Український вісник

сторінка значень у проєкті Вікімедіа
Версія від 09:36, 5 червня 2007, створена RoteArmee (обговорення | внесок) (Нова сторінка: '''Український вісник''' — нелегальний суспільно-політичний часопис, який виходив впродовж 1970 ...)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)

Український вісник — нелегальний суспільно-політичний часопис, який виходив впродовж 1970 - 80-х рокiв в Україні. Засновник, автор, редактор і видавець — В’ячеслав Чорновіл.

Від січня 1970 до березня 1972(випуски 1-6) журнал виходив у Львові.

У вступному слові “Завдання “Українського вісника””, яке відкривало усі шість випусків, декларувалося, що видання подаватиме об’єктивну інформацію про порушення свободи слова та прав, гарантованих Конституцією СРСР, про судові й позасудові репресії, факти шовінізму й українофобії, становище українських політв’язнів, про акції протесту, а також друкуватиме твори самвидаву. На сторінках журналу публікувалися документи про політичні репресії та дисидентський рух кінця 1960 — початку 1970-х років, публіцистичні статті, листи протесту та літературні твори, авторами яких були В. Симоненко, В. Стус, І. Світличний, В. Романюк, В. Чорновіл, І. Дзюба, С. Караванський та ін.

У підготовці журналу брали участь Ярослав Кендзьор, Михайло Косів, Валентин Мороз, Юрій Шухевич, Микола Плахотнюк, Ніна Строката, Надія Світлична, Василь Стус, Атена Пашко. Умови для конспіративного друку часопису забезпечувала Олена Антонів, друкували журнал Людмила Шереметьева (випуски 1-4), В. Чорновіл та Я. Кендзьор.

Кур’єрами та розповсюджувачами були Стефанія Гулик, Ганна Садовська. Сприяли розповсюдженню журналу Зіновія Франко, Ярослав Дашкевич, Валентина Чорновіл. Студентка КДУ з Чехословаччини Анна Коцур вивозила журнал у Пряшів, звідти Павло Мурашко передавав “Український вісник” на Захід.

Журнал передруковували видавництво “Смолоскип” ім. В. Симоненка (США), видавництво “Сучасність” (Мюнхен), Українська видавнича спілка у Лондоні та ін. До української та світової громадськості публікації журналу доносило радіо “Свобода”.

В Україні випуски “Українського вісника” поширювалися самвидавом. За довідкою Львівського УКДБ, “журнал друкувався на друкарських машинках, а потім шляхом розмноження перших примірників розповсюджувався серед різних осіб” машинописом, ксероксуванням та фотоспособом.

У багатьох містах журнал мав своїх кореспондентів та розповсюджувачів. За розпорядженням В. Чорновола, заарештованого у січні 1972 р., видання журналу було припинене. Аде зважаючи на великий авторитет позацензурного часопису, в Україні здійснено кілька спроб продовжити його випуск. У 1972 намагалися поновити видання журналу в Києві Євген Пронюк, Василь Овсієнко, Василь Лісовий та Іван Гайдук, але появі журналу завадили арешти. У 1974 Степан Хмара з Червонограда (Львівська область) спільно з київськими журналістами Олесем Шевченком та Віталієм Шевченком видали свій “Український вісник” під числом 7-8 (у 1975 опублікований за кордоном). Кілька чисел журналу під такою ж назвою видала Українська загальнонародна організація.

Після звільнення з ув’язнення В. Чорновіл разом з Михайлом Горинем, Павлом Скочком, Василем Барладяну у серпні 1987 відновив видання журналу як першого в Україні опозиційного до влади легального літературно-художнього та суспільно-політичного часопису (до березня 1989 вийшли 7—14 випуски). Від випуску 11 (січень 1988) журнал був органом Української гельсінської групи, згодом — органом Української гельсінської спілки. Поліграфічним способом його тиражувало Закордонне представництво УГС (Нью-Йорк). З 5.12.1987 почали виходити щомісячні експрес-випуски “Українського вісника”, з 11.7.1988 — листки прес-служби УГС (по 2—3 на тиждень) і невдовзі випуск журналу було припинено.