Григóрій Іва́нович Цегл́инський (народився 9 березня 1855(18550309) в Калуші, тепер Івано-Франківської області — 23 жовтня 1912 у Відні, Австрія) — український галицький громадський, культурний, економічний і політичний діяч, педагог, письменник, критик. Брат Романа Цеглинського.

З біографії

Народився в родині дрібного службовця. Закінчив Станіславську гімназію (1874), навчався у Віденському університеті (1874–1879).

По закінченні Віденського Університету учитель Академічної гімназії у Львові, одночасно редактор «Зорі» (1887–1888) й організатор театру «Руська Бесіда».

З 1888 до 1895 керівник паралельних українських класів при польській гімназії, з 1895, коли таких класів стало вісім, і до 1910 — директор новазаснованої Перемиської Державної гімназії.[1]

Серед іншого спричинився до заснування 1903 року Українського Інституту для дівчат, голова «Української Бесіди».

Брав активну участь у роботі товариств «Український дівочий інститут» і «Просвіта». Доклав зусиль для заснування кооперативно-економічних установ у Перемишлі, таких, як «Віра» та «Народний дім».

У 1907 та 1911 обирався послом від Перемишльської землі до Австрійського парламенту у Відні (член Президії Укр. Парляментарного Клубу).

Перепохований на українському цвинтарі в Перемишлі за заповітом.

Творчий доробок

Літературна діяльність припадає головно на львівський період. Комедії, в яких Цеглинський критикував галицьке міщанство, шляхту й інтелігенцію:

  • «Тато на заручинах»,
  • «Соколики» (1884), Іван Франко назвав її найкращим твором галицької драматургії;
  • «Шляхта ходачкова» (1886) та інші;
  • «На добродійні цілі»,
  • «Тато на заручинах»;

драми дидактичного характеру:

Примітки

  1. Михайло Подільчак. Українська державна чоловіча гімназія у Перемишлі // Українська державна чоловіча гімназія у Перемишлі / Упорядник І. Гнаткевич. — Дрогобич: «Відродження», 1995. — 304 с.— С. 5-6.

Література