Перегляд вихідного коду сторінки Українські січові стрільці

{{не плутати|Січові Стрільці}}
{{Otheruses|УСС (значення)}}
{{Картка військового підрозділу
| назва                      = Українські січові стрільці
| місцева_назва              = Український добровольчий легіон
| зображення                 = USS kokarda.svg
| розмір_зображення          = 300пкс
| альт                       = 
| підпис                     = Кокарда підрозділу
| дати                       = [[1914]]—[[1918]]
| країни                     = [[Австро-Угорщина]], [[ЗУНР]]
| належність                 = [[Україна]]
| вид                        = 
| тип                        = легіон
| роль                       = 
| спеціалізація              = 
| розмір                     = 7 тис. осіб
| командна_структура         = 
| гарнізон                   = 
| гарнізон_назва             = 
| прізвисько                 = 
| заступник                  = 
| гасло                      = 
| штандарт                   = червоний<!-- або | кольори = -->
| штандарт_назва             = <!-- або | кольори_назва = -->
| марш                       = [[Ой у лузі червона калина|«Червона калина»]]
| талісман                   = 
| річниці                    = 
| оснащення                  = 
| оснащення_назва            = 
| битви                      = [[Бої за гору Маківка|Маківка]], [[Лисоня#Історичні події|Лисоня]] та інші
| битви_назва                = Битви
| нагороди                   = 
| почесні_найменування       = 
| почесні_найменування_назва = 
| розпущено                  = 
| льотні_години              = 
| веб_сайт                   = 
<!-- Командувачі -->
| поточний_командувач        = 
| командувач1                = 
| командувач1_назва          = 
| командувач2                = 
| командувач2_назва          = 
| командувач3                = 
| командувач3_назва          = 
| командувач4                = 
| командувач4_назва          = 
| командувач5                = 
| визначні_командувачі       = 
<!-- Знаки розрізнення -->
| знак_розрізнення           = 
| знак_розрізнення_назва     = 
| знак_розрізнення2          = 
| знак_розрізнення2_назва    = 
| знак_розрізнення3          = 
| знак_розрізнення3_назва    = 
| знак_розрізнення4          = 
| знак_розрізнення4_назва    = 
| знак_розрізнення5          = 
| знак_розрізнення5_назва    = 
}}

{{Історія української армії}}

'''Украї́нські січові́ стрільці́ (УСС, усу́си)''', ''Український добровольчий легіон''&nbsp;— [[українці|українське]] національне [[військове формування]] в складі [[Збройні сили Австро-Угорщини|австро-угорської армії]], сформоване з добровольців, які відгукнулися на заклик [[Головна українська рада|Головної Української Ради]] [[6 серпня]] [[1914]] і стояли під проводом [[Бойова управа українських січових стрільців|УБУ]].

УСС були першими українськими частинами [[Австро-Угорщина|Австро-Угорщини]], відібраними за національною ознакою, вплинули на створення військового словництва, термінології, фольклору, пісні й музики (оркестра УСС), для устійнення форми українського однострою ([[мазепинка]]).

== Історія ==

=== Передісторія ===
[[Файл:Українська Бойова Управа, 1914. 31 березня 1915 р. Відень.PNG|міні|ліворуч|300пкс|[[Бойова управа українських січових стрільців|Бойова управа]]. 31 березня 1915&nbsp;р. Відень. Сидять (зліва направо): доктори [[Старосольський Володимир Якимович|В. Старосольський]], [[Кормош Теофіл|Т. Кормош]], [[Трильовський Кирило Йосифович|К. Трильовський]] (голова), [[Томашівський Степан Теодорович|С. Томашівський]], [[Катамай Дмитро Теодорович|Д. Катамай]] (писар). Стоять: І. Боревський (скарбник), [[Темницький Володимир Миколайович|В. Темницький]], доктор [[Цегельський Лонгин Михайлович|Л. Цегельський]] (заступ. голови).]]
[[Файл:Ukrainian-legion-stab.jpg|thumb|праворуч|270 px|[[Сотник]] Українського легіону січових стрільців Ю.&nbsp;Бузиновський із солдатами його сотні]]
{{External media||align=right
||video1=[https://www.youtube.com/watch?v=6Eg-SHhwX4I Украї́нські січові́ стрільці́  ({{lang-en|Legion of Ukrainian Sich Riflemen}})], опубліковано 3 грудня 2012 року.
}}
Зібрані з ініціативи українських діячів [[Галичина|Галичини]] [[18 березня]] [[1913]]&nbsp;р. збори проголосили створення українського військового товариства «Січові стрільці». Головним отаманом «Січових стрільців» було обрано [[доктор наук|доктора]] [[Володимир Старосольський|Володимира Старосольського]], його заступником&nbsp;— [[осавул]]ом&nbsp;— [[Дмитро Катамай|Дмитра Катамая]].

У перші місяці після зборів стрілецькі товариства швидко поширилися по усій Галичині. Найперше вони утворилися у [[Борислав]]і (керівники&nbsp;— [[Клим Гутковський]], [[Левко Лепкий]], [[Пилип Левицький]]), [[Сокаль|Сокалі]] (керівники&nbsp;— [[Осип Демчук]], [[Осип Семенюк]]), [[Яворів|Яворові]] (керівник&nbsp;— [[Харамбура Роман|Роман Харамбура]]), [[Ясениця Сільна|Ясениці Сільній]] (керівник&nbsp;— [[Григорій Коссак]]). Активно працювали у новостворених товариствах [[Михайло Волошин]], [[Рудницький Степан Львович|Степан Рудницький]], [[Володимир Кучабський]], [[Вітовський Дмитро Дмитрович|Дмитро Вітовський]]. За короткий час було організовано стрілецькі [[чота|чоти]], [[сотня|сотні]], [[курінь|курені]], фахові офіцерські школи, близько 50 товариств «Січових стрільців».

Товариство «Січові стрільці» придбало 100 [[Карабін (зброя)|карабінів]] і проводило навчання в передмістях Львова. Генеральна старшина визначила пріоритетними такі статті витрат у січових осередках: придбання зброї ([[Фердинанд Манліхер|манліхерівський]] карабін з пристроєм до кімнатної стрільби та 2000 кімнатних набоїв), забезпечення інструкціями та підручниками з військової справи.

Керівництво стрілецькими товариствами в Галичині здійснював [[Кирило Трильовський]] через «Стрілецьку секцію» «Українського січового союзу», створену в квітні [[1913]]&nbsp;р. Приблизно в той же час утворено Стрілецькі товариства «[[Січ (товариство)|Січі]]» та «[[Товариство «Сокіл» (Україна)|Соколу]]» проте їх військові відділи не об'єднались під спільним штабом й не виробили загальної концепції розвитку. Між ними пішли сварки та дрібні інтриги<ref>«Корпус Січових Стрільців 1917—1967» Чикаго, 1969 663 ст. (ст.10)</ref>.

Американський історик [[Джон Армстронг]], аналізуючи проблеми українського націоналізму, зазначав, що ідея українських національних військових формувань зародилася у галицьких «Січах», згодом розвинулася в «Січових стрільцях» і закріпилася у військових формуваннях середини XX&nbsp;ст{{Джерело}}. Однією із причин цього було те, що Росія хотіла знищити останнє, сильне гніздо українського національного руху в Галичині, що загрожувало її великодержавним, імперіалістичним планам і цілості російської імперії.

Київський орган російських націоналістів «Кієвлянін» писав в листопаді 1911&nbsp;р.:<ref>[http://halychyna.ca/USSTOC/USStextRev1.pdf УСС: 1914—1974, С. 12-13 ]</ref>
{{text|«Український рух є для Росії більш небезпечний, ніж усі інші національні рухи, взяті разом… Мазепинське питання б'є Росію в саму основу їі великодержавности. Мазепинський рух намагається зруйнувати національну, культурну, політичну єдність русского народу, намагається зруйнувати великодержавність Росії. От де наша найбільша небезпека. Мазепинський рух росте. Мазепинство з своєї галицької бази розлазиться по цілій південній Росії. В Галичині готується небезпечний антирусский осередок, полум'я якого може перекинутись по всій Малоросії…»}}

Свідченням великої ролі «Стрілецьких Січей» у військовопідготовчому вихованні західноукраїнської молоді та її залучення до стрілецької справи є факт наявності серед січових стрільців вихованців організації: [[Вітовський Дмитро Дмитрович (батько)|Д. Вітовського]], [[Роман Дашкевич|Романа Дашкевича]], І. Чупрея, [[Галущинський Михайло Миколайович|Михайла Галущинського]], О. Демчука, О. Семенюка, Миколи Угрина-Безгрішного, [[Левко Лепкий|Левка Лепкого]], [[Олена Степанів|Олени Степанів]], [[Ольга Басараб|Ольги Басараб-Левицької]], М. Бачинського, [[Дмитерко Ганна|Ганни Дмитерко]], П. Михайлишин.

У результаті переговорів між представниками міжпартійного комітету і «Січових стрільців» у травні [[1913]]&nbsp;р. було досягнуто згоди про приєднання львівського академічного стрілецького гуртка до стрільців В. Старосольського на умовах автономії. З цією метою заступником головного отамана&nbsp;— осавулом обрано [[Чмола Іван|Івана Чмолу]].

Однак [[Академічний гурток]] не дотримувався умов договору і не визнав верховенства над собою «Стрілецької секції». Тому на пропозицію К. Трильовського «Повітова Січ» [[25 січня]] [[1914]]&nbsp;р. подала на затвердження до галицького намісництва новий статут «Січових стрільців». Після його затвердження на теренах Східної Галичини постала ще одна українська військова організація&nbsp;— «Січові стрільці ІІ». Очолив це стрілецьке товариство, до якого, крім студентів, входили й міщани і селяни, Р.&nbsp;Дашкевич. [[Жіноча чота УСС|Жіночу чоту]] в складі 33 січовичок очолила [[Олена Степанів]].

«Січові стрільці ІІ» у передвоєнні місяці користувалися серед українського галицького населення більшою популярністю, ніж «Січові стрільці І». До їх складу лише у Львові ввійшло 277 членів поділених на 8 чот. Вони були краще організовані і вишколені через використання в своїх заняттях зброї, проведення військових курсів та організацію військових маневрів в околицях Львова.

Для підготовки січовиків було організовано постійні курси теоретичного і практичного військового вишколу, якими керували старшини запасу австрійської армії М.&nbsp;Волошин та С.&nbsp;Рудницький. Основні заняття проводилися з польової та бойової служби, стрільби, технічних основ зброї. При курсах діяла термінологічна комісія, до складу якої входили Осип Квас, Богдан Гнатевич, В.&nbsp;Кучабський. Зусиллями комісії до війни було випущено 10 підручників з теорії військової підготовки.

Із зростанням міжнародного політичного напруження та загостренням протиріч між європейськими державами в лавах українського галицького молодіжного руху посилилася тенденція до об'єднавчих процесів у середовищі стрілецьких та інших військових товариств галицьких українців, а також до проведення спільних військових навчань та [[маневр]]ів.

У березні [[1914]]&nbsp;р. «Січові стрільці І» та «Січові стрільці ІІ» знову розпочали спільну роботу. Наслідком цього об'єднання стало поширення стрілецької ідеї в Східній Галичині, утворення нових стрілецьких осередків, випуск О.&nbsp;Семенюком та О.&nbsp;Демчуком «[[Правильник піхотинця|Правильника піхотинця]]» на основі австрійського підручника «Dienstreglement I».

Першими спільними заняттями стрілецьких галицьких товариств стали польові вправи, організовані «Повітовою Січею» у квітні [[1914]]&nbsp;р. з нагоди роковин 250-річчя смерті [[Іван Богун|Івана Богуна]]. Січові стрілецькі товариства та стрілецькі сокільські гнізда демонстрували свої військові вміння, злагодженість у строєних та маршових вправах, практичні навички у володінні зброєю.

Найбільшим і наймасовішим оглядом стрілецьких сокільсько-січових та пластових сил стало [[Шевченківський здвиг 1914|Шевченківське свято]], яке відбулося [[28 червня]] [[1914]]&nbsp;р. у [[Львів|Львові]]. Вперше відкрито виступило близько 500 стрільців в одностроях і частково озброєних гвинтівками Верндаля, [[Mannlicher M1895|Манліхера]], Кропачка. Своєрідний військовий марш-парад відкривали старшини українських стрільців, за ними&nbsp;— кінний відділ «Січових стрільців І», потім&nbsp;— чота «Січових стрільців І», дві чоти «Січових стрільців ІІ», дві чоти [[борислав]]ців та одна чота з Яворова. Тоді ж і відбувся перший привселюдний виступ «Січових стрільців» з [[Борислав]]а на чолі з К. Гутковським, які показали свій стройовий вишкіл на площі «Сокола-Батька».

Велике Шевченківське свято показало, що українське населення краю вже дозріло до переходу від декларативних заяв про самостійність та волю до реального втілення своїх замислів, а разом з тим засвідчило організаційну міць українського молодіжного руху Галичини, готовність західноукраїнської молоді до боротьби за незалежність своєї держави.

Таким чином, українські стрілецькі організації, які утворилися у передвоєнний період у Східній Галичині стали підтвердженням національних традицій та державотворчих устремлінь місцевого українського населення. Значна кількість українських юнаків та юначок вважали своїм безпосереднім обов'язком навчання військовій справі задля боротьби за незалежність свого народу<ref>http://nauka.zinet.info/3/demianiuk.php</ref>.

=== Формування ===
[[Файл:Українські_січові_стрільці_(Ukranian_Sich_Riflemen)_flag.jpg|thumb|250px|Прапор УСС]]
Кадри УСС вийшли з українських парамілітарних організацій Галичини, що діяли перед [[Перша світова війна|I СВ]] (т-ва «Українські Січові Стрільці», створеного [[Трильовський Кирило Йосифович|Кирилом Трильовським]] в березні 1913 у Львові при [[Український січовий союз|Українському Січовому Союзі]], 1914&nbsp;р.&nbsp;— вже 94 таких товариств у [[Галичина|Галичині]]), а також [[Січ (товариство)|«Січей»]], товариств [[Сокіл (товариство)|«Сокіл»]] і [[Пласт (організація)|Пласт]].

На заклик [[Головна українська рада|Головної Української Ради]] відгукнулося 28&nbsp;000 добровольців, але на збірку УСС у [[Стрий|Стрию]] наприкінці серпня&nbsp;— на початку вересня 1914 зійшлося тільки 10&nbsp;000, бо деякі повіти Галичини були вже захоплені російською армією. З них австрійська влада вибрала тільки 2 500 стрільців (на це вплинули й перешкоди з боку поляків), яких поділено на 10 сотень по 250 стрільців, що згодом вирушили на вистрій до Закарпаття. Січові стрільці дали клятву слугувати своєму народові. Під час клятви Австрійська Монархія вимагала щоб дали клятву їй, але Січові стрільці виправили більшу частину тексту, тим самим підтверджуючи свою вірність українському народові.

Легалізація добровільного рекрутингу популяризувала формування проте знівелювало його ідеологічний характер. Раніш до осередків відбирали лиш відповідно підготовлених, свідомо загартованих членів і перші товариства розвивали самостійну, національно-державницьку думку. Але з їх чисельним збільшенням до лав почав потрапляти найрізноманітніший елемент, і з часом й самі організатори, за невеликим винятком, самі не розуміли національно-політичного значення руху. Переважний загал думки більшості товариства не сягав далі австрофільськи-лояльних настроїв<ref>«Корпус Січових Стрільців 1917—1967» Чикаго, 1969 663 ст. (ст.11)</ref>.

За знамено, до жовтня 1917-го, слугував прапор підрозділу «Січі» з [[Ясениця-Сільна|Ясениці-Сільної]] із зображенням [[богдан Хмельницький|Богдана Хмельницького]]<ref>Грицьків Роман «Український визвольний рух (Збірник 9)» [[Центр досліджень визвольного руху|ЦДВР]] Л; 2007 320 с. (164 с.)</ref>.

=== Карпатський фронт ===
[[Файл:Штурмова бригада УСС.jpg|thumb|праворуч|400 px|Штурмова бригада УСС]]
По короткому [[Вишкіл УСС|вишколі]] на Закарпатті ([[Горонда]], [[Страбичове]]) сотні УСС вислано на фронт у Карпати. Їх зведено в два польових курені (команданти: сотники [[Михайло Волошин]] і [[Григорій Коссак]], отаман [[Степан Шухевич]]), з жовтня&nbsp;— в 3 самостійні групи. УСС підпорядковано командуванню корпусної групи генерала П. Гофмана; вони воювали в складі 129-ї і 130-ї бригад (їх командирами були українці: генерал С. Кобилянський і генерал [[Вітошинський-Доброволя Йосип-Михайло|Йосип-Михайло Вітошинський-Доброволя]]) і 55-ї піхотної дивізії генерала Фляйшмана.

Узимку 1914—1915 року сотні УСС у складі 130-ї бригади боронили карпатські переходи: їм припала тоді розвідча й охоронна служба. Зокрема брали участь у відбитті масованої атаки російських військ на горі Лисий що знаходиться між селами [[Воля (Старосамбірський район)|Воля]] і [[Звір (село)|Звір]]. Про цей бій було опубліковано статтю-інтерв'ю в українській газеті «Свобода» №&nbsp;57, 1915:<blockquote>''«За провідника взяли ми якогось газду; мав біля 30 літ. Ми не знали точного положення. Світла світити не вільно, мапу читати годі. З тим провідником вийшли ми о 3-й годині з Лужка і прийшли якраз добре на Лисий верх. Гора не поросла, на збочах поляни, дальше в діл смерековий ліс, село Звірна на полудневім сході, на північ Воля Кобилянська, і Воля Барилова. В тих двох селах були Москалі, що обсадили північну збіч Лисого верха. На полудне від тої гори було видно пасмо гір від сходу на захід… Поляг з наших Фірчук, поляг Чихут і Завалик. Крім них було ще кільканадцять ранених. Не було ран, аби не можна було вилічити, смерть не грозила жадному»''<ref>{{Cite web|url=http://starosambir.net.ua/5066/|title=Сторінки історії І світової війни: Спогади сотника українських січових стрільців про битву на Старосамбірщині

Дізнайтеся більше на: http://starosambir.net.ua/5066/|last=|first=|date=|website=|publisher=|language=|accessdate=}}</ref>''.''</blockquote>Першим командантом з ініціативи УБУ був отаман [[Теодор Рожанковський]] (6-18.08.1914), після нього поручник [[Михайло Галущинський]] (18.08.1914&nbsp;— 21.01.1915). Одночасно з ним командиром легіону УСС короткочасно було призначено австрійського полковника кінноти чеха '''Моліка'''<ref>Можливо Їндржіх Молік (''Jindřich Molík''), 1860 року народження [http://www.franko.lviv.ua/page/n52/05.pdf] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150924015601/http://www.franko.lviv.ua/page/n52/05.pdf |date=24 вересень 2015 }}</ref>, який пізніше ще деякий час відповідав за вишкіл стрільців<ref>Крип'якевич І., Гнатевич Б., Стефанів З. та ін. Історія українського війська (від княжих часів до 20-х років XX&nbsp;ст.).&nbsp;— Львів, 1992.&nbsp;— С.300.</ref>. У березні 1915 австрійська Начальна Команда підпорядкувала УСС командуванню корпусу генерала Гофмана, яке скасувало пост начальника команданта УСС та поділило легіон на два самостійні курені (команданти [[Григорій Коссак]] і сотник [[Сень Ґорук]], згодом [[Василь Дідушок]]) і резервову сотню.

Перший курінь УСС очолив підстаршина [[Вітовський Дмитро Дмитрович|Дмитро Вітовський]]. Видатними старшинами «усусів» були М.&nbsp;Баран, Г.&nbsp;Коссак, Я.&nbsp;Струхманчук, Т.&nbsp;Рожанковський. Спочатку лікарем був [[Рихло Іван|Іван Рихло]]. Під час боїв у Карпатах лікарем першого куреня УСС працював чех ''[[Отакар Кралік]]'' (''Otakar Králík'')<ref>Думін Осип. Історія Легіону Українських Січових Стрільців 1914—1918.&nbsp;— Львів, 1936.&nbsp;— С. 285.</ref>. Незабаром легіон УСС було перетворено на полк, а при ньому створено кіш&nbsp;— запасну частину, що займалася набором новобранців. 10 червня (28 травня) 1915 в [[Медуха (село)|с. Медуха]] Галицького повіту, перебуваючи пораненим у російському полоні, помер [[Мелень Теофіл|Теофіл Мелень]] (1879&nbsp;р. н.), член УСДП, редактор партійного органу «Воля», від початку війни&nbsp;— член Головної Української Ради від УСДП та один з організаторів Українських січових стрільців як член її «Бойової управи», рядовий австро-угорської армії, воєнний кореспондент і публіцист.

Австрійське командування не поспішало кидати «усусів» до бою, не маючи впевненості щодо їхньої лояльності. Уперше бійці УСС взяли участь в оборонних боях із [[Кубанське козацьке військо|кубанськими козаками]] російської армії на Борецькому й [[Ужоцький перевал|Ужоцькому перевалах]]. Після цих битв відбулося доукомплектування УСС українськими селянами із закарпатських сіл. Австрійське командування завжди скеровувало «усусів» на найважчі завдання. У 1915—1917&nbsp;рр. «усуси» виявили героїзм у битвах із частинами російської армії на [[Маківка (гора)|горі Маківка]] в [[Карпати|Карпатах]], під [[Галич]]ем, [[Бережани|Бережанами]] і під час [[Брусиловський прорив|Брусиловського прориву]], поблизу містечка [[Козова]], а також біля гори Гаімаки, де четвертий курінь відбив атаку 5-того кінного ескадрону.

Найбільших втрат «усуси» зазнали в битвах за гори Маківка і [[Лисоня]]. Запеклі бої точилися в Подільських степах. Після низки поразок і репресій стрільців було переведено в тил, і лише взимку 1917&nbsp;р. вони повернулися на фронт. Наприкінці 1917&nbsp;— на початку 1918&nbsp;р. в Києві було створено курінь УСС на чолі з [[Коновалець Євген Михайлович|Євгеном Коновальцем]], що став найбоєздатнішою частиною українських військ у 1918&nbsp;р.

[[15 червня|15]]—[[27 червня]] в битві під Гайвороним вони втратили маже 200 солдатів від умілих атак артилерії ворога.

Створення УСС стало першою спробою організувати українську національну армію, яка могла б захищати інтереси українців і визволити їх від іноземного панування.

Перша світова війна перетворила українські землі на об'єкт загарбання і театр воєнних дій, а українців&nbsp;— на учасників братовбивчого протистояння. Два військово-політичні блоки вели кровопролитну війну за українські землі без урахування національних інтересів народу. Серед учасників національного руху в [[Галичина|Галичині]] й [[Наддніпрянська Україна|Наддніпрянській Україні]] не було єдності в питаннях ставлення до війни та майбутнього України: яку позицію варто зайняти у війні й до чого закликати український народ. Але розкол українського національного руху не знищив ідеї створення самостійної української держави. 

=== Просування на схід ===
{{double image|right|Бій січових стрільців аверс.jpg|120|Бій січових стрільців реверс.jpg|120|[[100-річчя боїв легіону Українських січових стрільців на горі Лисоня (монета)|Ювілейна монета НБУ номіналом 5 грн., присвячена боям січових стрільців на горі Лисоня]]}}
Першим успіхом легіону УСС була [[Бої за гору Маківку|перемога на горі Маківці]] [[29 квітня]]&nbsp;— [[3 травня]] [[1915]]. Далі він визначався в боях під [[Болехів|Болеховом]], [[Взяття Галича|Галичем]], [[Завадів|Завадовом]] і [[Семиківська битва|Семиківцями]].

З літа 1915 УСС окопалися над р. [[Стрипа|Стрипою]]; там, у Соснові і на Веселій, перебували до серпня 1916. 9—21 серпня 1915 відповідно до розпоряджень австро-угорської військової команди та корпусної команди було утворено 1-й полк Українських січових стрільців як самостійне військове з'єднання у складі двох куренів (батальйонів) під командуванням полковника (команданта) Григорія Коссака, з листопада 1916&nbsp;— підполковника [[Антін Варивода|Антона Вариводи]], у серпні 1916 легіон переведено під [[Бережани]], де він окопався на горбі [[Лисоня]]. У серпневих, а також вересневих [[Бої за гору Лисоня|боях за Лисоню]] полк УСС втратив з 44 старшин&nbsp;— 28 і близько 1000 рядових убитими, пораненими і полоненими і на [[30 вересня]] [[1916]] нараховував ледве 9 старшин і 444 стрільців, однак зупинив московський наступ, завдавши російським військам важких втрат. Тоді його переформовано на курінь і командування над ним перебрав полковник [[Франц Кікаль]] (17.03.&nbsp;— 01.07.1917). На фронті під [[Кирлибаба|Кирлибабою]] була відокремлена [[Гуцульська сотня УСС]] під командуванням [[поручник]]а [[Омелян Левицький|Омеляна Левицького]].

=== Офензива Керенського або [[П'ята Галицька битва (1917) ]] ===

Удруге відчутних втрат легіон УСС зазнав на початку липня 1917 в бою під Конюхами, під час т.&nbsp;зв. офензиви Керенського, коли в полон потрапив майже весь Легіон УСС. Від полону врятувалося близько 400 старшин і стрільців. З них, з Гуцульської сотні і доповнень з Коша УСС сформовано новий курінь УСС, який здійснив похід до р. [[Збруч]]а, а в лютому 1918 вирушив у похід на Україну з австрійською окупаційною владою, був розташований на [[Херсонщина|Херсонщині]] і приділений окупаційною владою до групи архікнязя [[Габсбурґ Вільгельм|Вільгельма Габсбурґа]] (полковника Василя Вишиваного). Куренем командував до Збруча [[Дмитро Кренжаловський]], після нього отаман [[Мирон Тарнавський]] (жовтень 1917&nbsp;— 08.01.1918) і сотник [[Осип Микитка]] (08.01.&nbsp;— жовтень 1918) (до [[Листопадовий чин|Листопадового чину]]).

=== Подальша доля УСС ===

5 вересня 1918 року на сторінках газети «Народня воля» опубліковано звернення Головної Ради галицьких, буковинських та угорських українців в Києві, яка зважаючи на загрозу Українській Державі зовні та отримавши згоду уряду, ухвалила організувати знову січових стрільців і закликала всіх українців вступити до їх лав. [http://www.history.org.ua/?hrono&inyear=1918]

На початку жовтня 1918 формацію УСС переведено з [[Херсонська губернія|Херсонської губернії]] у [[Герцогство Буковина]]. Під час українсько-польських боїв за Львів Легіон УСС прибув до Львова щойно [[3 листопада]] і вже не зміг змінити бойової ситуації в місті.

Далі Легіон УСС входив до складу групи «Схід» [[УГА]] і в січні 1919 був переформований на 1 бригаду УСС в складі одного, пізніше двох полків піхоти УСС, кінної сотні УСС, гарматного полку УСС і допомогових відділів. Командантом 1 бригади УСС був отаман [[Осип Букшований]].

Поповнені українцями з російської армії, УСС сформували в [[Київ|Києві]] у листопаді 1917 [[Галицько-Буковинський курінь Січових Стрільців]] (СС), який згодом розгорнувся в полк СС, а далі в корпус і групу СС, що були однією з найкращих формацій української армії.

== Устрій ==
[[Файл:Mazepinka.jpg|міні|180пкс|Вояк УСС у військовому строю]]
Про поповнення частин УСС дбала резервова сотня УСС (кіш УСС), до якої належали ще збірні станиці у [[Львів|Львові]], [[Станислав]]ові, [[Сигіт|Сиготі]], [[Відень|Відні]] і Бойова Управа УСС у Відні. Кіш УСС організував три комісаріати УСС на [[Волинь|Волині]], які керували освітньо-виховною справою й організували українське шкільництво та [[Пресова кватира УСС|Пресову Кватиру УСС]], що мала свої відділи в полку Коші й Вишколі УСС.

== Вишкіл ==

[[Вишкіл УСС]] належав спершу до Коша УСС, з листопада 1915 став окремою формацією, якою командував [[Мирон Тарнавський]], згодом полковник [[Костянтин Слюсарчук]], отаман [[Григорій Коссак]] і врешті сотник [[Северин Краснопера]]. 1916 вишкіл УСС підпорядковано вишкільній групі німецької Південної армії (командувач принц [[Оскар Гогенцоллерн]]); майже 7000 старшин і бійців УСС отримало бойовий вишкіл від німецьких інструкторів, завдяки чому в майбутньому частини УСС були найкраще вишколеними частинами УГА.

== Ступені (ранги) й однострій ==
Українські січові стрільці мали такі ж знаки розрізнення як і інші підрозділи цісарського війська. Звання хоч і мали українську назву, але були порівняні до австро-угорських. Знаки розрізнення були на петлицях (для УСС синього кольору) у вигляді шестипроменевих зірочок та галунів (широкого для булавної старшини, вузького для хорунжого та підхорунжого). У [[1915]] році був виданий указ щодо використання добровольцями чотирьохпроменевих зірочок за знаки розрізнення, замість шестипроменевих, також змінювалося їх розташування на петлицях. Але це нововведення не набуло широкого розповсюдження. Наприкінці [[1916]] року в Австро-Угорській імперії була введена нова форма, для якої не передбачалися кольорові петлиці. Знаки розрізнення кріпилися на комірі мундиру, за ними нашивалися вертикальні кольорові стрічки (для українського легіону це були жовта й блакитна стрічки).

==== Старшини ====
{| style="border:1px solid #8888aa; background-color:#f7f8ff; padding:5px; font-size:100%; margin: 0px 12px 12px 0px;width:100%"
|- bgcolor="#cccccc"
!Розряди||colspan=3|Полкова старшина||colspan=4|Сотенна старшина
|- align="center"
| Петлиця
| [[Файл:Oberst USS.jpg|50px]]
| [[Файл:Oberstieutenant USS.jpg|50px]]
| [[Файл:Major USS.jpg|50px]]
| [[Файл:Hauptmann USS.jpg|50px]]
| [[Файл:Oberleutenant USS.jpg|50px]]
| [[Файл:Leutenant USS.jpg|50px]]
| [[Файл:Fahnrich USS.jpg|50px]]
|- align="center"
|Військове звання||''[[Полковник]]''||''[[Підполковник]]''||''[[Отаман]]''||''[[Сотник]]''||''[[Поручник]]''||''[[Підпоручник]]''||''[[Хорунжий]]''
|- align="center" rowspan=2
|Загальновійськова відповідність|| [[Оберст]]||[[Оберст-лейтенант]]||[[Майор]]||[[Гауптман]]||[[Обер-лейтенант]]||[[Лейтенант]]||[[Фенрих]]
|- align="center" rowspan=2
|Сучасна відповідність|| [[Полковник]]||[[Підполковник]]||[[Майор]]||[[Капітан]]||[[Старший лейтенант]]||[[Лейтенант]]||[[Молодший лейтенант]]
|}

==== Рядовики і підстаршини ====
{| style="border:1px solid #8888aa; background-color:#f7f8ff; padding:5px; font-size:100%; margin: 0px 12px 12px 0px;width:100%"
|- bgcolor="#cccccc"
!Розряди||colspan=3|Підстаршини||colspan=2|Рядовики
|- align="center"
| Петлиця
| [[Файл:Feldwebel USS.jpg|50px]]
| [[Файл:Zugsfuhrer USS.jpg|50px]]
| [[Файл:Korporal USS.jpg|50px]]
| [[Файл:Gefreiter USS.jpg|50px]]
| [[Файл: Gorget patches USS.jpg|50px]]
|- align="center"
|Військове звання||''[[Підхорунжий]]''||''[[Десятник]]''||''[[Вістун]]''||''[[Старший стрілець]]''||''[[Стрілець]]''
|- align="center" rowspan=2
| Загальновійськова відповідність||[[Фельдфебель]]||[[Цугфюрер]]||[[Капрал]]||[[Старший стрілець]]||[[Стрілець]]
|- align="center" rowspan=2
|Сучасна відповідність||[[Старшина]]||[[Старший сержант]]||[[Молодший сержант]]||[[Старший солдат]]||[[Солдат]]
|}

== Нагороди УСС ==
* [[Хрест Легіону Українських Січових Стрільців]] або Гуцульський Хрест
* [[Галицький Хрест]], відзнака Української Галицької Армії
* [[Хрест Українських Січових Стрільців]] або Мазепинський Хрест
* [[Відзнака 50-ліття Легіону Українських Січових Стрільців]]
* [[Ювілейна відзнака корпусу Січових Стрільців (Київських)]]
* [[Український Комбатантський Хрест]]

== Найвідоміші січові стрільці ==
{{стовпці|4}}
* [[Андрух Іван Антонович|Іван Андрух]]
* [[Баран Михайло Лукич|Михайло Баран]]
* [[Басараб Ольга Михайлівна|Ольга Басараб]]
* [[Вільгельм Габсбург]]
* [[Гаврилко Михайло Омелянович|Михайло Гаврилко]]
* [[Михайло Галущинський]]
* [[Гірняк Никифор|Никифор Гірняк]]
* сотник [[Гладкий Гриць|Гриць Гладкий]]
* [[Клим Гутковський]]
* [[Сень Ґорук]]
* [[Роман Дашкевич]]
* [[Василь Дідушок]]
* [[Загаєвич Микола|Микола Загаєвич]]
* [[Дмитро Катамай]]
* [[Кікаль Франц|Франц Кікаль]]
* [[Коновалець Євген Михайлович|Євген Коновалець]]
* [[Григорій Коссак]]
* [[Северин Краснопера]]
* [[Василь Кучабський]]
* [[Купчинський Роман Григорович|Роман Купчинський]]
* [[Пилип Левицький]]
* [[Левицький Омелян|Омелян Левицький]]
* [[Левко Лепкий]]
* [[Михайло Матчак]]
* [[Мельник Андрій Атанасович|Андрій Мельник]]
* [[Опока Микола|Микола Опока]]
* [[Роґульський Іван|Іван Роґульський]]
* [[Теодор Рожанковський]]
* [[Костянтин Слюсарчук]]
* [[Старосольський Володимир|Володимир Старосольський]]
* [[Олена Степанів]]
* [[Роман Сушко]]
* [[Мирон Тарнавський]]
* [[Франко Петро Іванович|Петро Франко]]
* [[Федь Черник]]
* [[Ярослав Чиж]]
* [[Чмола Іван|Іван Чмола]]
* Гнат Юрчишин
* [[Степан Шухевич]]
</div>

== Див. також ==
* [[Січові Стрільці]]
* [[Кіш Українських Січових Стрільців]]
* [[Гуцульська сотня УСС]]
* [[Пресова кватира УСС]]

== Галерея ==
<gallery widths="180px" heights="280px">
Файл:Ukrainian Sich Riflemen Uniform.jpg|Сорочка з прототипу форми Українських січових стрільців у [[Військово-історичний музей (Відень)|Військово-історичному музеї Відня]].
Файл:Ukrainian Sich Riflemen Jacket.JPG|Жупан з прототипу форми Українських січових стрільців у [[Військово-історичний музей (Відень)|Військово-історичному музеї Відня]].
</gallery>

== Примітки ==
{{reflist}}

== Джерела ==
* ''Бойко О''. [http://www.history.org.ua/?encyclop&termin=Legіon_Ukr_Sіch_Strіltsіv Легіон Українських Січових Стрільців] // {{ЕІУ|6|96}}
* ''Вінцковський Т., Джумига Є., Мисечко А.'' Українські мілітарні формування в Одесі в добу Центральної Ради (березень 1917&nbsp;— квітень 1918).&nbsp;— Одеса&nbsp;: Фенікс, 2010.&nbsp;— 154 с.
* {{ЕУ}}
* ''Думін О.'' Історія Легіону УСС 1914—1918.&nbsp;— Л., 1936.
* ''Литвин М''. [http://esu.com.ua/search_articles.php?id=48124 Легіон українських січових стрільців ] // {{ЕСУ}}
* ''Ріпецький С.'' [http://exlibris.org.ua/uss/index.html Українське Січове Стрілецтво. Визвольна ідея і збройний чин.]&nbsp;— Нью-Йорк, 1956.
* [[:s:Українські Січові Стрільці 1914-1920|Українські Січові Стрільці 1914&nbsp;–1920. — Л., 1935; — 3 вид. — Монреаль, 1955.]]
* [http://zbruc.eu/node/33098 Мазепинскіе легіонеры. // Прикарпатская Русь, 23.02.1915]
* УСС у боях та міжчассі: Мистецька спадщина / Упоряд.: І.Завалій, О.Кіс-Федорук, Т.Лозинський, О.Романів-Тріска; Вступ. стат., каталог, біографії художників О.Кіс-Федорук.&nbsp;— Л.; К., 2007.&nbsp;— 192 с.: іл.

== Посилання ==
* {{УМЕ15|частина=Українські січові стрільці|сторінки=1958}}
{{wikisource|Українські Січові Стрільці 1914-1920}}
* [[Гірняк Никифор Йосифович|Отаман Незламний Граб]]. [[iarchive:AveCaesarMorituriTeSalutant|Полковник Василь Вишиваний (аудіокнига).]] Winnipeg. Canada. 1956.
* [https://web.archive.org/web/20090614232640/http://www.geocities.com/ua_ukraine/ukrayinarus095.html Відродження збройних сил України у XX&nbsp;ст. Визвольні змагання Українських Січових Стрільців.] Ukraїnarus`
* [http://ycc.milua.org/index.htm Український легіон 1914—1918]
* [http://pidruchniki.ws/istoriya/ukrayinski_sichovi_striltsi Українські січові стрільці.]
* [http://ah.milua.org/organization-of-the-units-of-the-austro-hungarian-army-1918 Организационная структура соединений и подразделений австро-венгерских вооруженных сил, 1918 г.]
* [http://www.history.org.ua/?hrono Інститут історії України]

{{Структура Українських Січових Стрільців (1914 - 1918)}}
{{Українські формування в ПСВ}}
{{Український рух в Австрійській імперії}}

[[Категорія:УСС| ]]
[[Категорія:1914 в Україні]]
[[Категорія:Україна в Першій світовій війні]]
[[Категорія:Серпень 1914]]