Відкрити головне меню

Ха́рківський держа́вний зоологі́чний парк — об'єкт природно-заповідного фонду Харкова загальнодержавного значення. Заснований у 1895 року, оголошений постановою Ради Міністрів УРСР від 22 липня 1983 року. Розташований по вул. Сумській, 35. Площа зоопарку становить 22 га.

Харківський державний зоологічний парк
Харківський державний зоологічний парк
Харківський державний зоологічний парк
50°00′10″ пн. ш. 36°13′30″ сх. д. / 50.00277777780577537° пн. ш. 36.22500000002777654° сх. д. / 50.00277777780577537; 36.22500000002777654Координати: 50°00′10″ пн. ш. 36°13′30″ сх. д. / 50.00277777780577537° пн. ш. 36.22500000002777654° сх. д. / 50.00277777780577537; 36.22500000002777654
Розташування: Україна Україна
Харків
Площа: 22,0 га
Заснований: 1895 р.
Керівна
організація:
Харківська міська рада
Країна Flag of Ukraine.svg Україна
Харківський державний зоологічний парк. Карта розташування: Харківська область
Харківський державний зоологічний парк
Харківський державний зоологічний парк

Харківський зоопарк у Вікісховищі?

З 2016 року у зоопарку триває реконструкція, він зачинений для відвідувачів. Роботи планується завершити у 2019 році[1].

Зміст

Колекція та статусРедагувати

 
Відкритий вольєр
 
Лев Річард у Харківському зоопарку

За цінністю колекції зоопарк займає друге місце в Україні — після Київського зоопарку. В зоологічному парку зберігаються понад 384 види тварин (8 тис. особин), серед них — риби (137 видів), земноводні (2 види), плазуни (44 види), птахи (97 видів), ссавці (79 видів). З них 7 видів занесені до Європейського Червоного списку, 14 — до Червоної книги України, в складі зооколекції 93 види, які включені до Конвенції про міжнародну торгівлю дикими видами фауни і флори, що знаходяться під загрозою зникнення (CITES).

Зараз Харківський зоопарк є повноправним членом Євразійської та асоційованим членом Європейської асоціацій зоопарків і акваріумів. Співробітництво з цими організаціями передбачає участь в міжнародних програмах щодо збереження рідкісних та зникаючих видів тварин: 13 видів колекції включені до Європейської програми збереження рідкісних та зникаючих видів тварин (ЕЕР); 5 видів — до Європейської племінної книги (ESB); один вид — до Міжнародної племінної книги (по білому ведмедю).

ІсторіяРедагувати

 
Меморіальна дошка засновникові зоопарку О. Брандту

Історія створення Харківського зоопарку — першого в Україні — починається з 90-х рр. XIX ст., коли за ініціативи професора Олександра Брандта в місті була розпочата спроба організувати «акварій». В 1894 р. правління Південно-російського товариства акліматизації звернулося до ректора Харківського імператорського університету М. Олексієнка з проханням передати в оренду частину території Університетського саду для організації виставки. В 1895 р. на ділянці (близько 2,5 га) землі дослідного поля Університетського саду товариство відкрило бжільничо-шовковознавську станцію. Вона розміщувалась у дерев'яному будинку, спорудженому за проектом братів архітекторів С. І. та І. І. Загоскіних (нині це будівля дирекції зоопарку).

Спочатку колекція складалася з дрібних хижаків, дрібних птахів і свійських тварин. У 1900 р. із акліматизаційного зоопарку в Асканії-Новій до Харкова прибула перша партія ссавців і птахів. А саму споруду того самого «акварію» було завершено у 1906 р. — нині у ньому розміщується тераріум. До Жовтневої революції у зоопарку вже були обладнані пташині вольєри і ставок для водоплавних птахів, клітки для вовків, лисиць і навіть білих ведмедів, існували мавпятник і лев'ятник.

Після революції Південно-російське товариство акліматизації припинило існування, прийшов у занепад і Харківський зоопарк. Тільки у 1921 р. починається відновлення і розбудова зоопарку за участі В. Г. Аверіна, пізніше відомого вченого, зоолога. Місце завідувача зоосадом посів Микола Петрович Евальд. Вже у 19261927 рр. були побудовані слоновник і мавпятник, теплі приміщення для великих хижаків. 1 травня 1928 р. було відкрито зоомузей. З цього ж періоду при зоопарку розпочав роботу кружок юних біологів. У 1929 р. територію зоопарку було розширено. Це дозволило влаштувати новий ставок і нові вольєри для птахів і копитних тварин. У 1932 р. за проектом архітектора Ширшова будується брама головного входу в зоопарк.

За період 18301920 рр. площа зоопарку збільшилася в 10 разів і до 1941 р. на ній експонувалися представники близько 100 видів ссавців, приблизно стільки ж риб, земноводних, плазунів і більше 200 видів птахів.
Коли розпочалася друга світова війна, і Харкову загрожувала окупація німецькими військами, М. П. Евальду запропонували залишитись працювати в Харкові з метою, наскільки можливо, зберегти колекцію тварин. Він погодився, попросивши допомогти зоопарку кормами. Вночі потому на територію зоопарку таємно заїхало кілька вантажівок. Група червоноармійців вирила великі ями і склала туди мішки з картоплею і збіжжям. Однак, надовго цього вистачити не могло.

24 жовтня 1941 р. Харків зайняли німецькі окупанти, але роботі зоопарку вони перешкоджати не стали, а коли ситуація на фронті дозволила німцям сподіватися на перемогу, навіть почали надавати допомогу для харчування тварин. В період окупації в зоопарку утримувалося 115 видів тварин і птахів і 23 види риб. Але в серпні 1943 р. стало зрозумілим, що гітлерівці мусять залишити Харків. Тоді ними було знищено велику кількість тварин. Заразом зоопарк втратив і цінні наукові матеріали. Окупанти знищили документи за всю історію існування зоопарку, від самого його заснування. Були втрачені журнали спостережень ветеринарів, відомості про годування і утримання тварин, навіть креслення будівель і комунікацій і бухгалтерські документи. На момент визволення в зоопарку вціліли лише 4 ведмедя, 5 мавп і 1 вовк. Частково були зруйновані слоновник, мавпятник і акваріум, зламані всі огорожі. Загальний збиток склав 1 мільйон радянських рублів. Замість колишніх 100 співробітників до роботи приступили 40 осіб, при цьому тільки 15 із них працювали в зоопарку раніше.

Вже на п'ятий день звільнення Харкова було видано постанову Харківської міської ради, в котрій зазначалося, що зоопарк вважається відкритим з 29 серпня 1943 р. У 1944 р. зоопарк отримав першу партію тварин. Із евакуації до Харкова повернулися наукові інститути, і восени 1944 р. при зоопарку почала працювати Вчена рада під керівництвом В. Г. Аверіна. Почався період відновлення і розбудови зоопарку.

Після проголошення незалежності України у 1991 р. зоопарк на деякий час прийшов у занепад. Але вже 1995 р. став для нього «щасливим». До столітнього ювілею Харківського зоопарку на урочисті заходи приїхали, з живими тваринами у подарунок, гості із зоопарків України і інших країн. З цього часу зоопарк постійно покращує умови утримання тварин. Побудований ведмежатник з басейнами для ведмедів, вольєр із штучною скелею для гривастих баранів, впорядковуються ставки. З 2009 р. працює Дім Юннатів.

Цікаві фактиРедагувати

 
Пам'ятник макакам-резусам Гектору, Розі та Дезі

У 1930-і роки в зоопарку працював зоомагазин, де продавалися корма і приналежності для тварин, акваріумні рибки і дрібні свійські тварини. На замовлення виготовляли акваріуми, тераріуми і клітки для співочих птахів.

22 серпня 2008 р. у зоопарку на алеї напроти входу в будинок приматів відкрили пам'ятник мешканцям зоопарку, які змогли врятуватися під час Німецько-радянської війни. У числі вцілілих мешканців виявилися три макаки — Гектор, Роза та Дезі. Їм удалося втекти зі зруйнованого мавпятника під час бомбардування. Мавпочки пережили окупацію в Держпромі, їжею з ними ділилися жалісливі люди, а після визволення міста макак виловили та повернули в зоопарк. Саме їхні фігурки прикрасили пам'ятник[2][3][4].
У червні 2011 року виявилося, що бегемот, який народився в зоопарку і вже прожив там 20 років, і якого вважали самцем, насправді є самицею[5].


ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати