Перегляд вихідного коду сторінки Ховрах крапчастий

{{Taxobox
| name = Крапчастий ховрах
| status_system = iucn3.1
| status = NT
| status_ref = <ref name=iucn>{{IUCN2008|assessors=Zagorodnyuk, I., Glowacinski, Z. & Gondek, A.|year=2008|id=20492|title=Spermophilus suslicus|downloaded=8 January 2009}}</ref>
| image = Spermophilus suslicus-small.JPG
| image_width = 220px
| domain = [[Домен Ядерні|Ядерні]] (Eukaryota)
| regnum = [[Тварини]] (Metazoa)
| phylum = [[Хордові]] (Chordata)
| infraphylum = [[Хребетні]] (Vertebrata)
| classis = [[Ссавці]] (Mammalia)
| subclassis = [[Звірі]] (Theria)
| infraclassis = [[Плацентарні]] (Eutheria)
| ordo = [[Гризуни]] (Rodentia)
| familia = [[Вивіркові]] (Sciuridae)
| genus = [[Ховрах]] (''Spermophilus'')
| species = '''Крапчастий ховрах''' 
| binomial = ''Spermophilus suslicus''
| binomial_authority = (Güldenstädt, [[1770]])
| wikispecies = Spermophilus suslicus
| range_map = SpermophilusSuslicusIUCNver2018 2.png
| range_map_caption = ареал ''S. suslicus''
}}

'''Ховрах крапчастий''' (''Spermophilus suslicus'')&nbsp;— [[гризуни|гризун]] з родини [[Вивіркові]] (Sciuridae), один з дрібних представників роду ''Spermophilus'', та один з чотирьох видів роду, що зустрічаються на територіях України. Розповсюджений в кількох країнах [[Східна Європа|Східної Європи]], в [[Україна|Україні]] знаходиться південна частина [[ареал]]у. Основною загрозою для виду на всій території розповсюдження вважають втрату звичних природних [[біотоп]]ів<ref name = No>Nowak, R.M. (ed.) 1999. ''Walkers Mammals of the World''. Sixth edition. The Johns Hopkins University Press, Baltimore and London.</ref>; втім, за іншими даними, крапчастий ховрах досить успішно пристосовується до життя на сільськогосподарських угіддях.

== Зовнішній вигляд ==
Крапчастий ховрах&nbsp;— один з дрібних видів ховрахів. Довжина тіла&nbsp;— 190—220 мм, хвоста &nbsp;— 34—44 мм. Вони важать від 180 до 220 г, самці дещо більші за самиць<ref>[http://animaldiversity.org/accounts/Spermophilus_suslicus/ Nutter, R. 2013. "Spermophilus suslicus" (On-line), Animal Diversity Web]</ref>. Забарвлення [[хутро|хутра]] спинної частини тулуба, [[хвіст|хвоста]] та зовнішньої поверхні лап каштаново-бурі з виразними нерівномірно розташованими світлими плямками діаметром 2—5 [[міліметр|мм]], що переходять в світлу строкатість на верхній поверхні [[шия|шиї]] та потилиці. Черевна сторона тіла однотонна, світла, різних відтінків від світло-сірого до вохристо-жовтого. Горло та [[голова]] знизу [[білий колір|білі]]. Верхня частина голови звичайно одного забарвлення із спиною, але, як правило, без світлих відмітин. [[Вібріси]] чорні, довжиною до 30 мм. [[око|Очі]] облямовані світлою смужкою хутра майже білого кольору. Під очима на щоках&nbsp;— різного ступеню вираженості коричневі плями. На бровах невеликі смужки такого ж кольору. [[Весна|Навесні]], після [[линяння]], котра починається в період вагітності самиць, та у двомісячного молодняка, забарвлення хутра темніше, а крапчастість яскравіша, ніж наприкінці [[літо|літа]] та [[зима|взимку]] <ref name = Lo>Лобков В.&nbsp;А. ''Крапчатый суслик Северо-Западного Причерноморья: биология, функционирование популяций''. Одесса, «Астро-Принт», 1999.&nbsp;— 272 с.</ref>.

Голос крапчастого ховраха, який можна звичайно почути в природі&nbsp;— протяжний тонкий свист, що його тварина видає при небезпеці для сповіщення інших ховрахів. Але на основі дослідження відловлених тварин були визначені щонайменше сім типів звуків, що вони можуть видавати: свист, стрекотіння, бурчання, коротке ритмічне бурчання, стрекіт, ричання, сопіння <ref>[http://herba.msu.ru/russian/journals/bmsn/111/2006_5.pdf V.A. Matrosova, LA. Volodin, E.V. Volodina. 'The diversity of calls produced by live-trapped speckled ground squirrels ''Spermophilus svslicus'' (Rodentia, Sciuridae)'. ''Biological Series'' Vol. 111, Part 5. Moscow State University editorial board.]</ref>.

== Розповсюдження ==
Крапчастий ховрах до другої половини XX ст. був розповсюджений від східних районів [[Польща|Польщі]] на [[захід|заході]] до середньої течії [[Волга|Волги]] на [[схід|сході]]. На південному заході його [[ареал]] досягав румунської та молдовської частин долини [[Прут]]а та пониззя [[Дунай|Дунаю]], на [[південь|півдні]] обмежений узбережжям [[чорне море|Чорного моря]], вздовж якого ховрах зустрічається до гирла [[Дніпро (річка)|Дніпра]]. [[Ареал]] перетинав Дніпро біля впадіння [[Ворскла|Ворскли]], і звідти його південна межа йшла по північному берегу [[Сіверський Донець|Сіверського Дінця]] до [[Луганськ]]у; після чого повертала на північний [[схід]], і через середню течію [[річка|річок]] [[Хопер]] та [[Медведиця]] виходила до [[Волга|Волги]] в районі [[Камишин]]а. Східна межа ареалу іде через гирло річки [[Мокша (річка)|Мокша]], потім повертає вздовж правого берега [[ока|Оки]] до [[Брянськ]]а, іде по лівому берегу [[Десна|Десни]], через верхів'я [[південний Буг|Південного Бугу]] та [[Дністер|Дністра]]. Ізольовані від основного ареалу популяції наявні в південно-східній Польщі, в [[Білорусь|Білорусі]] ([[Новогрудська височина]] та [[Копильська гряда]]) та на [[волинська височина|Волинській височині]] в межах України. Вважають, що ці ареали виникли в результаті штучної [[акліматизація|акліматизації]] на початку [[XIX століття]] <ref name = No/><ref name = Og>Огнев С.&nbsp;И. ''Звери СССР и прилежащих стран''. — М., Л.: Изд. АН СССР, 1947. — Т. 5. — 810 с.</ref>.

Упродовж кількох останніх десятиліть ареал різко скоротився у східному напрямку. В Україні в останні десятиліття встановлені лише окремі колонії в [[Харківська область|Харківській]] і [[Луганська область|Луганській]] областях.<ref>{{книга |автор = Межжерін С.В. |частина = |заголовок = Ховрах крапчастий// Червона книга України. Тваринний світ |оригінал = |посилання = |відповідальний = під ред. І. А. Акімова |видання = |місце = К. |видавництво = Глобалконсалтинг |рік = 2009 |том = |сторінки = |сторінок = |серія = |isbn |тираж = }}</ref>

У межах ареалу ховрахи трапляються на [[степ]]ових та [[лісостеп]]ових ділянках. Як основному [[ландшафт]]у для життя вони віддають перевагу відкритим місцевостям, порослим невисокою [[трава|трав'янистою рослинністю]], що дозволяє їм оглядати околиці нори та підтримувати аудіовізуальний контакт із сусідніми тваринами. Для огляду місцевості ховрахи піднімаються на задніх лапах та приймають характерну вертикальну стійку, здалека нагадуючи стовпчик, висотою приблизно 20&nbsp;см.

== Еволюція та систематика ==
[[Файл:Spermophilus suslicus3.JPG|ліворуч|міні|Крапчастий ховрах біля нори. Одеська область.]]
Крапчастий ховрах (''Spermophilus suslicus'')&nbsp;— гризун з родини [[вивіркові|вивіркових]], роду ''Spermophilus''. Рід розповсюджений в степах, [[напівпустеля]]х та [[тундра]]х Євразії та [[північна Америка|Північної Америки]]<ref>'Млекопитающие Евразии. I.' ''Rodentia:систематико-географический справочник''. (Исследования по фауне) / Под ред. О.&nbsp;Л.&nbsp;Россолимо. Москва.: Изд. МГУ, 1995. 336 с.</ref>. Деякі дослідники, натомість, відносять крапчастого ховраха до роду ''Citellus''<ref name = Og/><ref>Громов И. М., Бибиков Д. И., Калабухов Н. И., Мейер М.&nbsp;Н. 'Наземные беличьи (Marmotinae)' // ''Млекопитающие фауны СССР''. М., Л.: Наука, 1965. Т. 3, вып. 2. 468 с.</ref>.

Палеонтологічні рештки крапчастого ховраха, що відносяться до часів Середнього [[Плейстоцен]]у, відомі, зокрема, з розкопок, здійснених поблизу [[смт]] [[Меджибіж]] (Україна). Як показав аналіз матеріалів розкопок (викопного пилку рослин, і т.ін.), в ті часи крапчастий ховрах жив в тих же ландшафтах і займав приблизно таку саму [[екологічна ніша|екологічну нішу]], що і зараз <ref>[http://www.sciencedirect.com/science?_ob=ArticleURL&_udi=B6VGS-4MK6121-1&_user=10&_rdoc=1&_fmt=&_orig=search&_sort=d&view=c&_acct=C000050221&_version=1&_urlVersion=0&_userid=10&md5=102a4e02dcb2a9b07fe632fdf0d40661 L. Rekovets, A. Chepalyga and V. Povodyrenko. 'Geology and mammalian fauna of the Middle Pleistocene site, Medzhybozh, Ukraine'. ''Quaternary International'', Volume 160, Issue 1, January 2007, Pages 70-80.]{{Недоступне посилання|date=вересня 2019 |bot=InternetArchiveBot }}</ref>. Попередниками цього виду вважають дрібних ховрахів з групи cilelloides-severkensis, що також відомі з Плейстоцену <ref>[http://sigla.rsl.ru/table.jsp?f=1016&t=3&v0=Генетическое+разнообразие%2C+филогенетические+связи+и+систематика+палеарктических+сусликов+рода+Spermophilus&f=1003&t=1&v1=&f=4&t=2&v2=&f=21&t=3&v3=&f=1016&t=3&v4=&f=1016&t=3&v5=&tr=Cyr-Common&cc=n&s=2&ce=...U Цвирка, Марина Владимировна. 'Генетическое разнообразие, филогенетические связи и систематика палеарктических сусликов рода ''Spermophilus'' (Подроды Citellus и Colobotis)' : Дис. канд. биол. наук: Владивосток, 2005 162 с.]</ref>.

Кількість [[хромосома|хромосом]] у крапчастих ховрахів з різних [[популяція|популяцій]] неоднакова. Ховрахи з [[волгоградська область|Волгоградської]], [[тамбовська область|Тамбовської]], [[саратовська область|Саратовської]], [[пензенська область|Пензенської]], [[воронезька область|Воронезької]] областей [[росія|Росії]] та [[луганська область|Луганської області]] України мають диплоїдну кількість хромосом 2n=34. В південно-західній частині ареалу (в [[миколаївська область|Миколаївській]], [[одеська область|Одеській]] областях України та в [[молдова|Молдові]]) вона становить 2n=36 <ref>Белянин А. Н., Гайченко В.&nbsp;А. 'Новые данные о хромосомных формах крапчатого суслика' // ''Вид и его продуктивность в ареале. Млекопитающие (насекомоядные, грызуны)''. Свердловск, 1984. Ч. 1. С. 8-9.</ref>. Деякі автори вважають, що крапчастих ховрахів різнохромосомних форм треба вважати двома самостійними видами-двійниками<ref>Кораблёв В. П., Сузуки Х., Ляпунова Е. А., Брандлер О. В., Воронцов Н.&nbsp;Н. 'Молекулярно-генетическое изучение хромосомных форм крапчатого суслика ''Spermophilus suslicus'' Guld. 1770' // VI съезд териолог. Общ-ва. Тез. Докл. М., 1999. 125 с.</ref>.

Як було показано, в межах ареалу крапчастого ховраха розрізняються дві близькі форми забарвлення: світлозабарвлена та темнозабарвлена; світлозабарвлена зустрічається в південній частині ареалу, темнозабарвлена&nbsp;— в північній<ref>Бобринский Н. А., Кузнецов Б. А., Кузякин А.&nbsp;П. ''Определитель млекопитающих СССР''. М.: Просвещение, 1965. 382 с.</ref>. Географічне розповсюдження цих форм загалом збігається з розповсюдженням генотипічно різних популяцій крапчастого ховраха, то ж можливо, що кожному з двох генотипів відповідає і особливе забарвлення хутра<ref name = Lo/>.

Крапчастий ховрах в природних умовах утворює гібриди з [[великий ховрах|великим]] (''Spermophilus major'') <ref name = Er>[http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/12174588?ordinalpos=2&itool=EntrezSystem2.PEntrez.Pubmed.Pubmed_ResultsPanel.Pubmed_RVDocSum Ermakov O.A., Surin V.L., Titov S.V., Tagiev A.F., Luk'ianenko A.V., Formozov N.A. 'Study of hybridization in four species of ground squirrels (spermophilus: Rodentia, Sciuridae) by molecular genetic methods'. ''Genetika''. 2002 July. 38(7): P. 950-64.]</ref>, [[малий ховрах|малим]] (''Spermophilus pygmaeus'')<ref name = Er/><ref name = Al>[http://onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1111/j.1471-8286.2006.01233.x/abstract Aleksandra Gondek, Marije Verduijn, Kirsten Wolff. 'Polymorphic microsatellite markers for endangered spotted suslik, ''Spermophilus suslicus'''. ''Molecular Ecology Notes''. Vol. 6 Issue 2, р. 359-361, June 2006.]</ref> (зареєстровані в середньому Поволжжі), та [[європейський ховрах|європейським]], або звичайним ховрахом (''Spermophilus citellus'') (зареєстровані у верхній та середній течії Дністра)<ref name = Al/>.

== Розмноження ==
[[Файл:Spermophilus suslicus2.JPG|праворуч|міні|Крапчастий ховрах, що виглядає можливу небезпеку]]
Крапчасті ховрахи розмножуються один раз на рік, навесні.

З виходом з нір самок починається гон, який триває близько місяця. Шлюбна поведінка виявляється в гонитвах самців один за одним, грою між партнерами, та бійками між самцями.

[[Вагітність]] у крапчастого ховраха триває 24 [[доба|доби]]. Молоді ховрахи народжуються в гніздовій камері під землею. Маса новонароджених&nbsp;— 30-40 [[грам]]ів. Вони народжуються голими та сліпими, вкриваючись темним пухом приблизно на десятий день. На п'ятнадцятий день ховрашата вкриваються коротким хутром з дрібним світлим крапом, що загалом відповідає забарвленню дорослих особин. В цьому віці у них також прорізаються перші [[зуби]]. На 22-23 день у них відкриваються [[око|очі]], та з'являються верхні різці, а в місячному віці вже є передкорінні та корінні зуби. Також на четвертому тижні життя молоді тварини починають видавати характерний для даного виду свист. Приблизно в цьому ж віці молоді тварини починають виходити з гнізда, поїдати траву, але все ще паралельно харчуються материнським [[молоко]]м.

Під час годування молодняка дорослі ховрахи інтенсивно харчуються, але на поверхні землі їх помітити нелегко&nbsp;— весняна рослинність починає скривати їхні переміщення, і тварини живуть у візуальній ізоляції одна від одної.

Після остаточного виходу з нір, молоді ховрахи спочатку тримаються виводком, не відходячи далі ніж 1-2 [[метр]]и від материнської нори. Ще 1-2 тижні вони живуть в материнській норі, а потім, досягнувши довжини 14-15 см, починають відвідувати розташовані поряд пустуючі нори та розчищати їхні обвалені та/або засмічені ходи.

Приблизно через [[Місяць (календарний)|місяць]] після виходу молодняка з материнських нір, в колонії починається масове риття нових нір молодими тваринами, котрі таким чином будують собі індивідуальні укриття. Також цей процес супроводжується обособленням індивідуальних територіальних ділянок, під час чого часто спостерігаються бійки молодих тварин, що супроводжуються характерним вереском та гонитвою один за одним.

Масове розселення молодняка триває близько місяця. Після зайняття індивідуальних нір та розподіла території агресивність поведінки знижується, і взаємодія переходить до мирного спілкування тварин-сусідів. Частину літа, що лишилась ([[липень]]-[[серпень]]) ховрахи проводять навколо своїх постійних нір, нагулюючи [[жирова тканина|жирові]] запаси для [[сплячка|сплячки]]<ref name = Lo/>.

== Спосіб життя ==
[[Файл:Spermophilus suslicus-burrows from airplane2.jpg|праворуч|міні|Аерофотознімка поля, заселеного колонією крапчастих ховрахів. Нори позначаються світлими плямами викидів [[глина|глини]].]]
Загалом, крапчасті ховрахи заселяють придатні для життя території досить нерівномірно. І в сільгоспугіддях, і на ділянках природної рослинності зустрічаються як тварини, що живуть одинаками, так і їхні угрупування різної чисельності. Але найбільш помітною та характерною формою освоєння території даним видом є саме групові поселення, що також називаються «колоніями». В колоніях щільність нор звичайно максимальна в центрі, і знижується на краях поселення.

В південній та південно-західній частинах ареалу крапчасті ховрахи живуть на існуючих ділянках [[степ]]ової рослинності, а також на полях [[злак]]ів та [[багаторічні трави|багаторічних трав]], в останньому випадку утворюючи особливо щільні поселення. При цьому ховрахи із старих колоній та колоній, що розташовані в природних біотопах, звичайно дрібніші за тварин з молодих колоній та таких, що живуть на посівах злаків і, особливо, багаторічних трав.

Для даного виду характерне життя групами від кількох до кількох сотен тварин, при цьому окремі колонії можуть займати площу в десятки [[гектар]]ів.

Крапчасті ховрахи активні в денний час, але більшу частину [[доба|доби]] проводять в підземних сховищах, від котрих відходять звичайно недалеко, на відстань не більше кількох десятків [[метр]]ів. У випадку небезпеки тварини стрімголов біжать до нір, ховаються в них з наближенням ворога (або того, що вони сприйняли як ворога)<ref name = Lo/>.
=== Нори ===
Крапчасті ховрахи споруджують два типи нор: постійні та тимчасові. В норах першого типу вони зимують, виводять потомство, та проводять ніч. Нори другого типу використовуються як короткочасне укриття від ворогів в період годування, коли небезпека застає ховраха далеко від постійної нори, а також як місце, де тварини влітку рятуються від перегріву в спекотні часи.

Постійні нори закінчуються гніздовою камерою, заповненою підстилкою з подрібнених [[стебло|стебелець]] та [[корінь|корінців]] степової рослинності. Тимчасові та постійні нори поєднані між собою мережею протоптаних в траві стежок, які дозволяють ховрахам орієнтуватись на місцевості та швидко ховатись від небезпеки. За своєю будовою нори поділяються на вертикальна та ухильні, або косі. Перші закінчуються вертикальним ходом, котрий проривається зсередини нори до поверхні, тому виходи з нір не мають навколо себе викидів [[ґрунт]]у. Ухильні нори відриваються ховрахами з поверхні землі, тому для них характерні викиди ґрунту 1-1.5 метра в діаметрі біля входу. Як постійні, як правило, використовуються вертикальні нори, а ухильні слугують тимчасовим притулком. Іноді ховрахи влаштовують гнізда і в ухильних норах, але тоді вони проривають новий хід, що веде з гнізда до поверхні, а утвореним при ритті надлишком ґрунту забивають первісний ухильний. В обох випадках, як правило, нори крапчастих ховрахів мають лише один вихід <ref>Браунер А. А. 'О вредных и полезных животных. I. Крапчатый суслик' // ''Бессарабское сельское хозяйство''. 1912. №&nbsp;11. С. 23-29.</ref>.
=== Живлення ===
[[Файл:Spermophilus suslicus-phenotype variety.jpg|міні|ліворуч|[[Фенотип]]ова мінливість виду: різниця в розмірах крапчастих ховрахів з молодої (ліворуч) та старої (праворуч) колонії. Одеська область, 2000 рік.]]
Основний ресурс живлення ховрахів складають надземні та підземні частини різних рослин та, частково, [[комахи]]. Спектр вживаних кормових об'єктів визначається, насамперед, частотою їхнього трапляння в місцях життя ховрахів. Найпростіший він у тварин на посівах [[багаторічні трави|багаторічних трав]]. З моменту пробудження і аж до залягання в сплячку ховрахи живляться тут виключно [[листок|листям]] та молодими пагонами [[люцерна|люцерни]], [[еспарцет]]у, або іншої культури, засіяної на відповідній ділянці. Рано навесні, доки вегетація рослинності ще не почалась, вони відкопують підземні частини люцерни та об'їдають [[брунька|бруньки]] та м'які тканини [[кореневище|кореневищ]].

Дещо інший раціон ховрахів на посівах озимих зернових, де тварини навесні харчуються спочатку листям, потім, по мірі дозрівання рослин, молодими пагонами, недозрілим колоссям і, врешті-решт, дозрілими [[зерно|зернами]]. Влітку, аж до залягання в сплячку, їхній корм складається майже виключно з опалого насіння культурних злаків, котре у великій кількості зустрічаються на полях і після жнив.

Найбільш різноманітним є живлення ховрахів у природних місцях життя, де склад кормів змінюється протягом весняно-літнього сезону. Після сплячки тварини поїдають в основному [[цибулина|цибулини]] [[ефемери|ефемерів]] та комах, пізніше&nbsp;— зелені частини рослин та їхнє [[насіння]].

Крапчасті ховрахи, що утримуються в неволі, часто віддають перевагу тваринній їжі порівняно до рослинної. Ними охоче поїдались мало хітинізовані комахи, особливо [[гусінь]] та [[лялечка|лялечки]] [[лускокрилі|метеликів]], а також приманки з ховрашиного м'яса<ref>Бельский Б. И. О значении особенностей вкуса у крапчатого суслика // ''Природа''. 1948. №&nbsp;3. С. 68-69.</ref>. Як на природних ділянках, так і на посівах ховрахи часто об'їдають трупи тварин свого виду, що потрапили в капкани<ref name = Lo/>.

=== Життєвий цикл ===
[[Файл:Spermophilus suslicus burrow spring.jpg|міні|праворуч|Нора-веснянка крапчастого ховраха]]
На поверхні землі крапчастого ховраха можна зустріти від настання тривалих відлиг у другій половині зими і до кінця літа. Восени та взимку тварини перебувають в стані глибокої сплячки в підземних гніздах, ізольованих від зовнішнього середовища шаром ґрунту, на глибині метр-півтора. Під час осіннє-зимової сплячки ховрахи не харчуються, а лише використовують жирові запаси, накопичені влітку<ref name = Lo/>.

Активний період життєдіяльності ховрахів починається з весняного пробудження від сплячки. Звичайно йому передують встановлення позитивних температур [[повітря]] та відтаювання верхнього шару [[ґрунт]]у.

Строки пробудження ховрахів залежать від [[широта|широти]] місцевості. Так, в південних районах Одеської області ([[кілійський район|Кілійський]], [[татарбунарський район|Татарбунарський]]) вони пробуджуються на 1-2 тижні раніше, ніж навколо [[одеса|Одеси]]<ref>Волянський Ю.&nbsp;О. 'Крапчастий ховрах південно-західної частини Одеської області' // ''Екологія та історія хребетних України''. К.: Вид-во Київського університету, 1966. С. 40-46.</ref>. В 1974&nbsp;році на широті м. Одеса перші прокопані нори були знайдені в середині лютого, а у Волинській області того року поодинокі особини прокинулись лише в третій декаді березня<ref name = Lo/>. Ще пізніше, аж до другої декади квітня, прокидаються крапчасті ховрахи в Білорусі<ref>Петровский Ю.&nbsp;Т. 'Особенности экологии крапчатого суслика в Белоруссии' // ''Зоол. Журн.'', 1961. Т. 40, вып. 5. С. 736—748.</ref>, [[Чуваська Республіка|Чувашиї]]<ref>Попов В.&nbsp;А. ''Млекопитающие Волжско-Камского края''. Казань: Изд-во АН СССР, 1960. 467 с.</ref> та Польщі<ref>Sudarsky St. 'Untersuchungen auf Zvei Populations des Perlziesels (''Citellus suslica'' Gueld.) in Lubliner Gebiet' // ''Acta theriologica''. 1958. Vol. 2, #10. P. 203—229.</ref>.

Порівняно з іншими частинами ареалу крапчасті ховрахи в північно-західному Причорномор'ї (на території від гирла Дунаю до Дніпра) прокидаються від сплячки раніше всього. Так, в [[миколаївська область|Миколаївській області]] поява перших крапчастих ховрахів в 1948 році була зареєстрована 10 січня<ref name = So>Сокур І. Т. ''Шкідливі гризуни та боротьба з ними''. К.: Вид-во АН УРСР, 1963. 95 с.</ref>.

Зв'язок між виходом ховрахів із зимувальних нор та відтаюванням поверхневого шару ґрунту обумовлений специфічною будовою їхньої нори. Хід, який веде до гнізда, перед залягання в сплячку засипається землею, котра утворюється при будові іншого, вертикального, ходу. Останній не досягає поверхні, так що гніздова камера виявляється ізольованою від зовнішнього середовища. Коли верхній шар ґрунту (звичайно вологий завдяки осіннім [[дощ]]ам) промерзає, то прокопати його для ховраха стає неможливим. При відлизі першим відтаює ґрунт над вертикальним ходом, де його шар тонший, і тому саме через нього ховрахи прокопують вихід на поверхню. Такі вертикальні ходи без (або майже без) викиду ґрунту навколо них називають «норами-веснянками»<ref name = Lo/>.

Протягом кількох днів після появи перших нір-веснянок помітити ховрахів вдається лише зрідка. В цей час тварини проводять на поверхні землі мало часу, не відходять від нір далі ніж 0.5–1.5 метра, при найменшій небезпеці ховаються під землею. Вони практично не харчуються, з'їдаючи щоденно всього лише кілька зелених листків або пагонів навколо нори. Нетривалий час перебування ховрахів на поверхні в цей період призводить до того, що перші весняні виходи ховрахів лишаються непоміченими дослідниками (особливо малодосвідченими).

Через 1–2 тижні в теплі дні вже можна легко спостерігати ховрахів, що перебігають по поверхні землі, а також чути їхні тонкі посвисти, що ними вони застерігають один одного від небезпеки. В цей період з'являються перші неглибокі покопки в радіусі кількох метрів від зимувальної нори&nbsp;— спроби риття нових нор. Також в цей же час особини, що рано прокинулись, починають охороняти територію навколо нори. Після накопичення великих жирових запасів окремі тварини в південній частині ареалу, незважаючи на теплу (та навіть жарку) погоду, можуть впадати до літньої сплячки, перебуваючи в ній від кількох діб до 1.5 місяця.

Несприятливі погодні умови крапчастий ховрах перечікує в стані зимової сплячки, що триває більше шести місяців на рік. При цьому споживання запасів жиру за фіксований проміжок часу на початку зимової сплячки найбільше, а потім постійно знижується. Пізньої осені та взимку періоди [[торпор]]у продовжуються тижнями, а пробудження короткочасові (до 2-х діб). Ближче до весни періоди пробудження стають частішими і довшими.

== Чисельність та лімітуючі фактори ==
[[Файл:Spermophilus suslicus burrow summer.jpg|праворуч|міні|Викид ґрунту з нори, що будується на полі озимих]]
Вид, що знижує чисельність на всьому [[ареал]]і. В Україні чисельність виду впала в тисячі разів. На початок XXI ст. в України залишилося не більше тисячі дорослих особин, що розпорошені по кількох [[колонія (біологія)|колоніях]].
 
До 70 % молодих тварин гине на першому році життя. Основними причинами загибелі є промерзання [[ґрунт]]у, пізня або затяжна весна, вилов людиною та хижаками, [[епізоотія|епізоотії]]. Основними природними ворогами крапчастого ховраха є [[степовий тхір]], [[горностай]], [[ласка]], [[лисиця звичайна|руда лисиця]], [[корсак]] (у східній частині ареалу), поблизу населених пунктів&nbsp;— свійські [[собака|собаки]] та [[кішка|кішки]]. З [[птахи|птахів]] ховраха добувають [[канюк звичайний|канюк]], [[чорний шуліка]], [[польовий лунь]], [[пугач]], [[балабан|сокіл-балабан]], [[боривітер звичайний]]. На молодих тварин полюють також [[мартин (птах)|мартини]] та [[лелека|лелеки]]. Від хижаків даний вид страждає, в основному, в теплий період року, хоча тхір може викопувати ховрахів і з зимових нор.

Причинами різкого падіння чисельності стали, перш за все, безпосереднє винищення, а також деградація природних для цього виду [[біотоп]]ів, розорення цілинних ділянок. З антропогенних факторів основний вплив на чисельність крапчастого ховраха завдають розорювання земель та винищування отрутою (проводилось приблизно до кінця 70-х років).

Тривалість життя крапчастого ховраха в природі рідко перевищує 4—5 років.

Крапчастого ховраха занесено до [[Червоний Список МСОП|Червоного Списку МСОП]]<ref name=iucn/>, включено до останнього видання [[червона Книга України|Червоної Книги України]] (2009). З огляду на те, що його чисельність по всій території України швидко скорочується протягом останніх 40—50 років, і вид може бути охарактеризований як вразливий та такий, що знаходиться під загрозою зникнення, його занесено до списку видів [[Бернська конвенція з охорони європейської фауни, флори, та природних місць перебування|Бернської конвенції]] (Додаток ІІ).

Сам по собі [[вид]] в теперішній час не є мисливським або комерційним; видоспецифічних заходів охорони не потребує. На сьогодні ареал виду не входить до жодної з територій природно-заповідного фонду України. Умовою збереження виду є інвентаризація його сучасних поселень та вилучення таких з місцезнаходжень з інтенсивного природокористування з подальшим забезпеченням екстенсивного пасовищного типу експлуатації угідь. Не виключено, що єдиним можливим заходом щодо збереження виду може стати чітко спланована програма штучного підтримання популяції <ref>{{Cite web |url=http://terioshkola.org.ua/library/bern/bern2mam.pdf |title=''Ссавці України під охороною Бернської конвенції'' / За редакцією І. В. Загороднюка. Київ, 1999. — 222 с. — (Праці Теріологічної Школи, Вип. 2). |accessdate=6 лютий 2008 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20140325192149/http://terioshkola.org.ua/library/bern/bern2mam.pdf |archivedate=25 березень 2014 |deadurl=yes }}</ref>.

== Значення для людини та охорона ==
[[Файл:MD-2007-10lei-Spermophilus-b.png|міні|праворуч|190px|Ховрах на монеті з серії «Червона книга Республіки Молдова»]]
У теперішній час на всій території розповсюдження крапчастий ховрах помітної шкоди сільськогосподарським культурам не наносить, з огляду на відносно низьку щільність [[популяція|популяції]]. Іноді може завдавати помітної шкоди окремим ділянкам злакових, городніх та садових культур, а також [[пасовище|пасовищам]]. В минулому (до початку 60-х років XX століття) подекуди добувався задля хутра, але зараз промислового значення не має<ref name = So/>.

Крапчастий ховрах може бути носієм [[туляремія|туляремії]], а також декількох глистних інвазій.

Занесений до [[Червона книга України|Червоної книги України]]<ref>[http://redbook-ua.org/item/spermophilus-suslicus-gueldenstaedt/ Червона книга України. Ховрах крапчастий Spermophilus suslicus (Gueldenstaedt, 1770)]</ref>. Як вид, стан якого близький до загрозливого, занесений до Червоного списку МСОП, а як вид, що потребує особливої охорони до [[Конвенція про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі|Бернської конвенції]]. Не охороняється на жодній природоохоронній території. Значні за чисельністю колонії цього виду негайно потребують природоохоронного статусу.

== Посилання ==
{{reflist}}

{{медаль}}
{{Ссавці, занесені до Червоної книги України}}

[[Категорія:Тварини, описані 1770]]
[[Категорія:Ховрах|крапчастий]]
[[Категорія:Ссавці Європи]]
[[Категорія:Ссавці України]]
[[Категорія:Ссавці ЧКУ]]
[[Категорія:Ссавці Резолюції 6 Бернської конвенції за назвою]]