Відкрити головне меню

Український правопис 1993 року

Версія від 18:34, 22 травня 2019, створена Ivasykus (обговорення | внесок) (Створена сторінка: '''Український правопис 1993 року''' — перший правопис української мови, що був ухвале...)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)

Український правопис 1993 року — перший правопис української мови, що був ухвалений за часів незалежності України. Був чинний у 1993-2019 роках, протягом яких до нього неодноразово вносилися незначні зміни. Правопис втратив чинність 22 травня 2019 року, коли Кабінет Міністрів України ухвалив нову редакцію правопису, розроблену Українською національною комісією з питань правопису.

Зміст

Передумови створення

Під час I Міжнародного конгресу україністів (27.VIII — 3.IX 1991) було прийнято постанову про потребу вироблення єдиного сучасного правопису для українців, що проживають в Україні, так і в діаспорі, котрий мав би опиратися на весь історичний досвід української мови.

15 червня 1994 року уряд України затвердив склад Української національної комісії з питань правопису при Кабінеті Міністрів.[1] Початковою метою було підготування нової редакції правопису за 2 з половиною роки (до кінця 1996 року), але робота з підготовки оновлених правил значно затягнулася. Остаточно всі напрацьовані пропозиції було передано до Інституту української мови в середині січня 1999 року. Цей проект відомий під назвою «Проект правопису 1999 року» чи просто «Проєкт» (оскільки серед іншого пропонує відновити йотування перед голосними, як було до 1933 р.).

Деякі сучасні українські видавництва дещо відхилялися від окремих правил у написанні, наприклад, запозичених неологізмів та іноземних власних назв. Так, у багатьох географічних, історичних та художніх книгах вони використовують способи транслітерації (з мов, що використовують латинський алфавіт), без оглядки на правопис: «А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Га» (Київ) — у серії книг про Гаррі Поттера; «Астролябія» (Львів) — у серії творів Толкіна («Володар перстенів», «Гобіт», «Діти Гуріна» і «Сильмариліон»); «Літопис» (Львів); «Мапа» (Київ) та енциклопедія УСЕ видавництва «Ірина» (Київ), а також видавництво «Критика». Ці видання передають германські H і G у власних назвах як Г й Ґ . За чинним правописом «G і h звичайно передаються літерою г» (§ 87).

Структура правопису 1993 року

Наведено згідно з редакцією правопису від 2015 року[2].

I. Правопис основи слова

  • Літерні позначення звуків (§ 1–20)
  • Правопис префіксів (§ 21)
  • Правопис суфіксів (§ 22–24)
  • Правопис складних слів (§ 25–33)
  • Вживання великої літери (букви) (§ 34–40)
  • Правила переносу (§ 41–42)
  • Знак наголосу (§ 43)

II. Правопис закінчень відмінюваних слів

  • Іменник (§ 44–66)
  • Прикметник (§ 67–69)
  • Числівник (§ 70–72)
  • Займенник (§ 73–79)
  • Дієслово (§ 80–85)

III. Правопис слів іншомовного походження

  • Приголосні (§ 86–89)
  • Передача звука j та голосних (§ 90–91)
  • Групи приголосних з голосними (§ 92–99)
  • Відмінювання слів іншомовного походження (§ 100)

IV. Правопис власних назв (прізвищ)

  • Українські прізвища, відмінювання імен і прізвищ (§ 101–105)
  • Складні і складені особові імена та прізвища й похідні від них прикметники (§ 106–107)
  • Географічні назви (§ 108–114)

V. Найголовніші правила пунктуації (§ 115–125)

Відомі люди про правопис

Мовознавець, професор Олександра Сербенська вважає, що сучасний правопис має багато зросійщених норм.[3] Доктор Ірина Фаріон вважає, що станом на червень 2017 року «теперешній правопис — московський сарафан на українському тілі».[4]"

Письменник Юрій Винничук: «Весь світ вживає Атени, а ми — Афіни, як і росіяни… Загальна думка науковців та письменників зараз така: треба повернутися до правопису 1929 року, але модифікувати його відповідно до деяких змін у функціонуванні української мови. І позбутися нарешті кайданків колоніяльного правопису.»[5]

Див. також

Примітки

  1. Постанова № 402 від 15 червня 1994 року «Про підготовку і видання „Українського правопису“» в новій редакції — Кабінет Міністрів України.
  2. Чинний правопис. Архів оригіналу за 19 листопад 2016. Процитовано 19 листопад 2016. 
  3. наприклад, слова «міністр», «магістр», «Олександр» повинні знову, як у правописі 1928 року, писатись відповідно «міністер», «магістер», «Олександер», як і «Дністер» → Див.: Штифурко Т. «Володимир» чи «Владамір» Путін? Експрес. — 2016. — № 41 (8700) (2—9 черв.). — С. 2.
  4. Чому досі пишемо по-сталінському? // Слово Просвіти. — 2017. — № 23 (919) (8—14 червня). — С. 5. — (Суспільство).
  5. Винничук Ю. Гірка доля українського правопису // Zbruč. — 2018. — 31 липня.