Редагування Український католицький університет

{{Картка:Університет
|назва              = Український католицький університет
|абревіатура        = УКУ
|емблема            = 
|зображення         = 
|підпис             = 
|оригінал           = 
|назва латиною      =  
|девіз              = 
|рік заснування     = [[1929]]
|дата заснування    = [[6 жовтня]]
|день університету  =
|рівень акредитації = 
|президент          = [[Ґудзяк Борис|Владика Борис Гудзяк]]
|ректор             = о. д-р [[Богдан Прах]]
|розташування       = {{Прапорець|UKR}} [[Львів]], [[Україна]]
|тип                = приватний
|бюджет             =
|студенти           =
|аспіранти          =
|доктори            =
|професори          =
|положення          =
|кольори            =
|приналежність      =
|сайт               = [http://ucu.edu.ua/ ucu.edu.ua]
|адреса             =
|примітки           =
}}

'''Український католицький університет'''&nbsp;— приватний науковий та навчальний богословський заклад у Львові.

Засновником сучасного УКУ є Фонд св. Климентія, водночас університет є спадкоємцем Греко-Католицької Богословської Академії, яку було засновано 1929 року з ініціативи та благословення Слуги Божого митрополита [[Андрей (Шептицький)|Андрея Шептицького]] на основі Духовної Семінарії.

Після закриття Академії [[1944]] року її місію та функції перейняв на себе [[Український Католицький Університет ім св. Климента]] в [[Рим]]і, організований та очолений у [[1963]] році Митрополитом [[Йосип (Сліпий)|Йосифом Сліпим]]. [[1994]] року діяльність згаданої Академії було відновлено під назвою «Львівська Богословська Академія» (ЛБА), а влітку 2002 року Академію було реорганізовано в Український католицький університет.

[[1998]] року тоді ще ЛБА здобула міжнародну акредитацію. Першим [[ректор]]ом відновленої ЛБА був [[Михайло (Димид)|о. Михайло Димид]]. У 2000 році його наступником став [[Ґудзяк Борис|о. Борис Ґудзяк]], якого у [[2002]] році рішенням Фонду св. Климентія було призначено на посаду першого [[ректор]]а УКУ. З 2013 року ректором є о. д-р Богдан Прах, владика Борис Ґудзяк&nbsp;— президентом.

== Передісторія ==

=== Передумови заснування ===
Протягом історії богословське навчання прибирало різні форми; наприклад, упродовж перших віків [[християнство|християнства]] його вираженням була усна традиція [[Літургія|Літургії]]. Аж у середньовіччі на Заході виникли школи й університети, де почало вивчатися [[богослов'я]] як [[наука]].

У відповідь на виклик протестантської [[Реформація|Реформації]] та католицької Контрреформації постали перші українські богословські навчальні заклади, зокрема в [[Острог|Острозі]] та [[Львів|Львові]], які суттєво вплинули на релігійно-культурне відродження України наприкінці [[XVI]]&nbsp;ст. Після [[Берестейська унія|Берестейської Унії]] в умовах церковного поділу та міжконфесійної конфронтації склалися різні умови для розвитку освіти та богослов'я в обидвох гілках Київської Церкви.

Для [[Київська митрополія (1620—1685)|Православної Церкви]] [[XVII століття]] цей поділ виявився надзвичайно плідним, зокрема завдяки реформам [[Петро Могила|Петра Могили]] та діяльності його дітища&nbsp;— [[Києво-Могилянська академія|Києво-Могилянської Академії]]. Богословський синтез між Сходом і Заходом, загальна відкритість до «вільних наук», готовність впроваджувати [[богослов'я]] в культуру, а культуру&nbsp;— в богослов'я, сприяли тому, що [[Академія]] стала інтелектуальним центром усього східного християнства.

Спроби [[Греко-католицька церква|Греко-католицької церкви]] розвинути власне шкільництво в цей період не увінчалися успіхом&nbsp;— і лише поодинокі духовні особи змогли навчатися в католицьких університетах та папських колегіях. За умов посттридентського уніформізму та постійної нестачі національних інтелектуальних сил виникла традиція покладатися на чужі навчальні та наукові установи, на чужі сили й уми, традиція, яка міцно та надовго вкоренилася в Церкві та плодами якої стали латинізація й культурна полонізація.

=== Австрійський період ===
Зміни відбулися щойно наприкінці [[XVIII століття]], коли за сприяння австрійської влади було засновано [[Барбареум|Греко-католицьку генеральну семінарію у Відні]] ([[1774]]), яку [[1783]] року було перенесено до Львова. Протягом півтора століття семінаристи навчалися на філософському й богословському факультетах [[Львівський університет|Львівського університету]], хоча і в цьому навчальному закладі не було змоги відродити й плекати традиції київського християнства.

У [[XX]] столітті організація богословської освіти Української греко-католицької церкви зазнала відчутних змін. Митрополит Андрей Шептицький вже у [[1905]]&nbsp;р. на сесії [[Австрійський парламент|Австрійського парламенту]] вимагав заснувати український університет. Лихоліття [[Перша світова війна|Першої світової війни]] і несприятливі політичні обставини того часу не дозволили швидко реалізувати цей намір.

Спонукою до активізації розбудови української вищої школи в [[Галичина|Галичині]] були дії [[Польська Республіка (1918—1939)|польських властей]]. Так у [[1918]]&nbsp;р. в руслі загальної політики [[Полонізація|полонізації]] у Львівському університеті було закрито українські кафедри, звільнено [[професор]]ів-[[українці]]в, посилився тиск церковної латинізації. [[Таємний український університет]], який став тимчасовим пристановищем для українських [[професор]]ів і [[студент]]ів, був насильно ліквідований [[1925]] року. У цьому контексті [[митрополит]] [[Андрей Шептицький]] виступив з ініціативою створення вищої богословської школи.

== Історія ==

=== Заснування (1929—1939) ===
[[6 жовтня]] [[1929]] року відбулося урочисте відкриття Греко-католицької богословської академії у Львові. Першим [[ректор]]ом призначено о. д-ра [[Йосиф Сліпий|Йосифа Сліпого]]. Об'єднавши довкола себе провідні кола західноукраїнської інтелігенції, Академія відразу ж стала центром богословських і філософських наук. На теренах тодішньої Польщі це був єдиний вищий український навчальний заклад. За 10 років існування Академія значно розрослась: відкрились нові факультети, кафедри, професорський склад збільшився до 40 осіб, розвинулась видавнича справа, сформувалася бібліотека. Наприкінці 1931 року в Академії було створено музей, який очолив д-р [[Драган Михайло|Михайло Драґан]]. Від самого заснування Богословська Академія намагалася впроваджувати східні перспективи, проводити інкультурацію богослов'я, хоча межі для подібних ініціатив у [[Католицька Церква|Католицькій Церкві]], включно аж до [[II Ватиканський Собор|II Ватиканського Собору]], були доволі вузькі.

=== Період Другої світової війни (1939—1944) ===
Після [[Радянська анексія західноукраїнських земель|приходу в Галичину]] [[СРСР|радянських]] військ у вересні [[1939]] року Академію було закрито, а студентів репресовано. Внаслідок німецького бомбардування [[15 вересня]] [[1939]] зруйновано академічну Церкву Святого Духа і бібліотеку. Під час німецької окупації в Академії, хоч і з невеликим професорським складом, відновилося навчання, а в [[1942]] році Апостольський престол навіть дозволив Академії створити аспірантуру. З 500 студентів, які навчалися у [[1941]]–[[1944]] роках, лише 60 отримали дипломи. Після повторної радянської окупації навесні [[1945]] року Богословську Академію було остаточно закрито. Значна кількість випускників та професорів Академії (у тому числі багатолітній ректор, а після смерті митрополита Андрея Глава УГКЦ Йосиф Сліпий) опинилися в [[сибір]]ському [[ГУЛАГ]]у або на еміграції.

Однак Церква вижила в катакомбах: таємно вели свою душпастирську працю [[єпископ]]и і [[священик]]и, діяли [[монастир]]і, підпільно вчилися [[семінарист]]и. Професорами і духовними наставниками в цій ситуації виступали переважно колишні [[викладач]]і й випускники Академії.

=== В еміграції (1944—1992) ===
Складною була ситуація з богословською освітою для [[греко-католик]]ів, які опинилися в еміграції. Через відсутність своїх шкіл вони знову змушені були «позичати» знання там, де обговорювалися сторонні проблеми. У [[1963]] році після 18 років ув'язнень і таборів до [[Рим]]у приїхав глава УГКЦ Йосиф Сліпий. Один із перших його декретів стосувався заснування Українського католицького університету; трохи згодом Патріарх заснував Колегію Святої Софії. Студенти УКУ та Колегії Св. Софії під духовною опікою [[Патріарх]]а Йосифа думали про те, що [[Церква]] потребує свого [[богослов'я]], свого підходу до богословіствування, потребує мати свою науково-навчальну інституцію. Вже у 70—80-х роках українські семінаристи, що навчалися в [[Рим]]і, замислювалися над перспективою створення українського католицького богословського факультету, розробляли відповідні навчальні програми, які б відповідали потребам нашої Церкви. Згодом завдяки їхнім зусиллям почалося відновлення Львівської богословської академії.

=== Відновлення та реорганізація ===
У [[1992]] році з благословення Глави УГКЦ Верховного Архиєпископа Мирослава Івана Кардинала Любачівського було створено комісію у справі відновлення Богословської Академії. У [[1994]] році Львівський Синод [[єпископ]]ів проголосував за відновлення ЛБА. У вересні того ж року Академію було офіційно відкрито. Після відкриття Академії у [[1994]] році, прийому студентів та перших двох років навчання керівництво ЛБА розпочало працю над її акредитацією. [[1998]] року Академія здобула визнання Конгрегації Католицької Освіти. Диплом бакалавра богослов'я, який отримали перші випускники Академії у [[1999]] році, визнають усі католицькі та багато некатолицьких навчальних закладів світу. З 1999 діє науково-дослідний підрозділ [[Інститут літургійних наук]].

28 червні 2002 року Академію було реорганізовано в Український католицький університет. 2003 року в УКУ з'явилося [[Видавництво Українського Католицького Університету|власне видавництво]].

== Сучасність ==

Влітку [[1999]] року в Академії відбулися урочистості з нагоди вручення дипломів першим двадцятьом вісьмом випускникам. Вперше в українській вищій богословській школі науковий ступінь бакалавра отримали миряни, вперше в Україні дипломованими богословами стали жінки, вперше виданий українським богословським закладом диплом мав міжнародне визнання.
[[Файл:Володимир Гройсман відвідав Український католицький університет 09.jpg|міні|[[Володимир Гройсман]] в УКУ, 2018]]
З [[2004]] року при УКУ діє [[Інститут екуменічних студій]], що має автономний статус та провадить дослідницьку та освітню роботу у сфері міжконфесійних та міжрелігійних відносин.<ref>[http://www.ecumenicalstudies.org.ua/pro-nas Про нас&nbsp;— Інститут екуменічних студій]</ref> На базі інституту діють очна та дистанційна програми [[Екуменізм|екуменічних]] наук.<ref>[http://www.ecumenicalstudies.org.ua/navchalni-programy Навчальні програми&nbsp;— Інститут екуменічних студій]</ref>

У 2007 році Український Католицький Університет отримав ліцензії Міністерства освіти України для здійснення підготовки фахівців за спеціальностями «Богослов'я ([[Теологія]])» та «[[Історія]]» (освітньо-кваліфікаційний рівень&nbsp;— [[бакалавр]], спеціаліст, [[магістр]]), а також «[[Соціальна педагогіка]]» (освітньо-кваліфікаційний рівень&nbsp;— бакалавр).

На території університету розташовано секретаріат міжнародного християнського руху «[[Віра і світло]]» в Україні.

30 червня 2015 року Державна акредитаційна комісія Міністерства освіти і науки України прийняла рішення надати ліцензію Українському католицькому університету на підготовку бакалаврів за напрямом 6.050101 «Комп'ютерні науки» галузі знань 0501 «Інформатика та обчислювальна техніка».{{Джерело?}}

Випускники програми CS@UCU матимуть диплом державного зразка із кваліфікацією «Фахівець з інформаційних технологій».{{Джерело?}}

=== «Лекція Свободи» пам'яті Олександра Кривенка ===
{{main|Лекція Свободи пам'яті Олександра Кривенка}}
[[Лекція Свободи пам'яті Олександра Кривенка|«Лекція Свободи»]] пам'яті [[Кривенко Олександр Анатолійович|Олександра Кривенка]]&nbsp;— щорічна публічна лекція в Українському католицькому університеті на згадку про журналіста Сашка Кривенка. Її неформально організовують товариші Кривенка щороку близько до дати його уродин (13 травня).

Тема лекції&nbsp;— про свободу в широкому сенсі і особистому розумінні лектора. Структура акції: слово-спогад про О. Кривенка, слово-презентація лектора, сама лекція. Традиційно одночасно з лекцією вручається [[Премія імені Олександра Кривенка|премія імені Кривенка «За поступ в журналістиці»]]&nbsp;— найкращому українському публіцистові.

Лектори:
* 2004&nbsp;— [[Адам Міхнік]], редактор польської «Газети Виборчої»;
* 2005&nbsp;— (експериментально) прем'єра документального фільму;
* 2006&nbsp;— [[Богуміла Бердиховська]], польська публіцистка;
* 2007&nbsp;— [[Савік Шустер]], [[журналіст]];
* 2008&nbsp;— о. [[Борис Ґудзяк]], [[ректор]] УКУ;
* 2009&nbsp;— [[Юрій Андрухович]], письменник;
* 2010&nbsp;— [[Антон Олійник]], [[професор]] (інституційна [[економіка]]), Університет «Меморіал» ([[Канада]]), ДУ-[[Національний дослідницький університет «Вища школа економіки»|Вища школа економіки]] ([[Росія]]).
* 2011&nbsp;— [[Речицький Всеволод Володимирович|Всеволод Речицький]], конституційний експерт [[Харківська правозахисна група|Харківської правозахисної групи]].
* 2012&nbsp;— [[Рахманін Сергій Іванович|Сергій Рахманін]], заступник головного редактора «[[Дзеркало тижня. Україна|Дзеркала тижня]]».
* 2013&nbsp;— [[Яковенко Наталя Миколаївна|Наталя Яковенко]], історик.

== Студентське містечко ==
[[Файл:Володимир Гройсман відвідав Український католицький університет 04.jpg|міні|Центр Андрея Шептицького]]
[[Файл:Interior of the Ukrainian Catholic University.jpg|міні|Всередині Центру Андрея Шептицького]]
Ідея створення студентського містечка новітнього зразка з'явилась 1999&nbsp;р., коли [[УКУ]] придбав незавершене приміщення театру Прикарпатського військового округу, включно з площею 4 гектари, поблизу [[Стрийський парк|стрийського Парку]]<ref>http://ucu.edu.ua/library/2979/</ref>. Вже в червні 2001&nbsp;р. п[[Іван Павло II|апа Іван Павло II]] разом з блаженнішим [[Любомир (Гузар)|Любомиром Гузаром]] та [[Єпископи УГКЦ|єпископами]] [[УГКЦ]], освятили наріжний камінь майбутнього містечка<ref>http://ucu.edu.ua/library/2979/</ref>. Після тривалої перерви 5 вересня 2010 відбулось закладення капсули під будівництво студентського містечка [[УКУ]]. Освячення здійснювали тодішній глава [[УГКЦ]] [[Любомир (Гузар)|Патріарх Любомир Гузар]], та [[Борис (Ґудзяк)|владика Борис Ґудзяк]] разом з [[Єпископи УГКЦ|єпископами]] [[УГКЦ]]<ref>http://ucu.edu.ua/library/2979/</ref>.

Проектом Колегіуму займалась американська фірма KMW (Kallmann McKinnell & Wood Architects), яку обрали з-поміж 15 фірм учасників тендеру. Адаптацією проекту займалась українська фірма УДГ (Укр. дизайн груп)<ref>http://risu.org.ua/article_print.php?id=37765&name=theology&_lang=ua&</ref>. Будівельним ген-підрядництвом займалась [[львів]]ська будівельна фірма «ТВД». Будівництво розпочалось в серпні 2010 та завершилось у вересні 2012. Загальна площа Колегіуму становить 7500&nbsp;м квадратних, за розмірами, як середнє футбольне поле.

26 серпня 2012 року у місті [[Львів|Львові]] відкрито Колегіум ім. патріарха [[Йосип (Сліпий)|Йосипа Сліпого]] на базі студентського академічного містечка [[УКУ|Українського Католицького Університету]].
Глава [[УГКЦ]] [[Святослав (Шевчук)]] та [[Борис (Ґудзяк)|владика Борис (Ґудзяк)]] у співслужінні з [[Єпископи УГКЦ|єпископами та священиками]] [[УГКЦ]] провели чин освячення новозбудованого Колегіуму<ref>[http://opening.campus.ucu.edu.ua/ Освятили колегіум]</ref>.

На базі колегіуму мешкає близько 200 студентів, троє викладачів та декілька працівників разом з сім'ями, також троє [[Редемптористи|сестер редемптористок]], які творять особливу університетську [[Спільнота|спільноту]] та домашню атмосферу у цьому приміщенні. У колегіумі функціонує спеціальне житло для людей з особливими потребами зі спільноти «L'Arche» («Ковчег»)<ref>http://opening.campus.ucu.edu.ua/</ref>.
Також Колегіум налічує близько ста житлових кімнат. Значну частину приміщень займатимуть різні майстерні та гуртки, приміщення для хору, кінозал, спортзал, кімнати для студентського самоврядування та пральня.

==Факультети==
* Філософсько-богословський факультет
* Гуманітарний факультет
* Факультет наук про здоров’я
* Факультет суспільних наук
* Факультет прикладних наук
* Львівська бізнес школа
==Фундації та філії==
* {{flagicon|UKR}} Київський центр
* {{flagicon|UKR}} Школа управління Українського Католицького Університету
* {{flagicon|USA}} Українська католицька освітня фундація – США
* {{flagicon|ITA}} Інститут св. Климента Папи в Римі
* {{flagicon|UK}} Український інститут в Лондоні
* {{flagicon|CAN}} Українська католицька освітня фундація –Канада
* {{flagicon|ARG}} Філія УКУ в Аргентині

== Відомі особи ==
* '''[[Сольчаник Богдан Зіновійович]]'''&nbsp;— з [[Список загиблих учасників Євромайдану|Небесної сотні]].
* [[Борис (Ґудзяк)]]
* [[Маринович Мирослав Франкович|Мирослав Маринович]]
* [[Грицак Ярослав Йосипович|Ярослав Грицак]]
*[[Гусєв Юрій|Юрій Гусєв]]

{{Вікіпосилання
|Тема              = Католицтво 
|Портал            = Католицтво
|Портал-зображення = ChristianitySymbol.PNG
|Вікісховище       = Category:Catholicism
|Проект            = Католицтво
|Проект-зображення = Emblem of the Papacy SE.svg
}}

== Див. також ==
* [[Духовні навчальні заклади]]
* [[Школа журналістики УКУ]]

== Примітки ==
{{reflist}}

== Посилання ==
* [http://www.ucu.edu.ua Український Католицький Університет]
* [http://www.ichistory.org.ua Осідок у мережі]
* [http://www.press.ucu.edu.ua Видавництво Українського Католицького Університету]
* [http://ucu.edu.ua/library/2979/ УКУ тексти]
* [http://risu.org.ua/article_print.php?id=37765&name=theology&_lang=ua& Український католицький університет розпочинає унікальний проект з будівництва студентського містечка]
* [http://www.ugcc.org.ua/news_single Сайт УГКЦ]
* [http://lastlesson.org/u/university/ukrajinskyj_katolyckyj_universyt Огляд УКУ в каталозі вишів]

{{ВНЗ Львова}}
{{ac}}
[[Категорія:Вищі навчальні заклади Львова]]
[[Категорія:Навчальні заклади УГКЦ]]
[[Категорія:Університети України]]
[[Категорія:Український католицький університет|*]]
[[Категорія:Католицькі виші України]]
[[Категорія:1929 у Львові]]