Павло́ Матві́йович Усе́нко (10 (23) січня 1902, Кобеляцький повіт, Полтавська губернія, Російська імперія — 4 серпня 1975(1975-08-04)[1], Київ, Українська РСР, СРСР) — український поет, журналіст. Фундатор літературної організації «Молодняк».

Усенко Павло Матвійович
Народився 10 (23) січня 1902
Кобеляцький повіт, Полтавська губернія, Російська імперія
Помер 4 серпня 1975(1975-08-04)[1] (73 роки)
Київ, Українська РСР, СРСР
Поховання Байкове кладовище
Країна Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Діяльність поет, журналіст, військовий кореспондент
Мова творів українська
Партія КПРС
Нагороди
Орден Леніна — 1972Орден Вітчизняної війни II ступеня — 1944Орден Вітчизняної війни II ступеня — 1945Орден Трудового Червоного Прапора — 1960
Орден Червоної Зірки  — 1943
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За оборону Сталінграда»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Медаль «20 років перемоги у ВВВ» — 1965Медаль «30 років перемоги у ВВВ» — 1975
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Премії Премія ЛКСМУ імені Миколи Островського — 1967

Біографія

Народився 10 (23) січня 1902(19020123) року в селянській родині в селі Заочіпському Кобеляцького повіту, тепер зняте з обліку, територія Цибульківської сільської ради Царичанського райлону Дніпропетровської області. Після Жовтневого перевороту деякий час працював лектором-бібліотекарем у рідному Заочіпському, став членом сільського революційного комітету, потім — інструктором у відділі народної освіти в Кобеляках.

З 1923 року працював у Полтаві в губернському комітеті комсомолу, де він не тільки виконував функції комсомольського чиновника, а й працював у редакції газети «Червоний юнак». Тут він став одним з організаторів місцевої філії Спілки письменників «Плуг». На початку 1924 року спільно з редакцією газети «Червоний юнак» він переїхав до Харкова. Член ВКП(б) з 1925 року.

У 1926 році організував літературну організацію «Молодняк». На першому всеукраїнському з'їзді пролетарських письменників, який відбувся на початку 1927 року, його обрали до секретаріату Всеукраїнської спілки пролетарських письменників. У 19291931 роках навчався в Харківському інституті червоної професури.

Брав участь в німецько-радянській війні. Всю війну пройшов військовим кореспондентом. Брав участь у обороні Києва, Харкова, Сталінграда, боях за Україну та Східну Європу.

 
Могила Павла Усенка

Жив у Києві. Помер 4 серпня 1975 року. Похований на Байковому цвинтарі (ділянка № 1).

Творчість

Друкуватися почав з 1922 року. Перша збірка типово комсомольської поезії «КСМ» (1925), як і низка наступних: «Поезії» (1932), «Лави ідуть КаеСеМові» (1933), «Лірика бою» (1934) тощо. За війни кілька збірок бойової тематики: «За Україну!» (1941), «Клянись!» (1942), «Весна», «З вогнищ боротьби» (1943); також низка повоєнних збірок у стилі соцреалізіму. «Твори», І—II (1963 і 1972).

Відзнаки

Нагороджений орденом Леніна, сімома іншими орденами, медалями. Лауреат Премії Ленінського комсомолу України імені Миколи Островського за 1967 рік.

Сім'я

Син — Віктор Павлович Усенко (нар. 1934), вчений-геолог[2]

Вшанування пам'яті

 
Меморіальна дошка

У 1978 році у Києві, на будинку письменників Роліті по вулиці Леніна (тепер Богдана Хмельницького), 68, де мешкав поет у 19351975 роках, йому встановлено бронзову пам'ятну дошку (скульптор Н. М. Дерегус, архітектор В. М. Яценко)[3]. На честь Павла Усенка в 1976 році названо вулицю у Дніпровському районі Києва.

ЦК ЛКСМУ і видавництво «Молодь» в 1976 році встановило премію імені Павла Усенка за найкращі художні твори на комсомольську тематику.

Примітки

Література

Посилання