Французька сінематека

Версія від 20:18, 13 березня 2012, створена Juga (обговорення | внесок) (Перекладено: http://en.wikipedia.org/wiki/Cin%C3%A9math%C3%A8que_fran%C3%A7aise)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)

Cinémathèque Française
Французька сінематека
Будівля Французької cінематеки, спроектована канадсько-американським архітектором Френком Гері
Тип музей кіноd
фільмотека
Засновник Анрі Ланглуа
Засновано 2 вересня 1936
Правовий статус асоціація за французьким законодавством 1901 рокуd
Сфера Motion picture projection activitiesd[1]
Країна Flag of France.svg Франція
Штаб-квартира parc de Bercyd
Розташування Париж, Франція
48°83′69″ пн. ш. 2°38′25″ сх. д. / 49.40250° пн. ш. 2.64028° сх. д. / 49.40250; 2.64028 Координати: мінути широти >= 60
Координати: секунди широти >= 60
Координати: Параметр: "region=" має бути "region:"
Координати: Параметр: "type=" має бути "type:"
Координати: 48°83′69″ пн. ш. 2°38′25″ сх. д. / 49.40250° пн. ш. 2.64028° сх. д. / 49.40250; 2.64028 Координати: мінути широти >= 60
Координати: секунди широти >= 60
Координати: Параметр: "region=" має бути "region:"
Координати: Параметр: "type=" має бути "type:"
{{#coordinates:}}: недопустима широта
Членство Association of European Film Archives and Cinemathequesd[2]
Генеральний секретар Жан-Мішель Арнольд
Президент Коста-Гаврас
Директор Серж Тобіана
Почесний президент Клод Беррі
Дочірня(і)
організація(ї)
Bibliothèque du filmd
Веб-сайт cinematheque.fr

Нагороди

CMNS: Французька сінематека у Вікісховищі

Французька cінемате́ка (фр. Cinémathèque française) — один із найбільших кіноархівів світу, заснований 2 вересня 1936 року режисерами Жоржем Франжю та Анрі Ланглуа. До початкового фонду увійшли фільми студії «Альбатрос», заснованої у 1920-х роках російськими емігрантами, та фільми з колекції Жоржа Мельєса.[3]

Історія

Метою створення Сінематеки стало збирання та збереження фільмів. Перед початком Другої світової війни Лангуа вдалося зібрати одну з найбільших колекцій у світі, зокрема через наказ нацистів у Німеччині знищити фільми, що було знято до 1937 року. Лангуа та його колегам вдалося врятувати багато фільмів та перевезти їх до Франції, де вони зберігалися під час війни.

Після завершення війни французька влада виділила для колекції приміщення для кінопоказів, а також почала фінансувати діяльність Сінематеки, що спершу розташовувалася на проспекті Мессіна (фр. Avenue de Messine). У 1940-1950-х роках у Сінематеці проводилися покази фільмів таких режисерів як Робер Брессон, Рене Клеман, Анрі-Жорж Клузо та Жак Беккер.

Для багатьох режисерів французької Нової Хвилі, зокрема Ален Рене, Жак Ріветт, Франсуа Трюффо, Жан-Люк Годар, Клод Шаброль, Роже Вадим, Жак Доніоль-Валькроз та П'єр Каст, професійне захоплення кіно почалося з відвідування показів у Французькій сінематеці.

Заснована у 1992 році Бібліотека кіно (фр. Bibliothèque du Film) стала структурним підрозділом Французької сінематеки.

Розташування

Після числених змін місця розташування Сінематеки у 1950-х роках, а також «справи Ланглуа» у 1968 році, коли звільнення Анрі Ланглуа супроводжувалося серією протестів, через що Сінематека була тимчасово зачинена, її було знов відкрито у новому приміщенні, яким став постмодерністский будинок, спроектований канадсько-американським архітектором Френком Гері. На першому поверсі Сінематеки розташований відкритий для публіки ресторан.

Згадки у популярній культурі

До теми закриття Сінематеки зверталися Франсуа Трюффо у фільмі «Вкрадені поцілунки» та Бернардо Бертолуччі у фільмі «Мрійники». Сінематека також згадується у «Книзі ілюзій» Пола Остера та пісні групи Harvey Danger «Приватний гелікоптер».

Примітки

  1. https://entreprise.data.gouv.fr/sirene/77567146400110
  2. http://www.ace-film.eu/?page_id=475
  3. Ince, K. Georges Franju / Kate Ince. — Manchester ; New York : Manchester University Press, 2005. — xii, 172 p. — P. 2. — ISBN 9780719068287.

Посилання