Григóрій Іва́нович Цегл́инський (9 березня 1855—†1912, Відень), громадський і культурний діяч, педагог, письменник, критик; родом з Калуша (тепер районний центр Івано-Франківської обл.). Брат Романа Цеглинського.

З біографії

Цеглинський Григорій народ. в родині дрібного службовця. Закінчив Станіславську гімназію (1874), навчався у Віденському університеті (1874-1879). По закінченні Віденського Університету учитель Академічної гімназії у Львові, одночасно редактор «Зорі» (1887–1888) й організатор театру «Руська Бесіда». З 1888 директор Перемиської Держ. гімназії (до 1895 паралельних укр. класів при польській гімназії) і культ.-осв. (серед ін. спричинився до заснування 1903 року Українського Інституту для дівчат, голова «Української Бесіди»), екон. і політ. діяч. Брав активну участь у роботі товариств «Український дівочий інститут» і «Просвіта». Доклав зусиль для заснування кооперативно-економічних установ у Перемишлі, таких, як «Віра» та «Народний дім».

У 1907 та 1911 обирався послом від Перемишльської землі до австрійського парламенту у Відні (член Президії Укр. Парляментарного Клубу). Помер 23 жовтня 1912 р. у Відні (Австрія). Перепохований на українському цвинтарі в Перемишлі за заповітом.

Творчий доробок

Літ. діяльність припадає гол. на львівський період. Комедії, в яких Ц. критикував гал. міщанство, шляхту й інтелігенцію:

  • «Тато на заручинах»,
  • «Соколики» (1884), Іван Франко назвав її найкращим твором галицької драматургії;
  • «Шляхта ходачкова» (1886) та ін.;
  • «На добродійні цілі»,
  • «Тато на заручинах»;

драми дидактичного характеру:

  • «Ворожбит» і
  • «Кара совісти» (1895),

оп., вірші, ст., про М. Шашкевича, Т. Шевченка, Ю. Федьковича.

Література