Україна: відмінності між версіями

держава у Східній і частково Центральній Європі
[перевірена версія][перевірена версія]
м (Оновив дані ВВП згідно з ресурсом МВФ)
 
(Не показані 146 проміжних версій 48 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
{{Otheruses|Україна (значення)}}
{{Otheruses|Україна (значення)}}
{{Картка країни
{{Картка країни
|name = Україна
|name = Україна
|common_name_g = України
|common_name_g = України
|image_flag = Flag of Ukraine.svg
|image_flag = Flag of Ukraine.svg
Рядок 27: Рядок 27:
|leader_name3 = [[Стефанчук Руслан Олексійович|Руслан Стефанчук]]
|leader_name3 = [[Стефанчук Руслан Олексійович|Руслан Стефанчук]]
|area_rank = 46
|area_rank = 46
|area = {{Formatnum: 603548}}
|area = {{Formatnum: 603700}}
|percent_water = 7
|percent_water = 7
|population_estimate = {{зменшення}} 41 319 838 осіб (без окупованих територій)
|population_estimate = {{зменшення}} 41 319 838 осіб (без окупованих територій)
|population_estimate_year = 1 жовтня (2021)
|population_estimate_year = {{nowrap|1 жовтня (2021)}}
|population_estimate_rank = 35
|population_estimate_rank = 35
|population_census = {{зменшення}} 48 млн 457 тис. осіб<ref>{{Cite web |url=http://2001.ukrcensus.gov.ua/ |title=Перепис населення України 2001 року: офіційний сайт |accessdate=9 листопада 2011 |archive-date=1 лютого 2011 |archive-url=https://web.archive.org/web/20110201165401/http://2001.ukrcensus.gov.ua/ }}</ref>
|population_census = {{зменшення}} 48 млн 457 тис. осіб<ref>{{Cite web |url=http://2001.ukrcensus.gov.ua/ |title=Перепис населення України 2001 року: офіційний сайт |accessdate=9 листопада 2011 |archive-date=1 лютого 2011 |archive-url=https://web.archive.org/web/20110201165401/http://2001.ukrcensus.gov.ua/ }}</ref>
Рядок 37: Рядок 37:
|population_density_rank = 109
|population_density_rank = 109
|population_density_year = 2020
|population_density_year = 2020
|GDP_nominal = {{збільшення}} $203,94 млрд
|GDP_nominal = {{збільшення}} $198,3 млрд
|GDP_nominal_rank =54
|GDP_nominal_rank =54
|GDP_nominal_year = 2022<ref name="imf.org">{{Cite web |url=https://www.imf.org/external/datamapper/profile/UKR |title=Архівована копія |accessdate=14 жовтня 2020 |archive-date=16 жовтня 2021 |archive-url=https://web.archive.org/web/20211016132210/https://www.imf.org/external/datamapper/profile/UKR }}</ref>
|GDP_nominal_year = 2021<ref name="imf.org">{{Cite web |url=https://www.imf.org/external/datamapper/profile/UKR |title=Архівована копія |accessdate=14 жовтня 2020 |archive-date=16 жовтня 2021 |archive-url=https://web.archive.org/web/20211016132210/https://www.imf.org/external/datamapper/profile/UKR }}</ref>
|GDP_nominal_per_capita = {{збільшення}} $4940
|GDP_nominal_per_capita = {{збільшення}} $4830
|GDP_nominal_per_capita_rank =116
|GDP_nominal_per_capita_rank =116
|GDP_PPP_year = 2022<ref name="imf.org"/>
|GDP_PPP_year = 2021<ref name="imf.org"/>
|GDP_PPP = {{Збільшення}} $622,03 млрд
|GDP_PPP = {{Збільшення}} $588,4 млрд
|GDP_PPP_rank = 40
|GDP_PPP_rank = 40
|GDP_PPP_per_capita = {{Збільшення}} $15120
|GDP_PPP_per_capita = {{Збільшення}} $14330
|GDP_PPP_per_capita_rank = 91
|GDP_PPP_per_capita_rank = 91
|sovereignty_type = [[Історія України|Формування]]
|sovereignty_type = [[Історія України|Формування]]
|established_event1 = [[Київська Русь]]
|established_event1 = [[Київська Русь|Русь]]
|established_date1 = 882
|established_date1 = [[882]]
|established_event2 = [[Галицько-Волинське князівство|Королівство Руське]]
|established_event2 = [[Галицько-Волинське князівство|Королівство Руське]]
|established_date2 = 1199
|established_date2 = [[1199]]
|established_event3 = [[Гетьманщина|Військо Запорізьке]]
|established_event3 = {{nowrap|[[Кримський ханат|Кримський престол]]}}
|established_date3 = 1648
|established_date3 = [[1441]]
|established_event4 = [[УНР|утворення УНР]]
|established_event4 = [[Гетьманщина|Військо Запорозьке]]
|established_date4 = [[20 листопада]] 1917
|established_date4 = [[1648]]
|established_event5 = [[Четвертий Універсал Української Центральної Ради|проголошення незалежності УНР]]
|established_event5 = [[Третій Універсал Української Центральної Ради|Утворення]] [[УНР]]
|established_date5 = [[22 січня]] 1918
|established_date5 = [[20 листопада]] [[1917]]
|established_event6 = [[ЗУНР|утворення ЗУНР]]
|established_event6 = {{nowrap|[[Четвертий Універсал|Незалежність]] [[УНР]]}}
|established_date6 = [[1 листопада]] 1918
|established_date6 = [[22 січня]] [[1918]]
|established_event7 = [[Акт злуки]]
|established_event7 = [[Листопадовий чин|Утворення]] [[ЗУНР]]
|established_date7 = [[22 січня]] 1919
|established_date7 = [[1 листопада]] [[1918]]
|established_event8 = [[Акт злуки]]
|established_event8 = [[Акт проголошення незалежності України|проголошення незалежності України]]
|established_date8 = [[24 серпня]] [[1991]]
|established_date8 = [[22 січня]] [[1919]]
|established_event9 = {{nowrap|[[Акт проголошення незалежності України|Акт проголошення]]}} [[Проголошення незалежності України 1991|незалежності України]]
|established_event9 = [[Всеукраїнський референдум 1991|референдум]]
|established_date9 = [[1 грудня]] 1991
|established_date9 = [[24 серпня]] [[1991]]
|established_event10 = Визнано
|established_event10 = [[Всеукраїнський референдум 1991|референдум]]
|established_date10 = [[2 грудня]] 1991
|established_date10 = [[1 грудня]] [[1991]]
|established_event11 = Визнано
|established_date11 = [[2 грудня]] 1991
| HDI_year = 2020
| HDI_year = 2020
| HDI = {{increase}} 0,779 <!--http://hdr.undp.org/en/countries/profiles/UKR-->
| HDI = {{increase}} 0,779 <!--http://hdr.undp.org/en/countries/profiles/UKR-->
Рядок 82: Рядок 84:
|cctld = [[.ua]], [[.укр]]
|cctld = [[.ua]], [[.укр]]
|calling_code = 380
|calling_code = 380
|area_sq_mi=233 013|population_density_km2=75
|area_sq_mi=603 700|population_density_km2=75
|mapframe_масштаб=4
|mapframe_масштаб=4
|дати_отримання_незалежності=[[24 серпня]] [[1991]]|незалежність=Від [[Російська імперія|Рос. Імперії]] як [[Українська Народна Республіка|УНР]]|незалежність2=Від [[СРСР]]|дати_отримання_незалежності2=[[24 серпня]] [[1991]]|sovereignity_type1=[[Незалежність]]}}
|дати_отримання_незалежності=[[24 серпня]] [[1991]]|незалежність=Від [[Російська імперія|Рос. Імперії]] як [[Українська Народна Республіка|УНР]]|незалежність2=Від [[СРСР]]|дати_отримання_незалежності2=[[24 серпня]] [[1991]]|sovereignity_type1=[[Незалежність]]}}


'''Украї́на''' ({{МФА-всі|ʊkrɐˈjɪn̪ɐ|МФА|Uk-Україна.ogg}})&nbsp;— [[держава]], розташована у [[Східна Європа|Східній Європі]], охоплює південний захід [[Східноєвропейська рівнина|Східноєвропейської рівнини]], частину [[Східні Карпати|Східних Карпат]] і [[Кримські гори]]. Межує з [[Румунія|Румунією]] і [[Молдова|Молдовою]] на південному заході, з [[Угорщина|Угорщиною]], [[Словаччина|Словаччиною]] та [[Польща|Польщею]] на заході, з [[Білорусь|Білоруссю]] на півночі та з [[Росія|Росією]] на сході й північному сході. На півдні омивається [[Чорне море|Чорним]] та [[Азовське море|Азовським]] морями. Площа становить {{nts|603700}}{{nbsp}}км²<ref name="атлас"/>. Найбільша за площею країна серед повністю розташованих у [[Європа|Європі]]<ref>«Basic facts about Ukraine»: [http://www.ukrconsul.org/BASIC_FACTS.htm] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20101130222543/http://ukrconsul.org/BASIC_FACTS.htm |date=30 листопада 2010 }} Ukrainian consul in NY.</ref>.
'''Украї́на''' ({{МФА-всі|ʊkrɐˈjɪn̪ɐ|МФА|Uk-Україна.ogg}})&nbsp;— [[держава]], розташована у [[Східна Європа|східній Європі]], на південно-західній частині [[Східноєвропейська рівнина|Східноєвропейської рівнини]].


Станом на останній [[Перепис населення України (2001)|перепис]] ([[2001]]), населення України становило 48,4 мільйонів осіб<ref name="перепис"/>. Основне й [[Корінні народи|корінне]] населення України&nbsp;— це [[українці]]<ref>''Стрілко А.'' [[iarchive:maliySlovnik/page/n415/mode/1up|Українці]] // [[Малий словник історії України]] / Ред. кол.: [[Смолій Валерій Андрійович|В. Смолій]], [[Кульчицький Станіслав Владиславович|С. Кульчицький]], [[Майборода Олександр Микитович|О. Майборода]] та ін.; гол. ред. [[Головко Світлана Григорівна|С. Головко]]; [[Міністерство освіти і науки України|М-во освіти і науки України]].&nbsp;— Київ: [[Либідь (видавництво)|Либідь]], 1997.&nbsp;— С. 417.&nbsp;— 463 с.&nbsp;— ISBN 5-325-00781-5.</ref><ref>''В. Кубійович, Б. Струмінський, А. Жуковський, В. Наулко''. [http://izbornyk.org.ua/encycl/euii331.htm#uc «Українці, одна з галузів сх. слов'янства, основне і корінне населення України»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160408093110/http://izbornyk.org.ua/encycl/euii331.htm#uc |date=8 квітня 2016 }} // [[Енциклопедія українознавства]]. Т. 11.: «Доповнення і виправлення» / Голов. ред: Аркадій Жуковський.&nbsp;— Париж, Нью-Йорк: «Молоде життя», Наукове товариство імені Шевченка у Європі, 1995.&nbsp;— С. 231.&nbsp;— 398 с.</ref> (77,8&nbsp;% населення на 2001<ref name="перепис"/>). Також офіційно [[Корінні народи України|корінними народами України]] є [[кримські татари]], [[караїми]] та [[кримчаки]]<ref name="ї">[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1616-IX#Text Про корінні народи України: Закон України від 01.07.2021 №&nbsp;1616-IX]</ref>. Крім того, значною меншиною є [[росіяни]] (17,3&nbsp;% населення на 2001<ref name="перепис">[http://2001.ukrcensus.gov.ua/ Всеукраїнський перепис населення]</ref>). Історично однією з найбільших меншин в Україні були також [[українські євреї]].<ref name="chorny">{{Cite web |url=http://library.univer.kharkov.ua/OpacUnicode/index.php?url=%2Fnotices%2Findex%2FIdNotice%3A155758%2FSource%3Adefault |title=Чорний С. «Національний склад населення України», Киів, «Картографія», 2001 |accessdate=4 квітня 2022 |archive-date=4 липня 2017 |archive-url=https://web.archive.org/web/20170704072131/http://library.univer.kharkov.ua/OpacUnicode/index.php?url=%2Fnotices%2Findex%2FIdNotice%3A155758%2FSource%3Adefault }}</ref>
Площа становить {{nts|603548}}{{nbsp}}км².<ref>{{Cite web|title=Структура земельного фонду України та динаміка його змін – Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру|url=https://land.gov.ua/info/struktura-zemelnoho-fondu-ukrainy-ta-dynamika-ioho-zmin/|accessdate=2020-09-15|language=uk|archive-date=2020-09-17|archive-url=https://web.archive.org/web/20200917034618/https://land.gov.ua/info/struktura-zemelnoho-fondu-ukrainy-ta-dynamika-ioho-zmin/}}</ref> Населення, за оцінкою держслужби статистики, складає 41&nbsp;588&nbsp;354 особи станом на [[1 січня]] [[2021]] року. Найбільша за площею країна з тих, чия територія повністю лежить у [[Європа|Європі]]<ref>«Basic facts about Ukraine»: [http://www.ukrconsul.org/BASIC_FACTS.htm] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20101130222543/http://ukrconsul.org/BASIC_FACTS.htm |date=30 листопада 2010 }} Ukrainian consul in NY.</ref>. Межує з [[Білорусь|Республікою Білорусь]] на півночі, [[Польща|Польщею]], [[Словаччина|Словаччиною]] та [[Угорщина|Угорщиною]]&nbsp;— на заході, [[Румунія|Румунією]] і [[Молдова|Республікою Молдова]]&nbsp;— на південному заході, [[Росія|Російською Федерацією]] на сході й північному сході. На півдні й південному сході омивається [[Чорне море|Чорним]] та [[Азовське море|Азовським]] морями.


На сучасній території України відомі [[Доісторична Україна|поселення]] багатьох археологічних культур, починаючи з доби [[палеоліт]]у&nbsp;— [[Мустьєрська культура|мустьєрської]], [[Гребениківська культура|гребениківської]], [[Кукрецька культура|кукрецької]], [[Трипільська культура|трипільської]], [[Середньостогівська культура|середньостогівської]], [[Ямна культура|ямної]], [[Культура шнурової кераміки|бойових сокир]], [[Чорноліська культура|чорноліської]] тощо. В античні часи на території України виникли державні утворення [[скіфи|скіфів]], [[Давньогрецькі колонії Північного Причорномор'я|давньогрецьких колоністів]] й [[готи|готів]], але відправним пунктом української державности й культури вважається [[Київська Русь|Русь]] [[IX століття|IX]]—[[XIII століття|XIII століть]]<ref name="Яковенко">[[Наталія Яковенко|Яковенко Н.]] Нарис історії України з найдавніших часів до кінця XVIII&nbsp;ст.&nbsp;— К. : Ґенеза, 1997.</ref>. Після [[монгольська навала на Русь|монгольської навали]] її спадкоємцем стало [[Галицько-Волинське князівство|Руське королівство]] [[XIII століття|XIII]]—[[XIV століття]]<ref name="Яковенко" />, що згодом було поглинуте [[Велике князівство Литовське|Великим князівством Литовським]] й [[Королівство Польське (1385—1569)|Королівством Польским]]. У [[XVI століття|XVI столітті]], після об'єднання обох держав у федеративну [[Річ Посполита|Річ Посполиту]], землі колишнього королівства знову опинилися у межах одного державоутворення.
Сучасна Україна, обравши за [[Герб України|свій герб]] знак княжої держави [[Володимир Святославич|Володимира Великого]]<ref name="герб">[https://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=254%EA%2F96-%E2%F0#n4226 Конституція України. Стаття 20]</ref>, проводить свою державність від [[Київська Русь|Русі]] [[Великий князь київський|київських князів]] династії [[Рюриковичі]]в [[IX століття|IX]]—[[XIII століття|XIII]] століть<ref name="Яковенко">[[Наталія Яковенко|Яковенко Н.]] Нарис історії України з найдавніших часів до кінця XVIII&nbsp;ст.&nbsp;— Київ: Ґенеза, 1997.</ref>. За часів свого розквіту, у [[X століття|X]]—[[XI століття|XI]] століттях, Русь була однією з найбільших і найвпливовіших країн Європи<ref name="Яковенко"/>. Після [[монгольська навала на Русь|монгольської навали]] спадкоємцем Русі стало [[Галицько-Волинське князівство]] [[XIII століття|XIII]]—[[XIV століття|XIV]] століть<ref name="Яковенко"/>, що згодом було поглинуте [[Велике князівство Литовське|Великим князівством Литовським]] й [[Королівство Польське (1385—1569)|Королівством Польським]], які у [[XVI століття|XVI столітті]] були об'єднані у федеративну [[Річ Посполита|Річ Посполиту]].


[[Націогенез|Формування]] новітньої української [[нація|нації]] активізувалося під час [[Хмельниччина|Хмельниччини]] [[1648]]—[[1657]] років<ref name="Яковенко" /><ref>''Сисин Ф.'' Хмельниччина та її роль в утворенні модерної української нації // Український історичний журнал.&nbsp;— 1995.&nbsp;— №&nbsp;4.&nbsp;— С. 67—76.</ref>, результатом якої стало утворення автономної козацької держави, [[Гетьманщина|Гетьманщини]], або Війська Запорозького. Наступні десять років відомі як [[Руїна]]&nbsp;— період гетьманських [[Руїна|міжусобиць]], як наслідок&nbsp;— [[Андрусівське перемир'я|поділ козацької держави]] між Річчю Посполитою та [[Московське царство|Московським царством]]. Упродовж наступного століття землі [[Лівобережна Україна|Лівобережжя]], що перейшли під юрисдикцію Москви, були поступово позбавлені автономії. [[Правобережна Україна|Правобережжя]] й [[Західна Україна|захід України]], після [[Поділи Речі Посполитої|трьох поділів Речі Посполитої]] та кількох [[Російсько-турецькі війни|російсько-турецьких війн]], було розділене між [[Російська імперія|Російською]] та [[Австрійська імперія|Австрійською]] (згодом [[Австро-Угорщина|Австро-Угорською]]) імперіями.
Відновлення української державності відбулося під час [[Хмельниччина|Хмельниччини]], з [[1648]] року<ref name="Яковенко"/><ref>''Сисин Ф.'' Хмельниччина та її роль в утворенні модерної української нації // Український історичний журнал.&nbsp;— 1995.&nbsp;— №&nbsp;4.&nbsp;— С. 67—76.</ref>, результатом якої стало утворення автономної [[Українське козацтво|козацької]] держави, [[Гетьманщина|Гетьманщини]], або Війська Запорозького. Часткову автономність Гетьманщина зберігала до [[1764]] року, при тому що частина земель відійшла до [[Річ Посполита|Річі Посполитої]], а інша частина знаходилася під протекторатом [[Московське царство|Московського царства]], які поступово поглинули козацьку державу. Згодом українські землі були розділені між [[Російська імперія|Російською]] та [[Австро-Угорщина|Австро-Угорською]] імперіями.


Державою [[кримські татари|кримських татар]], одного з [[Корінні народи України|корінних народів України]]<ref name="ї"/>, був [[Кримський ханат|Кримський ханат, або Кримський престол]], що існував на південних українських землях у [[1441]]—[[1783]] роках за правління династії [[Ґіреї|Ґераїв]]. У [[1783]] році був анексований [[Російська імперія|Російською імперією]].<ref name="ЕІУ">Галенко О. І. [http://www.history.org.ua/?termin=Krimskii_Hanat Кримський ханат] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160818035153/http://www.history.org.ua/?termin=Krimskii_Hanat |date=18 серпня 2016 }} // {{ЕІУ|5|366}}</ref><ref name="Дом">''[[Домановський Андрій Миколайович|Домановський А. М.]]'' [https://folio.com.ua/system/books/samples/000/000/237/original/Домановский_Крымское_хансто.pdf?1536370638 «Осколок Золотой Орды, или Загадки рождения Крымского ханства»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20200630164622/https://folio.com.ua/system/books/samples/000/000/237/original/Домановский_Крымское_хансто.pdf?1536370638 |date=30 червня 2020 }}&nbsp;— 2017. Харків, сторінка 11</ref>
Під час [[Українська революція|української революції початку XX століття]] на українських землях постало декілька національних держав: [[Українська Народна Республіка]], [[Українська Держава]], [[Західноукраїнська Народна Республіка]], [[Кубанська Народна Республіка]]<ref>[http://diasporiana.org.ua/istoriya/19-ivanis-v-borotba-kubani-za-nezalezhnist/ Іванис В. Боротьба Кубані за незалежність.&nbsp;— Мюнхен, 1968.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20131014172323/http://diasporiana.org.ua/istoriya/19-ivanis-v-borotba-kubani-za-nezalezhnist/ |date=14 жовтня 2013 }}; ''[[Скуратівський Вадим Леонтійович|Скуратівський В.]]'' [http://www.perehid.org.ua/n9/14.html ''Українська Кубань''] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20080530021711/http://www.perehid.org.ua/n9/14.html |date=30 травня 2008 }} Перехід IV, Випуск 9 (№&nbsp;1&nbsp;— 2002)</ref>, які, внаслідок низки воєн 1917—1921 років були загарбані сусідами: [[Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка|Радянською Росією]], [[Польська Республіка (1918—1939)|Польською республікою]], [[Королівство Румунія|румунським Королівством]] і [[Перша Чехословацька Республіка|Чехословацькою республікою]]. На території РРФСР була утворена [[маріонеткова держава|більшовицька]] [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|Українська Соціалістична Радянська Республіка]] (УСРР), яка [[1922]] року ввійшла до складу [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|Радянського Союзу]]. Під час [[Друга світова війна|Другої світової війни]] до УРСР були приєднані [[Західна Україна|західна України]] й [[Буджак]], після війни&nbsp;— [[Закарпаття]], а [[1954]] року&nbsp;— [[Крим]].


Під час [[Українська революція|української революції початку XX століття]] на українських землях постало декілька національних держав, перш за все [[Українська Народна Республіка]] (УНР, [[1917]]—[[1921]]), а також [[Українська Держава]] ([[1918]]), [[Західноукраїнська Народна Республіка]] ([[1918]]—[[1919]]) та [[Кубанська Народна Республіка]] ([[1918]]—[[1920]])<ref>[http://diasporiana.org.ua/istoriya/19-ivanis-v-borotba-kubani-za-nezalezhnist/ Іванис В. Боротьба Кубані за незалежність.&nbsp;— Мюнхен, 1968.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20131014172323/http://diasporiana.org.ua/istoriya/19-ivanis-v-borotba-kubani-za-nezalezhnist/ |date=14 жовтня 2013 }}; ''[[Скуратівський Вадим Леонтійович|Скуратівський В.]]'' [http://www.perehid.org.ua/n9/14.html ''Українська Кубань''] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20080530021711/http://www.perehid.org.ua/n9/14.html |date=30 травня 2008 }} Перехід IV, Випуск 9 (№&nbsp;1&nbsp;— 2002)</ref>. УНР наближалася до об'єднання в своєму складі усіх зазначених держав, але внаслідок низки воєн була загарбана сусідами: [[Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка|Радянською Росією]], [[Польська Республіка (1918—1939)|Польською республікою]], [[Королівство Румунія|Королівством Румунія]] і [[Перша Чехословацька Республіка|Чехословацькою республікою]].
Сучасна держава Україна відновила незалежність внаслідок [[розпад СРСР|розпаду Радянського Союзу]] й [[Проголошення незалежності України 1991|проголошення нею незалежності]] [[24 серпня]] [[1991]] року, що закріпив результат [[Всеукраїнський референдум 1991|усенародного волевиявлення]] [[1 грудня]] 1991 року. [[Революція гідності]], що відбулася взимку 2013—2014 років, призвела до [[Відсторонення Віктора Януковича|відсторонення президента-втікача Януковича]] й створення нового уряду. Від лютого 2014 Україна захищається від [[Російсько-українська війна (з 2014)|збройної агресії Російської Федерації]], складовими якої є [[Анексія Криму (2014)|окупація Криму]] та [[Окупаційні війська РФ на Донбасі|частини Донецької та Луганської областей]].


З [[1919]] року почала створюватися [[маріонеткова держава|більшовицька]] [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|Українська Соціалістична Радянська Республіка]] (УСРР, згодом УРСР), яка у [[1922]] році ввійшла до складу [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|Радянського Союзу]]. Під час [[Друга світова війна|Другої світової війни]] до УРСР були приєднані частина [[Західна Україна|Західної України]] й [[Буджак]], згодом [[Закарпаття]], а з [[1954]] року&nbsp;— [[Крим]].
Україна&nbsp;— [[унітарна держава]]. Вона складається з 24 [[області України|областей]], [[Автономна Республіка Крим|Автономної Республіки Крим]] і двох міст зі спеціальним статусом: [[Київ|Києва]]&nbsp;— столиці й найбільшого міста, і [[Севастополь|Севастополя]]. Україна є [[Парламентсько-президентська республіка|парламентсько-президентською республікою]]. Найвищим органом державної влади є [[Верховна Рада України]], а [[глава держави|главою держави]]&nbsp;— [[Президент України]].


Сучасна держава Україна відновила незалежність внаслідок [[розпад СРСР|розпаду Радянського Союзу]] й [[Проголошення незалежності України 1991|проголошення незалежності]] [[24 серпня]] [[1991]] року, яке закріпив [[Всеукраїнський референдум 1991|референдум]] [[1 грудня]] 1991 року.
За чисельністю населення Україна посідає восьме місце в Європі. За даними останнього [[Перепис населення України (2001)|перепису населення]], що відбувся в [[2001]] році, в Україні проживає понад 48,4&nbsp;млн осіб. З них 77,8&nbsp;% становлять [[українці]], 17,3&nbsp;%&nbsp;— [[росіяни]]. Частка міського населення становить 67,2&nbsp;%. [[Офіційна мова|Офіційною мовою]] в Україні є [[українська мова|українська]]. Унаслідок кількасотлітнього [[Русифікація|зросійщення]] у східних і південних областях поширена [[російська мова]].<ref name="Півторак">''[[Півторак Григорій Петрович|Півторак Г]].'' [http://litopys.org.ua/pivtorak/pivt.htm Походження українців, росіян, білорусів та їхніх мов. Міфи і правда про трьох братів слов'янських зі «спільної колиски»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20120201064220/http://litopys.org.ua/pivtorak/pivt.htm |date=1 лютого 2012 }}. ― Київ: НАН України, Академія, 2001.</ref> Більшість вірян є [[Християнство|християнами]], переважно [[Православна церква|православного віросповідання]],<ref name="Разумков">{{Cite web |url=https://razumkov.org.ua/napriamky/sotsiologichni-doslidzhennia/konfesiina-ta-tserkovna-nalezhnist-gromadian-ukrainy-sichen-2020r |title=Конфесійна та церковна належність громадян України, січень 2020р, соціологія // Разумков Центр |accessdate=16 липня 2021 |archive-date=31 липня 2021 |archive-url=https://web.archive.org/web/20210731061208/https://razumkov.org.ua/napriamky/sotsiologichni-doslidzhennia/konfesiina-ta-tserkovna-nalezhnist-gromadian-ukrainy-sichen-2020r }}</ref><ref name="kiis">{{Cite web |url=http://kiis.com.ua/?lang=ukr&cat=reports&id=1052&page=1 |title=РЕЛІГІЙНА САМОІДЕНТИФІКАЦІЯ НАСЕЛЕННЯ І СТАВЛЕННЯ ДО ОСНОВНИХ ЦЕРКОВ УКРАЇНИ: ЧЕРВЕНЬ 2021 РОКУ // КИЇВСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ ІНСТИТУТ СОЦІОЛОГІЇ |accessdate=16 липня 2021 |archive-date=7 липня 2021 |archive-url=https://web.archive.org/web/20210707045311/http://kiis.com.ua/?lang=ukr&cat=reports&id=1052&page=1 }}</ref> на [[Галичина|Галичині]] близько половини вірян є [[Українська греко-католицька церква|греко-католиками]].


Україна&nbsp;— [[унітарна держава]], складається з 24 [[області України|областей]], [[Автономна Республіка Крим|Автономної Республіки Крим]] і двох міст зі спеціальним статусом: [[Київ|Києва]]&nbsp;— столиці й найбільшого міста, і [[Севастополь|Севастополя]].
Україна&nbsp;— промислово-аграрна країна з переважанням продукування сировини. Вона є одним із провідних експортерів деяких видів [[Сільське господарство України|сільськогосподарської продукції]] та продовольства, «житницею Європи». Господарський комплекс країни включає такі види промисловости, як видобування корисних копалин ([[вугілля]], [[нафта|нафти]] й [[газ]]у, [[Залізні руди|залізної]] та [[Марганцеві руди|марганцевої руд]]), деякі галузі [[машинобудування]], [[чорна металургія|чорна]] й [[кольорова металургія]]. Україна є потужним виробником [[електроенергія|електроенергії]]. Налагоджено виробництво [[Ракета-носій|ракет-носіїв]], [[Штучний супутник|супутників]] та обладнання для дослідження [[Космічний простір|космосу]]. Україна є значним виробником [[Військова техніка|військової техніки]] та [[зброя|зброї]]&nbsp;— танків, військово-транспортних літаків, зенітно-ракетних комплексів, оптичного обладнання.

Україна є [[Парламентсько-президентська республіка|парламентсько-президентською республікою]]. Найвищим органом державної влади є [[Верховна Рада України]], а [[глава держави|главою держави]]&nbsp;— [[Президент України]].

Більшість громадян України є [[Християнство|християнами]], переважно [[Православна церква|православного віросповідання]], в [[Західна Україна|Західній Україні]] близько половини вірян є [[Українська греко-католицька церква|греко-католиками]].<ref name="Разумков">{{Cite web |url=https://razumkov.org.ua/napriamky/sotsiologichni-doslidzhennia/konfesiina-ta-tserkovna-nalezhnist-gromadian-ukrainy-sichen-2020r |title=Конфесійна та церковна належність громадян України, січень 2020р, соціологія // Разумков Центр |accessdate=16 липня 2021 |archive-date=31 липня 2021 |archive-url=https://web.archive.org/web/20210731061208/https://razumkov.org.ua/napriamky/sotsiologichni-doslidzhennia/konfesiina-ta-tserkovna-nalezhnist-gromadian-ukrainy-sichen-2020r }}</ref><ref name="kiis">{{Cite web |url=http://kiis.com.ua/?lang=ukr&cat=reports&id=1052&page=1 |title=РЕЛІГІЙНА САМОІДЕНТИФІКАЦІЯ НАСЕЛЕННЯ І СТАВЛЕННЯ ДО ОСНОВНИХ ЦЕРКОВ УКРАЇНИ: ЧЕРВЕНЬ 2021 РОКУ // КИЇВСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ ІНСТИТУТ СОЦІОЛОГІЇ |accessdate=16 липня 2021 |archive-date=7 липня 2021 |archive-url=https://web.archive.org/web/20210707045311/http://kiis.com.ua/?lang=ukr&cat=reports&id=1052&page=1 }}</ref> Релігіями [[Корінні народи України|корінних народів України]] є також [[іслам]], [[юдаїзм]] і [[караїмізм]]. До [[Хрещення Русі|прийняття християнства Руссю]] в [[988]] році панівною була [[язичництво|язичницька]] [[слов'янська релігія|слов'янська релігія]].

Україна&nbsp;— промислово-аграрна країна з переважанням продукування [[сировина|сировини]]. Вона є одним із провідних експортерів деяких різновидів [[Сільське господарство України|сільськогосподарської продукції]]. Господарський комплекс країни включає видобування [[корисні копалини|корисних копалин]], деякі галузі [[машинобудування]], [[чорна металургія|чорну]] й [[кольорова металургія|кольорову]] [[металургія|металургію]] тощо. Україна є потужним виробником [[електроенергія|електроенергії]]. Значні позиції займає виробництво [[Військова техніка|військової техніки]] та [[зброя|зброї]].


Україна є одним із членів-засновників [[Організація Об'єднаних Націй|Організації Об'єднаних Націй]]<ref>«Activities of the Member States&nbsp;— Ukraine»: [http://www.un.org/depts/dhl/unms/ukraine.shtml] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110503185830/http://www.un.org/depts/dhl/unms/ukraine.shtml |date=3 травня 2011 }} ''United Nations''</ref>, а також членом понад сорока [[Міжнародна організація|міжнародних організацій]], зокрема [[Організація з безпеки і співробітництва в Європі|ОБСЄ]] (1992), [[Міжнародний валютний фонд|МВФ]] (1992), [[Міжнародний банк реконструкції та розвитку|МБРР]] (1992), [[Світова організація торгівлі|СОТ]] (2008), [[Рада Європи|Ради Європи]] (1995).
Україна є одним із членів-засновників [[Організація Об'єднаних Націй|Організації Об'єднаних Націй]]<ref>«Activities of the Member States&nbsp;— Ukraine»: [http://www.un.org/depts/dhl/unms/ukraine.shtml] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110503185830/http://www.un.org/depts/dhl/unms/ukraine.shtml |date=3 травня 2011 }} ''United Nations''</ref>, а також членом понад сорока [[Міжнародна організація|міжнародних організацій]], зокрема [[Організація з безпеки і співробітництва в Європі|ОБСЄ]] (1992), [[Міжнародний валютний фонд|МВФ]] (1992), [[Міжнародний банк реконструкції та розвитку|МБРР]] (1992), [[Світова організація торгівлі|СОТ]] (2008), [[Рада Європи|Ради Європи]] (1995).

З [[20 лютого]] [[2014]] року Україна захищається від [[Російсько-українська війна (з 2014)|збройного вторгнення Російської Федерації]], складовими якого є [[Анексія Криму (2014)|анексія Криму]] та [[Окупаційні війська РФ на Донбасі|окупація частини Донецької та Луганської областей]]. Новий етап російсько-української війни розпочався [[24 лютого]] [[2022]] року з [[Російське вторгнення в Україну (2022)|широкомасштабним російським вторгненням в Україну]].


== Назва ==
== Назва ==
[[Файл:Vkraina-Cosaques-Okraina small.png|міні|праворуч|250пкс|Карта Східної Європи італійця Вінченцо-Марія Коронеллі ([[1690]]). [[Правобережна Україна|Правобережжя]] й [[Лівобережна Україна|Лівобережжя]] з Києвом позначені як VKRAINE ou PAYS DES COSAQUES (Україна або Країна козаків); Слово OKRAINA (Окраіна) вжито стосовно [[Задоння]] й [[Рязань|Рязані]]&nbsp;— московського порубіжжя.]]
{{main|Україна (назва)}}
{{main|Україна (назва)}}
[[Файл:Vkraina-Cosaques-Okraina small.png|міні|праворуч|250пкс|Італійська карта [[Вінченцо Марія Коронеллі]] [[1690]] року, де обидва береги [[Наддніпрянщина|Наддніпрянщини]] з Києвом позначені як «VKRAINE ou PAYS DES COSAQVES» («Україна або Країна козаків»); слово «OKRAINA» («Окраїна») вжито стосовно [[Задоння]] й [[Рязань|Рязані]]]]
[[Слов'яни|Слов'янське]] слово «Україна» вперше згадується в [[Київський літопис|Київському літописному зводі]] за [[Іпатіївський літопис|Іпатіївським списком]] під [[1187]] роком<ref name="Україна">{{Cite web |url=http://uk.wikisource.org/wiki/%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B0 |title=«Україна» в Вікіджерелах |accessdate=29 листопада 2021 |archive-date=28 червня 2021 |archive-url=https://web.archive.org/web/20210628194431/https://uk.wikisource.org/wiki/%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B0 }}</ref>. Ним окреслювали терени [[Переяславське князівство|Переяславського князівства]], що входило до історичного ядра [[Русь|Русі]] поруч із [[Київське князівство|Київським]] і [[Чернігівське князівство|Чернігівським князівствами]]. Це слово також зустрічається в руських літописах під [[1189]], [[1213]], [[1280]] і [[1282]] роками<ref name="Україна"/>, позначаючи [[Галичина|Галичину]], Західну [[Волинь]], [[Холмщина|Холмщину]] й [[Підляшшя]]. У литовських і польських хроніках та офіційних документах XIV—XVII століття «Україною» в широкому значенні називали руські землі [[Руське воєводство|Галичини]], [[Волинське воєводство (І Річ Посполита)|Волині]], [[Київське воєводство|Київщини]], [[Подільське воєводство|Поділля]] й [[Брацлавське воєводство|Брацлавщини]], а у вузькому&nbsp;— територію середнього [[Наддніпрянська Україна|Подніпров'я]]<ref name="franco">{{Cite web |url=http://history.franko.lviv.ua/yak_intro.htm |title=Яковенко, Н. ''Нарис Історії України з найдавніших часів до кінця XVII''. — К., 1997 |accessdate=26 лютого 2009 |archive-date=24 лютого 2009 |archive-url=https://web.archive.org/web/20090224140517/http://history.franko.lviv.ua/yak_intro.htm }}</ref>. Таке ж двояке значення цього слова зберігалося й із середини XVII століття, після постання руської держави [[Військо Запорозьке|Війська Запорозького]]<ref>Зокрема, на переговорах зі шведами у [[1657]] році гетьман Війська Запорозького [[Іван Виговський]] домагався ''«уступки цілої старовинної України, або Русі, цілої старовинної України, або Русі, де бувала грецька віра і де є ще мова, аж до Вісли»''. ([http://history.franko.lviv.ua/yak_intro.htm Яковенко, Н. ''Нарис Історії України з найдавніших часів до кінця XVII''.&nbsp;— К., 1997] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20090224140517/http://history.franko.lviv.ua/yak_intro.htm |date=24 лютого 2009 }})</ref>.
[[Слов'яни|Слов'янське]] слово «Україна» вперше згадується в [[Київський літопис|Київському літописному зводі]] за [[Іпатіївський літопис|Іпатіївським списком]] під [[1187]] роком<ref name="Україна">{{Cite web |url=http://uk.wikisource.org/wiki/Україна |title=«Україна» в Вікіджерелах |accessdate=29 листопада 2021 |archive-date=28 червня 2021 |archive-url=https://web.archive.org/web/20210628194431/https://uk.wikisource.org/wiki/Україна }}</ref>. Ним окреслювали терени [[Переяславське князівство|Переяславського князівства]], що входило до історичного ядра [[Русь|Русі]] поруч із [[Київське князівство|Київським]] і [[Чернігівське князівство|Чернігівським князівствами]]. Це слово також зустрічається в руських літописах під [[1189]], [[1213]], [[1280]] і [[1282]] роками<ref name="Україна"/>, позначаючи [[Галичина|Галичину]], Західну [[Волинь]], [[Холмщина|Холмщину]] й [[Підляшшя]]. У литовських і польських хроніках та офіційних документах XIV—XVII століття «Україною» в широкому значенні називали руські землі [[Руське воєводство|Галичини]], [[Волинське воєводство (І Річ Посполита)|Волині]], [[Київське воєводство|Київщини]], [[Подільське воєводство|Поділля]] й [[Брацлавське воєводство|Брацлавщини]], а у вузькому&nbsp;— територію середнього [[Наддніпрянська Україна|Подніпров'я]]<ref name="franco">{{Cite web |url=http://history.franko.lviv.ua/yak_intro.htm |title=Яковенко, Н. ''Нарис Історії України з найдавніших часів до кінця XVII''. — К., 1997 |accessdate=26 лютого 2009 |archive-date=24 лютого 2009 |archive-url=https://web.archive.org/web/20090224140517/http://history.franko.lviv.ua/yak_intro.htm }}</ref>. Таке ж двояке значення цього слова зберігалося й із середини XVII століття, після постання руської держави [[Військо Запорозьке|Війська Запорозького]]<ref>Зокрема, на переговорах зі шведами у [[1657]] році гетьман Війська Запорозького [[Іван Виговський]] домагався ''«уступки цілої старовинної України, або Русі, цілої старовинної України, або Русі, де бувала грецька віра і де є ще мова, аж до Вісли»''. ([http://history.franko.lviv.ua/yak_intro.htm Яковенко, Н. ''Нарис Історії України з найдавніших часів до кінця XVII''.&nbsp;— К., 1997] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20090224140517/http://history.franko.lviv.ua/yak_intro.htm |date=24 лютого 2009 }})</ref>.


У зв'язку з входженням земель Русі до складу [[Московське царство|Московського царства]], а згодом і [[Російська імперія|Російської імперії]], слово «Україна» закріпилося за регіоном [[Подніпров'я]]; ним також позначали [[Слобожанщина|Слобожанщину]]. Після перейменування Московського царства на Російську імперію 1721 року, українські землі почали називати «[[Малоросія|Малоросією»]]. У другій половині XIX століття&nbsp;— початку XX століття, під впливом національного руху руської інтелігенції, назва «Україна» набирала значення руської етнічної території, а сам етнонім «русини» був витіснений етнонімом «українці»<ref name="franco" />. [[1917]] року була проголошена перша держава, яка використала слово «Україна» у своїй офіційній назві,&nbsp;— [[Українська Народна Республіка]].
У зв'язку з входженням частини земель Русі до складу [[Московське царство|Московського царства]], а згодом і [[Російська імперія|Російської імперії]], слово «Україна» закріпилося за регіоном [[Подніпров'я]]; ним також позначали [[Слобожанщина|Слобожанщину]]. Після перейменування Московського царства на Російську імперію 1721 року, українські землі почали називати «[[Малоросія|Малоросією»]]. У другій половині XIX століття&nbsp;— початку XX століття, під впливом національного руху руської інтелігенції, назва «Україна» набирала значення руської етнічної території, а сам етнонім «русини» був витіснений етнонімом «українці»<ref name="franco" />. [[1917]] року була проголошена перша держава, яка використала слово «Україна» у своїй офіційній назві,&nbsp;— [[Українська Народна Республіка]].


Етимологія слова «Україна» достеменно не відома. Згідно з теорією, якої дотримуються більшість українських дослідників, «Україна» походить від слів «країна» чи «край», тобто «у» означає «рідний», «свій». Таким чином «україна»&nbsp;— антонім слова «чужина».<ref>[http://litopys.org.ua/ukrmova/um123.htm Русанівський, В.&nbsp;М.&nbsp;Українська мова // Енциклопедія «Українська мова».&nbsp;— К., 2000.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20090227175540/http://litopys.org.ua/ukrmova/um123.htm |date=27 лютого 2009 }}, [http://litopys.org.ua/pivtorak/pivt12.htm Григорій Півторак, Г. «Україна»&nbsp;— це не «окраїна» // Походження українців, росіян, білорусів та їхніх мов] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20201116034417/http://litopys.org.ua/pivtorak/pivt12.htm |date=16 листопада 2020 }}.</ref><ref>{{Cite web|title=Слово і назва Україна: від Київського літопису до Богдана Хмельницького|url=https://www.istpravda.com.ua/articles/2021/04/6/159278/|website=Історична правда|accessdate=2021-04-06|archive-date=2021-04-06|archive-url=https://web.archive.org/web/20210406130729/https://www.istpravda.com.ua/articles/2021/04/6/159278/}}</ref>. Згідно з однією з інших теорій, що сформувалася під впливом польської та російської історіографії, воно означає «околицю» ({{lang-ru|окраину}}) чи «прикордоння».
Етимологія слова «Україна» достеменно не відома. Згідно з теорією, якої дотримуються більшість українських дослідників, «Україна» походить від слів «країна» чи «край», тобто «у» означає «рідний», «свій». Таким чином «україна»&nbsp;— антонім слова «чужина».<ref>[http://litopys.org.ua/ukrmova/um123.htm Русанівський, В.&nbsp;М.&nbsp;Українська мова // Енциклопедія «Українська мова».&nbsp;— К., 2000.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20090227175540/http://litopys.org.ua/ukrmova/um123.htm |date=27 лютого 2009 }}, [http://litopys.org.ua/pivtorak/pivt12.htm Григорій Півторак, Г. «Україна»&nbsp;— це не «окраїна» // Походження українців, росіян, білорусів та їхніх мов] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20201116034417/http://litopys.org.ua/pivtorak/pivt12.htm |date=16 листопада 2020 }}.</ref><ref>{{Cite web|title=Слово і назва Україна: від Київського літопису до Богдана Хмельницького|url=https://www.istpravda.com.ua/articles/2021/04/6/159278/|website=Історична правда|accessdate=2021-04-06|archive-date=2021-04-06|archive-url=https://web.archive.org/web/20210406130729/https://www.istpravda.com.ua/articles/2021/04/6/159278/}}</ref>. Згідно з однією з інших теорій, що сформувалася під впливом польської та російської історіографії, воно означає «околицю» ({{lang-ru|окраину}}) чи «прикордоння».
Рядок 117: Рядок 127:
У попередніх століттях для позначення території України вживали слова «[[Скіфія]]», «[[Сарматія]]», «[[Русь]]», «[[Рутенія]]», «[[Росія (назва)|Росія»]], «[[Малоросія]]», «[[Військо Запорозьке]]», «[[Гетьманщина]]» тощо.
У попередніх століттях для позначення території України вживали слова «[[Скіфія]]», «[[Сарматія]]», «[[Русь]]», «[[Рутенія]]», «[[Росія (назва)|Росія»]], «[[Малоросія]]», «[[Військо Запорозьке]]», «[[Гетьманщина]]» тощо.


== Географія ==
== Географія та природа ==
[[Файл:Ukraine topo uk.jpg|міні|260пкс|Фізична мапа України]]
{{main|Географія України|Географічне положення України}}
{{main|Географія України|Географічне положення України}}


=== Розташування ===
=== Розташування ===
{{main|Територія України|Крайні точки України}}
{{main|Територія України|Крайні точки України}}
[[Файл:Ukraine topo uk.jpg|міні|Фізична мапа України]]
* [[Західна Україна]]
[[File:Півострів.jpg|міні|Вид з мису [[Капчик]], [[Крим]]]]
* [[Східна Україна]]
Україна розташована в південно-східній частині [[Європа|Європи]]<ref name="атлас">{{Cite web |url=http://wdc.org.ua/atlas/1060000.html |title=Національний атлас України. Географічний нарис. |accessdate=3 липня 2013 |archive-date=4 березня 2016 |archive-url=https://web.archive.org/web/20160304214810/http://wdc.org.ua/atlas/1060000.html }}</ref>. Вона має спільні сухопутні [[державний кордон|державні кордони]] з [[Білорусь|Білоруссю]] на півночі, з [[Польща|Польщею]] на [[захід|заході]], зі [[Словаччина|Словаччиною]], [[Угорщина|Угорщиною]], [[Румунія|Румунією]] і [[Молдова|Молдовою]] на південному заході й із [[Росія|Росією]] на сході. Південь України омивається [[Чорне море|Чорним]] та [[Азовське море|Азовським морями]]. Морські кордони вона має з Румунією і Росією.
* [[Північна Україна]]
* [[Південна Україна]]
* [[Центральна Україна]]


Загальна площа України становить {{nts|603700}}{{nbsp}}км², вона становить 5,7&nbsp;% території [[Європа|Європи]] й 0,44&nbsp;% території світу. За цим показником вона є другою за величиною серед країн Європи після Росії (або найбільшою країною, яка повністю лежить у Європі). Площа [[виключна морська економічна зона України|виключної морської економічної зони України]] становить 72&nbsp;658&nbsp;км². Код країни за системою ISO 3166-1-alpha-2&nbsp;— UA<ref>[http://www.iso.org/iso/english_country_names_and_code_elements#u.. Код України за системою ISO 3166-1-alpha-2] {{Webarchive|url=https://www.webcitation.org/68Y4byyWK?url=http://www.iso.org/iso/page_not_found.htm?errurl=%2Fenglish_country_names_and_code_elements#u.. |date=19 червня 2012 }} {{ref-en}}</ref>. Територія України витягнута із заходу на схід на 1316&nbsp;км і з півночі на південь на 893&nbsp;км, лежить приблизно між 52°&nbsp;20′ та 44°&nbsp;23′ північної широти й 22°&nbsp;5′ і 41°&nbsp;15′ східної довготи.
: [[Історичні землі України]]: [[Подніпров'я]], [[Галичина]], [[Покуття]], [[Поділля]], [[Таврія]], [[Слобожанщина]], [[Донбас]], [[Закарпаття]], [[Прикарпаття]], [[Волинь]], [[Полісся]], [[Запорожжя]], [[Буковина]] та ін. (Див. [[:Категорія:Історичні землі України]]).

Україна розташована в південно-східній частині [[Європа|Європи]]<ref>{{Cite web |url=http://wdc.org.ua/atlas/1060000.html |title=Національний атлас України. Географічний нарис. |accessdate=3 липня 2013 |archive-date=4 березня 2016 |archive-url=https://web.archive.org/web/20160304214810/http://wdc.org.ua/atlas/1060000.html }}</ref>. Вона має спільні сухопутні [[державний кордон|державні кордони]] з [[Білорусь|Білоруссю]] на півночі, з [[Польща|Польщею]] на [[захід|заході]], зі [[Словаччина|Словаччиною]], [[Угорщина|Угорщиною]], [[Румунія|Румунією]] і [[Молдова|Молдовою]] на південному заході й із [[Росія|Росією]] на сході. Південь України омивається [[Чорне море|Чорним]] та [[Азовське море|Азовським морями]]. Морські кордони вона має з Румунією і Росією.

Загальна площа України становить {{nts|603548}}{{nbsp}}км², вона становить 5,7&nbsp;% території [[Європа|Європи]] й 0,44&nbsp;% території світу. За цим показником вона є другою за величиною серед країн Європи після Росії (або найбільшою країною, яка повністю лежить у Європі). Площа [[виключна морська економічна зона України|виключної морської економічної зони України]] становить 72&nbsp;658&nbsp;км². Код країни за системою ISO 3166-1-alpha-2&nbsp;— UA<ref>[http://www.iso.org/iso/english_country_names_and_code_elements#u.. Код України за системою ISO 3166-1-alpha-2] {{Webarchive|url=https://www.webcitation.org/68Y4byyWK?url=http://www.iso.org/iso/page_not_found.htm?errurl=%2Fenglish_country_names_and_code_elements#u.. |date=19 червня 2012 }} {{ref-en}}</ref>. Територія України витягнута із заходу на схід на 1316&nbsp;км і з півночі на південь на 893&nbsp;км, лежить приблизно між 52°&nbsp;20′ та 44°&nbsp;23′ північної широти й 22°&nbsp;5′ і 41°&nbsp;15′ східної довготи.
* Крайній північний пункт&nbsp;— село [[Грем'яч]] (урочище Петрівське) [[Чернігівська область|Чернігівської області]].
* Крайній північний пункт&nbsp;— село [[Грем'яч]] (урочище Петрівське) [[Чернігівська область|Чернігівської області]].
* Крайній південний пункт&nbsp;— смт [[Форос]] [[Автономна Республіка Крим|Автономної Республіки Крим]].
* Крайній південний пункт&nbsp;— смт [[Форос]] [[Автономна Республіка Крим|Автономної Республіки Крим]].
Рядок 147: Рядок 150:
=== Рельєф ===
=== Рельєф ===
{{main|Рельєф України|Геологія України|Сейсмічність України|Ліси України}}
{{main|Рельєф України|Геологія України|Сейсмічність України|Ліси України}}
[[Файл:ПОЗИТИВ...jpg|міні| На [[Говерла|Говерлі]]. [[Карпатський національний природний парк]], [[Івано-Франківська область]].]]
[[Файл:ПОЗИТИВ...jpg|міні| Вид з [[Говерла|Говерли]], [[Карпатський національний природний парк]]]]
У рельєфі України переважають рівнини (95&nbsp;% від усієї площі), що належать до південно-західної окраїни [[Східноєвропейська рівнина|Східноєвропейської рівнини]]. Вони поєднують [[Поліська низовина|Поліську]], [[Придніпровська низовина|Придніпровську]] й [[Причорноморська низовина|Причорноморську]] низовини, що займають 70&nbsp;% поверхні України, а також [[Волинська височина|Волинську]], [[Подільська височина|Подільську]], [[Придніпровська височина|Придніпровську]], [[Донецька височина|Донецьку]] й інші [[Височини України|височини]]. Пересічна [[Висота над рівнем моря|абсолютна висота]] рівнин становить 175&nbsp;м. В Україні знаходиться найвища точка [[Східноєвропейська рівнина|Східноєвропейської рівнини]]&nbsp;— гора [[Берда (гора)|Берда]], висотою 515&nbsp;м над рівнем моря.
У рельєфі України переважають рівнини (95&nbsp;% від усієї площі), що належать до південно-західної окраїни [[Східноєвропейська рівнина|Східноєвропейської рівнини]]. Вони поєднують [[Поліська низовина|Поліську]], [[Придніпровська низовина|Придніпровську]] й [[Причорноморська низовина|Причорноморську]] низовини, що займають 70&nbsp;% поверхні України, а також [[Волинська височина|Волинську]], [[Подільська височина|Подільську]], [[Придніпровська височина|Придніпровську]], [[Донецька височина|Донецьку]] й інші [[Височини України|височини]]. Пересічна [[Висота над рівнем моря|абсолютна висота]] рівнин становить 175&nbsp;м. В Україні знаходиться найвища точка [[Східноєвропейська рівнина|Східноєвропейської рівнини]]&nbsp;— гора [[Берда (гора)|Берда]], висотою 515&nbsp;м над рівнем моря.


Гірські масиви в Україні представлені частиною [[Карпати|Карпатських гір]]&nbsp;— [[Українські Карпати|Українськими Карпатами]], де розташована найвища вершина України&nbsp;— гора [[Говерла]] (2061&nbsp;м над рівнем моря), й [[Кримські гори|Кримськими горами]], найвищою вершиною яких є гора [[Роман-Кош]] (1545&nbsp;м).
Гірські масиви в Україні представлені частиною [[Карпати|Карпатських гір]]&nbsp;— [[Українські Карпати|Українськими Карпатами]], де розташована найвища вершина України&nbsp;— гора [[Говерла]] (2061&nbsp;м над рівнем моря), й [[Кримські гори|Кримськими горами]], найвищою вершиною яких є гора [[Роман-Кош]] (1545&nbsp;м).


Сейсмічність України проявляється в західних, південно-західних і в південних районах, які розташовані поблизу потужного Середземноморсько-Альпійсько-Трансазійського сейсмогенного поясу планети, і де виділяються два основні сейсмічні регіони: Карпатський і Кримсько-Чорноморський. Значна частина території піддається впливам власних (місцевих) землетрусів і сильних підкорових землетрусів зони Вранча (Румунія)<ref>{{Cite web |url=http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1041.32005.0 |title=Президія Національної академії наук України: Сейсмічність і сейсмічна небезпека території України |accessdate=30 листопада 2011 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20120111095544/http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1041.32005.0 |archivedate=11 січня 2012 |deadurl=yes }}</ref><ref>{{Cite web |url=http://wdc.org.ua/uk/node/192 |title=Дані Інституту геофізики НАН України ім. С. І. Субботіна: Сейсмічність України |accessdate=30 November 2011 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20100314041558/http://wdc.org.ua/uk/node/192 |archivedate=14 March 2010 |deadurl=yes }}</ref>.
Сейсмічність України проявляється в західних, південно-західних і в південних районах, які розташовані поблизу потужного Середземноморсько-Альпійсько-Трансазійського сейсмогенного поясу планети, і де виділяються два основні сейсмічні регіони: Карпатський і Кримсько-Чорноморський. Значна частина території піддається впливам власних (місцевих) землетрусів і сильних підкорових землетрусів зони Вранча (Румунія)<ref>{{Cite web |url=http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1041.32005.0 |title=Президія Національної академії наук України: Сейсмічність і сейсмічна небезпека території України |accessdate=30 листопада 2011 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20120111095544/http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1041.32005.0 |archivedate=11 січня 2012 |deadurl=yes }}</ref><ref>{{Cite web |url=http://wdc.org.ua/uk/node/192 |title=Дані Інституту геофізики НАН України ім. С. І. Субботіна: Сейсмічність України |accessdate=30 листопада 2011 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20100314041558/http://wdc.org.ua/uk/node/192 |archivedate=14 March 2010 |deadurl=yes }}</ref>.


=== Клімат ===
=== Клімат ===
{{main|Клімат України}}
{{main|Клімат України}}
[[Файл:Осень в Долине привидений.jpg|міні|[[Долина привидів]], [[Крим]]]]

[[File:Світанок на Сулі. Околиці села Малоселицького.jpg|thumb|Річка [[Сула]], [[Нижньосульський національний природний парк]]]]
Територія України лежить переважно в [[Континентальний клімат|помірно-континентальній]] області помірного кліматичного поясу зі зростанням континентальности з північного заходу на південний схід. Південний берег Криму виділяється в окремий регіон субтропічного [[Середземноморський клімат|середземноморського клімату]]. В [[Українські Карпати|Українських Карпатах]] і [[Кримські гори|Кримських горах]] висота місцевості й експозиція схилів зумовлюють вертикальну зональність клімату.<ref name="kl">{{Cite web |url=http://wdc.org.ua/atlas/4080100.html |title=Національний атлас України. |accessdate=8 червня 2013 |archive-date=2 квітня 2015 |archive-url=https://web.archive.org/web/20150402151543/http://wdc.org.ua/atlas/4080100.html }}</ref>
Територія України лежить переважно в [[Континентальний клімат|помірно-континентальній]] області помірного кліматичного поясу зі зростанням континентальности з північного заходу на південний схід. Південний берег Криму виділяється в окремий регіон субтропічного [[Середземноморський клімат|середземноморського клімату]]. В [[Українські Карпати|Українських Карпатах]] і [[Кримські гори|Кримських горах]] висота місцевості й експозиція схилів зумовлюють вертикальну зональність клімату.<ref name="kl">{{Cite web |url=http://wdc.org.ua/atlas/4080100.html |title=Національний атлас України. |accessdate=8 червня 2013 |archive-date=2 квітня 2015 |archive-url=https://web.archive.org/web/20150402151543/http://wdc.org.ua/atlas/4080100.html }}</ref>


Рядок 168: Рядок 172:


=== Водойми ===
=== Водойми ===
[[Файл:Річка Дніпро у Каневі.jpg|міні|праворуч|Річка [[Дніпро (річка)|Дніпро]]]]
{{Main|Поверхневі води України|Річки України|Озера України}}
{{Main|Поверхневі води України|Річки України|Озера України}}
[[Файл:Річка Дніпро у Каневі.jpg|міні|праворуч|Річка [[Дніпро (річка)|Дніпро]] біля [[Канів|Канева]]]]
На території України протікає 63&nbsp;119 річок і струмків загальною довжиною понад 206 тис. км, із них довжиною 10&nbsp;км і більше&nbsp;— 3302<ref>{{Cite web |url=http://wdc.org.ua/atlas/4090100.html |title=Національний атлас України. Поверхневі води та водні ресурси |accessdate=3 липня 2013 |archive-date=29 листопада 2014 |archive-url=https://web.archive.org/web/20141129085333/http://wdc.org.ua/atlas/4090100.html }}</ref>. Більшість річок належить до басейну Чорного й Азовського морів і лише з 2&nbsp;% території води мають стік до Балтійського басейну ([[Сян]] і [[Західний Буг]] із їхніми притоками). Головні річки&nbsp;— [[Дніпро (річка)|Дніпро]], [[Сіверський Донець]], [[Південний Буг]], [[Дністер]], [[Дунай]].
На території України протікає 63&nbsp;119 річок і струмків загальною довжиною понад 206 тис. км, із них довжиною 10&nbsp;км і більше&nbsp;— 3302<ref>{{Cite web |url=http://wdc.org.ua/atlas/4090100.html |title=Національний атлас України. Поверхневі води та водні ресурси |accessdate=3 липня 2013 |archive-date=29 листопада 2014 |archive-url=https://web.archive.org/web/20141129085333/http://wdc.org.ua/atlas/4090100.html }}</ref>. Більшість річок належить до басейну Чорного й Азовського морів і лише з 2&nbsp;% території води мають стік до Балтійського басейну ([[Сян]] і [[Західний Буг]] із їхніми притоками). Головні річки&nbsp;— [[Дніпро (річка)|Дніпро]], [[Сіверський Донець]], [[Південний Буг]], [[Дністер]], [[Дунай]].


Озер у країні близько 20&nbsp;тис., з них лише 43 мають площу 10&nbsp;км² і більше<ref name="MOM">[[Маринич Олександр Мефодійович|Маринич О. М.]], Шищенко П.&nbsp;Г.&nbsp;Фізична географія України: Підручник.&nbsp;— К.: Знання, 2005.&nbsp;— 511 с.</ref>. Найбільше озеро Українського [[Полісся]]&nbsp;— [[Світязь]] має площу 27,5&nbsp;км². Більшу площу мають солонуваті озера лиманного походження&nbsp;— придунайські ([[Ялпуг]]&nbsp;— 149&nbsp;км²), причорноморські (штучно опріснений [[Сасик (Кундук)|Кундук (Сасик)]]&nbsp;— 204,8&nbsp;км²), кримські (солоне озеро [[Сасик-Сиваш]]&nbsp;— 71&nbsp;км²). В Україні споруджено 1157 водосховищ і 28,8 тис. ставків<ref name="MOM" />. Найбільші водосховища&nbsp;— на Дніпрі ([[Кременчуцьке водосховище|Кременчуцьке]], [[Каховське водосховище|Каховське]], [[Київське водосховище|Київське]], [[Канівське водосховище|Канівське]]). Найбільший [[лиман]]&nbsp;— [[Дністровський лиман|Дністровський]]&nbsp;— 360&nbsp;км². [[солоність|Найсолонішим]] є [[Куяльницький лиман]]&nbsp;— 157—227&nbsp;‰.
Озер у країні близько 20&nbsp;тис., з них лише 43 мають площу 10&nbsp;км² і більше<ref name="MOM">[[Маринич Олександр Мефодійович|Маринич О. М.]], Шищенко П.&nbsp;Г.&nbsp;Фізична географія України: Підручник.&nbsp;— К.: Знання, 2005.&nbsp;— 511 с.</ref>. Найбільше озеро Українського [[Полісся]]&nbsp;— [[Світязь]] має площу 27,5&nbsp;км². Більшу площу мають солонуваті озера лиманного походження&nbsp;— придунайські ([[Ялпуг]]&nbsp;— 149&nbsp;км²), причорноморські (штучно опріснений [[Сасик (Кундук)|Кундук (Сасик)]]&nbsp;— 204,8&nbsp;км²), кримські (солоне озеро [[Сасик-Сиваш]]&nbsp;— 71&nbsp;км²). В Україні споруджено 1157 водосховищ і 28,8 тис. ставків<ref name="MOM" />. Найбільші водосховища&nbsp;— на Дніпрі ([[Кременчуцьке водосховище|Кременчуцьке]], [[Каховське водосховище|Каховське]], [[Київське водосховище|Київське]], [[Канівське водосховище|Канівське]]). Найбільший [[лиман]]&nbsp;— [[Дністровський лиман|Дністровський]]&nbsp;— 360&nbsp;км². [[солоність|Найсолонішим]] є [[Куяльницький лиман]]&nbsp;— 157—227&nbsp;‰.


=== Ландшафти й фізико-географічне районування України ===
=== Ландшафти й фізико-географічне районування ===
{{Main|Фізико-географічне районування України|Фізична географія України}}
{{Main|Фізико-географічне районування України|Фізична географія України}}
[[Файл:Кам'яні Могили 07.jpg|міні|Заповідник [[Кам'яні Могили]]]]
У межах України за спільністю морфоструктурних рис виділяють два класи ландшафтних комплексів&nbsp;— рівнинний, що займає понад 93&nbsp;% території, і гірський. Основні риси [[Ландшафт географічний|ландшафтної]] структури країни визначаються її розташуванням переважно в [[Помірний кліматичний пояс|помірному поясі]]. Лише на [[Південне узбережжя Криму|Південному узбережжі Криму]] зустрічаються елементи [[Субтропічний кліматичний пояс|субтропічних]] ландшафтів середземноморського типу.
У межах України за спільністю морфоструктурних рис виділяють два класи ландшафтних комплексів&nbsp;— рівнинний, що займає понад 93&nbsp;% території, і гірський. Основні риси [[Ландшафт географічний|ландшафтної]] структури країни визначаються її розташуванням переважно в [[Помірний кліматичний пояс|помірному поясі]]. Лише на [[Південне узбережжя Криму|Південному узбережжі Криму]] зустрічаються елементи [[Субтропічний кліматичний пояс|субтропічних]] ландшафтів середземноморського типу.
[[Файл:Швидка квітнева вода.jpg|міні|[[Зуївський ландшафтний парк|Регіональний ландшафтний парк Зуївський]]]]
Територія України займає південно-західну частину Східноєвропейської фізико-географічної країни з чітко вираженою біокліматичною і ландшафтною [[Широтна зональність|широтною зональністю]], частини Карпатської та Кримської гірських фізико-географічних країн. Рівнинні ландшафти України представлені чотирма зональними типами (природними зонами)<ref>{{Cite web |url=http://wdc.org.ua/atlas/4130100.html |title=Національний атлас України. Ландшафти та фізико-географічне районування. |accessdate=12 червня 2013 |archive-date=2 квітня 2015 |archive-url=https://web.archive.org/web/20150402191844/http://wdc.org.ua/atlas/4130100.html }}</ref><ref name="MOM"/>:
* [[Мішані ліси України|Зона мішаних хвойно-широколистяних лісів]], що представлена одним краєм&nbsp;, [[Полісся|Поліським]], який за рельєфом займає низовинну обводнену рівнину, утворену піщаними й супіщаними відкладами з переважанням [[Дерново-підзолисті ґрунти|дерново-підзолистих]] і [[Болотні ґрунти|болотних ґрунтів]];
* Зона широколистяних лісів представлена одним краєм&nbsp;— Західноукраїнським, фон якого створюють опільські ландшафти [[Волинська височина|Волинської]], [[Хотинська височина|Хотинської]] та частини [[Подільська височина|Подільської]] височин ([[Гологори]], [[Опілля]], [[Товтри]]), а також [[Розточчя]] й ландшафти [[Мале Полісся|Малого Полісся]] з густою, глибоко врізаною річковою сіткою, опідзоленими [[чорнозем]]ами й [[Сірі лісові ґрунти|сірими лісовими ґрунтами]].
* [[Український лісостеп|Лісостепова зона]], що представлена Дністровсько-Дніпровським, Лівобережно-Дніпровським і Середньоруським краями, де в однакових кліматичних умовах поєднуються різноманітні ландшафти височин (південно-східної та східної частин [[Подільська височина|Подільської]], [[Придніпровська височина|Придніпровської]], відрогів [[Середньоруська височина|Середньоруської]]) і [[Придніпровська низовина|Придніпровської низовини]]; тут сформувалися ландшафти широколистянолісові із сірими й темно-сірими лісовими ґрунтами, власне лісостепові із чорноземами опідзоленими й реградованими, лучно-степові із чорноземами типовими;
* [[Український степ|Степова зона]], що поділяється на три підзони&nbsp;— північно-, середньо- й південностепову (сухостепову); займає південні відроги височин і [[Причорноморська низовина|Причорноморську]], Північнокримську, [[Приазовська низовина|Приазовську]] низовини, на яких сформувалися чорноземи звичайні й південні, а також [[Каштанові ґрунти|темно-каштанові]] й каштанові солонцюваті ґрунти.
У гірських ландшафтах панують два типи&nbsp;— лісово-лучні з [[полонина]]ми в [[Українські Карпати|Українських Карпатах]] і лісово-лучні з [[яйла]]ми в [[Кримські гори|Кримських горах]].


Територія України займає південно-західну частину Східноєвропейської фізико-географічної країни з чітко вираженою біокліматичною і ландшафтною [[Широтна зональність|широтною зональністю]], частини [[Українські Карпати|Карпатської]] та [[Кримські гори|Кримської]] гірських фізико-географічних країн. Рівнинна Україна охоплена чотирма природними зонами: [[Мішані ліси України|зоною мішаних лісів]] ([[Полісся]]), [[Зона широколистяних лісів|зоною широколистяних лісів]], [[Український лісостеп|лісостеповою зоною]] та [[Український степ|степовою зоною]].<ref>{{Cite web |url=http://wdc.org.ua/atlas/4130100.html |title=Національний атлас України. Ландшафти та фізико-географічне районування. |accessdate=12 червня 2013 |archive-date=2 квітня 2015 |archive-url=https://web.archive.org/web/20150402191844/http://wdc.org.ua/atlas/4130100.html }}</ref><ref name="MOM"/>
=== Природні ресурси ===

{{main|Корисні копалини України|Ресурси України|Історія освоєння мінеральних ресурсів України|Нерудні корисні копалини України|Металічні корисні копалини України|Нафтові, газові та газоконденсатні родовища України|Нафтогазоносні регіони України|Геологія України}}
=== Заповідні території ===
{{Main|Природно-заповідний фонд України}}
[[Файл:Карпатський морозний ранок.jpg|міні|[[Карпатський біосферний заповідник]]]]
В Україні всі [[Природоохоронна територія|природоохоронні території]] об'єднані у [[Природно-заповідний фонд України]], який включає понад 8600 об'єктів, що становлять близько 6,8&nbsp;% площі країни.<ref name="ПЗФ">[https://wownature.in.ua/oberihaymo/pryrodno-zapovidnyy-fond/ Природно-заповідний фонд України&nbsp;— офіційна сторінка]</ref>

Природно-заповідний фонд України включає території або акваторії, що мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища. Об'єкти природно-заповідного фонду охороняються законодавством України як національне надбання з встановленням особливих режимів охорони.<ref name="ЗаконПЗФ">[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2456-12#Text Закон України про природно-заповідний фонд України]</ref>

Природні об'єкти Природно-заповідного фонду України розділяються на [[біосферний заповідник|біосферні заповідники]], [[природний заповідник|природні заповідники]], [[національний природний парк|національні природні парки]], [[регіональний ландшафтний парк|регіональні ландшафтні парки]], [[заказник]]и різних типів, [[пам'ятка природи|пам'ятки природи]] та [[заповідне урочище|заповідні урочища]]<ref name="ЗаконПЗФ"/>. Найвищий статус і, здебільшого, найбільшу площу мають заповідники та національні природні парки. В Україні існує [[Біосферні заповідники України|5 біосферних заповідників]] ([[Асканія-Нова (заповідник)|Асканія-Нова]], [[Карпатський біосферний заповідник|Карпатський]], [[Чорноморський біосферний заповідник|Чорноморський]], [[Дунайський біосферний заповідник|Дунайський]], [[Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник|Чорнобильський]]), [[Природні заповідники України|19 природних заповідників]] (найдавніші [[Канівський природний заповідник|Канівський]], [[Кримський природний заповідник|Кримський]], [[Український степовий природний заповідник|Український степовий]], [[Поліський природний заповідник|Поліський]], [[Луганський природний заповідник|Луганський]], [[Природний заповідник «Мис Мартьян»|Мис Мартьян]], [[Ялтинський гірсько-лісовий природний заповідник|Ялтинський гірсько-лісовий]], [[Карадазький природний заповідник|Карадазький]]) та [[Національні природні парки України|55 національних природних парків]] (найдавніші [[Карпатський національний природний парк|Карпатський]], [[Шацький національний природний парк|Шацький]], [[Синевир (національний природний парк)|Синевир]]).<ref name="ПЗФ"/>

=== Корисні копалини ===
{{main|Корисні копалини України|Історія освоєння мінеральних ресурсів України|Нафтогазоносні регіони України|Геологія України}}
[[Файл:Удивительно светлый террикон - panoramio.jpg|міні|[[Терикон]], [[Донецька область]]]]
Україна входить до числа провідних мінерально-сировинних держав світу. Поєднання різновікових (від [[архей|архею]] до [[кайнозой|кайнозою]]) структурних елементів, що сформувалися внаслідок вияву всіх властивих становленню [[земна кора|земної кори]] процесів, обумовило широкий діапазон [[корисні копалини|корисних копалин]], що становлять мінерально-сировинну базу країни. Україна, яка займає всього 0,4&nbsp;% земної суші й де проживає 0,8&nbsp;% населення планети, має у своїх [[надра]]х 5&nbsp;% мінерально-сировинного потенціалу світу.
Україна входить до числа провідних мінерально-сировинних держав світу. Поєднання різновікових (від [[архей|архею]] до [[кайнозой|кайнозою]]) структурних елементів, що сформувалися внаслідок вияву всіх властивих становленню [[земна кора|земної кори]] процесів, обумовило широкий діапазон [[корисні копалини|корисних копалин]], що становлять мінерально-сировинну базу країни. Україна, яка займає всього 0,4&nbsp;% земної суші й де проживає 0,8&nbsp;% населення планети, має у своїх [[надра]]х 5&nbsp;% мінерально-сировинного потенціалу світу.


В Україні розвідано 20 тис. [[родовище|родовищ]] і проявів 111 видів корисних копалин<ref>За даними [[Геоінформ]]у</ref> (за даними УНІАН&nbsp;— 200 видів корисних копалин, 120 із яких використовує людство нині). З них 7807 родовищ 94 видів корисних копалин мають промислове значення й ураховуються [[Державний баланс запасів|Державним балансом запасів]]. Найбільше економічне значення мають [[кам'яне вугілля]], [[нафта]] й [[природний газ|газ]], залізні й марганцеві [[руда (копалина)|руди]], [[самородна сірка]], [[кам'яна сіль|кам'яна]] й [[калійна сіль|калійна солі]], нерудні будівельні матеріали, [[мінеральні води]]. Їхні родовища є в різних геологічних регіонах України. За розвіданими запасами деяких корисних копалин Україна випереджає [[Росія|РФ]], [[США]], [[Велика Британія|Велику Британію]], [[Франція|Францію]], [[ФРН]], [[Канада|Канаду]] й інші країни. Зокрема, за запасами й видобутком залізних, марганцевих, титано-цирконієвих руд, багатьох видів неметалічної сировини Україна наприкінці XX&nbsp;ст. займала провідне місце серед країн Європи й світу<ref>http://resource.ukrlife.org/ {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20120127175601/http://resource.ukrlife.org/ |date=27 січня 2012 }} Мінеральні ресурси та добувна промисловість країн світу</ref>.
В Україні розвідано 20 тис. [[родовище|родовищ]] і проявів 111 видів корисних копалин<ref>За даними [[Геоінформ]]у</ref> (за даними УНІАН&nbsp;— 200 видів корисних копалин, 120 із яких використовує людство нині). З них 7807 родовищ 94 видів корисних копалин мають промислове значення й ураховуються [[Державний баланс запасів|Державним балансом запасів]]. Найбільше економічне значення мають [[кам'яне вугілля]], [[нафта]] й [[природний газ|газ]], залізні й марганцеві [[руда (копалина)|руди]], [[самородна сірка]], [[кам'яна сіль|кам'яна]] й [[калійна сіль|калійна солі]], нерудні будівельні матеріали, [[мінеральні води]]. Їхні родовища є в різних геологічних регіонах України. За розвіданими запасами деяких корисних копалин Україна випереджає [[Росія|РФ]], [[США]], [[Велика Британія|Велику Британію]], [[Франція|Францію]], [[ФРН]], [[Канада|Канаду]] й інші країни. Зокрема, за запасами й видобутком залізних, марганцевих, титано-цирконієвих руд, багатьох видів неметалічної сировини Україна наприкінці XX&nbsp;ст. займала провідне місце серед країн Європи й світу<ref>http://resource.ukrlife.org/ {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20120127175601/http://resource.ukrlife.org/ |date=27 січня 2012 }} Мінеральні ресурси та добувна промисловість країн світу</ref>.

=== Біорізноманіття ===
{{main|Фауна України|Флора України|Червона книга України}}
[[Файл:Ковыль в балке, Днепропетровская область.jpg|міні|[[Ковила|Ковиловий]] [[степ]], [[Дніпровський район (Дніпропетровська область)|Дніпровщина]]]]
[[Файл:Darevskia lindholmi - Ящерица Линдхольма.jpg|міні|[[Ящірка Ліндгольма]], [[ендемік]] [[Кримські гори|Кримських гір]]]]
[[Файл:Зубри у Карпатах (1).jpg|міні|[[Зубр]]и в [[Сколівські Бескиди|Сколівських Бескидах]]]]
Різноманіття природних умов України, її розташування в кількох природних зонах з двома морями, зумовлює досить багате і нерівномірно розподілене [[біорізноманіття]] зі значною кількістю [[ендемік]]ів, перш за все в [[Кримські гори|Кримських горах]] та в [[Українські Карпати|Карпатах]].

В Україні поширені понад 60 тисяч [[вид]]ів живих істот, зокрема:<ref name="Дідух">[[Дідух Яків Петрович|Дідух Я. П.]] та ін. [http://wdc.org.ua/atlas/4110100.html Рослинний світ і рослинні ресурси] // [[Національний атлас України]]. Київ: [[ДНВП «Картографія»|Картографія]], 2007. С. 196.</ref><ref name="Акімов">[[Акімов Ігор Андрійович|Акімов І. А.]] [http://wdc.org.ua/atlas/4120100.html Тваринний світ і ресурси тваринного світу] // [[Національний атлас України]]. Київ: [[ДНВП «Картографія»|Картографія]], 2007. С. 210.</ref> понад 6500 видів [[гриби|грибів]] і [[лишайники|лишайників]], понад 4900 видів [[водорості|водоростей]], понад 760 видів [[мохоподібні|мохоподібних]], понад 6000 видів [[судинні рослини|судинних рослин]], понад 1200 видів [[найпростіші|найпростіших]], 33 види [[губки|губок]], 40 видів [[кнідарії|кнідарій]], 3 види [[реброплави|реброплавів]], 33 види [[немертини|немертин]], близько 30 видів [[мохуватки|мохуваток]], 1 вид [[фороніди|форонід]], 2 види [[Внутрішньопорошицеві|внутрішньопорошицевих]], близько 1300 видів [[плоскі черви|плоских червів]], близько 50 видів [[Черевовійчасті|черевовійчастих]], близько 600 видів [[коловертки|коловерток]], близько 60 видів [[Акантоцефали|скреблянок]], 2 види [[Щетинкощелепні|щетинкощелепних]], понад 400 видів [[кільчасті черви|кільчастих червів]], понад 400 видів [[молюски|молюсків]], понад 800 видів [[нематоди|нематод]], 111<ref>Pilato, G., Kiosya, Y., Lisi, O., Inshina, V. and Biserov, V., 2011. Annotated list of Tardigrada records from Ukraine with the description of three new species. [[Zootaxa]], 3123(1), 1-31.</ref> видів [[Тихоходи|тихоходів]], близько 1000 видів [[ракоподібні|ракоподібних]], близько 3300 видів [[павукоподібні|павукоподібних]], близько 140 видів [[багатоніжки|багатоніжок]], понад 500<ref>[[Капрусь Ігор Ярославович|Капрусь І. Я.]], Шрубович Ю. Ю., Таращук М.&nbsp;В.&nbsp;Каталог колембол (Collembola) і протур (Protura) України. Львів: Видавництво [[Державний природознавчий музей НАН України|Державного природознавчого музею НАН України]], 2006. 164 с.</ref> видів [[Прихованощелепні|прихованощелепних]], понад 35 тисяч видів [[комахи|комах]], 14 видів [[Голкошкірі|голкошкірих]], 1 вид [[Головохордові|ланцетників]], 9 видів [[Покривники|тунікат]], 2 види [[Круглороті|круглоротих]], [[Список риб України|понад 250]]<ref>[[Мовчан Юрій Васильович|Мовчан Ю. В.]]&nbsp;Риби України.&nbsp;— Київ: Золоті ворота, 2011.&nbsp;— 444 с. ISBN 978-966-2246-26-1.</ref> видів [[риби|риб]], [[Список земноводних України|близько 20]] видів [[земноводні|земноводних]], [[Список плазунів України|близько 25]] видів [[плазуни|плазунів]], [[Список птахів України|понад 400]] видів [[птахи|птахів]] і [[Список ссавців України|близько 120]] видів [[ссавці]]в.

Природна [[рослинність]] вкриває близько 30&nbsp;% України, при цьому переважна більшість її вторинно трансформована діяльністю людини. Зокрема [[ліс]]и займають близько 14&nbsp;% країни (15,6&nbsp;% разом з [[лісосмуга]]ми), при тому що в цілому для Європи цей показник складає 41&nbsp;%. [[Лука (рослинність)|Луки]], які переважно виникли в Україні на місці лісів внаслідок випасу худоби та косіння і використовуються як пасовища та сіножаті, займають близько 9&nbsp;% країни. [[Степи]], що природно займали близько 40&nbsp;% українських земель, збереглися лише на 0,6&nbsp;% території країни, здебільшого на заповідних територіях. Площа [[болота|боліт]] займає близько 1&nbsp;%, [[плавні]]в&nbsp;— близько 1,6&nbsp;%, [[солончак]]ів&nbsp;— близько 1&nbsp;%.<ref name="Дідух"/>

В Україні є багато [[ендемік]]ів, переважно це [[безхребетні]] тварини та рослини. Серед [[хребетні|хребетних]] тварин України є лише 12 ендемічних видів<ref name="Акімов"/>, зокрема це [[сліпак піщаний]] і [[сліпак подільський]], поширені у причорноморських і подільських степах, а також [[ящірка Ліндгольма]], поширена в [[Кримські гори|Кримських горах]].

Багато видів заселили природні території України внаслідок діяльності людини і є [[Інвазійні види|інвазійними]]. Деякі з них були навмисно [[Акліматизація|акліматизовані]] людиною, наприклад, такі [[мисливство|мисливські]] види як [[єнотоподібний собака]], [[Neogale vison|норка американська]], [[ондатра]], [[олень плямистий]], [[муфлон]], [[фазан звичайний]] тощо.<ref name="Акімов"/> В той же час значно більше видів були інтродуковані в Україну ненавмисно, або ж поширилися самостійно внаслідок [[Глобальне потепління|кліматичних змін]]. Багато з таких видів, зокрема і занесених навмисно, є [[шкідники|шкідниками]] господарства та здатні завдавати шкоди природним екосистемам і подекуди витісняти місцеві рідкісні види. Серед найшкідливіших інвазійних видів України [[пацюк сірий]], [[колорадський жук]], [[каштанова мінуюча міль]], [[Varroa destructor|кліщ варроа]], [[слимак іспанський]], [[Rapana venosa|рапана]], [[мнеміопсіс|реброплав мнеміопсіс]], [[амброзія полинолиста]], [[робінія звичайна]], [[маслинка вузьколиста]] тощо.<ref>[https://link.springer.com/book/10.1007/978-1-4020-8280-1 Handbook of alien species in Europe]. Dordrecht, Netherlands: [[Springer Science+Business Media|Springer]], 2009. 400 pp.</ref><ref>Nentwig W., Bacher S., Kumschick S., Pyšek P., Vilà, M. 2018. [https://link.springer.com/article/10.1007/s10530-017-1651-6 More than «100 worst» alien species in Europe]. [[Biological Invasions]]. 20(6). P.1611-1621.</ref><ref>[[Акімов Ігор Андрійович|Акимов И. А.]] и др. Пчелиный клещ ''Varroa jacobsoni''. Киев: [[Наукова думка]], 1993. 253 с.</ref><ref>[[Зерова Марина Дмитрівна|Зерова М. Д.]], Микитенко Г. Н., Нарольский Н. Б., [[Гершензон Злата Сергіївна|Гершензон З. С.]], Свиридов С. В., Лукаш О. В., Бабидорич М.&nbsp;М.&nbsp;Каштановая минирующая моль в Украине. Киев, 2007. 87 с.</ref><ref>
Sudnik-Wójcikowska B., [[Мойсієнко Іван Іванович|Moysiyenko I.]], Slim P., Moraczewski I. 2009. [https://www.researchgate.net/publication/280100347_Impact_of_the_invasive_species_Elaeagnus_Angustifolia_L_on_vegetation_in_pontic_desert_steppe_ZONE_Southern_Ukraine Impact of the invasive species ''Elaeagnus angustifolia'' L. on vegetation in pontic desert steppe zone (Southern Ukraine)]. [[Polish Journal of Ecology]]. 57(2). P. 269—281.</ref><ref>[[Балашов Ігор Олександрович|Balashov I.]], Khomenko A., Kovalov V., Harbar O. 2018. Fast recent expansion of the Spanish slug (Gastropoda, Stylommatophora, Arionidae) across Ukraine. [[Vestnik Zoologii]]. 52(6). P. 451—456.</ref><ref>[[Протопопова Віра Вікторівна|Протопопова В. В.]], Шевера М. В. 2019. Інвазійні види у флорі України. І. Група високо активних видів. [[GEO&BIO]]. 17. С. 116—135.</ref>

Значна кількість видів зникла в Україні протягом останніх століть внаслідок знищення їхнього середовища існування людиною. Один з найпоказовіших прикладів&nbsp;— це степова антилопа [[сайгак]], що був одним з наймасовіших видів копитних в Україні, але повністю зник тут у кінці [[XIX століття]] внаслідок розорювання степів та полювання. Також серед найпомітніших видів, що повністю зникли в Україні протягом останніх століть&nbsp;— [[тарпан]], [[росомаха]], [[Тюлень-монах звичайний|тюлень-монах]], [[Pteromys volans|летяга звичайна]], [[бабак альпійський]], [[ховрах жовтий]], [[пискуха степова]] тощо.<ref name="Акімов"/> [[Зубр]] був знищений в Україні у [[XVII століття|XVII столітті]], але з [[1965]] року [[Реінтродукція|реінтродукований]] в [[Українські Карпати|Карпатах]] і [[Полісся|Поліссі]].<ref name="Акімов"/>

В Україні основним документом з охорони біорізноманіття є [[Червона книга України]], що містить перелік рідкісних, вразливих і зникаючих [[вид (біологія)|видів]] [[тварини|тваринного]] і [[ботаніка|рослинного]] світу у межах країни, а також узагальнені відомості про сучасний стан цих видів і заходи щодо їх збереження. Занесені до Червоної книги України види підлягають охороні на всій території України, у межах її [[Континентальний шельф|континентального шельфу]] та [[Виключна морська економічна зона України|виключної морської економічної зони]]. Регулюється Законом України «Про Червону книгу України».<ref>[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3055-14 Закон України «Про Червону Книгу України»]</ref> З 2021 року до Червоної книги України занесено 1544 види, з них 687 тварини і 857&nbsp;— рослинний світ<ref name="ПерелікиТварин2021">{{Cite web |url=https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0260-21 |title=Наказ Міндовкілля від 19.01.2021 (набрав чинності 12.03.2021) Про затвердження переліків видів тварин, що заносяться до Червоної книги України (тваринний світ), та видів тварин, що виключені з Червоної книги України (тваринний світ) |accessdate=3 травня 2022 |archive-date=5 травня 2021 |archive-url=https://web.archive.org/web/20210505092213/https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0260-21 }}</ref><ref name="ПерелікиРослин2021">{{Cite web |url=https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0370-21 |title=Наказ Міндовкілля від 15.02.2021 (набрав чинності 09.04.2021) Про затвердження переліків видів рослин та грибів, що заносяться до Червоної книги України (рослинний світ), та видів рослин та грибів, що виключені з Червоної книги України (рослинний світ) |accessdate=3 травня 2022 |archive-date=28 квітня 2021 |archive-url=https://web.archive.org/web/20210428171708/https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0370-21 }}</ref>. Державне управління, регулювання та контроль збереження видів, занесених до Червоної книги України здійснює [[Кабінет Міністрів України]] і підпорядковані структури. Наукове забезпечення ведення Червоної книги України здійснює [[Національна комісія з питань Червоної книги України]], що створюється на базі [[Інститут зоології імені І. І. Шмальгаузена НАН України|Інституту зоології]] та [[Інститут ботаніки імені М. Г. Холодного НАН України|Інституту ботаніки]] [[НАН України]], які є провідними центрами з вивчення біорізноманіття України<ref name="КомісіяЧКУ">{{Cite web |url=http://www.nas.gov.ua/legaltexts/DocPublic/P-170315-73-0.pdf |title=Положення про Національну комісію з питань Червоної книги України |accessdate=3 травня 2022 |archive-date=20 квітня 2019 |archive-url=https://web.archive.org/web/20190420213845/http://www.nas.gov.ua/legaltexts/DocPublic/P-170315-73-0.pdf}}</ref>.


== Історія ==
== Історія ==
Рядок 207: Рядок 237:


=== Середньовіччя ===
=== Середньовіччя ===
[[Файл:Кордони_Руського_королівства_(1300).png|міні|Кордони Руського королівства (1300)]]
{{main|Київська Русь|Галицько-Волинське князівство}}


==== Київська Русь ====
==== Русь ====
{{main|Київська Русь}}
[[Файл:Vasnetsov Bapt Vladimir.jpg|міні|праворуч|[[Хрещення Русі]].]]
{{double image|right|Coin of Vladimir the Great (reverse).jpg|107|Coin of Yaroslav the Wise (reverse).png|107|Монети з емблемами княжих держав [[Володимир Святославич|Володимира]] та [[Ярослав Мудрий|Ярослава]]}}
Починаючи з [[IX століття]] українські землі стали центром [[Русь|Руської землі]] на чолі з [[поляни (східні)|полянським]] [[Київ|Києвом]]. [[882]] року Київ захопив [[варяги|варязький]] [[конунг]] [[Олег Віщий|Олег]] ([[882]]—[[912]]), який проголосив його «[[мати міст руських|матір'ю міст руських»]] й встановив владу варязької династії [[Рюриковичі]]в. За князювання княгині [[Ольга (княгиня)|Ольги]] ([[945]]—[[965]]), її сина [[Святослав Ігорович|Святослава Ігоровича]] ([[965]]—[[972]]) і онука [[Володимир Святославич|Володимира Святославича]] ([[980]]—[[1015]]) територія Руської держави розширилась шляхом підкорення Києву сусідніх [[східні слов'яни|східнослов'янських]], [[балти|балтських]] і [[Фіно-угорські народи|угро-фінських]] племен.
[[Файл:Kyiv Rus T.png|міні|[[Київська Русь|Русь]], максимальні кордони]]
[[Файл:Софійський собор Київ.jpg|міні|праворуч|[[Софійський собор (Київ)|Софійський собор]] у Києві заснований [[Ярослав Мудрий|Ярославом Мудрим]]]]
Починаючи з [[IX століття]] українські землі стали центром [[Русь|Руської землі]] на чолі з [[поляни (східні)|полянським]] [[Київ|Києвом]]. [[882]] року Київ захопив [[варяги|варязький]] [[князь]] [[Олег Віщий|Олег]] ([[882]]—[[912]]), який проголосив його «[[мати міст руських|матір'ю міст руських»]] й встановив владу варязької династії [[Рюриковичі]]в. За князювання княгині [[Ольга (княгиня)|Ольги]] ([[945]]—[[965]]), її сина [[Святослав Ігорович|Святослава Хороброго]] ([[965]]—[[972]]), онука [[Володимир Святославич|Володимира Великого]] ([[980]]—[[1015]]) та правнука [[Ярослав Мудрий|Ярослава Мудрого]] ([[1019]]—[[1054]]) територія Руської держави розширилась шляхом підкорення Києвом сусідніх [[східні слов'яни|східнослов'янських]], [[балти|балтських]] і [[Фіно-угорські народи|угро-фінських]] племен.


Це була найбільша держава Європи, площа якої сягала 1,5&nbsp;млн км<sup>2</sup>. Кордони Київської Русі на півночі пролягали в районах [[Чудсько-Псковське озеро|Чудського озера]], [[Фінська затока|Фінської затоки]] [[Балтійське море|Балтійського моря]], [[Ладозьке озеро|Ладозького]] й [[Онезьке озеро|Онезького озер]]; на заході&nbsp;— в районі верхів'їв [[Дністер|Дністра]], [[Карпати|Карпат]], [[Західний Буг|Західного Бугу]], [[Німан]]у і [[Західна Двіна|Західної Двіни]]; на півдні&nbsp;— [[Сула (притока Дніпра)|Сули]], [[Дон]]у, [[Рось|Росі]] й [[Південний Буг|Південного Бугу]]; на сході&nbsp;— [[Волга|Волги]] та її притоки [[Ока (притока Волги)|Оки]]. Землі й етнічні князівства, де раніше правили місцеві князі, передавалися Рюриковичам. [[988]] року за правління Володимира [[русини]] прийняли [[християнство]] з [[Візантійська імперія|Візантії]], що визначило цивілізаційну приналежність українських земель на подальші тисячоліття, з нею почали рахуватися європейські монархії. Але процес [[Феодальна роздрібненість|феодальної роздрібненості]] в 11&nbsp;— 13 століттях призвів до ослаблення Русі, основні центри влади з Києва перемістились на північний схід, на Оку, до Володимирського князівства, де в майбутньому виникло [[Велике князівство Московське|Московське князівство]], а слідом [[Московське царство]], а також на захід, до міст [[Галич]]а і Володимира.
Це була найбільша держава Європи, площа якої сягала 1,5&nbsp;млн км<sup>2</sup>. Кордони Київської Русі на півночі пролягали в районах [[Чудсько-Псковське озеро|Чудського озера]], [[Фінська затока|Фінської затоки]] [[Балтійське море|Балтійського моря]], [[Ладозьке озеро|Ладозького]] й [[Онезьке озеро|Онезького озер]]; на заході&nbsp;— в районі верхів'їв [[Дністер|Дністра]], [[Карпати|Карпат]], [[Західний Буг|Західного Бугу]], [[Німан]]у і [[Західна Двіна|Західної Двіни]]; на півдні&nbsp;— [[Сула (притока Дніпра)|Сули]], [[Дон]]у, [[Рось|Росі]] й [[Південний Буг|Південного Бугу]]; на сході&nbsp;— [[Волга|Волги]] та її притоки [[Ока (притока Волги)|Оки]]. Землі й етнічні князівства, де раніше правили місцеві князі, передавалися Рюриковичам. [[988]] року за правління Володимира [[русини]] прийняли [[християнство]] з [[Візантійська імперія|Візантії]], що визначило цивілізаційну приналежність українських земель на подальші тисячоліття, з нею почали рахуватися європейські монархії. Але процес [[Феодальна роздрібненість|феодальної роздрібненості]] в XI&nbsp;— XIII століттях призвів до ослаблення Русі, основні центри влади з Києва перемістились на північний схід, на Оку, до Володимирського князівства, де в майбутньому виникло [[Велике князівство Московське|Московське князівство]], а слідом [[Московське царство]], а також на захід, до міст [[Галич]]а і Володимира.


Також на теренах сучасної України певний час існували такі великі князівства, як [[Чернігівське князівство|Чернігівське]] (по [[Десна|Десні]]), [[Переяславське князівство|Переяславське]] (сучасна [[Полтавщина]]), [[Турівське князівство|Турово-Пінське]] (на [[Полісся|Поліссі]])
Також на теренах сучасної України певний час існували такі великі князівства, як [[Чернігівське князівство|Чернігівське]] (по [[Десна|Десні]]), [[Переяславське князівство|Переяславське]] (сучасна [[Полтавщина]]), [[Турівське князівство|Турово-Пінське]] (на [[Полісся|Поліссі]])


У [[1240-ві|1240-х]] роках Русь розорено [[Монгольська імперія|Монгольською імперією]], і вона потрапила в [[Ординське ярмо|залежність]] від неї.
У [[1240-ві|1240-х]] роках Русь розорено [[Монгольська імперія|Монгольською імперією]], і вона потрапила в [[Ординське ярмо|залежність]] від неї.

<center>
{| class="wikitable" style="text-align:right; margin-right:50px;"
|-
! colspan=5 | [[Великий князь київський|Київські князі]] династії [[Рюриковичі]]в на [[Золоті ворота (мозаїка)|мозаїках «Золотих воріт»]]
|-
| align=center | '''[[Файл:OlgaIKiev.jpg|140px]]'''
| align=center | '''[[Файл:Sviatoslav I the Brave.jpg|145px]]'''
| align=center | '''[[Файл:Vladimir I the Great.jpg|145px]]'''
| align=center | '''[[Файл:Yaroslav1.jpg|140px]]'''
| align=center | '''[[Файл:Daniel of Galicia-Volhynia.jpg|145px]]'''
|-
! align=center |[[Ольга (княгиня)|Ольга]]<br/><small>(бл. 910—969)</small>
! align=center |[[Святослав Хоробрий]]<br/><small>(бл. 938—972)</small>
! align=center |[[Володимир Великий]]<br/><small>(бл. 960—1015)</small>
! align=center |[[Ярослав Мудрий]]<br/><small>(бл. 983—1054)</small>
! align=center |[[Данило Галицький]]<br/><small>(1201—1264)</small>
|}
</center>


==== Галицько-Волинська держава ====
==== Галицько-Волинська держава ====
{{main|Галицько-Волинське князівство}}
[[Файл:Кордони_Руського_королівства_(1300).png|міні|Кордони Руського королівства (1300)]]
[[Файл:Церква Святого Пантелеймона 17.jpg|міні|ліворуч|Церква святого Пантелеймона ([[Шевченкове (Галицький район)|Шевченкове]]), єдиний і найстаріший із збережених храмів Галицько-Волинського князівства]]
[[Файл:Церква Святого Пантелеймона 17.jpg|міні|ліворуч|Церква святого Пантелеймона ([[Шевченкове (Галицький район)|Шевченкове]]), єдиний і найстаріший із збережених храмів Галицько-Волинського князівства]]
Після занепаду Київської Русі політичний, економічний і культурний центр українських земель перемістився до [[Галицько-Волинське князівство|Галицько-Волинської держави]]. До її складу входили [[Волинь]], [[Галичина]], [[Берестейська земля|Берестейщина]], [[Холмщина]], [[Підляшшя]], [[Белзьке князівство|Белжщина]], Турово-Пінщина, [[Чорна Русь]], західна [[Київське князівство|Київщина]] та [[Закарпаття]]<ref>{{Cite web |url=http://litopys.org.ua/krypgvol/krypgv04.htm#zem11 |title=Крип'якевич І. ''Галицько-волинське князівство''. Київ, 1984. — С.21-37. |accessdate=23 березня 2012 |archive-date=27 вересня 2007 |archive-url=https://web.archive.org/web/20070927201028/http://litopys.org.ua/krypgvol/krypgv04.htm#zem11 }}</ref>. Незалежні князівства в Галичині, де правили [[Ростиславичі Галицькі|Ростиславичі]], виникли починаючи з [[1084]] з центрами в [[Перемишльська земля|Перемишлі]], [[Теребовлянське князівство|Теребовлі]] та [[Звенигородське князівство|Звенигороді]]. 1141&nbsp;р. [[Володимирко Володарович]] об'єднав їх у єдине [[Галицьке князівство]], яке досягло найбільшого розквіту за правління [[Ярослав Осмомисл|Ярослава Осмомисла]].
Після занепаду Київської Русі політичний, економічний і культурний центр українських земель перемістився до [[Галицько-Волинське князівство|Галицько-Волинської держави]]. До її складу входили [[Волинь]], [[Галичина]], [[Берестейська земля|Берестейщина]], [[Холмщина]], [[Підляшшя]], [[Белзьке князівство|Белжщина]], Турово-Пінщина, [[Чорна Русь]], західна [[Київське князівство|Київщина]] та [[Закарпаття]]<ref>{{Cite web |url=http://litopys.org.ua/krypgvol/krypgv04.htm#zem11 |title=Крип'якевич І. ''Галицько-волинське князівство''. Київ, 1984. — С.21-37. |accessdate=23 березня 2012 |archive-date=27 вересня 2007 |archive-url=https://web.archive.org/web/20070927201028/http://litopys.org.ua/krypgvol/krypgv04.htm#zem11 }}</ref>. Незалежні князівства в Галичині, де правили [[Ростиславичі Галицькі|Ростиславичі]], виникли починаючи з [[1084]] з центрами в [[Перемишльська земля|Перемишлі]], [[Теребовлянське князівство|Теребовлі]] та [[Звенигородське князівство|Звенигороді]]. 1141&nbsp;р. [[Володимирко Володарович]] об'єднав їх у єдине [[Галицьке князівство]], яке досягло найбільшого розквіту за правління [[Ярослав Осмомисл|Ярослава Осмомисла]].


[[1199]]&nbsp;р. [[Роман Мстиславич|Роман Великий]] об'єднав Галичину і [[Волинь]] у єдину Галицько-Волинську державу<ref>{{Cite web |url=http://litopys.org.ua/krypgvol/krypgv10.htm |title=Крип'якевич І. ''Галицько-волинське князівство''. Київ, 1984. — С.84-87. |accessdate=3 жовтня 2009 |archive-date=30 вересня 2007 |archive-url=https://web.archive.org/web/20070930182608/http://litopys.org.ua/krypgvol/krypgv10.htm }}</ref>. [[1245]] року його син і спадкоємець [[Данило Галицький|Данило]], на часи правління якого припала [[Монгольська навала на Русь|татаро-монгольська навала]], визнав свою залежність від [[Золота Орда|Золотої Орди]], проте сподіваючись на допомогу католицької Європи у боротьбі за незалежність, уклав таємні союзи із [[Королівство Польське (1025—1385)|Польщею]], [[Угорське королівство|Угорщиною]], [[Мазовія|Мазовією]] і [[Тевтонський орден|Тевтонським Орденом]], і [[1253]] року прийняв знак самодержця&nbsp;— корону [[король Русі|короля Русі]] від папи [[Іннокентій IV|Іннокентія IV]]<ref>{{Cite web |url=http://litopys.org.ua/krypgvol/krypgv12.htm |title=Крип'якевич І. ''Галицько-волинське князівство''. Київ, 1984. — С.93-105. |accessdate=23 березня 2012 |archive-date=30 вересня 2007 |archive-url=https://web.archive.org/web/20070930185809/http://litopys.org.ua/krypgvol/krypgv12.htm }}</ref>.
[[1199]]&nbsp;р. [[Роман Мстиславич|Роман Великий]] об'єднав Галичину і [[Волинь]] у єдину Галицько-Волинську державу<ref>{{Cite web |url=http://litopys.org.ua/krypgvol/krypgv10.htm |title=Крип'якевич І. ''Галицько-волинське князівство''. Київ, 1984. — С.84-87. |accessdate=3 жовтня 2009 |archive-date=30 вересня 2007 |archive-url=https://web.archive.org/web/20070930182608/http://litopys.org.ua/krypgvol/krypgv10.htm }}</ref>. [[1245]] року його син і спадкоємець [[Данило Галицький|Данило]], на часи правління якого припала [[Монгольська навала на Русь|татаро-монгольська навала]], визнав свою залежність від [[Золота Орда|Золотої Орди]], проте сподіваючись на допомогу католицької Європи у боротьбі за незалежність, уклав таємні союзи із [[Королівство Польське (1025—1385)|Польщею]], [[Угорське королівство|Угорщиною]], [[Мазовія|Мазовією]] і [[Тевтонський орден|Тевтонським Орденом]], і [[1253]] року прийняв знак самодержця&nbsp;— корону [[король Русі|короля Русі]] від папи [[Іннокентій IV|Іннокентія IV]]<ref>{{Cite web |url=http://litopys.org.ua/krypgvol/krypgv12.htm |title=Крип'якевич І. ''Галицько-волинське князівство''. Київ, 1984. — С.93-105. |accessdate=23 березня 2012 |archive-date=30 вересня 2007 |archive-url=https://web.archive.org/web/20070930185809/http://litopys.org.ua/krypgvol/krypgv12.htm }}</ref>.


Близько [[1256]] року, після перемог над монголами [[Куремса|Куремси]], Данило заснував місто [[Львів]]. [[1259]] року, через відсутність військової допомоги з [[Європа|Заходу]], король повторно визнав верховенство Орди. Його наступник [[Лев Данилович|Лев І]] постійно брав участь у походах ординців на Польщу і [[Велике князівство Литовське|Литву]]. [[1303]] року Данилів онук король [[Юрій Львович|Юрій І]] домігся створення '''[[Галицька митрополія (1302—1401)|Галицької митрополії]]'''. [[1308]] року держава перейшла до його синів [[Андрій Юрійович|Андрія]] і [[Лев Юрійович|Лева II]], які розпочали боротьбу проти Золотої Орди в союзі з тевтонськими лицарями і мазовецькими князями. Проте після їхньої смерті останній монарх [[Юрій-Болеслав Тройденович|Юрій II]] знову визнав себе [[васал]]ом Золотої Орди. [[1340]] року його вбивство дало привід Польщі та Литві&nbsp;— сусідам, які мали династичні права на руський престол,&nbsp;— розпочати [[Війна за галицько-волинську спадщину|війну за галицько-волинську спадщину]]. [[1392]] року [[Галичина]] з [[Белзьке князівство|Белзькою землею]] і [[Холмщина|Холмщиною]] остаточно увійшла до Польського королівства, а [[Волинь]]&nbsp;— до [[Велике князівство Литовське|Великого князівства Литовського]]<ref>{{Cite web |url=http://litopys.org.ua/krypgvol/krypgv16.htm |title=Крип'якевич І. ''Галицько-волинське князівство''. — Київ, 1984. — С. 106—115. |accessdate=23 березня 2012 |archive-date=30 вересня 2007 |archive-url=https://web.archive.org/web/20070930191626/http://litopys.org.ua/krypgvol/krypgv16.htm }}</ref>.
Близько [[1256]] року, після перемог над монголами [[Куремса|Куремси]], Данило заснував місто [[Львів]]. [[1259]] року, через відсутність військової допомоги з [[Європа|Заходу]], король повторно визнав верховенство Орди. Його наступник [[Лев Данилович|Лев І]] постійно брав участь у походах ординців на Польщу і [[Велике князівство Литовське|Литву]]. [[1303]] року Данилів онук король [[Юрій Львович|Юрій І]] домігся створення '''[[Галицька митрополія (1302—1401)|Галицької митрополії]]'''. [[1308]] року держава перейшла до його синів [[Андрій Юрійович|Андрія]] і [[Лев Юрійович|Лева II]], які розпочали боротьбу проти Золотої Орди в союзі з тевтонськими лицарями і мазовецькими князями. Проте після їхньої смерті останній монарх [[Юрій-Болеслав Тройденович|Юрій II]] знову визнав себе [[васал]]ом Золотої Орди. [[1340]] року його вбивство дало привід Польщі та Литві&nbsp;— сусідам, які мали династичні права на руський престол,&nbsp;— розпочати [[Війна за галицько-волинську спадщину|війну за галицько-волинську спадщину]]. [[1392]] року [[Галичина]] з [[Белзьке князівство|Белзькою землею]] і [[Холмщина|Холмщиною]] остаточно увійшла до Польського королівства, а [[Волинь]]&nbsp;— до [[Велике князівство Литовське|Великого князівства Литовського]]<ref>{{Cite web |url=http://litopys.org.ua/krypgvol/krypgv16.htm |title=Крип'якевич І. ''Галицько-волинське князівство''. — Київ, 1984. — С. 106—115. |accessdate=23 березня 2012 |archive-date=30 вересня 2007 |archive-url=https://web.archive.org/web/20070930191626/http://litopys.org.ua/krypgvol/krypgv16.htm }}</ref>.


На кінець [[XIV століття|14 століття]] українські території перебували у складі різних держав. Литва ще раніше опанувала землі Києва, [[Чернігів|Чернігова]] і [[Волинь|Волині]]. Польща керувала в [[Галичина|Галичині]] і [[Поділля|Поділлі]]. Південна степова Україна перебувала під зверхністю [[Кримське ханство|Кримського ханства]], утвореного [[1447]] року, а [[Закарпаття]]&nbsp;— [[Угорщина|Угорщини]]. [[1569]] року [[Литва]] і [[Польща]] [[Люблінська унія|об'єдналися]] в [[Річ Посполита|Річ Посполиту]] для протидії сусідам, внаслідок цього центральні українські землі Литви ([[Київщина]], [[Чернігівщина]], [[Волинь]] та [[Поділля]]) перейшли під польський контроль.
На кінець [[XIV століття]] українські території перебували у складі різних держав. Литва ще раніше опанувала землі Києва, [[Чернігів|Чернігова]] і [[Волинь|Волині]]. Польща керувала в [[Галичина|Галичині]] і [[Поділля|Поділлі]]. Південна степова Україна перебувала під зверхністю [[Кримський ханат|Кримського ханату]], утвореного [[1447]] року, а [[Закарпаття]]&nbsp;— [[Угорщина|Угорщини]]. [[1569]] року [[Литва]] і [[Польща]] [[Люблінська унія|об'єдналися]] в [[Річ Посполита|Річ Посполиту]] для протидії сусідам, внаслідок цього центральні українські землі Литви ([[Київщина]], [[Чернігівщина]], [[Волинь]] та [[Поділля]]) перейшли під польський контроль.


=== Новий час ===
=== Новий час ===


==== Козаччина ====
==== Козаччина ====
{{main|Військо Запорозьке|Гетьманщина}}
{{main|Українське козацтво|Військо Запорозьке|Гетьманщина|Реєстрове козацтво}}
[[Файл:Herb Viyska Zaporozkogo (Alex K).svg|міні|ліворуч|150px|[[Лицар із самопалом|Герб Війська Запорозького]]]]
[[Файл:BChmielnicki.jpg|міні|праворуч|зверхуправоруч|[[Богдан Хмельницький]]]]
[[Файл:Location of Cossack Hetmanate.png|міні|праворуч|Розташування [[Гетьманщина|Гетьманщини]] у 1649—1654 роках]]
Наприкінці [[XV століття|15 століття]] на межі кордонів [[Велике князівство Литовське|Литви]], [[Московське царство|Московії]] та [[Кримське ханство|Криму]], у [[Дике Поле|«диких степах»]] [[Запорожжя]], з'явилося угруповання вояків, що звали себе [[Козаки|козаками]]. З [[XVI століття|16 століття]] їхнім військовим осередком стала [[Запорозька Січ|Січ]]<ref>Розділ III. Несхожі пагони руського стовбура (кн. XIV&nbsp;— сер. XVI&nbsp;ст.). §&nbsp;3. Перші сто літ козаччини // Яковенко Н. ''Нарис історії України з найдавніших часів до кінця XVIII&nbsp;ст.''&nbsp;— Київ, 1997.</ref>. Козаки [[Військо Запорозьке|Війська Запорозького]] формували окремий [[суспільний стан]], що брав участь у війнах на боці [[Річ Посполита|Речі Посполитої]]: [[Лівонська війна|Лівонській війні]] [[1558]]—[[1583]] років, [[Польсько-московська війна (1609—1618)|Польсько-московській війні]] [[1605]]—[[1618]] років, [[Хотинська війна|Хотинській війні]] [[1620]]—[[1621]] років, [[Смоленська війна|Смоленській війні]] [[1632]]—[[1634]] років. Крім цього козаки самовільно ходили з грабіжницькими походами у [[Молдавське князівство|Молдову]], [[Московське царство|Московію]], [[Кримське ханство]], [[Чорне море|Чорноморське]] узбережжя [[Болгарія|Болгарії]] і [[Мала Азія|Малої Азії]], а також активно [[Козаки у Тридцятирічній війні|займалися найманством]], особливо під час [[Тридцятилітня війна|Тридцятирічної війни]] [[1618]]—[[1648]] років. Через правовий і соціальний гніт з боку [[шляхта|шляхти]] козаки неодноразово піднімали [[козацькі повстання|повстання]], найбільшими з яких були [[повстання Косинського]] [[1591]]—[[1593]] років, [[повстання Наливайка]] [[1594]]—[[1596]] років, [[повстання Жмайла]] [[1625]] року, [[повстання Федоровича]] [[1630]] року, [[повстання Сулими]] [[1635]], [[повстання Павлюка]] [[1637]] року й [[повстання Острянина]] [[1638]] року. Козаки неодноразово відстоювали права [[українці|українського населення]], яке зазнавало в Речі Посполитій релігійних та національних утисків<ref name="Козацька ера">Субтельний О. [http://ukrainica.org.ua/ukr/istoriya_ukraini/istoriya_ukraini_all/1655 Козацька ера] // Україна: Історія.&nbsp;— Київ: Либідь, 1993.</ref><ref>Розділ III. Україна-Русь&nbsp;— третій зайвий у Речі Посполитій «Двох Народів» (1569—1648). §&nbsp;3. Шляхта, простолюд, козаки&nbsp;— вузол взаємопов'язань і протиріч // Яковенко Н. ''Нарис історії України з найдавніших часів до кінця XVIII&nbsp;ст.''&nbsp;— Київ, 1997.</ref>.

У [[XV століття|XV столітті]] на південному сході [[Велике князівство Литовське|Великого князівства Литовського]] у [[Наддніпрянська Україна|Наддніпрянщині]] виникли громади, які почали називати себе [[Козаки|козаками]]. Їхнє виокремлення було пов'язано з формуванням угруповань вояків, що захищали ці землі в [[Дике Поле|«диких степах»]] [[Запорожжя]] від нападів степових народів. З [[XVI століття]] військовим осередком козаків стала [[Запорозька Січ]]<ref>Розділ III. Несхожі пагони руського стовбура (кн. XIV&nbsp;— сер. XVI&nbsp;ст.). §&nbsp;3. Перші сто літ козаччини // Яковенко Н. ''Нарис історії України з найдавніших часів до кінця XVIII&nbsp;ст.''&nbsp;— Київ, 1997.</ref>. Козаки [[Військо Запорозьке|Війська Запорозького]] формували окремий [[суспільний стан]], що брав участь у війнах на боці [[Річ Посполита|Речі Посполитої]]: [[Лівонська війна|Лівонській війні]] [[1558]]—[[1583]] років, [[Польсько-московська війна (1609—1618)|Польсько-московській війні]] [[1605]]—[[1618]] років, [[Хотинська війна|Хотинській війні]] [[1620]]—[[1621]] років, [[Смоленська війна|Смоленській війні]] [[1632]]—[[1634]] років. Крім цього козаки самовільно ходили з грабіжницькими походами у [[Молдавське князівство|Молдову]], [[Московське царство|Московію]], [[Кримський ханат]], [[Чорне море|Чорноморське]] узбережжя [[Болгарія|Болгарії]] і [[Мала Азія|Малої Азії]], а також активно [[Козаки у Тридцятирічній війні|займалися найманством]], особливо під час [[Тридцятилітня війна|Тридцятирічної війни]] [[1618]]—[[1648]] років. Найуспішнішим козацьким полководцем зазначених воєн і походів був [[гетьман]] [[Реєстрове козацтво|реєстрового козацтва]] [[Петро Конашевич-Сагайдачний]]. Через правовий і соціальний гніт з боку [[шляхта|шляхти]] козаки неодноразово піднімали [[козацькі повстання|повстання]], найбільшими з яких були [[повстання Косинського]] [[1591]]—[[1593]] років, [[повстання Наливайка]] [[1594]]—[[1596]] років, [[повстання Жмайла]] [[1625]] року, [[повстання Федоровича]] [[1630]] року, [[повстання Сулими]] [[1635]], [[повстання Павлюка]] [[1637]] року й [[повстання Острянина]] [[1638]] року. Козаки неодноразово відстоювали права [[українці|українського населення]], яке зазнавало в Речі Посполитій релігійних та національних утисків<ref name="Козацька ера">Субтельний О. [http://ukrainica.org.ua/ukr/istoriya_ukraini/istoriya_ukraini_all/1655 Козацька ера] // Україна: Історія.&nbsp;— Київ: Либідь, 1993.</ref><ref>Розділ III. Україна-Русь&nbsp;— третій зайвий у Речі Посполитій «Двох Народів» (1569—1648). §&nbsp;3. Шляхта, простолюд, козаки&nbsp;— вузол взаємопов'язань і протиріч // Яковенко Н. ''Нарис історії України з найдавніших часів до кінця XVIII&nbsp;ст.''&nbsp;— Київ, 1997.</ref>.

[[Файл:Конотопська битва.jpg|міні|праворуч|[[Конотопська битва]] (1659)]]


У [[1648]]—[[1657]] роках козаки під керівництвом [[гетьман]]а [[Богдан Хмельницький|Богдана Хмельницького]] підняли [[Хмельниччина|велике повстання у Речі Посполитій]], результатом якого стало створення в [[Наддніпрянська Україна|Наддніпрянщині]] самоврядної української держави&nbsp;— [[Гетьманщина|Війська Запорозького]], або Гетьманщини<ref name="Козацька ера"/><ref>В. Греченко О. Ярмиш. Історія України.&nbsp;— Харків: Торсінг, 2005.&nbsp;— С. 39-47.</ref>. [[1654]] року задля продовження війни з поляками козацька Україна прийняла [[Переяславська рада|протекторат московського царя]], а [[1656]] року, через підписання московитами [[Віленське перемир'я|сепаратного миру]], уклала союз зі [[Шведська імперія|Швецією]] і [[Трансильванія|Трансільванією]]<ref name="Яковенко-Хмель">Розділ V. Козацька ера. §&nbsp;1. Козацька революція 1648—1657&nbsp;рр. // Яковенко Н. ''Нарис історії України з найдавніших часів до кінця XVIII&nbsp;ст.''&nbsp;— Київ, 1997.</ref>. [[1657]] року, після обрання новим гетьманом [[Іван Виговський|Івана Виговського]], всередині України спалахнуло [[Повстання Пушкаря і Барабаша|антигетьманське повстання]], що розвинулося у [[Московсько-українська війна (1658—1659)|козацько-московську війну]]. Попри [[Конотопська битва|перемогу гетьмана під Конотопом]] в [[1659]] році, він втратив підтримку козацької старшини через [[Гадяцький договір|союз із поляками]]<ref name="Козацька ера"/>.
У [[1648]]—[[1657]] роках козаки під керівництвом [[гетьман]]а [[Богдан Хмельницький|Богдана Хмельницького]] підняли [[Хмельниччина|велике повстання у Речі Посполитій]], результатом якого стало створення в [[Наддніпрянська Україна|Наддніпрянщині]] самоврядної української держави&nbsp;— [[Гетьманщина|Війська Запорозького]], або Гетьманщини<ref name="Козацька ера"/><ref>В. Греченко О. Ярмиш. Історія України.&nbsp;— Харків: Торсінг, 2005.&nbsp;— С. 39-47.</ref>. [[1654]] року задля продовження війни з поляками козацька Україна прийняла [[Переяславська рада|протекторат московського царя]], а [[1656]] року, через підписання московитами [[Віленське перемир'я|сепаратного миру]], уклала союз зі [[Шведська імперія|Швецією]] і [[Трансильванія|Трансільванією]]<ref name="Яковенко-Хмель">Розділ V. Козацька ера. §&nbsp;1. Козацька революція 1648—1657&nbsp;рр. // Яковенко Н. ''Нарис історії України з найдавніших часів до кінця XVIII&nbsp;ст.''&nbsp;— Київ, 1997.</ref>. [[1657]] року, після обрання новим гетьманом [[Іван Виговський|Івана Виговського]], всередині України спалахнуло [[Повстання Пушкаря і Барабаша|антигетьманське повстання]], що розвинулося у [[Московсько-українська війна (1658—1659)|козацько-московську війну]]. Попри [[Конотопська битва|перемогу гетьмана під Конотопом]] в [[1659]] році, він втратив підтримку козацької старшини через [[Гадяцький договір|союз із поляками]]<ref name="Козацька ера"/>.

[[Файл:Marten's Poltava.jpg|міні|ліворуч|[[Полтавська битва]]]]
Стартував період козацьких міжусобиць&nbsp;— [[Руїна|руїни]], внаслідок якої козацька держава розкололася по [[Дніпро|Дніпру]] на [[Лівобережна Україна|Лівобережжя]], [[Правобережна Україна|Правобережжя]] і [[Військо Запорозьке Низове|Запорожжя]]. Правобережна Україна [[Слободищенський трактат|опинилася під владою Речі Посполитої]], а Лівобережжя і Запорожжя&nbsp;— [[Московські статті (1665)|під впливом Московії]]. [[1667]] року цей поділ затверджено [[Андрусівське перемир'я|Андрусівським миром]].
Стартував період козацьких міжусобиць&nbsp;— [[Руїна|руїни]], внаслідок якої козацька держава розкололася по [[Дніпро|Дніпру]] на [[Лівобережна Україна|Лівобережжя]], [[Правобережна Україна|Правобережжя]] і [[Військо Запорозьке Низове|Запорожжя]]. Правобережна Україна [[Слободищенський трактат|опинилася під владою Речі Посполитої]], а Лівобережжя і Запорожжя&nbsp;— [[Московські статті (1665)|під впливом Московії]]. [[1667]] року цей поділ затверджено [[Андрусівське перемир'я|Андрусівським миром]].


У [[1672]]&nbsp;р. у [[Бучацький мирний договір|Бучацькому договорі]] зазначено [[Польська мова|польською мовою]] та [[Турецька мова|турецькою мовою]] існування України, української [[Держава|державності]]<ref>{{cite web |url=http://lviv1256.com/history/vidnaydeno-dokumenty-iaki-pidtverdzhuiut-shcho-u-xvii-stolitti-v-nas-bula-suverenna-ukrains-ka-derzhava/ |title=Віднайдено документи, які підтверджують, що у XVII столітті в нас була суверенна Українська держава |author= |date=21.09.2019 |website=Львів місто натхнення |publisher= |archiveurl=https://archive.today/20200928091150/http://lviv1256.com/history/vidnaydeno-dokumenty-iaki-pidtverdzhuiut-shcho-u-xvii-stolitti-v-nas-bula-suverenna-ukrains-ka-derzhava/ |archivedate=28.09.2020 |accessdate=28.09.2020 }}</ref>.
У [[1672]]&nbsp;р. у [[Бучацький мирний договір|Бучацькому договорі]] зазначено [[Польська мова|польською мовою]] та [[Турецька мова|турецькою мовою]] існування України, української [[Держава|державності]]<ref>{{cite web |url=http://lviv1256.com/history/vidnaydeno-dokumenty-iaki-pidtverdzhuiut-shcho-u-xvii-stolitti-v-nas-bula-suverenna-ukrains-ka-derzhava/ |title=Віднайдено документи, які підтверджують, що у XVII столітті в нас була суверенна Українська держава |author= |date=21.09.2019 |website=Львів місто натхнення |publisher= |archiveurl=https://archive.today/20200928091150/http://lviv1256.com/history/vidnaydeno-dokumenty-iaki-pidtverdzhuiut-shcho-u-xvii-stolitti-v-nas-bula-suverenna-ukrains-ka-derzhava/ |archivedate=28.09.2020 |accessdate=28.09.2020 }}</ref>.


Козацькі [[Польсько-турецька війна (1672—1676)|намагання об'єднати Україну]] під проводом гетьмана [[Петро Дорошенко|Петра Дорошенка]] за допомоги [[Османська імперія|Османської імперії]] у [[1672]]—[[1676]] роках [[Московсько-турецька війна (1676—1681)|закінчилися поразкою]] і [[Бахчисарайський мирний договір|закріпленням попереднього поділу]]<ref name="Яковенко-Руїна">Розділ V. Козацька ера. §&nbsp;2. Руїна (1658—1686) // Яковенко Н. Нарис історії України з найдавніших часів до кінця XVIII&nbsp;ст.&nbsp;— Київ, 1997.</ref>. [[1689]] року Московія і Річ Посполита [[Вічний мир (1686)|остаточно розділили Гетьманщину]]. Наприкінці 17 століття поляки ліквідували залишки козацького суверенітету на [[Правобережна Україна|Правобережжі]], а московити поступово скасовували його на Лівобережжі.
Козацькі [[Польсько-турецька війна (1672—1676)|намагання об'єднати Україну]] під проводом гетьмана [[Петро Дорошенко|Петра Дорошенка]] за допомоги [[Османська імперія|Османської імперії]] у [[1672]]—[[1676]] роках [[Московсько-турецька війна (1676—1681)|закінчилися поразкою]] і [[Бахчисарайський мирний договір|закріпленням попереднього поділу]]<ref name="Яковенко-Руїна">Розділ V. Козацька ера. §&nbsp;2. Руїна (1658—1686) // Яковенко Н. Нарис історії України з найдавніших часів до кінця XVIII&nbsp;ст.&nbsp;— Київ, 1997.</ref>. [[1689]] року Московія і Річ Посполита [[Вічний мир (1686)|остаточно розділили Гетьманщину]]. Наприкінці [[XVII століття]] поляки ліквідували залишки козацького суверенітету на [[Правобережна Україна|Правобережжі]], а московити поступово скасовували його на Лівобережжі.


[[1709]] року, під час [[Велика Північна війна|Великої північної війни]], козаки під проводом із гетьманом [[Іван Мазепа|Івана Мазепи]] уклали союз зі [[Шведська імперія|Швецією]], намагаючись визволитися з-під московського панування, але зазнали [[Полтавська битва|поразки під Полтавою]]<ref name="Яковенко-Мазепа">Розділ V. Козацька ера. §&nbsp;3. Мазепа і мазепинці // Яковенко Н. Нарис історії України з найдавніших часів до кінця XVIII&nbsp;ст.&nbsp;— Київ, 1997.</ref>. [[1710]] року переможені козаки на чолі з гетьманом [[Пилип Орлик|Пилипом Орликом]] прийняли у вигнанні [[Конституція Пилипа Орлика|першу козацьку Конституцію]]<ref name="Яковенко-Мазепа" />. Після повстання Мазепи Московська держава, перетворена на [[Російська імперія|Російську імперію]], взяла курс на повну [[Малоросійська колегія|ліквідацію козацької автономії]] в Україні. [[1754]] року росіяни ліквідували українсько-російський [[митниця|митний кордон]] і [[1764]] року скасували гетьманство, надавши останньому гетьману [[Кирило Розумовський|Кирилу Розумовському]] декоративний титул [[фельдмаршал]]а. [[1775]] року [[Ліквідація Запорозької Січі (1775)|зруйновано Запорозьку Січ]], [[1781]] року ліквідовано [[Полковий устрій Гетьманщини|козацький устрій в Україні]], а [[1783]] року [[кріпацтво|закріпачено]] українських вільних селян<ref name="Козацька ера" /><ref>Розділ VI. Україна XVIII&nbsp;ст. між Річчю Посполитою і Російською імперією. §&nbsp;2. Згасання козацьких автономій у підросійській Україні // Яковенко Н. Нарис історії України з найдавніших часів до кінця XVIII&nbsp;ст.&nbsp;— Київ, 1997.</ref>.
[[1709]] року, під час [[Велика Північна війна|Великої північної війни]], козаки під проводом із гетьманом [[Іван Мазепа|Івана Мазепи]] уклали союз зі [[Шведська імперія|Швецією]], намагаючись визволитися з-під московського панування, але зазнали [[Полтавська битва|поразки під Полтавою]]<ref name="Яковенко-Мазепа">Розділ V. Козацька ера. §&nbsp;3. Мазепа і мазепинці // Яковенко Н. Нарис історії України з найдавніших часів до кінця XVIII&nbsp;ст.&nbsp;— Київ, 1997.</ref>. [[1710]] року переможені козаки на чолі з гетьманом [[Пилип Орлик|Пилипом Орликом]] прийняли у вигнанні [[Конституція Пилипа Орлика|першу козацьку Конституцію]]<ref name="Яковенко-Мазепа" />. Після повстання Мазепи Московська держава, перетворена на [[Російська імперія|Російську імперію]], взяла курс на повну [[Малоросійська колегія|ліквідацію козацької автономії]] в Україні. [[1754]] року росіяни ліквідували українсько-російський [[митниця|митний кордон]] і [[1764]] року скасували гетьманство, надавши останньому гетьману [[Кирило Розумовський|Кирилу Розумовському]] декоративний титул [[фельдмаршал]]а. [[1775]] року [[Ліквідація Запорозької Січі (1775)|зруйновано Запорозьку Січ]], [[1781]] року ліквідовано [[Полковий устрій Гетьманщини|козацький устрій в Україні]], а [[1783]] року [[кріпацтво|закріпачено]] українських вільних селян<ref name="Козацька ера" /><ref>Розділ VI. Україна XVIII&nbsp;ст. між Річчю Посполитою і Російською імперією. §&nbsp;2. Згасання козацьких автономій у підросійській Україні // Яковенко Н. Нарис історії України з найдавніших часів до кінця XVIII&nbsp;ст.&nbsp;— Київ, 1997.</ref>.


<center>
<gallery mode="packed">
{| class="wikitable" style="text-align:right; margin-right:50px;"
Файл:Herb Viyska Zaporozkogo (Alex K).svg|[[Лицар із самопалом|Герб Війська]]
|-
Файл:Portret Mazepa.jpg|[[Іван Мазепа|Гетьман Мазепа]]
! colspan=5 | [[Українські гетьмани і кошові отамани|Гетьмани]] [[Військо Запорозьке|Війська Запорозького]]
Файл:Палац Розумовського у Батурині Фото 4.jpg|[[Палац Розумовського (Батурин)|Палац Розумовського]]
|-
Файл:Pylyp-orlyk-constitution-1710.jpg|[[Конституція Пилипа Орлика]]
| align=center | '''[[Файл:Петро Конашевич-Сагайдачний.jpg|154px]]'''
Файл:Kirill Razumovsky Tokke.jpg|[[Кирило Розумовський|Гетьман Розумовський]]
| align=center | '''[[Файл:BChmielnicki.jpg|170px]]'''
</gallery>
| align=center | '''[[Файл:Iwan Wyhowski.PNG|170px]]'''
| align=center | '''[[Файл:Portret Mazepa.jpg|152px]]'''
| align=center | '''[[Файл:Pylyp Orlyk.PNG|167px]]'''
|-
! align=center |[[Петро Сагайдачний]]<br/><small>(1582—1622)</small>
! align=center |[[Богдан Хмельницький]]<br/><small>(1595—1657)</small>
! align=center |[[Іван Виговський]]<br/><small>(бл. 1608—1664)</small>
! align=center |[[Іван Мазепа]]<br/><small>(1639—1709)</small>
! align=center |[[Пилип Орлик]]<br/><small>(1672—1742)</small>
|}
</center>

==== Кримський престол ====
{{main|Кримський ханат}}
[[Файл:Тамга Гераев.svg|міні|ліворуч|150px|[[Герб кримських татар|Герб Ґераїв]]]]
[[Файл:De Landschappen der Percoptize en Nogaize Tartares, Circassen, P Van der Aa (Leiden, 1707).jpg|thumb|right|Кримськотатарська держава на карті 1707 року, позначені також Україна та Московія]]
Державою [[кримські татари|кримських татар]], одного з [[Корінні народи України|корінних народів України]]<ref name="ї"/>, був [[Кримський ханат|Кримський ханат, або Кримський престол]], що існував на південних українських землях у [[1441]]—[[1783]] роках за правління династії [[Ґіреї|Ґераїв]].<ref name="ЕІУ"/><ref name="Дом"/>

Держава мала [[Станово-представницька монархія|станово-представницький]] устрій, основною релігією був [[іслам]].<ref name="ЕІУ"/><ref name="Дом"/>

Займала територію [[Крим]]у, степів [[Північне Причорномор'я|Північного Причорномор'я]] в межиріччі [[Дністер|Дністра]] і [[Дон]]у, а також земель північної [[Кубань|Кубані]].<ref name="ЕІУ"/><ref name="Дом"/>

Заснована [[Хаджі I Ґерай|Хаджі І Ґераєм]] у [[1441]] році внаслідок політичного розпаду [[Золота Орда|Золотої Орди]]. У [[1478]] році, за правління його сина [[Менґлі I Ґерай|Менґлі І]], визнала [[Султани Османської імперії|османського султана]] як [[халіф]]а [[Мусульмани|мусульман-сунітів]]. Тримала у [[васал]]ьній залежності [[Кочовики|кочовиків]] [[Ногайська орда|Ногайської]], [[Білгородська орда|Буджацької]], [[Єдисанська орда|Єдисанської]], [[Джамбуйлуцька орда|Перекопської орд]], малих ногаїв Кубані та черкесів Північного Кавказу.<ref name="ЕІУ"/><ref name="Дом"/>

У [[1659]] році [[Мехмед IV Ґерай]] підтримав гетьмана [[Іван Виговський|Івана Виговського]] в [[Конотопська битва|битві під Конотопом]], 40 тисяч кримськотатарських вершників разом з 20 тисячами козаків та 4 тисячами польських найманців отримали рішучу перемогу над 100 тисячами [[Московське царство|московитів]] на чолі з [[Трубецький Олексій Микитович|Олексієм Трубецьким]].<ref>О. Сокирко. Тріумф в час Руїни. Конотопська битва 1659&nbsp;р.&nbsp;— К. : Темпора, 2008</ref><ref name="ЕІУ"/>

Зазнала сильних руйнувань під час [[Російсько-турецька війна (1735—1739)|російсько-османської війни 1735—1739]]. У [[1774]] році [[Кючук-Кайнарджійський мирний договір|здобула повну незалежність]] як від Османської імперії, так і від Росії в результаті чергової [[Російсько-турецька війна (1768—1774)|поразки Османської імперії від Росії]], що було письмово закріплено мирним договором.<ref name="ЕІУ"/><ref name="Дом"/>

У [[1783]] році [[Російська імперія]] порушила договір та [[Анексія Кримського ханства|анексувала]] Кримський ханат у результаті воєнної кампанії [[Потьомкін Григорій Олександрович|Потьомкіна]]. З великих держав тільки [[Королівство Франція|Франція]] виступила з відкритим протестом проти цього акту<ref>{{cite book | author = Г. Л. Кессельбреннер | chapter = | chapter-url = | format = | url = https://mgimo.ru/about/news/main/249710/ | title = Крым: страницы истории | orig-year = | agency = | edition = | location = М. | date = 1994 | publisher = SvR-Аргус | at = | volume = | pages = | page = | series = | isbn = 5-86949-003-0 | ref = | accessdate = 5 червня 2020 | archive-date = 6 березня 2019 | archive-url = https://web.archive.org/web/20190306042906/https://mgimo.ru/about/news/main/249710/ }}</ref>.


==== Імперська доба ====
==== Імперська доба ====
[[Файл:Шевченко Т. Г. Катерина. 1842.jpg|міні|200px|Картина «[[Катерина (картина Шевченка)|Катерина]]», [[1842]], [[Тарас Шевченко]]]]
[[Файл:Narbut Eneida.jpg|міні|Обкладинка ''[[Енеїда (Котляревський)|«Енеїди»]]''. Еней із козаками]]
{{main|Українське національне відродження}}
{{main|Українське національне відродження}}


Після останнього [[поділи Речі Посполитої|поділу Речі Посполитої]] [[1795]] року українські землі були розчленовані між [[Австро-Угорщина|Австро-Угорщиною]] і [[Російська імперія|Росією]]. Перша отримала [[Галичина|Галичину]], [[Буковина|Буковину]] і [[Закарпаття]], а друга&nbsp;— решту України<ref>В. Греченко О. Ярмиш. Історія України.&nbsp;— Харків: Торсінг, 2005.&nbsp;— С. 58-126</ref>.
Після останнього [[поділи Речі Посполитої|поділу Речі Посполитої]] [[1795]] року українські землі були розчленовані між [[Австро-Угорщина|Австро-Угорщиною]] і [[Російська імперія|Росією]]. Перша отримала [[Галичина|Галичину]], [[Буковина|Буковину]] і [[Закарпаття]], а друга&nbsp;— решту України<ref>В. Греченко О. Ярмиш. Історія України.&nbsp;— Харків: Торсінг, 2005.&nbsp;— С. 58-126</ref>.


З кінця 18 століття, під впливом європейського [[романтизм]]у і [[націоналізм]]у на українських землях набув нового розвитку український національний рух. [[1798]] року [[Котляревський Іван Петрович|Іван Котляревський]] видав бурлескну поему «[[Енеїда (Котляревський)|Енеїда»]], головною темою якої було відновлення козацької держави. Цей твір був першим твором української літератури, написаний розмовною українською мовою, й послужив стимулом для відродження українських національних традицій. [[1806]] року було засновано [[Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна|Харківський університет]], що став центром [[українознавство|українознавчих студій]]. [[1825]] року була написана «[[Історія русів]]», що справила виплив на формування української гуманітарної інтелігенції. [[1834]] року було засновано [[Київський національний університет імені Тараса Шевченка|Київський університет]], який так само як і Харківський став одним із українознавчих центрів. У 1840-х роках будителем української національної свідомості став [[Шевченко Тарас Григорович|Тарас Шевченко]], поезія якого набула популярности серед широких верств українського суспільства&nbsp;— від Волині до Кубані.
З кінця [[XVIII століття]], під впливом європейського [[романтизм]]у і [[націоналізм]]у на українських землях набув нового розвитку український національний рух. [[1798]] року [[Котляревський Іван Петрович|Іван Котляревський]] видав бурлескну поему «[[Енеїда (Котляревський)|Енеїда»]], головною темою якої було відновлення козацької держави. Цей твір був першим твором української літератури, написаний розмовною українською мовою, й послужив стимулом для відродження українських національних традицій. [[1806]] року було засновано [[Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна|Харківський університет]], що став центром [[українознавство|українознавчих студій]]. [[1825]] року була написана «[[Історія русів]]», що справила виплив на формування української гуманітарної інтелігенції. [[1834]] року було засновано [[Київський національний університет імені Тараса Шевченка|Київський університет]], який так само як і Харківський став одним із українознавчих центрів. У 1840-х роках будителем української національної свідомості став [[Шевченко Тарас Григорович|Тарас Шевченко]], поезія якого набула популярности серед широких верств українського суспільства&nbsp;— від Волині до Кубані. Серед найвідоміших діячів української культури імперського періоду були також [[Григорій Квітка-Основ'яненко]], [[Микола Костомаров]], [[Пантелеймон Куліш]], [[Марко Вовчок]], [[Іван Франко]], [[Ольга Кобилянська]], [[Михайло Коцюбинський]], [[Леся Українка]], [[Василь Стефаник]] тощо.


Українське національне відродження сприймалося вороже імперським керівництвом Росії. Російський уряд взяв курс на повну мовно-культурну асиміляцію неросійських народів європейської частини імперії, інструментом якої була політика [[русифікація|русифікації]] українського народу. З цією метою російська влада видавала офіційні заборони на використання української мови, зокрема [[Валуєвський циркуляр]] [[1863]] року й [[Емський указ]] [[1873]] року<ref name="Півторак"/>.
Українське національне відродження сприймалося вороже імперським керівництвом Росії. Російський уряд взяв курс на повну мовно-культурну асиміляцію неросійських народів європейської частини імперії, інструментом якої була політика [[русифікація|русифікації]] українського народу. З цією метою російська влада видавала офіційні заборони на використання української мови, зокрема [[Валуєвський циркуляр]] [[1863]] року й [[Емський указ]] [[1873]] року<ref name="Півторак"/>.

<center>
{| class="wikitable" style="text-align:right; margin-right:50px;"
|-
! colspan=5 | Діячі української культури імперської доби
|-
| align=center | '''[[File:Іван Котляревськиy.jpg|134px]]'''
| align=center | '''[[File:Taras Shevchenko bw.jpg|163px]]'''
| align=center | '''[[File:Іван Якович Франко.jpg|143px]]'''
| align=center | '''[[File:Кобилянська Ольга2.jpg|151px]]'''
| align=center | '''[[File:Леся Українка.2.jpg|136px]]'''
|-
! align=center |[[Іван Котляревський]]<br/><small>(1769—1838)</small>
! align=center |[[Тарас Шевченко]]<br/><small>(1814—1861)</small>
! align=center |[[Іван Франко]]<br/><small>(1856—1916)</small>
! align=center |[[Ольга Кобилянська]]<br/><small>(1863—1942)</small>
! align=center |[[Леся Українка]]<br/><small>(1871—1913)</small>
|}
</center>


=== Новітній час ===
=== Новітній час ===
Рядок 269: Рядок 373:
==== Визвольні змагання ====
==== Визвольні змагання ====
{{main|Українська революція|УНР|Українська Держава|ЗУНР|}}
{{main|Українська революція|УНР|Українська Держава|ЗУНР|}}
[[Файл:Coat of Arms of UNR.svg|міні|ліворуч|150px|Герб [[УНР]]]]
[[Файл:Propaganda UPR.jpg|міні|Плакат [[УНР]]: «[[Ще не вмерла Україна|Згинуть наші воріженьки…»]]]]
[[Файл:Map of Ukraine for Paris Peace Conference.jpg|міні|Карта [[УНР]] 1919 року заявлена на [[Паризька мирна конференція (1919—1920)|Паризькій мирній конференції]]]]
[[Файл:Pedagogical Museum in Kyiv.jpg|міні|праворуч|[[Українська Центральна Рада]]]]
[[Файл:Pedagogical Museum in Kyiv.jpg|міні|праворуч|[[Українська Центральна Рада]]]]
[[1917]] року [[лютнева революція]] в Росії [[Російська імперія|повалила монархію]] і дала початок республіканському [[Тимчасовий уряд Росії|Тимчасовому уряду]]<ref name="Субтельний ">[[Орест Субтельний|Субтельний О.]] [http://ukrainica.org.ua/ukr/istoriya_ukraini/istoriya_ukraini_all/1657 Україна у XX столітті // Україна: Історія] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160304142308/http://ukrainica.org.ua/ukr/istoriya_ukraini/istoriya_ukraini_all/1657 |date=4 березня 2016 }}.&nbsp;— Київ: Либідь, 1993.</ref>. Відлунням цих подій стало формування [[17 березня]] у Києві '''[[Українська Центральна Рада|Центральної Ради]]''' на чолі з професором [[Грушевський Михайло Сергійович|Михайлом Грушевським]]<ref name="Субтельний "/>. [[20 листопада]], після [[більшовики|більшовицького]] [[жовтневий переворот|перевороту]] в Росії, Центральна Рада як представницький орган України [[Третій Універсал Української Центральної Ради|проголосила]] створення автономної '''[[Українська Народна Республіка|Української Народної Республіки]]''' (УНР)<ref>{{Cite web |url=http://uk.wikisource.org/wiki/%D0%A2%D1%80%D0%B5%D1%82%D1%96%D0%B9_%D0%A3%D0%BD%D1%96%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%B0%D0%BB_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D1%97_%D0%A6%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D0%A0%D0%B0%D0%B4%D0%B8 |title=III Універсал Української Центральної Ради |accessdate=29 листопада 2021 |archive-date=10 травня 2021 |archive-url=https://web.archive.org/web/20210510072113/https://uk.wikisource.org/wiki/%D0%A2%D1%80%D0%B5%D1%82%D1%96%D0%B9_%D0%A3%D0%BD%D1%96%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%B0%D0%BB_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D1%97_%D0%A6%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D0%A0%D0%B0%D0%B4%D0%B8 }}</ref>, а [[22 січня]] [[1918]] року, через спалах [[українсько-радянська війна|українсько-більшовицької війни]], [[Четвертий Універсал Української Центральної Ради|проголосила її незалежність]]<ref>{{Cite web |url=http://uk.wikisource.org/wiki/%D0%A7%D0%B5%D1%82%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%82%D0%B8%D0%B9_%D0%A3%D0%BD%D1%96%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%B0%D0%BB_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D1%97_%D0%A6%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D0%A0%D0%B0%D0%B4%D0%B8 |title=IV Універсал Української Центральної Ради |accessdate=29 листопада 2021 |archive-date=16 квітня 2021 |archive-url=https://web.archive.org/web/20210416175224/https://uk.wikisource.org/wiki/%D0%A7%D0%B5%D1%82%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%82%D0%B8%D0%B9_%D0%A3%D0%BD%D1%96%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%B0%D0%BB_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D1%97_%D0%A6%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D0%A0%D0%B0%D0%B4%D0%B8 }}</ref>. За місяць український уряд уклав у [[Берестя|Брест-Литовську]] [[Берестейський мир|договір]] із [[Німецька імперія|Німецькою]] та [[Австро-Угорщина|Австро-Угорською імперіями]], за допомоги яких звільнив Україну від більшовиків. Проте [[29 квітня]], внаслідок [[Гетьманський переворот (1918)|державного перевороту]] українських монархічних сил, уряд Центральної Ради замінив [[гетьман]] [[Скоропадський Павло Петрович|Павло Скоропадський]]<ref name="Субтельний"/><ref name="Дорошенко">[[Дорошенко Дмитро Іванович|Дорошенко Д.]] ''Історія України. 1917—1923&nbsp;рр.: Українська гетьманська держава 1918 року''.&nbsp;— Ужгород, 1930.</ref>. Республіка була перейменована на «[[Українська Держава|Українську Державу»]]<ref name="Дорошенко"/>.
[[1917]] року [[лютнева революція]] в Росії [[Російська імперія|повалила монархію]] і дала початок республіканському [[Тимчасовий уряд Росії|Тимчасовому уряду]]<ref name="Субтельний ">[[Орест Субтельний|Субтельний О.]] [http://ukrainica.org.ua/ukr/istoriya_ukraini/istoriya_ukraini_all/1657 Україна у XX столітті // Україна: Історія] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160304142308/http://ukrainica.org.ua/ukr/istoriya_ukraini/istoriya_ukraini_all/1657 |date=4 березня 2016 }}.&nbsp;— Київ: Либідь, 1993.</ref>. Відлунням цих подій стало формування [[17 березня]] у Києві '''[[Українська Центральна Рада|Центральної Ради]]''' на чолі з професором [[Грушевський Михайло Сергійович|Михайлом Грушевським]]<ref name="Субтельний "/>. [[20 листопада]], після [[більшовики|більшовицького]] [[жовтневий переворот|перевороту]] в Росії, Центральна Рада як представницький орган України [[Третій Універсал Української Центральної Ради|проголосила]] створення автономної '''[[Українська Народна Республіка|Української Народної Республіки]]''' (УНР)<ref>{{Cite web |url=http://uk.wikisource.org/wiki/Третій_Універсал_Української_Центральної_Ради |title=III Універсал Української Центральної Ради |accessdate=29 листопада 2021 |archive-date=10 травня 2021 |archive-url=https://web.archive.org/web/20210510072113/https://uk.wikisource.org/wiki/Третій_Універсал_Української_Центральної_Ради }}</ref>, а [[22 січня]] [[1918]] року, через спалах [[українсько-радянська війна|українсько-більшовицької війни]], [[Четвертий Універсал Української Центральної Ради|проголосила її незалежність]]<ref>{{Cite web |url=http://uk.wikisource.org/wiki/Четвертий_Універсал_Української_Центральної_Ради |title=IV Універсал Української Центральної Ради |accessdate=29 листопада 2021 |archive-date=16 квітня 2021 |archive-url=https://web.archive.org/web/20210416175224/https://uk.wikisource.org/wiki/Четвертий_Універсал_Української_Центральної_Ради }}</ref>. За місяць український уряд уклав у [[Берестя|Брест-Литовську]] [[Берестейський мир|договір]] із [[Німецька імперія|Німецькою]] та [[Австро-Угорщина|Австро-Угорською імперіями]], за допомоги яких звільнив Україну від більшовиків. Проте [[29 квітня]], внаслідок [[Гетьманський переворот (1918)|державного перевороту]] українських монархічних сил, уряд Центральної Ради замінив [[гетьман]] [[Скоропадський Павло Петрович|Павло Скоропадський]]<ref name="Субтельний"/><ref name="Дорошенко">[[Дорошенко Дмитро Іванович|Дорошенко Д.]] ''Історія України. 1917—1923&nbsp;рр.: Українська гетьманська держава 1918 року''.&nbsp;— Ужгород, 1930.</ref>. Республіка була перейменована на «[[Українська Держава|Українську Державу»]]<ref name="Дорошенко"/>.


Режим Скоропадського протримався до листопада, коли його головні союзники німці капітулювали у [[Перша світова війна|Першій світовій війні]]<ref name="Дорошенко" />. [[14 грудня]] [[Антигетьманське повстання 1918|повстання]] [[Директорія УНР|Директорії]] повалило гетьманат і відновило Республіку. Однак відступ німців дозволив російським більшовикам поновити воєнні дії. [[6 січня]] [[1919]] вони створили у [[Харків|Харкові]] маріонеткову державу&nbsp;— [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|Українську Соціалістичну Радянську Республіку]], від імені якої розпочали війну<ref name="Субтельний" />. Протягом [[1919]]&nbsp;— [[1920]] років за контроль над Україною боролися українські республіканці, більшовики, [[Добровольча армія|російські націоналісти]] за підтримки [[Сполучене Королівство Великої Британії та Ірландії|Великої Британії]], [[Третя французька республіка|Франції]] та [[Польська Республіка (1918—1939)|Польщі]], [[Махновський рух|українські анархісти]] на чолі з [[Нестор Махно|Нестором Махном]] та [[Отаманщина|українські партизани]]<ref name="Субтельний" />. Боротьба закінчилася перемогою більшовицьких сил і встановленням радянського контролю в Центральній, Східній та Південній Україні<ref name="Субтельний" />.
Режим Скоропадського протримався до листопада, коли його головні союзники німці капітулювали у [[Перша світова війна|Першій світовій війні]]<ref name="Дорошенко" />. [[14 грудня]] [[Антигетьманське повстання 1918|повстання]] [[Директорія УНР|Директорії]] на чолі з [[Симон Петлюра|Симоном Петлюрою]] та [[Володимир Винниченко|Володимиром Винниченком]] повалило гетьманат і відновило Республіку. Однак відступ німців дозволив російським більшовикам поновити воєнні дії. [[6 січня]] [[1919]] вони створили у [[Харків|Харкові]] маріонеткову державу&nbsp;— [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|Українську Соціалістичну Радянську Республіку]], від імені якої розпочали війну<ref name="Субтельний" />. Протягом [[1919]]&nbsp;— [[1920]] років за контроль над Україною боролися українські республіканці, більшовики, [[Добровольча армія|російські націоналісти]] за підтримки [[Сполучене Королівство Великої Британії та Ірландії|Великої Британії]], [[Третя французька республіка|Франції]] та [[Польська Республіка (1918—1939)|Польщі]], [[Махновський рух|українські анархісти]] на чолі з [[Нестор Махно|Нестором Махном]] та [[Отаманщина|українські партизани]]<ref name="Субтельний" />. Боротьба закінчилася перемогою більшовицьких сил і встановленням радянського контролю в Центральній, Східній та Південній Україні<ref name="Субтельний" />.


Паралельно з цим, у зв'язку з розпадом Австро-Угорщини, [[19 жовтня]] [[1918]] року українці [[Королівство Галичини та Володимирії|Галичини]], [[Герцогство Буковина|Буковини]] і [[Закарпаття]] проголосили створення [[ЗУНР|Західно-Української Народної Республіки]] (ЗУНР) зі столицею у [[Львів|Львові]]<ref name="Субтельний"/>. Проте [[1 листопада]] того ж року її атакувала Польща, розпочавши [[Польсько-українська війна (1918—1919)|українсько-польську війну]]. Нападника підтримували країни [[Антанта|Антанти]]&nbsp;— Велика Британія, Франція, [[Королівство Румунія]] й [[Угорщина]], а західні українці перебували в міжнародній ізоляції<ref name="Субтельний"/>. У пошуках союзника уряд ЗУНР звернувся по допомогу до УНР і [[22 січня]] [[1919]] року [[Акт Злуки|об'єднався з нею у єдину державу]]<ref>{{Cite web |url=http://zakon2.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=n0011300-18 |title=Передвступний договір, складений дня 1 грудня 1918 року в м. Фастові між Українською Народньою Республікою й Західно-Українською Народньою Республікою про подальшу злуку обох українських держав в одну державну одиницю |accessdate=22 січня 2012 |archive-date=29 листопада 2021 |archive-url=https://web.archive.org/web/20211129202910/https://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=n0011300-18 }}</ref>. Проте Директорія була зайнята війною з більшовиками і не могла надіслати військ. Внаслідок цього, на середину липня 1919 року поляки окупували Галичину, [[румуни]]&nbsp;— Буковину, а [[чехи]]&nbsp;— Закарпаття<ref name="Субтельний"/>. У квітні [[1920]] року за володіння Західною Україною спалахнула [[радянсько-польська війна]]. Вона закінчилася [[18 березня]] [[1921]] року [[Ризький мир|Ризьким миром]], що закріпив за Польщею право на українські Галичину та Волинь<ref name="Субтельний"/><ref>{{cite book| author=Мельтюхов М.| title=Советско-польские войны. Военно-политическое противостояние 1918—1939 гг.| location=М.| publisher=Вече| year=2001| isbn=978-5-699-07637-6| url=http://militera.lib.ru/research/meltyukhov2/index.html| accessdate=| archive-date=30 листопада 2020| archive-url=https://web.archive.org/web/20201130001607/http://militera.lib.ru/research/meltyukhov2/index.html}}</ref>.
Паралельно з цим, у зв'язку з розпадом Австро-Угорщини, [[19 жовтня]] [[1918]] року українці [[Королівство Галичини та Володимирії|Галичини]], [[Герцогство Буковина|Буковини]] і [[Закарпаття]] проголосили створення [[ЗУНР|Західно-Української Народної Республіки]] (ЗУНР) зі столицею у [[Львів|Львові]]<ref name="Субтельний"/>. Проте [[1 листопада]] того ж року її атакувала Польща, розпочавши [[Польсько-українська війна (1918—1919)|українсько-польську війну]]. Нападника підтримували країни [[Антанта|Антанти]]&nbsp;— Велика Британія, Франція, [[Королівство Румунія]] й [[Угорщина]], а західні українці перебували в міжнародній ізоляції<ref name="Субтельний"/>. У пошуках союзника уряд ЗУНР звернувся по допомогу до УНР і [[22 січня]] [[1919]] року [[Акт Злуки|об'єднався з нею у єдину державу]]<ref>{{Cite web |url=http://zakon2.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=n0011300-18 |title=Передвступний договір, складений дня 1 грудня 1918 року в м. Фастові між Українською Народньою Республікою й Західно-Українською Народньою Республікою про подальшу злуку обох українських держав в одну державну одиницю |accessdate=22 січня 2012 |archive-date=29 листопада 2021 |archive-url=https://web.archive.org/web/20211129202910/https://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=n0011300-18 }}</ref>. Проте Директорія була зайнята війною з більшовиками і не могла надіслати військ. Внаслідок цього, на середину липня 1919 року поляки окупували Галичину, [[румуни]]&nbsp;— Буковину, а [[чехи]]&nbsp;— Закарпаття<ref name="Субтельний"/>. У квітні [[1920]] року за володіння Західною Україною спалахнула [[радянсько-польська війна]]. Вона закінчилася [[18 березня]] [[1921]] року [[Ризький мир|Ризьким миром]], що закріпив за Польщею право на українські Галичину та Волинь<ref name="Субтельний"/><ref>{{cite book| author=Мельтюхов М.| title=Советско-польские войны. Военно-политическое противостояние 1918—1939 гг.| location=М.| publisher=Вече| year=2001| isbn=978-5-699-07637-6| url=http://militera.lib.ru/research/meltyukhov2/index.html| accessdate=| archive-date=30 листопада 2020| archive-url=https://web.archive.org/web/20201130001607/http://militera.lib.ru/research/meltyukhov2/index.html}}</ref>.

<center>
{| class="wikitable" style="text-align:right; margin-right:50px;"
|-
! colspan=5 | Українські діячі періоду [[Українська революція (1917—1921)|Визвольних змагань]]
|-
| align=center | '''[[Файл:Hrushevskyi Mykhailo XX.jpg|136px]]'''
| align=center | '''[[Файл:Pavlo Skoropadsky portrait, colorized by Ruslan Habanets.jpg|155px]]'''
| align=center | '''[[Файл:Symon Petlura. Photo 1920s.jpg|162px]]'''
| align=center | '''[[Файл:Vynnychenko.jpg|157px]]'''
| align=center | '''[[Файл:1921. Нестор Махно в лагере для перемещенных лиц в Румынии.jpg|138px]]'''
|-
! align=center |[[Михайло Грушевський]]<br/><small>(1866—1934)</small>
! align=center |[[Павло Скоропадський]]<br/><small>(1873—1945)</small>
! align=center |[[Симон Петлюра]]<br/><small>(1879—1926)</small>
! align=center |[[Володимир Винниченко]]<br/><small>(1880—1951)</small>
! align=center |[[Нестор Махно]]<br/><small>(1888—1934)</small>
|}
</center>


==== Радянська доба ====
==== Радянська доба ====
{{main|УРСР|Радянська окупація України}}


===== Довоєнний період =====
===== Українізація. Голодомор. Індустріалізація =====
{{main|УРСР|Голодомор|Карпатська Україна}}
{{main|Голодомори в Україні|Розстріляне відродження|Сталінські репресії|Карпатська Україна}}


[[Файл:Жертвам голодомору.Три колоски... (пв).jpg|міні|200px|Пам'ятник жертвам Голодомору в Києві.]]
[[Файл:Жертвам голодомору.Три колоски... (пв).jpg|міні|200px|Пам'ятник жертвам Голодомору в Києві.]]
[[30 грудня]] [[1922]] року Українська Соціалістична Радянська Республіка уклала разом із більшовицькими республіками [[РРФСР|Росії]], [[БРСР|Білорусі]] та [[Закавказька Радянська Федеративна Соціалістична Республіка|Закавказзя]] договір про утворення Союзу Радянських Соціалістичних Республік (СРСР). За цим договором усі національні республіки нового Союзу були рівноправними, проте після прийняття [[Конституція СРСР 1936 року|Конституції СРСР]] [[1936]] року була обрана централізована система управління, в якій національні держави перетворювалися на автономії у складі Росії.
[[30 грудня]] [[1922]] року Українська Соціалістична Радянська Республіка уклала разом із більшовицькими республіками [[РРФСР|Росії]], [[БРСР|Білорусі]] та [[Закавказька Радянська Федеративна Соціалістична Республіка|Закавказзя]] договір про утворення Союзу Радянських Соціалістичних Республік (СРСР). За цим договором усі національні республіки нового Союзу були рівноправними, проте після прийняття [[Конституція СРСР 1936 року|Конституції СРСР]] [[1936]] року була обрана централізована система управління, в якій національні держави перетворювалися на автономії у складі Росії.


Протягом [[1923]]—[[1933]] років уряд СРСР та [[комуністична партія]] проводили в Українській СРР курс [[українізація|українізації]], спрямований на укріплення позицій більшовиків. Шляхом розширення сфери застосування української мови в освіті, науці, засобах масової інформації, війську та партії більшовики намагалися знизити ступінь ворожости українців до радянської влади. Але вже в [[1930]] році, за ініціативи більшовицького намісника в Україні [[Лазар Каганович|Лазаря Кагановича]], стартувала кампанія гострої критики українізації та її прихильників. В [[1933]] році більшовики затаврували курс як «націоналістичний перегин», розпочали масові репресії щодо української інтелігенції та поновили русифікаційний курс.
Протягом [[1923]]—[[1933]] років уряд СРСР та [[комуністична партія]] проводили в Українській СРР курс [[українізація|українізації]], спрямований на укріплення позицій більшовиків. Шляхом розширення сфери застосування української мови в освіті, науці, засобах масової інформації, війську та партії більшовики намагалися знизити ступінь ворожости українців до радянської влади. Але вже в [[1930]] році, за ініціативи більшовицького намісника в Україні [[Лазар Каганович|Лазаря Кагановича]], стартувала кампанія гострої критики українізації та її прихильників. В [[1933]] році більшовики затаврували курс як «націоналістичний перегин», розпочали масові репресії щодо української інтелігенції та поновили русифікаційний курс. В результаті [[Сталінські репресії|сталінських репресій]], особливо протягом «[[Великий терор|Великого терору]]», за політичними мотивами були страчені або відправлені у [[ГУЛАГ|трудові табори]] мільйони українців, зокрема тисячі діячів української культури та науки. Знищення радянською владою у 1930-х роках понад 200 українських письменників і митців, здебільшого людей чий пік активності припав на 1920-ті роки та початок 1930-х років, зробило це покоління української культури відомим як [[Розстріляне відродження]].<ref>[[Лавріненко Юрій Андріанович|Юрій Лавріненко]]. [http://fmm51.org.ua/html_books/lavrinenko_rozstriliane_vidrodzhennia.htm Розстріляне відродження: Антологія 1917—1933.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20101213085603/http://fmm51.org.ua/html_books/lavrinenko_rozstriliane_vidrodzhennia.htm |date=13 грудня 2010 }}&nbsp;— Київ: [[Смолоскип (видавництво)|Смолоскип]], 2004.</ref> Серед найвідоміших жертв були [[Лесь Курбас]], [[Микола Куліш]], [[Микола Зеров]], [[Хоткевич Гнат Мартинович|Гнат Хоткевич]], [[Михайль Семенко]], [[Майк Йогансен]], [[Підмогильний Валер'ян Петрович|Валер'ян Підмогильний]], [[Налепинська-Бойчук Софія Олександрівна|Софія Налепинська-Бойчук]].


В економічній сфері Україні комуністи проводили так звану «колективізацію» сільського господарства та посилену «індустріалізацію», яка супроводжувалась вимушеним переміщенням великих мас населення з сіл у міста.
В економічній сфері Україні комуністи проводили так звану «колективізацію» сільського господарства та посилену «індустріалізацію», яка супроводжувалась вимушеним переміщенням великих мас населення з сіл у міста.
Рядок 292: Рядок 417:


1920—1930-ті роки на західноукраїнських землях стали часом становлення антипольського визвольного руху, який пізніше оформився в організаційну структуру [[ОУН]].
1920—1930-ті роки на західноукраїнських землях стали часом становлення антипольського визвольного руху, який пізніше оформився в організаційну структуру [[ОУН]].

<center>
{| class="wikitable" style="text-align:right; margin-right:50px;"
|-
! colspan=5 | Представники [[Розстріляне відродження|Розстріляного відродження]]
|-
| align=center | '''[[Файл:Олександр-Зенон Курбас.jpg|150px]]'''
| align=center | '''[[Файл:Mykola Zerov.jpg|145px]]'''
| align=center | '''[[Файл:Mykola Kulish.jpg|130px]]'''
| align=center | '''[[Файл:Семенко М3.jpg|146px]]'''
| align=center | '''[[Файл:Pidmohylny.jpg|126px]]'''
|-
! align=center |[[Лесь Курбас]]<br/><small>(1887—'''1937''')</small>
! align=center |[[Микола Зеров]]<br/><small>(1890—'''1937''')</small>
! align=center |[[Микола Куліш]]<br/><small>(1892—'''1937''')</small>
! align=center |[[Михайль Семенко]]<br/><small>(1892—'''1937''')</small>
! align=center |[[Підмогильний Валер'ян Петрович|Валер'ян Підмогильний]]<br/><small>(1901—'''1937''')</small>
|}
</center>


===== Друга світова війна =====
===== Друга світова війна =====
{{main|Друга світова війна|Німецько-радянська війна|Втрати України в Другій Світовій війні}}
{{main|Друга світова війна|Втрати України в Другій Світовій війні|Голокост в Україні}}
[[Файл:Upa 1947.jpg|міні|200px|Бійці УПА в [[Сураж (село)|Суразьких лісах]] (грудень 1943)<ref>http://cdvr.org.ua/ {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20120620181917/http://cdvr.org.ua/ |date=20 червня 2012 }} Центр досліджень визвольного руху</ref>.]]
[[Файл:Upa 1947.jpg|міні|200px|Бійці УПА в [[Сураж (село)|Суразьких лісах]] (грудень 1943)<ref>http://cdvr.org.ua/ {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20120620181917/http://cdvr.org.ua/ |date=20 червня 2012 }} Центр досліджень визвольного руху</ref>.]]
[[Файл:Bundesarchiv Bild 183-A0706-0018-029, Sowjetunion, Storow, Juden vor Exekution.jpg|міні|200пкс|праворуч|[[Голокост в Україні|Українські євреї]] примушені копати власні могили, [[Зборів]], липень [[1941]] року.]]
[[Файл:Bundesarchiv Bild 183-A0706-0018-029, Sowjetunion, Storow, Juden vor Exekution.jpg|міні|200пкс|праворуч|[[Голокост в Україні|Українські євреї]] примушені копати власні могили, [[Зборів]], липень [[1941]] року.]]
Рядок 307: Рядок 451:
Німецько-радянське протистояння супроводжувалася жорстокістю, масштабними руйнуваннями населених пунктів, [[Голокост|знищенням великих груп населення]], [[Депортація кримських татар|депортаціями]], [[остарбайтери|вивезенням населення]]. Жертвами цієї війни стало від 8 до 10&nbsp;млн жителів України<ref>{{Cite web |url=http://www.istpravda.com.ua/articles/2011/05/9/38272 |title=Професор Олександр Лисенко: «Найбільше трофейного обладнання отримав Донбас» // Історична правда, 9.05.2011 |accessdate=22.01.2012 |archive-date=10.09.2011 |archive-url=https://web.archive.org/web/20110910082450/http://www.istpravda.com.ua/articles/2011/05/9/38272/ }}</ref>. У цій війні українці воювали переважно на боці СРСР у [[Червона армія|Червоній армії]]<ref>«Losses of the Ukrainian Nation», p. 2: [https://web.archive.org/web/20050515091804/http://www.peremoga.gov.ua/index.php?2150005000000000020] ''Peremoga.gov.ua''</ref>, певні формування, як то дивізія «[[Дивізія Галичина|Галичина»]], на боці Німеччини. Частина українців воювала в складі [[Українська повстанська армія|Української повстанчої армії]] (УПА), що боролася за незалежну від радянського та нацистського панування Україну<ref>«Ukrainian Insurgent Army»: [http://www.encyclopediaofukraine.com/display.asp?linkPath=pages\U\K\UkrainianInsurgentArmy.htm] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110224035739/http://www.encyclopediaofukraine.com/display.asp?linkpath=pages%5CU%5CK%5CUkrainianInsurgentArmy.htm |date=24 лютого 2011 }} ''Encyclopedia of Ukraine''.</ref>.
Німецько-радянське протистояння супроводжувалася жорстокістю, масштабними руйнуваннями населених пунктів, [[Голокост|знищенням великих груп населення]], [[Депортація кримських татар|депортаціями]], [[остарбайтери|вивезенням населення]]. Жертвами цієї війни стало від 8 до 10&nbsp;млн жителів України<ref>{{Cite web |url=http://www.istpravda.com.ua/articles/2011/05/9/38272 |title=Професор Олександр Лисенко: «Найбільше трофейного обладнання отримав Донбас» // Історична правда, 9.05.2011 |accessdate=22.01.2012 |archive-date=10.09.2011 |archive-url=https://web.archive.org/web/20110910082450/http://www.istpravda.com.ua/articles/2011/05/9/38272/ }}</ref>. У цій війні українці воювали переважно на боці СРСР у [[Червона армія|Червоній армії]]<ref>«Losses of the Ukrainian Nation», p. 2: [https://web.archive.org/web/20050515091804/http://www.peremoga.gov.ua/index.php?2150005000000000020] ''Peremoga.gov.ua''</ref>, певні формування, як то дивізія «[[Дивізія Галичина|Галичина»]], на боці Німеччини. Частина українців воювала в складі [[Українська повстанська армія|Української повстанчої армії]] (УПА), що боролася за незалежну від радянського та нацистського панування Україну<ref>«Ukrainian Insurgent Army»: [http://www.encyclopediaofukraine.com/display.asp?linkPath=pages\U\K\UkrainianInsurgentArmy.htm] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110224035739/http://www.encyclopediaofukraine.com/display.asp?linkpath=pages%5CU%5CK%5CUkrainianInsurgentArmy.htm |date=24 лютого 2011 }} ''Encyclopedia of Ukraine''.</ref>.


===== Відлига. Застій. Перебудова =====
<gallery mode="packed">
{{main|Шістдесятники|Український дисидентський рух в СРСР|Правозахисний рух в УРСР|Задушене відродження}}
Файл:Bundesarchiv Bild 183-B19878, SU, Fremdarbeiter vor der Abfahrt nach Deutschland.jpg|<center>[[Остарбайтери]]</center>
[[Файл:Shistdesyatnyky - First day cover 2019.jpg|міні|200px|праворуч|[[Алла Горська]] та [[Іван Світличний]] на конверті та марці присвяченим [[Шістдесятники|шістдесятникам]]]]
Файл:Spotkanie Sojuszników.jpg|<center>[[Вторгнення СРСР до Польщі (1939)|Союзники в Бресті]]</center>
Файл:Ruined Kiev in WWII.jpg|<center>Руїни Києва</center>
Файл:Dayosh Kiev.jpg|<center>[[Битва за Дніпро]]</center>
Файл:Dyvizia Galychyna-rukav.svg|<center>Герб [[14-а гренадерська дивізія Ваффен СС «Галичина»|«Галичини»]]</center>
</gallery>


===== Відлига. Застій. Перебудова =====
У [[1945]] році Українська РСР стала одним із членів-засновників [[Україна в ООН|ООН]]. Перший [[комп'ютер]] радянської [[МЕСМ]] був побудований у [[Інститут електродинаміки НАН України|Київському інституті електротехніки]] і почав функціонувати в [[1950]]-му.
У [[1945]] році Українська РСР стала одним із членів-засновників [[Україна в ООН|ООН]]. Перший [[комп'ютер]] радянської [[МЕСМ]] був побудований у [[Інститут електродинаміки НАН України|Київському інституті електротехніки]] і почав функціонувати в [[1950]]-му.


Післявоєнні [[етнічні чистки]] відбувалися з новим розширенням Радянського Союзу. Згідно зі статистикою, станом на 1 січня 1953 року, [[українці]] були другими у списку серед дорослих «[[спецпереселенці]]в», що включає 20&nbsp;% від загальної суми. Крім українців, понад 450 тисяч етнічних німців з УРСР та понад 200 тисяч кримських татар стали жертвами примусової депортації<ref>Migration and migration policy in Ukraine: [http://www.niisp.gov.ua/articles/78/] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110510095807/http://www.niisp.gov.ua/articles/78/ |date=10 травня 2011 }} ''Національний інститут проблем міжнародної безпеки''</ref>.
Післявоєнні [[етнічні чистки]] відбувалися з новим розширенням Радянського Союзу. Згідно зі статистикою, станом на 1 січня 1953 року, [[українці]] були другими у списку серед дорослих «[[спецпереселенці]]в», що включає 20&nbsp;% від загальної суми. Крім українців, понад 450 тисяч етнічних німців з УРСР та понад 200 тисяч кримських татар стали жертвами примусової депортації<ref>Migration and migration policy in Ukraine: [http://www.niisp.gov.ua/articles/78/] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110510095807/http://www.niisp.gov.ua/articles/78/ |date=10 травня 2011 }} ''Національний інститут проблем міжнародної безпеки''</ref>.


УРСР була сильно зруйнована під час війни, знищено понад 700 міст та {{nts|28000}}{{nbsp}}сіл, тому відновлення потребувало значних зусиль<ref>«Ukraine: World War II and its aftermath»: [https://web.archive.org/web/20070929133150/http://www.britannica.com/eb/article-30082/Ukraine] ''Encyclopædia Britannica''</ref>. Ситуація ускладнювалася післявоєнним голодом [[1946]]—[[1947]] років, який був викликаний посухою і військовими руйнуваннями інфраструктури. Він забрав десятки тисяч життів<ref>Особливості та проблеми відбудови господарства України в післявоєнні роки: [http://histua.com/knigi/aktualni-problemi-istorii-ukraini/osoblivosti-ta-problemi-vidbudovi-gospodarstva-ukraini-v-pislyavoyenni-roki] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20130204013036/http://histua.com/knigi/aktualni-problemi-istorii-ukraini/osoblivosti-ta-problemi-vidbudovi-gospodarstva-ukraini-v-pislyavoyenni-roki |date=4 лютого 2013 }}</ref><ref>{{Cite web |url=http://pidruchniki.ws/11301107/istoriya/trudnoschi_pislyavoyennoyi_vidbudovi_ukrayini_golod_1946-1947 |title=Труднощі післявоєнної відбудови в Україні. Голод 1946—1947 рр. |accessdate=6 листопада 2011 |archive-date=17 травня 2012 |archive-url=https://web.archive.org/web/20120517140110/http://pidruchniki.ws/11301107/istoriya/trudnoschi_pislyavoyennoyi_vidbudovi_ukrayini_golod_1946-1947 }}</ref>.
УРСР була сильно зруйнована під час війни, знищено понад 700 міст та {{nts|28000}}{{nbsp}}сіл, тому відновлення потребувало значних зусиль<ref>«Ukraine: World War II and its aftermath»: [https://web.archive.org/web/20070929133150/http://www.britannica.com/eb/article-30082/Ukraine] ''Encyclopædia Britannica''</ref>. Ситуація ускладнювалася післявоєнним голодом [[1946]]—[[1947]] років, який був викликаний посухою і військовими руйнуваннями інфраструктури. Він забрав десятки тисяч життів<ref>Особливості та проблеми відбудови господарства України в післявоєнні роки: [http://histua.com/knigi/aktualni-problemi-istorii-ukraini/osoblivosti-ta-problemi-vidbudovi-gospodarstva-ukraini-v-pislyavoyenni-roki] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20130204013036/http://histua.com/knigi/aktualni-problemi-istorii-ukraini/osoblivosti-ta-problemi-vidbudovi-gospodarstva-ukraini-v-pislyavoyenni-roki |date=4 лютого 2013 }}</ref><ref>{{Cite web |url=http://pidruchniki.ws/11301107/istoriya/trudnoschi_pislyavoyennoyi_vidbudovi_ukrayini_golod_1946-1947 |title=Труднощі післявоєнної відбудови в Україні. Голод 1946—1947 рр. |accessdate=6 листопада 2011 |archive-date=17 травня 2012 |archive-url=https://web.archive.org/web/20120517140110/http://pidruchniki.ws/11301107/istoriya/trudnoschi_pislyavoyennoyi_vidbudovi_ukrayini_golod_1946-1947 }}</ref>.


Після смерті [[Сталін Йосип Віссаріонович|Сталіна]] в [[1953]] році [[Хрущов Микита Сергійович|Микита Хрущов]] став [[Генеральний секретар ЦК КПРС|першим секретарем ЦК КПРС]]. Будучи першим секретарем Компартії Української РСР у [[1938]]—[[1949]] роках, Хрущов був глибоко обізнаний із республікою і після приходу до всесоюзної влади, він почав підкреслювати дружбу між українським і російським народами. У [[1954]] році широко відзначалося 300-річчя [[Переяславська рада|Переяславської Ради]] і, зокрема, Крим був переданий із РРФСР до Української РСР<ref>{{Cite web |url=http://www.iccrimea.org/historical/crimeatransfer.html |title=The Transfer of Crimea to Ukraine" |accessdate=6 листопада 2011 |archive-date=9 квітня 2019 |archive-url=https://web.archive.org/web/20190409040418/http://www.iccrimea.org/historical/crimeatransfer.html }}</ref>.
Після смерті [[Сталін Йосип Віссаріонович|Сталіна]] в [[1953]] році [[Хрущов Микита Сергійович|Микита Хрущов]] став [[Генеральний секретар ЦК КПРС|першим секретарем ЦК КПРС]]. Будучи першим секретарем Компартії Української РСР у [[1938]]—[[1949]] роках, Хрущов був глибоко обізнаний із республікою і після приходу до всесоюзної влади, він почав підкреслювати дружбу між українським і російським народами. У [[1954]] році широко відзначалося 300-річчя [[Переяславська рада|Переяславської Ради]] і, зокрема, Крим був переданий із РРФСР до Української РСР<ref>{{Cite web |url=http://www.iccrimea.org/historical/crimeatransfer.html |title=The Transfer of Crimea to Ukraine" |accessdate=6 листопада 2011 |archive-date=9 квітня 2019 |archive-url=https://web.archive.org/web/20190409040418/http://www.iccrimea.org/historical/crimeatransfer.html }}</ref>.


Вже до [[1950]] року республіка повністю перевершила довоєнний рівень промисловости й виробництва<ref>«Ukraine&nbsp;— The last years of Stalin's rule»: [https://web.archive.org/web/20080115052626/http://www.britannica.com/eb/article-30084/Ukraine]''Encyclopædia Britannica''</ref>. У [[1946]]—[[1950]] роках [[П'ятирічки в СРСР|п'ятирічного плану]] майже 20&nbsp;% радянського бюджету було вкладено в радянську Україну. У результаті українська робоча сила зросла на 33,2&nbsp;% з 1940 по 1955 рік, а той час як обсяг промислового виробництва зріс у 2,2 раза за той же період. Радянська Україна незабаром стала європейським лідером в області промислового виробництва, важливим центром радянської військової промисловости та високотехнологічних досліджень. Така важлива роль була зумовлена і доповнена значним впливом місцевої еліти.
Вже до [[1950]] року республіка повністю перевершила довоєнний рівень промисловости й виробництва<ref>«Ukraine&nbsp;— The last years of Stalin's rule»: [https://web.archive.org/web/20080115052626/http://www.britannica.com/eb/article-30084/Ukraine]''Encyclopædia Britannica''</ref>. У [[1946]]—[[1950]] роках [[П'ятирічки в СРСР|п'ятирічного плану]] майже 20&nbsp;% радянського бюджету було вкладено в радянську Україну. У результаті українська робоча сила зросла на 33,2&nbsp;% з 1940 по 1955 рік, а той час як обсяг промислового виробництва зріс у 2,2 раза за той же період. Радянська Україна незабаром стала європейським лідером в області промислового виробництва, важливим центром радянської військової промисловости та високотехнологічних досліджень. Така важлива роль була зумовлена і доповнена значним впливом місцевої еліти.

Внаслідок тимчасового послаблення радянських репресій протягом [[Хрущовська відлига|хрущовської відлиги]] з кінця 1950-х років до 1970-х років в Україні сформувалася літературно-мистецька та суспільно-політична течія серед інтелигенції, що отримала назву [[Шістдесятники|Шістдесятництво]].<ref name="Шістдесятництво">[[Бажан Олег Григорович|Бажан О. Г.]] [http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?&I21DBN=EIU&P21DBN=EIU&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=eiu_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TRN=&S21COLORTERMS=0&S21STR=shistdesjatnytstvo Шістдесятництво] // [[Енциклопедія історії України]]: Т. 10: Т-Я / Редкол.: В.&nbsp;А.&nbsp;Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. Київ: [[Наукова думка]], 2013. 688 с.</ref> Шістдесятники являли собою внутрішню моральну [[опозиція|опозицію]] до радянського [[Тоталітаризм|тоталітарного]] державного режиму. В основі світоглядних засад шістдесятників були визнання свободи, ідеї гуманізму та антропоцентризму.<ref name="Шістдесятництво"/> Серед найвідомших представників шістдесятників були письменники [[Ліна Костенко]], [[Григір Тютюнник]], [[Василь Симоненко]], [[Іван Драч]], [[Василь Стус]], літературні критики [[Іван Світличний]], [[Іван Дзюба]], художники [[Алла Горська]], [[Севрук Галина Сильвестрівна|Галина Севрук]], кіномитці [[Іллєнко Юрій Герасимович|Юрій Іллєнко]], [[Іван Миколайчук]], публіцисти [[В'ячеслав Чорновіл]], [[Марченко Валерій Веніамінович|Валерій Марченко]] та інші<ref name="Шістдесятництво"/>. Після відновлення тиску та репресій радянського режиму частина шістдесятників пішла на частковий компроміс з владою, інші обрали шлях відкритого протистояння тоталітарному режиму і стали частиною [[Дисидентський рух у СРСР|дисидентського руху]], представники якого відкрито критикували радянську владу і були фактичною опозицією до неї. Значною подією дисидентського руху в УРСР було створення у 1976 році правозахисної [[Українська Гельсінська група|Української Гельсінської групи]], серед найвідоміших засновників якої були [[Микола Руденко]] та [[Левко Лук'яненко]]. Дисиденти зазнавали політичних репресій радянською владою, багато зазнало тривалих ув'язнень.<ref>[[Бажан Олег Григорович|Бажан О. Г.]] [http://history.org.ua/?termin=Dysydentski_rukhy_1960_1980_v_Ukr Дисидентські (опозиційні) рухи 1960–1980-х років в Україні] // {{ЕІУ|2| }}</ref><ref>[[Бажан Олег Григорович|Бажан О. Г.]] [http://history.org.ua/?encyclop&termin=pravozakhysnyjj_rukh_v_ursr_v Правозахисний рух в УРСР в 1960—1980-ті роки] // {{ЕІУ|8|480}}</ref> Згодом у 1991 році авторами [[Акт проголошення незалежності України|Акту проголошення незалежності України]] стали дисиденти [[Левко Лук'яненко]], [[В'ячеслав Чорновіл]] і [[Горинь Михайло Миколайович|Михайло Горинь]].

<center>
{| class="wikitable" style="text-align:right; margin-right:50px;"
|-
! colspan=5 | [[Шістдесятники]] та [[дисидент]]и
|-
| align=center | '''[[File:Л.Лук`яненко та В.Кобзар на зустрічі з українцями, 8 вер 1991 (cropped).jpg|175px]]'''
| align=center | '''[[File:Костенко Л.jpg|120px]]'''
| align=center | '''[[Файл:Симоненко.jpg|134px]]'''
| align=center | '''[[File:Чорновіл Вячеслав (cropped).jpg|141px]]'''
| align=center | '''[[File:EthnoCarpathians 22082017DolynaUA-26 Crop and fix.jpg|133px]]'''
|-
! align=center |[[Левко Лук'яненко]]<br/><small>(1928—2018)</small>
! align=center |[[Ліна Костенко]]<br/><small>(1930)</small>
! align=center |[[Василь Симоненко]]<br/><small>(1935—1963)</small>
! align=center |[[В'ячеслав Чорновіл]]<br/><small>(1937—1999)</small>
! align=center |[[Василь Стус]]<br/><small>(1938—1985)</small>
|}
</center>


=== Незалежність ===
=== Незалежність ===
{{main|Хронологія історії України — 5 (з 1990 року)}}

==== Проголошення незалежності, президенства Кравчука та Кучми ====
{{main|Проголошення незалежності України 1991}}
[[Файл:Akt proh Nezalezhnosty.jpg|міні|праворуч|200пкс|Мітинг на площі біля Верховної Ради України. [[Київ]], [[24 серпня]] [[1991]]]]
[[Файл:Akt proh Nezalezhnosty.jpg|міні|праворуч|200пкс|Мітинг на площі біля Верховної Ради України. [[Київ]], [[24 серпня]] [[1991]]]]
[[Файл:Проголошення незалежності України.pdf|міні|праворуч|200пкс|Газета «Голос України» №&nbsp;165 від 27 серпня 1991 року з текстом Постанови та Акту проголошення незалежності України.]]
[[Файл:Проголошення незалежності України.pdf|міні|праворуч|200пкс|Газета «Голос України» №&nbsp;165 від 27 серпня 1991 року з текстом Постанови та Акту проголошення незалежності України.]]
[[16 липня]] [[1990]] року [[Верховна рада Української РСР|Верховна Рада УРСР]] прийняла [[Декларація про державний суверенітет України|Декларацію про державний суверенітет]]<ref name="декларація_про_суверенітет">{{стаття|назва=Декларація про державний суверенітет України|журнал=Відомості Верховної Ради УРСР|посилання=http://zakon2.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=55-12|рік=1990|випуск=31|сторінки=429}}</ref>, що поклало початок конфронтації між урядами СРСР і УРСР. [[19 серпня]] [[1991]] року в [[Москва|Москві]] комуністи-консерватори здійснили невдалу спробу [[Серпневий путч|державного перевороту]], аби відновити владу партії. Після провалу путчистів, [[24 серпня]] [[1991]] року, Верховна Рада УРСР прийняла [[Акт проголошення незалежності України]]<ref>{{cite web|url=http://gska2.rada.gov.ua/site/postanova/akt_nz.htm|назва=Акт проголошення незалежності України|вебсайт=Офіційний портал [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]|accessdate=5 листопада 2011|archive-date=20 листопада 2012|archive-url=https://www.webcitation.org/6CK4Nsl4a?url=http://gska2.rada.gov.ua/site/postanova/akt_nz.htm}}</ref>. Цей акт підтримало 90,32&nbsp;% українців на [[Всеукраїнський референдум 1991|Всеукраїнському референдумі]] [[1 грудня]] [[1991]] року. Це ознаменувало появу незалежної держави Україна. Того ж дня відбулися [[Вибори Президента України 1991|перші президентські вибори]], на яких переміг голова Верховної Ради України, у [[1988]]—[[1990]]&nbsp;роках&nbsp;— завідувач ідеологічного відділу, секретар [[Центральний комітет Комуністичної партії України|ЦК КПУ]], [[Кравчук Леонід Макарович|Леонід Кравчук]]. [[8 грудня]] [[Біловезька угода|у Біловезькій пущі]] і [[21 грудня]] [[Алма-Атинська декларація|в Алма-Аті]] лідери України, [[Білорусь|Білорусі]] та [[Росія|Росії]] підтвердили [[розпад СРСР]] і утворили [[Співдружність Незалежних Держав]] (СНД)<ref>{{cite web|url=http://www.history.org.ua/?termin=Bilovezka_uhoda_1991|назва=Біловезька угода про створення СНД 1991|вебсайт=Офіційний сайт [[Інститут історії України НАН України|Інституту історії України НАН України]]|автор=Кубальський О. Н.|accessdate=4 січня 2014|archive-date=5 січня 2014|archive-url=https://web.archive.org/web/20140105041116/http://www.history.org.ua/?termin=Bilovezka_uhoda_1991}}</ref>. Хоча Верховна Рада України ніколи не ратифікувала вступ, тобто Україна ніколи не була членкинею [[Співдружність Незалежних Держав|СНД]].<ref name=":2">[https://www.radiosvoboda.org/a/ukrayina-dosi-v-snd-chy-ni/30969197.html ''«''Україні не потрібно виходити із СНД&nbsp;— вона ніколи не була і не є зараз членом цієї структури»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210817153101/https://www.radiosvoboda.org/a/ukrayina-dosi-v-snd-chy-ni/30969197.html |date=17 серпня 2021 }} ''– [[Клімкін Павло Анатолійович|Павло Клімкін]]''</ref>
{{main|Проголошення незалежності України 1991|Хронологія історії України — 5 (з 1990 року)}}
[[16 липня]] [[1990]] року [[Верховна рада Української РСР|Верховна Рада УРСР]] прийняла [[Декларація про державний суверенітет України|Декларацію про державний суверенітет]]<ref name="декларація_про_суверенітет">{{стаття|назва=Декларація про державний суверенітет України|журнал=Відомості Верховної Ради УРСР|посилання=http://zakon2.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=55-12|рік=1990|випуск=31|сторінки=429}}</ref>, що поклало початок конфронтації між урядами СРСР і УРСР. [[19 серпня]] [[1991]] року в [[Москва|Москві]] комуністи-консерватори здійснили невдалу спробу [[Серпневий путч|державного перевороту]], аби відновити владу партії. Після провалу путчистів, [[24 серпня]] [[1991]] року, Верховна Рада УРСР прийняла [[Акт проголошення незалежності України]]<ref>{{cite web|url=http://gska2.rada.gov.ua/site/postanova/akt_nz.htm|назва=Акт проголошення незалежності України|вебсайт=Офіційний портал [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]|accessdate=5 листопада 2011|archive-date=20 листопада 2012|archive-url=https://www.webcitation.org/6CK4Nsl4a?url=http://gska2.rada.gov.ua/site/postanova/akt_nz.htm}}</ref>. Цей акт підтримало 90,32&nbsp;% українців на [[Всеукраїнський референдум 1991|Всеукраїнському референдумі]] [[1 грудня]] [[1991]] року. Це ознаменувало появу незалежної держави Україна. Того ж дня відбулися [[Вибори Президента України 1991|перші президентські вибори]], на яких переміг голова Верховної Ради України, у [[1988]]—[[1990]]&nbsp;роках&nbsp;— завідувач ідеологічного відділу, секретар [[Центральний комітет Комуністичної партії України|ЦК КПУ]], [[Кравчук Леонід Макарович|Леонід Кравчук]]. [[8 грудня]] [[Біловезька угода|у Біловезькій пущі]] і [[21 грудня]] [[Алма-Атинська декларація|в Алма-Аті]] лідери України, [[Білорусь|Білорусі]] та [[Росія|Росії]] підтвердили [[розпад СРСР]] і утворили [[Співдружність Незалежних Держав]] (СНД)<ref>{{cite web|url=http://www.history.org.ua/?termin=Bilovezka_uhoda_1991|назва=Біловезька угода про створення СНД 1991|вебсайт=Офіційний сайт [[Інститут історії України НАН України|Інституту історії України НАН України]]|автор=Кубальський О. Н.|accessdate=4 січня 2014|archive-date=5 січня 2014|archive-url=https://web.archive.org/web/20140105041116/http://www.history.org.ua/?termin=Bilovezka_uhoda_1991}}</ref>. Хоча Верховна Рада України ніколи не ратифікувала вступ, тобто Україна ніколи не була членкинею [[Співдружність Незалежних Держав|СНД]].<ref name=":2">[https://www.radiosvoboda.org/a/ukrayina-dosi-v-snd-chy-ni/30969197.html ''"''Україні не потрібно виходити із СНД – вона ніколи не була і не є зараз членом цієї структури"] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210817153101/https://www.radiosvoboda.org/a/ukrayina-dosi-v-snd-chy-ni/30969197.html |date=17 серпня 2021 }} ''– [[Клімкін Павло Анатолійович|Павло Клімкін]]''</ref>


Україна спочатку розглядалася як республіка зі сприятливими економічними умовами, тим не менш, країна пережила глибший економічний спад, ніж деякі з інших колишніх радянських республік. Під час [[Рецесія|рецесії]] Україна втратила 60&nbsp;% свого [[ВВП]] з 1991 року по 1999 рік<ref>Український ВВП: [http://www.imf.org/external/pubs/ft/weo/2007/02/weodata/weoreptc.aspx?sy=1992&ey=2008&scsm=1&ssd=1&sort=country&ds=.&br=1&c=926&s=PPPGDP&grp=0&a=&pr1.x=41&pr1.y=2] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20131014173757/http://www.imf.org/external/pubs/ft/weo/2007/02/weodata/weoreptc.aspx?sy=1992&ey=2008&scsm=1&ssd=1&sort=country&ds=.&br=1&c=926&s=PPPGDP&grp=0&a=&pr1.x=41&pr1.y=2 |date=14 жовтня 2013 }}''World Economic Outlook Database, October 2007''</ref><ref>{{cite web|url=http://web.worldbank.org/WBSITE/EXTERNAL/NEWSLETTERS/EXTTRANSITION/EXTDECBEYTRANEWLET/0,,contentMDK:20692620~menuPK:1544646~pagePK:64168445~piPK:64168309~theSitePK:1542353,00.html|назва=Can Ukraine Avert a Financial Meltdown?|дата=06-1998|мовою=en|вебсайт=web.worldbank.org|accessdate=4 січня 2014|archive-date=10 квітня 2014|archive-url=https://web.archive.org/web/20140410203632/http://web.worldbank.org/WBSITE/EXTERNAL/NEWSLETTERS/EXTTRANSITION/EXTDECBEYTRANEWLET/0,,contentMDK:20692620~menuPK:1544646~pagePK:64168445~piPK:64168309~theSitePK:1542353,00.html}}</ref> і постраждала від п'ятизначних темпів [[Інфляція|інфляції]]<ref>{{cite web|url=http://www.imf.org/external/np/vc/2002/083102.htm|назва=The IMF and Ukraine: What Really Happened|дата=31-08-2002|мовою=en|вебсайт=imf.org|accessdate=05-11-2011|archive-date=17-04-2007|archive-url=https://web.archive.org/web/20070417143301/http://www.imf.org/external/np/vc/2002/083102.htm}}</ref>. Невдоволені економічними умовами, а також кількістю злочинів і [[Корупція в Україні|рівнем корупції]], українці протестували і влаштовували страйки.
Україна спочатку розглядалася як республіка зі сприятливими економічними умовами, тим не менш, країна пережила глибший економічний спад, ніж деякі з інших колишніх радянських республік. Під час [[Рецесія|рецесії]] Україна втратила 60&nbsp;% свого [[ВВП]] з 1991 року по 1999 рік<ref>Український ВВП: [http://www.imf.org/external/pubs/ft/weo/2007/02/weodata/weoreptc.aspx?sy=1992&ey=2008&scsm=1&ssd=1&sort=country&ds=.&br=1&c=926&s=PPPGDP&grp=0&a=&pr1.x=41&pr1.y=2] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20131014173757/http://www.imf.org/external/pubs/ft/weo/2007/02/weodata/weoreptc.aspx?sy=1992&ey=2008&scsm=1&ssd=1&sort=country&ds=.&br=1&c=926&s=PPPGDP&grp=0&a=&pr1.x=41&pr1.y=2 |date=14 жовтня 2013 }}''World Economic Outlook Database, October 2007''</ref><ref>{{cite web|url=http://web.worldbank.org/WBSITE/EXTERNAL/NEWSLETTERS/EXTTRANSITION/EXTDECBEYTRANEWLET/0,,contentMDK:20692620~menuPK:1544646~pagePK:64168445~piPK:64168309~theSitePK:1542353,00.html|назва=Can Ukraine Avert a Financial Meltdown?|дата=06-1998|мовою=en|вебсайт=web.worldbank.org|accessdate=4 січня 2014|archive-date=10 квітня 2014|archive-url=https://web.archive.org/web/20140410203632/http://web.worldbank.org/WBSITE/EXTERNAL/NEWSLETTERS/EXTTRANSITION/EXTDECBEYTRANEWLET/0,,contentMDK:20692620~menuPK:1544646~pagePK:64168445~piPK:64168309~theSitePK:1542353,00.html}}</ref> і постраждала від п'ятизначних темпів [[Інфляція|інфляції]]<ref>{{cite web|url=http://www.imf.org/external/np/vc/2002/083102.htm|назва=The IMF and Ukraine: What Really Happened|дата=31-08-2002|мовою=en|вебсайт=imf.org|accessdate=05-11-2011|archive-date=17-04-2007|archive-url=https://web.archive.org/web/20070417143301/http://www.imf.org/external/np/vc/2002/083102.htm}}</ref>. Невдоволені економічними умовами, а також кількістю злочинів і [[Корупція в Україні|рівнем корупції]], українці протестували і влаштовували страйки.
Рядок 336: Рядок 499:
У [[1996]] році була ухвалена [[Конституція України]], що сприяло стабілізації політичної системи і в той же час зосереджувало більшість владних повноважень у руках тодішнього президента [[Кучма Леонід Данилович|Леоніда Кучми]]. У вересні того ж року було проведено грошову реформу і введено нову валюту&nbsp;— [[гривня|гривню]]. [[Економіка України|Українська економіка]] стабілізувалася до кінця [[1990-ті|1990-х]] років, а з 2000 року почало відбуватись її зростання, в середньому на 7&nbsp;% щорічно.
У [[1996]] році була ухвалена [[Конституція України]], що сприяло стабілізації політичної системи і в той же час зосереджувало більшість владних повноважень у руках тодішнього президента [[Кучма Леонід Данилович|Леоніда Кучми]]. У вересні того ж року було проведено грошову реформу і введено нову валюту&nbsp;— [[гривня|гривню]]. [[Економіка України|Українська економіка]] стабілізувалася до кінця [[1990-ті|1990-х]] років, а з 2000 року почало відбуватись її зростання, в середньому на 7&nbsp;% щорічно.


==== Помаранчева революція, президенства Ющенка та Януковича ====
[[Файл:Joesjtsjenko Marion Kiev 2004.jpg|міні|ліворуч|Протестувальники на [[Майдан Незалежності (Київ)|Майдані Незалежності]] в перший день [[Помаранчева революція|Помаранчевої революції]]]]
{{main|Помаранчева революція|Справа «Ющенко проти ЦВК» (2004)}}
[[Файл:Joesjtsjenko Marion Kiev 2004.jpg|міні|200px|ліворуч|Перший день [[Помаранчева революція|Помаранчевої революції]]]]
У [[2004]] році другий тур президентських виборів відбувся з масовими системними фальсифікаціями<ref>{{cite web|url=http://www.skubi.net/ukraine/judgment-december-3.html|назва=The Supreme Court findings|дата-доступу=07-07-2008|видавництво=Supreme Court of Ukraine|дата=03-12-2004|мовою=uk|url-архіву=https://www.webcitation.org/6HZ9wqN35?url=http://www.skubi.net/ukraine/judgment-december-3.html|дата-архіву=22-06-2013|deadurl=no}}</ref> на користь провладного кандидата [[Янукович Віктор Федорович|Віктора Януковича]]. Це призвело до початку всеукраїнської акції протесту, що отримала назву «[[Помаранчева революція]]». [[Верховний суд України]] скасував рішення [[ЦВК України|ЦВК]] про перемогу на виборах Віктора Януковича і призначив переголосування, за результатами якого президентом було обрано [[Ющенко Віктор Андрійович|Віктора Ющенка]].
У [[2004]] році другий тур президентських виборів відбувся з масовими системними фальсифікаціями<ref>{{cite web|url=http://www.skubi.net/ukraine/judgment-december-3.html|назва=The Supreme Court findings|дата-доступу=07-07-2008|видавництво=Supreme Court of Ukraine|дата=03-12-2004|мовою=uk|url-архіву=https://www.webcitation.org/6HZ9wqN35?url=http://www.skubi.net/ukraine/judgment-december-3.html|дата-архіву=22-06-2013|deadurl=no}}</ref> на користь провладного кандидата [[Янукович Віктор Федорович|Віктора Януковича]]. Це призвело до початку всеукраїнської акції протесту, що отримала назву «[[Помаранчева революція]]». [[Верховний суд України]] скасував рішення [[ЦВК України|ЦВК]] про перемогу на виборах Віктора Януковича і призначив переголосування, за результатами якого президентом було обрано [[Ющенко Віктор Андрійович|Віктора Ющенка]].
{{main|Справа «Ющенко проти ЦВК» (2004)}}
Янукович повернувся до влади у [[2006]] році, коли він став [[Прем'єр-міністр України|прем'єр-міністром]] під час [[Антикризова коаліція|«Антикризової коаліції»]]<ref>[http://news.bbc.co.uk/2/hi/europe/5242860.stm Ukraine comeback kid in new deal] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20180819011159/http://news.bbc.co.uk/2/hi/europe/5242860.stm |date=19 серпня 2018 }}, [[BBC News]] (4 серпня 2006)</ref>, що призвело до дострокових парламентських виборів у вересні [[2007]] року<ref>[http://news.bbc.co.uk/2/hi/europe/7149549.stm Tymoshenko picked for Ukraine PM] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20180819011142/http://news.bbc.co.uk/2/hi/europe/7149549.stm |date=19 серпня 2018 }}, [[BBC News]] (18 грудня 2007)</ref>.
Янукович повернувся до влади у [[2006]] році, коли він став [[Прем'єр-міністр України|прем'єр-міністром]] під час [[Антикризова коаліція|«Антикризової коаліції»]]<ref>[http://news.bbc.co.uk/2/hi/europe/5242860.stm Ukraine comeback kid in new deal] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20180819011159/http://news.bbc.co.uk/2/hi/europe/5242860.stm |date=19 серпня 2018 }}, [[BBC News]] (4 серпня 2006)</ref>, що призвело до дострокових парламентських виборів у вересні [[2007]] року<ref>[http://news.bbc.co.uk/2/hi/europe/7149549.stm Tymoshenko picked for Ukraine PM] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20180819011142/http://news.bbc.co.uk/2/hi/europe/7149549.stm |date=19 серпня 2018 }}, [[BBC News]] (18 грудня 2007)</ref>.
В [[2010]] році Янукович був обраний президентом<ref>[http://news.bbc.co.uk/2/hi/europe/8508276.stm Ukraine election: Yanukovych urges Tymoshenko to quit] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20180812023024/http://news.bbc.co.uk/2/hi/europe/8508276.stm |date=12 серпня 2018 }}, [[BBC News]] (10 лютого 2010)</ref> та сформував новий уряд на чолі з [[Азаров Микола Янович|Миколою Азаровим]]. [[21 квітня]] Віктор Янукович підписав [[Харківські угоди|угоду]] із президентом Російської Федерації [[Медведєв Дмитро Анатолійович|Дмитром Медведєвим]] про продовження терміну перебування [[Чорноморський флот Російської Федерації|Чорноморського флоту Російської Федерації]] у [[Севастополь|Севастополі]] до [[2042]] року.
В [[2010]] році Янукович був обраний президентом<ref>[http://news.bbc.co.uk/2/hi/europe/8508276.stm Ukraine election: Yanukovych urges Tymoshenko to quit] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20180812023024/http://news.bbc.co.uk/2/hi/europe/8508276.stm |date=12 серпня 2018 }}, [[BBC News]] (10 лютого 2010)</ref> та сформував новий уряд на чолі з [[Азаров Микола Янович|Миколою Азаровим]]. [[21 квітня]] Віктор Янукович підписав [[Харківські угоди|угоду]] із президентом Російської Федерації [[Медведєв Дмитро Анатолійович|Дмитром Медведєвим]] про продовження терміну перебування [[Чорноморський флот Російської Федерації|Чорноморського флоту Російської Федерації]] у [[Севастополь|Севастополі]] до [[2042]] року.
[[11 жовтня]] [[2011]] року [[Печерський районний суд міста Києва|Печерський суд]] міста Києва засудив колишнього прем'єр-міністра України і основного суперника Януковича на президентських виборах, [[Тимошенко Юлія Володимирівна|Юлію Тимошенко]] до семи років ув'язнення.
[[11 жовтня]] [[2011]] року [[Печерський районний суд міста Києва|Печерський суд]] міста Києва засудив колишнього прем'єр-міністра України і основного суперника Януковича на президентських виборах, [[Тимошенко Юлія Володимирівна|Юлію Тимошенко]] до семи років ув'язнення.
[[Файл:SState flag of Ukraine carried by a protester to the heart of developing clashes in Kyiv, Ukraine. Events of February 18, 2014.jpg|міні|ліворуч|[[Барикади]] [[Євромайдан]]у 18 лютого 2014]]
Невдоволення правлінням Януковича вилилося протягом 2010—2013 років у численні акції протесту, зокрема «[[Податковий майдан]]», «[[Україна проти Януковича]]», [[протести у Врадіївці]] тощо, а [[21 листопада]] [[2013]] відмова Кабінету міністрів від [[Угода про асоціацію між Україною та Європейським Союзом|підписання угоди про асоціацію України з ЄС]], запланованої попередньо на час саміту [[Східне партнерство|Східного партнерства]] спричинила до багатотисячних акцій протесту, котрі були проведені прихильниками ЄСу невдовзі до майбутніх [[Вибори Президента України|президентських виборів]], що отримали назву&nbsp;— [[Євромайдан]] та «Революція гідности»: після приєднання до протестуючих формувань, котрі принципово виступили проти силового порушення громадянських прав українців. [[Силовий розгін Євромайдану в Києві|Силовий розгін протестувальників]] у Києві в ніч на 30 листопада
спричинив вихід на вулиці [[1 грудня]] сотень тисяч (за деякими підрахунками близько мільйона) протестувальників із вимогами відставки уряду Азарова і самого президента. Ескалація конфлікту досягла апогею [[Протистояння в Україні 18—20 лютого 2014|18—20 лютого 2014]], коли внаслідок протистояння силовиків та протестувальників у центрі [[Київ|Києва]] загинуло [[небесна сотня|більше сотні людей]], півтори тисячі було поранено, сотні вважаються зниклими безвісти<ref>{{Cite web |url=http://nbnews.com.ua/ua/news/113543/comments/ |title=За добу в зіткненнях у Києві поранено 1,5 тисяч осіб, 100 зникли безвісти |accessdate=25 лютого 2014 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20140225051846/http://nbnews.com.ua/ua/news/113543/comments/ |archivedate=25 лютого 2014 |deadurl=yes }}</ref><ref>{{Cite web |url=http://www.moz.gov.ua/ua/portal/pre_20140222_a.html |title=Архівована копія |accessdate=25 лютого 2014 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20140724070743/http://www.moz.gov.ua/ua/portal/pre_20140222_a.html |archivedate=24 липня 2014 |deadurl=yes }}</ref><ref>{{Cite web |url=http://mvs.gov.ua/mvs/control/main/uk/publish/article/985411 |title=Архівована копія |accessdate=25 лютого 2014 |archive-date=24 лютого 2014 |archive-url=https://web.archive.org/web/20140224024629/http://mvs.gov.ua/mvs/control/main/uk/publish/article/985411 }}</ref><ref>{{Cite web |url=http://tsn.ua/ukrayina/onovleniy-spisok-zagiblih-pid-chas-krivavih-podiy-v-kiyevi-335724.html |title=«список загиблих під час кривавих подій в Києві» — tsn.ua |accessdate=25 лютого 2014 |archive-date=26 лютого 2021 |archive-url=https://web.archive.org/web/20210226034115/https://tsn.ua/ukrayina/onovleniy-spisok-zagiblih-pid-chas-krivavih-podiy-v-kiyevi-335724.html }}</ref>. Результатом подій стало відсторонення [[22 лютого]] [[Верховна Рада України|Верховною Радою]] від виконання обов'язків [[Президент України|Президента України]] [[Янукович Віктор Федорович|Віктора Януковича]] та призначення [[Вибори Президента України 2014|дострокових президентських виборів]] на [[25 травня]] 2014 року<ref>{{cite web |url=http://www.rbc.ua/ukr/news/politics/yanukovich-ne-priznaet-svoe-otstranenie-ot-vlasti---german-22022014183700 |title=Янукович не визнає своє відсторонення від влади, - Герман |date=20 лютого 2014 |publisher=РБК Україна |accessdate=24 лютого 2014 |archive-date=28 лютого 2014 |archive-url=https://web.archive.org/web/20140228095015/http://www.rbc.ua/ukr/news/politics/yanukovich-ne-priznaet-svoe-otstranenie-ot-vlasti---german-22022014183700 }}</ref>. Виконувати обов'язки президента України Верховна Рада з 23.02.2014 тимчасово, до обрання Президента, доручила [[Турчинов Олександр Валентинович|Олександру Турчинову]] (напередодні також був обраний Головою Верховної Ради України замість В. Рибака).<ref>{{Cite web |url=http://rada.gov.ua/news/Novyny/Povidomlennya/88371.html |title=Офіційне повідомлення на порталі Верховної Ради України |accessdate=25 лютого 2014 |archive-date=6 серпня 2014 |archive-url=https://web.archive.org/web/20140806221052/http://rada.gov.ua/news/Novyny/Povidomlennya/88371.html }}</ref>.


==== Революція гідності, російсько-українська війна, президенства Порошенка та Зеленського ====
==== Війна на сході України ====
{{main|Російсько-українська війна (з 2014)|Війна на сході України}}
{{main|Російсько-українська війна (з 2014)}}
===== Євромайдан, початок російсько-української війни (2014) =====
{{main|Революція гідності|Анексія Криму (2014)}}
[[Файл:SState flag of Ukraine carried by a protester to the heart of developing clashes in Kyiv, Ukraine. Events of February 18, 2014.jpg|міні|right|[[Барикади]] [[Євромайдан]]у 18 лютого 2014]]
Невдоволення правлінням Януковича вилилося протягом 2010—2013 років у численні акції протесту, зокрема «[[Податковий майдан]]», «[[Україна проти Януковича]]», [[протести у Врадіївці]] тощо, а [[21 листопада]] [[2013]] відмова Кабінету міністрів від [[Угода про асоціацію між Україною та Європейським Союзом|підписання угоди про асоціацію України з ЄС]], запланованої попередньо на час саміту [[Східне партнерство|Східного партнерства]] спричинила до багатотисячних акцій протесту, котрі були проведені прихильниками ЄСу невдовзі до майбутніх [[Вибори Президента України|президентських виборів]], що отримали назву&nbsp;— [[Євромайдан]] та «Революція гідности»: після приєднання до протестуючих формувань, котрі принципово виступили проти силового порушення громадянських прав українців. [[Силовий розгін Євромайдану в Києві|Силовий розгін протестувальників]] у Києві в ніч на 30 листопада
спричинив вихід на вулиці [[1 грудня]] сотень тисяч (за деякими підрахунками близько мільйона) протестувальників із вимогами відставки уряду Азарова і самого президента. Ескалація конфлікту досягла апогею [[Протистояння в Україні 18—20 лютого 2014|18—20 лютого 2014]], коли внаслідок протистояння силовиків та протестувальників у центрі [[Київ|Києва]] загинуло [[небесна сотня|більше сотні людей]], півтори тисячі було поранено, сотні вважаються зниклими безвісти<ref>{{Cite web |url=http://nbnews.com.ua/ua/news/113543/comments/ |title=За добу в зіткненнях у Києві поранено 1,5 тисяч осіб, 100 зникли безвісти |accessdate=25 лютого 2014 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20140225051846/http://nbnews.com.ua/ua/news/113543/comments/ |archivedate=25 лютого 2014 |deadurl=yes }}</ref><ref>{{Cite web |url=http://www.moz.gov.ua/ua/portal/pre_20140222_a.html |title=Архівована копія |accessdate=25 лютого 2014 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20140724070743/http://www.moz.gov.ua/ua/portal/pre_20140222_a.html |archivedate=24 липня 2014 |deadurl=yes }}</ref><ref>{{Cite web |url=http://mvs.gov.ua/mvs/control/main/uk/publish/article/985411 |title=Архівована копія |accessdate=25 лютого 2014 |archive-date=24 лютого 2014 |archive-url=https://web.archive.org/web/20140224024629/http://mvs.gov.ua/mvs/control/main/uk/publish/article/985411 }}</ref><ref>{{Cite web |url=http://tsn.ua/ukrayina/onovleniy-spisok-zagiblih-pid-chas-krivavih-podiy-v-kiyevi-335724.html |title=«список загиблих під час кривавих подій в Києві» — tsn.ua |accessdate=25 лютого 2014 |archive-date=26 лютого 2021 |archive-url=https://web.archive.org/web/20210226034115/https://tsn.ua/ukrayina/onovleniy-spisok-zagiblih-pid-chas-krivavih-podiy-v-kiyevi-335724.html }}</ref>. Результатом подій стало відсторонення [[22 лютого]] [[Верховна Рада України|Верховною Радою]] від виконання обов'язків [[Президент України|Президента України]] [[Янукович Віктор Федорович|Віктора Януковича]] та призначення [[Вибори Президента України 2014|дострокових президентських виборів]] на [[25 травня]] 2014 року<ref>{{cite web |url=http://www.rbc.ua/ukr/news/politics/yanukovich-ne-priznaet-svoe-otstranenie-ot-vlasti---german-22022014183700 |title=Янукович не визнає своє відсторонення від влади, - Герман |date=20 лютого 2014 |publisher=РБК Україна |accessdate=24 лютого 2014 |archive-date=28 лютого 2014 |archive-url=https://web.archive.org/web/20140228095015/http://www.rbc.ua/ukr/news/politics/yanukovich-ne-priznaet-svoe-otstranenie-ot-vlasti---german-22022014183700 }}</ref>. Виконувати обов'язки президента України Верховна Рада з 23.02.2014 тимчасово, до обрання Президента, доручила [[Турчинов Олександр Валентинович|Олександру Турчинову]] (напередодні також був обраний Головою Верховної Ради України замість В. Рибака).<ref>{{Cite web |url=http://rada.gov.ua/news/Novyny/Povidomlennya/88371.html |title=Офіційне повідомлення на порталі Верховної Ради України |accessdate=25 лютого 2014 |archive-date=6 серпня 2014 |archive-url=https://web.archive.org/web/20140806221052/http://rada.gov.ua/news/Novyny/Povidomlennya/88371.html }}</ref>.


Скориставшись політичною кризою, російські спецслужби інспірували численні [[Проросійські виступи в Україні 2014|антидержавні виступи]] у містах [[Крим]]у (з 23.02.2014), а незабаром&nbsp;— і на сході України. У Криму миттєво були створені так звані «загони самооборони» (як виявилось пізніше, складалися з завезених напередодні з Росії найманців<ref>{{Cite web |url=https://www.yuga.ru/news/362981/ |title=Архівована копія |accessdate=19 жовтня 2017 |archive-date=19 жовтня 2017 |archive-url=https://web.archive.org/web/20171019163852/https://www.yuga.ru/news/362981/ }}</ref>), які ініціювали захоплення державних установ, а також разом із російськими військовослужбовцями (які на той час були [[зелені чоловічки|без відзнак на одязі та техніці]]) почали блокування військових частин [[ЗСУ]] на півострові. Під час сутичок загинула низка військовослужбовців [[ЗСУ]] і громадських проукраїнських активістів<ref>{{Cite web|url=https://censor.net/ru/blogs/1099567/ob_etom_vsem_nam_nado_pomnit|назва=Крым: Об этом всем нам надо помнить (Юрий Бутусов)|видавець=[[Цензор.нет]]|дата=21 березня 2015|url-архіву=https://web.archive.org/web/20171019220002/https://censor.net.ua/blogs/316/ob_etom_vsem_nam_nado_pomnit|дата-архіву=19 жовтня 2017|мертвий-url=no|дата-доступу=8 червня 2021}} {{ref-ru}}</ref>. Також росіяни блокували кораблі ВМС України у Криму і суходільні в'їзди на півострів. 16 березня був проведений нелегітимний референдум, який на думку російської влади, узаконив [[Анексія Криму (2014)|захоплення]] української території.
Скориставшись політичною кризою, російські спецслужби інспірували численні [[Проросійські виступи в Україні 2014|антидержавні виступи]] у містах [[Крим]]у (з 23.02.2014), а незабаром&nbsp;— і на сході України. У Криму миттєво були створені так звані «загони самооборони» (як виявилось пізніше, складалися з завезених напередодні з Росії найманців<ref>{{Cite web |url=https://www.yuga.ru/news/362981/ |title=Архівована копія |accessdate=19 жовтня 2017 |archive-date=19 жовтня 2017 |archive-url=https://web.archive.org/web/20171019163852/https://www.yuga.ru/news/362981/ }}</ref>), які ініціювали захоплення державних установ, а також разом із російськими військовослужбовцями (які на той час були [[зелені чоловічки|без відзнак на одязі та техніці]]) почали блокування військових частин [[ЗСУ]] на півострові. Під час сутичок загинула низка військовослужбовців [[ЗСУ]] і громадських проукраїнських активістів<ref>{{Cite web|url=https://censor.net/ru/blogs/1099567/ob_etom_vsem_nam_nado_pomnit|назва=Крым: Об этом всем нам надо помнить (Юрий Бутусов)|видавець=[[Цензор.нет]]|дата=21 березня 2015|url-архіву=https://web.archive.org/web/20171019220002/https://censor.net.ua/blogs/316/ob_etom_vsem_nam_nado_pomnit|дата-архіву=19 жовтня 2017|мертвий-url=no|дата-доступу=8 червня 2021}} {{ref-ru}}</ref>. Також росіяни блокували кораблі ВМС України у Криму і суходільні в'їзди на півострів. 16 березня був проведений нелегітимний референдум, який на думку російської влади, узаконив [[Анексія Криму (2014)|захоплення]] української території.
Рядок 353: Рядок 519:
Після анексії Криму російські керівники на чолі з [[Путін Володимир Володимирович|Володимиром Путіним]] намагались проголосити Південно-східну Україну [[Новоросія (конфедерація)|російською територією]]<ref>{{Cite web |url=http://news.bigmir.net/world/809994-Vystuplenie-Putina---Novorossija--i-drugie-jarkie-citaty |title=Архівована копія |accessdate=19 жовтня 2017 |archive-date=19 жовтня 2017 |archive-url=https://web.archive.org/web/20171019163427/http://news.bigmir.net/world/809994-Vystuplenie-Putina---Novorossija--i-drugie-jarkie-citaty }}</ref> і з квітня 2014-го намагались втілювати на цих землях аналогічний кримському сценарій<ref>{{Cite web|url=https://censor.net/ru/news/279856/rossiya_hochet_povtoreniya_krymskogo_stsenariya_no_v_luganskoyi_oblasti_eto_ne_proyidet_zamgubernatora|назва=Россия хочет повторения крымского сценария, но в Луганской области это не пройдет, - замгубернатора|видавець=[[Цензор.нет]]|дата=7 квітня 2014|url-архіву=https://web.archive.org/web/20190421140520/https://censor.net.ua/news/279856/rossiya_hochet_povtoreniya_krymskogo_stsenariya_no_v_luganskoyi_oblasti_eto_ne_proyidet_zamgubernatora|дата-архіву=21 квітня 2019|мертвий-url=no|дата-доступу=8 червня 2021}} {{ref-ru}}</ref>. На початку квітня були [[Захоплення Донецька сепаратистами|захоплені]] державні установи у [[Донецьк]]у і [[Луганськ]]у, аналогічні спроби відбулися і в деяких інших містах, зокрема, у Харкові (07.04.2014) і Одесі (22.04.2014). А вже 12 квітня військовий загін російських бойовиків захопив м.&nbsp;[[Слов'янськ]] і [[Краматорськ]]. В.&nbsp;о. Президента [[Турчинов Олександр Валентинович|Олександр Турчинов]] проголосив початок антитерористичної операції ('''[[Антитерористична операція на сході України|АТО]]'''). На захоплених територіях проросійські терористи проголосили [[Донецька народна республіка|Донецьку]] (06.04.2014) та [[Луганська народна республіка|Луганську]] (27.04.2014) народні республіки, повністю контрольовані Москвою, яка організувала постачання сюди зброї, ПММ і бойовиків. Протягом травня-серпня 2014&nbsp;р. Збройним силам України разом із добровольчими батальйонами вдалося звільнити значну територію від загарбників і майже оточити [[Донецьк]]. Проте, [[Бої за Іловайськ|пряме вторгнення збройних сил Російської Федерації]] під [[Іловайськ]]ом<ref>{{Cite web |url=http://gordonua.com/news/war/rossiyskaya-armiya-pod-debalcevo-pokazyvaem-dokazatelstva.html |title=Архівована копія |accessdate=19 жовтня 2017 |archive-date=19 жовтня 2017 |archive-url=https://web.archive.org/web/20171019215959/http://gordonua.com/news/war/rossiyskaya-armiya-pod-debalcevo-pokazyvaem-dokazatelstva.html }}</ref><ref>{{Cite web |url=http://argumentua.com/stati/kak-armiya-rossii-zakhodila-v-donbass-23-avgusta |title=Архівована копія |accessdate=19 жовтня 2017 |archive-date=19 жовтня 2017 |archive-url=https://web.archive.org/web/20171019220034/http://argumentua.com/stati/kak-armiya-rossii-zakhodila-v-donbass-23-avgusta }}</ref>, дозволило Кремлю врятувати «[[ДНР]]» та «[[ЛНР]]» та заморозити конфлікт.
Після анексії Криму російські керівники на чолі з [[Путін Володимир Володимирович|Володимиром Путіним]] намагались проголосити Південно-східну Україну [[Новоросія (конфедерація)|російською територією]]<ref>{{Cite web |url=http://news.bigmir.net/world/809994-Vystuplenie-Putina---Novorossija--i-drugie-jarkie-citaty |title=Архівована копія |accessdate=19 жовтня 2017 |archive-date=19 жовтня 2017 |archive-url=https://web.archive.org/web/20171019163427/http://news.bigmir.net/world/809994-Vystuplenie-Putina---Novorossija--i-drugie-jarkie-citaty }}</ref> і з квітня 2014-го намагались втілювати на цих землях аналогічний кримському сценарій<ref>{{Cite web|url=https://censor.net/ru/news/279856/rossiya_hochet_povtoreniya_krymskogo_stsenariya_no_v_luganskoyi_oblasti_eto_ne_proyidet_zamgubernatora|назва=Россия хочет повторения крымского сценария, но в Луганской области это не пройдет, - замгубернатора|видавець=[[Цензор.нет]]|дата=7 квітня 2014|url-архіву=https://web.archive.org/web/20190421140520/https://censor.net.ua/news/279856/rossiya_hochet_povtoreniya_krymskogo_stsenariya_no_v_luganskoyi_oblasti_eto_ne_proyidet_zamgubernatora|дата-архіву=21 квітня 2019|мертвий-url=no|дата-доступу=8 червня 2021}} {{ref-ru}}</ref>. На початку квітня були [[Захоплення Донецька сепаратистами|захоплені]] державні установи у [[Донецьк]]у і [[Луганськ]]у, аналогічні спроби відбулися і в деяких інших містах, зокрема, у Харкові (07.04.2014) і Одесі (22.04.2014). А вже 12 квітня військовий загін російських бойовиків захопив м.&nbsp;[[Слов'янськ]] і [[Краматорськ]]. В.&nbsp;о. Президента [[Турчинов Олександр Валентинович|Олександр Турчинов]] проголосив початок антитерористичної операції ('''[[Антитерористична операція на сході України|АТО]]'''). На захоплених територіях проросійські терористи проголосили [[Донецька народна республіка|Донецьку]] (06.04.2014) та [[Луганська народна республіка|Луганську]] (27.04.2014) народні республіки, повністю контрольовані Москвою, яка організувала постачання сюди зброї, ПММ і бойовиків. Протягом травня-серпня 2014&nbsp;р. Збройним силам України разом із добровольчими батальйонами вдалося звільнити значну територію від загарбників і майже оточити [[Донецьк]]. Проте, [[Бої за Іловайськ|пряме вторгнення збройних сил Російської Федерації]] під [[Іловайськ]]ом<ref>{{Cite web |url=http://gordonua.com/news/war/rossiyskaya-armiya-pod-debalcevo-pokazyvaem-dokazatelstva.html |title=Архівована копія |accessdate=19 жовтня 2017 |archive-date=19 жовтня 2017 |archive-url=https://web.archive.org/web/20171019215959/http://gordonua.com/news/war/rossiyskaya-armiya-pod-debalcevo-pokazyvaem-dokazatelstva.html }}</ref><ref>{{Cite web |url=http://argumentua.com/stati/kak-armiya-rossii-zakhodila-v-donbass-23-avgusta |title=Архівована копія |accessdate=19 жовтня 2017 |archive-date=19 жовтня 2017 |archive-url=https://web.archive.org/web/20171019220034/http://argumentua.com/stati/kak-armiya-rossii-zakhodila-v-donbass-23-avgusta }}</ref>, дозволило Кремлю врятувати «[[ДНР]]» та «[[ЛНР]]» та заморозити конфлікт.


===== Між загостреннями війни (2015—2021) =====
{{See also|Мінські угоди}}
{{main|Коронавірусна хвороба 2019 в Україні}}


==== Теперешній час ====
1 січня 2016 року Україна приєдналася до Зони вільної торгівлі з ЄС. Українські громадяни отримали [[Безвізовий режим між Україною та Європейським Союзом|безвізовий режим]] поїздки до [[Шенгенська зона|Шенгенської зони]] терміном до 90 днів протягом будь-якого 180-денного періоду 11 червня 2017 року, а Угода про асоціацію офіційно набула чинності 1 вересня 2017 року.
1 січня 2016 року Україна приєдналася до Зони вільної торгівлі з ЄС. Українські громадяни отримали [[Безвізовий режим між Україною та Європейським Союзом|безвізовий режим]] поїздки до [[Шенгенська зона|Шенгенської зони]] терміном до 90 днів протягом будь-якого 180-денного періоду 11 червня 2017 року, а Угода про асоціацію офіційно набула чинності 1 вересня 2017 року.


Рядок 366: Рядок 532:
21 лютого 2019&nbsp;р. було внесено зміни до [[Конституція України|'''Конституції України''']], норми про стратегічний курс України на членство в [[Європейський Союз|Європейському Союзі]] та [[НАТО]] закріплені у преамбулі Основного Закону, трьох статтях та перехідних положеннях.<ref name=":3">{{Cite web|title=The law amending the Constitution on the course of accession to the EU and NATO has entered into force {{!}} European integration portal|url=https://eu-ua.org/novyny/zakon-pro-zminy-do-konstytuciyi-shchodo-kursu-na-vstup-v-yes-i-nato-nabuv-chynnosti|website=eu-ua.org|language=uk|accessdate=2021-03-23|archive-date=2020-09-28|archive-url=https://web.archive.org/web/20200928024828/https://eu-ua.org/novyny/zakon-pro-zminy-do-konstytuciyi-shchodo-kursu-na-vstup-v-yes-i-nato-nabuv-chynnosti}}</ref>
21 лютого 2019&nbsp;р. було внесено зміни до [[Конституція України|'''Конституції України''']], норми про стратегічний курс України на членство в [[Європейський Союз|Європейському Союзі]] та [[НАТО]] закріплені у преамбулі Основного Закону, трьох статтях та перехідних положеннях.<ref name=":3">{{Cite web|title=The law amending the Constitution on the course of accession to the EU and NATO has entered into force {{!}} European integration portal|url=https://eu-ua.org/novyny/zakon-pro-zminy-do-konstytuciyi-shchodo-kursu-na-vstup-v-yes-i-nato-nabuv-chynnosti|website=eu-ua.org|language=uk|accessdate=2021-03-23|archive-date=2020-09-28|archive-url=https://web.archive.org/web/20200928024828/https://eu-ua.org/novyny/zakon-pro-zminy-do-konstytuciyi-shchodo-kursu-na-vstup-v-yes-i-nato-nabuv-chynnosti}}</ref>


2 березня 2020 року було підтверджено перший випадок інфікування [[Коронавірусна хвороба 2019|COVID-19]] у [[Чернівці|Чернівцях]]<ref name="TCH2">{{cite web|url=https://tsn.ua/ukrayina/koronavirus-v-ukrayini-analizi-chernivchanina-vidpravili-za-kordon-dlya-ostatochnogo-pidtverdzhennya-1501602.html?&|title=Коронавірус в Україні. Аналізи чернівчанина відправили за кордон на остаточне підтвердження COVID-2019|work=TCH.ua|date=2020-03-03|accessdate=2020-03-03|archive-date=2021-08-15|archive-url=https://web.archive.org/web/20210815185825/https://tsn.ua/ukrayina/koronavirus-v-ukrayini-analizi-chernivchanina-vidpravili-za-kordon-dlya-ostatochnogo-pidtverdzhennya-1501602.html?&}}</ref>. Згодом було введено карантин, закрито кордони й оголошено [[Надзвичайна ситуація|надзвичайну ситуацію]]. Епідемія охопила всі області України. Щодня міністерство охорони здоров'я [https://covid19.gov.ua/ публікує нову інформацію] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210812154718/https://covid19.gov.ua/ |date=12 серпня 2021 }} про поширення [[Пандемія коронавірусної хвороби 2019|пандемії]] (на тлі розгорнутої війни росії проти України, з 24 лютого 2022 року статистика не ведеться). Через карантинні обмеження в країні посилилась економічна криза, кількість офіційних безробітних зросла на 67&nbsp;%. 20 березня вилікувався перший хворий, на той час хворі були вже в кількох областях<ref name=":4">[https://www.bbc.com/ukrainian/news-51974818 Коронавірус в Україні: видужав перший хворий] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210815185825/https://www.bbc.com/ukrainian/news-51974818 |date=15 серпня 2021 }}, БіБіСі Україна, 20 березня 2020</ref><ref name=":3" />.
На [[Брюссельський саміт НАТО 2021|червневому саміті в Брюсселі 2021 року]] лідери НАТО повторили рішення, прийняте на Бухарестському саміті 2008 року про те, що Україна стане членом Альянсу з [[План дій щодо членства в НАТО|Планом дій щодо членства]] ([[План дій щодо членства в НАТО|ПДЧ]]) як невід'ємною частиною процесу та правом України визначати своє майбутнє і зовнішню політику, звичайно, без втручання ззовні<ref name=":02">{{Cite web |url=https://www.nato.int/cps/en/natohq/news_185000.htm?selectedLocale=en |title=NATO - News: Brussels Summit Communiqué issued by the Heads of State and Government participating in the meeting of the North Atlantic Council in Brussels 14 June 2021, 14-Jun.-2021 |accessdate=15 серпня 2021 |archive-date=15 серпня 2021 |archive-url=https://web.archive.org/web/20210815103825/https://www.nato.int/cps/en/natohq/news_185000.htm?selectedLocale=en }}</ref>.

===== Епідемія коронавірусу =====
{{Детальніше|Пандемія коронавірусної хвороби 2019}}
{{Детальніше|Коронавірусна хвороба 2019 в Україні}}
2 березня 2020 року було підтверджено перший випадок інфікування [[Коронавірусна хвороба 2019|COVID-19]] у [[Чернівці|Чернівцях]]<ref name="TCH2">{{cite web|url=https://tsn.ua/ukrayina/koronavirus-v-ukrayini-analizi-chernivchanina-vidpravili-za-kordon-dlya-ostatochnogo-pidtverdzhennya-1501602.html?&|title=Коронавірус в Україні. Аналізи чернівчанина відправили за кордон на остаточне підтвердження COVID-2019|work=TCH.ua|date=2020-03-03|accessdate=2020-03-03|archive-date=2021-08-15|archive-url=https://web.archive.org/web/20210815185825/https://tsn.ua/ukrayina/koronavirus-v-ukrayini-analizi-chernivchanina-vidpravili-za-kordon-dlya-ostatochnogo-pidtverdzhennya-1501602.html?&}}</ref>. Згодом було введено карантин, закрито кордони й оголошено [[Надзвичайна ситуація|надзвичайну ситуацію]]. Епідемія охопила всі області України. Щодня міністерство охорони здоров'я [https://covid19.gov.ua/ публікує нову інформацію] про поширення [[Пандемія коронавірусної хвороби 2019|пандемії]]. Через карантинні обмеження в країні посилилась економічна криза, кількість офіційних безробітних зросла на 67&nbsp;%. 20 березня вилікувався перший хворий, на той час хворі були вже в кількох областях<ref name=":4">[https://www.bbc.com/ukrainian/news-51974818 Коронавірус в Україні: видужав перший хворий] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210815185825/https://www.bbc.com/ukrainian/news-51974818 |date=15 серпня 2021 }}, БіБіСі Україна, 20 березня 2020</ref><ref name=":3" />.


[[23 лютого]] [[2021]] року в Україні було зареєстровано 2 вакцини проти коронавірусу: [[AstraZeneca]] та [[Комірнаті|Pfizer/BioNTech]]<ref>{{Cite web|title=МОЗ: в Україні зареєстрували вакцину Oxford/AstraZeneca (Covishield)|url=https://www.radiosvoboda.org/a/news-ukraina-zareestruvala-vaktsynu-covishield/31116982.html|website=Радіо Свобода|accessdate=2021-02-24|language=uk|archive-date=2021-08-17|archive-url=https://web.archive.org/web/20210817153059/https://www.radiosvoboda.org/a/news-ukraina-zareestruvala-vaktsynu-covishield/31116982.html}}</ref><ref>{{Cite web|title=В Україні зареєстрували вакцину Pfizer від COVID-19 – МОЗ|url=https://www.radiosvoboda.org/a/news-zareestrovana-vaktsyna-pfizer/31117706.html|website=Радіо Свобода|accessdate=2021-02-24|language=uk|archive-date=2021-05-04|archive-url=https://web.archive.org/web/20210504181613/https://www.radiosvoboda.org/a/news-zareestrovana-vaktsyna-pfizer/31117706.html}}</ref>. [[24 лютого]] було вакциновано першу людину<ref>{{Cite web|title=В Україні вже вакцинували від коронавірусу першу людину: хто отримав щеплення|url=https://tsn.ua/ukrayina/v-ukrayini-vzhe-vakcinuvali-vid-koronavirusu-pershu-lyudinu-hto-neyu-stav-1732645.html|website=ТСН.ua|date=2021-02-24|accessdate=2021-02-24|language=uk|archive-date=2021-08-10|archive-url=https://web.archive.org/web/20210810154748/https://tsn.ua/ukrayina/v-ukrayini-vzhe-vakcinuvali-vid-koronavirusu-pershu-lyudinu-hto-neyu-stav-1732645.html}}</ref>.
[[23 лютого]] [[2021]] року в Україні було зареєстровано 2 вакцини проти коронавірусу: [[AstraZeneca]] та [[Комірнаті|Pfizer/BioNTech]]<ref>{{Cite web|title=МОЗ: в Україні зареєстрували вакцину Oxford/AstraZeneca (Covishield)|url=https://www.radiosvoboda.org/a/news-ukraina-zareestruvala-vaktsynu-covishield/31116982.html|website=Радіо Свобода|accessdate=2021-02-24|language=uk|archive-date=2021-08-17|archive-url=https://web.archive.org/web/20210817153059/https://www.radiosvoboda.org/a/news-ukraina-zareestruvala-vaktsynu-covishield/31116982.html}}</ref><ref>{{Cite web|title=В Україні зареєстрували вакцину Pfizer від COVID-19 – МОЗ|url=https://www.radiosvoboda.org/a/news-zareestrovana-vaktsyna-pfizer/31117706.html|website=Радіо Свобода|accessdate=2021-02-24|language=uk|archive-date=2021-05-04|archive-url=https://web.archive.org/web/20210504181613/https://www.radiosvoboda.org/a/news-zareestrovana-vaktsyna-pfizer/31117706.html}}</ref>. [[24 лютого]] було вакциновано першу людину<ref>{{Cite web|title=В Україні вже вакцинували від коронавірусу першу людину: хто отримав щеплення|url=https://tsn.ua/ukrayina/v-ukrayini-vzhe-vakcinuvali-vid-koronavirusu-pershu-lyudinu-hto-neyu-stav-1732645.html|website=ТСН.ua|date=2021-02-24|accessdate=2021-02-24|language=uk|archive-date=2021-08-10|archive-url=https://web.archive.org/web/20210810154748/https://tsn.ua/ukrayina/v-ukrayini-vzhe-vakcinuvali-vid-koronavirusu-pershu-lyudinu-hto-neyu-stav-1732645.html}}</ref>.

На [[Брюссельський саміт НАТО 2021|червневому саміті в Брюсселі 2021 року]] лідери НАТО повторили рішення, прийняте на Бухарестському саміті 2008 року про те, що Україна стане членом Альянсу з [[План дій щодо членства в НАТО|Планом дій щодо членства]] ([[План дій щодо членства в НАТО|ПДЧ]]) як невід'ємною частиною процесу та правом України визначати своє майбутнє і зовнішню політику, звичайно, без втручання ззовні<ref name=":02">{{Cite web|url=https://www.nato.int/cps/en/natohq/news_185000.htm?selectedLocale=en|title=NATO - News: Brussels Summit Communiqué issued by the Heads of State and Government participating in the meeting of the North Atlantic Council in Brussels 14 June 2021, 14-Jun.-2021|accessdate=15 серпня 2021|archive-date=15 серпня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210815103825/https://www.nato.int/cps/en/natohq/news_185000.htm?selectedLocale=en}}</ref>.

===== Повномасштабне російське вторгнення в Україну (2022) =====
{{main|Російське вторгнення в Україну (2022)}}

У четвер 24 лютого 2022 року, після звернення президента РФ В. Путіна, розпочалася [[Російське вторгнення в Україну (2022)|повномасштабна агресія російської армії проти України]]. Зранку, о 4:00 за Київським часом територія України була атакована крилатими ракетами «Калібр» та «Іскандер». Російські військові розпочали наступ з території Білорусі, вздовж російсько-українського кордону і з тимчасово окупованого Криму.

28 лютого 2022 року президент України Володимир Зеленський підписав заявку про негайний вступ України до Європейського Союзу. Голова Єврокомісії [[Урсула фон дер Ляєн]] заявила, що підтримує вступ України, але для цього знадобиться час. 1 березня 2022 року [[Європейський парламент]] рекомендував зробити Україну офіційним кандидатом на членство,<ref>{{Cite web|date=2022-03-01|title=Європарламент рекомендував надати Україні статус кандидата на вступ до ЄС|trans-title=The European Parliament has recommended that Ukraine be granted EU candidate status|url=https://www.eurointegration.com.ua/news/2022/03/1/7135011/|access-date=2022-03-28|website=www.eurointegration.com.ua|language=uk}}</ref> а 10 березня 2022 року [[Рада Європейського Союзу]] звернулася до [[Європейська комісія|Європейської Комісії]] з проханням дати висновок щодо заявки.<ref name=":03">{{Cite web|last=[[European Council]]|date=2022-03-11|title=Statement of the heads of state or government, meeting in Versailles, on the Russian military aggression against Ukraine, 10 March 2022|url=https://www.consilium.europa.eu/press/press-releases/2022/03/11/statement-of-the-heads-of-state-or-government-on-the-russian-aggression-against-ukraine-10-03-2022|access-date=2022-03-28|website=Consilium|language=bg, es, cs, da, de, et, el, en, fr, ga-IE, hr, it, lv, lt, hu, mt, nl, pl, pt, ro, sk, sl, fi, sv, ru}}</ref> 8 квітня 2022 року фон дер Ляєн особисто передала Зеленському законодавчу анкету.<ref name="DW">{{cite news|author=<!--not stated-->|date=8 квітня 2022|title=Ukraine: EU chief offers Kyiv fast track to membership|url=https://dw.com/en/ukraine-eu-chief-offers-kyiv-fast-track-to-membership/a-61409635|work=[[Deutsche Welle|DW]]|location=|access-date=8 квітня 2022}}</ref>

[[14 квітня]] [[2022]] року [[Верховна Рада України]] визнала дії, вчинені [[Росія|Російською Федерацією]] під час [[Російське вторгнення в Україну (2022)|останньої фази]] [[Російсько-українська війна (з 2014)|збройної агресії Російської Федерації проти України]], яка розпочалася [[24 лютого]] [[2022]] року, [[Геноцид українців|геноцидом українського народу]]. Вказується, що акти геноциду в діях Росії проявляються, зокрема, у вчиненні масових звірств у містах [[Буча]], [[Бородянка]], [[Гостомель]], [[Ірпінь]] та інших.<ref>{{Cite web|title=Рада визнала дії військ Росії в Україні геноцидом українського народу|url=https://www.radiosvoboda.org/a/news-rada-vyznala-diyi-viysk-henotsydom/31803585.html|website=Радіо Свобода|accessdate=2022-04-14|language=uk}}</ref>

[[Геноцид]], влаштований російськими військами в Україні під час [[Російсько-українська війна (з 2014)|російсько-української війни]], може стати найбільшим у Європі з часів [[Друга світова війна|Другої світової війни]].<ref>[https://www.facebook.com/StratcomCentreUA/posts/301383202145668 Facebook | Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки.]</ref>


== Державний устрій ==
== Державний устрій ==
Рядок 382: Рядок 556:
=== Конституція України ===
=== Конституція України ===
{{main|Конституція України}}
{{main|Конституція України}}
Після проголошення Україною своєї незалежності [[24 серпня]] [[1991]] року і прийняття нею своєї Конституції [[28 червня]] [[1996]]-го вона стала президентсько-парламентською республікою. Проте 8 грудня [[2004]] року, на прохання «політичної сили прем'єр-міністра [[Янукович Віктор Федорович|Віктора Януковича»]], депутати ввели радикальні зміни до Конституції: за них проголосували 402 депутати, в тому числі [[Партія регіонів]], [[Комуністична партія України|Комуністична партія]] і [[Соціалістична партія України|Соціалістична партія]]. Україна стала [[парламентсько-президентська республіка|парламентсько-президентською республікою]].
Після проголошення Україною своєї незалежності [[24 серпня]] [[1991]] року і прийняття нею своєї Конституції [[28 червня]] [[1996]]-го вона стала президентсько-парламентською республікою. Проте 8 грудня [[2004]] року, на прохання «політичної сили прем'єр-міністра [[Янукович Віктор Федорович|Віктора Януковича»]], депутати ввели радикальні [[Закон України «Про внесення змін до Конституції України» (2004)|зміни до Конституції]]: за них проголосували 402 депутати, в тому числі [[Партія регіонів]], [[Комуністична партія України|Комуністична партія]] і [[Соціалістична партія України|Соціалістична партія]]. Україна стала [[парламентсько-президентська республіка|парламентсько-президентською республікою]].


Коли Янукович став президентом, він призначив нових суддів Конституційного суду, і 30 вересня [[2010]] року Конституційний суд прийняв рішення про скасування Конституції 2004 року і повернення до Конституції 1996 року (внаслідок чого політична система України обрала більш президентський вигляд).
Коли Янукович став президентом, він призначив нових суддів Конституційного суду, і 30 вересня [[2010]] року Конституційний суд прийняв рішення про скасування Конституції 2004 року і повернення до Конституції 1996 року (внаслідок чого політична система України обрала більш президентський вигляд).
Рядок 390: Рядок 564:
=== Законодавча влада ===
=== Законодавча влада ===
{{main|Верховна Рада України}}
{{main|Верховна Рада України}}
[[Парламент]]&nbsp;— [[Верховна Рада України]]&nbsp;— згідно зі статтею 75 [[Конституція України|Конституції України]] є єдиним органом законодавчої влади в Україні<ref>{{cite web|url=http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр/page2|назва=Конституція України, стаття 75|вебсайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]|accessdate=5 січня 2014|archive-date=6 січня 2014|archive-url=https://web.archive.org/web/20140106041220/http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80/page2}}: ''«Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент&nbsp;— Верховна Рада України.»''</ref>. Конституційний склад Верховної Ради України становить 450 народних депутатів, котрі обираються шляхом таємного голосування на 5 років на основі загального, рівного і прямого виборчого права. Повноваження народних депутатів визначаються Конституцією і Законами України.
[[Парламент]]&nbsp;— [[Верховна Рада України]]&nbsp;— згідно зі статтею 75 [[Конституція України|Конституції України]] є єдиним органом законодавчої влади в Україні<ref>{{cite web|url=http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр/page2|назва=Конституція України, стаття 75|вебсайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]|accessdate=5 січня 2014|archive-date=6 січня 2014|archive-url=https://web.archive.org/web/20140106041220/http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр/page2}}: ''«Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент&nbsp;— Верховна Рада України.»''</ref>. Конституційний склад Верховної Ради України становить 450 народних депутатів, котрі обираються шляхом таємного голосування на 5 років на основі загального, рівного і прямого виборчого права. Повноваження народних депутатів визначаються Конституцією і Законами України.
{{multiple image
{{multiple image
| align = right
| align = right
Рядок 397: Рядок 571:
| image1 = Візит Зеленського до інституцій ЄС і НАТО у Брюсселі, 2019, 16 (cropped).jpg
| image1 = Візит Зеленського до інституцій ЄС і НАТО у Брюсселі, 2019, 16 (cropped).jpg
| alt1 = Володимир Зеленський
| alt1 = Володимир Зеленський
| caption1 =[[Зеленський Володимир Олександрович|Володимир Зеленський]], чинний президент України (з 20 травня 2019)
| caption1 =[[Зеленський Володимир Олександрович|Володимир Зеленський]], чинний [[президент України]][[Вибори Президента України 2019|20 травня 2019]])


| image2 = Денис Шмигаль 2020 3 (cropped).jpg
| image2 = Денис Шмигаль 2020 3 (cropped).jpg
| alt2 = Денис Шмигаль
| alt2 = Денис Шмигаль
| caption2 = [[Шмигаль Денис Анатолійович|Денис Шмигаль]], чинний прем'єр-міністр України (з 4 березня 2020)
| caption2 = [[Шмигаль Денис Анатолійович|Денис Шмигаль]], чинний [[прем'єр-міністр України]] (з 4 березня 2020)
}}
}}


Рядок 407: Рядок 581:
{{main|Президент України|Кабінет Міністрів України}}
{{main|Президент України|Кабінет Міністрів України}}
{{main|Перелік центральних органів виконавчої влади України}}
{{main|Перелік центральних органів виконавчої влади України}}
[[Президент України]] згідно зі статтею 102 Конституції України є главою держави, гарантом державного суверенітету, територіальної цілісности України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина. На основі та на виконання Конституції України і законів України Президент видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на території України. [[Зеленський Володимир Олександрович|Зеленський Володимир]]&nbsp;— чинний президент України з [[20 травня]] [[2019|2019 року]]<ref>{{cite web|url=http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр/page2|назва=Конституція України, стаття 102|вебсайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]|accessdate=5 січня 2014|archive-date=6 січня 2014|archive-url=https://web.archive.org/web/20140106041220/http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80/page2}}: ''«Президент України є главою держави і виступає від її імені. Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.»''</ref>.
[[Президент України]] згідно зі статтею 102 Конституції України є главою держави, гарантом державного суверенітету, територіальної цілісности України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина. На основі та на виконання Конституції України і законів України Президент видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на території України. [[Зеленський Володимир Олександрович|Зеленський Володимир]]&nbsp;— чинний президент України з [[20 травня]] [[2019|2019 року]]<ref>{{cite web|url=http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр/page2|назва=Конституція України, стаття 102|вебсайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]|accessdate=5 січня 2014|archive-date=6 січня 2014|archive-url=https://web.archive.org/web/20140106041220/http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр/page2}}: ''«Президент України є главою держави і виступає від її імені. Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.»''</ref>.


Уряд України&nbsp;— [[Кабінет Міністрів України]]&nbsp;— згідно зі статтею 113 [[Конституція України|Конституції України]] є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Правовою базою його діяльности є Конституція, закони України та акти, видані Президентом України. Уряд відповідальний перед Президентом і підконтрольний Верховній Раді Україні. На практиці ця залежність полягає в тому, що Президент призначає за погодженням із Верховною Радою Прем'єр-міністра, припиняє його повноваження та приймає рішення про його відставку. Президент за поданням Прем'єр-міністра призначає членів Кабінету Міністрів та керівників інших центральних органів виконавчої влади. Підконтрольність та підзвітність Уряду Верховній Раді полягає в тому, що парламент затверджує поданий Урядом бюджет, приймає рішення щодо виконання бюджету, затверджує або відхиляє Програму діяльности Уряду, контролює його роботу. До складу Уряду входять: Прем'єр-міністр України, Перший віцепрем'єр-міністр, три віцепрем'єр-міністри, і, на сьогодні, дев'ятнадцять міністерств. Також у систему виконавчої влади входять: 12 державних комітетів, 27 центральних органів виконавчої влади зі спеціальним статусом, 18 інших центральних органів та установ України<ref>{{cite web|url=http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр/page3|назва=Конституція України, стаття 113|вебсайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]|accessdate=5 січня 2014|archive-date=6 січня 2014|archive-url=https://web.archive.org/web/20140106041214/http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80/page3}}: ''«Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України та підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених у статтях 85, 87 Конституції України. Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України.»''</ref>.
Уряд України&nbsp;— [[Кабінет Міністрів України]]&nbsp;— згідно зі статтею 113 [[Конституція України|Конституції України]] є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Правовою базою його діяльности є Конституція, закони України та акти, видані Президентом України. Уряд відповідальний перед Президентом і підконтрольний Верховній Раді Україні. На практиці ця залежність полягає в тому, що Президент призначає за погодженням із Верховною Радою Прем'єр-міністра, припиняє його повноваження та приймає рішення про його відставку. Президент за поданням Прем'єр-міністра призначає членів Кабінету Міністрів та керівників інших центральних органів виконавчої влади. Підконтрольність та підзвітність Уряду Верховній Раді полягає в тому, що парламент затверджує поданий Урядом бюджет, приймає рішення щодо виконання бюджету, затверджує або відхиляє Програму діяльности Уряду, контролює його роботу. До складу Уряду входять: Прем'єр-міністр України, Перший віцепрем'єр-міністр, три віцепрем'єр-міністри, і, на сьогодні, дев'ятнадцять міністерств. Також у систему виконавчої влади входять: 12 державних комітетів, 27 центральних органів виконавчої влади зі спеціальним статусом, 18 інших центральних органів та установ України<ref>{{cite web|url=http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр/page3|назва=Конституція України, стаття 113|вебсайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]|accessdate=5 січня 2014|archive-date=6 січня 2014|archive-url=https://web.archive.org/web/20140106041214/http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр/page3}}: ''«Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України та підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених у статтях 85, 87 Конституції України. Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України.»''</ref>.


=== Судова влада ===
=== Судова влада ===
Рядок 463: Рядок 637:
[[Угода про партнерство та співробітництво|Партнерство і співробітництво між Європейським Союзом]] (УПС) з Україною набуло чинности 1 березня 1998 року. 31 січня 1992 року Україна приєдналася до [[Організація з безпеки і співробітництва в Європі|Наради з безпеки і співробітництва в Європі]], 10 березня 1992 року стала членом [[Рада північноатлантичного співробітництва|Ради північноатлантичного співробітництва]]. Україна має тісні відносини з [[НАТО]]<ref>[http://www.mil.gov.ua/index.php?part=ua-nato Україна-НАТО] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20121102074135/http://www.mil.gov.ua/index.php?part=ua-nato |date=2 листопада 2012 }} ''Офіційний сайт [[Міністерство оборони України|Міністерства оборони України]]''</ref>, хоча й з обранням Віктора Януковича президентом у [[2010]] році цей курс зближення з перспективою членства НАТО був зупинений. Україна&nbsp;— найактивніший член [[Партнерство заради миру|Партнерства заради миру]] (ПЗМ).
[[Угода про партнерство та співробітництво|Партнерство і співробітництво між Європейським Союзом]] (УПС) з Україною набуло чинности 1 березня 1998 року. 31 січня 1992 року Україна приєдналася до [[Організація з безпеки і співробітництва в Європі|Наради з безпеки і співробітництва в Європі]], 10 березня 1992 року стала членом [[Рада північноатлантичного співробітництва|Ради північноатлантичного співробітництва]]. Україна має тісні відносини з [[НАТО]]<ref>[http://www.mil.gov.ua/index.php?part=ua-nato Україна-НАТО] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20121102074135/http://www.mil.gov.ua/index.php?part=ua-nato |date=2 листопада 2012 }} ''Офіційний сайт [[Міністерство оборони України|Міністерства оборони України]]''</ref>, хоча й з обранням Віктора Януковича президентом у [[2010]] році цей курс зближення з перспективою членства НАТО був зупинений. Україна&nbsp;— найактивніший член [[Партнерство заради миру|Партнерства заради миру]] (ПЗМ).


Україна є членом таких організацій, як: [[Організація Об'єднаних Націй|ООН]] (з 1945), [[Всесвітня організація охорони здоров'я|ВООЗ]] (з 1948), [[ЮНЕСКО]] (з 1954), [[Організація з безпеки і співробітництва в Європі|ОБСЄ]] (з 1992), [[Організація Чорноморського економічного співробітництва|ОЧЕС]] (з 1992), [[Рада Європи]] (з 1995), [[Центральноєвропейська ініціатива|ЦЄІ]] (з 1996), [[ГУАМ]] (з 1997), [[Співдружність демократичного вибору|СДВ]] (з 2005), [[Світова організація торгівлі|СОТ]] (з 2008). Україна має статус спостерігача в таких організаціях, як [[Рада країн Балтійського моря|РКБМ]] (з 1999) та [[Франкофонія]] (з 2006).
Україна є членом таких організацій, як: [[Організація Об'єднаних Націй|ООН]] (з 1945), [[Всесвітня організація охорони здоров'я|ВООЗ]] (з 1948), [[ЮНЕСКО]] (з 1954), [[Організація з безпеки і співробітництва в Європі|ОБСЄ]] (з 1992), [[Організація Чорноморського економічного співробітництва|ОЧЕС]] (з 1992), [[Рада Європи]] (з 1995), [[Центральноєвропейська ініціатива|ЦЄІ]] (з 1996), [[ГУАМ]] (з 1997), [[Співдружність демократичного вибору|СДВ]] (з 2005), [[Світова організація торгівлі|СОТ]] (з 2008). Україна має статус спостерігача в таких організаціях, як [[Рада країн Балтійського моря|РКБМ]] (з 1999) та [[Франкофонія]] (з 2006), [[ENTSO-E]] (з 2022).


У [[2012]]&nbsp;році Україна очолила [[Центральноєвропейська ініціатива|Центральноєвропейську ініціативу]] (ЦЄІ), а у [[2013]] році очолювала ОБСЄ<ref>{{cite web|url=http://gazeta.ua/articles/politics/_ukrajina-zavershila-golovuvannya-v-obse/534867|назва=Україна завершила головування в ОБСЄ|дата=02-01-2014|вебсайт=[[Gazeta.ua]]|accessdate=05-01-2014|archive-date=29-11-2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20211129202921/https://gazeta.ua/articles/politics/_ukrayina-zavershila-golovuvannya-v-obse/534867}}</ref><ref>{{cite web|url=http://ua.korrespondent.net/ukraine/3282005-ukraina-postupylasia-shveitsarii-holovuvanniam-v-obsie|назва=Україна поступилася Швейцарії головуванням в ОБСЄ|дата=02-01-2014|вебсайт=[[Кореспондент (журнал)|Кореспондент]]|accessdate=05-01-2014|archive-date=05-01-2014|archive-url=https://web.archive.org/web/20140105091049/http://ua.korrespondent.net/ukraine/3282005-ukraina-postupylasia-shveitsarii-holovuvanniam-v-obsie}}</ref><ref>{{cite web|url=http://www.unian.ua/news/615421-ukrajina-bilshe-ne-golovue-v-obse.html|назва=Україна більше не головує в ОБСЄ|дата=01-01-2014|вебсайт=[[УНІАН]]|accessdate=05-01-2014|archive-date=06-01-2014|archive-url=https://web.archive.org/web/20140106033122/http://www.unian.ua/news/615421-ukrajina-bilshe-ne-golovue-v-obse.html}}</ref>.
У [[2012]]&nbsp;році Україна очолила [[Центральноєвропейська ініціатива|Центральноєвропейську ініціативу]] (ЦЄІ), а у [[2013]] році очолювала ОБСЄ<ref>{{cite web|url=http://gazeta.ua/articles/politics/_ukrajina-zavershila-golovuvannya-v-obse/534867|назва=Україна завершила головування в ОБСЄ|дата=02-01-2014|вебсайт=[[Gazeta.ua]]|accessdate=05-01-2014|archive-date=29-11-2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20211129202921/https://gazeta.ua/articles/politics/_ukrayina-zavershila-golovuvannya-v-obse/534867}}</ref><ref>{{cite web|url=http://ua.korrespondent.net/ukraine/3282005-ukraina-postupylasia-shveitsarii-holovuvanniam-v-obsie|назва=Україна поступилася Швейцарії головуванням в ОБСЄ|дата=02-01-2014|вебсайт=[[Кореспондент (журнал)|Кореспондент]]|accessdate=05-01-2014|archive-date=05-01-2014|archive-url=https://web.archive.org/web/20140105091049/http://ua.korrespondent.net/ukraine/3282005-ukraina-postupylasia-shveitsarii-holovuvanniam-v-obsie}}</ref><ref>{{cite web|url=http://www.unian.ua/news/615421-ukrajina-bilshe-ne-golovue-v-obse.html|назва=Україна більше не головує в ОБСЄ|дата=01-01-2014|вебсайт=[[УНІАН]]|accessdate=05-01-2014|archive-date=06-01-2014|archive-url=https://web.archive.org/web/20140106033122/http://www.unian.ua/news/615421-ukrajina-bilshe-ne-golovue-v-obse.html}}</ref>.
Рядок 473: Рядок 647:
12 квітня 2018 п'ятий президент України Петро Порошенко повідомив, що запропонує Верховній Раді вийти з усіх статутних органів СНД, а 19 травня 2018 Порошенко підписав Указ, яким увів у дію рішення [[Рада національної безпеки і оборони України|РНБО]] про остаточне припинення участі України у статутних органах СНД<ref>{{Cite web|url=https://espreso.tv/news/2018/05/19/ukrayina_ostatochno_vyyshla_z_snd|назва=Україна остаточно вийшла з СНД|видавець=[[Еспресо TV]]|дата=19 травня 2018|url-архіву=https://web.archive.org/web/20190719101051/https://espreso.tv/news/2018/05/19/ukrayina_ostatochno_vyyshla_z_snd|дата-архіву=19 липня 2019|мертвий-url=no|дата-доступу=8 червня 2021}}</ref><ref>{{Cite web|url=http://www.president.gov.ua/news/prezident-pidpisav-ukaz-pro-ostatochne-pripinennya-uchasti-u-47554|назва=Президент підписав Указ про остаточне припинення участі України у статутних органах СНД|видавець=[[Президент України]]|дата=19 травня 2018|url-архіву=https://web.archive.org/web/20180519182348/http://www.president.gov.ua/news/prezident-pidpisav-ukaz-pro-ostatochne-pripinennya-uchasti-u-47554|дата-архіву=19 травня 2018|мертвий-url=yes|accessdate=27 вересня 2020}}</ref>. Станом на лютий 2019 року Україна мінімізувала свою участь у Співдружності Незалежних Держав до критичного мінімуму та фактично завершила свій вихід. Верховна Рада України ніколи не ратифікувала вступ, тобто Україна ніколи не була членкинею [[Співдружність Незалежних Держав|СНД]]<ref name=":2" />.
12 квітня 2018 п'ятий президент України Петро Порошенко повідомив, що запропонує Верховній Раді вийти з усіх статутних органів СНД, а 19 травня 2018 Порошенко підписав Указ, яким увів у дію рішення [[Рада національної безпеки і оборони України|РНБО]] про остаточне припинення участі України у статутних органах СНД<ref>{{Cite web|url=https://espreso.tv/news/2018/05/19/ukrayina_ostatochno_vyyshla_z_snd|назва=Україна остаточно вийшла з СНД|видавець=[[Еспресо TV]]|дата=19 травня 2018|url-архіву=https://web.archive.org/web/20190719101051/https://espreso.tv/news/2018/05/19/ukrayina_ostatochno_vyyshla_z_snd|дата-архіву=19 липня 2019|мертвий-url=no|дата-доступу=8 червня 2021}}</ref><ref>{{Cite web|url=http://www.president.gov.ua/news/prezident-pidpisav-ukaz-pro-ostatochne-pripinennya-uchasti-u-47554|назва=Президент підписав Указ про остаточне припинення участі України у статутних органах СНД|видавець=[[Президент України]]|дата=19 травня 2018|url-архіву=https://web.archive.org/web/20180519182348/http://www.president.gov.ua/news/prezident-pidpisav-ukaz-pro-ostatochne-pripinennya-uchasti-u-47554|дата-архіву=19 травня 2018|мертвий-url=yes|accessdate=27 вересня 2020}}</ref>. Станом на лютий 2019 року Україна мінімізувала свою участь у Співдружності Незалежних Держав до критичного мінімуму та фактично завершила свій вихід. Верховна Рада України ніколи не ратифікувала вступ, тобто Україна ніколи не була членкинею [[Співдружність Незалежних Держав|СНД]]<ref name=":2" />.


28 липня 2020 року Литва, Польща й Україна підписали декларацію про створення [[Люблінський трикутник|Люблінського трикутника]], тристоронньої платформи для політичного, економічного, культурного й соціального співробітництва між трьома сусідніми державами задля європейської і євроатлантичної інтеграції України<ref>http://archive.is/pWtz0</ref>.[[Файл:Batumi International Conference, on 19 July 2021 05 (cropped).jpg|міні|Президент [[Грузія|Грузії]] [[Саломе Зурабішвілі]], Президент [[Молдова|Молдови]] [[Мая Санду]], Президент України [[Володимир Зеленський]] та [[Голова Європейської Ради]] [[Шарль Мішель]] під час Міжнародної конференції в [[Батумі]] 2021 року. У 2014 році ЄС підписав [[Угода про асоціацію з Європейським Союзом|Угоди про асоціацію]] з усіма трьома державами.]]17 травня 2021 року було утворене «<nowiki/>[[Асоційоване тріо]]<nowiki/>» шляхом підписання спільного меморандуму між міністрами закордонних справ Грузії, Молдови та України. Асоційоване тріо&nbsp;— це тристоронній формат для розширення співпраці, координації та діалогу між трьома країнами (які підписали Угоду про асоціацію з ЄС) з Європейським Союзом з питань, що становлять спільний інтерес, пов'язаних із євроінтеграцією, розширення співпраці в рамках [[Східне партнерство|Східного партнерства]] та зобов'язання щодо приєднання до Європейського Союзу<ref name=":4" />. Станом на 2021 рік Україна готується офіційно подати заявку на членство в ЄС у 2024 році, аби приєднатися до Європейського Союзу у 2030-х роках<ref name=":1">{{Cite web|title=У 2024 році Україна подасть заявку на вступ до ЄС|url=https://www.ukrinform.ua/rubric-polytics/2629440-u-2024-roci-ukraina-podast-zaavku-na-vstup-do-es.html|website=www.ukrinform.ua|accessdate=15 серпня 2021|archive-date=6 червня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210606180804/https://www.ukrinform.ua/rubric-polytics/2629440-u-2024-roci-ukraina-podast-zaavku-na-vstup-do-es.html}}</ref>.
28 липня 2020 року Литва, Польща й Україна підписали декларацію про створення [[Люблінський трикутник|Люблінського трикутника]], тристоронньої платформи для політичного, економічного, культурного й соціального співробітництва між трьома сусідніми державами задля європейської і євроатлантичної інтеграції України<ref>http://archive.is/pWtz0</ref>.

17 травня 2021 року було утворене «<nowiki/>[[Асоційоване тріо]]<nowiki/>» шляхом підписання спільного меморандуму між міністрами закордонних справ Грузії, Молдови та України. Асоційоване тріо&nbsp;— це тристоронній формат для розширення співпраці, координації та діалогу між трьома країнами (які підписали Угоду про асоціацію з ЄС) з Європейським Союзом з питань, що становлять спільний інтерес, пов'язаних із євроінтеграцією, розширення співпраці в рамках [[Східне партнерство|Східного партнерства]] та зобов'язання щодо приєднання до Європейського Союзу<ref name=":4" />. Станом на 2021 рік Україна готується офіційно подати заявку на членство в ЄС у 2024 році, аби приєднатися до Європейського Союзу у 2030-х роках<ref name=":1">{{Cite web|title=У 2024 році Україна подасть заявку на вступ до ЄС|url=https://www.ukrinform.ua/rubric-polytics/2629440-u-2024-roci-ukraina-podast-zaavku-na-vstup-do-es.html|website=www.ukrinform.ua|accessdate=15 серпня 2021|archive-date=6 червня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210606180804/https://www.ukrinform.ua/rubric-polytics/2629440-u-2024-roci-ukraina-podast-zaavku-na-vstup-do-es.html}}</ref>.


=== Двосторонні відносини ===
=== Двосторонні відносини ===
{{main|Міжнародні відносини України}}
{{main|Міжнародні відносини України}}
[[Файл:In Kyiv, Volodymyr Zelenskyy met with the Presidents of Poland, Latvia, Lithuania and Estonia (52001410927).jpg|міні|[[Президент України]] [[Володимир Зеленський]] разом з [[Президент Литви|Президентом Литви]] [[Ґітанас Науседа|Ґітанасом Науседою]], [[Президент Польщі|Президентом Польщі]] [[Анджей Дуда|Анджеєм Дудою]], [[Президенти Латвії|Президентом Латвії]] [[Егілс Левітс|Егілсом Левітсом]] та [[Президент Естонії|Президентом Естонії]] [[Алар Каріс|Аларом Карісом]].]]
[[Файл:Dmitry Medvedev in Kharkov - 21 April 2010-9.jpeg|міні|праворуч|[[Харківська угода Януковича — Медведєва]].]]
[[Файл:Dmitry Medvedev in Kharkov - 21 April 2010-9.jpeg|міні|праворуч|[[Харківська угода Януковича — Медведєва]].]]
[[Файл:G W Bush in Kiev 13.jpg|праворуч|міні|[[Ющенко Віктор Андрійович|Віктор Ющенко]] та [[президент США]] [[Джордж Вокер Буш|Джордж Буш молодший]] під час офіційного візиту до Києва, 2008.]]
[[Файл:G W Bush in Kiev 13.jpg|праворуч|міні|[[Ющенко Віктор Андрійович|Віктор Ющенко]] та [[президент США]] [[Джордж Вокер Буш|Джордж Буш молодший]] під час офіційного візиту до Києва, 2008.]]
* {{flagicon|POL}}{{flagicon|EU}} [[Польща]]
[[Файл:Batumi International Conference, on 19 July 2021 05 (cropped).jpg|міні|Президент [[Грузія|Грузії]] [[Саломе Зурабішвілі]], Президент [[Молдова|Молдови]] [[Мая Санду]], Президент України [[Володимир Зеленський]] та [[Голова Європейської Ради]] [[Шарль Мішель]] під час Міжнародної конференції в [[Батумі]] 2021 року. У 2014 році ЄС підписав [[Угода про асоціацію з Європейським Союзом|Угоди про асоціацію]] з усіма трьома державами.]]
* {{POL}}{{main|Українсько-польські відносини}}
{{main|Українсько-польські відносини}}
: Україна має дружні відносини з Польщею. Від [[2004]] року Польща підтримує євроінтеграційний курс України. Обидві сторони визнають державні кордони, що склалися після Другої світової війни.
: Україна має дружні відносини з Польщею. Від [[2004]] року Польща підтримує євроінтеграційний курс України. Обидві сторони визнають [[Польсько-український кордон|державні кордони]], що склалися після Другої світової війни.
* {{RUS}}{{main|Українсько-російські відносини}}
* {{RUS}}{{main|Українсько-російські відносини}}
: Після відновлення незалежности Україна має [[українсько-російські відносини|напружені відносини з Росією]]. Україна і Росія були співзасновником [[СНД]], однак між ними виник конфлікт щодо фінансово-майнової спадщини [[СРСР]]. [[1997]] року уряди обох країн підписали двосторонню угоду про «стратегічне партнерство», за якою [[Чорноморський флот Російської Федерації|російський Чорноморський флот]] отримав базування в [[Севастополь|Севастополі]]. [[2003]] року між Україною і Росією спалахнув прикордонний [[конфлікт щодо острова Тузла]], який остаточно вирішений не був. Після [[Помаранчева революція|Помаранчевої революції]] в Україні відносини між обома країнами погіршилися. Це вилилося в інформаційне протистояння та газові війни [[Українсько-російський газовий конфлікт 2005—2006|2005–2006]] і [[Українсько-російський газовий конфлікт 2008—2009|2008–2009]] років. Україна відмовилася підтримати Росію в [[російсько-грузинська війна|російсько-грузинському конфлікті]]. [[2010]], після реваншу на президентських виборах в Україні проросійських сил, між урядами України і Росії сталося потепління у відносинах. Була підписана [[Харківська угода Януковича — Медведєва|Харківська угода]], що подовжила дію угоди 1997 року. Проте наступного [[2011]] року знову виник газовий конфлікт. Головною проблемою українсько-російських відносин залишається невирішеність [[делімітація|делімітації кордонів]] між обома державами. Відносини з Росією ускладнюються енергетичною залежністю України і виплатою заборгованости.<ref>{{cite web|url=http://ukranews.com/uk/news/economics/2011/06/17/46262|назва=Україна має намір знизити енергозалежність від Росії за допомогою Shell|дата=17-06-2011|вебсайт=ukranews.com|accessdate=09-11-2011|archive-date=07-09-2011|archive-url=https://web.archive.org/web/20110907044341/http://ukranews.com/uk/news/economics/2011/06/17/46262}}</ref> У [[2014]] році після [[Євромайдан]]у, де Росія підтримувала колишній режим президента Януковича, відносини повністю зруйновані на роки. У березні російські війська [[Анексія Криму Росією 2014 року|анексують Крим]], а уже в травні Росія як агресор починає [[Російсько-українська війна 2014|гібридну війну на сході України]], яка триває по наш час.
: Після відновлення незалежности Україна має [[українсько-російські відносини|напружені відносини з Росією]]. Україна і Росія були співзасновником [[СНД]], однак між ними виник конфлікт щодо фінансово-майнової спадщини [[СРСР]]. [[1997]] року уряди обох країн підписали двосторонню угоду про «стратегічне партнерство», за якою [[Чорноморський флот Російської Федерації|російський Чорноморський флот]] отримав базування в [[Севастополь|Севастополі]]. [[2003]] року між Україною і Росією спалахнув прикордонний [[конфлікт щодо острова Тузла]], який остаточно вирішений не був. Після [[Помаранчева революція|Помаранчевої революції]] в Україні відносини між обома країнами погіршилися. Це вилилося в інформаційне протистояння та газові війни [[Українсько-російський газовий конфлікт 2005—2006|2005–2006]] і [[Українсько-російський газовий конфлікт 2008—2009|2008–2009]] років. Україна відмовилася підтримати Росію в [[російсько-грузинська війна|російсько-грузинському конфлікті]]. [[2010]], після реваншу на президентських виборах в Україні проросійських сил, між урядами України і Росії сталося потепління у відносинах. Була підписана [[Харківська угода Януковича — Медведєва|Харківська угода]], що подовжила дію угоди 1997 року. Проте наступного [[2011]] року знову виник газовий конфлікт. Головною проблемою українсько-російських відносин залишається невирішеність [[делімітація|делімітації кордонів]] між обома державами. Відносини з Росією ускладнюються енергетичною залежністю України і виплатою заборгованости.<ref>{{cite web|url=http://ukranews.com/uk/news/economics/2011/06/17/46262|назва=Україна має намір знизити енергозалежність від Росії за допомогою Shell|дата=17-06-2011|вебсайт=ukranews.com|accessdate=09-11-2011|archive-date=07-09-2011|archive-url=https://web.archive.org/web/20110907044341/http://ukranews.com/uk/news/economics/2011/06/17/46262}}</ref> У [[2014]] році після [[Євромайдан]]у, де Росія підтримувала колишній режим президента Януковича, відносини повністю зруйновані на роки. У березні російські війська [[Анексія Криму Росією 2014 року|анексують Крим]], а уже в травні Росія як агресор починає [[Російсько-українська війна 2014|гібридну війну на сході України]], яка триває по наш час. 24 лютого 2022 року президент Росії [[Володимир Путін]] оголошує про проведення на території України «Спеціальної військової операції». Через декілька хвилин після промови розпочинається бомбардування військових об'єктів, та [[Російське вторгнення в Україну|вторгнення російських солдатів на територію України]].
* {{BLR}}
* {{BLR}}
{{main|Українсько-білоруські відносини}} Історично дружні відносини з Білоруссю.
{{main|Українсько-білоруські відносини}} Історично дружні відносини з Білоруссю.
* {{flagicon|ROU}}{{flagicon|EU}} [[Румунія]]
* {{ROU}}
{{main|Українсько-румунські відносини}}
{{main|Українсько-румунські відносини}}
: Від часу незалежности Україна має напружені відносини з Румунією, яка домагається перегляду кордонів. Проблемними ділянками є [[Чернівецька область]], гирло [[Дунай|Дунаю]], [[острів Зміїний]]. [[3 лютого]] [[2009]] року, за рішенням [[Процес «Румунія проти України»|міжнародного суду]] в [[Гаага|Гаазі]] Україна відстояла суверенітет над островом [[Острів Зміїний|Зміїний]], але втратила частину континентального шельфу багатого на [[нафта|нафту]] і [[газ]], що відійшов Румунії. Після судового процесу Румунія саботує роботу українського [[Глибоководний судновий хід «Дунай-Чорне море»|каналу «Дунай-Чорне море»]], що є конкурентом румунських каналів в дельті Дунаю. Всупереч українському законодавству, румунські дипломатичні служби видають румунські паспорти українським громадянам в Чернівецькій області<ref>{{cite web|url=http://www.bbc.co.uk/ukrainian/ukraine/2010/06/100630_romania_passport_ak.shtml|назва='Українці масово отримують румунські паспорти'|дата=30-06-2010|вебсайт=[[Українська служба BBC]]|accessdate=26-01-2012|archive-date=01-02-2012|archive-url=https://web.archive.org/web/20120201002614/http://www.bbc.co.uk/ukrainian/ukraine/2010/06/100630_romania_passport_ak.shtml}}</ref>.
: Від часу незалежности Україна має напружені відносини з Румунією, яка домагається перегляду кордонів. Проблемними ділянками є [[Чернівецька область]], гирло [[Дунай|Дунаю]], [[острів Зміїний]]. [[3 лютого]] [[2009]] року, за рішенням [[Процес «Румунія проти України»|міжнародного суду]] в [[Гаага|Гаазі]] Україна відстояла суверенітет над островом [[Острів Зміїний|Зміїний]], але втратила частину континентального шельфу багатого на [[нафта|нафту]] і [[газ]], що відійшов Румунії. Після судового процесу Румунія саботує роботу українського [[Глибоководний судновий хід «Дунай-Чорне море»|каналу «Дунай-Чорне море»]], що є конкурентом румунських каналів в дельті Дунаю. Всупереч українському законодавству, румунські дипломатичні служби видають румунські паспорти українським громадянам в Чернівецькій області<ref>{{cite web|url=http://www.bbc.co.uk/ukrainian/ukraine/2010/06/100630_romania_passport_ak.shtml|назва='Українці масово отримують румунські паспорти'|дата=30-06-2010|вебсайт=[[Українська служба BBC]]|accessdate=26-01-2012|archive-date=01-02-2012|archive-url=https://web.archive.org/web/20120201002614/http://www.bbc.co.uk/ukrainian/ukraine/2010/06/100630_romania_passport_ak.shtml}}</ref>.

* {{flagcountry|Lithuania}}
{{main|Українсько-литовські відносини}}
* {{MDA}}
* {{MDA}}
{{main|Українсько-молдовські відносини}}
{{main|Українсько-молдовські відносини}}
* [[Файл:Patchwork flag of baltic countries.svg|22px|border]] [[Балтійські країни|Країни Балтії]]
** {{flagicon|Lithuania}}{{flagicon|EU}} [[Литва]]
** {{flagicon|Latvia}}{{flagicon|EU}} [[Латвія]]
** {{flagicon|Estonia}}{{flagicon|EU}} [[Естонія]]
{{main|Українсько-литовські відносини|Українсько-латвійські відносини|Українсько-естонські відносини}}


* {{UK}}
{{main|Українсько-британські відносини}}
* {{flagicon|FRA}}{{flagicon|EU}} [[Франція]]
{{main|Українсько-французькі відносини}}
* {{flagicon|GER}}{{flagicon|EU}} [[Німеччина]]
{{main|Українсько-німецькі відносини}}
* {{USA}}
* {{USA}}
{{main|Українсько-американські відносини}}
{{main|Українсько-американські відносини}}
Рядок 507: Рядок 688:
[[Файл:T-64 tanks of the Ukrainian Army.jpg|міні|Український танк [[Т-64БМ «Булат»]] під час військового [[Парад на честь дня Незалежності|параду]]]]
[[Файл:T-64 tanks of the Ukrainian Army.jpg|міні|Український танк [[Т-64БМ «Булат»]] під час військового [[Парад на честь дня Незалежності|параду]]]]


Україна має багату військову історію, що налічує понад 1000 років. [[Дружина (військо)|Княжа дружина]], що існувала в часи [[Київська Русь|Київської Русі]] була однією з найгрізніших армій у тогочасній [[Європа|Європі]], що дозволяло київським князям здійснювати неодноразові успішні військові походи у [[Візантійська імперія|Візантію]]&nbsp;— одну з наймогутніших світових імперій того часу. Княже військо протистояло орді під час [[Монгольська навала на Русь|Монгольської навали]] у [[13 століття|13 столітті]], що посприяло зупинці подальшого просування загарбників у Європу. [[Українське козацтво]] в XVI—XVIII століттях являло собою потужну військову структуру, за прикладом якої була організована козацька держава [[Гетьманщина]]. У [[20 століття|20 столітті]] під час [[Українська революція|Визвольної боротьби 1917—1922]] років на території України діяло одразу декілька українських збройних формувань та армій: [[Армія УНР]], війська під командуванням гетьмана [[Скоропадський Павло Петрович|Скоропадського]], [[Махновський рух|Українська повстанська армія Нестора Махна]], різноманітні отаманські загони тощо. Також українці брали участь у боротьбі на боці [[Червоне козацтво|червоного козацтва]], згодом багато українців проходило службу у складі [[Червона армія|Червоної армії]]. Під час [[ДСВ|Другої світової]] українцями з метою відновлення державности та боротьби за неї було організовано [[УПА|Українську повстанську армію]], що вела партизанську боротьбу до кінця 1950-х років. Також значна частина українців воювала на боці [[СРСР]] у складі підрозділів Червоної армії. Після війни українці служили в [[Радянська армія|Радянській армії]] на території колишнього [[СРСР]] та за його межами.
Україна має багату військову історію, що налічує понад 1000 років. [[Дружина (військо)|Княжа дружина]], що існувала в часи [[Київська Русь|Київської Русі]] була однією з найгрізніших армій у тогочасній [[Європа|Європі]], що дозволяло київським князям здійснювати неодноразові успішні військові походи у [[Візантійська імперія|Візантію]]&nbsp;— одну з наймогутніших світових імперій того часу. Княже військо протистояло орді під час [[Монгольська навала на Русь|Монгольської навали]] у [[XIII століття|XIII столітті]], що посприяло зупинці подальшого просування загарбників у Європу. [[Українське козацтво]] в XVI—XVIII століттях являло собою потужну військову структуру, за прикладом якої була організована козацька держава [[Гетьманщина]]. У [[XX століття|XX столітті]] під час [[Українська революція|Визвольної боротьби 1917—1922]] років на території України діяло одразу декілька українських збройних формувань та армій: [[Армія УНР]], війська під командуванням гетьмана [[Скоропадський Павло Петрович|Скоропадського]], [[Махновський рух|Українська повстанська армія Нестора Махна]], різноманітні отаманські загони тощо. Також українці брали участь у боротьбі на боці [[Червоне козацтво|червоного козацтва]], згодом багато українців проходило службу у складі [[Червона армія|Червоної армії]]. Під час [[ДСВ|Другої світової]] українцями з метою відновлення державности та боротьби за неї було організовано [[УПА|Українську повстанську армію]], що вела партизанську боротьбу до кінця 1950-х років. Також значна частина українців воювала на боці [[СРСР]] у складі підрозділів Червоної армії. Після війни українці служили в [[Радянська армія|Радянській армії]] на території колишнього [[СРСР]] та за його межами.


Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала військовий персонал чисельністю 780 тисяч осіб на власній території і третій у світі за величиною арсенал ядерної зброї<ref name="mil.gov.ua">Історія створення Збройних Сил України: [http://www.mil.gov.ua/index.php?part=history&lang=ua&sub=historyZSY] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20111028191157/http://www.mil.gov.ua/index.php?part=history&lang=ua&sub=historyZSY |date=28 жовтня 2011 }} ''Міністерство Оборони України''</ref><ref>Ukraine Special Weapons: [http://www.globalsecurity.org/wmd/world/ukraine/index.html] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210118091617/https://www.globalsecurity.org/wmd/world/ukraine/index.html |date=18 січня 2021 }} ''globalsecurity.org''</ref>. У травні 1992 року Україна підписала [[СНО-1|договір про скорочення стратегічних наступальних озброєнь СНО-1]], в якому країни домовилися відмовитися від всієї ядерної зброї для утилізації в Росію, та приєдналася до [[Договір про нерозповсюдження ядерної зброї|Договору про нерозповсюдження ядерної зброї]] як неядерна держава. Україна ратифікувала цей договір у 1994 році, а до 1996 року стала вільною від ядерної зброї<ref name="mil.gov.ua"/>.
Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала військовий персонал чисельністю 780 тисяч осіб на власній території і третій у світі за величиною арсенал ядерної зброї<ref name="mil.gov.ua">Історія створення Збройних Сил України: [http://www.mil.gov.ua/index.php?part=history&lang=ua&sub=historyZSY] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20111028191157/http://www.mil.gov.ua/index.php?part=history&lang=ua&sub=historyZSY |date=28 жовтня 2011 }} ''Міністерство Оборони України''</ref><ref>Ukraine Special Weapons: [http://www.globalsecurity.org/wmd/world/ukraine/index.html] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210118091617/https://www.globalsecurity.org/wmd/world/ukraine/index.html |date=18 січня 2021 }} ''globalsecurity.org''</ref>. У травні 1992 року Україна підписала [[СНО-1|договір про скорочення стратегічних наступальних озброєнь СНО-1]], в якому країни домовилися відмовитися від всієї ядерної зброї для утилізації в Росію, та приєдналася до [[Договір про нерозповсюдження ядерної зброї|Договору про нерозповсюдження ядерної зброї]] як неядерна держава. Україна ратифікувала цей договір у 1994 році, а до 1996 року стала вільною від ядерної зброї<ref name="mil.gov.ua"/>.
[[Файл:Ukrainian Air Force Sukhoi Su-27P Flanker (29583343448).jpg|міні|ліворуч|[[Винищувач]] [[Винищувач четвертого покоління|четвертого покоління]] [[Су-27|Су-27 ''Flanker'']] [[Повітряні сили Збройних сил України|Повітряних сил України]] на авіабазі [[RAF Fairford]]]]
[[Файл:Het'man Sahaidachnyi, Kalkan i Tufan idut' na chornomu mori 2012-07-17.jpg|міні|ліворуч|[[Фрегат]] [[Гетьман Сагайдачний (фрегат)|Гетьман Сагайдачний]], корабель [[Костянтин Ольшанський (корабель)|Костянтин Ольшанський]] та катери [[Збройні сили Туреччини|ВМФ]] [[Туреччина|Туреччини]] під час спільних американсько-українських навчань]]
Україна здійснювала послідовні кроки в напрямку скорочення звичайних озброєнь. Вона підписала [[Договір про звичайні збройні сили в Європі]] про скорочення танків, артилерії та бронетехніки (військовий персонал був скорочений до {{nts|300000}}).
Україна здійснювала послідовні кроки в напрямку скорочення звичайних озброєнь. Вона підписала [[Договір про звичайні збройні сили в Європі]] про скорочення танків, артилерії та бронетехніки (військовий персонал був скорочений до {{nts|300000}}).
[[Файл:Kissing the flag.jpg|міні|праворуч|[[Миротворчі місії України|Українські миротворці]] в [[Українська миротворча місія в Іраку|Іраку]]]]
[[Файл:Kissing the flag.jpg|міні|праворуч|[[Миротворчі місії України|Українські миротворці]] в [[Українська миротворча місія в Іраку|Іраку]]]]
Рядок 538: Рядок 719:
| width="225" align="center" rowspan="3" |{{Ukraine Labelled Map}}
| width="225" align="center" rowspan="3" |{{Ukraine Labelled Map}}
|
|
* [[Файл:Coat of Arms of Vinnytsa Oblast.svg|20px]] [[Вінницька область|Вінницька]]
* [[Файл:Prapor Vinnytskoyi oblasti.svg|22px|border]] [[Вінницька область|Вінницька]]
* [[Файл:Volyn coat of arms.svg|20px]] [[Волинська область|Волинська]]
* [[Файл:Flag of Volyn Oblast.svg|22px|border]] [[Волинська область|Волинська]]
* [[Файл:Smaller Coat of arms of Dnipropetrovsk Oblast.svg|20px]] [[Дніпропетровська область|Дніпропетровська]]
* [[Файл:Flag of Dnipropetrovsk Oblast.svg|22px|border]] [[Дніпропетровська область|Дніпропетровська]]
* [[Файл:Coat of Arms of Donetsk Oblast 1999.svg|20px]] [[Донецька область|Донецька]]
* [[Файл:Flag of Donetsk Oblast.svg|22px|border]] [[Донецька область|Донецька]]
* [[Файл:Coat of Arms of Zhytomyr Oblast.svg|20px]] [[Житомирська область|Житомирська]]
* [[Файл:Flag of Zhytomyr Oblast.svg|22px|border]] [[Житомирська область|Житомирська]]
* [[Файл:Karpatska Ukraina-2 COA.svg|20px]] [[Закарпатська область|Закарпатська]]
* [[Файл:Flag of Transcarpathian Oblast.svg|22px|border]] [[Закарпатська область|Закарпатська]]
|
|
* [[Файл:Coat of arms of Zaporizhia Oblast.svg|20px]] [[Запорізька область|Запорізька]]
* [[Файл:Flag of Zaporizhia Oblast.svg|22px|border]] [[Запорізька область|Запорізька]]
* [[Файл:Coat of Arms of Ivano-Frankivsk Oblast.svg|20px]] [[Івано-Франківська область|Івано-Франківська]]
* [[Файл:Flag of Ivano-Frankivsk Oblast.svg|22px|border]] [[Івано-Франківська область|Івано-Франківська]]
* [[Файл:Herb Kyivskoi oblasti 1.svg|20px]] [[Київська область|Київська]]
* [[Файл:Flag of Kyiv Oblast.svg|22px|border]] [[Київська область|Київська]]
* [[Файл:Coat of Arms of Kirovohrad Oblast.svg|20px]] [[Кіровоградська область|Кіровоградська]]
* [[Файл:Flag of Kirovohrad Oblast.svg|22px|border]] [[Кіровоградська область|Кіровоградська]]
* [[Файл:Coat of Arms Luhansk Oblast.svg|20px]] [[Луганська область|Луганська]]
* [[Файл:Flag of Luhansk Oblast.svg|22px|border]] [[Луганська область|Луганська]]
* [[Файл:Coat of Arms of Lviv Oblast SVG.svg|20px]] [[Львівська область|Львівська]]
* [[Файл:Flag of Lviv Oblast.svg|22px|border]] [[Львівська область|Львівська]]
|
|
* [[Файл:Coat of arms of Mykolaiv Oblast part.svg|20px]] [[Миколаївська область|Миколаївська]]
* [[Файл:Flag of Mykolaiv Oblast.svg|22px|border]] [[Миколаївська область|Миколаївська]]
* [[Файл:Coat of Arms of Odesa Oblast.svg|20px]] [[Одеська область|Одеська]]
* [[Файл:Flag of Odesa Oblast.svg|22px|border]] [[Одеська область|Одеська]]
* [[Файл:Coat of Arms of Poltava Oblast.svg|20px]] [[Полтавська область|Полтавська]]
* [[Файл:Flag of Poltava Oblast.svg|22px|border]] [[Полтавська область|Полтавська]]
* [[Файл:Rivne Oblast coat of arms.svg|20px]] [[Рівненська область|Рівненська]]
* [[Файл:Flag of Rivne Oblast.svg|22px|border]] [[Рівненська область|Рівненська]]
* [[Файл:Coat of Arms of Sumy Oblast.svg|20px]] [[Сумська область|Сумська]]
* [[Файл:Flag of Sumy Oblast.svg|22px|border]] [[Сумська область|Сумська]]
* [[Файл:Coat of Arms of Ternopil Oblast.svg|20px]] [[Тернопільська область|Тернопільська]]
* [[Файл:Flag of Ternopil Oblast.svg|22px|border]] [[Тернопільська область|Тернопільська]]
|
|
* [[Файл:Kharkiv-town-herb.svg|20px]] [[Харківська область|Харківська]]
* [[Файл:Flag of Kharkiv Oblast.svg|22px|border]] [[Харківська область|Харківська]]
* [[Файл:Coat of Arms of Kherson Oblast.svg|20px]] [[Херсонська область|Херсонська]]
* [[Файл:Flag of Kherson Oblast.svg|22px|border]] [[Херсонська область|Херсонська]]
* [[Файл:Coat of Arms of Khmelnytskyi Oblast.svg|20px]] [[Хмельницька область|Хмельницька]]
* [[Файл:Flag of Khmelnytskyi Oblast.svg|22px|border]] [[Хмельницька область|Хмельницька]]
* [[Файл:Coat of Arms of Cherkasy Oblast.svg|20px]] [[Черкаська область|Черкаська]]
* [[Файл:Flag of Cherkasy Oblast.svg|22px|border]] [[Черкаська область|Черкаська]]
* [[Файл:Coat of Arms of Chernivtsi Oblast.svg|20px]] [[Чернівецька область|Чернівецька]]
* [[Файл:Flag of Chernivtsi Oblast.svg|22px|border]] [[Чернівецька область|Чернівецька]]
* [[Файл:Coat of Arms of Chernihiv Oblast.svg|20px]] [[Чернігівська область|Чернігівська]]
* [[Файл:Flag of Chernihiv Oblast.svg|22px|border]] [[Чернігівська область|Чернігівська]]
|-
|-
! colspan="2"|[[Адміністративний поділ України|Автономія]]
! colspan="2"|[[Адміністративний поділ України|Автономія]]
Рядок 570: Рядок 751:
|-
|-
| colspan="2"|
| colspan="2"|
* [[Файл:Emblem of Crimea.svg|20px]] [[Автономна Республіка Крим]]
* [[Файл:Flag of Crimea.svg|22px|border]] [[Автономна Республіка Крим]]
| colspan="2"|
| colspan="2"|
* [[Файл:COA of Kyiv Kurovskyi.svg|20px]] [[Київ]]
* [[Файл:Flag of Kiev.svg|22px|border]] [[Київ]]
* [[Файл:COA of Sevastopol.svg|20px]] [[Севастополь]]
* [[Файл:Flag of Sevastopol.svg|22px|border]] [[Севастополь]]
|}
|}


Рядок 595: Рядок 776:
У [[2007]] році Україна за швидкістю темпів скорочення населення обіймала 4-ту позицію у світі<ref>«Field Listing&nbsp;— Population growth rate»: [https://www.cia.gov/library/publications/the-world-factbook/fields/2002.html] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20171010183043/https://www.cia.gov/library/publications/the-world-factbook/fields/2002.html |date=10 жовтня 2017 }} ''CIA World Factbook''</ref>. За прогнозами [[ООН]], чисельність населення України до [[2050]] року може становити 30 мільйонів осіб<ref>Новини ТСН: [http://tsn.ua/ukrayina/do-2050-roku-ukrayinciv-zalishitsya-30-milyoniv.html До 2050 року українців залишиться 30 мільйонів] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110812145846/http://tsn.ua/ukrayina/do-2050-roku-ukrayinciv-zalishitsya-30-milyoniv.html |date=12 серпня 2011 }}</ref>. У [[2008]]—[[2010]] роках в Україні народилося понад 1,5 мільйона дітей, проти 1,2 мільйона у [[1999]]—[[2001]] роках. Дитяча смертність знизилася з 10,4 до 8,9 смертей на {{nts|1000}}{{nbsp}}дітей у віці до одного року. Це низькі показники у порівнянні з іншими націями<ref>[Ukraine's children still have it rough, Kyiv Post: http://www.kyivpost.com/news/nation/detail/53726/ {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20111223152414/http://www.kyivpost.com/news/nation/detail/53726/ |date=23 грудня 2011 }}]</ref>.
У [[2007]] році Україна за швидкістю темпів скорочення населення обіймала 4-ту позицію у світі<ref>«Field Listing&nbsp;— Population growth rate»: [https://www.cia.gov/library/publications/the-world-factbook/fields/2002.html] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20171010183043/https://www.cia.gov/library/publications/the-world-factbook/fields/2002.html |date=10 жовтня 2017 }} ''CIA World Factbook''</ref>. За прогнозами [[ООН]], чисельність населення України до [[2050]] року може становити 30 мільйонів осіб<ref>Новини ТСН: [http://tsn.ua/ukrayina/do-2050-roku-ukrayinciv-zalishitsya-30-milyoniv.html До 2050 року українців залишиться 30 мільйонів] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110812145846/http://tsn.ua/ukrayina/do-2050-roku-ukrayinciv-zalishitsya-30-milyoniv.html |date=12 серпня 2011 }}</ref>. У [[2008]]—[[2010]] роках в Україні народилося понад 1,5 мільйона дітей, проти 1,2 мільйона у [[1999]]—[[2001]] роках. Дитяча смертність знизилася з 10,4 до 8,9 смертей на {{nts|1000}}{{nbsp}}дітей у віці до одного року. Це низькі показники у порівнянні з іншими націями<ref>[Ukraine's children still have it rough, Kyiv Post: http://www.kyivpost.com/news/nation/detail/53726/ {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20111223152414/http://www.kyivpost.com/news/nation/detail/53726/ |date=23 грудня 2011 }}]</ref>.


* Очікувана тривалість життя при народженні: 71,57 року, місце в світі: 157, чоловіки: 66,81&nbsp;р., жінки: 76,63&nbsp;р. (за даними [[Центральне розвідувальне управління|ЦРУ]], 2015&nbsp;р.) [https://www.cia.gov/library/publications/resources/the-world-factbook/geos/up.html]
* Очікувана тривалість життя при народженні: 71,57 року, місце в світі: 157, чоловіки: 66,81&nbsp;р., жінки: 76,63&nbsp;р. (за даними [[Центральне розвідувальне управління|ЦРУ]], 2015&nbsp;р.) [https://www.cia.gov/library/publications/resources/the-world-factbook/geos/up.html] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150930224950/https://www.cia.gov/library/publications/resources/the-world-factbook/geos/up.html |date=30 вересня 2015 }}
* приріст населення −0,64&nbsp;% (2014), місце в світі: 226
* приріст населення −0,64&nbsp;% (2014), місце в світі: 226
* народжуваність 9,41/{{nts|1000}}{{nbsp}}чол. населення (2014), 10,72 (2015), місце: 203
* народжуваність 9,41/{{nts|1000}}{{nbsp}}чол. населення (2014), 10,72 (2015), місце: 203
Рядок 640: Рядок 821:
{{main|Релігія в Україні|Хронологія християнства в Україні|Православна церква України|Католицька церква в Україні}}
{{main|Релігія в Україні|Хронологія християнства в Україні|Православна церква України|Католицька церква в Україні}}
{{Bar box
{{Bar box
|title=Конфесійна приналежність українців<ref name="razumkov.org.ua">{{Cite web |url=http://razumkov.org.ua/ukr/poll.php?poll_id=300 |title="What religious group do you belong to?". Sociology poll by Razumkov Centre about the religious situation in Ukraine (2006) |accessdate=12 січня 2015 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20140408220038/http://razumkov.org.ua/ukr/poll.php?poll_id=300 |archivedate=8 квітня 2014 |deadurl=yes }}</ref><ref>{{cite web |url=http://old.risu.org.ua/eng/news/article%3b16706 |title=Ukrainians Trust Church, Army, Media Most: |publisher=Old.risu.org.ua |accessdate=October 31, 2011 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20120121001316/http://old.risu.org.ua/eng/news/article%3b16706 |archivedate=січень 21, 2012 |deadurl=yes }}</ref><ref>{{cite news |last=Eke |first=Steven |url=http://news.bbc.co.uk/2/hi/europe/8169849.stm |title=Russian patriarch visits Ukraine |publisher=BBC News |date=July 27, 2009 |accessdate=October 31, 2011 |archive-date=червень 20, 2019 |archive-url=https://web.archive.org/web/20190620221207/http://news.bbc.co.uk/2/hi/europe/8169849.stm }}</ref><ref>{{cite web |url=https://www.cia.gov/library/publications/the-world-factbook/geos/up.html |title=CIA the World Fact Book |publisher=Cia.gov |accessdate=December 30, 2010 |archive-date=липень 9, 2016 |archive-url=https://web.archive.org/web/20160709035611/https://www.cia.gov/library/publications/the-world-factbook/geos/up.html }}</ref><ref>{{cite web |url=http://www.stratfor.com/analysis/20081118_part_3_outside_intervention |title=Countries in Crisis: Ukraine Part 3 |publisher=Stratfor.com |date=November 20, 2008 |accessdate=December 30, 2010 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20120118215455/http://www.stratfor.com/analysis/20081118_part_3_outside_intervention |archivedate=січень 18, 2012 |deadurl=yes }}</ref>
|title=Конфесійна приналежність українців<ref name="razumkov.org.ua">{{Cite web |url=http://razumkov.org.ua/ukr/poll.php?poll_id=300 |title="What religious group do you belong to?". Sociology poll by Razumkov Centre about the religious situation in Ukraine (2006) |accessdate=12 січня 2015 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20140408220038/http://razumkov.org.ua/ukr/poll.php?poll_id=300 |archivedate=8 квітня 2014 |deadurl=yes }}</ref><ref>{{cite web |url=http://old.risu.org.ua/eng/news/article%3b16706 |title=Ukrainians Trust Church, Army, Media Most: |publisher=Old.risu.org.ua |accessdate=31 жовтня 2011 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20120121001316/http://old.risu.org.ua/eng/news/article%3b16706 |archivedate=січень 21, 2012 |deadurl=yes }}</ref><ref>{{cite news |last=Eke |first=Steven |url=http://news.bbc.co.uk/2/hi/europe/8169849.stm |title=Russian patriarch visits Ukraine |publisher=BBC News |date=27 липня 2009 |accessdate=31 жовтня 2011 |archive-date=червень 20, 2019 |archive-url=https://web.archive.org/web/20190620221207/http://news.bbc.co.uk/2/hi/europe/8169849.stm }}</ref><ref>{{cite web |url=https://www.cia.gov/library/publications/the-world-factbook/geos/up.html |title=CIA the World Fact Book |publisher=Cia.gov |accessdate=30 грудня 2010 |archive-date=липень 9, 2016 |archive-url=https://web.archive.org/web/20160709035611/https://www.cia.gov/library/publications/the-world-factbook/geos/up.html }}</ref><ref>{{cite web |url=http://www.stratfor.com/analysis/20081118_part_3_outside_intervention |title=Countries in Crisis: Ukraine Part 3 |publisher=Stratfor.com |date=20 листопада 2008 |accessdate=30 грудня 2010 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20120118215455/http://www.stratfor.com/analysis/20081118_part_3_outside_intervention |archivedate=січень 18, 2012 |deadurl=yes }}</ref>
|float=right
|float=right
|bars=
|bars=
Рядок 666: Рядок 847:
{{main|Економіка України|Міжнародні рейтинги України}}
{{main|Економіка України|Міжнародні рейтинги України}}
[[Файл:Київ - Інститутська вул., 9-а DSCF6510.JPG|міні|праворуч|[[Національний Банк України]]]]
[[Файл:Київ - Інститутська вул., 9-а DSCF6510.JPG|міні|праворуч|[[Національний Банк України]]]]
Україна&nbsp;— [[держава]] з розвиненою [[наука|науковою]] та промисловою базою, член [[СОТ|Світової Організації Торгівлі]] (з [[16 травня]] [[2008]]&nbsp;р.). Одна з першої п'ятірки країн [[кумівський капіталізм|кумівського капіталізму]] за виданням [[Економіст (журнал)|The Economist]] у 2014 році<ref name=index>{{cite web|title=Our crony-capitalism index: Planet Plutocrat|url=http://www.economist.com/news/international/21599041-countries-where-politically-connected-businessmen-are-most-likely-prosper-planet|publisher=The Economist|accessdate=20 March 2014|author=The Economist|authorlink=The Economist|year=2014|archive-date=15 серпня 2018|archive-url=https://web.archive.org/web/20180815043858/https://www.economist.com/news/international/21599041-countries-where-politically-connected-businessmen-are-most-likely-prosper-planet}}</ref>.
Україна&nbsp;— [[держава]] з розвиненою [[наука|науковою]] та промисловою базою, член [[СОТ|Світової Організації Торгівлі]] (з [[16 травня]] [[2008]]&nbsp;р.). Одна з першої п'ятірки країн [[кумівський капіталізм|кумівського капіталізму]] за виданням [[Економіст (журнал)|The Economist]] у 2014 році<ref name=index>{{cite web|title=Our crony-capitalism index: Planet Plutocrat|url=http://www.economist.com/news/international/21599041-countries-where-politically-connected-businessmen-are-most-likely-prosper-planet|publisher=The Economist|accessdate=20 березня 2014|author=The Economist|authorlink=The Economist|year=2014|archive-date=15 серпня 2018|archive-url=https://web.archive.org/web/20180815043858/https://www.economist.com/news/international/21599041-countries-where-politically-connected-businessmen-are-most-likely-prosper-planet}}</ref>.


Україна посіла 64 місце в світовому рейтингу легкості ведення бізнесу Doing Business 2020, який складає Світовий банк<ref>{{Cite web |url=https://www.doingbusiness.org/content/dam/doingBusiness/pdf/db2020/Doing-Business-2020_rankings.pdf |title=Архівована копія |accessdate=20 січня 2020 |archive-date=7 березня 2020 |archive-url=https://web.archive.org/web/20200307164854/https://www.doingbusiness.org/content/dam/doingBusiness/pdf/db2020/Doing-Business-2020_rankings.pdf }}</ref>. Україна посідає 107 місце в рейтингу податкових систем світу. За даними світового банку в Україні 28 податків, з яких один&nbsp;— податок на прибуток, 24&nbsp;— податки на зарплатню. Сумарна ставка податків становить 54,9&nbsp;%<ref>{{Cite web |url=http://www.pwc.com/gx/en/paying-taxes/data-tables.jhtml |title=PricewaterhouseCoopers |accessdate=5 грудня 2014 |archive-date=6 жовтня 2014 |archive-url=https://web.archive.org/web/20141006092815/http://www.pwc.com/gx/en/paying-taxes/data-tables.jhtml }}</ref><ref name=":0">{{Cite web|title=В яких міжнародних рейтингах Україна покращила свої позиції в 2019 році|url=https://www.slovoidilo.ua/2020/01/08/infografika/polityka/yakyx-mizhnarodnyx-rejtynhax-ukrayina-pokrashhyla-svoyi-pozycziyi-2019-roczi|website=Слово і Діло|accessdate=2020-01-20|language=uk|archive-date=2020-01-11|archive-url=https://web.archive.org/web/20200111044136/https://www.slovoidilo.ua/2020/01/08/infografika/polityka/yakyx-mizhnarodnyx-rejtynhax-ukrayina-pokrashhyla-svoyi-pozycziyi-2019-roczi}}</ref>.
Україна посіла 64 місце в світовому рейтингу легкості ведення бізнесу Doing Business 2020, який складає Світовий банк<ref>{{Cite web |url=https://www.doingbusiness.org/content/dam/doingBusiness/pdf/db2020/Doing-Business-2020_rankings.pdf |title=Архівована копія |accessdate=20 січня 2020 |archive-date=7 березня 2020 |archive-url=https://web.archive.org/web/20200307164854/https://www.doingbusiness.org/content/dam/doingBusiness/pdf/db2020/Doing-Business-2020_rankings.pdf }}</ref>. Україна посідає 107 місце в рейтингу податкових систем світу. За даними світового банку в Україні 28 податків, з яких один&nbsp;— податок на прибуток, 24&nbsp;— податки на зарплатню. Сумарна ставка податків становить 54,9&nbsp;%<ref>{{Cite web |url=http://www.pwc.com/gx/en/paying-taxes/data-tables.jhtml |title=PricewaterhouseCoopers |accessdate=5 грудня 2014 |archive-date=6 жовтня 2014 |archive-url=https://web.archive.org/web/20141006092815/http://www.pwc.com/gx/en/paying-taxes/data-tables.jhtml }}</ref><ref name=":0">{{Cite web|title=В яких міжнародних рейтингах Україна покращила свої позиції в 2019 році|url=https://www.slovoidilo.ua/2020/01/08/infografika/polityka/yakyx-mizhnarodnyx-rejtynhax-ukrayina-pokrashhyla-svoyi-pozycziyi-2019-roczi|website=Слово і Діло|accessdate=2020-01-20|language=uk|archive-date=2020-01-11|archive-url=https://web.archive.org/web/20200111044136/https://www.slovoidilo.ua/2020/01/08/infografika/polityka/yakyx-mizhnarodnyx-rejtynhax-ukrayina-pokrashhyla-svoyi-pozycziyi-2019-roczi}}</ref>.
Рядок 686: Рядок 867:
* Інфляція споживчих цін 12,1&nbsp;% (2014 est.), −0,3&nbsp;% (2013 est.), місце 214 (всього у рейтингу 225 країн).
* Інфляція споживчих цін 12,1&nbsp;% (2014 est.), −0,3&nbsp;% (2013 est.), місце 214 (всього у рейтингу 225 країн).
* Експорт $52,46&nbsp;млрд (2014 est.), $59,1&nbsp;млрд (2013 est.).
* Експорт $52,46&nbsp;млрд (2014 est.), $59,1&nbsp;млрд (2013 est.).
* Імпорт $60,4&nbsp;млрд (2014 est.), $80,85&nbsp;млрд (2013 est.), [https://www.cia.gov/library/publications/resources/the-world-factbook/geos/up.html The World Factbook CIA].
* Імпорт $60,4&nbsp;млрд (2014 est.), $80,85&nbsp;млрд (2013 est.), [https://www.cia.gov/library/publications/resources/the-world-factbook/geos/up.html The World Factbook CIA] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150930224950/https://www.cia.gov/library/publications/resources/the-world-factbook/geos/up.html |date=30 вересня 2015 }}.
* ЗВР $18,37&nbsp;млрд (31/12/2014), $20,42&nbsp;млрд (31/12/2013), 61 місце.
* ЗВР $18,37&nbsp;млрд (31/12/2014), $20,42&nbsp;млрд (31/12/2013), 61 місце.
* Зовнішній борг (загальний)&nbsp;— $153,6&nbsp;млрд (31/12/2014), $136&nbsp;млрд (31/12/2013), 118&nbsp;% ВВП.
* Зовнішній борг (загальний)&nbsp;— $153,6&nbsp;млрд (31/12/2014), $136&nbsp;млрд (31/12/2013), 118&nbsp;% ВВП.
Рядок 740: Рядок 921:
{{main|Енергетика України}}
{{main|Енергетика України}}


Україна була першою із республік СРСР, яка видобувала газ. У Дашаві (Львівська область&nbsp;— ред.) газ почали видобувати ще у 20-х роках минулого століття. Тоді ж було прокладено газопровід Дашава-Дрогобич. Потім, від Дашави через Польщу на Берлін, після війни той газопровід був демонтований, і прокладено газопровід Дашава-Київ, згодом&nbsp;— Дашава–Москва. Ще пізніше через Мінськ було прокладено газопровід до Ленінграда. Дашава була одним із найбільших газових родовищ у Радянському Союзі. Після Дашави було відкрито інші родовища, всі вони мали запаси не менше 30 мільярдів кубів газу, тобто, вони були досить потужні. Але потім було відкрито надто потужне родовище Шебелинка (Харківська обл.). І в 1973 році український видобуток газу сягнув максимуму у 68 мільярдів кубометрів. Після цього почалося падіння видобування, і сьогодні Україна видобуває 20—21 мільярд кубометрів<ref>{{Cite web|url=https://www.bbc.com/ukrainian/business/2012/04/120410_yaremiychuk_gas_int_az|title=Як Україна до Росії газ постачала...|last=|first=|date=2012|website=|publisher=|language=українська|accessdate=|archive-date=19 липня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210719150955/https://www.bbc.com/ukrainian/business/2012/04/120410_yaremiychuk_gas_int_az}}</ref>.
Україна була першою із республік СРСР, яка видобувала газ. У Дашаві (Львівська область&nbsp;— ред.) газ почали видобувати ще у 20-х роках XX століття. Тоді ж було прокладено газопровід Дашава&nbsp;— Дрогобич. Потім, від Дашави через Польщу на Берлін, після війни той газопровід був демонтований, і прокладено газопровід Дашава&nbsp;— Київ, згодом&nbsp;— Дашава&nbsp;— Москва. Ще пізніше через Мінськ було прокладено газопровід до Ленінграда. Дашава була одним із найбільших газових родовищ у Радянському Союзі. Після Дашави було відкрито інші родовища, всі вони мали запаси не менше 30 мільярдів кубів газу, тобто, вони були досить потужні. Але потім було відкрито надто потужне родовище Шебелинка (Харківська обл.). І в 1973 році український видобуток газу сягнув максимуму у 68 мільярдів кубометрів. Після цього почалося падіння видобування, і сьогодні Україна видобуває 20—21 мільярд кубометрів<ref>{{Cite web|url=https://www.bbc.com/ukrainian/business/2012/04/120410_yaremiychuk_gas_int_az|title=Як Україна до Росії газ постачала...|last=|first=|date=2012|website=|publisher=|language=українська|accessdate=|archive-date=19 липня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210719150955/https://www.bbc.com/ukrainian/business/2012/04/120410_yaremiychuk_gas_int_az}}</ref>.


Україна є одним із найбільших європейських споживачів енергоресурсів: вона споживає майже вдвічі більше енергії на одиницю ВВП, ніж [[Німеччина]], велика частка енергоресурсів в Україні&nbsp;— від [[Ядерна енергетика України|ядерної енергетики]], а отримує країна переважну частину свого ядерного палива з Росії. Україна значною мірою залежить від своєї ядерної енергетики. Найбільша АЕС у Європі, [[Запорізька атомна електростанція|Запорізька АЕС]], побудована в Україні.
Україна є одним із найбільших європейських споживачів енергоресурсів: вона споживає майже вдвічі більше енергії на одиницю ВВП, ніж [[Німеччина]], велика частка енергоресурсів в Україні&nbsp;— від [[Ядерна енергетика України|ядерної енергетики]], а отримує країна переважну частину свого ядерного палива з Росії. Україна значною мірою залежить від своєї ядерної енергетики. Найбільша АЕС у Європі, [[Запорізька атомна електростанція|Запорізька АЕС]], побудована в Україні.
Рядок 752: Рядок 933:
Відповідно до думки виконавчого віцепрезидента [[Sharp|Sharp Energy Solution Europe]] Петера Тіле під час круглого столу в Києві,<blockquote>…масове впровадження фотогальваніки в Україні дозволить зменшити залежність від таких конвенціональних джерел енергії, як [[газ]] і [[вугілля]], а так само зменшити споживання ядерної енергії<ref>Агенція новин «УНІАН»: [http://economics.unian.net/ukr/detail/86537 Україна може звести до мінімуму імпорт російського газу&nbsp;— експерт] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20211129203009/https://gum.criteo.com/syncframe?origin=publishertag&topUrl=www.unian.ua |date=29 листопада 2021 }}</ref>. … ринок сонячної енергетики України скоро почне свій стрімкий розвиток і вже через 3—5 років буде не меншим, ніж у деяких країнах Західної Європи<ref>Асоціація "Всеукраїнське об'єднання «Фонд енергоефективних інвестицій»: [http://energoeffect.org.ua/uk/401 Сонце врятує світову енергетику]{{Недоступне посилання|date=липень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}</ref>.</blockquote>
Відповідно до думки виконавчого віцепрезидента [[Sharp|Sharp Energy Solution Europe]] Петера Тіле під час круглого столу в Києві,<blockquote>…масове впровадження фотогальваніки в Україні дозволить зменшити залежність від таких конвенціональних джерел енергії, як [[газ]] і [[вугілля]], а так само зменшити споживання ядерної енергії<ref>Агенція новин «УНІАН»: [http://economics.unian.net/ukr/detail/86537 Україна може звести до мінімуму імпорт російського газу&nbsp;— експерт] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20211129203009/https://gum.criteo.com/syncframe?origin=publishertag&topUrl=www.unian.ua |date=29 листопада 2021 }}</ref>. … ринок сонячної енергетики України скоро почне свій стрімкий розвиток і вже через 3—5 років буде не меншим, ніж у деяких країнах Західної Європи<ref>Асоціація "Всеукраїнське об'єднання «Фонд енергоефективних інвестицій»: [http://energoeffect.org.ua/uk/401 Сонце врятує світову енергетику]{{Недоступне посилання|date=липень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}</ref>.</blockquote>


На прес-конференції в [[УНІАН]] експерт з енергетичних питань, голова Української асоціації виробників альтернативного твердого палива, Іван Надєїн, заявив:<blockquote>Україна має найбільший потенціал з розвитку власних поновлюваних ресурсів енергії. На сьогодні він становить близько 80&nbsp;млн тонн умовного палива … Це один з найбільших потенціалів в Європі.</blockquote>За його прогнозами, потенціал біоенергетики, який є сьогодні в України, зможе скоротити споживання газу на 15&nbsp;%. У такому випадку близько 2&nbsp;млрд ₴ додатково надійдуть в економіку.
На прес-конференції в [[УНІАН]] експерт з енергетичних питань, голова Української асоціації виробників альтернативного твердого палива, Іван Надєїн, заявив:<blockquote>Україна має найбільший потенціал з розвитку власних поновлюваних ресурсів енергії. На сьогодні він становить близько 80&nbsp;млн тонн умовного палива … Це один з найбільших потенціалів у Європі.</blockquote>За його прогнозами, потенціал біоенергетики, який є сьогодні в України, зможе скоротити споживання газу на 15&nbsp;%. У такому випадку близько 2&nbsp;млрд ₴ додатково надійдуть в економіку.


За оцінками експертів, Україна має великий вітропотенціал (за оптимістичним прогнозом&nbsp;— до 1&nbsp;млрд кВт). Комплексна програма розвитку вітроенергетики України передбачає потужність вітроелектростанцій ([[ВЕС]])&nbsp;— 16&nbsp;млн кВт, зокрема, в західному регіоні&nbsp;— 3&nbsp;млн кВт. Сьогодні потужність ВЕС в Україні становить менше, ніж 50 [[Ват|МВт]], тимчасом як загальна потужність усіх електростанцій&nbsp;— 54&nbsp;млн кВт&nbsp;— у тисячу разів більша.
За оцінками експертів, Україна має великий вітропотенціал (за оптимістичним прогнозом&nbsp;— до 1&nbsp;млрд кВт). Комплексна програма розвитку вітроенергетики України передбачає потужність вітроелектростанцій ([[ВЕС]])&nbsp;— 16&nbsp;млн кВт, зокрема, в західному регіоні&nbsp;— 3&nbsp;млн кВт. Сьогодні потужність ВЕС в Україні становить менше, ніж 50 [[Ват|МВт]], тимчасом як загальна потужність усіх електростанцій&nbsp;— 54&nbsp;млн кВт&nbsp;— у тисячу разів більша.
Рядок 770: Рядок 951:
[[Файл:Pivdennyi (Southern) Bridge in Kiev.jpg|міні|праворуч|Транспорт у Києві. [[Південний міст (Київ)|Південний міст]].]]
[[Файл:Pivdennyi (Southern) Bridge in Kiev.jpg|міні|праворуч|Транспорт у Києві. [[Південний міст (Київ)|Південний міст]].]]
{{Детальніше|Транспорт в Україні|Державна адміністрація залізничного транспорту України}}
{{Детальніше|Транспорт в Україні|Державна адміністрація залізничного транспорту України}}
Протяжність автомобільних державних доріг в Україні становить 170 тис. км. З них близько 50 тисяч кілометрів&nbsp;— дороги загальнонаціонального значення, інші 120 тисяч&nbsp;— місцевого<ref>{{cite web|url=http://p.dw.com/p/2qE7z|website=dw.com|title=Державний дорожній фонд: децентралізоване фінансування доріг|date=02.01.2018|author=Дмитро Прокопчук|accessdate=04.01.2018|archive-date=29.11.2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20211129202926/https://www.dw.com/uk/%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%B9-%D0%B4%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B6%D0%BD%D1%96%D0%B9-%D1%84%D0%BE%D0%BD%D0%B4-%D0%B4%D0%B5%D1%86%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%B5-%D1%84%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D1%81%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F-%D0%B4%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B3/a-42000039}}</ref>. Мережа основних маршрутів поширена по всій країні і з'єднує всі великі міста України, а також надає транскордонні маршрути з сусідніми країнами. За стан цих доріг відповідає [[Державне агентство автомобільних доріг України|Укравтодор]]<ref name="y17">{{cite web | url = http://ukravtodor.gov.ua/press/news/plany_remontiv_dorih_na_2017_rik.html | title = ПЛАНИ РЕМОНТІВ ДОРІГ НА 2017 РІК | publisher = Державне агентство автомобільних доріг України | author = | date = 2.03.2017 | accessdate = 2017-03-03 | archive-date = 03.03.2017 | archive-url = https://web.archive.org/web/20170303203624/http://ukravtodor.gov.ua/press/news/plany_remontiv_dorih_na_2017_rik.html }}</ref>.
Протяжність автомобільних державних доріг в Україні становить 170 тис. км. З них близько 50 тисяч кілометрів&nbsp;— дороги загальнонаціонального значення, інші 120 тисяч&nbsp;— місцевого<ref>{{cite web|url=http://p.dw.com/p/2qE7z|website=dw.com|title=Державний дорожній фонд: децентралізоване фінансування доріг|date=02.01.2018|author=Дмитро Прокопчук|accessdate=04.01.2018|archive-date=29.11.2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20211129202926/https://www.dw.com/uk/державний-дорожній-фонд-децентралізоване-фінансування-доріг/a-42000039}}</ref>. Мережа основних маршрутів поширена по всій країні і з'єднує всі великі міста України, а також надає транскордонні маршрути з сусідніми країнами. За стан цих доріг відповідає [[Державне агентство автомобільних доріг України|Укравтодор]]<ref name="y17">{{cite web | url = http://ukravtodor.gov.ua/press/news/plany_remontiv_dorih_na_2017_rik.html | title = ПЛАНИ РЕМОНТІВ ДОРІГ НА 2017 РІК | publisher = Державне агентство автомобільних доріг України | author = | date = 2.03.2017 | accessdate = 2017-03-03 | archive-date = 03.03.2017 | archive-url = https://web.archive.org/web/20170303203624/http://ukravtodor.gov.ua/press/news/plany_remontiv_dorih_na_2017_rik.html }}</ref>.


Крім того, є 250 тис. км вулиць міст, за стан яких відповідають місцеві органи влади<ref name="y17" />.
Крім того, є 250 тис. км вулиць міст, за стан яких відповідають місцеві органи влади<ref name="y17" />.
Рядок 808: Рядок 989:


== Наука ==
== Наука ==
[[Файл:Владимирская 54 Киев 2010 02.JPG|міні|праворуч|Будівля Президії [[НАН України]] ([[Володимирська вулиця (Київ)|Володимирська вулиця]] у [[Київ|Києві]])]]
{{Детальніше|Наука в Україні}}
{{Детальніше|Наука в Україні}}

=== Історія та деякі відомі представники ===
[[Файл:Coin of Ukraine Ostrograd R.jpg|міні|175пкс|[[Остроградський Михайло Васильович|Михайло Остроградський]] на [[Михайло Остроградський (монета)|монеті]] [[НБУ]]]]
[[Файл:Ukraina stamp S.P.Timoshenko 1998.jpg|міні|175пкс|[[Тимошенко Степан Прокопович|Степан Тимошенко]] на поштовій марці України]]
[[Файл:Stamp of Ukraine s466.jpg|міні|175пкс|[[Кондратюк Юрій Васильович|Юрій Кондратюк]] на поштовій марці України]]
[[Наукове дослідження|Наукові дослідження]] в Україні вперше почали набувати систематичного характеру в [[XVI століття|XVI]]—[[XVIII століття]]х, переважно у зв'язку зі створенням і розвитком [[Острозька академія|Острозької академії]], [[Києво-Могилянська академія|Києво-Могилянської академії]] та [[Львівський університет|Львівського університету]], в яких приділяли увагу здебільшого [[гуманітарні науки|гуманітарним наукам]] під домінуючим впливом [[релігія|релігії]]. До цього періоду належать відомі українські [[мовознавство|мовознавці]] [[Лаврентій Зизаній]], [[Памво Беринда]], [[Мелетій Смотрицький]], [[філософ]]и [[Феофан Прокопович]], [[Григорій Сковорода]] тощо.<ref name="Онопрієнко2010">Онопрієнко В. І., Ткаченко В.&nbsp;В.&nbsp;Історія української науки: курс лекцій. Київ: Варта, 2010. 651 с.</ref>

Значного розвитку наука в Україні набула в [[XIX століття|XIX столітті]], коли було засновано [[Харківський університет|Харківський]] (1804), [[Київський університет|Київський]] (1834) і [[Одеський університет|Одеський]] (1865) університети, які стали головними науковими центрами України до першої половини [[XX століття]]. Серед ранніх представників цього періоду видатний [[математик]] і [[фізик]] [[Остроградський Михайло Васильович|Михайло Остроградський]] та вчений-[[енциклопедист]] [[Максимович Михайло Олександрович|Михайло Максимович]], перший [[ректор]] Київського університету. [[анатомія|Анатом]] [[Бец Володимир Олексійович|Володимир Бец]] вперше відкрив [[клітини Беца]] та [[Первинна моторна кора|первинну моторну кору]]. [[Зоолог]]и [[Ковалевський Олександр Онуфрійович|Олександр Ковалевський]] та [[Ілля Мечников]] започаткували еволюційну [[ембріологія|ембріологію]], розвинули теорію [[зародкові шари|зародкових шарів]]. Мечников також відкрив явище [[фагоцитоз]]у та розробив фагоцитарну теорію [[імунітет]]у, за що згодом отримав [[Нобелівська премія з фізіології або медицини|Нобелівську премію з фізіології та медицини]]. [[Мікробіолог]]и [[Гамалія Микола Федорович|Микола Гамалія]], [[Хавкін Володимир Аронович|Володимир Хавкін]] і [[Заболотний Данило Кирилович|Данило Заболотний]] зробили величезний внесок у боротьбу з [[чума|чумою]] та [[холера|холерою]]. Фізик [[Пулюй Іван Павлович|Іван Пулюй]] фактично відкрив [[рентгенівське випромінювання]] до [[Вільгельм Конрад Рентген|В. Рентгена]]. [[фізіологія|Фізіолог]] [[Правдич-Немінський Володимир Володимирович|Володимир Правдич-Немінський]] отримав першу в світі поверхневу [[електроенцефалограма|електроенцефалограму]]. Серед провідних українських [[історик]]ів й [[етнограф]]ів [[XIX століття]] та початку [[XX століття]] були [[Максимович Михайло Олександрович|Михайло Максимович]], [[Костомаров Микола Іванович|Микола Костомаров]], [[Антонович Володимир Боніфатійович|Володимир Антонович]], [[Драгоманов Михайло Петрович|Михайло Драгоманов]], [[Яворницький Дмитро Іванович|Дмитро Яворницький]], [[Багалій Дмитро Іванович|Дмитро Багалій]], [[Грушевський Михайло Сергійович|Михайло Грушевський]], [[Кримський Агатангел Юхимович|Агатангел Кримський]] тощо.<ref name="Онопрієнко2010"/>

Визначальним у розвитку української науки стало створення у [[1918]] році [[НАН України|Української академії наук]] (згодом [[ВУАН]], [[АН УРСР]], [[НАН України]]) і подальше заснування низки наукових установ у її складі. Першим президентом Академії був визначний український [[геохімік]], [[Мінералогія|мінералог]] і [[філософ]] [[Вернадський Володимир Іванович|Володимир Вернадський]].<ref name="Онопрієнко2010"/>

Серед представників цього періоду вчений-механік [[Тимошенко Степан Прокопович|Степан Тимошенко]], що був автором [[Теорія балки Тимошенка|теорії балки]] і вважається батьком [[теоретична механіка|теоретичної механіки]]. Київські зоологи [[Добржанський Феодосій Григорович|Феодосій Добжанський]], [[Шмальгаузен Іван Іванович|Іван Шмальгаузен]] та [[Сєверцов Олексій Миколайович|Олексій Сєверцов]] зробили провідний внесок у створення [[Синтетична теорія еволюції|синтетичної теорії еволюції]]. [[Генетик]] [[Гершензон Сергій Михайлович|Сергій Гершензон]] відкрив мутагенну дію [[ДНК]] та експериментально довів можливість зворотної передачі [[Генетична інформація|генетичної інформації]] від [[РНК]] до [[ДНК]], за кожне з цих двох відкриттів був близький до отримання [[Нобелівська премія|Нобелівської премії]]<ref name="Drifts">[http://science.sciencemag.org/content/258/5079/24 Cut Off From the Mainstream, Ukrainian Science Drifts] // [[Science]]. Vol. 258. 2 October 1992. P. 24-26.</ref>. [[Патон Євген Оскарович|Євген]] та [[Патон Борис Євгенович|Борис]] Патони зробили значний внесок у вивчення [[Зварювання|зварювальних процесів]]. Відомими українськими вченими у галузі медицини були [[Богомолець Олександр Олександрович|Олександр Богомолець]] та [[Амосов Микола Михайлович|Микола Амосов]]. [[Антонов Олег Костянтинович|Олег Антонов]] та [[Люлька Архип Михайлович|Архип Люлька]] були провідними конструкторами радянської авіаційної техніки. Заснований Антоновим [[Державне підприємство «Антонов»|авіазавод у Києві]] залишається провідним підприємством у [[XXI століття|XXI столітті]].<ref name="Онопрієнко2010"/>

Особливо великий внесок українські вчені зробили у перші етапи розвитку світової [[Космонавтика|космонавтики]] та освоєння космосу людиною. [[Кондратюк Юрій Васильович|Юрій Кондратюк]] був одним з піонерів теорії космічних польотів. [[Сергій Корольов]] був фактичним лідером і головним розробником [[Радянська космонавтика|радянської космічної програми]], [[конструктор (професія)|конструктором]] перших [[Штучний супутник|штучних супутників]] і [[Космічний апарат|космічних кораблів]], безпосередньо відповідальним за успішне відправлення на навколоземну орбіту перших живих істот, зокрема таких як [[Лайка (собака-космонавт)|Лайка]], [[Білка та Стрілка]], [[Юрій Гагарін]], а також першого українця у космосі [[Попович Павло Романович|Павла Поповича]]. [[Глушко Валентин Петрович|Валентин Глушко]] був основоположником радянського рідинного ракетного двигунобудування. Провідним розробником радянської ракетно-космічної техніки був також [[Челомей Володимир Миколайович|Володимир Челомей]], конструктор [[Протон (ракета-носій)|ракети-носія «Протон»]] та багатьох інших апаратів.<ref name="Онопрієнко2010"/>

Серед піонерів і провідних вчених [[кібернетика|комп'ютерної галузі]] були українські науковці [[Глушков Віктор Михайлович|Віктор Глушков]], [[Ющенко Катерина Логвинівна|Катерина Ющенко]] та [[Івахненко Олексій Григорович|Олексій Івахненко]]. В Україні працювали такі всесвітньо відомі математики як [[Кравчук Михайло Пилипович|Михайло Кравчук]], [[Боголюбов Микола Миколайович (старший)|Микола Боголюбов]], [[Скороход Анатолій Володимирович|Анатолій Скороход]], [[Шарковський Олександр Миколайович|Олександр Шарковський]], [[Марченко Володимир Олександрович (математик)|Володимир Марченко]], [[Пастур Леонід Андрійович|Леонід Пастур]], [[Самойленко Анатолій Михайлович|Анатолій Самойленко]], [[Дрінфельд Володимир Гершонович|Володимир Дрінфельд]], [[В'язовська Марина Сергіївна|Марина В'язовська]] тощо. Низку значних відкриттів у галузі [[нейрофізіологія|нейрофізіології]] зробили науковці [[Інститут фізіології імені О. О. Богомольця НАН України|Інституту фізіології НАН України]], серед яких [[Костюк Платон Григорович|Платон Костюк]], [[Кришталь Олег Олександрович|Олег Кришталь]] і [[Войтенко Нана Володимирівна|Нана Войтенко]]. Серед співавторів відкриття [[Бозон Хігса|бозону Хігса]], а також багатьох інших відриттів [[CERN]] зроблених за допомогою [[Великий адронний колайдер|Великого адронного колайдера]], є декілька українських фізиків, зокрема [[Левчук Леонід Геннадійович|Леонід Левчук]]<ref>[http://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S0370269312008581 Observation of a new boson at a mass of 125 GeV with the CMS experiment at the LHC]</ref>.

<center>
{| class="wikitable" style="text-align:right; margin-right:50px;"
|-
| align=center | '''[[Файл:Mikhail A. Maksimovich.jpeg|157px]]'''
| align=center | '''[[Файл:Ilya Mechnikov nobel.jpg|142px]]'''
| align=center | '''[[Файл:Вернадський Володимир Іванович.jpg|155px]]'''
| align=center | '''[[Файл:Sergey Korolyov 140-190 for collage.jpg|123px]]'''
| align=center | '''[[Файл:Nikolai Amosov - Soviet Life, October 1984.jpg|127px]]'''
|-
! align=center |[[Михайло Максимович]]<br/><small>(1804—1873)</small>
! align=center |[[Ілля Мечников]]<br/><small>(1845—1916)</small>
! align=center |[[Володимир Вернадський]]<br/><small>(1863—1945)</small>
! align=center |[[Сергій Корольов]]<br/><small>(1907—1966)</small>
! align=center |[[Микола Амосов]]<br/><small>(1913—2002)</small>
|}
</center>

=== Сучасний стан ===
[[Файл:Владимирская 54 Киев 2010 01.JPG|міні|праворуч|Будівля Президії [[НАН України]] ([[Володимирська вулиця (Київ)|Володимирська вулиця]] у [[Київ|Києві]])]]
[[Файл:Maryna Vazovska MFO 2013 crop.jpg|міні|175пкс|[[В'язовська Марина Сергіївна|Марина В'язовська]], математик]]
В сучасній Україні найбільшим науковим центром є [[Національна академія наук України]] з її 160 науковими установами, також великими науковими центрами є [[Київський університет|Київський]], [[Харківський університет|Харківський]], [[Львівський університет|Львівський]], [[Одеський університет|Одеський]], [[Чернівецький університет|Чернівецький]] національні університети і [[КПІ|«Київський політехнічний інститут»]]<ref>[http://nbuviap.gov.ua/bpnu/pdf/inst_scopus.pdf Рейтинг установ НАН України за цитуванням наукових статей]</ref><ref>[http://nbuviap.gov.ua/bpnu/pdf/uni_scopus.pdf Рейтинг ВНЗ України за цитуванням наукових статей]</ref>.

Згідно з результатами [[ЮНЕСКО]], станом на 2010&nbsp;р., на мільйон жителів в Україні припадає {{nts|1001}}{{nbsp}}—{{nts|2000}}{{nbsp}}осіб наукових співробітників, що є досить високим показником.<ref name="economics.lb.ua">{{Cite web |url=http://economics.lb.ua/researches/2011/05/05/95061_uchenih_mnogo_no_vse_oni_bednie.html |title=Архівована копія |accessdate=18 червня 2012 |archive-date=20 лютого 2013 |archive-url=https://web.archive.org/web/20130220125835/http://economics.lb.ua/researches/2011/05/05/95061_uchenih_mnogo_no_vse_oni_bednie.html }}</ref> За останні 10 років харківські фізики першими у світі сфотографували [[атом]], дніпровський «[[Південмаш]]» побудував триступеневу ракету-носій «Зеніт», київські лікарі створили унікальні препарати, які сповільнюють розвиток ниркових хвороб, в Інституті надтвердих матеріалів [[НАН України]] в 2000 році створили новий матеріал, за твердістю наступний після [[алмаз]]у,&nbsp;— карбонітрид бору. За прогнозами голови Держагентства з питань науки, інновацій та інформатизації на відкритті Першої національної конференції ефективного управління 28 квітня 2011&nbsp;р. Володимира Семиноженка, до 2020&nbsp;р. експорт [[ПЗ]] з України перевищить експорт металу<ref name="ianp.com.ua">Технології: [http://ianp.com.ua/ru/news/tech/read/10040 К 2020 году экспорт ПО из Украины превысит экспорт металла] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160307190230/http://ianp.com.ua/ru/news/tech/read/10040|date=7 березня 2016}}</ref>.
Згідно з результатами [[ЮНЕСКО]], станом на 2010&nbsp;р., на мільйон жителів в Україні припадає {{nts|1001}}{{nbsp}}—{{nts|2000}}{{nbsp}}осіб наукових співробітників, що є досить високим показником.<ref name="economics.lb.ua">{{Cite web |url=http://economics.lb.ua/researches/2011/05/05/95061_uchenih_mnogo_no_vse_oni_bednie.html |title=Архівована копія |accessdate=18 червня 2012 |archive-date=20 лютого 2013 |archive-url=https://web.archive.org/web/20130220125835/http://economics.lb.ua/researches/2011/05/05/95061_uchenih_mnogo_no_vse_oni_bednie.html }}</ref> За останні 10 років харківські фізики першими у світі сфотографували [[атом]], дніпровський «[[Південмаш]]» побудував триступеневу ракету-носій «Зеніт», київські лікарі створили унікальні препарати, які сповільнюють розвиток ниркових хвороб, в Інституті надтвердих матеріалів [[НАН України]] в 2000 році створили новий матеріал, за твердістю наступний після [[алмаз]]у,&nbsp;— карбонітрид бору. За прогнозами голови Держагентства з питань науки, інновацій та інформатизації на відкритті Першої національної конференції ефективного управління 28 квітня 2011&nbsp;р. Володимира Семиноженка, до 2020&nbsp;р. експорт [[ПЗ]] з України перевищить експорт металу<ref name="ianp.com.ua">Технології: [http://ianp.com.ua/ru/news/tech/read/10040 К 2020 году экспорт ПО из Украины превысит экспорт металла] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160307190230/http://ianp.com.ua/ru/news/tech/read/10040|date=7 березня 2016}}</ref>.


Рядок 846: Рядок 1065:


== Культура ==
== Культура ==
{{main|Українська культура|Український Світ|Музеї України|Український націоналізм}}
{{main|Українська культура|Український Світ|Музеї України|Український націоналізм|Нематеріальна культурна спадщина України}}
[[Файл:Pysanky2011.JPG|міні|Колекція традиційних [[Писанка|писанок]]]]
[[Файл:Pysanky2011.JPG|міні|Колекція традиційних [[Писанка|писанок]]]]
[[Файл:Міський музей Київ 1911.jpg|міні|[[Національний художній музей України]]]]
[[Файл:Міський музей Київ 1911.jpg|міні|[[Національний художній музей України]]]]
Рядок 858: Рядок 1077:


=== Художня література ===
=== Художня література ===
[[Файл:Kobzar1840.png|міні|праворуч|Форзац і перша сторінка першого видання «[[Кобзар (збірка)|Кобзаря]]» (1840)]]
{{main|Українська література}}
{{main|Українська література}}
Перші літературні пам'ятники на території України сходять доби [[Київська Русь|Київської Русі]] і написані були [[старослов'янська мова|старослов'янською мовою]], що була єдиною офіційною на Русі. Зокрема одними з перших вважаються літопис «[[Повість минулих літ]]» та героїчну повість «[[Слово о полку Ігоревім]]».
Перші літературні пам'ятники на території України сходять доби [[Київська Русь|Київської Русі]] і написані були [[старослов'янська мова|старослов'янською мовою]], що була єдиною офіційною на Русі. Зокрема одними з перших вважаються літопис «[[Повість минулих літ]]» та героїчну повість «[[Слово о полку Ігоревім]]».
Рядок 864: Рядок 1084:


Переломним періодом стало видання поеми [[Котляревський Іван Петрович|Івана Котляревського]] «Енеїда», написаної живою українською мовою. Звідси починається розвиток сучасної української мови, що згодом розвивалася завдяки таким митцям слова як [[Тарас Шевченко]], [[Леся Українка]], [[Іван Франко]] та інші. Проте значним гальмом розвитку української літератури стає російська влада, зокрема [[Валуєвський циркуляр]] [[1863]] року забороняв видавати книги українською мовою<ref>Детальнішу інформацію про цей та інші укази див. у статтях [[Валуєвський циркуляр]], [[Емський указ]], [[русифікація]]</ref>.
Переломним періодом стало видання поеми [[Котляревський Іван Петрович|Івана Котляревського]] «Енеїда», написаної живою українською мовою. Звідси починається розвиток сучасної української мови, що згодом розвивалася завдяки таким митцям слова як [[Тарас Шевченко]], [[Леся Українка]], [[Іван Франко]] та інші. Проте значним гальмом розвитку української літератури стає російська влада, зокрема [[Валуєвський циркуляр]] [[1863]] року забороняв видавати книги українською мовою<ref>Детальнішу інформацію про цей та інші укази див. у статтях [[Валуєвський циркуляр]], [[Емський указ]], [[русифікація]]</ref>.

<center>
{| class="wikitable" style="text-align:right; margin-right:50px;"
|-
! align=center |[[Іван Котляревський]]<br/><small>(1769—1838)</small>
! align=center |[[Тарас Шевченко]]<br/><small>(1814—1861)</small>
! align=center |[[Степан Руданський]]<br/><small>(1834—1873)</small>
! align=center |[[Іван Франко]]<br/><small>(1856—1916)</small>
! align=center |[[Леся Українка]]<br/><small>(1871—1913)</small>
|-
| align=left | '''[[Файл:Kotlyarevsky.jpg|155px]]'''
| align=left | '''[[Файл:Taras Shevchenko selfportrait oil 1840-2.jpg|145px]]'''
| align=left | '''[[Файл:Струни. Портрет Степана Руданського.jpg|138px]]'''
| align=left | '''[[Файл:Ivan Franko (1898).png|122px]]'''
| align=left | '''[[Файл:Lesya Ukrainka portrait crop.jpg|132px]]'''
|}
</center>
Трагічною була і доля багатьох українських літераторів XX століття, зокрема до масових репресивних заходи [[СРСР|радянська влада]] вдавалася у 1930-х роках ([[Микола Куліш]], [[Валер'ян Підмогильний]], [[Євген Плужник]], [[Косинка Григорій Михайлович|Григорій Косинка]], [[Микола Зеров]] та ін.)<ref>Детальніше у статті «[[Розстріляне відродження]]»</ref> та 1970-х роках ([[Василь Стус]])<ref>Детальніше у статті «[[Дисидентський рух]]»</ref>. Разом із тим ряд українських поетів знайшли своє покликання в [[соціалістичний реалізм|соцреалістичному напрямку]] ([[Тичина Павло Григорович|П.&nbsp;Тичина]], [[Рильський Максим Тадейович|М.&nbsp;Рильський]]).
Трагічною була і доля багатьох українських літераторів XX століття, зокрема до масових репресивних заходи [[СРСР|радянська влада]] вдавалася у 1930-х роках ([[Микола Куліш]], [[Валер'ян Підмогильний]], [[Євген Плужник]], [[Косинка Григорій Михайлович|Григорій Косинка]], [[Микола Зеров]] та ін.)<ref>Детальніше у статті «[[Розстріляне відродження]]»</ref> та 1970-х роках ([[Василь Стус]])<ref>Детальніше у статті «[[Дисидентський рух]]»</ref>. Разом із тим ряд українських поетів знайшли своє покликання в [[соціалістичний реалізм|соцреалістичному напрямку]] ([[Тичина Павло Григорович|П.&nbsp;Тичина]], [[Рильський Максим Тадейович|М.&nbsp;Рильський]]).


У сучасній Україні поети і письменники об'єднані у [[Національна спілка письменників України|Спілці письменників України]]. Серед письменників нової генерації&nbsp;— [[Юрій Андрухович]], [[Сергій Жадан]], [[Олександр Ірванець]], [[Юрій Іздрик]], [[Оксана Забужко]], [[Ігор Павлюк]] та інші.
У сучасній Україні поети і письменники об'єднані у [[Національна спілка письменників України|Спілці письменників України]], найвідоміші{{Джерело}} з них: [[Костенко Ліна Василівна|Ліна Костенко]], [[Федько Василь Іванович|Василь Федько]], [[Григорій Чубай|Грицько Чубай]], [[Низовий Іван Данилович|Іван Низовий]], [[Олег Лишега]], [[Віктор Неборак]], [[Герасим'юк Василь Дмитрович|Василь Герасим'юк]] та інші. Серед письменників нової генерації&nbsp;— [[Юрій Андрухович]], [[Сергій Жадан]], [[Олександр Ірванець]], [[Юрій Іздрик]], [[Оксана Забужко]], [[Ігор Павлюк]] та інші.


=== Архітектура ===
=== Архітектура ===
{{розширити|розділ|дата=травень 2022}}
{{main|Архітектура України}}
{{main|Архітектура України|Українська хата}}

Мова сучасної архітектури стає глобальнішою, плюралістичною за творчим спрямуванням, але водночас значущу роль відіграють нові творчі пошуки прогресивних напрямів, принципів та прийомів вирішення форми та змісту в архітектурі.


У творчості київської генерації українських архітекторів все частіше зустрічаються прояви постмодерну та хай-теку як віддзеркалення глобалізації процесу розвитку світової архітектури. У нових будовах стильового спрямування вдало використовуються нові конструктивні та художньо-пластичні можливості як традиційних будівельних матеріалів, так і нових&nbsp;— легкі металопластикові конструкції, вишукані оздоблювальні матеріали ([[Хрещатик (готель)|готель «Хрещатик»]], арх. Л. Філенко; діловий комплекс «Зовнішекспосервіс», архітектор О. Донець та ін.; банк «Україна», архітектор С. Бабушкін та ін.; офісний центр «Київ-Донбас», архітектор В. Жежерін та ін.; готельно-офісний центр «Східний горизонт», арх. О. Комаровський, комплекс «Ексімбанк», архітектор І. Шпара та ін.) і багато інших новітніх будов. Реконструкція та оновлення майдану Незалежності в м. Києві також стала знаковою подією, бо утвердила архітектурно-художніми символами новий імідж суверенної України.
У творчості київської генерації українських архітекторів все частіше зустрічаються прояви постмодерну та хай-теку як віддзеркалення глобалізації процесу розвитку світової архітектури. У нових будовах стильового спрямування вдало використовуються нові конструктивні та художньо-пластичні можливості як традиційних будівельних матеріалів, так і нових&nbsp;— легкі металопластикові конструкції, вишукані оздоблювальні матеріали ([[Хрещатик (готель)|готель «Хрещатик»]], арх. Л. Філенко; діловий комплекс «Зовнішекспосервіс», архітектор О. Донець та ін.; банк «Україна», архітектор С. Бабушкін та ін.; офісний центр «Київ-Донбас», архітектор В. Жежерін та ін.; готельно-офісний центр «Східний горизонт», арх. О. Комаровський, комплекс «Ексімбанк», архітектор І. Шпара та ін.) і багато інших новітніх будов. Реконструкція та оновлення майдану Незалежності в м. Києві також стала знаковою подією, бо утвердила архітектурно-художніми символами новий імідж суверенної України.
Рядок 903: Рядок 1107:


=== Образотворче мистецтво ===
=== Образотворче мистецтво ===
[[Файл:Oranta-Kyiv.jpg|міні|зверхуправоруч|[[Богоматір]] [[Оранта]] ([[мозаїка|мозаїчний]] образ з собору [[Київський Софійський собор|Київської Софії]])]]
[[Файл:Oranta-Kyiv.jpg|міні|зверхуправоруч|[[Оранта]], [[мозаїки Софійського собору]], [[ХІ століття]]]]
[[Файл:Suprematist Composition - Kazimir Malevich.jpg|міні|зверхуправоруч|[[Казимир Малевич]]. [[Супрематизм]].]]
[[Файл:Olexandr murashko Divchyna v chervonim kapeliusi.jpg|міні|зверхуправоруч|«Дівчина в червоному капелюсі», [[Олександр Мурашко]], 1903]]


{{main|Українське образотворче мистецтво}}
{{main|Українське образотворче мистецтво}}
Розвиток [[образотворче мистецтво|образотворчого мистецтва]] в Україні веде відлік із прадавніх часів. Знахідки [[археолог]]ів, зокрема, періоду [[трипільська культура|трипільської]] та скит[[скіфи|ської]] культур, вирізняються майстерною технікою виконання і засвідчують високий мистецький рівень витворів предків сучасних [[українці]]в. Повніше дійшли до нас зразки мистецтва [[Київська Русь|Русі]], що було пов'язано з [[християнство|християнською церквою]]. Провідні жанри образотворчого мистецтва Руської держави&nbsp;— [[мозаїка]], [[фреска]], [[іконопис]] і [[книжкова мініатюра]]. Іконопис залишався провідним жанром живопису до XVII—XVIII століття, провідні мистецькі школи працювали при [[Києво-Печерська лавра|Києво-Печерській лаврі]], з XVII століття також при [[Києво-Могилянська академія|Києво-Могилянській академії]]. Поряд із канонічним та академічним малярством ще з княжих часів в Україні розвивається унікальний жанр «народної картини». Образи «[[Козак Мамай|Козака Мамая»]] та «Козака з бандурою» стали знаковими для українського мистецтва.
Розвиток [[образотворче мистецтво|образотворчого мистецтва]] в Україні веде відлік із прадавніх часів. Знахідки [[археолог]]ів, зокрема, періоду [[трипільська культура|трипільської]] та скит[[скіфи|ської]] культур, вирізняються майстерною технікою виконання і засвідчують високий мистецький рівень витворів предків сучасних [[українці]]в. Повніше дійшли до нас зразки мистецтва [[Київська Русь|Русі]], що було пов'язано з [[християнство|християнською церквою]]. Провідні жанри образотворчого мистецтва Руської держави&nbsp;— [[мозаїка]], [[фреска]], [[іконопис]] і [[книжкова мініатюра]]. Іконопис залишався провідним жанром живопису до XVII—XVIII століття, провідні мистецькі школи працювали при [[Києво-Печерська лавра|Києво-Печерській лаврі]], з XVII століття також при [[Києво-Могилянська академія|Києво-Могилянській академії]]. Поряд із канонічним та академічним малярством ще з княжих часів в Україні розвивається унікальний жанр «народної картини». Образи «[[Козак Мамай|Козака Мамая»]] та «Козака з бандурою» стали знаковими для українського мистецтва.


Значного розвитку в Україні набули різноманітні напрямки народного образотворчого мистецтва, зокрема серед найвідоміших такі як [[писанкарство]], [[петриківський розпис]], [[самчиківський розпис]], [[косівська мальована кераміка]], [[опішнянська кераміка]], [[Орнек (орнамент)|орнек]] тощо.
З XVIII столітті в Україні починають розвиватися і світські жанри, зокрема портретний, а пізніше і пейзажний, живопис розвивається у руслі [[класицизм]]у. Мистецьким центром у цей час стає [[Петербурзька академія мистецтв]], де отримали освіту й вихідці з України&nbsp;— [[Дмитро Левицький]], [[Володимир Боровиковський]]. У середині [[19 століття|XIX століття]] на зміну класицизму у живописі приходить [[реалізм]]. Серед вихідців з України цього періоду&nbsp;— [[Іван Сошенко]], [[Дмитро Безперчий]], [[Олександр Литовченко]], [[Микола Ярошенко]], [[Ілля Рєпін]], [[Мурашко Олександр Олександрович]], [[Архип Куїнджі]]. Більшість із них отримали освіту в Петербурзькій академії мистецтв і продовжували працювати вже в Росії. Надбанням українського образотворчого мистецтва цього періоду є і роботи [[Шевченко Тарас Григорович|Тараса Шевченка]].

З XVIII столітті в Україні починають розвиватися і світські жанри, зокрема портретний, а пізніше і пейзажний, живопис розвивається у руслі [[класицизм]]у. Мистецьким центром у цей час стає [[Петербурзька академія мистецтв]], де отримали освіту й вихідці з України&nbsp;— [[Левицький Дмитро Григорович|Дмитро Левицький]], [[Володимир Боровиковський]]. У середині [[19 століття|XIX століття]] на зміну класицизму у живописі приходить [[реалізм]]. Серед вихідців з України цього періоду&nbsp;— [[Іван Сошенко]], [[Дмитро Безперчий]], [[Олександр Литовченко]], [[Микола Ярошенко]], [[Ілля Рєпін]], [[Микола Пимоненко]], [[Олександр Мурашко]], [[Архип Куїнджі]]. Більшість із них отримали освіту в Петербурзькій академії мистецтв і продовжували працювати вже в Росії. Надбанням українського образотворчого мистецтва цього періоду є і роботи [[Шевченко Тарас Григорович|Тараса Шевченка]].

Початок [[20 століття|XX століття]] позначився великою кількістю різноманітних художніх течій, [[імпресіонізм]]ом ([[Микола Бурачек]]) та [[футуризм]]у ([[Василь Єрмилов]]), [[супрематизм]]у ([[Казимір Малевич]]), символізму ([[Михайлів Юхим Спиридонович|Ю.&nbsp;Михайлів]]), [[модернізм]]у ([[Кричевський Федір Григорович|Ф.&nbsp;Кричевського]]) й [[авангард (мистецтво)|авангарду]] ([[Богомазов Олександр Костянтинович|О.&nbsp;Богомазов]], [[Бойчук Михайло Львович|М.&nbsp;Бойчук]], [[Олександр Архипенко]]), проте продовжували розвиток і традиції реалізму ([[Костанді Киріак Костянтинович|К.&nbsp;Костанді]]). У галузі станкової графіки працювали [[Жук Михайло Іванович|М.&nbsp;Жук]], [[Падалка Іван Іванович|І.&nbsp;Падалка]], перші українські радянські книги та журнали оформив [[Нарбут Георгій Іванович|Георгій Нарбут]].


Серед відомих представників українського народного живопису [[XX століття]] були такі художниці, як [[Катерина Білокур]], [[Марія Примаченко]], [[Ганна Собачко-Шостак]], [[Тетяна Пата]], [[Марфа Тимченко]] та інші.
Початок [[20 століття|XX століття]] позначився великою кількістю різноманітних художніх течій, зокрема [[примітивізм]]ом ([[Ганна Собачко-Шостак]]), [[імпресіонізм]]ом ([[Микола Бурачек]]) та [[футуризм]]у ([[Василь Єрмилов]]), [[супрематизм]]у ([[Казимір Малевич]]), символізму ([[Михайлів Юхим Спиридонович|Ю.&nbsp;Михайлів]]), [[модернізм]]у ([[Кричевський Федір Григорович|Ф.&nbsp;Кричевського]]) й [[авангард (мистецтво)|авангарду]] ([[Богомазов Олександр Костянтинович|О.&nbsp;Богомазов]], [[Бойчук Михайло Львович|М.&nbsp;Бойчук]], [[Олександр Архипенко]]), проте продовжували розвиток і традиції реалізму ([[Костанді Киріак Костянтинович|К.&nbsp;Костанді]]). У галузі станкової графіки працювали [[Жук Михайло Іванович|М.&nbsp;Жук]], [[Падалка Іван Іванович|І.&nbsp;Падалка]], перші українські радянські книги та журнали оформив [[Нарбут Георгій Іванович|Г.&nbsp;Нарбут]].


З початком 1930-х років радянське мистецтво розвивається у руслі [[соцреалізм]]у, що був проголошений єдиним дозволеним художнім методом. З гаслом про те, що мистецтво повинне бути зрозумілим «широким масам», на творчий експеримент, пошук нових форм була фактично накладена заборона. Серед художників радянської доби&nbsp;— [[Шовкуненко Олексій Олексійович|О.&nbsp;Шовкуненко]], [[Яблонська Тетяна Нилівна|Т.&nbsp;Яблонська]], [[Дерегус Михайло Гордійович|М.&nbsp;Дерегус]], [[Касіян Василь Ілліч|В.&nbsp;Касіян]].
З початком 1930-х років радянське мистецтво розвивається у руслі [[соцреалізм]]у, що був проголошений єдиним дозволеним художнім методом. З гаслом про те, що мистецтво повинне бути зрозумілим «широким масам», на творчий експеримент, пошук нових форм була фактично накладена заборона. Серед художників радянської доби&nbsp;— [[Шовкуненко Олексій Олексійович|О.&nbsp;Шовкуненко]], [[Яблонська Тетяна Нилівна|Т.&nbsp;Яблонська]], [[Дерегус Михайло Гордійович|М.&nbsp;Дерегус]], [[Касіян Василь Ілліч|В.&nbsp;Касіян]].
Рядок 919: Рядок 1127:
Чимало визнаних художників не виставляли ті твори, які не пропускала цензура ([[Іван Марчук]], [[Ламах Валерій Павлович|Валерій Ламах]]). Деякі не могли виставляти свої твори, перебуваючи в [[андеґраунд]]і: [[Трегуб Микола Іванович|Микола Трегуб]], [[Баклицький Вудон Іванович|Вудон Баклицький]]. Згодом усі твори стали відомими. Новий етап художньої творчости в Києві розпочинається із виходом на поверхню [[андеґраунд]]у. У 1987 Спілка художників улаштувала виставку молодих, зокрема це абстракціоністи [[Сільваші Тіберій Йосипович|Т.&nbsp;Сільваші]], [[Анатолій Криволап|А.&nbsp;Криволап]], [[Дубовик Олександр Михайлович|Олександр Дубовик]]. У 90-ті гучно пролунали імена нової хвилі: [[Савадов Арсен Володимирович|Савадов Арсен]], [[Тістол Олег Михайлович|Тістол Олег]], [[Голосій Олег Миколайович|Голосій Олег]], [[Гнилицький Олександр Анатолійович|Гнилицький Олександр]], [[Соломко Юрій|Юрій Соломко]] та інші. На початку 2000, після [[Помаранчева революція|Помаранчевої революції]], створилася група нової генерації&nbsp;— Р.&nbsp;Е.&nbsp;П.
Чимало визнаних художників не виставляли ті твори, які не пропускала цензура ([[Іван Марчук]], [[Ламах Валерій Павлович|Валерій Ламах]]). Деякі не могли виставляти свої твори, перебуваючи в [[андеґраунд]]і: [[Трегуб Микола Іванович|Микола Трегуб]], [[Баклицький Вудон Іванович|Вудон Баклицький]]. Згодом усі твори стали відомими. Новий етап художньої творчости в Києві розпочинається із виходом на поверхню [[андеґраунд]]у. У 1987 Спілка художників улаштувала виставку молодих, зокрема це абстракціоністи [[Сільваші Тіберій Йосипович|Т.&nbsp;Сільваші]], [[Анатолій Криволап|А.&nbsp;Криволап]], [[Дубовик Олександр Михайлович|Олександр Дубовик]]. У 90-ті гучно пролунали імена нової хвилі: [[Савадов Арсен Володимирович|Савадов Арсен]], [[Тістол Олег Михайлович|Тістол Олег]], [[Голосій Олег Миколайович|Голосій Олег]], [[Гнилицький Олександр Анатолійович|Гнилицький Олександр]], [[Соломко Юрій|Юрій Соломко]] та інші. На початку 2000, після [[Помаранчева революція|Помаранчевої революції]], створилася група нової генерації&nbsp;— Р.&nbsp;Е.&nbsp;П.


[[Файл:Cossack Mamay 1st half of 19th c (4).jpg|міні|[[Козак Мамай]] із [[бандура|бандурою]]&nbsp;— символ співучої душі українського народу]]
[[Файл:Cossack Mamay 1st half of 19th c (4).jpg|міні|170px|[[Козак Мамай]] із [[бандура|бандурою]], [[XIX століття]]]]


=== Музика ===
=== Музика та співи ===
{{main|Українська музика}}
{{main|Українська музика|Українські народні пісні}}
{{double image|right|Ruslana Ukrainian stamp 2005-2.jpg|122|Jamala 2017 stamp of Ukraine.jpg|100|[[Руслана]] та [[Джамала]], переможниці «[[Євробачення]]» від України}}
Надбанням української культури є як народне так і професійне музичне мистецтво.
Надбанням української культури є як народне так і професійне музичне мистецтво.
Народна українська музика багатоманітна за жанрами і включає [[Обрядові та обрядово-календарні пісні|календарно-]] та родинно-обрядові пісні, пісні кріпацького і солдатського побуту, [[Дума|історичні пісні]], виконувані під акомпанемент [[кобза|кобзи]] або [[бандура|бандури]], а також потужний пласт інструментальної музики, що включає як ансамблеве музикування («[[троїсті музики]]») і використовує різноманітні духові ([[сопілка]]), струнні ([[скрипка]]) та ударні ([[бубон]]) інструменти, так і вівчарські награвання (особливо самобутні інструменти Заходу України&nbsp;— [[дримба]], [[трембіта]]).
Народна українська музика багатоманітна за жанрами і включає [[Обрядові та обрядово-календарні пісні|календарно-]] та родинно-обрядові пісні, пісні кріпацького і солдатського побуту, [[Дума|історичні пісні]], виконувані під акомпанемент [[кобза|кобзи]] або [[бандура|бандури]], а також потужний пласт інструментальної музики, що включає як ансамблеве музикування («[[троїсті музики]]») і використовує різноманітні духові ([[сопілка]]), струнні ([[скрипка]]) та ударні ([[бубон]]) інструменти, так і вівчарські награвання (особливо самобутні інструменти Заходу України&nbsp;— [[дримба]], [[трембіта]]).


У сучасності народна музика зберігає первісні умови свого побутування лише в західних регіонах, проте народні пісні стали надбанням професійних та аматорських колективів по всій Україні і звучать в автентичному вигляді (ансамблі «[[Древо (київський музичний гурт)|Древо»]], «[[Фольклорний гурт автентичного співу "Володар"|Володар»]], «[[Божичі]]», «[[Буття (ансамбль)|Буття»]]), у вигляді обробок ([[Національний заслужений академічний народний хор України ім. Г. Г. Верьовки|Народний хор ім. Верьовки]], [[Національна заслужена капела бандуристів України ім. Г. І. Майбороди|Капела бандуристів ім. Майбороди]]), входять до [[академічна музика|академічної]] ([[Станкович Євген Федорович|Є.&nbsp;Станкович]]) та різних напрямків [[поп-музика|популярної музики]] ([[Воплі Відоплясова|ВВ]], [[Океан Ельзи]], [[Тартак (гурт)|Тартак]], [[Лижичко Руслана Степанівна|Руслана]]).
У сучасності народна музика зберігає первісні умови свого побутування лише в західних регіонах, проте народні пісні стали надбанням професійних та аматорських колективів по всій Україні і звучать в автентичному вигляді (ансамблі «[[Древо (київський музичний гурт)|Древо»]], «[[Фольклорний гурт автентичного співу "Володар"|Володар»]], «[[Божичі]]», «[[Буття (ансамбль)|Буття»]]), у вигляді обробок ([[Національний заслужений академічний народний хор України ім. Г. Г. Верьовки|Народний хор ім. Верьовки]], [[Національна заслужена капела бандуристів України ім. Г. І. Майбороди|Капела бандуристів ім. Майбороди]]), входять до [[академічна музика|академічної]] ([[Станкович Євген Федорович|Є.&nbsp;Станкович]]) і різних напрямків [[поп-музика|популярної]] та [[Рок-музика в Україні|рок-музики]] ([[Воплі Відоплясова|ВВ]], [[Скрябін (гурт)|Скрябін]], [[Океан Ельзи]], [[Руслана]], [[Джамала]] тощо).


Становлення професійного музичного мистецтва пов'язано насамперед із [[Хрещення Русі|християнізацією на Русі]], яке привнесло культуру церковного співу. Починаючи з XII століття в православних церквах поширювався одноголосний [[знаменний спів]], а в XVII столітті на його зміну приходить багатоголосний [[партесний спів]], яскраво представлений у творчості [[Дилецький Микола Павлович|Миколи Дилецького]]. У XVIII столітті новий етап розвитку музичного мистецтва пов'язаний із засвоєнням традицій європейських музичних шкіл ([[Дмитро Бортнянський]], [[Березовський Максим Созонтович|М.&nbsp;Березовський]] та [[Ведель Артем Лук'янович|А.&nbsp;Ведель]]). Основоположною для становлення національної композиторської школи вважається багатогранна композиторська і організаторська діяльність [[Лисенко Микола Віталійович|М.&nbsp;Лисенка]].
Становлення професійного музичного мистецтва пов'язано насамперед із [[Хрещення Русі|християнізацією на Русі]], яке привнесло культуру церковного співу. Починаючи з XII століття в православних церквах поширювався одноголосний [[знаменний спів]], а в XVII столітті на його зміну приходить багатоголосний [[партесний спів]], яскраво представлений у творчості [[Дилецький Микола Павлович|Миколи Дилецького]]. У XVIII столітті новий етап розвитку музичного мистецтва пов'язаний із засвоєнням традицій європейських музичних шкіл ([[Дмитро Бортнянський]], [[Березовський Максим Созонтович|М.&nbsp;Березовський]] та [[Ведель Артем Лук'янович|А.&nbsp;Ведель]]). Основоположною для становлення національної композиторської школи вважається багатогранна композиторська і організаторська діяльність [[Лисенко Микола Віталійович|М.&nbsp;Лисенка]].
Рядок 951: Рядок 1160:
|2019
|2019
|8,1
|8,1
|[https://www.imdb.com/title/tt7876510/]
|[https://www.imdb.com/title/tt7876510/] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20200807014653/https://www.imdb.com/title/tt7876510/ |date=7 серпня 2020 }}
|-
|-
|[[Кіборги (фільм)|Кіборги]]
|[[Кіборги (фільм)|Кіборги]]
|2017
|2017
|7,9
|7,9
|[https://www.imdb.com/title/tt7691572/]
|[https://www.imdb.com/title/tt7691572/] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20201111213745/https://www.imdb.com/title/tt7691572/ |date=11 листопада 2020 }}
|-
|-
|[[Поводир (фільм, 2013)|Поводир]]
|[[Поводир (фільм, 2013)|Поводир]]
|2014
|2014
|7,9
|7,9
|[https://www.imdb.com/title/tt3037582/]
|[https://www.imdb.com/title/tt3037582/] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20190425211138/https://www.imdb.com/title/tt3037582/ |date=25 квітня 2019 }}
|-
|-
|[[Дике поле (фільм, 2018)|Дике поле]]|| 2018|| 7,5 ||[https://www.imdb.com/title/tt5890460/]
|[[Дике поле (фільм, 2018)|Дике поле]]|| 2018|| 7,5 ||[https://www.imdb.com/title/tt5890460/] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20170213034335/http://www.imdb.com/title/tt5890460/ |date=13 лютого 2017 }}
|-
|-
|[[Додому (фільм, 2019)|Додому]]
|[[Додому (фільм, 2019)|Додому]]
|2019
|2019
|7,4
|7,4
|[https://www.imdb.com/title/tt9431740]
|[https://www.imdb.com/title/tt9431740] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20201121143804/https://www.imdb.com/title/tt9431740/ |date=21 листопада 2020 }}
|-
|-
| [[Іван Сила (фільм)|Іван Сила]]|| 2013|| 7,3 ||[http://www.imdb.com/title/tt2401213/]
| [[Іван Сила (фільм)|Іван Сила]]|| 2013|| 7,3 ||[http://www.imdb.com/title/tt2401213/] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20171011112111/http://www.imdb.com/title/tt2401213/ |date=11 жовтня 2017 }}
|-
|-
|[[Червоний (фільм)|Червоний]]
|[[Червоний (фільм)|Червоний]]
|2017
|2017
|7,2
|7,2
|[https://www.imdb.com/title/tt5591786]
|[https://www.imdb.com/title/tt5591786] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210308065637/https://www.imdb.com/title/tt5591786/ |date=8 березня 2021 }}
|-
|-
|[[Позивний Бандерас]]
|[[Позивний Бандерас]]
|2018
|2018
|7,1
|7,1
|[https://www.imdb.com/title/tt9177988/]
|[https://www.imdb.com/title/tt9177988/] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210118134458/https://www.imdb.com/title/tt9177988/ |date=18 січня 2021 }}
|-
|-
|[[Брама (фільм, 2017)|Брама]]|| 2017 || 7,0 ||[https://www.imdb.com/title/tt7425298/]
|[[Брама (фільм, 2017)|Брама]]|| 2017 || 7,0 ||[https://www.imdb.com/title/tt7425298/] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20200907123203/https://www.imdb.com/title/tt7425298/ |date=7 вересня 2020 }}
|-
|-
|[[ТойХтоПройшовКрізьВогонь|Той, хто пройшов крізь вогонь]]|| 2011 || 7,0 ||[https://www.imdb.com/title/tt1927035/]
|[[ТойХтоПройшовКрізьВогонь|Той, хто пройшов крізь вогонь]]|| 2011 || 7,0 ||[https://www.imdb.com/title/tt1927035/] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20180504195126/https://www.imdb.com/title/tt1927035/ |date=4 травня 2018 }}
|}
|}
{{Main|Український кінематограф}}
{{Main|Український кінематограф}}
Рядок 990: Рядок 1199:
Найстаріші кінотеатри, що збереглися&nbsp;— [[Боммер (кінотеатр)|Боммер]] ([[Харків]], [[1909]]), [[Екран (кінотеатр, Київ)|Екран]] ([[Київ]], [[1911]]). На території України за радянських часів існувало 3 великі кіностудії: [[Кіностудія імені Олександра Довженка|ім. Довженка]] ([[1927]]), [[Одеська кіностудія|Одеська]] ([[1919]]), [[Ялтинська кіностудія художніх фільмів|Ялтинська]] ([[1917]]), [[Київнаукфільм]], [[Укртелефільм]].
Найстаріші кінотеатри, що збереглися&nbsp;— [[Боммер (кінотеатр)|Боммер]] ([[Харків]], [[1909]]), [[Екран (кінотеатр, Київ)|Екран]] ([[Київ]], [[1911]]). На території України за радянських часів існувало 3 великі кіностудії: [[Кіностудія імені Олександра Довженка|ім. Довженка]] ([[1927]]), [[Одеська кіностудія|Одеська]] ([[1919]]), [[Ялтинська кіностудія художніх фільмів|Ялтинська]] ([[1917]]), [[Київнаукфільм]], [[Укртелефільм]].


Під час німецької окупації [[1941]]—[[1943]] кіностудії були перевезені в [[Узбекистан]] та [[Казахстан]]. В Узбекистані був знятий фільм «[[Райдуга]]» (1943) з [[Ужвій Наталія Михайлівна|Наталією Ужвій]] у головній ролі. Цей фільм отримав особливу відзнаку американської кіноакадемії. Свого часу індустрія кінофільмів України випустила ряд шедеврів на кшталт «[[Арсенал]]», «[[Україна в огні]]», «[[Земля]]», «[[В бій ідуть тільки «старики»|В бій ідуть тільки „старики“]]», «[[Ати-бати, йшли солдати…]]», «[[Вавилон XX]]», «[[Тіні забутих предків (фільм)|Тіні забутих предків»]], «[[Білий птах з чорною ознакою]]». У різний час на кіностудіях України працювали такі майстри як [[Биков Леонід Федорович|Леонід Биков]], [[Миколайчук Іван Васильович|Іван Миколайчук]], [[Параджанов Сергій Йосипович|Сергій Параджанов]], [[Осика Леонід Михайлович|Леонід Осика]], [[Іллєнко Михайло Герасимович|Михайло Іллєнко]]. На сьогодні найпродуктивнішою є приватна кіностудія [[Film.UA]]<ref>{{Cite web |url=https://kyiv.dityvmisti.ua/film-ua-group/ |title=Архівована копія |accessdate=3 жовтня 2019 |archive-date=3 жовтня 2019 |archive-url=https://web.archive.org/web/20191003062758/https://kyiv.dityvmisti.ua/film-ua-group/ }}</ref>.
Під час німецької окупації [[1941]]—[[1943]] кіностудії були перевезені в [[Узбекистан]] та [[Казахстан]]. В Узбекистані був знятий фільм [[Райдуга (фільм, 1943)|«Райдуга»]] (1943) з [[Ужвій Наталія Михайлівна|Наталією Ужвій]] у головній ролі. Цей фільм отримав особливу відзнаку американської кіноакадемії. Свого часу індустрія кінофільмів України випустила ряд шедеврів на кшталт [[Арсенал (фільм)|«Арсенал»]], «[[Україна в огні]]», [[Земля (фільм, 1930)|«Земля»]], «[[В бій ідуть тільки «старики»|В бій ідуть тільки „старики“]]», «[[Ати-бати, йшли солдати…]]», «[[Вавилон XX]]», «[[Тіні забутих предків (фільм)|Тіні забутих предків»]], «[[Білий птах з чорною ознакою]]». У різний час на кіностудіях України працювали такі майстри як [[Биков Леонід Федорович|Леонід Биков]], [[Миколайчук Іван Васильович|Іван Миколайчук]], [[Параджанов Сергій Йосипович|Сергій Параджанов]], [[Осика Леонід Михайлович|Леонід Осика]], [[Іллєнко Михайло Герасимович|Михайло Іллєнко]]. На сьогодні найпродуктивнішою є приватна кіностудія [[Film.UA]]<ref>{{Cite web |url=https://kyiv.dityvmisti.ua/film-ua-group/ |title=Архівована копія |accessdate=3 жовтня 2019 |archive-date=3 жовтня 2019 |archive-url=https://web.archive.org/web/20191003062758/https://kyiv.dityvmisti.ua/film-ua-group/ }}</ref>.


У [[2005]] році стрічка «[[Подорожні]]» молодого українського режисера [[Стрембіцький Ігор|Ігоря Стрембіцького]] отримала Золоту пальмову гілку за короткометражний фільм. Після 2004 року знято декілька фільмів про Помаранчеву революцію. Її добу було висвітлено у декількох кінострічках, зокрема: «[[Помаранчеве небо]]» (2006, режисер [[Кірієнко Олександр Володимирович|Олександр Кірієнко]]), [[Прорвемось|«Прорвемось!»]] (2006, режисер [[Кравчишин Іван Степанович|Іван Кравчишин]]), «[[Оранжлав]]» (2006, [[Бадоєв Алан Казбекович|Алан Бадоєв]]). Фільм «Оранжлав» отримав приз за ліпшу режисуру на XV Міжнародному фестивалі «Кіношок» в Анапі (Росія). У 2006 році відбулася також прем'єра першого українського трилера «[[Штольня (фільм)|Штольня»]] (продюсер та оператор [[Хорошко Олексій|Олексій Хорошко]], режисер [[Любомир Левицький|Любомир Кобильчук]]). У 2008 році вийшов фільм «[[Ілюзія страху]]», українського кінорежисера Олександра Кірієнка. Фільм знятий за мотивами однойменного твору Олександра Турчинова. Був висунутий від України на нагородження кінопремію «Оскар». Серед фільмів із найбільшими бюджетами можна відзначити ''[[Сафо. Кохання без меж|Сафо]]'' ($6&nbsp;млн), ''[[Молитва за гетьмана Мазепу]]'' ($2,8&nbsp;млн), ''[[Двоє і війна (фільм)|Двоє і війна]]'' ($2&nbsp;млн) та ''[[ТойХтоПройшовКрізьВогонь]]'' ($2&nbsp;млн).
У [[2005]] році стрічка «[[Подорожні]]» молодого українського режисера [[Стрембіцький Ігор|Ігоря Стрембіцького]] отримала Золоту пальмову гілку за короткометражний фільм. Після 2004 року знято декілька фільмів про Помаранчеву революцію. Її добу було висвітлено у декількох кінострічках, зокрема: «[[Помаранчеве небо]]» (2006, режисер [[Кірієнко Олександр Володимирович|Олександр Кірієнко]]), [[Прорвемось|«Прорвемось!»]] (2006, режисер [[Кравчишин Іван Степанович|Іван Кравчишин]]), «[[Оранжлав]]» (2006, [[Бадоєв Алан Казбекович|Алан Бадоєв]]). Фільм «Оранжлав» отримав приз за ліпшу режисуру на XV Міжнародному фестивалі «Кіношок» в Анапі (Росія). У 2006 році відбулася також прем'єра першого українського трилера «[[Штольня (фільм)|Штольня»]] (продюсер та оператор [[Хорошко Олексій|Олексій Хорошко]], режисер [[Любомир Левицький|Любомир Кобильчук]]). У 2008 році вийшов фільм «[[Ілюзія страху]]», українського кінорежисера Олександра Кірієнка. Фільм знятий за мотивами однойменного твору Олександра Турчинова. Був висунутий від України на нагородження кінопремію «Оскар». Серед фільмів із найбільшими бюджетами можна відзначити ''[[Сафо. Кохання без меж|Сафо]]'' ($6&nbsp;млн), ''[[Молитва за гетьмана Мазепу]]'' ($2,8&nbsp;млн), ''[[Двоє і війна (фільм)|Двоє і війна]]'' ($2&nbsp;млн) та ''[[ТойХтоПройшовКрізьВогонь]]'' ($2&nbsp;млн).
Рядок 996: Рядок 1205:
2010-ті стали відомі як доба відродження українського кіно<ref>{{Cite web |url=http://gazeta.ua/articles/culture/_mi-stojimo-bilya-vitokiv-vidrodzhennya-ukrajinskogo-kino-sumska/518589 |title=Архівована копія |accessdate=17 листопада 2013 |archive-date=27 грудня 2013 |archive-url=https://web.archive.org/web/20131227151252/http://gazeta.ua/articles/culture/_mi-stojimo-bilya-vitokiv-vidrodzhennya-ukrajinskogo-kino-sumska/518589 }}</ref>, багато кінокартин отримали державну підтримку з фонду [[Державне агентство України з питань кіно|Держкіно]]. Українські художні фільми зняті за часів незалежності з найвищим рейтингом на [[Internet Movie Database|IMDb]]:
2010-ті стали відомі як доба відродження українського кіно<ref>{{Cite web |url=http://gazeta.ua/articles/culture/_mi-stojimo-bilya-vitokiv-vidrodzhennya-ukrajinskogo-kino-sumska/518589 |title=Архівована копія |accessdate=17 листопада 2013 |archive-date=27 грудня 2013 |archive-url=https://web.archive.org/web/20131227151252/http://gazeta.ua/articles/culture/_mi-stojimo-bilya-vitokiv-vidrodzhennya-ukrajinskogo-kino-sumska/518589 }}</ref>, багато кінокартин отримали державну підтримку з фонду [[Державне агентство України з питань кіно|Держкіно]]. Українські художні фільми зняті за часів незалежності з найвищим рейтингом на [[Internet Movie Database|IMDb]]:


=== Традиційне вбрання, вишивка та ткацтво ===
=== Народне мистецтво ===
{{main|Українське національне вбрання|Українська вишивка|Вишиванка}}
{{розширити|розділ|дата=травень 2022}}
[[Файл:Rushnyk Ukraine embroidered decorative towels.jpg|праворуч|міні|Український рушник&nbsp;— один із національних символів.]]
[[Файл:Rushnyk Ukraine embroidered decorative towels.jpg|праворуч|міні|Український рушник&nbsp;— один із національних символів.]]
Народне мистецтво грає важливу роль в українській культурі, особливо в українських весільних традиціях. Українська вишивка, ткацтво використовуються в традиційному одязі народних і традиційних свят. Українська вишивка варіюється в залежності від регіону її походження та конструкції, яка має довгу історію, композицію, вибору кольорів і типу швів. Використання кольору дуже важливе і має певні історичні коріння в українському фольклорі.
Українська вишивка, ткацтво використовуються в традиційному одязі народних і традиційних свят. Українська вишивка варіюється в залежності від регіону її походження та конструкції, яка має довгу історію, композицію, вибору кольорів і типу швів. Використання кольору дуже важливе і має певні історичні коріння в українському фольклорі.


Національні українські сукні багато прикрашені. Ткацтво ручної роботи, незважаючи на технологізацію виробництва, досі практикується, наприклад, у селі Крупове, що розташоване в Рівненській області.
Національні українські сукні багато прикрашені. Ткацтво ручної роботи, незважаючи на технологізацію виробництва, досі практикується, наприклад, у селі Крупове, що розташоване в Рівненській області.
Рядок 1013: Рядок 1224:
Кожному з етнографічних районів України властиві свої особливості кухні, зумовлені географічними умовами та традиціями.
Кожному з етнографічних районів України властиві свої особливості кухні, зумовлені географічними умовами та традиціями.


=== Спорт ===
== Спорт ==
{{Докладніше|Український спорт|Шаблон:Національні збірні України}}
{{Докладніше|Український спорт|Шаблон:Національні збірні України}}
[[Файл:Ukraine national football team 20120611.jpg|міні|[[Збірна України з футболу]] (2012)]]
[[Файл:Ukraine national football team 20120611.jpg|міні|[[Збірна України з футболу]] (2012)]]
Рядок 1032: Рядок 1243:
Участю України в [[олімпійський рух|олімпійському русі]] опікується [[Національний олімпійський комітет України]]. Україна бере участь в [[Олімпійські ігри|Олімпійських іграх]], починаючи з [[Зимові Олімпійські ігри 1994|Олімпіади в Ліллехаммері]]<ref>{{Cite web |url=http://sportinua.com/історія-спорту |title=Архівована копія |accessdate=15 листопада 2011 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20111106052509/http://sportinua.com/історія-спорту |archivedate=6 листопада 2011 |deadurl=yes }}</ref>, здобуваючи [[Список олімпійських чемпіонів України|чимало]] олімпійських медалей.
Участю України в [[олімпійський рух|олімпійському русі]] опікується [[Національний олімпійський комітет України]]. Україна бере участь в [[Олімпійські ігри|Олімпійських іграх]], починаючи з [[Зимові Олімпійські ігри 1994|Олімпіади в Ліллехаммері]]<ref>{{Cite web |url=http://sportinua.com/історія-спорту |title=Архівована копія |accessdate=15 листопада 2011 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20111106052509/http://sportinua.com/історія-спорту |archivedate=6 листопада 2011 |deadurl=yes }}</ref>, здобуваючи [[Список олімпійських чемпіонів України|чимало]] олімпійських медалей.


=== Державні свята ===
== Державні свята ==
[[Файл:BHI-s.jpg|міні|Різдвяна [[Історія пошти України|поштова марка]] [[Укрпошта|Укрпошти]], 2017]]
{{main|Свята в Україні}}
{{main|Свята в Україні}}
* 1 січня&nbsp;— [[Новий рік]]
* 1 січня&nbsp;— [[Новий рік]]
Рядок 1041: Рядок 1253:
* 28 червня&nbsp;— [[День Конституції України]]
* 28 червня&nbsp;— [[День Конституції України]]
* 24 серпня&nbsp;— [[День Незалежності України]]
* 24 серпня&nbsp;— [[День Незалежності України]]
* 14 жовтня&nbsp;— [[День захисників України]]
* 14 жовтня&nbsp;— [[День захисників і захисниць України]]
* 25 грудня&nbsp;— [[Різдво Христове]]<ref>За [[Григоріанський календар|Григоріанським календарем]]</ref>
* 25 грудня&nbsp;— [[Різдво Христове]]<ref>За [[Григоріанський календар|Григоріанським календарем]]</ref>
* Змінна дата&nbsp;— [[Великдень|Пасха (Великдень)]]
* Змінна дата&nbsp;— [[Великдень|Пасха (Великдень)]]
Рядок 1050: Рядок 1262:
* [[Нематеріальна культурна спадщина України]]
* [[Нематеріальна культурна спадщина України]]
*[[Українська етнічна територія]]
*[[Українська етнічна територія]]
*[[Вікіпедія:Війна]]


== Примітки ==
== Примітки ==
Рядок 1070: Рядок 1283:
* ''Evans A.'' Ukraine. The Bradt Travel Guide / Andrew Evans.&nbsp;— 2nd ed.&nbsp;— 2007. {{ref-en}}
* ''Evans A.'' Ukraine. The Bradt Travel Guide / Andrew Evans.&nbsp;— 2nd ed.&nbsp;— 2007. {{ref-en}}
* ''Dalton M.'' Ukraine (Culture Shock! A Survival Guide to Customs & Etiquette) / Meredith Dalton.&nbsp;— 2001. {{ref-en}}
* ''Dalton M.'' Ukraine (Culture Shock! A Survival Guide to Customs & Etiquette) / Meredith Dalton.&nbsp;— 2001. {{ref-en}}
* [http://www.questia.com/PM.qst?a=o&d=58069636 Ukraine: A Concise Encyclopedia] / ed. by Volodymyr E. Kubijovyc.&nbsp;— University of Toronto Press, 1963.&nbsp;— Vol. 1. {{ref-en}}
* [http://www.questia.com/PM.qst?a=o&d=58069636 Ukraine: A Concise Encyclopedia] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110820222947/http://www.questia.com/PM.qst?a=o&d=58069636 |date=20 серпня 2011 }} / ed. by Volodymyr E. Kubijovyc.&nbsp;— University of Toronto Press, 1963.&nbsp;— Vol. 1. {{ref-en}}
* ''Boshyk Y.'' Ukraine During World War II: History and Its Aftermath / Yuri Boshyk.&nbsp;— Canadian Institute of Ukrainian Studies, 1986.&nbsp;— ISBN 0-920862-37-3. {{ref-en}}
* ''Boshyk Y.'' Ukraine During World War II: History and Its Aftermath / Yuri Boshyk.&nbsp;— Canadian Institute of Ukrainian Studies, 1986.&nbsp;— ISBN 0-920862-37-3. {{ref-en}}
* ''Magocsi P. R.'' A History of Ukraine / Paul Robert Magocsi.&nbsp;— University of Toronto Press, 1996.&nbsp;— ISBN 0-8020-7820-6. {{ref-en}}
* ''Magocsi P. R.'' A History of Ukraine / Paul Robert Magocsi.&nbsp;— University of Toronto Press, 1996.&nbsp;— ISBN 0-8020-7820-6. {{ref-en}}
Рядок 1080: Рядок 1293:
== Посилання ==
== Посилання ==
* {{УМЕ15|частина=Україна|сторінки=1948-1949}}
* {{УМЕ15|частина=Україна|сторінки=1948-1949}}
* ''[[Ясь Олексій Васильович|Ясь О. В]].'' Україна, назва // Енциклопедія історії України.&nbsp;— К.: Наук. думка, 2018.&nbsp;— Кн. 2: Україна–Українці.&nbsp;— С. 15—16. https://www.academia.edu/38262218
* ''[[Ясь Олексій Васильович|Ясь О. В]].'' Україна, назва // Енциклопедія історії України.&nbsp;— К.: Наук. думка, 2018.&nbsp;— Кн. 2: Україна&nbsp;— Українці.&nbsp;— С. 15—16. https://www.academia.edu/38262218
{{Інші проекти
{{Інші проєкти
|Тема = Україна
|Тема = Україна
|Портал-зображення = Flag of Ukraine.svg
|Портал-зображення = Flag of Ukraine.svg
Рядок 1098: Рядок 1311:


; Історія та культура
; Історія та культура
* [https://sites.google.com/site/mapsofukraine Історичні мапи України]
* [https://sites.google.com/site/mapsofukraine Історичні мапи України] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110519100232/https://sites.google.com/site/mapsofukraine/ |date=19 травня 2011 }}
* [http://gis.huri.harvard.edu/ The Mapa: Digital Atlas of Ukraine project] {{ref-en}}
* [http://gis.huri.harvard.edu/ The Mapa: Digital Atlas of Ukraine project] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20200513123854/http://gis.huri.harvard.edu/ |date=13 травня 2020 }} {{ref-en}}
* [http://litopys.org.ua/rizne/nazva_eu.htm Назви нашої території і народу]
* [http://litopys.org.ua/rizne/nazva_eu.htm Назви нашої території і народу] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210211082051/http://litopys.org.ua/rizne/nazva_eu.htm |date=11 лютого 2021 }}
* [http://litopys.org.ua/links/inistor.htm Історія української культури]
* [http://litopys.org.ua/links/inistor.htm Історія української культури] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20050327215214/http://litopys.org.ua/links/inistor.htm |date=27 березня 2005 }}
* [http://www.istpravda.com.ua/articles/2011/04/7/34771/ Україна: найбільша проблема Європи. Виступ у Лондоні 1939 року]
* [http://www.istpravda.com.ua/articles/2011/04/7/34771/ Україна: найбільша проблема Європи. Виступ у Лондоні 1939 року] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110409224254/http://www.istpravda.com.ua/articles/2011/04/7/34771/ |date=9 квітня 2011 }}


; Уряд
; Уряд
* [http://www.president.gov.ua Президент України]
* [http://www.president.gov.ua Президент України] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210113043224/https://www.president.gov.ua/ |date=13 січня 2021 }}
* [http://www.kmu.gov.ua Кабінет міністрів України]
* [http://www.kmu.gov.ua Кабінет міністрів України] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20080907172309/http://www.kmu.gov.ua/ |date=7 вересня 2008 }}
* [https://web.archive.org/web/20071223190549/http://portal.rada.gov.ua/ Верховна Рада України]
* [https://web.archive.org/web/20071223190549/http://portal.rada.gov.ua/ Верховна Рада України]
* [https://www.cia.gov/library/publications/resources/world-leaders-1/UP.html Chief of State and Cabinet Members]
* [https://www.cia.gov/library/publications/resources/world-leaders-1/UP.html Chief of State and Cabinet Members] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160304131327/https://www.cia.gov/library/publications/resources/world-leaders-1/UP.html |date=4 березня 2016 }}
; Інше
; Інше
* [https://web.archive.org/web/20160318132915/http://new.me.gov.ua/content/viddil-rozvitku-turizmu.html Відділ розвитку туризму]
* [https://web.archive.org/web/20160318132915/http://new.me.gov.ua/content/viddil-rozvitku-turizmu.html Відділ розвитку туризму]
* [http://tyzhden.ua/News/67056/ Україна в міжнародних рейтингах: недемократична, корумпована, але миролюбна]
* [http://tyzhden.ua/News/67056/ Україна в міжнародних рейтингах: недемократична, корумпована, але миролюбна] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20130702140528/http://tyzhden.ua/News/67056 |date=2 липня 2013 }}


{{Розташування2|nw={{POL}}|n={{BLR}}|ne={{RUS}}|w={{SVK}},<br/>{{HUN}}|e={{RUS}}|sw={{ROM}},<br/>{{MDA}}|s=[[Чорне море]]|se=[[Азовське море]]}}
{{Розташування2|nw={{POL}}|n={{BLR}}|ne={{RUS}}|w={{SVK}},<br/>{{HUN}}|e={{RUS}}|sw={{ROM}},<br/>{{MDA}}|s=[[Чорне море]]|se=[[Азовське море]]}}
Рядок 1136: Рядок 1349:
{{Франкофонія}}
{{Франкофонія}}
}}}}
}}}}
{{ВП-портали|Україна|Історія|Географія}}
{{ВП-портали|Україна|Історія|Географія|Європа}}


{{Authority control}}
{{Authority control}}

Поточна версія на 10:17, 16 травня 2022

Украї́на (МФА[ʊkrɐˈjɪn̪ɐ] ( прослухати)) — держава, розташована у Східній Європі, охоплює південний захід Східноєвропейської рівнини, частину Східних Карпат і Кримські гори. Межує з Румунією і Молдовою на південному заході, з Угорщиною, Словаччиною та Польщею на заході, з Білоруссю на півночі та з Росією на сході й північному сході. На півдні омивається Чорним та Азовським морями. Площа становить 603 700 км²[4]. Найбільша за площею країна серед повністю розташованих у Європі[5].

Україна

Прапор Герб
Гімн:
«Ще не вмерла України і слава, і воля»[1]
«Інструментальна версія»

«Версія зі словами. Виконує хор ім. Верьовки»
Розташування України
Столиця
(та найбільше місто)
Київ
50°27′ пн. ш. 30°30′ сх. д.country H G O
Офіційні мови українська
Форма правління унітарна парламентсько-президентська республіка
 - Президент Володимир Зеленський
 - Прем'єр-міністр Денис Шмигаль
 - Голова Верховної Ради Руслан Стефанчук
Формування 24 серпня 1991 
 - Русь 882 
 - Королівство Руське 1199 
 - Кримський престол 1441 
 - Військо Запорозьке 1648 
 - Утворення УНР 20 листопада 1917 
 - Незалежність УНР 22 січня 1918 
 - Утворення ЗУНР 1 листопада 1918 
 - Акт злуки 22 січня 1919 
 - Акт проголошення незалежності України 24 серпня 1991 
Площа
 - Загалом 603 700 км² (46)
 - Внутр. води 7 %
Населення
 - оцінка 1 жовтня (2021)  41 319 838 осіб (без окупованих територій) (35)
 - перепис 2001  48 млн 457 тис. осіб[2]
 - Густота 75/км² (109) (2020)
ВВП (ПКС) 2021[3] р., оцінка
 - Повний $588,4 млрд (40)
 - На душу населення $14330 (91)
ВВП (ном.) 2021[3] рік, оцінка
 - Повний $198,3 млрд (54)
 - На душу населення $4830 (116)
ІЛР (2020) 0,779 (високий) (74)
Валюта Гривня,

Символ гривні (UAH, код 980)

Часовий пояс EET (UTC+2)
 - Літній час EEST (UTC+3)
Коди ISO 3166 UA / UKR
Домен .ua, .укр
Телефонний код +380
Commons-logo.svg Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Україна

Станом на останній перепис (2001), населення України становило 48,4 мільйонів осіб[6]. Основне й корінне населення України — це українці[7][8] (77,8 % населення на 2001[6]). Також офіційно корінними народами України є кримські татари, караїми та кримчаки[9]. Крім того, значною меншиною є росіяни (17,3 % населення на 2001[6]). Історично однією з найбільших меншин в Україні були також українські євреї.[10]

Сучасна Україна, обравши за свій герб знак княжої держави Володимира Великого[11], проводить свою державність від Русі київських князів династії Рюриковичів IXXIII століть[12]. За часів свого розквіту, у XXI століттях, Русь була однією з найбільших і найвпливовіших країн Європи[12]. Після монгольської навали спадкоємцем Русі стало Галицько-Волинське князівство XIIIXIV століть[12], що згодом було поглинуте Великим князівством Литовським й Королівством Польським, які у XVI столітті були об'єднані у федеративну Річ Посполиту.

Відновлення української державності відбулося під час Хмельниччини, з 1648 року[12][13], результатом якої стало утворення автономної козацької держави, Гетьманщини, або Війська Запорозького. Часткову автономність Гетьманщина зберігала до 1764 року, при тому що частина земель відійшла до Річі Посполитої, а інша частина знаходилася під протекторатом Московського царства, які поступово поглинули козацьку державу. Згодом українські землі були розділені між Російською та Австро-Угорською імперіями.

Державою кримських татар, одного з корінних народів України[9], був Кримський ханат, або Кримський престол, що існував на південних українських землях у 14411783 роках за правління династії Ґераїв. У 1783 році був анексований Російською імперією.[14][15]

Під час української революції початку XX століття на українських землях постало декілька національних держав, перш за все Українська Народна Республіка (УНР, 19171921), а також Українська Держава (1918), Західноукраїнська Народна Республіка (19181919) та Кубанська Народна Республіка (19181920)[16]. УНР наближалася до об'єднання в своєму складі усіх зазначених держав, але внаслідок низки воєн була загарбана сусідами: Радянською Росією, Польською республікою, Королівством Румунія і Чехословацькою республікою.

З 1919 року почала створюватися більшовицька Українська Соціалістична Радянська Республіка (УСРР, згодом УРСР), яка у 1922 році ввійшла до складу Радянського Союзу. Під час Другої світової війни до УРСР були приєднані частина Західної України й Буджак, згодом Закарпаття, а з 1954 року — Крим.

Сучасна держава Україна відновила незалежність внаслідок розпаду Радянського Союзу й проголошення незалежності 24 серпня 1991 року, яке закріпив референдум 1 грудня 1991 року.

Україна — унітарна держава, складається з 24 областей, Автономної Республіки Крим і двох міст зі спеціальним статусом: Києва — столиці й найбільшого міста, і Севастополя.

Україна є парламентсько-президентською республікою. Найвищим органом державної влади є Верховна Рада України, а главою держави — Президент України.

Більшість громадян України є християнами, переважно православного віросповідання, в Західній Україні близько половини вірян є греко-католиками.[17][18] Релігіями корінних народів України є також іслам, юдаїзм і караїмізм. До прийняття християнства Руссю в 988 році панівною була язичницька слов'янська релігія.

Україна — промислово-аграрна країна з переважанням продукування сировини. Вона є одним із провідних експортерів деяких різновидів сільськогосподарської продукції. Господарський комплекс країни включає видобування корисних копалин, деякі галузі машинобудування, чорну й кольорову металургію тощо. Україна є потужним виробником електроенергії. Значні позиції займає виробництво військової техніки та зброї.

Україна є одним із членів-засновників Організації Об'єднаних Націй[19], а також членом понад сорока міжнародних організацій, зокрема ОБСЄ (1992), МВФ (1992), МБРР (1992), СОТ (2008), Ради Європи (1995).

З 20 лютого 2014 року Україна захищається від збройного вторгнення Російської Федерації, складовими якого є анексія Криму та окупація частини Донецької та Луганської областей. Новий етап російсько-української війни розпочався 24 лютого 2022 року з широкомасштабним російським вторгненням в Україну.

Назва

Докладніше: Україна (назва)
 
Італійська карта Вінченцо Марія Коронеллі 1690 року, де обидва береги Наддніпрянщини з Києвом позначені як «VKRAINE ou PAYS DES COSAQVES» («Україна або Країна козаків»); слово «OKRAINA» («Окраїна») вжито стосовно Задоння й Рязані

Слов'янське слово «Україна» вперше згадується в Київському літописному зводі за Іпатіївським списком під 1187 роком[20]. Ним окреслювали терени Переяславського князівства, що входило до історичного ядра Русі поруч із Київським і Чернігівським князівствами. Це слово також зустрічається в руських літописах під 1189, 1213, 1280 і 1282 роками[20], позначаючи Галичину, Західну Волинь, Холмщину й Підляшшя. У литовських і польських хроніках та офіційних документах XIV—XVII століття «Україною» в широкому значенні називали руські землі Галичини, Волині, Київщини, Поділля й Брацлавщини, а у вузькому — територію середнього Подніпров'я[21]. Таке ж двояке значення цього слова зберігалося й із середини XVII століття, після постання руської держави Війська Запорозького[22].

У зв'язку з входженням частини земель Русі до складу Московського царства, а згодом і Російської імперії, слово «Україна» закріпилося за регіоном Подніпров'я; ним також позначали Слобожанщину. Після перейменування Московського царства на Російську імперію 1721 року, українські землі почали називати «Малоросією». У другій половині XIX століття — початку XX століття, під впливом національного руху руської інтелігенції, назва «Україна» набирала значення руської етнічної території, а сам етнонім «русини» був витіснений етнонімом «українці»[21]. 1917 року була проголошена перша держава, яка використала слово «Україна» у своїй офіційній назві, — Українська Народна Республіка.

Етимологія слова «Україна» достеменно не відома. Згідно з теорією, якої дотримуються більшість українських дослідників, «Україна» походить від слів «країна» чи «край», тобто «у» означає «рідний», «свій». Таким чином «україна» — антонім слова «чужина».[23][24]. Згідно з однією з інших теорій, що сформувалася під впливом польської та російської історіографії, воно означає «околицю» (рос. окраину) чи «прикордоння».

У попередніх століттях для позначення території України вживали слова «Скіфія», «Сарматія», «Русь», «Рутенія», «Росія», «Малоросія», «Військо Запорозьке», «Гетьманщина» тощо.

Географія та природа

Розташування

 
Фізична мапа України
 
Вид з мису Капчик, Крим

Україна розташована в південно-східній частині Європи[4]. Вона має спільні сухопутні державні кордони з Білоруссю на півночі, з Польщею на заході, зі Словаччиною, Угорщиною, Румунією і Молдовою на південному заході й із Росією на сході. Південь України омивається Чорним та Азовським морями. Морські кордони вона має з Румунією і Росією.

Загальна площа України становить 603 700 км², вона становить 5,7 % території Європи й 0,44 % території світу. За цим показником вона є другою за величиною серед країн Європи після Росії (або найбільшою країною, яка повністю лежить у Європі). Площа виключної морської економічної зони України становить 72 658 км². Код країни за системою ISO 3166-1-alpha-2 — UA[25]. Територія України витягнута із заходу на схід на 1316 км і з півночі на південь на 893 км, лежить приблизно між 52° 20′ та 44° 23′ північної широти й 22° 5′ і 41° 15′ східної довготи.

Найбільшими чорноморськими портами є Одеса, Чорноморськ, Херсон, Севастополь, азовськими — Маріуполь, Бердянськ, Керч.

Загальна протяжність кордонів 6993 км, із них сухопутних 5638 км. Довжина морської ділянки кордону: 1355 км (Чорним морем — 1056,5 км; Азовським морем — 249,5 км; Керченською протокою — 49 км).

Рельєф

У рельєфі України переважають рівнини (95 % від усієї площі), що належать до південно-західної окраїни Східноєвропейської рівнини. Вони поєднують Поліську, Придніпровську й Причорноморську низовини, що займають 70 % поверхні України, а також Волинську, Подільську, Придніпровську, Донецьку й інші височини. Пересічна абсолютна висота рівнин становить 175 м. В Україні знаходиться найвища точка Східноєвропейської рівнини — гора Берда, висотою 515 м над рівнем моря.

Гірські масиви в Україні представлені частиною Карпатських гір — Українськими Карпатами, де розташована найвища вершина України — гора Говерла (2061 м над рівнем моря), й Кримськими горами, найвищою вершиною яких є гора Роман-Кош (1545 м).

Сейсмічність України проявляється в західних, південно-західних і в південних районах, які розташовані поблизу потужного Середземноморсько-Альпійсько-Трансазійського сейсмогенного поясу планети, і де виділяються два основні сейсмічні регіони: Карпатський і Кримсько-Чорноморський. Значна частина території піддається впливам власних (місцевих) землетрусів і сильних підкорових землетрусів зони Вранча (Румунія)[28][29].

Клімат

Докладніше: Клімат України

Територія України лежить переважно в помірно-континентальній області помірного кліматичного поясу зі зростанням континентальности з північного заходу на південний схід. Південний берег Криму виділяється в окремий регіон субтропічного середземноморського клімату. В Українських Карпатах і Кримських горах висота місцевості й експозиція схилів зумовлюють вертикальну зональність клімату.[30]

Середньорічна температура повітря в Україні коливається від +11…+13 °C на півдні до +5…+7 °C на півночі. Пересічна середня температура найхолоднішого місяця (січня) змінюється від −7…−8 °C на північному сході до 0 °C у степовому Криму й +2…+4 °C на Південному узбережжі Криму. У найтеплішому місяці (липні) середньомісячна температура змінюється від +17…+19 °C на півночі й північному заході країни до +22…+23 °C у південних районах і +25 °C — на Південному узбережжі Криму.[30]

Найнижча температура повітря на території України зафіксована 8 січня 1935 р. у Луганську. Унаслідок вторгнення повітряних течій з Арктики температура знизилася тут до −42 °C[31].

Основною закономірністю в розподілі опадів на території України є їхнє зменшення з півночі й північного заходу в напрямку на південь і південний схід. Найбільші річні суми опадів помічено в Українських Карпатах — 1500 мм (полонина Плай — 1663 мм) і Кримських горах (1000—1200 мм), найменші — на причорноморському узбережжі й на Присивашші (від 450—400 до 300 мм). На переважній частині території кількість опадів у середньому змінюється від 650—600 мм на заході до 450—400 мм на півдні й південному сході. Основна їхня маса припадає на теплий період року, за винятком Південного берега Криму. Узимку опади бувають у вигляді снігу, майже на всій території країни; висота снігового покриву — 10—30 см, а в горах досягає 40 см.

Передбачається, що за 50—100 років клімат України стане більш посушливим, схожим на австралійський[32][33].

Водойми

 
Річка Дніпро біля Канева

На території України протікає 63 119 річок і струмків загальною довжиною понад 206 тис. км, із них довжиною 10 км і більше — 3302[34]. Більшість річок належить до басейну Чорного й Азовського морів і лише з 2 % території води мають стік до Балтійського басейну (Сян і Західний Буг із їхніми притоками). Головні річки — Дніпро, Сіверський Донець, Південний Буг, Дністер, Дунай.

Озер у країні близько 20 тис., з них лише 43 мають площу 10 км² і більше[35]. Найбільше озеро Українського Полісся — Світязь має площу 27,5 км². Більшу площу мають солонуваті озера лиманного походження — придунайські (Ялпуг — 149 км²), причорноморські (штучно опріснений Кундук (Сасик) — 204,8 км²), кримські (солоне озеро Сасик-Сиваш — 71 км²). В Україні споруджено 1157 водосховищ і 28,8 тис. ставків[35]. Найбільші водосховища — на Дніпрі (Кременчуцьке, Каховське, Київське, Канівське). Найбільший лиман — Дністровський — 360 км². Найсолонішим є Куяльницький лиман — 157—227 ‰.

Ландшафти й фізико-географічне районування

 
Заповідник Кам'яні Могили

У межах України за спільністю морфоструктурних рис виділяють два класи ландшафтних комплексів — рівнинний, що займає понад 93 % території, і гірський. Основні риси ландшафтної структури країни визначаються її розташуванням переважно в помірному поясі. Лише на Південному узбережжі Криму зустрічаються елементи субтропічних ландшафтів середземноморського типу.

Територія України займає південно-західну частину Східноєвропейської фізико-географічної країни з чітко вираженою біокліматичною і ландшафтною широтною зональністю, частини Карпатської та Кримської гірських фізико-географічних країн. Рівнинна Україна охоплена чотирма природними зонами: зоною мішаних лісів (Полісся), зоною широколистяних лісів, лісостеповою зоною та степовою зоною.[36][35]

Заповідні території

В Україні всі природоохоронні території об'єднані у Природно-заповідний фонд України, який включає понад 8600 об'єктів, що становлять близько 6,8 % площі країни.[37]

Природно-заповідний фонд України включає території або акваторії, що мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища. Об'єкти природно-заповідного фонду охороняються законодавством України як національне надбання з встановленням особливих режимів охорони.[38]

Природні об'єкти Природно-заповідного фонду України розділяються на біосферні заповідники, природні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники різних типів, пам'ятки природи та заповідні урочища[38]. Найвищий статус і, здебільшого, найбільшу площу мають заповідники та національні природні парки. В Україні існує 5 біосферних заповідників (Асканія-Нова, Карпатський, Чорноморський, Дунайський, Чорнобильський), 19 природних заповідників (найдавніші Канівський, Кримський, Український степовий, Поліський, Луганський, Мис Мартьян, Ялтинський гірсько-лісовий, Карадазький) та 55 національних природних парків (найдавніші Карпатський, Шацький, Синевир).[37]

Корисні копалини

Україна входить до числа провідних мінерально-сировинних держав світу. Поєднання різновікових (від архею до кайнозою) структурних елементів, що сформувалися внаслідок вияву всіх властивих становленню земної кори процесів, обумовило широкий діапазон корисних копалин, що становлять мінерально-сировинну базу країни. Україна, яка займає всього 0,4 % земної суші й де проживає 0,8 % населення планети, має у своїх надрах 5 % мінерально-сировинного потенціалу світу.

В Україні розвідано 20 тис. родовищ і проявів 111 видів корисних копалин[39] (за даними УНІАН — 200 видів корисних копалин, 120 із яких використовує людство нині). З них 7807 родовищ 94 видів корисних копалин мають промислове значення й ураховуються Державним балансом запасів. Найбільше економічне значення мають кам'яне вугілля, нафта й газ, залізні й марганцеві руди, самородна сірка, кам'яна й калійна солі, нерудні будівельні матеріали, мінеральні води. Їхні родовища є в різних геологічних регіонах України. За розвіданими запасами деяких корисних копалин Україна випереджає РФ, США, Велику Британію, Францію, ФРН, Канаду й інші країни. Зокрема, за запасами й видобутком залізних, марганцевих, титано-цирконієвих руд, багатьох видів неметалічної сировини Україна наприкінці XX ст. займала провідне місце серед країн Європи й світу[40].

Біорізноманіття

Різноманіття природних умов України, її розташування в кількох природних зонах з двома морями, зумовлює досить багате і нерівномірно розподілене біорізноманіття зі значною кількістю ендеміків, перш за все в Кримських горах та в Карпатах.

В Україні поширені понад 60 тисяч видів живих істот, зокрема:[41][42] понад 6500 видів грибів і лишайників, понад 4900 видів водоростей, понад 760 видів мохоподібних, понад 6000 видів судинних рослин, понад 1200 видів найпростіших, 33 види губок, 40 видів кнідарій, 3 види реброплавів, 33 види немертин, близько 30 видів мохуваток, 1 вид форонід, 2 види внутрішньопорошицевих, близько 1300 видів плоских червів, близько 50 видів черевовійчастих, близько 600 видів коловерток, близько 60 видів скреблянок, 2 види щетинкощелепних, понад 400 видів кільчастих червів, понад 400 видів молюсків, понад 800 видів нематод, 111[43] видів тихоходів, близько 1000 видів ракоподібних, близько 3300 видів павукоподібних, близько 140 видів багатоніжок, понад 500[44] видів прихованощелепних, понад 35 тисяч видів комах, 14 видів голкошкірих, 1 вид ланцетників, 9 видів тунікат, 2 види круглоротих, понад 250[45] видів риб, близько 20 видів земноводних, близько 25 видів плазунів, понад 400 видів птахів і близько 120 видів ссавців.

Природна рослинність вкриває близько 30 % України, при цьому переважна більшість її вторинно трансформована діяльністю людини. Зокрема ліси займають близько 14 % країни (15,6 % разом з лісосмугами), при тому що в цілому для Європи цей показник складає 41 %. Луки, які переважно виникли в Україні на місці лісів внаслідок випасу худоби та косіння і використовуються як пасовища та сіножаті, займають близько 9 % країни. Степи, що природно займали близько 40 % українських земель, збереглися лише на 0,6 % території країни, здебільшого на заповідних територіях. Площа боліт займає близько 1 %, плавнів — близько 1,6 %, солончаків — близько 1 %.[41]

В Україні є багато ендеміків, переважно це безхребетні тварини та рослини. Серед хребетних тварин України є лише 12 ендемічних видів[42], зокрема це сліпак піщаний і сліпак подільський, поширені у причорноморських і подільських степах, а також ящірка Ліндгольма, поширена в Кримських горах.

Багато видів заселили природні території України внаслідок діяльності людини і є інвазійними. Деякі з них були навмисно акліматизовані людиною, наприклад, такі мисливські види як єнотоподібний собака, норка американська, ондатра, олень плямистий, муфлон, фазан звичайний тощо.[42] В той же час значно більше видів були інтродуковані в Україну ненавмисно, або ж поширилися самостійно внаслідок кліматичних змін. Багато з таких видів, зокрема і занесених навмисно, є шкідниками господарства та здатні завдавати шкоди природним екосистемам і подекуди витісняти місцеві рідкісні види. Серед найшкідливіших інвазійних видів України пацюк сірий, колорадський жук, каштанова мінуюча міль, кліщ варроа, слимак іспанський, рапана, реброплав мнеміопсіс, амброзія полинолиста, робінія звичайна, маслинка вузьколиста тощо.[46][47][48][49][50][51][52]

Значна кількість видів зникла в Україні протягом останніх століть внаслідок знищення їхнього середовища існування людиною. Один з найпоказовіших прикладів — це степова антилопа сайгак, що був одним з наймасовіших видів копитних в Україні, але повністю зник тут у кінці XIX століття внаслідок розорювання степів та полювання. Також серед найпомітніших видів, що повністю зникли в Україні протягом останніх століть — тарпан, росомаха, тюлень-монах, летяга звичайна, бабак альпійський, ховрах жовтий, пискуха степова тощо.[42] Зубр був знищений в Україні у XVII столітті, але з 1965 року реінтродукований в Карпатах і Поліссі.[42]

В Україні основним документом з охорони біорізноманіття є Червона книга України, що містить перелік рідкісних, вразливих і зникаючих видів тваринного і рослинного світу у межах країни, а також узагальнені відомості про сучасний стан цих видів і заходи щодо їх збереження. Занесені до Червоної книги України види підлягають охороні на всій території України, у межах її континентального шельфу та виключної морської економічної зони. Регулюється Законом України «Про Червону книгу України».[53] З 2021 року до Червоної книги України занесено 1544 види, з них 687 тварини і 857 — рослинний світ[54][55]. Державне управління, регулювання та контроль збереження видів, занесених до Червоної книги України здійснює Кабінет Міністрів України і підпорядковані структури. Наукове забезпечення ведення Червоної книги України здійснює Національна комісія з питань Червоної книги України, що створюється на базі Інституту зоології та Інституту ботаніки НАН України, які є провідними центрами з вивчення біорізноманіття України[56].

Історія

Докладніше: Історія України

Стародавність

Перші археоантропи на території сучасної України з'явилися в епоху раннього палеоліту, понад 900—800 тис. років тому[57]. Люди сучасного типу — Homo sapiens (кроманьйонці) сформувалися у період верхнього палеоліту, понад 40—35 тис. років тому. Це були представники європеоїдної раси, мисливці-збирачі, що мали родову організацію. Одним із культових центрів кроманьйонців був природний останець Кам'яна Могила[58]. Понад 10 тис. років тому відбулося танення льодовика, що сприяло збільшенню населення[59]. Стабілізувався ландшафтний поділ України на лісову, лісостепову і степову зони, утворився близький до сучасного ґрунтовий покрив[60]. Криза привласнювального господарства поступово змусила людей приступити до відтворювальних форм: рільництва і скотарства. З появою кераміки настав неоліт, який на території сучасної України тривав з VII до V—III тис. до н. е.[61]

З кінця 5 до початку 3 тисячоліття до н. е. в Україні тривала доба енеоліту. Стала виразнішою господарча спеціалізація за природно-кліматичними зонами: скотарство у степу, хліборобство у лісостепу і мисливство у лісовій смузі. Центральною археологічною культурою на території України енеолітичного періоду була Трипільська культура (4000—2100 рр. до н. е.), носії якої були першими, хто на землях сучасної України досяг значних успіхів у розвитку економіки, технологій, освоєнні нових земель — створили поселення-протоміста, зразки монументальної архітектури та вжиткового мистецтва, знакові системи, закарбовану в матеріальних пам'ятниках міфологію, складні суспільні структури[62]. Занепад Трипільської культури позначився консолідацією скотарів і появою Ямної культури (2800—2300 рр. до н. е.) бронзової доби, у носіях якої вчені вбачають аріїв-індоєвропейців[63]. Вони охоплювали територію від Криму до Київського Полісся. На базі цієї культури у Південно-Східній Україні постає Катакомбна культура (2300—1300 рр. до н. е.), носії якої перебували у контактах із хліборобською культурою шнуркової кераміки (2300—1700 рр. до н. е.), що займала територію Північно-Західної України[64]. Катакомбну культуру заступила Зрубна культура (1700—1300 рр. до н. е.), яка асоціюється з іраномовними племенами скотарів, а культуру шнуркової кераміки на теренах України витіснила Тшинецька культура (1700—1200 рр. до н. е.), яку пов'язують із праслов'янсько-балтською спільністю хліборобів[65]. На XII—X століття до н. е. територія України залишалася розділеною між різними культурними спільнотами. Північні ліси на заході займали праслов'яни, а на сході — прафіноугри; у лісостепу мешкали фрако-іллірійські, а у степу — північноіранські племена.

У X ст. до н. е. на території України з'являються кочові племена кіммерійців. Їх витіснили скити (VII—III ст. до н. е.), які створили одну з наймогутніших держав того часу. У III ст. до н. е. на зміну скитам приходять сармати. Цей союз споріднених племен проіснував до IV ст. н. е, коли їх витіснили гуни, які згодом дали поштовх до великого переселення народів. Паралельно з цими племенами, починаючи з VII ст. до н. е. греки засновують у Північному Причорномор'ї свої міста-колонії: Тір, Ольвію, Пантікапей, Херсонес, а пізніше й Боспорську державу.

Середньовіччя

Русь

Докладніше: Київська Русь
   
Монети з емблемами княжих держав Володимира та Ярослава
 
Русь, максимальні кордони

Починаючи з IX століття українські землі стали центром Руської землі на чолі з полянським Києвом. 882 року Київ захопив варязький князь Олег (882912), який проголосив його «матір'ю міст руських» й встановив владу варязької династії Рюриковичів. За князювання княгині Ольги (945965), її сина Святослава Хороброго (965972), онука Володимира Великого (9801015) та правнука Ярослава Мудрого (10191054) територія Руської держави розширилась шляхом підкорення Києвом сусідніх східнослов'янських, балтських і угро-фінських племен.

Це була найбільша держава Європи, площа якої сягала 1,5 млн км2. Кордони Київської Русі на півночі пролягали в районах Чудського озера, Фінської затоки Балтійського моря, Ладозького й Онезького озер; на заході — в районі верхів'їв Дністра, Карпат, Західного Бугу, Німану і Західної Двіни; на півдні — Сули, Дону, Росі й Південного Бугу; на сході — Волги та її притоки Оки. Землі й етнічні князівства, де раніше правили місцеві князі, передавалися Рюриковичам. 988 року за правління Володимира русини прийняли християнство з Візантії, що визначило цивілізаційну приналежність українських земель на подальші тисячоліття, з нею почали рахуватися європейські монархії. Але процес феодальної роздрібненості в XI — XIII століттях призвів до ослаблення Русі, основні центри влади з Києва перемістились на північний схід, на Оку, до Володимирського князівства, де в майбутньому виникло Московське князівство, а слідом Московське царство, а також на захід, до міст Галича і Володимира.

Також на теренах сучасної України певний час існували такі великі князівства, як Чернігівське (по Десні), Переяславське (сучасна Полтавщина), Турово-Пінське (на Поліссі)

У 1240-х роках Русь розорено Монгольською імперією, і вона потрапила в залежність від неї.

Київські князі династії Рюриковичів на мозаїках «Золотих воріт»
         
Ольга
(бл. 910—969)
Святослав Хоробрий
(бл. 938—972)
Володимир Великий
(бл. 960—1015)
Ярослав Мудрий
(бл. 983—1054)
Данило Галицький
(1201—1264)

Галицько-Волинська держава

 
Кордони Руського королівства (1300)
 
Церква святого Пантелеймона (Шевченкове), єдиний і найстаріший із збережених храмів Галицько-Волинського князівства

Після занепаду Київської Русі політичний, економічний і культурний центр українських земель перемістився до Галицько-Волинської держави. До її складу входили Волинь, Галичина, Берестейщина, Холмщина, Підляшшя, Белжщина, Турово-Пінщина, Чорна Русь, західна Київщина та Закарпаття[66]. Незалежні князівства в Галичині, де правили Ростиславичі, виникли починаючи з 1084 з центрами в Перемишлі, Теребовлі та Звенигороді. 1141 р. Володимирко Володарович об'єднав їх у єдине Галицьке князівство, яке досягло найбільшого розквіту за правління Ярослава Осмомисла.

1199 р. Роман Великий об'єднав Галичину і Волинь у єдину Галицько-Волинську державу[67]. 1245 року його син і спадкоємець Данило, на часи правління якого припала татаро-монгольська навала, визнав свою залежність від Золотої Орди, проте сподіваючись на допомогу католицької Європи у боротьбі за незалежність, уклав таємні союзи із Польщею, Угорщиною, Мазовією і Тевтонським Орденом, і 1253 року прийняв знак самодержця — корону короля Русі від папи Іннокентія IV[68].

Близько 1256 року, після перемог над монголами Куремси, Данило заснував місто Львів. 1259 року, через відсутність військової допомоги з Заходу, король повторно визнав верховенство Орди. Його наступник Лев І постійно брав участь у походах ординців на Польщу і Литву. 1303 року Данилів онук король Юрій І домігся створення Галицької митрополії. 1308 року держава перейшла до його синів Андрія і Лева II, які розпочали боротьбу проти Золотої Орди в союзі з тевтонськими лицарями і мазовецькими князями. Проте після їхньої смерті останній монарх Юрій II знову визнав себе васалом Золотої Орди. 1340 року його вбивство дало привід Польщі та Литві — сусідам, які мали династичні права на руський престол, — розпочати війну за галицько-волинську спадщину. 1392 року Галичина з Белзькою землею і Холмщиною остаточно увійшла до Польського королівства, а Волинь — до Великого князівства Литовського[69].

На кінець XIV століття українські території перебували у складі різних держав. Литва ще раніше опанувала землі Києва, Чернігова і Волині. Польща керувала в Галичині і Поділлі. Південна степова Україна перебувала під зверхністю Кримського ханату, утвореного 1447 року, а Закарпаття — Угорщини. 1569 року Литва і Польща об'єдналися в Річ Посполиту для протидії сусідам, внаслідок цього центральні українські землі Литви (Київщина, Чернігівщина, Волинь та Поділля) перейшли під польський контроль.

Новий час

Козаччина

 
Розташування Гетьманщини у 1649—1654 роках

У XV столітті на південному сході Великого князівства Литовського у Наддніпрянщині виникли громади, які почали називати себе козаками. Їхнє виокремлення було пов'язано з формуванням угруповань вояків, що захищали ці землі в «диких степах» Запорожжя від нападів степових народів. З XVI століття військовим осередком козаків стала Запорозька Січ[70]. Козаки Війська Запорозького формували окремий суспільний стан, що брав участь у війнах на боці Речі Посполитої: Лівонській війні 15581583 років, Польсько-московській війні 16051618 років, Хотинській війні 16201621 років, Смоленській війні 16321634 років. Крім цього козаки самовільно ходили з грабіжницькими походами у Молдову, Московію, Кримський ханат, Чорноморське узбережжя Болгарії і Малої Азії, а також активно займалися найманством, особливо під час Тридцятирічної війни 16181648 років. Найуспішнішим козацьким полководцем зазначених воєн і походів був гетьман реєстрового козацтва Петро Конашевич-Сагайдачний. Через правовий і соціальний гніт з боку шляхти козаки неодноразово піднімали повстання, найбільшими з яких були повстання Косинського 15911593 років, повстання Наливайка 15941596 років, повстання Жмайла 1625 року, повстання Федоровича 1630 року, повстання Сулими 1635, повстання Павлюка 1637 року й повстання Острянина 1638 року. Козаки неодноразово відстоювали права українського населення, яке зазнавало в Речі Посполитій релігійних та національних утисків[71][72].

У 16481657 роках козаки під керівництвом гетьмана Богдана Хмельницького підняли велике повстання у Речі Посполитій, результатом якого стало створення в Наддніпрянщині самоврядної української держави — Війська Запорозького, або Гетьманщини[71][73]. 1654 року задля продовження війни з поляками козацька Україна прийняла протекторат московського царя, а 1656 року, через підписання московитами сепаратного миру, уклала союз зі Швецією і Трансільванією[74]. 1657 року, після обрання новим гетьманом Івана Виговського, всередині України спалахнуло антигетьманське повстання, що розвинулося у козацько-московську війну. Попри перемогу гетьмана під Конотопом в 1659 році, він втратив підтримку козацької старшини через союз із поляками[71].

Стартував період козацьких міжусобиць — руїни, внаслідок якої козацька держава розкололася по Дніпру на Лівобережжя, Правобережжя і Запорожжя. Правобережна Україна опинилася під владою Речі Посполитої, а Лівобережжя і Запорожжя — під впливом Московії. 1667 року цей поділ затверджено Андрусівським миром.

У 1672 р. у Бучацькому договорі зазначено польською мовою та турецькою мовою існування України, української державності[75].

Козацькі намагання об'єднати Україну під проводом гетьмана Петра Дорошенка за допомоги Османської імперії у 16721676 роках закінчилися поразкою і закріпленням попереднього поділу[76]. 1689 року Московія і Річ Посполита остаточно розділили Гетьманщину. Наприкінці XVII століття поляки ліквідували залишки козацького суверенітету на Правобережжі, а московити поступово скасовували його на Лівобережжі.

1709 року, під час Великої північної війни, козаки під проводом із гетьманом Івана Мазепи уклали союз зі Швецією, намагаючись визволитися з-під московського панування, але зазнали поразки під Полтавою[77]. 1710 року переможені козаки на чолі з гетьманом Пилипом Орликом прийняли у вигнанні першу козацьку Конституцію[77]. Після повстання Мазепи Московська держава, перетворена на Російську імперію, взяла курс на повну ліквідацію козацької автономії в Україні. 1754 року росіяни ліквідували українсько-російський митний кордон і 1764 року скасували гетьманство, надавши останньому гетьману Кирилу Розумовському декоративний титул фельдмаршала. 1775 року зруйновано Запорозьку Січ, 1781 року ліквідовано козацький устрій в Україні, а 1783 року закріпачено українських вільних селян[71][78].

Гетьмани Війська Запорозького