Відкрити головне меню

Святи́тель Фо́тій (*XIV ст. - †2 липня 1431) — Митрополит Київський і всієї Русі (1408-1431), грек родом з Пелопонесу; призначений Патріархом Константинопольським, жив у Москві і не був визнаний великим князем Литовським Вітовтом, під впливом якого Київсько-Литовським Митрополитом був поставлений Григорій Цамблак (14151420). Щойно по смерті Цамблака вся Київська Митрополія опинилася під керівництвом Фотія, який сприяв посиленню впливів московського політичного центру і зміцненню влади московського великого князя.

Фотій
Photiy.jpg
Митрополит Київський, Галицький і всієї Русі
1408 — 1431
Церква: Константинопольська православна церква
Попередник: Кипріан
Наступник: Герасим
 
Народження: XIV ст.
Монемвасія
Смерть: 2 червня 1431(1431-06-02)
Київ
Фотій у Вікісховищі?

Зміст

БіографіяРедагувати

Початок служінняРедагувати

Фотій був родом з пелопонеського міста Монемвасії (Мальвазії).

Ще підлітком він поступив у монастир і був пострижеником старця Акакія, великого подвижника (згодом Митрополита Монемвасійського). 1408 року, коли Фотій знаходився в Константинополі з дорученням від Митрополита, постало питання про заміщення Руської кафедри після кончини Святителя Кипріана (†1406). Вибір Патріарха Матфія (1397-1410) ліг на Фотія, відомого своєю вченістю і святістю життя.

Митрополит Київський і всієї РусіРедагувати

1 вересня 1408 року Святитель Фотій був возведений у сан Митрополита і через рік прибув до Русі. Півроку провів у Києві (вересень 1409 - лютий 1410), упорядковуючи справи південних єпархій Руської Церкви, що входили тоді до складу Великого князівства Литовського, точніше — Литовського, Руського і Жемойтського. Святитель бачив, що престол митрополита — духовний осередок церковного життя Русі — не може знаходитися в Київській землі, яка все більше потрапляла в залежність від католицької Польщі. За прикладом колишніх Руських митрополитів, які перенесли своє місцеперебування спочатку до Владимира, а потім до Москви, у день Великодня 1410 року прибув до Москви.

Охрестив у Слуцьку в 1420 році останнього київського князя Симена Олельковича[1]. 22 роки святитель ніс служіння Предстоятеля Руської Церкви. За складних умов воєн, міжусобиць, грабіжницьких набігів татар він зумів високо підняти духовне життя, матеріальну забезпеченість і благоустрій храмів Московської кафедри. Добробут Церкви дозволяв Святителю Фотію надавати значну допомогу Константинопольському Патріархату, що перебував тоді у скруті, укріплювати міжнародне значення Руської Православної Церкви і Російської держави.

Напад татарРедагувати

Вороги не раз намагалися перешкодити церковно-патріотичному служінню Фотія. Навесні 1410 року, коли святий Фотій прибув з Москви до Володимира, хан Едигей, який розорив за два роки до того Руську землю, здійснив новий похід з метою захопити в полон самого митрополита. Татарські загони швидко узяли Володимир. Але напередодні, не підозрюючи про небезпеку, святитель виїхав у заміський Святоозерський монастир. Коли татари почали наздоганяти його, він сховався в невеликому селищі, оточеному непрохідними болотами, на річці Сеньзі. Не зумівши захопити митрополита, розлючені татари пограбували Володимир і Успенський кафедральний собор. Ключар собору Патрікей зазнав страшних тортур і прийняв мученицьку кончину від татар, але не відкрив місце, де заховав церковні святині й скарби.

Об'єднання Руської Православної ЦерквиРедагувати

Стараннями святого митрополита Фотія була відновлена єдність Руської Церкви: окрема Литовська Митрополія, встановлена під тиском князя Вітовта для південних і західних православних єпархій, 1420 року була скасована. Того ж року святитель відвідав повернені єпархії і привітав паству учительним посланням — після смерті Митрополита Григорія Цамблака.

Останні роки життяРедагувати

20 квітня 1430 року святий Фотій за переказами був сповіщений ангелом про майбутню кончину і мирно помер у вказаний йому час, у день свята Положення Ризи Пресвятої Богородиці, 2 липня 1431 року.

Мощі святителя були знайдені 1471 року. В Оружейній палаті Московського кремля зберігаються два саккоси митрополита Фотія.

Духовні праціРедагувати

Мудрий і високоосвічений, залишив багато повчань і послань. Велике богословське значення мали його контраргументи проти єресі стригольників. Зусиллями Святителя єресь припинила своє існування 1427 року. Важливими церковно-історичними джерелами є складені святим Фотієм «Чин обрання і возведення у сан єпископа» (1423), «Повчання про важливість священного сану і обов'язки священнослужителів», а також «Духовний заповіт», де розповідається про його життя. Великою справою святителя було також укладання під його керівництвом «Спільноруського літописного зведення» (біля 1423 року).

БібліографіяРедагувати

Список творівРедагувати

  • Чин обрання і возведення у сан єпископа (1423)
  • Повчання про важливість священного сану і обов'язки священнослужителів
  • Духовний заповіт
  • Спільноруське літописне зведення (бл.1423, редактор)

ПриміткиРедагувати

  1. Jan Jakubowski. Aleksander-Olelko (†1454) / Polski Słownik Biograficzny.— Warszawa — Kraków — Łódź — Poznań — Wilno — Zakopane: Nakładem Polskiej Akademji Umiejętności, Skład Główny w Księgarniach Gebethnera i Wolffa, 1935.— Тоm 1, zeszyt 1.— Reprint: Kraków: Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1989.— ISBN 8304034840 (пол.) S. 65
Попередник
Кипріан
  Митрополит Київський
1408-1431
  Наступник
Герасим