Фердинанд I Кобург: відмінності між версіями

цар Болгарії
[неперевірена версія][очікує на перевірку]
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Мітки: Візуальний редактор Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію
 
(Не показані 112 проміжних версій 45 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
{{Otheruses|Фердинанд I}}{{Державний діяч
'''Фердинанд І Кобург''' (нім. ''Ferdinand Maximilian Karl Leopold Maria von Sachsen-Coburg und Gotha''; болг. ''Фердинанд I'' (Ferdynand Maksymilian Karol Leopold Maria Sachsen-Coburg-Gotha; * [[26 лютого]] [[1861]], м. [[Відень]], [[Австрія]]. - †[[8 вересня]] [[1948]], м. [[Кобург]], [[Німеччина]]) - князь і цар Болгарії (1887-1918). Офіцер королівської угорської армії.
| українське ім'я = Фердинанд I
| оригінальне ім'я = Фердинанд I
| портрет = Ferdinand of Bulgaria 2.jpg
| підпис =
| ширина портрета =
| титул = [[Болгарські царі|Цар Болгарії]]
| порядок = 1
| прапор = Flag of Bulgaria.svg
| періодпочаток = [[22 вересня]] [[1908]]
| періодкінець = [[3 жовтня]] [[1918]] року
| попередник = Титул започатковано
| спадкоємець = [[Борис III]]

| коронація =
| зречення =
| наступник =
| співправитель1 =
| співправитель1періодпочаток =
| співправитель1періодкінець =
| регент1 =
| регент1періодпочаток =
| регент1періодкінець =
| прем'єр =
| віце-президент =
| президент =
| монарх =

| титул_2 = Князь [[Князівство Болгарія|Болгарії]]
| порядок_2 = 2
| прапор_2 = Flag of Bulgaria.svg
| періодпочаток_2 = [[17 липня]] [[1887]]
| періодкінець_2 = [[22 вересня]] [[1908]] року
| попередник_2 = [[Олександр Баттенберг]]
| спадкоємець_2 = Титул ліквідовано
| коронація_2 =
| зречення_2 =
| наступник_2 =

| національність = [[німець]]
| віросповідання =
| дата народження = 26.2.1861
| місце народження = [[Відень]], [[Австро-Угорщина]]
| дата смерті = 10.9.1948
| місце смерті = [[Кобург (місто)|Кобург]], [[Окупація союзниками Німеччини|Окупована союзниками Німеччина]]
| похований =

| династія = [[Саксен-Кобург-Готська династія]]
| ім'я при народженні=
| батько = Август Саксен-Кобург-Готський
| мати = [[Клементина Орлеанська]]
| чоловік =
| дружина = 1) [[Марія Луїза Бурбон-Пармська]] <br />2) [[Елеонора Ройсс цу Кьостриць|Елеонора фон Рейсс]]
| діти = [[Борис III|Борис]], <br />[[Кирил, князь Преславський|Кирило]], <br />[[Євдокія (княгиня Болгарська)|Євдокія]], <br />Надія
| роки служби =
| приналежність =
| рід військ =
| звання =
| командував =
| битви =
| наукова сфера =
| місце роботи =
| відомий як =
| партія =
| діяльність =
| професія =
| освіта =
| вчена ступінь =
| нагороди =
{{ряд2
| {{Орден Золотого руна}}
| {{Кавалер Великого хреста Королівського угорського ордена Святого Стефана}}
}}
{{ряд2
| {{Великий Хрест ордена Почесного легіону}}
| {{Орден Святого Олександра Невського}}
}}
| автограф =
| монограма =
| сайт =
| Commons =
| Rodovid =
}}

[[Файл:ClementinaDeOrleansYSuHijoFernandoDeBulgaria1866.jpg|міні|Із мамою Клементиною, [[1866]]]]
[[Файл:Augusto de Saxe-Coburgo-Gotha e sua família.jpg|міні|Сімейне фото Саксен-Кобург-Готської династії (Фердинанд&nbsp;— другий праворуч), [[1863]]]]

'''Фердинанд І Кобург''' ({{lang-de|Ferdinand Maximilian Karl Leopold Maria von Sachsen-Coburg und Gotha}}; {{lang-bg|Фердинанд I}} (Ferdynand Maksymilian Karol Leopold Maria Sachsen-Coburg-Gotha; [[26 лютого]] [[1861]], [[Відень]], [[Австро-Угорщина]]&nbsp;— [[8 вересня]] [[1948]], [[Кобург (місто)|Кобург]], [[Окупація союзниками Німеччини|Окупована союзниками Німеччина]])&nbsp;— князь і цар Болгарії (1887—1918) німецького походження. Офіцер королівської угорської армії.


Відомий також як [[ботанік]], [[ентомолог]] і [[філателіст]].
Відомий також як [[ботанік]], [[ентомолог]] і [[філателіст]].


== Біографія ==
== Біографія ==

=== Австрійський період ===
=== Австрійський період ===
Фердинанд (у західній літературі Ferdinand von Sachsen-Coburg-Gotha) народився у палаці Кобург, у місті Відень. Син австрійського генерала, принца Августа фон Сакс-Кобург-Гота (1818–1881) і принцеси Клементини Бурбон-Орлеанської (1817–1907), доньки останнього французького короля Луї-Филипи.
Фердинанд (у західній літературі Ferdinand von Sachsen-Coburg-Gotha) народився в [[палаці Кобург]], у місті [[Відень]]. Син [[Австрійська імперія|австрійського]] [[генерал]]а, принца Августа фон Саксен-Кобург-Гота (1818—1881) і [[Франція|французької]] принцеси Клементини Бурбон-Орлеанської (1817—1907), доньки останнього французького короля [[Луї-Філіп]]а.


Закінчив кадетське училище, після якого отримав чин лейтенанта 11-го полку Австрійських гусарів, а також старшого лейтенанта Honvéd-хусарів Угорського королівської кінноти 1 листопада 1886. На думку болгарських біографів Фердинанда, саме угорський чин гарантував йому обрання на болгарський княжий трон.
Закінчив кадетське училище, після якого отримав чин лейтенанта 11-го полку Австрійських [[Гусари (рід кавалерії)|гусарів]], а також старшого лейтенанта гонвед-гусарів [[Угорщина|Угорської]] королівської кінноти [[1 листопада]] [[1886]] року. На думку болгарських біографів Фердинанда, саме угорський чин гарантував йому обрання на болгарський княжий трон.


Разом з братом Августом 1879 мандрує по Бразилії, де стає пристрасним ботаніком та ентомологом.
Разом із братом Августом [[1879]] року мандрував [[Бразилія|Бразилією]], де став пристрасним [[Ботаніка|ботаніком]] та [[Ентомологія|ентомологом]].


[[Файл:Bulgarian Medal for Merit, 1st Ferdinand emission.jpg|міні|праворуч|Болгарська Медаль за заслуги, 1-ї емісії Фердинанда. Експонат Регіонального історичного музею&nbsp;— Враца]]
=== Віднайдення Болгарії ===
У серпні 1886 в Софії промосковські офіцери здійснили державний заколот і князь Болгарії, Александр I Батенберг, був змушений залишити країну. Але невдовзі болгарські націоналісти нанесли зустрічний удар, повернувши князя на престол. Але під тиском московського очільника Олександар III, у вересні 1886, Батнеберг остаточно зрікся престола.


=== Події в Болгарії ===
Повну фактичну владу отримав голова уряду Стефан Стамболов. Той тримався на відстані від імперської Росії, так що справа дійшла до розриву дипломатичних відносин. Це сприяло пронімецькій орієнтації безкняжої Болгарії. Стамболов сформував комісію, яка зайнялася пошуком нового монарха, однак більшість кандидатів з монарших родин відмовлялися від такої честі - зважаючи на позицію Петербурга.
У серпні [[1886]] року в [[Софія (місто)|Софії]] проросійські офіцери здійснили [[Переворот у Болгарії 1886|державний переворот]] і [[Болгарські царі|князь Болгарії]] [[Олександр Баттенберг]] був змушений залишити країну. Та невдовзі болгарські націоналісти завдали зустрічного удару, повернувши князя на престол. Але під тиском російського імператора [[Олександр III (російський імператор)|Олександра III]] у вересні [[1886]] року Баттенберг остаточно зрікся престолу.


Повну фактичну владу отримав голова уряду [[Стефан Стамболов]]. Той тримався на відстані від [[Російська імперія|імперської Росії]], тож справа дійшла до [[Болгарська криза|розриву дипломатичних відносин]]. Це сприяло пронімецькій орієнтації безкняжої Болгарії. Стамболов сформував комісію, яка зайнялась пошуком нового монарха, однак більшість кандидатів із монарших родин відмовлялися від такої честі&nbsp;— зважаючи на позицію [[Петербург]]а.
На контакт з парламентською комісією пішла принцеса Клементина, донька французького короля Луї-Филипа, що жила у Відні. Вона прагнула аби її син Фердинанд став монархом, а її родина стала престижною. Зрештою, болгарський парламент 7 липня 1887 проголосував за кандидатуру Фердинанда, який обраний князем Болгарії.

На контакт із парламентською комісією пішла принцеса Клементина, донька французького короля Луї-Філіпа, яка жила у [[Відень|Відні]]. Вона прагнула аби її син Фердинанд став монархом, а її родина набула впливовості. Зрештою, [[Народні збори Болгарії|болгарський парламент]] [[7 липня]] [[1887]] року проголосував за кандидатуру Фердинанда, якого було обрано князем Болгарії.


=== Падіння Стамболова ===
=== Падіння Стамболова ===
У внутрішньополітичному житті Болгарії домінував в перші роки царювання Фердинанда лідер ліберальної партії [[Стефан Стамболов]], чия зовнішня політика побачила помітне охолодження у відносинах з Росією, яку раніше бачили як захисника Болгарії.
=== Міжнародне визнання ===
Падіння Стамболова у травні 1894 році і подальше вбивство у липні 1895 року проклало шлях для примирення Болгарії з Росією, здійсненому в лютому 1896 року з переходом князя Бориса від римського католицизму в Східне [[православне християнство]]. Тим не менш, цей крок став початком ворожості його католицьких австрійських родичів, особливо з боку його дядька, імператора [[Франц Йосиф І|Франца Йосифа I]] в Австрії.
=== Фердинанд-Лисиця ===

=== Македонське питання ===
=== Боснійська криза ===
=== Боснійська криза ===
[[Файл:Le Petit Journal Balkan Crisis (1908).jpg|міні|ліворуч|Ілюстрація французького журналу на тему боснійської кризи 1908 року]]

=== Проголошення державної незалежності ===
=== Проголошення державної незалежності ===
[[Файл:BASA-3K-15-478-124-Bulgarian Indipendence Manifesto 1908 Postcard.jpg|міні|ліворуч|Маніфест про незалежність]]
=== Перша балканська війна ===
[[Файл:Tzar Ferdinand at proclamation of Bulgarian-independence.jpg|міні|ліворуч|Проголошення незалежності Болгарії від Туреччини]]
=== Друга балканська війна ===

22 вересня 1908 року Фердинанд у Великотирново оголосив про незалежність від [[Туреччина|Туреччини]] і оголосив себе царем Болгарії.

=== Балканські війни ===
[[Файл:Manifesto-Balkan-war-Bulgaria.jpg|міні|праворуч|Маніфест про початок Першої балканської війни від 1912 року]]

У 1911 році провів через Велике народне зібрання скасування 17-ї статті Тирновської конституції, згідно якої укладення міжнародних договорів могло відбуватися виключно зі схвалення Зборів. Як і багато інших правителів до нього, Фердинанд бажав створити «нову Візантію», землі від моря до моря. Тому прапором був триколор із синього ([[Адріатичне море]]), чорного ([[Чорне море]]), білого ([[Егейське море]]).

У 1912 році Фердинанд об’єднав інші балканські країни в нападі на Османську імперію, щоб звільнити окуповані території. У 1912 році болгарська армія разом із сербською, грецькою і чорногорською напали на Туреччину.
[[Перша балканська війна]] принесла великий успіх болгарській армії, яка вступила в [[Стамбул]] і змусила турків укласти мир в 1913 році, спричинивши велику популярність Фердинанда у всій Європі. Він бачив цю війну як новий хрестовий похід, оголосивши його «просто, великою і священною боротьбою Хреста проти півмісяця». Згідно [[Лондонський_мирний_договір|Лондонського мирного договору]] у травні 1913 Болгарія отримала значні території, разом із частиною узбережжя Егейського моря.

Але після перемоги почався розбрат серед союзників. Всі хотіли отримати якомога більшу частину території. Фердинанд вирішив діяти першим. Наприкінці червня 1913 року він наказав атакувати сербські та грецькі війська в [[Македонія|Македонії]], почавши [[Друга_Балканська_війна|Другу Балканську війну]]. Болгарська операція не дала очікуваних результатів: Греція і Сербія перейшли в контрнаступ, за підтримки Османської імперії і Румунії. У липні Болгарії довелося капітулювати і відмовитися навіть від частини території, що належала їй до війни. У результаті Болгарія втратила: [[Південну Добруджу|Південна Добруджа]] (що відійшла до Румунії), решту Македонії (поділеної Грецією і Сербією) і Східну Фракію, що відійшла до Туреччини.
Фердинанд зберіг корону, тому що йому вдалося перекласти відповідальність за поразку на болгарський Генеральний штаб і зраду Румунії. Рік по тому він приєднався до країн [[Троїстий союз|Троїстого союзу]], в першу чергу для помсти тих, хто переміг його в 1913 році.

=== Перша світова війна ===
=== Перша світова війна ===
Після початку світової війни Фердинанд займав нейтральну позицію, намагаючись виторгувати у протиборчих блоків найбільшу компенсацію за вступ Болгарії у війну. 9 вересня 1915 року підписав військову конвенцію, договір про союз і дружбу і угоду про допомогу фінансовими і матеріальними засобами з країнами [[Троїстий союз|Троїстого союзу]]. Після того як восени 1915 року визначився успіх Центральних держав, Фердинанд прийняв у жовтні 1915 року остаточне рішення на вступ Болгарії у війну на боці Німеччини. 21 жовтня 1915 року в Болгарії оголошена загальна [[мобілізація]]. Він за Конституцією був Верховним головнокомандувачем, проте вся повнота влади зосередилася в руках генералів. 14 жовтня болгарські війська атакували Сербію. Фердинанд фактично не втручався у справи керівництва збройними силами. 15 лютого 1916 року отримав звання фельдмаршала австро-угорської армії. У вересні 1918 року болгарські війська зазнали нищівної поразки від військ союзників на [[Салонікський фронт|Салонікському фронті]]. Одночасно в країні почалося повстання. 29 вересня 1918 року було підписано перемир'я. По ньому болгарські війська негайно очищали захоплені території Греції та Сербії, армія повинна демобілізуватись (крім 3 Піхотної Дивізій і 4 Кавалерійського Полків), вся зброя і боєприпаси передавалися під контроль союзників, ряд населених пунктів був зайнятий військами Антанти, порти відкривалися для союзних судів. 3 жовтня 1918 року Фердинанд зрікся на користь сина [[Борис ІІІ|Бориса]], князя Тирновського і виїхав до Західної Угорщини ([[Бургенланд]]), потім до Кобурга ([[Баварія]]). Активною політичною діяльністю не займався і Болгарію не відвідував. Підтримував зв'язки з нацистами і намагався впливати на політику сина, виступаючи на їх підтримку. З 1941 до 1944 року поселився у Словаччині. помер у Кобурзі у 1948 році.
[[Файл:Manifest-Bulgarian-First-World-War.jpg|міні|ліворуч|Маніфест царя про оголошення війни Сербії від 1 жовтня 1915 року]]


== Наукові заслуги ==
== Наукові заслуги ==
[[Файл:Princely Achievement of Bulgaria 1890-1912.svg|міні|праворуч|Фердинанд I, прибл. 1896-1912 (середній герб)]]
У перші роки князювання створив:
У перші роки князювання Фердинанд створив:
* Болгарське економічне товариство (науковий журнал "Спмсание");
* Болгарське природо-випробувальне товариство (наукові видання "Годишник" та "Трудове");
* Болгарське економічне товариство (науковий журнал «Списание»);
* Болгарське археологічне товариство(наукове видання "Известия" та "Материали за история на София");
* Болгарське натуралістичне товариство (наукові видання «Годишник» та «Трудове»);
* Історичне товариство (наукове видання "Известия").
* Болгарське археологічне товариство (наукове видання «Известия» та «Материали за история на София»);
* Історичне товариство (наукове видання «Известия»).


Цар Фердинанд І також видав укази про створення низки наукових природничих установ, які діють понині:
Цар Фердинанд І також видав укази про створення низки наукових природничих установ, які діють досі:
* Царський зоологічний парк;
* Царський зоологічний парк;
* Царський природознавчий музей;
* Царський природознавчий музей;
* Царський ботанічний сад;
* Царський ботанічний сад;
* Царська наукова бібліотека;
* Царська наукова бібліотека;
* Царська ентомологічна станція;
* Царська ентомологічна станція;
* Чорноморська біологічна станція з акваріумом (м. Варна);
* Чорноморська біологічна станція з акваріумом (м. [[Варна]]);
* Мережа державних дослідних рільничих господарств (у Софії, Русе, Садово, Плевені, Враці - всього 5 установ).
* Мережа державних дослідних рільничих господарств (у Софії, Русе, Садово, Плевені, Враці&nbsp;— разом 5 установ).


{{text|Царські наукові інститути розвивалися під прямим контролем Фердинанда. Для їх організації та утвердження як наукових центрів залучає фахівців з-за кордону. Основне завдання, яке поставив перед ними, всебічне дослідження земель Болгарії в природознавчому відношенні. ...Цар Фердинанд не є фундатором, ані піонером у наукових починаннях болгар, але робив усе можливе для їх планомірного та правильного розвитку}}<ref>Доцент Жоро Цветков. "Освітня та культурна справа в Болгарії під керівництвом князя і царя Фердинанда І". Стаття в ювілейному збірнику "Модернизацията на нова България и цар Фердинанд І", Софія, 2011. (болг.)</ref>.
Царські наукові інститути розвивалися під прямим контролем Фердинанда. Для їх організації та становлення як наукових центрів Фердинанд залучав фахівців із-за кордону. Основне завдання, яке поставив перед ними&nbsp;— всебічне дослідження земель Болгарії в [[Природознавство|природознавчому]] відношенні. Цар Фердинанд не є фундатором, ані піонером у наукових починаннях болгар, але робив усе можливе для їх планомірного та правильного розвитку<ref>Доцент Жоро Цветков. «Освітня та культурна справа в Болгарії під керівництвом князя і царя Фердинанда І». Стаття в ювілейному збірнику «Модернизацията на нова България и цар Фердинанд І», Софія, 2011.</ref>. {{ref-bg}}


За заслуги перед Софійським університетом (сприяв відкриттю медичного факультету, а також розвитку міжгалузевих досліджень) одна з вулиць поруч із ним названа іменем Царя Фердинанда. Перейменована після приходу до влади комуністичних угруповань.
За заслуги перед [[Софійський університет (Болгарія)|Софійським університетом]] (сприяв відкриттю [[Медицина|медичного]] факультету, а також розвитку міжгалузевих досліджень) одна з вулиць поруч із ним названа ім'ям Царя Фердинанда. Перейменована після приходу до влади [[Комунізм|комуністичних]] угруповань.


== Стосунки з Україною ==
== Відносини з [[Україна|Україною]] ==
Цар Фердинанд - один із прихильників порозуміння з Україною під час Першої світової війни, зокрема царська делегація від імені Болгарії підписала з делегацією УНР Договір про мир. Берестейський мир з Україною Фердинанд І Кобург цінував високо, і після приходу до влади Гетьмана Павла Скоропадського уряд Болгарії мав добрі стосунки з Києвом. Власне, зречення болгарського престолу Фердинанда відбулося паралельно з падінням гетьманської влади в Україні.
Цар Фердинанд&nbsp;— один із прихильників порозуміння з Україною під час [[Перша світова війна|Першої світової війни]], зокрема царська делегація від імені Болгарії підписала з делегацією [[Українська Народна Республіка|УНР]] угоду про мир. [[Берестейський мир]] з Україною Фердинанд І Кобург цінував високо, і після приходу до влади Гетьмана [[Павло Скоропадський|Павла Скоропадського]] уряд Болгарії мав добрі стосунки із [[Київ|Києвом]]. Зречення болгарського престолу Фердинанда відбулося одночасно з падінням гетьманської влади в Україні.


Українська політика Фердинанда І Кобурга сприяла лояльному ставленню до еміграції українців до Болгарії у часи його наступника - царя Бориса ІІІ.
Українська політика Фердинанда І Кобурга сприяла лояльному ставленню до еміграції українців до Болгарії за часів його наступника&nbsp;— царя [[Борис III|Бориса ІІІ]].


== Стосунки із Словаччиною ==
== Відносини зі [[Словаччина|Словаччиною]] ==
Як Цар Болгарії мав винятковий респект до словацької справи, яка в часи Австро-Угорщини з політичної точки зору виглядала безнадійно. Володів замком на території Словаччині та проводив ентомологічні дослідження на її території<ref>[http://www.msa.sk/ine-aktivity/po-stopach-coburga.html Po stopách Ferdinanda Coburga (слов.)]</ref>.
Як цар Болгарії, мав винятковий респект до словацької справи, яка за часів [[Австро-Угорщина|Австро-Угорщини]] з політичної точки зору виглядала безнадійно. Володів замком на території Словаччини та проводив ентомологічні дослідження на її території<ref>{{Cite web |url=http://www.msa.sk/ine-aktivity/po-stopach-coburga.html |title=Po stopách Ferdinanda Coburga (слов.) |accessdate=1 серпня 2011 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20111121113544/http://www.msa.sk/ine-aktivity/po-stopach-coburga.html |archivedate=21 листопада 2011 |deadurl=yes }}</ref>.


Після зречення престолу 1918 переїхав до Словаччини, яка перебувала у складі Чехії, а згодом цілком прийняв ідею самостійної Словаччини, проголошеної 1939 року. Залишив країну 1944 під загрозою окупації країни сталінськими загонами СССР.
Після зречення престолу [[1918]] року переїхав до Словаччини, яка перебувала у складі [[Чехословаччина|Чехословаччини]], а згодом цілком прийняв ідею самостійної Словаччини, проголошеної [[1939]] року. Залишив країну [[1944]] року під загрозою окупації країни [[СРСР]].


== Останні дні ==
== Останні дні ==
Помер у поважному віці у м. Кобург, 1948. Пережив смерть двох синів та кінець царської династії Болгарії. Перед смертю, у напівсвідомості,питав свого адьютанта генерала П. Ганчева: „Кога заминаваме за България?"
Помер у поважному віці в місті Кобург ([[Баварія]]) [[1948]] року. Пережив смерть двох синів та кінець царської династії Болгарії. Перед смертю, у напівсвідомості, питав свого ад'ютанта генерала Ганчева: «Кога заминаваме за България?»


Остання воля царя Фердинанда - бути похованим у Болгарії. Тому поховання у католицькому храмі св. Августини у Кобурзі досі вважається тимчасовим. Натомість за 20 років нової, демократичної влади Болгарії, яка стала членом ЄС та блоку НАТО, ніхто не взяв на себе ризик оголосити про перепоховання Фердинанда в країні, в якій він владарював 31 рік.
Остання воля царя Фердинанда&nbsp;— бути похованим у Болгарії. Тому поховання в католицькому храмі святої Августини в Кобурзі досі вважається тимчасовим. За 20 років нової, демократичної влади Болгарії, яка стала членом [[Європейський Союз|Євросоюзу]], ніхто не взяв на себе ризик оголосити про перепоховання Фердинанда.


== Родина ==
== Сімейні справи ==
[[Файл:König Ferdinand Bulgarien.JPG|міні|ліворуч|Із першою дружиною Марією-Луїзою Бурбон-Пармською]]
[[Файл:Fürst Ferdinand und Prinzessin Eleonore Hochzeit 1908.jpg|міні|ліворуч|Із другою дружиною Елеонорою фон Ройсс-Кестріц]]
Існує поширена думка, що Фердинанд був [[Бісексуальність|бісексуальної]] орієнтації протягом усього життя. Але з точки зору оточення царя, він цілеспрямовано упадав за жінками, власне тричі був одружений. Чутки про сексуальні збочення були стимульовані болгарською комуністичною пропагандою, яка акцентовано ненавиділа монарха і витратила десятки років на його дискредитацію.
[[Файл:Zar_Ferdinand_Familie.jpg|міні|праворуч|Разом із родиною у 1912 році]]
Офіційно одружений двічі. Перший шлюб ([[1893]]) з італійською принцесою [[Марія Луїза Бурбон-Пармська|Марією-Луїзою Бурбон-Пармською]]. Від неї мав чотирьох дітей:
* цар [[Борис III]] (1894—1943);
* [[Кирил, князь Преславський|князь Кирило Преславський]] (1895—1945);
* княгиня [[Євдокія (княгиня Болгарська)|Євдокія]] (1898—1985);
* княгиня Надія (1899—1958).


Княгиня Марія-Луїза померла внаслідок ускладнення після народження Надії.
Існує поширена думка, що Фердинанд був бісексуальної орієнтації протягом усього життя. Але з точки зору оточення царя, він цілеспрямовано упадав за жінками, власне тричі був одружений. Чутки про сексуальні збочення були стимульовані болгарською комуністичною пропагандою, яка акцентовано ненавиділа монарха і присвятила десятки років на його дискредитацію.


Другий шлюб ([[1908]])&nbsp;— з німецькою принцесою [[Елеонора Ройсс цу Кьостриць|Елеонорою фон Ройсс-Кестріц]] (1860—1917), від якої дітей не мав.
Офіційно одружений два рази. Перший шлюб (1893) з італійською принцесою Марія-Луїзою Бурбон-Пармською. З нею мав 4 дитини:


[[1947]] року Фердинанд отримав дозвіл від [[Римо-католицька церква|католицького]] єпископа на третє вінчання&nbsp;— з Елізабет Брезек (дочкою наглядача його словацького палацу «Св. Антон»).
* цар Борис III (1894-1943);
* князь Кирил Преславський (1895-1945);
* княгиня Євдокія (1898-1985);
* княгиня Надежда (1899-1958).

Княгиня Марія-Луїза померла внаслідок ускладнення після народження Надежди.

Другий шлюб (1908) - з німецькою принцесою Елеонорою фон Ройс-Кьостріц (1860-1917), з якою дітей не мав.

1947 Фердинанд отримав дозвіл від католицького єпископа на третє вінчання — з Елізабет Брезек (дочкою наглядача його словацького палацу „Св. Антон“).


== Джерела ==
== Джерела ==
* Josef Knodt: „Ferdinand der Bulgare“. Bielefeld, 1947 (нім.);
* Josef Knodt: «Ferdinand der Bulgare». Bielefeld, 1947 (нім.);
* Йоахим фон Кьонигсльов: ''„Фердинанд Български“''. София 1998. Видавництво "Гал-Ико" (болг.).
* Йоахим фон Кьонигсльов: ''«Фердинанд Български»''. София 1998. Видавництво «Гал-Ико» (болг.).


== Посилання ==
== Посилання ==
{{примітки}}
<references/>
{{бібліоінформація}}
{{Правителі Болгарії}}
{{Болгарські політики}}


[[Категорія:Персоналії Фе]]
[[Категорія:Персоналії за алфавітом]]
[[Категорія:Персоналії:Болгарія]]
[[Категорія:Болгарські царі]]
[[Категорія:Болгарські царі]]
[[Категорія:Болгарські політики]]
[[Категорія:Австрійські фельдмаршали]]
[[Категорія:Народилися 1861]]
[[Категорія:Померли 1948]]
[[Категорія:Історія Болгарії]]
[[Категорія:Філателісти]]
[[Категорія:Філателісти]]
[[Категорія:Ентомологи]]
[[Категорія:Ентомологи]]
[[Категорія:Персоналії:Відень]]
[[Категорія:Уродженці Відня]]
[[Категорія:Уродженці Відня]]
[[Категорія:Персоналії:Відень]]
[[Категорія:Персоналії:Словаччина]]
[[Категорія:Персоналії:Словаччина]]
[[Категорія:Саксен-Кобург-Готська династія]]

[[Категорія:Люди на марках]]
[[ar:فرديناند الأول ملك بلغاريا]]
[[Категорія:Третє Болгарське царство]]
[[bg:Фердинанд I]]
[[Категорія:Фельдмаршали Австро-Угорщини]]
[[ca:Ferran I de Bulgària]]
[[Категорія:Померли в Кобурзі]]
[[cs:Ferdinand I. Bulharský]]
[[Категорія:Поховані в церкві Святого Августина (Кобург)]]
[[cy:Ferdinand I, Tsar Bwlgaria]]
[[da:Ferdinand 1. af Bulgarien]]
[[de:Ferdinand I. (Bulgarien)]]
[[el:Φερδινάνδος Α' της Βουλγαρίας]]
[[en:Ferdinand I of Bulgaria]]
[[es:Fernando I de Bulgaria]]
[[et:Ferdinand I (Bulgaaria)]]
[[fi:Ferdinand I (Bulgaria)]]
[[fr:Ferdinand Ier de Bulgarie]]
[[he:פרדיננד הראשון, מלך בולגריה]]
[[hu:I. Ferdinánd bolgár cár]]
[[it:Ferdinando I di Bulgaria]]
[[ja:フェルディナンド1世 (ブルガリア王)]]
[[ko:페르디난드 1세 (불가리아)]]
[[mk:Фердинанд I]]
[[nl:Ferdinand I van Bulgarije]]
[[pl:Ferdynand I Koburg]]
[[pt:Fernando I da Bulgária]]
[[ru:Фердинанд I (царь Болгарии)]]
[[sh:Ferdinand I od Bugarske]]
[[sk:Ferdinand I. (Bulharsko)]]
[[sl:Ferdinand I. Bolgarski]]
[[sr:Фердинанд I од Бугарске]]
[[sv:Ferdinand av Bulgarien]]
[[th:พระเจ้าซาร์เฟอร์ดินานด์ที่ 1 แห่งบัลแกเรีย]]
[[tr:I. Ferdinand (Bulgaristan)]]
[[zh:斐迪南一世 (保加利亞)]]

Поточна версія на 18:18, 22 березня 2022

Фердинанд І Кобург (нім. Ferdinand Maximilian Karl Leopold Maria von Sachsen-Coburg und Gotha; болг. Фердинанд I (Ferdynand Maksymilian Karol Leopold Maria Sachsen-Coburg-Gotha; 26 лютого 1861, Відень, Австро-Угорщина — 8 вересня 1948, Кобург, Окупована союзниками Німеччина) — князь і цар Болгарії (1887—1918) німецького походження. Офіцер королівської угорської армії.

Фердинанд I
Фердинанд I
Фердинанд I
Прапор
1-й Цар Болгарії
22 вересня 1908 — 3 жовтня 1918 року
Попередник: Титул започатковано
Спадкоємець: Борис III
Прапор
2-й Князь Болгарії
17 липня 1887 — 22 вересня 1908 року
Попередник: Олександр Баттенберг
Спадкоємець: Титул ліквідовано
 
Ім'я при народженні: нім. Ferdinand Maximilian Karl Leopold Maria von Sachsen-Coburg und Gotha
Народження: 26 лютого 1861(1861-02-26)
Відень, Австро-Угорщина
Смерть: 10 вересня 1948(1948-09-10) (87 років)
Кобург, Окупована союзниками Німеччина
Поховання: церква Святого Августина (Кобург)d
Національність: німець
Країна: Болгарія
Релігія: католицька церква
Рід: Саксен-Кобург-Готська династія
Батько: Август Саксен-Кобург-Готський
Мати: Клементина Орлеанська
Шлюб: Марія-Луїза Бурбон-Пармська і Елеонора фон Рейсс
Діти: Борис,
Кирило,
Євдокія,
Надія
Автограф: BASA-600К-1-1860-1-Ferdinand I of Bulgaria, signature, 1889.jpg
Нагороди:
Кавалер ордена Золотого руна
Кавалер Великого хреста Королівського угорського ордена Святого Стефана
Великий Хрест ордена Почесного легіону
Орден Святого Олександра Невського

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Із мамою Клементиною, 1866
Сімейне фото Саксен-Кобург-Готської династії (Фердинанд — другий праворуч), 1863

Відомий також як ботанік, ентомолог і філателіст.

БіографіяРедагувати

Австрійський періодРедагувати

Фердинанд (у західній літературі Ferdinand von Sachsen-Coburg-Gotha) народився в палаці Кобург, у місті Відень. Син австрійського генерала, принца Августа фон Саксен-Кобург-Гота (1818—1881) і французької принцеси Клементини Бурбон-Орлеанської (1817—1907), доньки останнього французького короля Луї-Філіпа.

Закінчив кадетське училище, після якого отримав чин лейтенанта 11-го полку Австрійських гусарів, а також старшого лейтенанта гонвед-гусарів Угорської королівської кінноти 1 листопада 1886 року. На думку болгарських біографів Фердинанда, саме угорський чин гарантував йому обрання на болгарський княжий трон.

Разом із братом Августом 1879 року мандрував Бразилією, де став пристрасним ботаніком та ентомологом.

 
Болгарська Медаль за заслуги, 1-ї емісії Фердинанда. Експонат Регіонального історичного музею — Враца

Події в БолгаріїРедагувати

У серпні 1886 року в Софії проросійські офіцери здійснили державний переворот і князь Болгарії Олександр Баттенберг був змушений залишити країну. Та невдовзі болгарські націоналісти завдали зустрічного удару, повернувши князя на престол. Але під тиском російського імператора Олександра III у вересні 1886 року Баттенберг остаточно зрікся престолу.

Повну фактичну владу отримав голова уряду Стефан Стамболов. Той тримався на відстані від імперської Росії, тож справа дійшла до розриву дипломатичних відносин. Це сприяло пронімецькій орієнтації безкняжої Болгарії. Стамболов сформував комісію, яка зайнялась пошуком нового монарха, однак більшість кандидатів із монарших родин відмовлялися від такої честі — зважаючи на позицію Петербурга.

На контакт із парламентською комісією пішла принцеса Клементина, донька французького короля Луї-Філіпа, яка жила у Відні. Вона прагнула аби її син Фердинанд став монархом, а її родина набула впливовості. Зрештою, болгарський парламент 7 липня 1887 року проголосував за кандидатуру Фердинанда, якого було обрано князем Болгарії.

Падіння СтамболоваРедагувати

У внутрішньополітичному житті Болгарії домінував в перші роки царювання Фердинанда лідер ліберальної партії Стефан Стамболов, чия зовнішня політика побачила помітне охолодження у відносинах з Росією, яку раніше бачили як захисника Болгарії. Падіння Стамболова у травні 1894 році і подальше вбивство у липні 1895 року проклало шлях для примирення Болгарії з Росією, здійсненому в лютому 1896 року з переходом князя Бориса від римського католицизму в Східне православне християнство. Тим не менш, цей крок став початком ворожості його католицьких австрійських родичів, особливо з боку його дядька, імператора Франца Йосифа I в Австрії.

Боснійська кризаРедагувати

 
Ілюстрація французького журналу на тему боснійської кризи 1908 року

Проголошення державної незалежностіРедагувати

 
Маніфест про незалежність
 
Проголошення незалежності Болгарії від Туреччини

22 вересня 1908 року Фердинанд у Великотирново оголосив про незалежність від Туреччини і оголосив себе царем Болгарії.

Балканські війниРедагувати

 
Маніфест про початок Першої балканської війни від 1912 року

У 1911 році провів через Велике народне зібрання скасування 17-ї статті Тирновської конституції, згідно якої укладення міжнародних договорів могло відбуватися виключно зі схвалення Зборів. Як і багато інших правителів до нього, Фердинанд бажав створити «нову Візантію», землі від моря до моря. Тому прапором був триколор із синього (Адріатичне море), чорного (Чорне море), білого (Егейське море).

У 1912 році Фердинанд об’єднав інші балканські країни в нападі на Османську імперію, щоб звільнити окуповані території. У 1912 році болгарська армія разом із сербською, грецькою і чорногорською напали на Туреччину. Перша балканська війна принесла великий успіх болгарській армії, яка вступила в Стамбул і змусила турків укласти мир в 1913 році, спричинивши велику популярність Фердинанда у всій Європі. Він бачив цю війну як новий хрестовий похід, оголосивши його «просто, великою і священною боротьбою Хреста проти півмісяця». Згідно Лондонського мирного договору у травні 1913 Болгарія отримала значні території, разом із частиною узбережжя Егейського моря.

Але після перемоги почався розбрат серед союзників. Всі хотіли отримати якомога більшу частину території. Фердинанд вирішив діяти першим. Наприкінці червня 1913 року він наказав атакувати сербські та грецькі війська в Македонії, почавши Другу Балканську війну. Болгарська операція не дала очікуваних результатів: Греція і Сербія перейшли в контрнаступ, за підтримки Османської імперії і Румунії. У липні Болгарії довелося капітулювати і відмовитися навіть від частини території, що належала їй до війни. У результаті Болгарія втратила: Південна Добруджа (що відійшла до Румунії), решту Македонії (поділеної Грецією і Сербією) і Східну Фракію, що відійшла до Туреччини. Фердинанд зберіг корону, тому що йому вдалося перекласти відповідальність за поразку на болгарський Генеральний штаб і зраду Румунії. Рік по тому він приєднався до країн Троїстого союзу, в першу чергу для помсти тих, хто переміг його в 1913 році.

Перша світова війнаРедагувати

Після початку світової війни Фердинанд займав нейтральну позицію, намагаючись виторгувати у протиборчих блоків найбільшу компенсацію за вступ Болгарії у війну. 9 вересня 1915 року підписав військову конвенцію, договір про союз і дружбу і угоду про допомогу фінансовими і матеріальними засобами з країнами Троїстого союзу. Після того як восени 1915 року визначився успіх Центральних держав, Фердинанд прийняв у жовтні 1915 року остаточне рішення на вступ Болгарії у війну на боці Німеччини. 21 жовтня 1915 року в Болгарії оголошена загальна мобілізація. Він за Конституцією був Верховним головнокомандувачем, проте вся повнота влади зосередилася в руках генералів. 14 жовтня болгарські війська атакували Сербію. Фердинанд фактично не втручався у справи керівництва збройними силами. 15 лютого 1916 року отримав звання фельдмаршала австро-угорської армії. У вересні 1918 року болгарські війська зазнали нищівної поразки від військ союзників на Салонікському фронті. Одночасно в країні почалося повстання. 29 вересня 1918 року було підписано перемир'я. По ньому болгарські війська негайно очищали захоплені території Греції та Сербії, армія повинна демобілізуватись (крім 3 Піхотної Дивізій і 4 Кавалерійського Полків), вся зброя і боєприпаси передавалися під контроль союзників, ряд населених пунктів був зайнятий військами Антанти, порти відкривалися для союзних судів. 3 жовтня 1918 року Фердинанд зрікся на користь сина Бориса, князя Тирновського і виїхав до Західної Угорщини (Бургенланд), потім до Кобурга (Баварія). Активною політичною діяльністю не займався і Болгарію не відвідував. Підтримував зв'язки з нацистами і намагався впливати на політику сина, виступаючи на їх підтримку. З 1941 до 1944 року поселився у Словаччині. помер у Кобурзі у 1948 році.

 
Маніфест царя про оголошення війни Сербії від 1 жовтня 1915 року

Наукові заслугиРедагувати

 
Фердинанд I, прибл. 1896-1912 (середній герб)

У перші роки князювання Фердинанд створив:

  • Болгарське економічне товариство (науковий журнал «Списание»);
  • Болгарське натуралістичне товариство (наукові видання «Годишник» та «Трудове»);
  • Болгарське археологічне товариство (наукове видання «Известия» та «Материали за история на София»);
  • Історичне товариство (наукове видання «Известия»).

Цар Фердинанд І також видав укази про створення низки наукових природничих установ, які діють досі:

  • Царський зоологічний парк;
  • Царський природознавчий музей;
  • Царський ботанічний сад;
  • Царська наукова бібліотека;
  • Царська ентомологічна станція;
  • Чорноморська біологічна станція з акваріумом (м. Варна);
  • Мережа державних дослідних рільничих господарств (у Софії, Русе, Садово, Плевені, Враці — разом 5 установ).

Царські наукові інститути розвивалися під прямим контролем Фердинанда. Для їх організації та становлення як наукових центрів Фердинанд залучав фахівців із-за кордону. Основне завдання, яке поставив перед ними — всебічне дослідження земель Болгарії в природознавчому відношенні. Цар Фердинанд не є фундатором, ані піонером у наукових починаннях болгар, але робив усе можливе для їх планомірного та правильного розвитку[1]. (болг.)

За заслуги перед Софійським університетом (сприяв відкриттю медичного факультету, а також розвитку міжгалузевих досліджень) одна з вулиць поруч із ним названа ім'ям Царя Фердинанда. Перейменована після приходу до влади комуністичних угруповань.

Відносини з УкраїноюРедагувати

Цар Фердинанд — один із прихильників порозуміння з Україною під час Першої світової війни, зокрема царська делегація від імені Болгарії підписала з делегацією УНР угоду про мир. Берестейський мир з Україною Фердинанд І Кобург цінував високо, і після приходу до влади Гетьмана Павла Скоропадського уряд Болгарії мав добрі стосунки із Києвом. Зречення болгарського престолу Фердинанда відбулося одночасно з падінням гетьманської влади в Україні.

Українська політика Фердинанда І Кобурга сприяла лояльному ставленню до еміграції українців до Болгарії за часів його наступника — царя Бориса ІІІ.

Відносини зі СловаччиноюРедагувати

Як цар Болгарії, мав винятковий респект до словацької справи, яка за часів Австро-Угорщини з політичної точки зору виглядала безнадійно. Володів замком на території Словаччини та проводив ентомологічні дослідження на її території[2].

Після зречення престолу 1918 року переїхав до Словаччини, яка перебувала у складі Чехословаччини, а згодом цілком прийняв ідею самостійної Словаччини, проголошеної 1939 року. Залишив країну 1944 року під загрозою окупації країни СРСР.

Останні дніРедагувати

Помер у поважному віці в місті Кобург (Баварія) 1948 року. Пережив смерть двох синів та кінець царської династії Болгарії. Перед смертю, у напівсвідомості, питав свого ад'ютанта генерала Ганчева: «Кога заминаваме за България?»

Остання воля царя Фердинанда — бути похованим у Болгарії. Тому поховання в католицькому храмі святої Августини в Кобурзі досі вважається тимчасовим. За 20 років нової, демократичної влади Болгарії, яка стала членом Євросоюзу, ніхто не взяв на себе ризик оголосити про перепоховання Фердинанда.

РодинаРедагувати

 
Із першою дружиною Марією-Луїзою Бурбон-Пармською
 
Із другою дружиною Елеонорою фон Ройсс-Кестріц

Існує поширена думка, що Фердинанд був бісексуальної орієнтації протягом усього життя. Але з точки зору оточення царя, він цілеспрямовано упадав за жінками, власне тричі був одружений. Чутки про сексуальні збочення були стимульовані болгарською комуністичною пропагандою, яка акцентовано ненавиділа монарха і витратила десятки років на його дискредитацію.

 
Разом із родиною у 1912 році

Офіційно одружений двічі. Перший шлюб (1893) з італійською принцесою Марією-Луїзою Бурбон-Пармською. Від неї мав чотирьох дітей:

Княгиня Марія-Луїза померла внаслідок ускладнення після народження Надії.

Другий шлюб (1908) — з німецькою принцесою Елеонорою фон Ройсс-Кестріц (1860—1917), від якої дітей не мав.

1947 року Фердинанд отримав дозвіл від католицького єпископа на третє вінчання — з Елізабет Брезек (дочкою наглядача його словацького палацу «Св. Антон»).

ДжерелаРедагувати

  • Josef Knodt: «Ferdinand der Bulgare». Bielefeld, 1947 (нім.);
  • Йоахим фон Кьонигсльов: «Фердинанд Български». София 1998. Видавництво «Гал-Ико» (болг.).

ПосиланняРедагувати

  1. Доцент Жоро Цветков. «Освітня та культурна справа в Болгарії під керівництвом князя і царя Фердинанда І». Стаття в ювілейному збірнику «Модернизацията на нова България и цар Фердинанд І», Софія, 2011.
  2. Po stopách Ferdinanda Coburga (слов.). Архів оригіналу за 21 листопада 2011. Процитовано 1 серпня 2011.