Перегляд вихідного коду сторінки Франциск I (король Франції)

{{otherpersons|Франциск}}
{{Державний діяч
| українське ім'я    = Франциск I
| оригінальне ім'я   = {{lang-fr|François I<sup>er</sup>}}
| портрет            = Jean Clouet 001.jpg
| ширина портрета    = 220
| підпис             = портрет Франциска в 1525 році.
| герб               = Coat of arms of France 1515-1578.svg
| ширина герба       = 220
| титул              = [[Список правителів Ангулему|граф Ангулему]]
| титул_2            = [[Список консортів Бретані|герцог-консорт Бретані]]
| титул_3            = [[Король Франції]]
| прапор             = Blason comte fr Angouleme (Valois).svg
| прапор_2           = Armoiries Bretagne&nbsp;— Arms of Brittany.svg
| прапор_3           = Blason France moderne.svg
| періодпочаток      = [[1498]]
| періодкінець       = [[1515]]
| періодпочаток_2    = [[1514]]
| періодкінець_2     = [[1524]]
| періодпочаток_3    = [[1515]]
| періодкінець_3     = [[1547]]
| попередник         = [[Карл V (граф Ангулему)|Карл V]]
| наступник          = приєднано до Французького домену.
| попередник_2       = [[Людовик XII (король Франції)|Людовик XII]]
| наступник_2        = [[Катерина Медичі]]
| попередник_3       = [[Людовик XII (король Франції)|Людовик XII]]
| наступник_3        = [[Генріх II (король Франції)|Генріх ІІ]]
| громадянство       = [[Франція]]
| віросповідання     = [[католицтво]]
| дата народження    = 12.9.1494
| місце народження   = [[Коньяк (Шаранта)|Коньяк]]
| дата смерті        = 31.3.1547
| місце смерті       = [[Рамбує]]
| похований          = [[Абатство Сен-Дені]]
| династія           = [[Валуа]]
| батько             = [[Карл V (граф Ангулему)]]
| мати               = [[Луїза I (герцогиня Бурбону)]]
| дружина            = 1 [[Клавдія I (герцогиня Бретані)]],<br/>2 [[Елеонора Австрійська]]
| діти               = 1 [[Луїза Французька|Луїза]],<br/>2 [[Шарлотта Французька|Шарлотта]],<br/>3 [[Франциск III (герцог Бретані)|Франциск III]],<br/>4 [[Генріх II (король Франції)|Генріх]],<br/>5 [[Мадлен Французька|Мадлен]],<br/>6 [[Карл II Орлеанський|Карл]],<br/>7 [[Маргарита II (герцогиня Беррі)|Маргарита]],<br/>8 [[Філіп Французький (принц Франції)|Філіп]]
| нагороди           = {{{!}} style="background: transparent"
{{!}}
{{!}}}
{{{!}} style="background: transparent"
{{!}} [[Файл:Ordre de Saint-Michel Chevalier ribbon.svg|55пкс]] {{!!}} {{Орден Підв'язки}}
{{!}}-
{{!}} {{Орден Золотого руна}} {{!!}}
{{!}}-
{{!}} {{!!}}
{{!}}-
{{!}} {{!!}}
{{!}}}
| автограф           = King Francis I Signature.svg
| ширина автографа   = 80
| монограма          = Royal Monogram of King Francois I of France.svg
| ширина монограми   = 80px
| Commons            = Francis I of France
| Rodovid            = 29651
| Wikiquote          = François Ier
| Wikisource         = François Ier
| Wikidata           = Q129857
}}

'''Франци́ск I''' ({{lang-fr|François I}}; [[12 вересня]] [[1494]]&nbsp;— [[31 березня]] [[1547]])&nbsp;— французький король між [[1515]] та [[1547]] роками з династії [[Валуа (династія)|Валуа]], син графа Ангулемського [[Карл V (граф Ангулему)|Карла V]], двоюрідного брата короля [[Людовик XII Батько Народу|Людовика XII]], і герцогині Бурбону [[Луїза I (герцогиня Бурбону)|Луїзи I]], покровитель мистецтв і наук<ref>[http://100grm.ru/srednie-veka/korol-rycar-mecenat/ Франциск I&nbsp;— Король, рыцарь, меценат {{ref-ru}}]</ref>.

Відомий його вислів&nbsp;— «Така моя (добра) воля».

Франциск І зробив обов'язковими реєстри громадянського стану ([[Указ Вілле-Котре|Указ із Віллер-Котре]], 1539) які обов'язково містять ім'я та прізвище особи, а також зобов'язав складати всі урядові й правові акти, послуговуючись винятково французькою мовою.

== До вступу на престол ==
{{multiple image
 | align      = left
 | direction  = horizontal
 | image1     = CHARLES DE VALOIS-ORLÉANS COMTE D'ANGOULÊME.PNG
 | width1     = 120  
 | image2     = Bemberg fondation Toulouse - Portrait de Louise de Savoie, mère de François Ier - École De Jean Clouet (1475;1485-1540) 22x17 Inv.1013.jpg
 | width2     = 130
 | caption1   = батьки Франциска I: [[Карл V (граф Ангулему)|Карл V]] і [[Луїза I (герцогиня Бурбону)|Луїза I]]

 }}
Франциску не було й трьох років, коли помер його батько. Заздрість [[Анна Бретонська|Анни Бретонської]], дружини [[Карл VIII (король Франції)|Карла VIII]], змусила енергійну, розумну [[Луїза Савойська|Луїзу Ангулемську]] поселитися з Франциском і його сестрою, знаменитою [[Маргарита Наваррська|Маргаритою]], в [[Коньяк (місто)|Коньяку]], у власному замку. У [[1498]] році Луїза була запрошена до двору, але згодом переїхала в королівський [[Амбуаз (замок)|замок Амбуаз]], де й виховала двох дітей.

У [[1504]] року Франциск вперше з'явився при королівському дворі, а в [[1506]] році відбулися заручини з семилітньою дочкою короля Людовіка XII, [[Клавдія I (герцогиня Бретані)|Клавдією Французькою]], спадкоємицею, по матері, [[Бретань (герцогство)|Бретонського королівства]].
[[Файл:François 1515.jpg|thumb|left|150px|Франсуа Ангулемський в рік вступу на престол]]
Самотнє життя Франциска в Амбуазі наклало шкідливий відбиток на його розвиток: матір возвеличувала його, він не знав скромності, звик жити весело й безтурботно. Заняттями його молодості були полювання і верхова їзда в оточенні товаришів ([[Анн I де Монморансі|Монморансі]], [[Гійом Гуфьє де Боніве|Боніве]]), серед яких він бачив лише фанатичну відданість.

У [[1508]] році Франциск переселився в [[Париж]], у [[1514]] році одружився з Клавдією, а [[1 січня]] [[1515]] року, після смерті Людовика XII, став королем Франції.

== Завоювання Мілана ==
Відновивши договори, які уклав [[Людовик XII]] з [[Генріх VIII|Генріхом VIII]], Франциск також уклав союз з герцогом Карлом, володарем [[Нідерланди|Нідерландів]], домовився з династією [[Альбре]] відвоювати [[Королівство Наварра|Наварру]] у [[Кастилія (королівство)|королівства Кастильського]], а з [[Венеція|Венецією]]&nbsp;— завоювати [[Мілан |Міланське герцогство]]. Франциск здійснив нечуваний перехід в Італію через Аржантьєрський перевал. Артилерійське знаряддя було перенесене на руках.
[[Файл:Louvre-Lens - Renaissance - 247 - RF 2005-12.JPG|thumb|left|[[Алегорія|Алегоричне]] зображення Франциска як [[Іван Хреститель|Івана Хрестителя]]. [[Жан Клуе]], 1518.]]
Франциск швидко оволодів герцогством Савойським і був визнаний сюзереном Генуєзької республіки. У нього було 3 тисяч кавалерії, 20 тисяч піхоти. Перейшовши через [[По (річка)|По]], Франциск зайняв позицію при Маріньяно. 14 вересня відбулася [[битва при Мариньяно]]&nbsp;— яка принесла Франциску блискучу перемогу. Міланське герцогство було підкорено. Франциск призначив правителем Мілана конетабля Франції [[Карл III де Бурбон|Бурбона]] і уклав зі [[Швейцарія|швейцарцями]] «вічний мир» (29 жовтня 1516 року), завдяки якому французький король мав право набирати до себе на службу швейцарських солдатів, виплачуючи кантонам 700 тисяч [[талер]]ів. Цей похід зробив Франциска героєм; його називали «Цезарем, переможцем швейцарців». З цього моменту у Франції розквітло [[Відродження]], принесене Франциском з Італії.

== Угоди з Європейськими монархами ==
[[Файл:French School Portrait of Francis I of France c. 1530.jpg|міні|180пкс|Франциск у 1530 році]]
Папа [[Лев X]] вирішив помиритися з Францією і в грудні 1515 року прибув у [[Болонья|Болонью]] на побачення з Франциском. Не порадившись з духовенством, інтереси якого порушувалися, Лев X і Франциск уклали [[Болонський Конкордат]], який скасував [[Прагматична санкція (1438)|Прагматичну санкцію]] [[Карл VII (король Франції)|Карла VII]]. З [[Карл V (імператор Священної Римської імперії)|австрійським ерцгерцогом Карлом]] Франциск уклав [[Нойонский договір]], по якому Карл зобов'язувався одружитися на французькій принцесі [[Луїза Французька|Луїзі]], дочки Франциска (їй був усього один рік), посаг якої надавалася частина [[Неаполітанське королівство|Неаполітанського королівства]].

Після смерті німецького імператора [[Максиміліан I (імператор Священної Римської імперії)|Максиміліана]] кандидатами на імператорську корону з'явилися Карл Австрійський (обраний згодом під ім'ям [[Карл V (імператор Священної Римської імперії)|Карла V]]), [[Генріх VIII]] та Франциск. Останній з [[1517]] року став посилено заводити зносини з німецькими [[курфюрст]]ами, оголосивши, що витратить на своє обрання 3 мільйона [[флорин]]ів; Лев X підтримував його. Перед виборами Франциск написав улесливого листа Карлу, а після його обрання вирішив зблизитися з англійським королем Генріхом VIII.

У червні 1520 року відбулося побачення Франциска і Генріха VIII поблизу [[Кале]]. Місце побачення, внаслідок блиску і пишності, яке надав йому Франциск, було названо «[[Поле золотої парчі]]». Генріх VIII незабаром вступив в угоду з Карлом, Лев X теж перейшов на бік останнього; за договором [[8 травня]] [[1521]] року Карл повинен був напасти на французів у [[Піренеї|Піренеях]] і [[Рейн]]і. Так почалися знамениті війни, поклали початок суперництва між [[Габсбурги|Габсбургами]] (Іспанія і Німеччина) і династіями [[Валуа]] і [[Бурбони|Бурбонів]] (Франція). За Франциска було 4 війни.

== Війни з Габсбургами ==

=== Перша війна ===
[[Файл:Francis-1515-Marignano.jpg|thumb|165px|Франциск під час [[Битва при Мариньяно|битви при Мариньяно]]]]
[[Карл V (імператор Священної Римської імперії)|Карл V]] бажав повернути завойований Франциском Мілан і відняту ще [[Людовік XI|Людовіком XI]] [[Бургундія|Бургундію]], але поступався Франциску спірне королівство [[Королівство Наварра|Наварру]]. Війна велася одночасно у [[Фландрія (історична область)|Фландрії]], [[Шампань|Шампані]], [[Королівство Наварра|Наваррі]], на морі, в Італії. Першим відкрив військові дії Франциск. Спочатку успіх був на його боці: [[Роберт III де Ла Марк]] зайняв [[Люксембург]], Франциск вступив у Фландрію; але [[27 квітня]] [[1522]] року французи були розбиті [[Битва при Бикокке|при Бикокке]], після чого Генріх VIII відкрито став на бік Карла V, і вони обидва напали на [[Пікардія|Пікардію]] і [[Гієнь]].

У той же час Франциска зрадив його васал, [[Карл III де Бурбон|конетабль Бурбон]]. Скарбниця Франциска була виснажена; тим часом йому довелося відбивати три навали&nbsp;— 12 тисяч ландскнехтів збиралися вторгнутися в Бургундію, англійці вступили в Пікардію, іспанці погрожували з боку Наварри. [[Гійом Гуфьє де Боніве|Боніве]], який вступив в Італії, був розбитий Бурбоном [[битва при Биаграссо|при Биаграссо]]; Бурбон опанував [[Прованс]]ом, але [[Марсель]] зробив геройський опір, й імператорські війська були розбиті.

Франциск вступив у [[Ломбардія|Ломбардію]] і обложив [[Павія|Павію]]; [[24 лютого]] [[1525]] року сталося нещасна для французів [[битва при Павії]]. Франциск два рази був поранений, взятий у полон і відвезений спочатку в замок [[Піццигеттоне|Піццигеттон]] і [[Мадрид]]. Переговори про викуп короля тяглися довго; [[14 січня]] [[1526]] року Франциск підписав [[Мадридський договір (1526)|Мадридський договір]], за яким поступався Бургундією, [[Артуа]], Фландрією, Неаполем, зобов'язався виплачувати Англії щорічно по 100 тисяч талерів і одружитися на [[Елеонора Австрійська|Елеонорі]], сестрі імператора. Шлюб цей відбувся в [[1530]] році (перша дружина Франциска померла в [[1524]] році). Також згідно з Мадридською угодою замість Франциска при дворі короля [[Карл V (імператор Священної Римської імперії)|Карла V]] як заручники повинні знаходитися два його старші сини. [[Франциск III (герцог Бретані)|Франциск]] і його брат [[Генріх II (король Франції)|Генріх]] пробули в Іспанії з [[1526]] по [[1530]] роки.

=== Друга війна ([[1526]]—[[1530]] роки) ===
Мир, укладений в Мадриді, не протримався і півроку. Звільнившись з полону, Франциск відмовився виконати договір, посилаючись на відмову Бургундських штатів відокремитися від Франції. Карл зажадав, щоб Франциск повернувся в такому разі у в'язницю, а Франциск, у відповідь, проголосив священну лігу ([[8 липня]] [[1526]] року) для звільнення Італії. До цієї ліги приєдналися Англія, [[Генуя]], папа [[Климент VII]]. Французька армія під начальством Лотрека, взяла [[Алессандрія|Алессандрію]] і Павію, обложила [[Неаполь]]. Успіху походу завадила відмова адмірала [[Андреа Доріа]] з генуезьким флотом служити у Франциска через його скнарість (липень [[1528]] року). Андреа Доріа перейшов на службу до Карла. Лотрек помер від [[Чума|чуми]]; залишки його армії були розбиті біля Ландріано (червень [[1529]] року). [[3 серпня]] 1529 року було укладено «дамський мир» у Камбре, завдяки переговорам між Маргаритою Бургундською, тіткою Карла V, і Луїзою, матір'ю Франциска. З цього миру Франциск зберіг Бургундію, але втратив сюзеренні права над Фландрією, Артуа, [[Лілль|Ліллем]] і [[Дуе (Нор)|Дуе]], відмовився від домагань на Неаполь, Мілан, [[Асті]] і сплатив 2&nbsp;млн золотих [[Екю (монета)|екю]]. Франциск не залишав, проте, думки про придбання Міланського герцогства.

Цьому сприяв новий союзник Франциска, [[Османська імперія|султан Османської імперії]] [[Сулейман Пишний]]. Вже в [[1528]] році між ними було підписано [[Франко-турецький альянс|таємний договір]]; Сулейман обіцяв зайняти [[Угорщина|Угорщину]]. У лютому [[1535]] року з Османською імперією був укладений спочатку торговельний договір, а потім союзний&nbsp;— наступальний і оборонний. Союз ввів новий елемент у міжнародну політику [[XVI століття]], що послужило початком розвитку добробуту французьких портових міст по берегах [[Середземне море|Середземного моря]]. Франція отримала свободу плавання по морях і річках у всіх [[Османська імперія|османських володіннях]]; інші нації могли посилати туди кораблі та вести торгівлю не інакше, як під французьким прапором.

=== Третя війна ([[1535]]—[[1538]]) ===
[[Файл:Francois I Suleiman.jpg|міні|250px|[[Тіціан]]. Франциск I і Сулейман Пишний]]
П'ятирічний мир відновив добробут Франції і дав Франциску можливість організувати військові сили, головним чином загони кавалерії. У жовтні 1533 року Франциск бачився з папою Климентом VII і погодився одружити свого другого сина, герцога Орлеанського (майбутнього короля [[Генріх II (король Франції)|Генріха II]]), на племінниці папи, [[Катерина Медічі|Катерині Медичі]]. На початку 1536 року 30-тисячна французька армія зайняла [[Герцогство Савойя|Савойю]] і [[П'ємонт]]; османський флот загрожував Неаполю. Карл V відправив Франциску урочистий виклик на поєдинок, але виклик залишився без відповіді. Франциск став зміцнювати п'ємонтські міста, але роздрібнивши сили своєї армії, довірив начальство нездатному Салуццо, який потім зрадив його.

Карл вступив у [[Прованс]], але, після невдалої спроби взяти [[Марсель]], 23 вересня перейшов назад через [[Вар (річка)|Вар]], а Франциск переніс воєнні операції на кордон Нідерландів. Карлу довелося шукати зближення з Франциском, так як йому загрожувала серйозна небезпека з боку Османської імперії. Завдяки посередництву папи [[Павло III|Павла III]], було укладено перемир'я на 10 років у [[Ніцца|Ніцці]] (18 червня 1538 року), за яким відновлено умови миру в Камбре. Було умовлено, що третій син Франциска одружується на дочці чи племінниці Карла V і отримає за нею герцогство Міланське, а син Карла V, [[Філіпп II (король Іспанії)|Філіп]], одружується на одній з дочок Франциска. Однак, Карл V віддав Міланське герцогство своєму синові Філіппу (в 1540 році) і відмовився виконати умови перемир'я.

=== Четверта війна ([[1541]]—[[1544]]) ===
Четверта війна була викликана вбивством двох агентів Франциска, в той час як вони проїжджали через Міланське герцогство. Франциск зібрав п'ять армій і завоював Люксембург і Руссильон; у [[1543]] році був підкорений Артуа; турки спустошили [[Угорщина|Угорщину]], а алжирський пірат і турецький адмірал [[Хайр ад-Дін Барбаросса]] захопив [[Ніцца|Ніццу]]. Північні кордони Франції були оточені англійськими і німецькими військами. Зі свого боку, Карл V і Генріх VIII умовилися одночасно рушити на Париж.

У квітні [[1544]] року [[Франциск Бурбон-Конде (герцог Єнгієнський)|герцог Єнгієнський]] здобув блискучу [[Битва при Черезоле|перемогу при Черезоле]], але це не завадило Генріху VIII осадити [[Булонь-сюр-Мер|Булонь]] і Монтрель, а Карлу V&nbsp;— оволодіти [[Еперне]] і Шато-Тьєррі. Внаслідок незгоди між Генріхом і Карлом, останній уклав з Франциском у Крепі [[мир у Крепі|мирний договір]] ([[18 вересня]] [[1544 рік]]), по якому поступався Міланським герцогством або Нідерландами сину Франциска, з тим, щоб він одружився на одній з дочок або племінниць імператора. З Генріхом VIII Франциск уклав договір в Ардре ([[29 січня]] [[1546 рік]]), за яким Генріх зобов'язався через 8 років повернути Булонь. Таким чином, обидві сторони повертали свої завоювання. Незабаром Франциск помер ([[31 березня]] [[1547 рік|1547 року]]).

== Франциск і [[Ренесанс]] у Франції ==
[[Файл:Chambord1.jpg|thumb|300px|[[Замок Шамбор]] у [[Замки Луари|долині Луари]]]]
З ім'ям Франциска тісно пов'язане [[Французький Ренесанс|французьке Відродження]]. Відокремлений спосіб життя французького двору змінився при Франциску блискучими і гучними веселощами. При королівському дворі, де велику роль стали грати дами, зосередилося все суспільне життя.

Експедиції в Італію познайомили Франциска з розкішшю дворів італійських [[меценат]]ів; він захопився культурою Відродження, головним чином його естетичною стороною, оточував себе вченими і поетами, любив розмовляти з ними. Він [[Леонардо да Вінчі#Кінець життя|запросив]] у Францію [[Леонардо да Вінчі]], поселивши його в 1516 році в своєму [[Кло-Люсе|замку Кло-Люсе]], а також живописця [[Андреа дель Сарто]]; [[Рафаель Санті|Рафаель]] написав кілька картин («Архістратиг Михайло»).

У нього в Фонтенбло була прекрасна бібліотека, відкрита для читачів. У [[1517 рік|1517 році]] Франциск вирішив заснувати вищу школу стародавніх мов і хотів поставити на чолі її [[Еразм Роттердамський|Еразма Роттердамського]], але Еразм відмовився. У [[1530 рік|1530 році]], за порадою бібліотекаря [[Гійом Бюде|Гійома Бюде]] він заснував королівський «Колегіум трьох мов», де викладали грецьку мову, латину та [[іврит]]&nbsp;— предмети, відсутні в паризькому [[Паризький університет|університеті Сорбонни]], пізніше він був перетворений у [[Колеж де Франс]], його існування завдало сильного удару [[Схоластика|схоластичній]] [[Сорбонна|Сорбонні]].

Франциск заснував і королівську [[друкарня|друкарню]], в якій працював гуманіст [[Робер Етьєн]].

Особливо захоплювався Франциск [[архітектура|архітектурою]] і [[скульптура|скульптурою]]. Вінцем національного напрямку в архітектурі з'явився замок [[Замок Шамбор|Шамбор]], італійського&nbsp;— [[Фонтенбло]], над яким працювало кілька знаменитих італійських художників, у тому числі [[Россо Фйорентіно]],[[Нікколо дель Аббате]], [[Бенвенуто Челліні]]. При дворі Франциска жив поет [[Клеман Маро]], який супроводжував Франциска в Італію і потрапив у полон [[Битва при Павії|при Павії]]. У [[1532]] році з'явився роман [[Франсуа Рабле|Рабле]] «[[Гаргантюа і Пантагрюель]]».

== Релігійна політика ==
Захоплюючись зовнішньою стороною гуманістичного руху, Франциск, однак, не був гуманістом. Поверхневе ставлення до гуманістичних ідеалів, егоїзм і безхарактерність Франциска відбилися в його релігійній політиці. Спочатку [[реформація]] не лякала його, так як в реформаторах він бачив вчених, гуманістів; він підтримував [[Якобус Фабер|Лефевра д'Етапля]] і його гурток, який проголосив принципи реформації. Коли Сорбонна угледіла єресь у вченні Лефевра, Франциск заборонив переслідувати його ([[1521]] рік) і захищав проповідників нової релігії від нападок ченців ([[1523]] рік). Після битви при Павії Франциск, зайнятий військовими планами, спочатку байдуже поставився до розпочатої реакції, а потім підкорився Сорбонні і вимогам релігійних орденів. Реформатори в Mo були розігнані; Лефевр врятувався втечею в Страсбург. З жовтня [[1525]] року почалися страти єретиків. У перший час після повернення з полону Франциск стримував фанатизм парламенту; так, в [[1526 рік]] він силою звільнив Беркена з в'язниці, куди відправив його в парламент. Після страти Беркена Франциск заснував посаду «королівських читців», для боротьби з Сорбонною.
[[Файл:AnnedePisseleuCorneilledeLyon.jpg|thumb|130пкс|[[Анна де Післьо|Герцогиня д'Етамп]], фаворитка короля в останні роки його життя]]
У [[1530]]—[[1534]] роках Франциск більше піддався реакції, так як потребував сприяння Сорбонни; але коли остання наклала заборону на один твір Маргарити Ангулемской, Франциск заарештував фанатика Біду і заступився за реформаторів. У провінціях, однак, палили єретиків. У 1534 році Франциск запросив у Францію [[Буцер, Мартін|Мартіна Буцера]] і [[Філіп Меланхтон|Філіпа Меланхтона]], якому доручив скласти записку про введення реформації у Франції; але безхарактерність і легковажність Франциска не давали ніякої впевненості протестантів. [[18 жовтня]] [[1534]] року в Парижі та інших містах [[справа про листівки|з'явилися пасквілі]] на сутність католицького віровчення. Франциск наказав шукати винних: в'язниці переповнилися, щодня відбувалися страти протягом трьох місяців. Сам Франциск брав участь у тріумфальній процесії навколо багать.

Після [[справа про листівки|справи про листівки]] Франциск видав едикт про знищення єретиків; іншим едиктом заборонялося книгодрукування у Франції. Через кілька місяців Франциск оприлюднив підписаний у Кусі ([[16 липня]] [[1535 рік]]) едикт про амністію. Після 1538 року Франциск остаточно перейшов на бік католицько-іспанської партії; кусийский едикт був скасований, парламентів запропоновано було вживати рішучих заходів для придушення єресі. [[1 червня]] [[1540]] року був виданий у Фонтенбло едикт про нещадне винищення єретиків, а [[23 червня]] Франциск призначив ченця Матьє Орі [[інквізиція|інквізитором]] для всієї Франції. Проти [[вальденси|вальденсів]] були запроваджені жахливі гоніння. В останні роки свого життя Франциск підписував всі жорстокі заходи, що пропонувалися Сорбонною. У 1546 році був спалений знаменитий гуманіст [[Етьєн Доле]], колись користувався заступництвом короля, і страчена ціла група протестантів; [[7 жовтня]] у Парижі було поставлено 14 багать.

== Характеристика ==
Красень, високого зросту «король-[[лицар]]», як він сам називав себе, Франциск відрізнявся безрозсудною [[хоробрість]]ю, вкрадливим [[Ораторське мистецтво|красномовством]], [[честь|честолюбством]], лицарської люб'язністю, палкою фантазією, легковажністю і запалом.

Прославився тим, що викликав на поєдинок імператора [[Карл V (імператор Священної Римської імперії)|Карла V]]. Королювання Франциска було часом суперництва Франції з [[Габсбурги|австрійським домом]]; воно наповнене блискучими війнами і чудово, разом з тим, як епоха [[Французький Ренесанс|французького Відродження]].

Усі помисли Франциска були звернені на придбання [[Неаполітанське королівство|Неаполя]], [[Мілан]]а та імператорської корони [[Священна Римська імперія|Священної Римської імперії]].

== Сім'я ==

=== Дружини ===
# '''[[Клавдія I (герцогиня Бретані)|Клавдія]]''' ([[1499]]—[[1524]]) [[Список правителів Бретані|герцогиня Бретані]], дочка короля Франції [[Людовик XII|Людовика XII]] і його 2-ї дружини, герцогині Бретані [[Анна I (герцогиня Бретані)|Анни I]]. Була дружиною Франциска з 1514 по 1524 роки. Народила йому десятьох дітей.
# '''[[Елеонора Австрійська]]''' ([[1498]]—[[1558]]) дочка герцога Бургундії [[Філіп I Вродливий|Філіпа I]] і його дружини, королеви Кастилії [[Хуана I Божевільна|Хуани I]], вдова короля Португалії [[Мануель I Щасливий|Мануеля I]]. Була дружиною Франциска з 1530 по 1547 роки. Дітей у цьому шлюбі не було.
<center>
<gallery>
Файл:Portrait of unknown, formerly known as Claude de France (Corneille de Lyon, 1535-1540, Pushkin museum).jpg|[[Клавдія I (герцогиня Бретані)|Клавдія]]
Файл:Joos_van_Cleve_003.jpg|[[Елеонора Австрійська|Елеонора]]
</gallery>
</center>

=== Діти ===
* Від першого шлюбу:
# '''[[Луїза Французька|Луїза]]''' ([[1515]]—[[1518]] роки) наречена [[Карл V Габсбург|Карла V]].
# '''[[Шарлотта Французька|Шарлотта]]''' ([[1516]]—[[1524]] роки) наречена [[Карл V Габсбург|Карла V]] після смерті своєї старшої сестри [[Луїза Французька|Луїзи]].
# '''Дитина''' ([[1517]] рік)
# '''[[Франциск III (герцог Бретані)|Франциск III]]''' ([[1518]]—[[1536]] роки) дофін Франції, герцог Бретонський;
# '''[[Генріх II Валуа|Генріх II]]''' ([[1519]]—[[1559]] роки), король Франції Генріх II;
# '''[[Мадлен Французька (королева Шотландії)|Мадлен]]''' ([[1520]]—[[1537]] роки) вийшла заміж за короля Шотландії [[Яків V (король Шотландії)|Якова V]]
# '''Дитина''' ([[1521]] рік) народилась мертвою в результаті передчасних пологів.
# '''[[Карл II Орлеанський|Карл]]''' ([[1522]]—[[1545]] роки) герцог Орлеанський;
# '''[[Маргарита II (герцогиня Беррі)|Маргарита]]''' ([[1523]]—[[1574]] роки) вийшла заміж за герцога Савойського [[Еммануїл Філіберт|Еммануїла Філіберта]].
# '''[[Філіп Французький (принц Франції)|Філіп]]''' ([[1524]]—[[1525]] роки).
<center>
<gallery>
Файл:Louise-dangouleme-1515-1517.jpg|[[Луїза Французька|Луїза]]
Файл:Jean Clouet Charlotte of France MIA 35798.jpg|[[Шарлотта Французька|Шарлотта]]
Файл:Princess of France.svg|Дитина
Файл:François III de Bretagne - Dauphin de France.jpg|[[Франциск III (герцог Бретані)|Франциск]]
Файл:Henry II of France..jpg|[[Генріх II (король Франції)|Генріх II]]
Файл:MadeleinedeValois.jpg|[[Мадлен Французька (королева Шотландії)|Мадлен]]
Файл:Princess of France.svg|Дитина
Файл:Charles II, duc d'Orléans (1522-1545).jpg| [[Карл II Орлеанський|Карл]]
Файл:Margaret of France, Duchess of Berry by Studio of François Clouet.jpg|[[Маргарита II (герцогиня Беррі)|Маргарита]]
Файл:Charles II de Valois, Duke of Orléans.jpg|[[Філіп Французький (принц Франції)|Філіп]]
</gallery>
</center>

* Від [[Елеонора Австрійська|Елеонори Габсбург]].
# Не було.

=== Бастарди ===
# '''[[Людовик Сен-Желе|Людовик]]''' ([[1513]]—[[1589]] роки), сеньйор Сен-Желе
# '''Ніколя'''
<center>
<gallery>
Файл:Atelier de Clouet - Louis de Saint-Gelais.jpg|[[Людовик Сен-Желе|Людовик]]
Файл:Estampes par Nicolas de Larmessin.f066.François I, roi de France.jpg|Ніколя.
</gallery>
</center>

== Див. також ==
* [[Кватроченто]]
* [[Робіне Тестар]]
* [[Відродження]]
* [[Ренесансний гуманізм]]
* [[Маньєризм]]
* [[Ордонанс Вілле-Котре]]
* [[Школа Фонтенбло]]

== Примітки ==
{{reflist}}

== Посилання ==
* {{Стаття | автор = Ващук Л. В. | назва = Ренесансний правитель: образ Франциска I Валуа за його ордонансами та свідченнями сучасників | відомості = автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук | видання відповідальний = Ващук Людмила Вікторівна | місце = Київ | рік = 2016 | сторінок = 16 | посилання = http://chtyvo.org.ua/authors/Vaschuk_Liudmyla/Renesansnyi_pravytel_obraz_Frantsyska_I_Valua_za_ioho_ordonansamy_ta_svidchenniamy_suchasnykiv/ }}
* [http://100grm.ru/srednie-veka/korol-rycar-mecenat/ Франциск I&nbsp;— Король, рыцарь, меценат] {{ref-ru}}

{{start box}} {{succession box
|попередник=[[Людовик XII Батько Народу]]

|титул= ''[[Король Франції]]''<br/>[[1515]]-[[1547]]

|наступник=[[Генріх II Валуа]]
}}{{end box}}
{{start box}} {{succession box
|попередник=[[Людовик XII|Людовик V]]

|титул= ''[[Список королів Єрусалиму|Король Єрусалиму]]''<br/>[[1515]]-[[1547]]<br/>титулярний

|наступник=[[Генріх II Валуа|Генріх Валуа]]
}}{{end box}}

{{Королі та імператори Франції}}
{{Нормативний контроль|color={{колір|Франція}}}}

[[Категорія:Королі Франції]]
[[Категорія:Герцоги Бретані]]
[[Категорія:Герцоги Міланські]]