Український правопис 1933 року

правопис української мови
Версія від 14:04, 26 березня 2021, створена Анатолій 2000 (обговорення | внесок) (виправив неенциклопедичний стиль, "нейтралізував" статтю)

Історія

Авторами правопису були Андрій Хвиля та Н. Каганович[уточнити]. А. Хвиля написав книжку «Викорінити, знищити коріння українського націоналізму на мовному фронті», Харків, 1933 р.[1], тираж 15.000 примірників[2].

А. Хвиля, голова новоствореної 1933 р. Правописної комісії при Народному Комісаріаті освіти:

«Правопис, ухвалений М. Скрипником 6 вересня 1928 р., скеровував розвиток української мови на польську, чеську буржуазну культуру. Це ставило бар'єр між українською та російською мовою, гальмувало вивчення грамоти широкими трудящими масами <…>. Комісія, створена при НКО, переглянула „Український правопис“ <…>. Основні виправлення стосувалися ліквідації всіх правил, що орієнтували українську мову на польську та чеську, перекручували сучасну українську мову <…>. Викинуто встановлені націоналістами мертві консервативні норми, що перекручують сучасну українську мову, живу мову практики трудящих мас України».

Комісія переробила й у 1933 р. видала нові правила. З абетки викинуто літеру ґ, змінено правопис іншомовних слів, внесено зміни в парадигми відмінюваних лексем. У правила внесено близько 126 поправок[джерело?]. Нові правописні правила опубліковано спочатку в журналі «Політехнічна освіта» (933, № 6)[джерело?], наприкінці 1933 р. вони вийшли окремою книжкою «Український правопис».

Особливості й порівняння зі старим правописом

  • Усунуто форми двоїни (дві книзі, три вербі, чотири хаті та ін.).
  • Скасовано вжиток знахідного відмінка в формах (бачу молодиці, веду хлопці, дивлюся на піонерки).
  • З паралельно вживаних форм бабів і баб, хатів і хат, губів і губ, статтів і статей залишено лише деякі.
  • З паралельних словотвірних варіантів становисько — становище, огнисько — огнище, гноїсько — гноїще надано перевагу утворенням з суфіксом -ище.
  • Паралельні форми давального й місцевого відмінків однини іменників другої відміни святові — святу, серцеві — серцю, сонцеві — сонцю, у русі — у рухові надано перевагу формам на -у(ю).
  • Чергування префіксів (прийменників) з — с перед глухими приголосними к, п, т, х було поширено на ф:
Правопис 1928 року Правопис 1933 року
зфалшувати сфальшувати
зфотографувати сфотографувати
  • Напис іншомовних слів бакханка, барбаризм за латинським зразком повернуто до східноукраїнських варіантів: вакханка, варваризм, також як і претенсія, іхтіосавр, бронтосавр (відповідно претензія, іхтіозавр, бронтозавр), радіюс, консиліюм, медіюм, Маріюпіль (відповідно радіус, консиліум, медіум, Маріуполь)[3].
  • Спрощено вжиток закінчень давального відмінка однини чоловічого роду (-ові, -еві/-єві). Згідно з попереднім правописом в іменниках чоловічого роду слід було вживати закінчень -ові, -еві/-єві, а вжиток закінчення -у/-ю обмежено. Подальші реформи спростили й узагальнили вжиток цих форм, надаючи перевагу закінченню -у/-ю.
  • Усталено тверде написання низки прикметників:
Правопис 1928 року Правопис 1933 року
західній західний
східній східний
трикутній трикутний
  • Закінчення в родовому відмінку однини для іменників жіночого роду зі двома приголосними на кінці основи було замінено на , що, на думку Шевельова, збігалося з історичним розвитком української мови[4]:
Правопис 1928 року Правопис 1933 року
до смерти до смерті
без совісти без совісті
без чести без честі
  • Узгоджено з етимологією написання голосних, що чергуються:
Правопис 1928 року Правопис 1933 року
випроваджати випроводжати
голодівка голодовка
манастир монастир
мариво марево
салітра селітра
соняшний сонячний
шаравари шаровари
  • У непрямих відмінках українські прізвища отримали інші закінчення:
Прізвище Правопис 1928 року Правопис 1933 року
Гончар до Гончаря до Гончара
Кравців до Кравцова до Кравціва
Мазурок до Мазурка до Мазурока
Швець до Шевця до Швеця
  • Упорядковано географічні назви. Відповідно до правопису 1928 року назви міст треба було передавати «на письмі в їх народно-історичній формі» (§ 81), а правопис 1933 року вимагає передавати так, «як прийнято їх державними органами» (§ 89):
Правопис 1928 року Правопис 1933 року
Басарабія Бесарабія
Берестя Брест
Білгород Бєлгород
Бердянське Бердянськ
Букарешт Бухарест
Єйське Єйськ
Дін Дон
Кахівка Каховка
Кремінчук Кременчук
Лубні Лубни
Луганське Луганськ
Мелітопіль Мелітополь
Маріюпіль Маріуполь
Мукачів Мукачеве
Прилука Прилуки
Рівне Ровно
Ромен Ромни
Ростів Ростов
Севастопіль Севастополь
Симферопіль Симферополь
Сальське Сальськ
Таганріг Таганрог
Тираспіль Тирасполь
Новозибків Новозибков
Озівське море Азовське море
Острогозьке Острогозьк
Пинське Пінск

Назви міст закінчуються на -ськ, -цьк (а не -ське, -цьке): Волочинське, Старобільське, Пинське, Зінов'ївське, Луцьке і т. ін.

Відмінювати стали такі назви як іменники: із Старобільська, під Волочинськом, а не як прикметники: із Старобільського, під Волочинським.

Прикметники, утворені від назв міст перемиський, радомиський, змінено на перемишльський, радомишльський.

  • Відповідне вживання: прийменник до у парах до школи, до Києва послідовно замінювано на прийменник у — у школу, у Київ[джерело?].
  • Зникли з ужитку в УРСР конструкції з неособовими дієприкметниками: випуск машин припинено, злочинця затримано; натомість запропоновано: випуск машин припинений, злочинець затриманий[джерело?].
  • Уточнено розділення прикметника дружній на: дружний та дружній. Те ж зі словом багатир/богатир: багатир (багатий) та богатир (витязь, лицар, герой).
  • Запровадження нової термінології в різних галузях знання:
Українська форма Російська форма Запропонована форма
Великий Віз Большая Медведица Велика Ведмедиця
городина овощи овочі
садовина фрукты фрукти
дієйменник инфинитив інфінітив
живе срібло ртуть ртуть
родзинки изюм ізюм
стоп сплав сплав
риска тире тире
  • Стандартизовано імена відповідно до східноукраїнської традиції:
Правопис 1928 року Правопис 1933 року
Агатангел Агафангел
Тадей Фадей і Тадей
Теодосій Феодосій
Олександер Олександр
  • Оскільки з алфавіту було вилучено літеру ґ, іншомовні власні назви подавали з г (§ 76):
Правопис 1928 року Правопис 1933 року
Ґете Гете
  • Лексику зі грецької мови з літерою θ (кирилична фіта) змінили за східноукраїнським зразком:
Правопис 1928 року Правопис 1933 року
анатема анафема
Атени Афіни
Методій Мефодій
Теофанія Феофанія
  • Звукосполучення ія в чужомовних словах, затверджене правописом 1928 року, замінено на поширене в тогочасній практиці іа[5]:
Правопис 1928 року Правопис 1933 року
варіянт варіант
комедіянт комедіант
Сіям Сіам
  • Німецький дифтонг еі, що звучить як ай, отримав традиційне написання ей:
Правопис 1928 року Правопис 1933 року
Айнштайн Ейнштейн
Гайне Гейне
капельмайстер капельмейстер
  • У запозичених словах з м'яким л стверджено східноукраїнську вимову л[6]:
Правопис 1928 року Правопис 1933 року
Ля-Манш Ла-Манш
лямпа лампа
пляц плац
  • Упорядковано правопис іншомовних слів:
Правопис 1928 року Правопис 1933 року
a. генеза генезис
б. Геллада Еллада
гієроґліф іерогліф
гістерія істерія
гураґан ураган
в. Арабія Аравія
Бакх Вакх
Теби Фіви
г. амнестія амністія
хемія хімія
ґ. метода метод
роля роль
спіраля спіраль
д. міністер міністр
Олександер Олександр
циліндер циліндр
е. евнух євнух
епархія єпархія
Еспанія Іспанія
є. ґолф гольф
мусулманин мусульманин
носталгія ностальгія
шелф шельф
ж. авдиторія аудиторія
авдієнція аудіенція (§ 82, С. 63)
клявза кляуза
з. (мій) вуаль чол.роду (моя) вуаль жін. роду
(мій) деталь чол.роду (моя) деталь жін. роду
(мій) емаль чол. роду (моя) емаль жін. роду
(мій) модель чол.роду (моя) модель жін. роду
і. евфорія ейфорія
невтральний нейтральний
неврологія нейрологія
ї. авул аул
богдохан богдихан
Букарешт Бухарест
вермічелі вермішель
данець; & данський датчанин; & датський
маштаб масштаб
моххамеданин магометанин
претенсія претензія
  • Унормовано наголоси:
Правопис 1928 року Правопис 1933 року
доне́змогу донезмо́ги
душни́й ду́шний
за́їзд заї́зд
о́сідок осі́док
по́душка поду́шка

Термінологія

Андрій Хвиля висував такі вимоги до партійних органів нагляду за термінологічною діяльністю:

  • припинити негайно видання всіх словників;
  • переглянути словники й усю термінологію;
  • провести уніфікацію технічної термінології з тією термінологією, що уживана на Україні;
  • переглянути кадри на мовному фронті й вигнати з цього фронту буржуазно-націоналістичні елементи;
  • переглянути правопис.
Правопис 1928 року Правопис 1933 року
гуртовий оптовий
досить достатньо
зазіхання посягання
обставати за /обстоювати/ що ратувати за що
закотистий (закотистий комір) відкладний (відкладний комір)

Текст

Хвиля, А., ред. (1933). Український правопис. Харків: Радянська школа.  (Альтернативне посилання: [1].)

Див. також

Примітки

  1. Хвиля А. Викорінити, знищити націоналістичне коріння на мовному фронті — Хронологія мовних подій в Україні: зовнішня історія української мови. web.archive.org. 2015-01-03. Процитовано 2021-03-26. 
  2. Огієнко І. Історія української літературної мови. — К., 2001. — (Перше видання — Вінніпег, 1949)
  3. Українська мова у ХХ сторіччі: історія лінгвоциду. Документи і матеріали. За ред. Л. Масенко.-К.: Києво-Могилянська академія, 2005—399с.
  4. Ю. Шевельов. Так нас навчали правильних проізношеній / Шевельов Ю. Мовознавство. — К., 2008. — Кн. 1. — С. 319—320.
  5. Поширений мовний огріх при вимові -ія- за новими правилами 1928 року відмічався в порадниках того часу: «…в словах іншомовного походження вимова іа, треба ж ія» Порада Й. Горецького цит. за: Жовтобрюх М. Нарис історії українського радянського мовознавства (1918—1941), К., 1991, С. 68.
  6. «З найдавнішого часу, як показують наші пам'ятки, ми не мали звички вимовляти чужі слова з ґ та з ль, але вимовляли їх по-своєму (цебто й по-грецькому): Платон, Іларіон, Лонгин, грек, Іспанія, Ірина (а не Плятон, Іляріон, Льонгін, ґрек, Еспанія, Ірена) й т. ін. Це так звана грецька система вимови чужих слів, і власне вона сильно защепилася в нашій мові за княжих часів, і позостається в народі панівною аж до часу теперішнього.» Огієнко Іван. Історія української літературної мови. К., 2001.

Джерела

Посилання