та [[естетика|естетикою]]. Вчення лягло в основу однієї з сократівських шкіл — школи [[кініки|кініків]], [[Антисфен]], [[Кратет]]. [[Діоген Синопський]], який жив у бочці — найвідоміший представник кініків. Висунувши ідеал безмежної духовної [[свобода|свободи]] [[індивід]]а та зведення до мінімуму потреб, кініки ставилися з демонстративною зневагою до соціальних інститутів, звичаїв і загальноприйнятих культурних норм.

Кініки — назва в грецькій вимові. Латиною це слово писалося через літеру ''c'', яка в середньовічній [[латина|латині]] читалася як «ц», що й дало прочитання «циніки». В цьому значенні слово і ввійшло в культуру.

Шеф [[Пентагон]]у [[Джеймс Меттіс]] так охарактеризував цинізм: «Ми знаємо, що у важкі часи цинізм&nbsp;— це ще один спосіб здатися, і в армії ми розглядаємо цинізм чи [[капітуляція|капітуляцію]] як одну з форм боягузтва»<ref>[https://gazeta.ua/articles/politics/_vidomi-citati-ministra-oboroni-ssa-dzhejmsa-mettisa/789524 Відомі цитати міністра оборони США Джеймса Меттіса]</ref>.

== Див. також ==
* [[Кініки]]

== Примітки ==
{{reflist}}

== Джерела і література ==
{{Вікіцитати1}}
* ''Тофтул М. Г.'' [http://eprints.zu.edu.ua/11783/1/етикa-1.pdf Цинізм] // Сучасний словник з етики.&nbsp;— Житомир&nbsp;: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2014.&nbsp;— 416 с.&nbsp;— ISBN 978-966-485-156-2.
* ''Чанишев А.&nbsp;Н.''&nbsp;Курс лекцій по стародавній філософії.&nbsp;— М., 1981.
* ''Трубецкой С.&nbsp;Н.''&nbsp;Курс історії стародавньої філософії.&nbsp;— М., 1997.
* ''Томсон Дж.'' Перші філософи.&nbsp;— М., 1959.

== Посилання ==
* [http://cyclop.com.ua/content/view/1437/1/1/7/#18022 Цинізм] // {{Юридична енциклопедія|6|376}}
* {{УМЕ16|частина=Циніки|сторінки=2036-2037}}
[[Категорія:Етика]]
[[Категорія:Соціальні теорії]]

Поточна версія на 15:31, 16 серпня 2022

Цині́зм (фр. cynisme, від лат. сynicus — «цинік»; грец. ϰυνισμός) — нігілістичне ставлення до людської культури та/або відверто зневажливе, зухвале ставлення до загальноприйнятих норм моралі, етики, до кого/чого-небудь, що має загальне визнання, повагу.

Термін походить із давньогрецької філософії. Зі вчення грецького філософа Сократа в пошуку істини, зв'язаних з мораллю, етикою та естетикою. Вчення лягло в основу однієї з сократівських шкіл — школи кініків, Антисфен, Кратет. Діоген Синопський, який жив у бочці — найвідоміший представник кініків. Висунувши ідеал безмежної духовної свободи індивіда та зведення до мінімуму потреб, кініки ставилися з демонстративною зневагою до соціальних інститутів, звичаїв і загальноприйнятих культурних норм.

Кініки — назва в грецькій вимові. Латиною це слово писалося через літеру c, яка в середньовічній латині читалася як «ц», що й дало прочитання «циніки». В цьому значенні слово і ввійшло в культуру.

Шеф Пентагону Джеймс Меттіс так охарактеризував цинізм: «Ми знаємо, що у важкі часи цинізм — це ще один спосіб здатися, і в армії ми розглядаємо цинізм чи капітуляцію як одну з форм боягузтва»[1].

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

Джерела і літератураРедагувати

  • Тофтул М. Г. Цинізм // Сучасний словник з етики. — Житомир : Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2014. — 416 с. — ISBN 978-966-485-156-2.
  • Чанишев А. Н. Курс лекцій по стародавній філософії. — М., 1981.
  • Трубецкой С. Н. Курс історії стародавньої філософії. — М., 1997.
  • Томсон Дж. Перші філософи. — М., 1959.

ПосиланняРедагувати