Перегляд вихідного коду сторінки Харківський колегіум

{{Otheruses|Харківський колегіум (значення)}}
[[Файл:Kharkov's Collegium XVIII-XIX.jpg|міні|праворуч|280пкс|Харківський колегіум, будівля на зламі 18-19 ст.]]

'''Харківський колегіум'''&nbsp;— навчальний заклад в [[Україна|Україні]] у 18&nbsp;— першій чверті 19 століття.

== Заснування 1722 р ==
Заснований [[1722]] року у [[Білгород|Бєлгород]]і і який [[1726 в Україні|1726]] року перенесено до Харкова під назвою Слов'яно-греко-латинської школи, а [[1734]] перетворено на Харківську Колегію для дітей усіх соціальних станів за зразком [[Києво-Могилянський колегіум|Києво-Могилянського колегіуму]], що обумовило схожість основних принципів управління, навчально-виховного процесу. Основоположники Харківського колегіуму&nbsp;— білгородський єпископ [[Тихорський Єпифаній|Є. Тихорський]] та князь М. Голіцин. Харківський колегіум був другим за значенням після Києво-Могилянської академії навчальним та науковим центром в Україні, одним із провідних осередків формування української інтелігенції.

== Підтримка благодійників ==
Становленню Харківського колегіуму сприяла широка благодійна підтримка різних верств населення Слобідської України, завдяки якій склалися його значні земельні та господарські володіння. До колегіуму приймали дітей усіх соціальних станів&nbsp;— козацтва, духовенства, містян. Наявність великого господарства давала можливість навчати і утримувати значну кількість учнів (у серед. 18 ст.- 400, на поч. 19 ст.- понад 800).

== Навчальні програми ==
Зміст навчальних програм був близьким до програм Києво-Могилянської академії та Московського університету. У Харківському колегіумі викладали піїтику, риторику, філософію, богословіє, грецьку, латинську і російську мови.

у 1769 року було додано вивчення. Того ж року при Колегіумі були відкриті «додаткові класи» з викладанням прикладних наук (геодезія, інженерна справа, артилерію, музика, танці, малюнок, живопис та архітектура) та гуманітарно-природничих наук (математики, історії, географії, французької, німецької та італійської мов) з метою підготовки дворянських дітей до державної служби, які розташовувались за межами монастиря (на місці [[Державна наукова бібліотека імені Володимира Короленка в Харкові|бібліотеки імені В.&nbsp;Г.&nbsp;Короленка]]). У 1789 році ці класи були відокремлені від Колегіуму і об'єднані з Народним училищем, а після заснування [[Харківський університет|Харківського університету]] вони перетворилися на Слобідсько-Українську гімназію. 1795 року до програми введено фізику і природознавство, а на поч. [[19 століття|19 ст.]] ще сільське господарство та медицину.

== Бібліотека Харківського колегіуму ==
З відкриттям Харківського університету (1805) учні колегіуму слухали природничі (ботаніку та фізику) та медичні університетські курси. Колегіум мав велику бібліотеку. До бібліотеки увійшло книжкове зібрання [[Яворський Стефан|Стефана Яворського]], що було перевезено з [[Благовіщенський монастир (Ніжин)|Ніжинського Благовіщенського монастиря]]. У колегіумі був створений перший у Харкові церковний [[хор]].

== Викладачі колегіуму ==
Серед викладачів X. К. були: А. Острогорський, М. Шванський, С. Флоринський, С. Базилевич, Я. Назаревський, Л. Кордет, [[Сковорода Григорій Савович|Г. Сковорода]], І. Двігубський, С. Вітинський, Ф. Татарський, О. Кастелі (франц. мова, історія й географія), А. Фонвікант (архітектура, фортифікація, геометрія), [[Саблуков Іван Семенович|І. Саблучок]], [[Ведель Артем Лук'янович|А. Ведель]] та ін. Учні відвідували заняття видатних українських композиторів А. Веделя, М. Концевича, архітектора [[Ярославський Петро Антонович|П. Ярославського]], художників І. Саблукова, В. Неминущого, [[Калиновський Лаврентій|Лаврентія Калиновського]] та ін.

== Відомі вихованці ==
Вихованцями Харківського колегіуму були київський митрополіт&nbsp;— [[Арсеній Могилянський]] та ін.; губернатори: [[Ковалевський Максим Максимович|М. Ковалевський]], фізик В. Петров, перекладач М. Гнедич, лікарі Г.Базилевич та Є.Мухін, письменники П.Кореницький, С.Писаревський, С. і В.Олександрови, а також 3. Корнієв, А. Руновський, Д. Скибинський; діячі науки і культури: Є. Базилевич, [[Смілівський Тимофій|Т. Смілівський]], М. Каченовський, М. [[Ярославський Петро Антонович|П. Ярославський]], мистці С. Маяцький, В. Неминущий та ін. Число учнів у колегіумі коливалося від 400 до 600.

== Закриття 1817&nbsp;р. і перетворення на семінарію ==
З початку 19 століття із заснуванням [[Харківський університет|Харківського університету]], першими слухачами якого були учні Харківської колегії, власне колегіум втратив своє значення і [[1817]] році, внаслідок церковних реформ, які проводив уряд Російської імперії, був перетворений на Харківську духовну семінарію.

== Див. також ==
{{Div col|cols=2}}

* [[:Категорія:Випускники Харківського колегіуму|Випускники Харківського колегіуму]]
* [[:Категорія:Викладачі Харківського колегіуму|Викладачі Харківського колегіуму]]
* [[:Категорія:Ректори Харківського колегіуму|Ректори Харківського колегіуму]]
* [[Харківська духовна семінарія]]
* [[Духовні навчальні заклади]]
* [[Чернігівський колегіум]]
* [[Переяславський колегіум]]
* [[Києво-Могилянська академія]]

{{Div col end}}

== Джерела ==
* ''Л.&nbsp;Ю.&nbsp;Посохова.'' [http://history.org.ua/LiberUA/978-966-00-1359-9/978-966-00-1359-9.pdf Харківський колегіум] // {{ЕІУ|10|356}}
* {{МСІУ}}
* {{ВТ-ЕСБЕ|Коллегиум|том= XVa|сторінки=694—695}}
* ''Федоровский Д.'', Очерк истории Харьковского коллегиума // Духовная беседа.&nbsp;— 1863.&nbsp;— №&nbsp;23, 24, 27, 50.{{ref-ru}}
* ''Любжин А. И.'', [https://vo.hse.ru/2008--3/26547414.html Харьковский коллегиум в XVIII&nbsp;— начале XIX&nbsp;в.] // Вопросы образования.&nbsp;— 2008.&nbsp;— №&nbsp;3&nbsp;— С.240—263.{{ref-ru}}

{{Вузи Харкова}}

[[Категорія:Православні колегіуми України]]
[[Категорія:Харківський колегіум]]
[[Категорія:Засновані 1722]]
[[Категорія:1726 у Харкові]]