Фракція викиду

Версія від 15:29, 21 листопада 2021, створена Олег Граченко (обговорення | внесок) (Доповнення статті)

Фракція викиду — це показник, що визначає ступінь ефективності роботи серцевого м'яза під час удару. Виражається вона у вигляді відсотків від обсягу крові, яка при скороченні потрапляє в судини з шлуночка.[1]Таким чином, фракція викиду (ФВ) може використовуватися для вимірювання рідини будь-якої в’язкості, що викидається з порожнистого органу в іншу порожнину або за межі тіла. За допомогою цієї математичної платформи, зазвичай вивчають кров, жовч і сечу. Наприклад, це може стосуватися передсердя серця,[2] шлуночка,[3] жовчного міхура[4] або вен ніг[5], хоча якщо не вказано інше, це зазвичай стосується лівого шлуночка серця. ФВ широко використовується як показник ефективності перекачування серця і застосовується для класифікації типів серцевої недостатності. Він також служить як показник тяжкості серцевої недостатності, хоча і має певні обмеження.

ФВ лівого серця, відома як фракція викиду лівого шлуночка (ФВЛШ), розраховується шляхом ділення об’єму крові, що викачується з лівого шлуночка за удар (ударний об’єм), на об’єм крові, зібраної в лівому шлуночку наприкінці діастолічного наповнення (кінцевий діастолічний об’єм). ФВЛШ є показником ефективності закачування в системний кровообіг. ФВ правого серця, або фракція викиду правого шлуночка (ФВПШ), є мірою ефективності перекачування в легеневе коло кровообігу. Серце, яке не може перекачувати достатню кількість крові для задоволення потреб організму (наприклад у разі серцевої недостатності), часто, але не завжди, має знижену фракцію викиду шлуночків.[6]

Вимірювання

Історично золотим стандартом вимірювання фракції викиду була вентрикулографія[7], але МРТ серця зараз вважається найкращим методом.[8] До цих більш просунутих способів для точної оцінки фракції викиду використовувалося поєднання електрокардіографії та фонокардіографії.[9]

Фізіологія

Нормальні значення

У здорової людини вагою 70 кілограмів (150 фунтів) ударний об’єм становить приблизно 70 мл, а кінцевий діастолічний об’єм лівого шлуночка приблизно 120 мл, що дає оцінку фракції викиду 70⁄120 або 0,58 (58 %). У здорових людей фракція викиду зазвичай, становить від 50% до 65%[10], хоча нижні межі норми важко встановити з упевненістю.[11]

Примітки

  1. Норма фракції викиду. Корисні поради. Процитовано 28 лютого 2016. 
  2. Appleton, Christopher P.; Galloway, James M.; Gonzalez, Mark S.; Gaballa, Mohammed; Basnight, Michael A. (1993-12). Estimation of left ventricular filling pressures using two-dimensional and Doppler echocardiography in adult patients with cardiac disease. Journal of the American College of Cardiology 22 (7). с. 1972–1982. ISSN 0735-1097. doi:10.1016/0735-1097(93)90787-2. Процитовано 21 листопада 2021. 
  3. Sonnenblick, Edmund H. (1 липня 1968). Correlation of Myocardial Ultrastructure and Function. Circulation 38 (1). с. 29–44. doi:10.1161/01.CIR.38.1.29. Процитовано 21 листопада 2021. 
  4. Krishnamurthy, Gerbail T.; Bobba, Vishnu R.; Kingston, Elizabeth (1981-03). Radionuclide ejection fraction: A technique for quantitative analysis of motor function of the human gallbladder. Gastroenterology 80 (3). с. 482–490. ISSN 0016-5085. doi:10.1016/0016-5085(81)90009-3. Процитовано 21 листопада 2021. 
  5. Christopoulos, D.G.; Nicolaides, A.N.; Szendro, G.; Irvine, A.T.; Bull, Mui-lan; Eastcott, H.H.G. (1987-01). Air-plethysmography and the effect of elastic compression on venous hemodynamics of the leg. Journal of Vascular Surgery 5 (1). с. 148–159. ISSN 0741-5214. doi:10.1016/0741-5214(87)90205-9. Процитовано 21 листопада 2021. 
  6. Ponikowski, Piotr; Voors, Adriaan A.; Anker, Stefan D.; Bueno, Héctor; Cleland, John G. F.; Coats, Andrew J. S.; Falk, Volkmar; González-Juanatey, José Ramón та ін. (20 травня 2016). 2016 ESC Guidelines for the diagnosis and treatment of acute and chronic heart failure. European Heart Journal 37 (27). с. 2129–2200. ISSN 0195-668X. doi:10.1093/eurheartj/ehw128. Процитовано 21 листопада 2021. 
  7. Wackers, Frans J.Th.; Berger, Harvey J.; Johnstone, David E.; Goldman, Lee; Reduto, Lawrence A.; Langou, Rene A.; Gottschalk, Alexander; Zaret, Barry L. та ін. (1979-06). Multiple gated cardiac blood pool imaging for left ventricular ejection fraction: Validation of the technique and assessment of variability. The American Journal of Cardiology 43 (6). с. 1159–1166. ISSN 0002-9149. doi:10.1016/0002-9149(79)90148-6. Процитовано 21 листопада 2021. 
  8. Marcu, Constantin B.; Beek, Aernout M.; van Rossum, Albert C. (10 жовтня 2006). Clinical applications of cardiovascular magnetic resonance imaging. CMAJ : Canadian Medical Association Journal 175 (8). с. 911–917. ISSN 0820-3946. PMC 1586078. PMID 17030942. doi:10.1503/cmaj.060566. Процитовано 21 листопада 2021. 
  9. Gravenstein, J. S. (1980). Are Systolic Time Intervals Cost-Effective?. International Boehringer Mannheim Symposia. Berlin, Heidelberg: Springer Berlin Heidelberg. с. 295–296. 
  10. Robbins, Stanley L.; Kumar, Vinay; Cotran, Ramzi S. (2010). Robbins and Cotran pathologic basis of disease. (вид. 8th ed.). Philadelphia, PA: Saunders/Elsevier. ISBN 978-1-4160-3121-5. OCLC 212375916. 
  11. Mahadevan, G; Davis, R C; Frenneaux, M P; Hobbs, F D R; Lip, G Y H; Sanderson, J E; Davies, M K (4 жовтня 2007). Left ventricular ejection fraction: are the revised cut-off points for defining systolic dysfunction sufficiently evidence based?. Heart (англ.) 94 (4). с. 426–428. ISSN 1355-6037. doi:10.1136/hrt.2007.123877. Процитовано 21 листопада 2021.