Відкрити головне меню

Іва́н Мики́тович Фра́нцевич (* 1905, Полтава — † 1985, Київ) — радянський фізико-хімік і матеріалознавець. Засновник першого у світі академічного Інституту металокераміки і спеціальних сплавів, згодом Інститут проблем матеріалознавства, який носить його ім'я. Академік АН України.

Іван Микитович Францевич
FrantsevychIM19051985.jpg
Народився 3 серпня 1905(1905-08-03)
Полтава
Помер 14 лютого 1985(1985-02-14) (79 років)
Київ
Поховання Байкове кладовище
Громадянство Російська імперія — УНР — Українська Держава — УСРР — СССР
Національність українець
Діяльність винахідник
Alma mater Харківський університет
Сфера інтересів фізична хімія, матеріалознавство
Заклад Київський університет,Інститут проблем матеріалознавства
Вчене звання професор, академік НАН України
Відомі учні О. М. Пилянкевич, Г. Г. Гнесін, М. Д. Глинчук, О. В. Курдюмов; Р. Ф. Войтович, В. О. Лавренко, Л. М. Ягупольська; Є. О. Жураковський, С. М. Зубкова, А. В. Бочко, В. В. Лукович; І. Д. Радомисельський, Д. М. Карпинос, М. Д. Смолін, Г. Г. Карюк, Л. Й. Тучинський, Ю. Л. Пилиповський, Г. І. Саввакін, Р. В. Мінакова
Член НАН України
Нагороди Герой Соціалістичної Праці Державна премія СРСР Державна премія УРСР у галузі науки і техніки

Зміст

Біографічні відомостіРедагувати

 
Пам'ятний знак у Полтаві.

У 1929 році закінчив одночасно хімічний і фізико-математичний факультети Харківського інституту народної освіти (сьогодні Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна), отримав спеціальність фізикохіміка-металознавця.

У 1929—1941 роках працював в Українському науково-дослідному інституті металів, Інституті чорної металургії АН УРСР (з 1939 року — заступником директора).

Одночасно з 1930 р. викладав у Харківському університеті.

У 1934 році молодому вченому було присвоєно звання професора фізичної хімії і він був обраний членом-кореспондентом АН УРСР.

У 1945—1957 роках Іван Микитович працював завідувачем кафедри Київського університету.

З 1952 по 1955 рік він керівник самостійної Лабораторії спеціальних сплавів АН УРСР, а з 1955 по 1964 — директор створеного на базі лабораторії Інституту металокераміки і спеціальних сплавів АН УРСР, що в 1964 році отримав назву Інституту проблем матеріалознавства.

З 1973 р. І. М. Францевич — завідувач відділу цього інституту.

Вже у віці 29 років Івану Микитовичу було присвоєно звання професора фізичної хімії і тоді ж його обрали членом-кореспондентом АН УРСР.

Дійсний член АН УРСР (з 1961).

Францевич Леонід Іванович (*3 жовтня 1935) — син, член-кореспондент НАН України.

ПраціРедагувати

Наукові праці Францевича присвячені створенню матеріалів, що відзначаються високою вогнетривкістю електроерозійною стійкістю, міцністю та зносостійкістю, і призначених для праці в особливо складних умовах.

Одержані вченим результати досліджень узагальнені та викладені більш як у 600 наукових статей, опублікованих у провідних вітчизняних та зарубіжних журналах і у 20 монографіях, зафіксовані у кількох десятках авторських свідоцтв на винаходи і 14 патентах, що досі не втратили свого значення.

Проблематика дослідженьРедагувати

Іван Францевич зробив внесок у дослідження багатьох актуальних проблем сучасного матеріалознавства, який став основою для створення цілої низки нових технологій і матеріалів, що їх гостро потребували різні галузі промисловості.

НагородиРедагувати

Див. такожРедагувати

Джерела та літератураРедагувати

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати