Хуан I Мисливець (*Chuan I lo Cazataire, 27 грудня 1350 —19 травня 1396) — король Арагону, Валенсії і Майорки та граф Барселони у 1387-1396 роках.

Хуан I
Chuan I d'Aragón.jpg
Прізвисько el Caçador
Народився 27 грудня 1350(13501227)
м. Перпіньян
Помер 19 травня 1396
м.Фушя
·падіння з коня
Поховання
Країна Royal Banner of Aragón.svg Арагонське королівство
Діяльність правитель
Знання мов medieval Aragonesed, давньокаталанськаd і латина
Титул король
Посада король Майорки[d], monarch of the Crown of Aragond, King of Sardiniad, Duke of Gironad і Count of Cerverad
Термін 1387—1396 роки
Попередник Педро IV
Наступник Мартин I
Конфесія католицтво
Рід Барселонська династія
Батько Педро IV
Мати Леонора Сицилійська
Брати, сестри Мартин I, Леонора Арагонська, Ізабела Арагонська, Joanna of Aragon, Countess of Ampuriasd і Constance of Aragon, Queen of Sicilyd
У шлюбі з Марта д'Арманьяк
Іоланда де Бар
Діти 6 синів та 6 доньок
Автограф Signatura-joan-i.jpg
Royal arms of Aragon.svg

Життєпис

Молоді роки

Походив з Барселонської династії. Син Педро IV, короля Арагону, Валенсії і Майорки, та Леонори Сицилійської. У 1351 році отримав титул герцога Жірони. 1352 року призначається спадкоємцем трону. Здобув гарну освіту.

Мав схильність до складання віршів. Водночас став затятим франкофілом. У 1363 році призначають генерал-лейтенантом королівства. В подальшому брав участь у війнах проти Кастилії. У 1373 році оженився на представниці роду Арманьяк. Після смерті останньої 1378 року, через 2 роки одружився на Іоланді де Бар проти волі свого батька, який хотів, щоб він одружився на Марії, принцесі Сицилії.

Панування

У 1387 році після смерті батька стає королем. Спочатку запроторив мачуху Сибілу де Фортія до в'язниці, але під тиском кардинала Педро де Луна вимушений звільнити її.

Змінив політику батька, уклавши союз з Францією. Водночас намагався встановити мир з усіма сусідами. У 1388 році уклав договір з Кастилією, яким підтвердив усі попередні домовленості батька. Водночас продовжував підтримувати антипапу Климента VII.

У 1389 році зазнав нападу Жана III, графа Арманьяка, який намагався захопити Жірону. Втім у 1390 році арагонські війська на чолі з інфантом Мартином завдали поразки ворогові. Водночас в цей час втратив герцогства Афінське та Неопатрія. Тоді ж почалося нове повстання на Сардинії, в результаті чого арагонські володіння на цьому острові значно скоротилися.

У 1391 році почалося повстання на Сицилії. Ворохобники закликали на сицилійський трон Людовика II, короля Неаполя. Але арагонцям вдалося придушити ці заворушення. У 1392 році сприяв шлюбу й коронації свого брата Мартина з Марією Сицилійською.

У 1393 році заснував Барселонську консисторію (літературну академію). Помер у 1396 році внаслідок падіння з коня. Владу успадкував його брат Мартин.

Родина

1. Дружина — Марта, донька Жана I, графа Арманьяка

Діти:

  • Яків (1374—1374)
  • Іоанна (1375—1407), дружина Матея, графа Фуа
  • Іоанн (1376)
  • Альфонс (1377)
  • Елеонора (1378)

2. Дружина — Іоланда, донька Робера I, герцога Бар

Діти:

  • Яків (1382—1388), герцог Жірона
  • Іоланда (1384—1442), дружина Людовика II, короля Неаполя
  • Фердинанд (1389)
  • Антонія (1391—1392)
  • Елеонора (1393)
  • Петро (1394)
  • Іоанна (1396)

Джерела

  • Vilar, Pierre (Dir.); Batlle, Carme. Història de Catalunya. Volum III. Barcelona: Edicions 62, 1988. ISBN 84-297-2784-1.
  • Armand de Fluvià (préf. Josep M. Salrach), Els primitius comtats i vescomptats de Catalunya: Cronologia de comtes i vescomtes, Barcelone, Enciclopèdia catalana, coll. " Biblioteca universitària " (no 11),‎ avril 1989, 238 p. (ISBN 84-7739-076-2), p. 33-34
  • Guillaume Mollat, I papi di Avignone il grande scisma, in Storia del mondo medievale, vol. VI, 1999, pp. 531—568