Перегляд вихідного коду сторінки Україна

{{Otheruses|Україна (значення)}}
{{Картка країни
|name = Україна 
|common_name_g = України
|image_flag = Flag of Ukraine.svg
|image_coat = Lesser Coat of Arms of Ukraine.svg
|image_map = Europe-Ukraine (with Crimea).svg
|national_motto = 
|national_anthem = <br/>[[Гімн України|«Ще не вмерла України і слава, і воля»]]<ref>{{cite web | url=http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/602-15 | title=Закон України «Про Державний Гімн України» | date=6 березня 2003 | accessdate=13 грудня 2013 | archive-date=9 грудня 2013 | archive-url=https://web.archive.org/web/20131209225440/http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/602-15 }}</ref>
<br/><small>«Інструментальна версія»</small><br/><center>[[Файл:Anthem of Ukraine instrumental.ogg]]</center>
<br/><small>«Версія зі словами. Виконує хор ім. Верьовки»</small><br/><center>[[Файл:Anthem-of-Ukraine Chorus Veryovka.ogg]]</center>
|official_languages = {{українська}}
|capital = [[Київ]]
|latd = 50
|latm = 27
|latNS = N
|longd = 30
|longm = 30
|longEW = E
|largest_city = [[Київ]]
|форма_правління = [[унітарна держава|унітарна]] [[парламентсько-президентська республіка]]
|leader_title1 = [[Президент України|Президент]]
|leader_name1 = [[Зеленський Володимир Олександрович|Володимир Зеленський]]
|leader_title2 = [[Прем'єр-міністр України|Прем'єр-міністр]]
|leader_name2 = [[Шмигаль Денис Анатолійович|Денис Шмигаль]]
|leader_title3 = [[Голова Верховної Ради України|Голова Верховної Ради]]
|leader_name3 = [[Стефанчук Руслан Олексійович|Руслан Стефанчук]]
|area_rank = 46
|area = {{Formatnum: 603700}}
|percent_water = 7
|population_estimate = {{зменшення}} 41 319 838 осіб (без окупованих територій)
|population_estimate_year = {{nowrap|1 жовтня (2021)}}
|population_estimate_rank = 35
|population_census = {{зменшення}} 48 млн 457 тис. осіб<ref>{{Cite web |url=http://2001.ukrcensus.gov.ua/ |title=Перепис населення України 2001 року: офіційний сайт |accessdate=9 листопада 2011 |archive-date=1 лютого 2011 |archive-url=https://web.archive.org/web/20110201165401/http://2001.ukrcensus.gov.ua/ }}</ref>
|population_census_year = 2001
|population_density = {{зменшення}} {{#expr: 48457000/603628 round 2}} осіб
|population_density_rank = 109
|population_density_year = 2020
|GDP_nominal = {{збільшення}} $198,3 млрд
|GDP_nominal_rank =54
|GDP_nominal_year = 2021<ref name="imf.org">{{Cite web |url=https://www.imf.org/external/datamapper/profile/UKR |title=Архівована копія |accessdate=14 жовтня 2020 |archive-date=16 жовтня 2021 |archive-url=https://web.archive.org/web/20211016132210/https://www.imf.org/external/datamapper/profile/UKR }}</ref>
|GDP_nominal_per_capita = {{збільшення}} $4830
|GDP_nominal_per_capita_rank =116
|GDP_PPP_year = 2021<ref name="imf.org"/>
|GDP_PPP = {{Збільшення}} $588,4 млрд
|GDP_PPP_rank = 40
|GDP_PPP_per_capita = {{Збільшення}} $14330
|GDP_PPP_per_capita_rank = 91
|sovereignty_type = [[Історія України|Формування]]
|established_event1          = [[Київська Русь|Русь]]
|established_date1           = [[882]]
|established_event2          = [[Галицько-Волинське князівство|Королівство Руське]]
|established_date2           = [[1199]]
|established_event3          = {{nowrap|[[Кримський ханат|Кримський престол]]}}
|established_date3           = [[1441]]
|established_event4          = [[Гетьманщина|Військо Запорозьке]]
|established_date4           = [[1648]]
|established_event5          = [[Третій Універсал Української Центральної Ради|Утворення]] [[УНР]]
|established_date5           = [[20 листопада]] [[1917]]
|established_event6          = {{nowrap|[[Четвертий Універсал|Незалежність]] [[УНР]]}}
|established_date6           = [[22 січня]] [[1918]]
|established_event7          = [[Листопадовий чин|Утворення]] [[ЗУНР]]
|established_date7           = [[1 листопада]] [[1918]]
|established_event8          = [[Акт злуки]]
|established_date8           = [[22 січня]] [[1919]]
|established_event9 = {{nowrap|[[Акт проголошення незалежності України|Акт проголошення]]}} [[Проголошення незалежності України 1991|незалежності України]]
|established_date9 = [[24 серпня]] [[1991]]
|established_event10 = [[Всеукраїнський референдум 1991|референдум]]
|established_date10 = [[1 грудня]] [[1991]]
|established_event11 = Визнано
|established_date11 = [[2 грудня]] 1991
| HDI_year = 2020
| HDI = {{increase}} 0,779 <!--http://hdr.undp.org/en/countries/profiles/UKR-->
| HDI_rank = {{increase}}74
| HDI_category = <span style="color: #ADFF2F">високий</span>
|currency = [[Гривня]], [[Символ української гривні|₴]]
[[Файл:Hryvnia symbol.svg|20px|Символ гривні]]
|currency_code = UAH, код 980
|time_zone = [[Східноєвропейський час|EET]]
|utc_offset = +2
|time_zone_DST = [[Східноєвропейський літній час|EEST]]
|utc_offset_DST = +3
|код країни = UA / UKR
|cctld = [[.ua]], [[.укр]]
|calling_code = 380
|area_sq_mi=603 700|population_density_km2=75
|mapframe_масштаб=4
|дати_отримання_незалежності=[[24 серпня]] [[1991]]|незалежність=Від [[Російська імперія|Рос. Імперії]] як [[Українська Народна Республіка|УНР]]|незалежність2=Від [[СРСР]]|дати_отримання_незалежності2=[[24 серпня]] [[1991]]|sovereignity_type1=[[Незалежність]]}}

'''Украї́на''' ({{МФА-всі|ʊkrɐˈjɪn̪ɐ|МФА|Uk-Україна.ogg}})&nbsp;— [[держава]], розташована у [[Східна Європа|Східній Європі]], охоплює південний захід [[Східноєвропейська рівнина|Східноєвропейської рівнини]], частину [[Східні Карпати|Східних Карпат]] і [[Кримські гори]]. Межує з [[Румунія|Румунією]] і [[Молдова|Молдовою]] на південному заході, з [[Угорщина|Угорщиною]], [[Словаччина|Словаччиною]] та [[Польща|Польщею]] на заході, з [[Білорусь|Білоруссю]] на півночі та з [[Росія|Росією]] на сході й північному сході. На півдні омивається [[Чорне море|Чорним]] та [[Азовське море|Азовським]] морями. Площа становить {{nts|603700}}{{nbsp}}км²<ref name="атлас"/>. Найбільша за площею країна серед повністю розташованих у [[Європа|Європі]]<ref>«Basic facts about Ukraine»: [http://www.ukrconsul.org/BASIC_FACTS.htm] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20101130222543/http://ukrconsul.org/BASIC_FACTS.htm |date=30 листопада 2010 }} Ukrainian consul in NY.</ref>.

Станом на останній [[Перепис населення України (2001)|перепис]] ([[2001]]), населення України становило 48,4 мільйонів осіб<ref name="перепис"/>. Основне й [[Корінні народи|корінне]] населення України&nbsp;— це [[українці]]<ref>''Стрілко А.'' [[iarchive:maliySlovnik/page/n415/mode/1up|Українці]] // [[Малий словник історії України]] / Ред. кол.: [[Смолій Валерій Андрійович|В. Смолій]], [[Кульчицький Станіслав Владиславович|С. Кульчицький]], [[Майборода Олександр Микитович|О. Майборода]] та ін.; гол. ред. [[Головко Світлана Григорівна|С. Головко]]; [[Міністерство освіти і науки України|М-во освіти і науки України]].&nbsp;— Київ: [[Либідь (видавництво)|Либідь]], 1997.&nbsp;— С. 417.&nbsp;— 463 с.&nbsp;— ISBN 5-325-00781-5.</ref><ref>''В. Кубійович, Б. Струмінський, А. Жуковський, В. Наулко''. [http://izbornyk.org.ua/encycl/euii331.htm#uc «Українці, одна з галузів сх. слов'янства, основне і корінне населення України»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160408093110/http://izbornyk.org.ua/encycl/euii331.htm#uc |date=8 квітня 2016 }} // [[Енциклопедія українознавства]]. Т. 11.: «Доповнення і виправлення» / Голов. ред: Аркадій Жуковський.&nbsp;— Париж, Нью-Йорк: «Молоде життя», Наукове товариство імені Шевченка у Європі, 1995.&nbsp;— С. 231.&nbsp;— 398 с.</ref> (77,8&nbsp;% населення на 2001<ref name="перепис"/>). Також офіційно [[Корінні народи України|корінними народами України]] є [[кримські татари]], [[караїми]] та [[кримчаки]]<ref name="ї">[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1616-IX#Text Про корінні народи України: Закон України від 01.07.2021 №&nbsp;1616-IX]</ref>. Крім того, значною меншиною є [[росіяни]] (17,3&nbsp;% населення на 2001<ref name="перепис">[http://2001.ukrcensus.gov.ua/ Всеукраїнський перепис населення]</ref>). Історично однією з найбільших меншин в Україні були також [[українські євреї]].<ref name="chorny">{{Cite web |url=http://library.univer.kharkov.ua/OpacUnicode/index.php?url=%2Fnotices%2Findex%2FIdNotice%3A155758%2FSource%3Adefault |title=Чорний С. «Національний склад населення України», Киів, «Картографія», 2001 |accessdate=4 квітня 2022 |archive-date=4 липня 2017 |archive-url=https://web.archive.org/web/20170704072131/http://library.univer.kharkov.ua/OpacUnicode/index.php?url=%2Fnotices%2Findex%2FIdNotice%3A155758%2FSource%3Adefault }}</ref>

Сучасна Україна, обравши за [[Герб України|свій герб]] знак княжої держави [[Володимир Святославич|Володимира Великого]]<ref name="герб">[https://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=254%EA%2F96-%E2%F0#n4226 Конституція України. Стаття 20]</ref>, проводить свою державність від [[Київська Русь|Русі]] [[Великий князь київський|київських князів]] династії [[Рюриковичі]]в [[IX століття|IX]]—[[XIII століття|XIII]] століть<ref name="Яковенко">[[Наталія Яковенко|Яковенко Н.]] Нарис історії України з найдавніших часів до кінця XVIII&nbsp;ст.&nbsp;— Київ: Ґенеза, 1997.</ref>. За часів свого розквіту, у [[X століття|X]]—[[XI століття|XI]] століттях, Русь була однією з найбільших і найвпливовіших країн Європи<ref name="Яковенко"/>. Після [[монгольська навала на Русь|монгольської навали]] спадкоємцем Русі стало [[Галицько-Волинське князівство]] [[XIII століття|XIII]]—[[XIV століття|XIV]] століть<ref name="Яковенко"/>, що згодом було поглинуте [[Велике князівство Литовське|Великим князівством Литовським]] й [[Королівство Польське (1385—1569)|Королівством Польським]], які у [[XVI століття|XVI столітті]] були об'єднані у федеративну [[Річ Посполита|Річ Посполиту]].

Відновлення української державності відбулося під час [[Хмельниччина|Хмельниччини]], з [[1648]] року<ref name="Яковенко"/><ref>''Сисин Ф.'' Хмельниччина та її роль в утворенні модерної української нації // Український історичний журнал.&nbsp;— 1995.&nbsp;— №&nbsp;4.&nbsp;— С. 67—76.</ref>, результатом якої стало утворення автономної [[Українське козацтво|козацької]] держави, [[Гетьманщина|Гетьманщини]], або Війська Запорозького. Часткову автономність Гетьманщина зберігала до [[1764]] року, при тому що частина земель відійшла до [[Річ Посполита|Річі Посполитої]], а інша частина знаходилася під протекторатом [[Московське царство|Московського царства]], які поступово поглинули козацьку державу. Згодом українські землі були розділені між [[Російська імперія|Російською]] та [[Австро-Угорщина|Австро-Угорською]] імперіями.

Державою [[кримські татари|кримських татар]], одного з [[Корінні народи України|корінних народів України]]<ref name="ї"/>, був [[Кримський ханат|Кримський ханат, або Кримський престол]], що існував на південних українських землях у [[1441]]—[[1783]] роках за правління династії [[Ґіреї|Ґераїв]]. У [[1783]] році був анексований [[Російська імперія|Російською імперією]].<ref name="ЕІУ">Галенко О. І. [http://www.history.org.ua/?termin=Krimskii_Hanat Кримський ханат] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160818035153/http://www.history.org.ua/?termin=Krimskii_Hanat |date=18 серпня 2016 }} // {{ЕІУ|5|366}}</ref><ref name="Дом">''[[Домановський Андрій Миколайович|Домановський А. М.]]'' [https://folio.com.ua/system/books/samples/000/000/237/original/Домановский_Крымское_хансто.pdf?1536370638 «Осколок Золотой Орды, или Загадки рождения Крымского ханства»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20200630164622/https://folio.com.ua/system/books/samples/000/000/237/original/Домановский_Крымское_хансто.pdf?1536370638 |date=30 червня 2020 }}&nbsp;— 2017. Харків, сторінка 11</ref>

Під час [[Українська революція|української революції початку XX століття]] на українських землях постало декілька національних держав, перш за все [[Українська Народна Республіка]] (УНР, [[1917]]—[[1921]]), а також [[Українська Держава]] ([[1918]]), [[Західноукраїнська Народна Республіка]] ([[1918]]—[[1919]]) та [[Кубанська Народна Республіка]] ([[1918]]—[[1920]])<ref>[http://diasporiana.org.ua/istoriya/19-ivanis-v-borotba-kubani-za-nezalezhnist/ Іванис В. Боротьба Кубані за незалежність.&nbsp;— Мюнхен, 1968.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20131014172323/http://diasporiana.org.ua/istoriya/19-ivanis-v-borotba-kubani-za-nezalezhnist/ |date=14 жовтня 2013 }}; ''[[Скуратівський Вадим Леонтійович|Скуратівський В.]]'' [http://www.perehid.org.ua/n9/14.html ''Українська Кубань''] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20080530021711/http://www.perehid.org.ua/n9/14.html |date=30 травня 2008 }} Перехід IV, Випуск 9 (№&nbsp;1&nbsp;— 2002)</ref>. УНР наближалася до об'єднання в своєму складі усіх зазначених держав, але внаслідок низки воєн була загарбана сусідами: [[Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка|Радянською Росією]], [[Польська Республіка (1918—1939)|Польською республікою]], [[Королівство Румунія|Королівством Румунія]] і [[Перша Чехословацька Республіка|Чехословацькою республікою]].

З [[1919]] року почала створюватися [[маріонеткова держава|більшовицька]] [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|Українська Соціалістична Радянська Республіка]] (УСРР, згодом УРСР), яка у [[1922]] році ввійшла до складу [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|Радянського Союзу]]. Під час [[Друга світова війна|Другої світової війни]] до УРСР були приєднані частина [[Західна Україна|Західної України]] й [[Буджак]], згодом [[Закарпаття]], а з [[1954]] року&nbsp;— [[Крим]].

Сучасна держава Україна відновила незалежність внаслідок [[розпад СРСР|розпаду Радянського Союзу]] й [[Проголошення незалежності України 1991|проголошення незалежності]] [[24 серпня]] [[1991]] року, яке закріпив [[Всеукраїнський референдум 1991|референдум]] [[1 грудня]] 1991 року.

Україна&nbsp;— [[унітарна держава]], складається з 24 [[області України|областей]], [[Автономна Республіка Крим|Автономної Республіки Крим]] і двох міст зі спеціальним статусом: [[Київ|Києва]]&nbsp;— столиці й найбільшого міста, і [[Севастополь|Севастополя]]. 

Україна є [[Парламентсько-президентська республіка|парламентсько-президентською республікою]]. Найвищим органом державної влади є [[Верховна Рада України]], а [[глава держави|главою держави]]&nbsp;— [[Президент України]].

Більшість громадян України є [[Християнство|християнами]], переважно [[Православна церква|православного віросповідання]], у [[Західна Україна|Західній Україні]] близько половини вірян є [[Українська греко-католицька церква|греко-католиками]].<ref name="Разумков">{{Cite web |url=https://razumkov.org.ua/napriamky/sotsiologichni-doslidzhennia/konfesiina-ta-tserkovna-nalezhnist-gromadian-ukrainy-sichen-2020r |title=Конфесійна та церковна належність громадян України, січень 2020р, соціологія // Разумков Центр |accessdate=16 липня 2021 |archive-date=31 липня 2021 |archive-url=https://web.archive.org/web/20210731061208/https://razumkov.org.ua/napriamky/sotsiologichni-doslidzhennia/konfesiina-ta-tserkovna-nalezhnist-gromadian-ukrainy-sichen-2020r }}</ref><ref name="kiis">{{Cite web |url=http://kiis.com.ua/?lang=ukr&cat=reports&id=1052&page=1 |title=РЕЛІГІЙНА САМОІДЕНТИФІКАЦІЯ НАСЕЛЕННЯ І СТАВЛЕННЯ ДО ОСНОВНИХ ЦЕРКОВ УКРАЇНИ: ЧЕРВЕНЬ 2021 РОКУ // КИЇВСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ ІНСТИТУТ СОЦІОЛОГІЇ |accessdate=16 липня 2021 |archive-date=7 липня 2021 |archive-url=https://web.archive.org/web/20210707045311/http://kiis.com.ua/?lang=ukr&cat=reports&id=1052&page=1 }}</ref> Релігіями [[Корінні народи України|корінних народів України]] є також [[іслам]], [[юдаїзм]] і [[караїмізм]]. До [[Хрещення Русі|прийняття християнства Руссю]] в [[988]] році панівною була [[язичництво|язичницька]] [[слов'янська релігія|слов'янська релігія]].

Україна&nbsp;— промислово-аграрна країна з переважанням продукування [[сировина|сировини]]. Вона є одним із провідних експортерів деяких різновидів [[Сільське господарство України|сільськогосподарської продукції]]. Господарський комплекс країни включає видобування [[корисні копалини|корисних копалин]], деякі галузі [[машинобудування]], [[чорна металургія|чорну]] й [[кольорова металургія|кольорову]] [[металургія|металургію]] тощо. Україна є потужним виробником [[електроенергія|електроенергії]]. Значні позиції займає виробництво [[Військова техніка|військової техніки]] та [[зброя|зброї]].

Україна є одним із членів-засновників [[Організація Об'єднаних Націй|Організації Об'єднаних Націй]]<ref>«Activities of the Member States&nbsp;— Ukraine»: [http://www.un.org/depts/dhl/unms/ukraine.shtml] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110503185830/http://www.un.org/depts/dhl/unms/ukraine.shtml |date=3 травня 2011 }} ''United Nations''</ref>, а також членом понад сорока [[Міжнародна організація|міжнародних організацій]], зокрема [[Організація з безпеки і співробітництва в Європі|ОБСЄ]] (1992), [[Міжнародний валютний фонд|МВФ]] (1992), [[Міжнародний банк реконструкції та розвитку|МБРР]] (1992), [[Світова організація торгівлі|СОТ]] (2008), [[Рада Європи|Ради Європи]] (1995).

З [[20 лютого]] [[2014]] року Україна захищається від [[Російсько-українська війна (з 2014)|збройного вторгнення Російської Федерації]], складовими якого є [[Анексія Криму (2014)|анексія Криму]] та [[Окупаційні війська РФ на Донбасі|окупація частини Донецької та Луганської областей]]. Новий етап російсько-української війни розпочався [[24 лютого]] [[2022]] року з [[Російське вторгнення в Україну (2022)|широкомасштабним російським вторгненням в Україну]].

== Назва ==
[[Файл:Vkraina-Cosaques-Okraina small.png|міні|праворуч|250пкс|Італійська карта [[Вінченцо Марія Коронеллі]] [[1690]] року, де обидва береги [[Наддніпрянщина|Наддніпрянщини]] з Києвом позначені як «VKRAINE ou PAYS DES COSAQVES» («Україна або Країна козаків»); слово «OKRAINA» («Окраїна») вжито стосовно [[Задоння]] й [[Рязань|Рязані]]]]
{{main|Україна (назва)}}
[[Слов'яни|Слов'янське]] слово «Україна» вперше згадується в [[Київський літопис|Київському літописному зводі]] за [[Іпатіївський літопис|Іпатіївським списком]] під [[1187]] роком<ref name="Україна">{{Cite web |url=http://uk.wikisource.org/wiki/Україна |title=«Україна» в Вікіджерелах |accessdate=29 листопада 2021 |archive-date=28 червня 2021 |archive-url=https://web.archive.org/web/20210628194431/https://uk.wikisource.org/wiki/Україна }}</ref>. Ним окреслювали терени [[Переяславське князівство|Переяславського князівства]], що входило до історичного ядра [[Русь|Русі]] поруч із [[Київське князівство|Київським]] і [[Чернігівське князівство|Чернігівським князівствами]]. Це слово також зустрічається в руських літописах під [[1189]], [[1213]], [[1280]] і [[1282]] роками<ref name="Україна"/>, позначаючи [[Галичина|Галичину]], Західну [[Волинь]], [[Холмщина|Холмщину]] й [[Підляшшя]]. У литовських і польських хроніках та офіційних документах XIV—XVII століття «Україною» в широкому значенні називали руські землі [[Руське воєводство|Галичини]], [[Волинське воєводство (І Річ Посполита)|Волині]], [[Київське воєводство|Київщини]], [[Подільське воєводство|Поділля]] й [[Брацлавське воєводство|Брацлавщини]], а у вузькому&nbsp;— територію середнього [[Наддніпрянська Україна|Подніпров'я]]<ref name="franco">{{Cite web |url=http://history.franko.lviv.ua/yak_intro.htm |title=Яковенко, Н. ''Нарис Історії України з найдавніших часів до кінця XVII''. — К., 1997 |accessdate=26 лютого 2009 |archive-date=24 лютого 2009 |archive-url=https://web.archive.org/web/20090224140517/http://history.franko.lviv.ua/yak_intro.htm }}</ref>. Таке ж двояке значення цього слова зберігалося й із середини XVII століття, після постання руської держави [[Військо Запорозьке|Війська Запорозького]]<ref>Зокрема, на переговорах зі шведами у [[1657]] році гетьман Війська Запорозького [[Іван Виговський]] домагався ''«уступки цілої старовинної України, або Русі, цілої старовинної України, або Русі, де бувала грецька віра і де є ще мова, аж до Вісли»''. ([http://history.franko.lviv.ua/yak_intro.htm Яковенко, Н. ''Нарис Історії України з найдавніших часів до кінця XVII''.&nbsp;— К., 1997] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20090224140517/http://history.franko.lviv.ua/yak_intro.htm |date=24 лютого 2009 }})</ref>.

У зв'язку з входженням земель Русі до складу [[Московське царство|Московського царства]], а згодом і [[Російська імперія|Російської імперії]], слово «Україна» закріпилося за регіоном [[Подніпров'я]]; ним також позначали [[Слобожанщина|Слобожанщину]]. Після перейменування Московського царства на Російську імперію 1721 року, українські землі почали називати «[[Малоросія|Малоросією»]]. У другій половині XIX століття&nbsp;— початку XX століття, під впливом національного руху руської інтелігенції, назва «Україна» набирала значення руської етнічної території, а сам етнонім «русини» був витіснений етнонімом «українці»<ref name="franco" />. [[1917]] року була проголошена перша держава, яка використала слово «Україна» у своїй офіційній назві,&nbsp;— [[Українська Народна Республіка]].

Етимологія слова «Україна» достеменно не відома. Згідно з теорією, якої дотримуються більшість українських дослідників, «Україна» походить від слів «країна» чи «край», тобто «у» означає «рідний», «свій». Таким чином «україна»&nbsp;— антонім слова «чужина».<ref>[http://litopys.org.ua/ukrmova/um123.htm Русанівський, В.&nbsp;М.&nbsp;Українська мова // Енциклопедія «Українська мова».&nbsp;— К., 2000.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20090227175540/http://litopys.org.ua/ukrmova/um123.htm |date=27 лютого 2009 }}, [http://litopys.org.ua/pivtorak/pivt12.htm Григорій Півторак, Г. «Україна»&nbsp;— це не «окраїна» // Походження українців, росіян, білорусів та їхніх мов] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20201116034417/http://litopys.org.ua/pivtorak/pivt12.htm |date=16 листопада 2020 }}.</ref><ref>{{Cite web|title=Слово і назва Україна: від Київського літопису до Богдана Хмельницького|url=https://www.istpravda.com.ua/articles/2021/04/6/159278/|website=Історична правда|accessdate=2021-04-06|archive-date=2021-04-06|archive-url=https://web.archive.org/web/20210406130729/https://www.istpravda.com.ua/articles/2021/04/6/159278/}}</ref>. Згідно з однією з інших теорій, що сформувалася під впливом польської та російської історіографії, воно означає «околицю» ({{lang-ru|окраину}}) чи «прикордоння».

У попередніх століттях для позначення території України вживали слова «[[Скіфія]]», «[[Сарматія]]», «[[Русь]]», «[[Рутенія]]», «[[Росія (назва)|Росія»]], «[[Малоросія]]», «[[Військо Запорозьке]]», «[[Гетьманщина]]» тощо.

== Географія та природа ==
[[Файл:Ukraine topo uk.jpg|міні|260пкс|Фізична мапа України]]
{{main|Географія України|Географічне положення України}}

=== Розташування ===
{{main|Територія України|Крайні точки України}}

Україна розташована в південно-східній частині [[Європа|Європи]]<ref name="атлас">{{Cite web |url=http://wdc.org.ua/atlas/1060000.html |title=Національний атлас України. Географічний нарис. |accessdate=3 липня 2013 |archive-date=4 березня 2016 |archive-url=https://web.archive.org/web/20160304214810/http://wdc.org.ua/atlas/1060000.html }}</ref>. Вона має спільні сухопутні [[державний кордон|державні кордони]] з [[Білорусь|Білоруссю]] на півночі, з [[Польща|Польщею]] на [[захід|заході]], зі [[Словаччина|Словаччиною]], [[Угорщина|Угорщиною]], [[Румунія|Румунією]] і [[Молдова|Молдовою]] на південному заході й із [[Росія|Росією]] на сході. Південь України омивається [[Чорне море|Чорним]] та [[Азовське море|Азовським морями]]. Морські кордони вона має з Румунією і Росією.

Загальна площа України становить {{nts|603700}}{{nbsp}}км², вона становить 5,7&nbsp;% території [[Європа|Європи]] й 0,44&nbsp;% території світу. За цим показником вона є другою за величиною серед країн Європи після Росії (або найбільшою країною, яка повністю лежить у Європі). Площа [[виключна морська економічна зона України|виключної морської економічної зони України]] становить 72&nbsp;658&nbsp;км². Код країни за системою ISO 3166-1-alpha-2&nbsp;— UA<ref>[http://www.iso.org/iso/english_country_names_and_code_elements#u.. Код України за системою ISO 3166-1-alpha-2] {{Webarchive|url=https://www.webcitation.org/68Y4byyWK?url=http://www.iso.org/iso/page_not_found.htm?errurl=%2Fenglish_country_names_and_code_elements#u.. |date=19 червня 2012 }} {{ref-en}}</ref>. Територія України витягнута із заходу на схід на 1316&nbsp;км і з півночі на південь на 893&nbsp;км, лежить приблизно між 52°&nbsp;20′ та 44°&nbsp;23′ північної широти й 22°&nbsp;5′ і 41°&nbsp;15′ східної довготи.
* Крайній північний пункт&nbsp;— село [[Грем'яч]] (урочище Петрівське) [[Чернігівська область|Чернігівської області]].
* Крайній південний пункт&nbsp;— смт [[Форос]] [[Автономна Республіка Крим|Автономної Республіки Крим]].
* Крайній західний пункт&nbsp;— село [[Соломоново]] [[Закарпатська область|Закарпатської області]].
* Крайній східний пункт&nbsp;— село [[Рання Зоря]] [[Луганська область|Луганської області]].
* [[Географічний центр України]] розташований на північній околиці села [[Мар'янівка (Шполянський район)|Мар'янівка]] [[Звенигородський район|Звенигородського району]] [[Черкаська область|Черкаської області]]<ref>{{Cite web |url=https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0095617-05 |title=Наказ Державного комітету природних ресурсів України «Щодо уточненого місцезнаходження географічного центру України» |accessdate=30 жовтня 2019 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20191030120303/https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0095617-05 |archivedate=30 жовтня 2019 |deadurl= }}</ref>.
* Згідно з однією з методик вимірювання<ref>Цей результат було отримано в 1887 році військовим відомством Австро-Угорської імперії та вказував на територію, яка належала їй. Також «своїм» центр Європи вважають Білорусь, Словаччина, Литва</ref>, географічний центр Європи розташований на території України, неподалік міста [[Рахів]] Закарпатської області.

Найбільшими чорноморськими [[Морський порт|портами]] є [[Одеса]], [[Чорноморськ]], [[Херсон]], [[Севастополь]], азовськими&nbsp;— [[Маріуполь]], [[Бердянськ]], [[Керч]].

Загальна протяжність [[Державний кордон України|кордонів]] 6993&nbsp;км, із них сухопутних 5638&nbsp;км. Довжина морської ділянки кордону: 1355 км (Чорним морем&nbsp;— 1056,5&nbsp;км; Азовським морем&nbsp;— 249,5&nbsp;км; Керченською протокою&nbsp;— 49&nbsp;км).

=== Рельєф ===
{{main|Рельєф України|Геологія України|Сейсмічність України|Ліси України}}
[[Файл:ПОЗИТИВ...jpg|міні| Вид з [[Говерла|Говерли]], [[Карпатський національний природний парк]]]]
У рельєфі України переважають рівнини (95&nbsp;% від усієї площі), що належать до південно-західної окраїни [[Східноєвропейська рівнина|Східноєвропейської рівнини]]. Вони поєднують [[Поліська низовина|Поліську]], [[Придніпровська низовина|Придніпровську]] й [[Причорноморська низовина|Причорноморську]] низовини, що займають 70&nbsp;% поверхні України, а також [[Волинська височина|Волинську]], [[Подільська височина|Подільську]], [[Придніпровська височина|Придніпровську]], [[Донецька височина|Донецьку]] й інші [[Височини України|височини]]. Пересічна [[Висота над рівнем моря|абсолютна висота]] рівнин становить 175&nbsp;м. В Україні знаходиться найвища точка [[Східноєвропейська рівнина|Східноєвропейської рівнини]]&nbsp;— гора [[Берда (гора)|Берда]], висотою 515&nbsp;м над рівнем моря.

Гірські масиви в Україні представлені частиною [[Карпати|Карпатських гір]]&nbsp;— [[Українські Карпати|Українськими Карпатами]], де розташована найвища вершина України&nbsp;— гора [[Говерла]] (2061&nbsp;м над рівнем моря), й [[Кримські гори|Кримськими горами]], найвищою вершиною яких є гора [[Роман-Кош]] (1545&nbsp;м).

Сейсмічність України проявляється в західних, південно-західних і в південних районах, які розташовані поблизу потужного Середземноморсько-Альпійсько-Трансазійського сейсмогенного поясу планети, і де виділяються два основні сейсмічні регіони: Карпатський і Кримсько-Чорноморський. Значна частина території піддається впливам власних (місцевих) землетрусів і сильних підкорових землетрусів зони Вранча (Румунія)<ref>{{Cite web |url=http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1041.32005.0 |title=Президія Національної академії наук України: Сейсмічність і сейсмічна небезпека території України |accessdate=30 листопада 2011 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20120111095544/http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1041.32005.0 |archivedate=11 січня 2012 |deadurl=yes }}</ref><ref>{{Cite web |url=http://wdc.org.ua/uk/node/192 |title=Дані Інституту геофізики НАН України ім. С. І. Субботіна: Сейсмічність України |accessdate=30 листопада 2011 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20100314041558/http://wdc.org.ua/uk/node/192 |archivedate=14 March 2010 |deadurl=yes }}</ref>.

=== Клімат ===
{{main|Клімат України}}
[[Файл:Осень в Долине привидений.jpg|міні|[[Долина привидів]], [[Крим]]]]
Територія України лежить переважно в [[Континентальний клімат|помірно-континентальній]] області помірного кліматичного поясу зі зростанням континентальности з північного заходу на південний схід. Південний берег Криму виділяється в окремий регіон субтропічного [[Середземноморський клімат|середземноморського клімату]]. В [[Українські Карпати|Українських Карпатах]] і [[Кримські гори|Кримських горах]] висота місцевості й експозиція схилів зумовлюють вертикальну зональність клімату.<ref name="kl">{{Cite web |url=http://wdc.org.ua/atlas/4080100.html |title=Національний атлас України. |accessdate=8 червня 2013 |archive-date=2 квітня 2015 |archive-url=https://web.archive.org/web/20150402151543/http://wdc.org.ua/atlas/4080100.html }}</ref>

Середньорічна температура повітря в Україні коливається від +11…+13&nbsp;{{градус Цельсія}} на півдні до +5…+7&nbsp;{{градус Цельсія}} на півночі. Пересічна середня температура найхолоднішого місяця (січня) змінюється від −7…−8&nbsp;{{градус Цельсія}} на північному сході до 0&nbsp;{{градус Цельсія}} у степовому Криму й +2…+4&nbsp;{{градус Цельсія}} на Південному узбережжі Криму. У найтеплішому місяці (липні) середньомісячна температура змінюється від +17…+19&nbsp;{{градус Цельсія}} на півночі й північному заході країни до +22…+23&nbsp;{{градус Цельсія}} у південних районах і +25&nbsp;{{градус Цельсія}}&nbsp;— на Південному узбережжі Криму.<ref name="kl"/>

Найнижча температура повітря на території України зафіксована 8 січня 1935&nbsp;р. у Луганську. Унаслідок вторгнення повітряних течій з Арктики температура знизилася тут до −42&nbsp;{{градус Цельсія}}<ref>{{cite web|url=http://ukrmap.su/uk-g8/873.html|title=Фізична географія України, 8 клас|archiveurl=https://www.webcitation.org/6GYqLHp5D?url=http://ukrmap.su/uk-g8/873.html|archivedate=2013-05-12|accessdate=2012-02-01|deadurl=no}}</ref>.

Основною закономірністю в розподілі опадів на території України є їхнє зменшення з півночі й північного заходу в напрямку на південь і південний схід. Найбільші річні суми опадів помічено в [[Українські Карпати|Українських Карпатах]]&nbsp;— 1500&nbsp;мм (полонина Плай&nbsp;— 1663&nbsp;мм) і [[Кримські гори|Кримських горах]] (1000—1200&nbsp;мм), найменші&nbsp;— на причорноморському узбережжі й на Присивашші (від 450—400 до 300 мм). На переважній частині території кількість опадів у середньому змінюється від 650—600&nbsp;мм на заході до 450—400&nbsp;мм на півдні й південному сході. Основна їхня маса припадає на теплий період року, за винятком Південного берега Криму. Узимку опади бувають у вигляді снігу, майже на всій території країни; висота снігового покриву&nbsp;— 10—30&nbsp;см, а в горах досягає 40&nbsp;см.

Передбачається, що за 50—100 років клімат України стане більш посушливим, схожим на [[Клімат Австралії|австралійський]]<ref>{{Cite web |url=https://ua.news/ua/ukraynskyj-klymat-so-vremenem-prevratytsya-v-avstralyjskyj/ |title=Український клімат із часом перетвориться на австралійський |accessdate=2 серпня 2021 |archive-date=2 серпня 2021 |archive-url=https://web.archive.org/web/20210802050416/https://ua.news/ua/ukraynskyj-klymat-so-vremenem-prevratytsya-v-avstralyjskyj/ }}</ref><ref>{{Cite web |url=https://kontrakty.ua/article/180834 |title=Пустелі, торнадо і арктична зима: якою буде погода в Україні через 80 років |accessdate=4 серпня 2021 |archive-date=4 серпня 2021 |archive-url=https://web.archive.org/web/20210804190208/https://kontrakty.ua/article/180834 }}</ref>.

=== Водойми ===
[[Файл:Річка Дніпро у Каневі.jpg|міні|праворуч|Річка [[Дніпро (річка)|Дніпро]] біля [[Канів|Канева]]]]
{{Main|Поверхневі води України|Річки України|Озера України}}
На території України протікає 63&nbsp;119 річок і струмків загальною довжиною понад 206 тис. км, із них довжиною 10&nbsp;км і більше&nbsp;— 3302<ref>{{Cite web |url=http://wdc.org.ua/atlas/4090100.html |title=Національний атлас України. Поверхневі води та водні ресурси |accessdate=3 липня 2013 |archive-date=29 листопада 2014 |archive-url=https://web.archive.org/web/20141129085333/http://wdc.org.ua/atlas/4090100.html }}</ref>. Більшість річок належить до басейну Чорного й Азовського морів і лише з 2&nbsp;% території води мають стік до Балтійського басейну ([[Сян]] і [[Західний Буг]] із їхніми притоками). Головні річки&nbsp;— [[Дніпро (річка)|Дніпро]], [[Сіверський Донець]], [[Південний Буг]], [[Дністер]], [[Дунай]].

Озер у країні близько 20&nbsp;тис., з них лише 43 мають площу 10&nbsp;км² і більше<ref name="MOM">[[Маринич Олександр Мефодійович|Маринич О. М.]], Шищенко П.&nbsp;Г.&nbsp;Фізична географія України: Підручник.&nbsp;— К.: Знання, 2005.&nbsp;— 511 с.</ref>. Найбільше озеро Українського [[Полісся]]&nbsp;— [[Світязь]] має площу 27,5&nbsp;км². Більшу площу мають солонуваті озера лиманного походження&nbsp;— придунайські ([[Ялпуг]]&nbsp;— 149&nbsp;км²), причорноморські (штучно опріснений [[Сасик (Кундук)|Кундук (Сасик)]]&nbsp;— 204,8&nbsp;км²), кримські (солоне озеро [[Сасик-Сиваш]]&nbsp;— 71&nbsp;км²). В Україні споруджено 1157 водосховищ і 28,8 тис. ставків<ref name="MOM" />. Найбільші водосховища&nbsp;— на Дніпрі ([[Кременчуцьке водосховище|Кременчуцьке]], [[Каховське водосховище|Каховське]], [[Київське водосховище|Київське]], [[Канівське водосховище|Канівське]]). Найбільший [[лиман]]&nbsp;— [[Дністровський лиман|Дністровський]]&nbsp;— 360&nbsp;км². [[солоність|Найсолонішим]] є [[Куяльницький лиман]]&nbsp;— 157—227&nbsp;‰.

=== Ландшафти й фізико-географічне районування ===
[[Файл:Кам'яні Могили 07.jpg|міні|Заповідник [[Кам'яні Могили]]]]
{{Main|Фізико-географічне районування України|Фізична географія України}}
У межах України за спільністю морфоструктурних рис виділяють два класи ландшафтних комплексів&nbsp;— рівнинний, що займає понад 93&nbsp;% території, і гірський. Основні риси [[Ландшафт географічний|ландшафтної]] структури країни визначаються її розташуванням переважно в [[Помірний кліматичний пояс|помірному поясі]]. Лише на [[Південне узбережжя Криму|Південному узбережжі Криму]] зустрічаються елементи [[Субтропічний кліматичний пояс|субтропічних]] ландшафтів середземноморського типу.

Територія України займає південно-західну частину Східноєвропейської фізико-географічної країни з чітко вираженою біокліматичною і ландшафтною [[Широтна зональність|широтною зональністю]], частини [[Українські Карпати|Карпатської]] та [[Кримські гори|Кримської]] гірських фізико-географічних країн. Рівнинна Україна охоплена чотирма природними зонами: [[Мішані ліси України|зоною мішаних лісів]] ([[Полісся]]), [[Зона широколистяних лісів|зоною широколистяних лісів]], [[Український лісостеп|лісостеповою зоною]] та [[Український степ|степовою зоною]].<ref>{{Cite web |url=http://wdc.org.ua/atlas/4130100.html |title=Національний атлас України. Ландшафти та фізико-географічне районування. |accessdate=12 червня 2013 |archive-date=2 квітня 2015 |archive-url=https://web.archive.org/web/20150402191844/http://wdc.org.ua/atlas/4130100.html }}</ref><ref name="MOM"/>

=== Заповідні території ===
{{Main|Природно-заповідний фонд України}}
[[Файл:Карпатський морозний ранок.jpg|міні|[[Карпатський біосферний заповідник]]]]
В Україні всі [[Природоохоронна територія|природоохоронні території]] об'єднані у [[Природно-заповідний фонд України]], який включає понад 8600 об'єктів, що становлять близько 6,8&nbsp;% площі країни.<ref name="ПЗФ">[https://wownature.in.ua/oberihaymo/pryrodno-zapovidnyy-fond/ Природно-заповідний фонд України&nbsp;— офіційна сторінка]</ref>

Природно-заповідний фонд України включає території або акваторії, що мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища. Об'єкти природно-заповідного фонду охороняються законодавством України як національне надбання з встановленням особливих режимів охорони.<ref name="ЗаконПЗФ">[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2456-12#Text Закон України про природно-заповідний фонд України]</ref>

Природні об'єкти Природно-заповідного фонду України розділяються на [[біосферний заповідник|біосферні заповідники]], [[природний заповідник|природні заповідники]], [[національний природний парк|національні природні парки]], [[регіональний ландшафтний парк|регіональні ландшафтні парки]], [[заказник]]и різних типів, [[пам'ятка природи|пам'ятки природи]] та [[заповідне урочище|заповідні урочища]]<ref name="ЗаконПЗФ"/>. Найвищий статус і, здебільшого, найбільшу площу мають заповідники та національні природні парки. В Україні існує [[Біосферні заповідники України|5 біосферних заповідників]] ([[Асканія-Нова (заповідник)|Асканія-Нова]], [[Карпатський біосферний заповідник|Карпатський]], [[Чорноморський біосферний заповідник|Чорноморський]], [[Дунайський біосферний заповідник|Дунайський]], [[Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник|Чорнобильський]]), [[Природні заповідники України|19 природних заповідників]] (найдавніші [[Канівський природний заповідник|Канівський]], [[Кримський природний заповідник|Кримський]], [[Український степовий природний заповідник|Український степовий]], [[Поліський природний заповідник|Поліський]], [[Луганський природний заповідник|Луганський]], [[Природний заповідник «Мис Мартьян»|Мис Мартьян]], [[Ялтинський гірсько-лісовий природний заповідник|Ялтинський гірсько-лісовий]], [[Карадазький природний заповідник|Карадазький]]) та [[Національні природні парки України|55 національних природних парків]] (найдавніші [[Карпатський національний природний парк|Карпатський]], [[Шацький національний природний парк|Шацький]], [[Синевир (національний природний парк)|Синевир]]).<ref name="ПЗФ"/>

=== Корисні копалини ===
{{main|Корисні копалини України|Історія освоєння мінеральних ресурсів України|Нафтогазоносні регіони України|Геологія України}}
[[Файл:Удивительно светлый террикон - panoramio.jpg|міні|[[Терикон]], [[Донецька область]]]]
Україна входить до числа провідних мінерально-сировинних держав світу. Поєднання різновікових (від [[архей|архею]] до [[кайнозой|кайнозою]]) структурних елементів, що сформувалися внаслідок вияву всіх властивих становленню [[земна кора|земної кори]] процесів, обумовило широкий діапазон [[корисні копалини|корисних копалин]], що становлять мінерально-сировинну базу країни. Україна, яка займає всього 0,4&nbsp;% земної суші й де проживає 0,8&nbsp;% населення планети, має у своїх [[надра]]х 5&nbsp;% мінерально-сировинного потенціалу світу.

В Україні розвідано 20 тис. [[родовище|родовищ]] і проявів 111 видів корисних копалин<ref>За даними [[Геоінформ]]у</ref> (за даними УНІАН&nbsp;— 200 видів корисних копалин, 120 із яких використовує людство нині). З них 7807 родовищ 94 видів корисних копалин мають промислове значення й ураховуються [[Державний баланс запасів|Державним балансом запасів]]. Найбільше економічне значення мають [[кам'яне вугілля]], [[нафта]] й [[природний газ|газ]], залізні й марганцеві [[руда (копалина)|руди]], [[самородна сірка]], [[кам'яна сіль|кам'яна]] й [[калійна сіль|калійна солі]], нерудні будівельні матеріали, [[мінеральні води]]. Їхні родовища є в різних геологічних регіонах України. За розвіданими запасами деяких корисних копалин Україна випереджає [[Росія|РФ]], [[США]], [[Велика Британія|Велику Британію]], [[Франція|Францію]], [[ФРН]], [[Канада|Канаду]] й інші країни. Зокрема, за запасами й видобутком залізних, марганцевих, титано-цирконієвих руд, багатьох видів неметалічної сировини Україна наприкінці XX&nbsp;ст. займала провідне місце серед країн Європи й світу<ref>http://resource.ukrlife.org/ {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20120127175601/http://resource.ukrlife.org/ |date=27 січня 2012 }} Мінеральні ресурси та добувна промисловість країн світу</ref>.

=== Біорізноманіття ===
{{main|Фауна України|Флора України|Червона книга України}}
[[Файл:Darevskia lindholmi - Ящерица Линдхольма.jpg|міні|[[Ящірка Ліндгольма]], [[ендемік]] [[Кримські гори|Кримських гір]]]]
[[Файл:Ковыль в балке, Днепропетровская область.jpg|міні|[[Ковила|Ковиловий]] [[степ]], [[Дніпровський район (Дніпропетровська область)|Дніпровщина]]]]
Різноманіття природних умов України, її розташування в кількох природних зонах з двома морями, зумовлює досить багате і нерівномірно розподілене [[біорізноманіття]] зі значною кількістю [[ендемік]]ів, перш за все в [[Кримські гори|Кримських горах]] та в [[Українські Карпати|Карпатах]].

В Україні поширені понад 60 тисяч [[вид]]ів живих істот, зокрема:<ref name="Дідух">[[Дідух Яків Петрович|Дідух Я. П.]] та ін. [http://wdc.org.ua/atlas/4110100.html Рослинний світ і рослинні ресурси] // [[Національний атлас України]]. Київ: [[ДНВП «Картографія»|Картографія]], 2007. С. 196.</ref><ref name="Акімов">[[Акімов Ігор Андрійович|Акімов І. А.]] [http://wdc.org.ua/atlas/4120100.html Тваринний світ і ресурси тваринного світу] // [[Національний атлас України]]. Київ: [[ДНВП «Картографія»|Картографія]], 2007. С. 210.</ref> понад 6500 видів [[гриби|грибів]] і [[лишайники|лишайників]], понад 4900 видів [[водорості|водоростей]], понад 760 видів [[мохоподібні|мохоподібних]], понад 6000 видів [[судинні рослини|судинних рослин]], понад 1200 видів [[найпростіші|найпростіших]], 33 види [[губки|губок]], 40 видів [[кнідарії|кнідарій]], 3 види [[реброплави|реброплавів]], 33 види [[немертини|немертин]], близько 30 видів [[мохуватки|мохуваток]], 1 вид [[фороніди|форонід]], 2 види [[Внутрішньопорошицеві|внутрішньопорошицевих]], близько 1300 видів [[плоскі черви|плоских червів]], близько 50 видів [[Черевовійчасті|черевовійчастих]], близько 600 видів [[коловертки|коловерток]], близько 60 видів [[Акантоцефали|скреблянок]], 2 види [[Щетинкощелепні|щетинкощелепних]], понад 400 видів [[кільчасті черви|кільчастих червів]], понад 400 видів [[молюски|молюсків]], понад 800 видів [[нематоди|нематод]], 111 видів [[Тихоходи|тихоходів]]<ref>Pilato, G., Kiosya, Y., Lisi, O., Inshina, V. and Biserov, V., 2011. Annotated list of Tardigrada records from Ukraine with the description of three new species. [[Zootaxa]], 3123(1), 1-31.</ref>, близько 1000 видів [[ракоподібні|ракоподібних]], близько 3300 видів [[павукоподібні|павукоподібних]], близько 140 видів [[багатоніжки|багатоніжок]], понад 500 видів [[Прихованощелепні|прихованощелепних]]<ref>[[Капрусь Ігор Ярославович|Капрусь І. Я.]], Шрубович Ю. Ю., Таращук М.&nbsp;В.&nbsp;Каталог колембол (Collembola) і протур (Protura) України. Львів: Видавництво [[Державний природознавчий музей НАН України|Державного природознавчого музею НАН України]], 2006. 164 с.</ref>, понад 35 тисяч видів [[комахи|комах]], 14 видів [[Голкошкірі|голкошкірих]], 1 вид [[Головохордові|ланцетників]], 9 видів [[Покривники|тунікат]], 2 види [[Круглороті|круглоротих]], близько 180 видів [[риби|риб]], близько 20 видів [[земноводні|земноводних]], близько 25 видів [[плазуни|плазунів]], близько 400 видів [[птахи|птахів]] і близько 120 видів [[ссавці]]в.

Природна [[рослинність]] вкриває близько 30&nbsp;% України, при цьому переважна більшість її вторинно трансформована діяльністю людини. Зокрема [[ліс]]и займають близько 14&nbsp;% країни, при тому що в цілому для Європи цей показник складає 41&nbsp;%. [[Лука (рослинність)|Луки]], які переважно виникли в Україні на місці лісів внаслідок випасу худоби та косіння і використовуються як пасовища та сіножаті, займають близько 9&nbsp;% країни. [[Степи]], що природно займали близько 40&nbsp;% українських земель, збереглися лише на 0,6&nbsp;% території країни, здебільшого на заповідних територіях. Площа [[болота|боліт]] займає близько 1&nbsp;%, [[плавні]]в&nbsp;— близько 1,6&nbsp;%, [[солончак]]ів&nbsp;— близько 1&nbsp;%.<ref name="Дідух"/>

В Україні є багато [[ендемік]]ів, переважно це [[безхребетні]] тварини та рослини. Серед [[хребетні|хребетних]] тварин України є лише 12 ендемічних видів<ref name="Акімов"/>, зокрема це [[сліпак піщаний]] і [[сліпак подільський]], поширені у причорноморських і подільських степах, а також [[ящірка Ліндгольма]], поширена в [[Кримські гори|Кримських горах]].

Багато видів заселили природні території України внаслідок діяльності людини і є [[Інвазійні види|інвазійними]]. Деякі з них були навмисно [[Акліматизація|акліматизовані]] людиною, наприклад, такі [[мисливство|мисливські]] види як [[єнотоподібний собака]], [[Neogale vison|норка американська]], [[ондатра]], [[олень плямистий]], [[муфлон]], [[фазан звичайний]] тощо.<ref name="Акімов"/> В той же час значно більше видів були інтродуковані в Україну ненавмисно, або ж поширилися самостійно внаслідок [[Глобальне потепління|кліматичних змін]]. Багато з таких видів є [[шкідники|шкідниками]] господарства та здатні завдавати шкоди природним екосистемам і подекуди витісняти місцеві рідкісні види. Серед найшкідливіших інвазійних видів України [[пацюк сірий]], [[миша хатня]], [[Прусак рудий|тарган рудий]], [[колорадський жук]], [[Слизняк іспанський|слимак іспанський]], [[маслинка вузьколиста]] тощо.

Значна кількість видів зникла в Україні протягом останніх століть внаслідок знищення їхнього середовища існування людиною. Один з найпоказовіших прикладів&nbsp;— це степова антилопа [[сайгак]], що був одним з наймасовіших видів копитних в Україні, але повністю зник тут у кінці XIX століття внаслідок розорювання степів та полювання. Також серед найпомітніших видів, що повністю зникли в Україні протягом останніх століть&nbsp;— [[тарпан]], [[росомаха]], [[Pteromys volans|летяга звичайна]], [[пискуха степова]], [[ховрах жовтий]] тощо.<ref name="Акімов"/>

В Україні основним документом з охорони біорізноманіття є [[Червона книга України]], що містить перелік рідкісних, вразливих і зникаючих [[вид (біологія)|видів]] [[тварини|тваринного]] і [[ботаніка|рослинного]] світу у межах країни, а також узагальнені відомості про сучасний стан цих видів і заходи щодо їх збереження. Занесені до Червоної книги України види підлягають охороні на всій території України, у межах її [[Континентальний шельф|континентального шельфу]] та [[Виключна морська економічна зона України|виключної морської економічної зони]]. Регулюється Законом України «Про Червону книгу України».<ref>[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3055-14 Закон України «Про Червону Книгу України»]</ref> З 2021 року до Червоної книги України занесено 1544 види, з них 687 тварини і 857&nbsp;— рослинний світ<ref name="ПерелікиТварин2021">{{Cite web |url=https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0260-21 |title=Наказ Міндовкілля від 19.01.2021 (набрав чинності 12.03.2021) Про затвердження переліків видів тварин, що заносяться до Червоної книги України (тваринний світ), та видів тварин, що виключені з Червоної книги України (тваринний світ) |accessdate=3 травня 2022 |archive-date=5 травня 2021 |archive-url=https://web.archive.org/web/20210505092213/https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0260-21 }}</ref><ref name="ПерелікиРослин2021">{{Cite web |url=https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0370-21 |title=Наказ Міндовкілля від 15.02.2021 (набрав чинності 09.04.2021) Про затвердження переліків видів рослин та грибів, що заносяться до Червоної книги України (рослинний світ), та видів рослин та грибів, що виключені з Червоної книги України (рослинний світ) |accessdate=3 травня 2022 |archive-date=28 квітня 2021 |archive-url=https://web.archive.org/web/20210428171708/https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0370-21 }}</ref>. Державне управління, регулювання та контроль збереження видів, занесених до Червоної книги України здійснює [[Кабінет Міністрів України]] і підпорядковані структури. Наукове забезпечення ведення Червоної книги України здійснює [[Національна комісія з питань Червоної книги України]], що створюється на базі [[Інститут зоології імені І. І. Шмальгаузена НАН України|Інституту зоології]] та [[Інститут ботаніки імені М. Г. Холодного НАН України|Інституту ботаніки]] [[НАН України]], які є провідними центрами з вивчення біорізноманіття України<ref name="КомісіяЧКУ">{{Cite web |url=http://www.nas.gov.ua/legaltexts/DocPublic/P-170315-73-0.pdf |title=Положення про Національну комісію з питань Червоної книги України |accessdate=3 травня 2022 |archive-date=20 квітня 2019 |archive-url=https://web.archive.org/web/20190420213845/http://www.nas.gov.ua/legaltexts/DocPublic/P-170315-73-0.pdf}}</ref>.

== Історія ==
{{Українська історія}}
{{main|Історія України}}
{{See also|Хронологія історії України}}

=== Стародавність ===
{{main|Доісторична Україна}}
[[Файл:Фрагменты Пекторали.jpg|міні|праворуч|Золота [[Пектораль із Товстої Могили|пектораль]]. [[4 століття до н.е.|IV століття до н.&nbsp;е.]] [[Товста Могила]].]]

Перші [[археоантропи]] на території сучасної України з'явилися в епоху [[Палеоліт України|раннього палеоліту]], понад 900—800 тис. років тому<ref>Найстаріша археологічна стоянка в Україні міститься поблизу села [[Королево]] [[Закарпатська область|Закарпатської області]]. (''Етнічна історія давньої України''.&nbsp;— Київ: Інститут археології НАН України, 2000.&nbsp;— C. 8—9).</ref>. Люди сучасного типу&nbsp;— [[Людина розумна|Homo sapiens]] (кроманьйонці) сформувалися у період верхнього палеоліту, понад 40—35 тис. років тому. Це були представники [[європеоїдна раса|європеоїдної раси]], [[Полювання|мисливці]]-[[збиральництво|збирачі]], що мали [[рід|родову організацію]]. Одним із культових центрів кроманьйонців був природний останець [[Кам'яна Могила]]<ref>''Етнічна історія давньої України''.&nbsp;— Київ: Інститут археології НАН України, 2000.&nbsp;— C. 14.</ref>. Понад 10 тис. років тому відбулося танення [[плейстоцен|льодовика]], що сприяло збільшенню населення<ref>В Україні виявлено понад 300 мезолітичних територій, які класифікують у південно-степову та полісько-лісостепову культурно-територіальні зони (''Етнічна історія давньої України''.&nbsp;— Київ: Інститут археології НАН України, 2000.&nbsp;— C. 15).</ref>. Стабілізувався ландшафтний поділ України на лісову, лісостепову і степову зони, утворився близький до сучасного ґрунтовий покрив<ref>''Етнічна історія давньої України''.&nbsp;— Київ: Інститут археології НАН України, 2000.&nbsp;— C. 17.</ref>. Криза привласнювального господарства поступово змусила людей приступити до відтворювальних форм: [[землеробство|рільництва]] і [[Тваринництво|скотарства]]. З появою [[кераміка|кераміки]] настав [[Неоліт на території України|неоліт, який на території сучасної України]] тривав з VII до V—III тис. до н.&nbsp;е.<ref>[[Залізняк Леонід Львович|Залізняк Л. Л.]] Археологія України. Навч. посібник.&nbsp;— К.: Либідь, 2005.&nbsp;— с. 90-101.</ref>
[[Файл:Chersonesos columns.jpg|міні|ліворуч|[[Стародавнє місто Херсонес Таврійський і його Хора]]]]
З кінця 5 до початку 3 тисячоліття до н.&nbsp;е. в Україні тривала доба [[енеоліт]]у. Стала виразнішою господарча спеціалізація за природно-кліматичними зонами: скотарство у степу, хліборобство у лісостепу і мисливство у лісовій смузі. Центральною [[археологічна культура|археологічною культурою]] на території України енеолітичного періоду була [[Трипільська культура]] (4000—2100&nbsp;рр. до н.&nbsp;е.), носії якої були першими, хто на землях сучасної України досяг значних успіхів у розвитку економіки, технологій, освоєнні нових земель&nbsp;— створили поселення-протоміста, зразки монументальної архітектури та вжиткового мистецтва, знакові системи, закарбовану в матеріальних пам'ятниках міфологію, складні суспільні структури<ref>Енциклопедія трипільської цивілізації. Т.1, кн.1, с. 522.</ref>. Занепад Трипільської культури позначився консолідацією скотарів і появою [[Ямна культура|Ямної культури]] (2800—2300&nbsp;рр. до н.&nbsp;е.) [[бронзова доба|бронзової доби]], у носіях якої вчені вбачають [[арії]]в-[[індоєвропейці]]в<ref>''Етнічна історія давньої України''.&nbsp;— Київ: Інститут археології НАН України, 2000.&nbsp;— C. 31.</ref>. Вони охоплювали територію від Криму до Київського Полісся. На базі цієї культури у Південно-Східній Україні постає [[Катакомбна культура]] (2300—1300&nbsp;рр. до н.&nbsp;е.), носії якої перебували у контактах із хліборобською [[Культура шнурової кераміки|культурою шнуркової кераміки]] (2300—1700&nbsp;рр. до н.&nbsp;е.), що займала територію Північно-Західної України<ref>''Етнічна історія давньої України''.&nbsp;— Київ: Інститут археології НАН України, 2000.&nbsp;— C. 33—36.</ref>. Катакомбну культуру заступила [[Зрубна культурно-історична спільність|Зрубна культура]] (1700—1300&nbsp;рр. до н.&nbsp;е.), яка асоціюється з іраномовними племенами скотарів, а культуру шнуркової кераміки на теренах України витіснила [[Тшинецька культура]] (1700—1200&nbsp;рр. до н.&nbsp;е.), яку пов'язують із праслов'янсько-балтською спільністю хліборобів<ref>''Етнічна історія давньої України''.&nbsp;— Київ: Інститут археології НАН України, 2000.&nbsp;— C. 38—40.</ref>. На XII—X століття до н.&nbsp;е. територія України залишалася розділеною між різними культурними спільнотами. Північні ліси на заході займали праслов'яни, а на сході&nbsp;— прафіноугри; у лісостепу мешкали фрако-іллірійські, а у степу&nbsp;— північноіранські племена.

У X&nbsp;ст. до н.&nbsp;е. на території України з'являються [[кочові племена]] [[кіммерійці]]в. Їх витіснили [[скіфи|скити]] (VII—III&nbsp;ст. до н.&nbsp;е.), які створили одну з наймогутніших держав того часу. У III&nbsp;ст. до н.&nbsp;е. на зміну скитам приходять [[сармати]]. Цей союз споріднених племен проіснував до IV&nbsp;ст.&nbsp;н. е, коли їх витіснили [[гуни]], які згодом дали поштовх до [[Велике переселення народів|великого переселення народів]]. Паралельно з цими племенами, починаючи з VII&nbsp;ст. до н.&nbsp;е. [[греки]] засновують у [[Північне Причорномор'я|Північному Причорномор'ї]] свої [[поліс|міста-колонії]]: [[Тір]], [[Ольвія|Ольвію]], [[Пантікапей]], [[Херсонес Таврійський|Херсонес]], а пізніше й [[Боспорська держава|Боспорську державу]].

=== Середньовіччя ===

==== Русь ====
{{main|Київська Русь}}
{{double image|right|Coin of Vladimir the Great (reverse).jpg|107|Coin of Yaroslav the Wise (reverse).png|107|Монети з емблемами княжих держав [[Володимир Святославич|Володимира]] та [[Ярослав Мудрий|Ярослава]]}}
[[Файл:Kyiv Rus T.png|міні|[[Київська Русь|Русь]], максимальні кордони]]
[[Файл:Софійський собор Київ.jpg|міні|праворуч|[[Софійський собор (Київ)|Софійський собор]] у Києві заснований [[Ярослав Мудрий|Ярославом Мудрим]]]]
Починаючи з [[IX століття]] українські землі стали центром [[Русь|Руської землі]] на чолі з [[поляни (східні)|полянським]] [[Київ|Києвом]]. [[882]] року Київ захопив [[варяги|варязький]] [[князь]] [[Олег Віщий|Олег]] ([[882]]—[[912]]), який проголосив його «[[мати міст руських|матір'ю міст руських»]] й встановив владу варязької династії [[Рюриковичі]]в. За князювання княгині [[Ольга (княгиня)|Ольги]] ([[945]]—[[965]]), її сина [[Святослав Ігорович|Святослава Хороброго]] ([[965]]—[[972]]), онука [[Володимир Святославич|Володимира Великого]] ([[980]]—[[1015]]) та правнука [[Ярослав Мудрий|Ярослава Мудрого]] ([[1019]]—[[1054]]) територія Руської держави розширилась шляхом підкорення Києвом сусідніх [[східні слов'яни|східнослов'янських]], [[балти|балтських]] і [[Фіно-угорські народи|угро-фінських]] племен.

Це була найбільша держава Європи, площа якої сягала 1,5&nbsp;млн км<sup>2</sup>. Кордони Київської Русі на півночі пролягали в районах [[Чудсько-Псковське озеро|Чудського озера]], [[Фінська затока|Фінської затоки]] [[Балтійське море|Балтійського моря]], [[Ладозьке озеро|Ладозького]] й [[Онезьке озеро|Онезького озер]]; на заході&nbsp;— в районі верхів'їв [[Дністер|Дністра]], [[Карпати|Карпат]], [[Західний Буг|Західного Бугу]], [[Німан]]у і [[Західна Двіна|Західної Двіни]]; на півдні&nbsp;— [[Сула (притока Дніпра)|Сули]], [[Дон]]у, [[Рось|Росі]] й [[Південний Буг|Південного Бугу]]; на сході&nbsp;— [[Волга|Волги]] та її притоки [[Ока (притока Волги)|Оки]]. Землі й етнічні князівства, де раніше правили місцеві князі, передавалися Рюриковичам. [[988]] року за правління Володимира [[русини]] прийняли [[християнство]] з [[Візантійська імперія|Візантії]], що визначило цивілізаційну приналежність українських земель на подальші тисячоліття, з нею почали рахуватися європейські монархії. Але процес [[Феодальна роздрібненість|феодальної роздрібненості]] в XI&nbsp;— XIII століттях призвів до ослаблення Русі, основні центри влади з Києва перемістились на північний схід, на Оку, до Володимирського князівства, де в майбутньому виникло [[Велике князівство Московське|Московське князівство]], а слідом [[Московське царство]], а також на захід, до міст [[Галич]]а і Володимира.

Також на теренах сучасної України певний час існували такі великі князівства, як [[Чернігівське князівство|Чернігівське]] (по [[Десна|Десні]]), [[Переяславське князівство|Переяславське]] (сучасна [[Полтавщина]]), [[Турівське князівство|Турово-Пінське]] (на [[Полісся|Поліссі]])

У [[1240-ві|1240-х]] роках Русь розорено [[Монгольська імперія|Монгольською імперією]], і вона потрапила в [[Ординське ярмо|залежність]] від неї.

<center>
{| class="wikitable" style="text-align:right; margin-right:50px;"
|-
! colspan=5 | [[Великий князь київський|Київські князі]] династії [[Рюриковичі]]в на [[Золоті ворота (мозаїка)|мозаїках «Золотих воріт»]]
|-
| align=center | '''[[Файл:OlgaIKiev.jpg|140px]]'''
| align=center | '''[[Файл:Sviatoslav I the Brave.jpg|145px]]'''
| align=center | '''[[Файл:Vladimir I the Great.jpg|145px]]'''
| align=center | '''[[Файл:Yaroslav1.jpg|140px]]'''
| align=center | '''[[Файл:Daniel of Galicia-Volhynia.jpg|145px]]'''
|-
! align=center |[[Ольга (княгиня)|Ольга]]<br/><small>(бл. 910—969)</small>
! align=center |[[Святослав Хоробрий]]<br/><small>(бл. 938—972)</small>
! align=center |[[Володимир Великий]]<br/><small>(бл. 960—1015)</small>
! align=center |[[Ярослав Мудрий]]<br/><small>(бл. 983—1054)</small>
! align=center |[[Данило Галицький]]<br/><small>(1201—1264)</small>
|}
</center>

==== Галицько-Волинська держава ====
{{main|Галицько-Волинське князівство}}
[[Файл:Кордони_Руського_королівства_(1300).png|міні|Кордони Руського королівства (1300)]]
[[Файл:Церква Святого Пантелеймона 17.jpg|міні|ліворуч|Церква святого Пантелеймона ([[Шевченкове (Галицький район)|Шевченкове]]), єдиний і найстаріший із збережених храмів Галицько-Волинського князівства]]
Після занепаду Київської Русі політичний, економічний і культурний центр українських земель перемістився до [[Галицько-Волинське князівство|Галицько-Волинської держави]]. До її складу входили [[Волинь]], [[Галичина]], [[Берестейська земля|Берестейщина]], [[Холмщина]], [[Підляшшя]], [[Белзьке князівство|Белжщина]], Турово-Пінщина, [[Чорна Русь]], західна [[Київське князівство|Київщина]] та [[Закарпаття]]<ref>{{Cite web |url=http://litopys.org.ua/krypgvol/krypgv04.htm#zem11 |title=Крип'якевич І. ''Галицько-волинське князівство''. Київ, 1984. — С.21-37. |accessdate=23 березня 2012 |archive-date=27 вересня 2007 |archive-url=https://web.archive.org/web/20070927201028/http://litopys.org.ua/krypgvol/krypgv04.htm#zem11 }}</ref>. Незалежні князівства в Галичині, де правили [[Ростиславичі Галицькі|Ростиславичі]], виникли починаючи з [[1084]] з центрами в [[Перемишльська земля|Перемишлі]], [[Теребовлянське князівство|Теребовлі]] та [[Звенигородське князівство|Звенигороді]]. 1141&nbsp;р. [[Володимирко Володарович]] об'єднав їх у єдине [[Галицьке князівство]], яке досягло найбільшого розквіту за правління [[Ярослав Осмомисл|Ярослава Осмомисла]].

[[1199]]&nbsp;р. [[Роман Мстиславич|Роман Великий]] об'єднав Галичину і [[Волинь]] у єдину Галицько-Волинську державу<ref>{{Cite web |url=http://litopys.org.ua/krypgvol/krypgv10.htm |title=Крип'якевич І. ''Галицько-волинське князівство''. Київ, 1984. — С.84-87. |accessdate=3 жовтня 2009 |archive-date=30 вересня 2007 |archive-url=https://web.archive.org/web/20070930182608/http://litopys.org.ua/krypgvol/krypgv10.htm }}</ref>. [[1245]] року його син і спадкоємець [[Данило Галицький|Данило]], на часи правління якого припала [[Монгольська навала на Русь|татаро-монгольська навала]], визнав свою залежність від [[Золота Орда|Золотої Орди]], проте сподіваючись на допомогу католицької Європи у боротьбі за незалежність, уклав таємні союзи із [[Королівство Польське (1025—1385)|Польщею]], [[Угорське королівство|Угорщиною]], [[Мазовія|Мазовією]] і [[Тевтонський орден|Тевтонським Орденом]], і [[1253]] року прийняв знак самодержця&nbsp;— корону [[король Русі|короля Русі]] від папи [[Іннокентій IV|Іннокентія IV]]<ref>{{Cite web |url=http://litopys.org.ua/krypgvol/krypgv12.htm |title=Крип'якевич І. ''Галицько-волинське князівство''. Київ, 1984. — С.93-105. |accessdate=23 березня 2012 |archive-date=30 вересня 2007 |archive-url=https://web.archive.org/web/20070930185809/http://litopys.org.ua/krypgvol/krypgv12.htm }}</ref>.

Близько [[1256]] року, після перемог над монголами [[Куремса|Куремси]], Данило заснував місто [[Львів]]. [[1259]] року, через відсутність військової допомоги з [[Європа|Заходу]], король повторно визнав верховенство Орди. Його наступник [[Лев Данилович|Лев І]] постійно брав участь у походах ординців на Польщу і [[Велике князівство Литовське|Литву]]. [[1303]] року Данилів онук король [[Юрій Львович|Юрій І]] домігся створення '''[[Галицька митрополія (1302—1401)|Галицької митрополії]]'''. [[1308]] року держава перейшла до його синів [[Андрій Юрійович|Андрія]] і [[Лев Юрійович|Лева II]], які розпочали боротьбу проти Золотої Орди в союзі з тевтонськими лицарями і мазовецькими князями. Проте після їхньої смерті останній монарх [[Юрій-Болеслав Тройденович|Юрій II]] знову визнав себе [[васал]]ом Золотої Орди. [[1340]] року його вбивство дало привід Польщі та Литві&nbsp;— сусідам, які мали династичні права на руський престол,&nbsp;— розпочати [[Війна за галицько-волинську спадщину|війну за галицько-волинську спадщину]]. [[1392]] року [[Галичина]] з [[Белзьке князівство|Белзькою землею]] і [[Холмщина|Холмщиною]] остаточно увійшла до Польського королівства, а [[Волинь]]&nbsp;— до [[Велике князівство Литовське|Великого князівства Литовського]]<ref>{{Cite web |url=http://litopys.org.ua/krypgvol/krypgv16.htm |title=Крип'якевич І. ''Галицько-волинське князівство''. — Київ, 1984. — С. 106—115. |accessdate=23 березня 2012 |archive-date=30 вересня 2007 |archive-url=https://web.archive.org/web/20070930191626/http://litopys.org.ua/krypgvol/krypgv16.htm }}</ref>.

На кінець [[XIV століття]] українські території перебували у складі різних держав. Литва ще раніше опанувала землі Києва, [[Чернігів|Чернігова]] і [[Волинь|Волині]]. Польща керувала в [[Галичина|Галичині]] і [[Поділля|Поділлі]]. Південна степова Україна перебувала під зверхністю [[Кримський ханат|Кримського ханату]], утвореного [[1447]] року, а [[Закарпаття]]&nbsp;— [[Угорщина|Угорщини]]. [[1569]] року [[Литва]] і [[Польща]] [[Люблінська унія|об'єдналися]] в [[Річ Посполита|Річ Посполиту]] для протидії сусідам, внаслідок цього центральні українські землі Литви ([[Київщина]], [[Чернігівщина]], [[Волинь]] та [[Поділля]]) перейшли під польський контроль.

=== Новий час ===

==== Козаччина ====
{{main|Українське козацтво|Військо Запорозьке|Гетьманщина|Реєстрове козацтво}}
[[Файл:Herb Viyska Zaporozkogo (Alex K).svg|міні|ліворуч|150px|[[Лицар із самопалом|Герб Війська Запорозького]]]]
[[Файл:Location of Cossack Hetmanate.png|міні|праворуч|Розташування [[Гетьманщина|Гетьманщини]] у 1649—1654 роках]]

У [[XV століття|XV столітті]] на південному сході [[Велике князівство Литовське|Великого князівства Литовського]] у [[Наддніпрянська Україна|Наддніпрянщині]] виникли громади, які почали називати себе [[Козаки|козаками]]. Їхнє виокремлення було пов'язано з формуванням угруповань вояків, що захищали ці землі в [[Дике Поле|«диких степах»]] [[Запорожжя]] від нападів степових народів. З [[XVI століття]] військовим осередком козаків стала [[Запорозька Січ]]<ref>Розділ III. Несхожі пагони руського стовбура (кн. XIV&nbsp;— сер. XVI&nbsp;ст.). §&nbsp;3. Перші сто літ козаччини // Яковенко Н. ''Нарис історії України з найдавніших часів до кінця XVIII&nbsp;ст.''&nbsp;— Київ, 1997.</ref>. Козаки [[Військо Запорозьке|Війська Запорозького]] формували окремий [[суспільний стан]], що брав участь у війнах на боці [[Річ Посполита|Речі Посполитої]]: [[Лівонська війна|Лівонській війні]] [[1558]]—[[1583]] років, [[Польсько-московська війна (1609—1618)|Польсько-московській війні]] [[1605]]—[[1618]] років, [[Хотинська війна|Хотинській війні]] [[1620]]—[[1621]] років, [[Смоленська війна|Смоленській війні]] [[1632]]—[[1634]] років. Крім цього козаки самовільно ходили з грабіжницькими походами у [[Молдавське князівство|Молдову]], [[Московське царство|Московію]], [[Кримський ханат]], [[Чорне море|Чорноморське]] узбережжя [[Болгарія|Болгарії]] і [[Мала Азія|Малої Азії]], а також активно [[Козаки у Тридцятирічній війні|займалися найманством]], особливо під час [[Тридцятилітня війна|Тридцятирічної війни]] [[1618]]—[[1648]] років. Найуспішнішим козацьким полководцем зазначених воєн і походів був [[гетьман]] [[Реєстрове козацтво|реєстрового козацтва]] [[Петро Конашевич-Сагайдачний]]. Через правовий і соціальний гніт з боку [[шляхта|шляхти]] козаки неодноразово піднімали [[козацькі повстання|повстання]], найбільшими з яких були [[повстання Косинського]] [[1591]]—[[1593]] років, [[повстання Наливайка]] [[1594]]—[[1596]] років, [[повстання Жмайла]] [[1625]] року, [[повстання Федоровича]] [[1630]] року, [[повстання Сулими]] [[1635]], [[повстання Павлюка]] [[1637]] року й [[повстання Острянина]] [[1638]] року. Козаки неодноразово відстоювали права [[українці|українського населення]], яке зазнавало в Речі Посполитій релігійних та національних утисків<ref name="Козацька ера">Субтельний О. [http://ukrainica.org.ua/ukr/istoriya_ukraini/istoriya_ukraini_all/1655 Козацька ера] // Україна: Історія.&nbsp;— Київ: Либідь, 1993.</ref><ref>Розділ III. Україна-Русь&nbsp;— третій зайвий у Речі Посполитій «Двох Народів» (1569—1648). §&nbsp;3. Шляхта, простолюд, козаки&nbsp;— вузол взаємопов'язань і протиріч // Яковенко Н. ''Нарис історії України з найдавніших часів до кінця XVIII&nbsp;ст.''&nbsp;— Київ, 1997.</ref>.

[[Файл:Конотопська битва.jpg|міні|праворуч|[[Конотопська битва]] (1659)]]

У [[1648]]—[[1657]] роках козаки під керівництвом [[гетьман]]а [[Богдан Хмельницький|Богдана Хмельницького]] підняли [[Хмельниччина|велике повстання у Речі Посполитій]], результатом якого стало створення в [[Наддніпрянська Україна|Наддніпрянщині]] самоврядної української держави&nbsp;— [[Гетьманщина|Війська Запорозького]], або Гетьманщини<ref name="Козацька ера"/><ref>В. Греченко О. Ярмиш. Історія України.&nbsp;— Харків: Торсінг, 2005.&nbsp;— С. 39-47.</ref>. [[1654]] року задля продовження війни з поляками козацька Україна прийняла [[Переяславська рада|протекторат московського царя]], а [[1656]] року, через підписання московитами [[Віленське перемир'я|сепаратного миру]], уклала союз зі [[Шведська імперія|Швецією]] і [[Трансильванія|Трансільванією]]<ref name="Яковенко-Хмель">Розділ V. Козацька ера. §&nbsp;1. Козацька революція 1648—1657&nbsp;рр. // Яковенко Н. ''Нарис історії України з найдавніших часів до кінця XVIII&nbsp;ст.''&nbsp;— Київ, 1997.</ref>. [[1657]] року, після обрання новим гетьманом [[Іван Виговський|Івана Виговського]], всередині України спалахнуло [[Повстання Пушкаря і Барабаша|антигетьманське повстання]], що розвинулося у [[Московсько-українська війна (1658—1659)|козацько-московську війну]]. Попри [[Конотопська битва|перемогу гетьмана під Конотопом]] в [[1659]] році, він втратив підтримку козацької старшини через [[Гадяцький договір|союз із поляками]]<ref name="Козацька ера"/>.

Стартував період козацьких міжусобиць&nbsp;— [[Руїна|руїни]], внаслідок якої козацька держава розкололася по [[Дніпро|Дніпру]] на [[Лівобережна Україна|Лівобережжя]], [[Правобережна Україна|Правобережжя]] і [[Військо Запорозьке Низове|Запорожжя]]. Правобережна Україна [[Слободищенський трактат|опинилася під владою Речі Посполитої]], а Лівобережжя і Запорожжя&nbsp;— [[Московські статті (1665)|під впливом Московії]]. [[1667]] року цей поділ затверджено [[Андрусівське перемир'я|Андрусівським миром]].

У [[1672]]&nbsp;р. у [[Бучацький мирний договір|Бучацькому договорі]] зазначено [[Польська мова|польською мовою]] та [[Турецька мова|турецькою мовою]] існування України, української [[Держава|державності]]<ref>{{cite web |url=http://lviv1256.com/history/vidnaydeno-dokumenty-iaki-pidtverdzhuiut-shcho-u-xvii-stolitti-v-nas-bula-suverenna-ukrains-ka-derzhava/ |title=Віднайдено документи, які підтверджують, що у XVII столітті в нас була суверенна Українська держава |author= |date=21.09.2019 |website=Львів місто натхнення |publisher= |archiveurl=https://archive.today/20200928091150/http://lviv1256.com/history/vidnaydeno-dokumenty-iaki-pidtverdzhuiut-shcho-u-xvii-stolitti-v-nas-bula-suverenna-ukrains-ka-derzhava/ |archivedate=28.09.2020 |accessdate=28.09.2020 }}</ref>.

Козацькі [[Польсько-турецька війна (1672—1676)|намагання об'єднати Україну]] під проводом гетьмана [[Петро Дорошенко|Петра Дорошенка]] за допомоги [[Османська імперія|Османської імперії]] у [[1672]]—[[1676]] роках [[Московсько-турецька війна (1676—1681)|закінчилися поразкою]] і [[Бахчисарайський мирний договір|закріпленням попереднього поділу]]<ref name="Яковенко-Руїна">Розділ V. Козацька ера. §&nbsp;2. Руїна (1658—1686) // Яковенко Н. Нарис історії України з найдавніших часів до кінця XVIII&nbsp;ст.&nbsp;— Київ, 1997.</ref>. [[1689]] року Московія і Річ Посполита [[Вічний мир (1686)|остаточно розділили Гетьманщину]]. Наприкінці [[XVII століття]] поляки ліквідували залишки козацького суверенітету на [[Правобережна Україна|Правобережжі]], а московити поступово скасовували його на Лівобережжі.

[[1709]] року, під час [[Велика Північна війна|Великої північної війни]], козаки під проводом із гетьманом [[Іван Мазепа|Івана Мазепи]] уклали союз зі [[Шведська імперія|Швецією]], намагаючись визволитися з-під московського панування, але зазнали [[Полтавська битва|поразки під Полтавою]]<ref name="Яковенко-Мазепа">Розділ V. Козацька ера. §&nbsp;3. Мазепа і мазепинці // Яковенко Н. Нарис історії України з найдавніших часів до кінця XVIII&nbsp;ст.&nbsp;— Київ, 1997.</ref>. [[1710]] року переможені козаки на чолі з гетьманом [[Пилип Орлик|Пилипом Орликом]] прийняли у вигнанні [[Конституція Пилипа Орлика|першу козацьку Конституцію]]<ref name="Яковенко-Мазепа" />. Після повстання Мазепи Московська держава, перетворена на [[Російська імперія|Російську імперію]], взяла курс на повну [[Малоросійська колегія|ліквідацію козацької автономії]] в Україні. [[1754]] року росіяни ліквідували українсько-російський [[митниця|митний кордон]] і [[1764]] року скасували гетьманство, надавши останньому гетьману [[Кирило Розумовський|Кирилу Розумовському]] декоративний титул [[фельдмаршал]]а. [[1775]] року [[Ліквідація Запорозької Січі (1775)|зруйновано Запорозьку Січ]], [[1781]] року ліквідовано [[Полковий устрій Гетьманщини|козацький устрій в Україні]], а [[1783]] року [[кріпацтво|закріпачено]] українських вільних селян<ref name="Козацька ера" /><ref>Розділ VI. Україна XVIII&nbsp;ст. між Річчю Посполитою і Російською імперією. §&nbsp;2. Згасання козацьких автономій у підросійській Україні // Яковенко Н. Нарис історії України з найдавніших часів до кінця XVIII&nbsp;ст.&nbsp;— Київ, 1997.</ref>.

<center>
{| class="wikitable" style="text-align:right; margin-right:50px;"
|-
! colspan=5 | [[Українські гетьмани і кошові отамани|Гетьмани]] [[Військо Запорозьке|Війська Запорозького]]
|-
| align=center | '''[[Файл:Петро Конашевич-Сагайдачний.jpg|154px]]'''
| align=center | '''[[Файл:BChmielnicki.jpg|170px]]'''
| align=center | '''[[Файл:Iwan Wyhowski.PNG|170px]]'''
| align=center | '''[[Файл:Portret Mazepa.jpg|152px]]'''
| align=center | '''[[Файл:Pylyp Orlyk.PNG|167px]]'''
|-
! align=center |[[Петро Сагайдачний]]<br/><small>(1582—1622)</small>
! align=center |[[Богдан Хмельницький]]<br/><small>(1595—1657)</small>
! align=center |[[Іван Виговський]]<br/><small>(бл. 1608—1664)</small>
! align=center |[[Іван Мазепа]]<br/><small>(1639—1709)</small>
! align=center |[[Пилип Орлик]]<br/><small>(1672—1742)</small>
|}
</center>

==== Кримський престол ====
{{main|Кримський ханат}}
[[Файл:Тамга Гераев.svg|міні|ліворуч|150px|[[Герб кримських татар|Герб Ґераїв]]]]
[[Файл:De Landschappen der Percoptize en Nogaize Tartares, Circassen, P Van der Aa (Leiden, 1707).jpg|thumb|right|Кримськотатарська держава на карті 1707 року, позначені також Україна та Московія]]
Державою [[кримські татари|кримських татар]], одного з [[Корінні народи України|корінних народів України]]<ref name="ї"/>, був [[Кримський ханат|Кримський ханат, або Кримський престол]], що існував на південних українських землях у [[1441]]—[[1783]] роках за правління династії [[Ґіреї|Ґераїв]].<ref name="ЕІУ"/><ref name="Дом"/>

Держава мала [[Станово-представницька монархія|станово-представницький]] устрій, основною релігією був [[іслам]].<ref name="ЕІУ"/><ref name="Дом"/>

Займала територію [[Крим]]у, степів [[Північне Причорномор'я|Північного Причорномор'я]] в межиріччі [[Дністер|Дністра]] і [[Дон]]у, а також земель північної [[Кубань|Кубані]].<ref name="ЕІУ"/><ref name="Дом"/>

Заснована [[Хаджі I Ґерай|Хаджі І Ґераєм]] у [[1441]] році внаслідок політичного розпаду [[Золота Орда|Золотої Орди]]. У [[1478]] році, за правління його сина [[Менґлі I Ґерай|Менґлі І]], визнала [[Султани Османської імперії|османського султана]] як [[халіф]]а [[Мусульмани|мусульман-сунітів]]. Тримала у [[васал]]ьній залежності [[Кочовики|кочовиків]] [[Ногайська орда|Ногайської]], [[Білгородська орда|Буджацької]], [[Єдисанська орда|Єдисанської]], [[Джамбуйлуцька орда|Перекопської орд]], малих ногаїв Кубані та черкесів Північного Кавказу.<ref name="ЕІУ"/><ref name="Дом"/>

У [[1659]] році [[Мехмед IV Ґерай]] підтримав гетьмана [[Іван Виговський|Івана Виговського]] в [[Конотопська битва|битві під Конотопом]], 40 тисяч кримськотатарських вершників разом з 20 тисячами козаків та 4 тисячами польських найманців отримали рішучу перемогу над 100 тисячами [[Московське царство|московитів]] на чолі з [[Трубецький Олексій Микитович|Олексієм Трубецьким]].<ref>О. Сокирко. Тріумф в час Руїни. Конотопська битва 1659&nbsp;р.&nbsp;— К. : Темпора, 2008</ref><ref name="ЕІУ"/>

Зазнала сильних руйнувань під час [[Російсько-турецька війна (1735—1739)|російсько-османської війни 1735—1739]]. У [[1774]] році [[Кючук-Кайнарджійський мирний договір|здобула повну незалежність]] як від Османської імперії, так і від Росії в результаті чергової [[Російсько-турецька війна (1768—1774)|поразки Османської імперії від Росії]], що було письмово закріплено мирним договором.<ref name="ЕІУ"/><ref name="Дом"/>

У [[1783]] році [[Російська імперія]] порушила договір та [[Анексія Кримського ханства|анексувала]] Кримський ханат у результаті воєнної кампанії [[Потьомкін Григорій Олександрович|Потьомкіна]]. З великих держав тільки [[Королівство Франція|Франція]] виступила з відкритим протестом проти цього акту<ref>{{cite book | author = Г. Л. Кессельбреннер | chapter =  | chapter-url =  | format =  | url = https://mgimo.ru/about/news/main/249710/ | title = Крым: страницы истории | orig-year =  | agency =  | edition =  | location = М. | date = 1994 | publisher = SvR-Аргус | at =  | volume =  | pages =  | page =  | series =  | isbn = 5-86949-003-0 | ref =  | accessdate = 5 червня 2020 | archive-date = 6 березня 2019 | archive-url = https://web.archive.org/web/20190306042906/https://mgimo.ru/about/news/main/249710/ }}</ref>.

==== Імперська доба ====
[[Файл:Шевченко Т. Г. Катерина. 1842.jpg|міні|200px|Картина «[[Катерина (картина Шевченка)|Катерина]]», [[1842]], [[Тарас Шевченко]]]]
{{main|Українське національне відродження}}

Після останнього [[поділи Речі Посполитої|поділу Речі Посполитої]] [[1795]] року українські землі були розчленовані між [[Австро-Угорщина|Австро-Угорщиною]] і [[Російська імперія|Росією]]. Перша отримала [[Галичина|Галичину]], [[Буковина|Буковину]] і [[Закарпаття]], а друга&nbsp;— решту України<ref>В. Греченко О. Ярмиш. Історія України.&nbsp;— Харків: Торсінг, 2005.&nbsp;— С. 58-126</ref>.

З кінця [[XVIII століття]], під впливом європейського [[романтизм]]у і [[націоналізм]]у на українських землях набув нового розвитку український національний рух. [[1798]] року [[Котляревський Іван Петрович|Іван Котляревський]] видав бурлескну поему «[[Енеїда (Котляревський)|Енеїда»]], головною темою якої було відновлення козацької держави. Цей твір був першим твором української літератури, написаний розмовною українською мовою, й послужив стимулом для відродження українських національних традицій. [[1806]] року було засновано [[Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна|Харківський університет]], що став центром [[українознавство|українознавчих студій]]. [[1825]] року була написана «[[Історія русів]]», що справила виплив на формування української гуманітарної інтелігенції. [[1834]] року було засновано [[Київський національний університет імені Тараса Шевченка|Київський університет]], який так само як і Харківський став одним із українознавчих центрів. У 1840-х роках будителем української національної свідомості став [[Шевченко Тарас Григорович|Тарас Шевченко]], поезія якого набула популярности серед широких верств українського суспільства&nbsp;— від Волині до Кубані. Серед найвідоміших діячів української культури імперського періоду були також [[Григорій Квітка-Основ'яненко]], [[Микола Костомаров]], [[Пантелеймон Куліш]], [[Марко Вовчок]], [[Іван Франко]], [[Ольга Кобилянська]], [[Михайло Коцюбинський]], [[Леся Українка]], [[Василь Стефаник]] тощо.

Українське національне відродження сприймалося вороже імперським керівництвом Росії. Російський уряд взяв курс на повну мовно-культурну асиміляцію неросійських народів європейської частини імперії, інструментом якої була політика [[русифікація|русифікації]] українського народу. З цією метою російська влада видавала офіційні заборони на використання української мови, зокрема [[Валуєвський циркуляр]] [[1863]] року й [[Емський указ]] [[1873]] року<ref name="Півторак"/>.

<center>
{| class="wikitable" style="text-align:right; margin-right:50px;"
|-
! colspan=5 | Діячі української культури імперської доби
|-
| align=center | '''[[File:Іван Котляревськиy.jpg|134px]]'''
| align=center | '''[[File:Taras Shevchenko bw.jpg|163px]]'''
| align=center | '''[[File:Іван Якович Франко.jpg|143px]]'''
| align=center | '''[[File:Кобилянська Ольга2.jpg|151px]]'''
| align=center | '''[[File:Леся Українка.2.jpg|136px]]'''
|-
! align=center |[[Іван Котляревський]]<br/><small>(1769—1838)</small>
! align=center |[[Тарас Шевченко]]<br/><small>(1814—1861)</small>
! align=center |[[Іван Франко]]<br/><small>(1856—1916)</small>
! align=center |[[Ольга Кобилянська]]<br/><small>(1863—1942)</small>
! align=center |[[Леся Українка]]<br/><small>(1871—1913)</small>
|}
</center>

=== Новітній час ===

==== Визвольні змагання ====
{{main|Українська революція|УНР|Українська Держава|ЗУНР|}}
[[Файл:Coat of Arms of UNR.svg|міні|ліворуч|150px|Герб [[УНР]]]]
[[Файл:Map of Ukraine for Paris Peace Conference.jpg|міні|Карта [[УНР]] 1919 року заявлена на [[Паризька мирна конференція (1919—1920)|Паризькій мирній конференції]]]]
[[Файл:Pedagogical Museum in Kyiv.jpg|міні|праворуч|[[Українська Центральна Рада]]]]
[[1917]] року [[лютнева революція]] в Росії [[Російська імперія|повалила монархію]] і дала початок республіканському [[Тимчасовий уряд Росії|Тимчасовому уряду]]<ref name="Субтельний ">[[Орест Субтельний|Субтельний О.]] [http://ukrainica.org.ua/ukr/istoriya_ukraini/istoriya_ukraini_all/1657 Україна у XX столітті // Україна: Історія] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160304142308/http://ukrainica.org.ua/ukr/istoriya_ukraini/istoriya_ukraini_all/1657 |date=4 березня 2016 }}.&nbsp;— Київ: Либідь, 1993.</ref>. Відлунням цих подій стало формування [[17 березня]] у Києві '''[[Українська Центральна Рада|Центральної Ради]]''' на чолі з професором [[Грушевський Михайло Сергійович|Михайлом Грушевським]]<ref name="Субтельний "/>. [[20 листопада]], після [[більшовики|більшовицького]] [[жовтневий переворот|перевороту]] в Росії, Центральна Рада як представницький орган України [[Третій Універсал Української Центральної Ради|проголосила]] створення автономної '''[[Українська Народна Республіка|Української Народної Республіки]]''' (УНР)<ref>{{Cite web |url=http://uk.wikisource.org/wiki/Третій_Універсал_Української_Центральної_Ради |title=III Універсал Української Центральної Ради |accessdate=29 листопада 2021 |archive-date=10 травня 2021 |archive-url=https://web.archive.org/web/20210510072113/https://uk.wikisource.org/wiki/Третій_Універсал_Української_Центральної_Ради }}</ref>, а [[22 січня]] [[1918]] року, через спалах [[українсько-радянська війна|українсько-більшовицької війни]], [[Четвертий Універсал Української Центральної Ради|проголосила її незалежність]]<ref>{{Cite web |url=http://uk.wikisource.org/wiki/Четвертий_Універсал_Української_Центральної_Ради |title=IV Універсал Української Центральної Ради |accessdate=29 листопада 2021 |archive-date=16 квітня 2021 |archive-url=https://web.archive.org/web/20210416175224/https://uk.wikisource.org/wiki/Четвертий_Універсал_Української_Центральної_Ради }}</ref>. За місяць український уряд уклав у [[Берестя|Брест-Литовську]] [[Берестейський мир|договір]] із [[Німецька імперія|Німецькою]] та [[Австро-Угорщина|Австро-Угорською імперіями]], за допомоги яких звільнив Україну від більшовиків. Проте [[29 квітня]], внаслідок [[Гетьманський переворот (1918)|державного перевороту]] українських монархічних сил, уряд Центральної Ради замінив [[гетьман]] [[Скоропадський Павло Петрович|Павло Скоропадський]]<ref name="Субтельний"/><ref name="Дорошенко">[[Дорошенко Дмитро Іванович|Дорошенко Д.]] ''Історія України. 1917—1923&nbsp;рр.: Українська гетьманська держава 1918 року''.&nbsp;— Ужгород, 1930.</ref>. Республіка була перейменована на «[[Українська Держава|Українську Державу»]]<ref name="Дорошенко"/>.

Режим Скоропадського протримався до листопада, коли його головні союзники німці капітулювали у [[Перша світова війна|Першій світовій війні]]<ref name="Дорошенко" />. [[14 грудня]] [[Антигетьманське повстання 1918|повстання]] [[Директорія УНР|Директорії]] на чолі з [[Симон Петлюра|Симоном Петлюрою]] та [[Володимир Винниченко|Володимиром Винниченком]] повалило гетьманат і відновило Республіку. Однак відступ німців дозволив російським більшовикам поновити воєнні дії. [[6 січня]] [[1919]] вони створили у [[Харків|Харкові]] маріонеткову державу&nbsp;— [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|Українську Соціалістичну Радянську Республіку]], від імені якої розпочали війну<ref name="Субтельний" />. Протягом [[1919]]&nbsp;— [[1920]] років за контроль над Україною боролися українські республіканці, більшовики, [[Добровольча армія|російські націоналісти]] за підтримки [[Сполучене Королівство Великої Британії та Ірландії|Великої Британії]], [[Третя французька республіка|Франції]] та [[Польська Республіка (1918—1939)|Польщі]], [[Махновський рух|українські анархісти]] на чолі з [[Нестор Махно|Нестором Махном]] та [[Отаманщина|українські партизани]]<ref name="Субтельний" />. Боротьба закінчилася перемогою більшовицьких сил і встановленням радянського контролю в Центральній, Східній та Південній Україні<ref name="Субтельний" />.

Паралельно з цим, у зв'язку з розпадом Австро-Угорщини, [[19 жовтня]] [[1918]] року українці [[Королівство Галичини та Володимирії|Галичини]], [[Герцогство Буковина|Буковини]] і [[Закарпаття]] проголосили створення [[ЗУНР|Західно-Української Народної Республіки]] (ЗУНР) зі столицею у [[Львів|Львові]]<ref name="Субтельний"/>. Проте [[1 листопада]] того ж року її атакувала Польща, розпочавши [[Польсько-українська війна (1918—1919)|українсько-польську війну]]. Нападника підтримували країни [[Антанта|Антанти]]&nbsp;— Велика Британія, Франція, [[Королівство Румунія]] й [[Угорщина]], а західні українці перебували в міжнародній ізоляції<ref name="Субтельний"/>. У пошуках союзника уряд ЗУНР звернувся по допомогу до УНР і [[22 січня]] [[1919]] року [[Акт Злуки|об'єднався з нею у єдину державу]]<ref>{{Cite web |url=http://zakon2.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=n0011300-18 |title=Передвступний договір, складений дня 1 грудня 1918 року в м. Фастові між Українською Народньою Республікою й Західно-Українською Народньою Республікою про подальшу злуку обох українських держав в одну державну одиницю |accessdate=22 січня 2012 |archive-date=29 листопада 2021 |archive-url=https://web.archive.org/web/20211129202910/https://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=n0011300-18 }}</ref>. Проте Директорія була зайнята війною з більшовиками і не могла надіслати військ. Внаслідок цього, на середину липня 1919 року поляки окупували Галичину, [[румуни]]&nbsp;— Буковину, а [[чехи]]&nbsp;— Закарпаття<ref name="Субтельний"/>. У квітні [[1920]] року за володіння Західною Україною спалахнула [[радянсько-польська війна]]. Вона закінчилася [[18 березня]] [[1921]] року [[Ризький мир|Ризьким миром]], що закріпив за Польщею право на українські Галичину та Волинь<ref name="Субтельний"/><ref>{{cite book| author=Мельтюхов М.| title=Советско-польские войны. Военно-политическое противостояние 1918—1939 гг.| location=М.| publisher=Вече| year=2001| isbn=978-5-699-07637-6| url=http://militera.lib.ru/research/meltyukhov2/index.html| accessdate=| archive-date=30 листопада 2020| archive-url=https://web.archive.org/web/20201130001607/http://militera.lib.ru/research/meltyukhov2/index.html}}</ref>.

<center>
{| class="wikitable" style="text-align:right; margin-right:50px;"
|-
! colspan=5 | Українські діячі періоду [[Українська революція (1917—1921)|Визвольних змагань]]
|-
| align=center | '''[[Файл:Hrushevskyi Mykhailo XX.jpg|136px]]'''
| align=center | '''[[Файл:Pavlo Skoropadsky portrait, colorized by Ruslan Habanets.jpg|155px]]'''
| align=center | '''[[Файл:Symon Petlura. Photo 1920s.jpg|162px]]'''
| align=center | '''[[Файл:Vynnychenko.jpg|157px]]'''
| align=center | '''[[Файл:1921. Нестор Махно в лагере для перемещенных лиц в Румынии.jpg|138px]]'''
|-
! align=center |[[Михайло Грушевський]]<br/><small>(1866—1934)</small>
! align=center |[[Павло Скоропадський]]<br/><small>(1873—1945)</small>
! align=center |[[Симон Петлюра]]<br/><small>(1879—1926)</small>
! align=center |[[Володимир Винниченко]]<br/><small>(1880—1951)</small>
! align=center |[[Нестор Махно]]<br/><small>(1888—1934)</small>
|}
</center>

==== Радянська доба ====
{{main|УРСР|Радянська окупація України}}

===== Довоєнний період =====
{{main|Голодомори в Україні|Розстріляне відродження|Сталінські репресії|Карпатська Україна}}

[[Файл:Жертвам голодомору.Три колоски... (пв).jpg|міні|200px|Пам'ятник жертвам Голодомору в Києві.]]
[[30 грудня]] [[1922]] року Українська Соціалістична Радянська Республіка уклала разом із більшовицькими республіками [[РРФСР|Росії]], [[БРСР|Білорусі]] та [[Закавказька Радянська Федеративна Соціалістична Республіка|Закавказзя]] договір про утворення Союзу Радянських Соціалістичних Республік (СРСР). За цим договором усі національні республіки нового Союзу були рівноправними, проте після прийняття [[Конституція СРСР 1936 року|Конституції СРСР]] [[1936]] року була обрана централізована система управління, в якій національні держави перетворювалися на автономії у складі Росії.

Протягом [[1923]]—[[1933]] років уряд СРСР та [[комуністична партія]] проводили в Українській СРР курс [[українізація|українізації]], спрямований на укріплення позицій більшовиків. Шляхом розширення сфери застосування української мови в освіті, науці, засобах масової інформації, війську та партії більшовики намагалися знизити ступінь ворожости українців до радянської влади. Але вже в [[1930]] році, за ініціативи більшовицького намісника в Україні [[Лазар Каганович|Лазаря Кагановича]], стартувала кампанія гострої критики українізації та її прихильників. В [[1933]] році більшовики затаврували курс як «націоналістичний перегин», розпочали масові репресії щодо української інтелігенції та поновили русифікаційний курс. В результаті [[Сталінські репресії|сталінських репресій]], особливо протягом «[[Великий терор|Великого терору]]», за політичними мотивами були страчені або відправлені у [[ГУЛАГ|трудові табори]] мільйони українців, зокрема тисячі діячів української культури та науки. Знищення радянською владою у 1930-х роках понад 200 українських письменників і митців, здебільшого людей чий пік активності припав на 1920-ті роки та початок 1930-х років, зробило це покоління української культури відомим як [[Розстріляне відродження]].<ref>[[Лавріненко Юрій Андріанович|Юрій Лавріненко]]. [http://fmm51.org.ua/html_books/lavrinenko_rozstriliane_vidrodzhennia.htm Розстріляне відродження: Антологія 1917—1933.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20101213085603/http://fmm51.org.ua/html_books/lavrinenko_rozstriliane_vidrodzhennia.htm |date=13 грудня 2010 }}&nbsp;— Київ: [[Смолоскип (видавництво)|Смолоскип]], 2004.</ref> Серед найвідоміших жертв були [[Лесь Курбас]], [[Микола Куліш]], [[Микола Зеров]], [[Хоткевич Гнат Мартинович|Гнат Хоткевич]], [[Михайль Семенко]], [[Майк Йогансен]], [[Підмогильний Валер'ян Петрович|Валер'ян Підмогильний]], [[Налепинська-Бойчук Софія Олександрівна|Софія Налепинська-Бойчук]].

В економічній сфері Україні комуністи проводили так звану «колективізацію» сільського господарства та посилену «індустріалізацію», яка супроводжувалась вимушеним переміщенням великих мас населення з сіл у міста.

У [[1932]]—[[1933]] роках, з метою «колективізації» господарства та придушення українського визвольного руху, центром якого було українське село, [[Список організаторів Голодомору|радянська влада]] організувала штучний [[голод]] на території УСРР. Від нього також постраждали регіони інших радянських республік, де компактно проживали [[українці]], зокрема [[Голодомор на Кубані|Кубань]]. За різними підрахунками, внаслідок [[Голодомор в Україні (1932—1933)|Голодомору]] українське населення втратило від 4 млн<ref name="кількість жертв">{{Cite web |url=http://photo.ukrinform.ua/ukr/current/photo.php?id=308364 |title=Голова СБУ назвав точну кількість жертв Голодомору |accessdate=26 січня 2012 |archive-date=1 березня 2017 |archive-url=https://web.archive.org/web/20170301063757/http://photo.ukrinform.ua/ukr/current/photo.php?id=308364 }}</ref><ref name="стенограма">{{Cite web |url=http://www.cdvr.org.ua/content/стенограма-прес-конференції-«рішення-апеляційного-суду-києва-про-визнання-винними-в-голодомо |title=Стенограма прес-конференції «Рішення Апеляційного суду Києва про визнання винними в Голодоморі, присвоєння звання „Герой України“ Степанові Бандері та інші питання історичної спадщини України.» |accessdate=26 січня 2012 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20160314074026/http://www.cdvr.org.ua/content/стенограма-прес-конференції-«рішення-апеляційного-суду-києва-про-визнання-винними-в-голодомо |archivedate=14 березня 2016 |deadurl=yes }}</ref> до 12&nbsp;млн осіб<ref>Rosefielde, Steven. Excess Mortality in the Soviet Union: A Reconsideration of the Demographic Consequences of Forced Industrialization, 1929—1949 // ''Soviet Studies'' 35 (July 1983): 385—409</ref>. Він зруйнував українське село і, як наслідок, традиційну систему цінностей у [[Наддніпрянщина|Наддніпрянщині]], [[Слобожанщина|Слобожанщині]], [[Запорожжя|Запорожжі]] й [[Кубань|Кубані]]. Голодомор визнаний [[геноцид]]ом і [[злочин проти людяності|злочином проти людяности]] на міжнародному рівні.

1920—1930-ті роки на західноукраїнських землях стали часом становлення антипольського визвольного руху, який пізніше оформився в організаційну структуру [[ОУН]].

<center>
{| class="wikitable" style="text-align:right; margin-right:50px;"
|-
! colspan=5 | Представники [[Розстріляне відродження|Розстріляного відродження]]
|-
| align=center | '''[[Файл:Олександр-Зенон Курбас.jpg|150px]]'''
| align=center | '''[[Файл:Mykola Zerov.jpg|145px]]'''
| align=center | '''[[Файл:Mykola Kulish.jpg|130px]]'''
| align=center | '''[[Файл:Семенко М3.jpg|146px]]'''
| align=center | '''[[Файл:Pidmohylny.jpg|126px]]'''
|-
! align=center |[[Лесь Курбас]]<br/><small>(1887—1937)</small>
! align=center |[[Микола Зеров]]<br/><small>(1890—1937)</small>
! align=center |[[Микола Куліш]]<br/><small>(1892—1937)</small>
! align=center |[[Михайль Семенко]]<br/><small>(1892—1937)</small>
! align=center |[[Підмогильний Валер'ян Петрович|Валер'ян Підмогильний]]<br/><small>(1901—'''1937''')</small>
|}
</center>

===== Друга світова війна =====
{{main|Друга світова війна|Втрати України в Другій Світовій війні|Голокост в Україні}}
[[Файл:Upa 1947.jpg|міні|200px|Бійці УПА в [[Сураж (село)|Суразьких лісах]] (грудень 1943)<ref>http://cdvr.org.ua/ {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20120620181917/http://cdvr.org.ua/ |date=20 червня 2012 }} Центр досліджень визвольного руху</ref>.]]
[[Файл:Bundesarchiv Bild 183-A0706-0018-029, Sowjetunion, Storow, Juden vor Exekution.jpg|міні|200пкс|праворуч|[[Голокост в Україні|Українські євреї]] примушені копати власні могили, [[Зборів]], липень [[1941]] року.]]
[[23 серпня]]<ref>{{Cite news|url=http://www.istpravda.com.ua/articles/2014/08/22/144140/|title=6 російських міфів про Пакт Гітлера-Сталіна|work=Історична правда|accessdate=2018-01-30|archive-date=2018-02-13|archive-url=https://web.archive.org/web/20180213232525/http://www.istpravda.com.ua/articles/2014/08/22/144140/}}</ref> [[1939]] року СРСР та Німеччина уклали [[Пакт Молотова-Рібентропа|пакт про ненапад та розподіл сфер впливу]] у Східній Європі. [[1 вересня]] року німці [[Польська кампанія (1939)|напали на Польщу з заходу]], а [[17 вересня]] Радянський Союз&nbsp;— [[Польський похід РСЧА|зі сходу]]. Унаслідок цієї операції до [[УРСР]] були приєднані Західна Волинь і Галичина, заселені переважно українцями<ref>{{Cite web |url=http://uris.org.ua/istoriya-gosudarstva-i-prava-ukrainy/priednannya-zahidnoyi-volini-ta-shidnoyi-galichini-do-skladu-ursr |title=Приєднання Західної Волині та Східної Галичини до складу УРСР |accessdate=6 листопада 2011 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20130419042259/http://uris.org.ua/istoriya-gosudarstva-i-prava-ukrainy/priednannya-zahidnoyi-volini-ta-shidnoyi-galichini-do-skladu-ursr |archivedate=19 квітня 2013 |deadurl=yes }}</ref>. Після [[Французька кампанія (1940)|окупації Німеччиною Франції]], [[28 червня]] [[1940]] року СРСР здійснив [[Бессарабсько-Буковинський похід 1940|операцію супроти Румунії]]. Завдяки цьому до складу УРСР були повернуті Північна [[Буковина]] і [[Буджак]], але [[Молдовська Автономна Радянська Соціалістична Республіка|відторгнута частина]] [[Придністров'я]], що стала частиною [[Молдовська Радянська Соціалістична Республіка|Молдовської РСР]]. [[14 липня]] [[1940]] року червоноармійські війська окупували країни [[Балтійські країни|Балтії]], а [[1 червня]] [[1941]] року німці захопили [[Балкани]]. Німеччина і СРСР отримали спільні кордони.

[[18 грудня]] [[1940]] року Німеччина затвердила [[план Барбаросса]] й [[22 червня]] [[1941]] року напала на СРСР. [[Німецько-радянська війна|Війна між цими державами]] тривала чотири роки й велася значною мірою на території України. У конфлікті на боці Німеччини виступили [[Королівство Італія (1861-1946)|Італія]], [[Королівство Угорщина (1920—1946)|Угорщина]], [[Королівство Румунія|Румунія]], [[Незалежна Держава Хорватія|Хорватія]], [[Третє Болгарське царство|Болгарія]], [[Перша Словацька республіка|Словаччина]] і [[Фінляндія]].

[[30 червня]] [[1941]] року [[Ярослав Стецько]] проголосив [[Акт відновлення Української Держави]] в [[окупація|окупованому]] [[Вермахт|німецько-гітлерівськими військами]] [[Львів|Львові]]. Невдовзі він та [[Степан Бандера]] опинились у концтаборі «[[Заксенгаузен]]».

[[19 вересня]] [[1941]] року нападники захопили [[Битва за Київ (1941)|Київ]] і [[Правобережна Україна|Правобережжя]], [[24 жовтня]]&nbsp;— [[Харків]] і [[Лівобережна Україна|Лівобережжя]], а червні-липні [[1942]] року&nbsp;— [[Крим]] і [[Кубань]]. В лютому [[1943]] року СРСР зміг спинити натиск противника [[Сталінградська битва|під Сталінградом]], а в серпні того ж року перехопив наступальну ініціативу після [[Битва на Курській дузі|перемоги на Курській дузі]]. [[6 листопада]] [[1943]] року радянські війська [[Битва за Дніпро|захопили Київ]], а в квітні-травні [[1944]] року встановили радянський контроль над [[Дніпровсько-Карпатська операція|Правобережжям]] і [[Кримська операція (1944)|Кримом]]. Наприкінці серпня [[1944]] року СРСР зайняв [[Львівсько-Сандомирська операція|Західну Україну]] й почав наступ на окуповані Німеччиною країни Центральної Європи. [[2 травня]] радянські війська [[Битва за Берлін|здобули німецьку столицю]] [[Берлін]]. [[8 травня]] війна скінчилася [[капітуляція Німеччини|капітуляцією Німеччини]]. Внаслідок [[день Перемоги|перемоги СРСР]] зросла його роль на міжнародній арені. У країнах Центральної Європи була створена [[Варшавський Пакт|низка прорадянських режимів]].

Німецько-радянське протистояння супроводжувалася жорстокістю, масштабними руйнуваннями населених пунктів, [[Голокост|знищенням великих груп населення]], [[Депортація кримських татар|депортаціями]], [[остарбайтери|вивезенням населення]]. Жертвами цієї війни стало від 8 до 10&nbsp;млн жителів України<ref>{{Cite web |url=http://www.istpravda.com.ua/articles/2011/05/9/38272 |title=Професор Олександр Лисенко: «Найбільше трофейного обладнання отримав Донбас» // Історична правда, 9.05.2011 |accessdate=22.01.2012 |archive-date=10.09.2011 |archive-url=https://web.archive.org/web/20110910082450/http://www.istpravda.com.ua/articles/2011/05/9/38272/ }}</ref>. У цій війні українці воювали переважно на боці СРСР у [[Червона армія|Червоній армії]]<ref>«Losses of the Ukrainian Nation», p. 2: [https://web.archive.org/web/20050515091804/http://www.peremoga.gov.ua/index.php?2150005000000000020] ''Peremoga.gov.ua''</ref>, певні формування, як то дивізія «[[Дивізія Галичина|Галичина»]], на боці Німеччини. Частина українців воювала в складі [[Українська повстанська армія|Української повстанчої армії]] (УПА), що боролася за незалежну від радянського та нацистського панування Україну<ref>«Ukrainian Insurgent Army»: [http://www.encyclopediaofukraine.com/display.asp?linkPath=pages\U\K\UkrainianInsurgentArmy.htm] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110224035739/http://www.encyclopediaofukraine.com/display.asp?linkpath=pages%5CU%5CK%5CUkrainianInsurgentArmy.htm |date=24 лютого 2011 }} ''Encyclopedia of Ukraine''.</ref>.

===== Відлига. Застій. Перебудова =====
{{main|Шістдесятники|Український дисидентський рух в СРСР|Правозахисний рух в УРСР|Задушене відродження}}
[[Файл:Shistdesyatnyky - First day cover 2019.jpg|міні|200px|праворуч|[[Алла Горська]] та [[Іван Світличний]] на конверті та марці присвяченим [[Шістдесятники|шістдесятникам]]]]

У [[1945]] році Українська РСР стала одним із членів-засновників [[Україна в ООН|ООН]]. Перший [[комп'ютер]] радянської [[МЕСМ]] був побудований у [[Інститут електродинаміки НАН України|Київському інституті електротехніки]] і почав функціонувати в [[1950]]-му.

Післявоєнні [[етнічні чистки]] відбувалися з новим розширенням Радянського Союзу. Згідно зі статистикою, станом на 1 січня 1953 року, [[українці]] були другими у списку серед дорослих «[[спецпереселенці]]в», що включає 20&nbsp;% від загальної суми. Крім українців, понад 450 тисяч етнічних німців з УРСР та понад 200 тисяч кримських татар стали жертвами примусової депортації<ref>Migration and migration policy in Ukraine: [http://www.niisp.gov.ua/articles/78/] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110510095807/http://www.niisp.gov.ua/articles/78/ |date=10 травня 2011 }} ''Національний інститут проблем міжнародної безпеки''</ref>.

УРСР була сильно зруйнована під час війни, знищено понад 700 міст та {{nts|28000}}{{nbsp}}сіл, тому відновлення потребувало значних зусиль<ref>«Ukraine: World War II and its aftermath»: [https://web.archive.org/web/20070929133150/http://www.britannica.com/eb/article-30082/Ukraine] ''Encyclopædia Britannica''</ref>. Ситуація ускладнювалася післявоєнним голодом [[1946]]—[[1947]] років, який був викликаний посухою і військовими руйнуваннями інфраструктури. Він забрав десятки тисяч життів<ref>Особливості та проблеми відбудови господарства України в післявоєнні роки: [http://histua.com/knigi/aktualni-problemi-istorii-ukraini/osoblivosti-ta-problemi-vidbudovi-gospodarstva-ukraini-v-pislyavoyenni-roki] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20130204013036/http://histua.com/knigi/aktualni-problemi-istorii-ukraini/osoblivosti-ta-problemi-vidbudovi-gospodarstva-ukraini-v-pislyavoyenni-roki |date=4 лютого 2013 }}</ref><ref>{{Cite web |url=http://pidruchniki.ws/11301107/istoriya/trudnoschi_pislyavoyennoyi_vidbudovi_ukrayini_golod_1946-1947 |title=Труднощі післявоєнної відбудови в Україні. Голод 1946—1947 рр. |accessdate=6 листопада 2011 |archive-date=17 травня 2012 |archive-url=https://web.archive.org/web/20120517140110/http://pidruchniki.ws/11301107/istoriya/trudnoschi_pislyavoyennoyi_vidbudovi_ukrayini_golod_1946-1947 }}</ref>.

Після смерті [[Сталін Йосип Віссаріонович|Сталіна]] в [[1953]] році [[Хрущов Микита Сергійович|Микита Хрущов]] став [[Генеральний секретар ЦК КПРС|першим секретарем ЦК КПРС]]. Будучи першим секретарем Компартії Української РСР у [[1938]]—[[1949]] роках, Хрущов був глибоко обізнаний із республікою і після приходу до всесоюзної влади, він почав підкреслювати дружбу між українським і російським народами. У [[1954]] році широко відзначалося 300-річчя [[Переяславська рада|Переяславської Ради]] і, зокрема, Крим був переданий із РРФСР до Української РСР<ref>{{Cite web |url=http://www.iccrimea.org/historical/crimeatransfer.html |title=The Transfer of Crimea to Ukraine" |accessdate=6 листопада 2011 |archive-date=9 квітня 2019 |archive-url=https://web.archive.org/web/20190409040418/http://www.iccrimea.org/historical/crimeatransfer.html }}</ref>.

Вже до [[1950]] року республіка повністю перевершила довоєнний рівень промисловости й виробництва<ref>«Ukraine&nbsp;— The last years of Stalin's rule»: [https://web.archive.org/web/20080115052626/http://www.britannica.com/eb/article-30084/Ukraine]''Encyclopædia Britannica''</ref>. У [[1946]]—[[1950]] роках [[П'ятирічки в СРСР|п'ятирічного плану]] майже 20&nbsp;% радянського бюджету було вкладено в радянську Україну. У результаті українська робоча сила зросла на 33,2&nbsp;% з 1940 по 1955 рік, а той час як обсяг промислового виробництва зріс у 2,2 раза за той же період. Радянська Україна незабаром стала європейським лідером в області промислового виробництва, важливим центром радянської військової промисловости та високотехнологічних досліджень. Така важлива роль була зумовлена і доповнена значним впливом місцевої еліти.

Внаслідок тимчасового послаблення радянських репресій протягом [[Хрущовська відлига|хрущовської відлиги]] з кінця 1950-х років до 1970-х років в Україні сформувалася літературно-мистецька та суспільно-політична течія серед інтелигенції, що отримала назву [[Шістдесятники|Шістдесятництво]].<ref name="Шістдесятництво">[[Бажан Олег Григорович|Бажан О. Г.]] [http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?&I21DBN=EIU&P21DBN=EIU&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=eiu_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TRN=&S21COLORTERMS=0&S21STR=shistdesjatnytstvo Шістдесятництво] // [[Енциклопедія історії України]]: Т. 10: Т-Я / Редкол.: В.&nbsp;А.&nbsp;Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. Київ: [[Наукова думка]], 2013. 688 с.</ref> Шістдесятники являли собою внутрішню моральну [[опозиція|опозицію]] до радянського [[Тоталітаризм|тоталітарного]] державного режиму. В основі світоглядних засад шістдесятників були визнання свободи, ідеї гуманізму та антропоцентризму.<ref name="Шістдесятництво"/> Серед найвідомших представників шістдесятників були письменники [[Ліна Костенко]], [[Григір Тютюнник]], [[Василь Симоненко]], [[Іван Драч]], [[Василь Стус]], літературні критики [[Іван Світличний]], [[Іван Дзюба]], художники [[Алла Горська]], [[Севрук Галина Сильвестрівна|Галина Севрук]], кіномитці [[Іллєнко Юрій Герасимович|Юрій Іллєнко]], [[Іван Миколайчук]], публіцисти [[В'ячеслав Чорновіл]], [[Марченко Валерій Веніамінович|Валерій Марченко]] та інші<ref name="Шістдесятництво"/>. Після відновлення тиску та репресій радянського режиму частина шістдесятників пішла на частковий компроміс з владою, інші обрали шлях відкритого протистояння тоталітарному режиму і стали частиною [[Дисидентський рух у СРСР|дисидентського руху]], представники якого відкрито критикували радянську владу і були фактичною опозицією до неї. Значною подією дисидентського руху в УРСР було створення у 1976 році правозахисної [[Українська Гельсінська група|Української Гельсінської групи]], серед найвідоміших засновників якої були [[Микола Руденко]] та [[Левко Лук'яненко]]. Дисиденти зазнавали політичних репресій радянською владою, багато зазнало тривалих ув'язнень.<ref>[[Бажан Олег Григорович|Бажан О. Г.]] [http://history.org.ua/?termin=Dysydentski_rukhy_1960_1980_v_Ukr  Дисидентські (опозиційні) рухи 1960–1980-х років в Україні] // {{ЕІУ|2| }}</ref><ref>[[Бажан Олег Григорович|Бажан О. Г.]] [http://history.org.ua/?encyclop&termin=pravozakhysnyjj_rukh_v_ursr_v Правозахисний рух в УРСР в 1960—1980-ті роки] // {{ЕІУ|8|480}}</ref> Згодом у 1991 році авторами [[Акт проголошення незалежності України|Акту проголошення незалежності України]] стали дисиденти [[Левко Лук'яненко]], [[В'ячеслав Чорновіл]] і [[Горинь Михайло Миколайович|Михайло Горинь]].

<center>
{| class="wikitable" style="text-align:right; margin-right:50px;"
|-
! colspan=5 | [[Шістдесятники]] та [[дисидент]]и
|-
| align=center | '''[[File:Л.Лук`яненко та В.Кобзар на зустрічі з українцями, 8 вер 1991 (cropped).jpg|175px]]'''
| align=center | '''[[File:Костенко Л.jpg|120px]]'''
| align=center | '''[[Файл:Симоненко.jpg|134px]]'''
| align=center | '''[[File:Чорновіл Вячеслав (cropped).jpg|141px]]'''
| align=center | '''[[File:EthnoCarpathians 22082017DolynaUA-26 Crop and fix.jpg|133px]]'''
|-
! align=center |[[Левко Лук'яненко]]<br/><small>(1928—2018)</small>
! align=center |[[Ліна Костенко]]<br/><small>(1930)</small>
! align=center |[[Василь Симоненко]]<br/><small>(1935—1963)</small>
! align=center |[[В'ячеслав Чорновіл]]<br/><small>(1937—1999)</small>
! align=center |[[Василь Стус]]<br/><small>(1938—1985)</small>
|}
</center>

=== Незалежність ===
{{main|Хронологія історії України — 5 (з 1990 року)}}

==== Проголошення незалежності, президенства Кравчука та Кучми ====
{{main|Проголошення незалежності України 1991}}
[[Файл:Akt proh Nezalezhnosty.jpg|міні|праворуч|200пкс|Мітинг на площі біля Верховної Ради України. [[Київ]], [[24 серпня]] [[1991]]]]
[[Файл:Проголошення незалежності України.pdf|міні|праворуч|200пкс|Газета «Голос України» №&nbsp;165 від 27 серпня 1991 року з текстом Постанови та Акту проголошення незалежності України.]]
[[16 липня]] [[1990]] року [[Верховна рада Української РСР|Верховна Рада УРСР]] прийняла [[Декларація про державний суверенітет України|Декларацію про державний суверенітет]]<ref name="декларація_про_суверенітет">{{стаття|назва=Декларація про державний суверенітет України|журнал=Відомості Верховної Ради УРСР|посилання=http://zakon2.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=55-12|рік=1990|випуск=31|сторінки=429}}</ref>, що поклало початок конфронтації між урядами СРСР і УРСР. [[19 серпня]] [[1991]] року в [[Москва|Москві]] комуністи-консерватори здійснили невдалу спробу [[Серпневий путч|державного перевороту]], аби відновити владу партії. Після провалу путчистів, [[24 серпня]] [[1991]] року, Верховна Рада УРСР прийняла [[Акт проголошення незалежності України]]<ref>{{cite web|url=http://gska2.rada.gov.ua/site/postanova/akt_nz.htm|назва=Акт проголошення незалежності України|вебсайт=Офіційний портал [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]|accessdate=5 листопада 2011|archive-date=20 листопада 2012|archive-url=https://www.webcitation.org/6CK4Nsl4a?url=http://gska2.rada.gov.ua/site/postanova/akt_nz.htm}}</ref>. Цей акт підтримало 90,32&nbsp;% українців на [[Всеукраїнський референдум 1991|Всеукраїнському референдумі]] [[1 грудня]] [[1991]] року. Це ознаменувало появу незалежної держави Україна. Того ж дня відбулися [[Вибори Президента України 1991|перші президентські вибори]], на яких переміг голова Верховної Ради України, у [[1988]]—[[1990]]&nbsp;роках&nbsp;— завідувач ідеологічного відділу, секретар [[Центральний комітет Комуністичної партії України|ЦК КПУ]], [[Кравчук Леонід Макарович|Леонід Кравчук]]. [[8 грудня]] [[Біловезька угода|у Біловезькій пущі]] і [[21 грудня]] [[Алма-Атинська декларація|в Алма-Аті]] лідери України, [[Білорусь|Білорусі]] та [[Росія|Росії]] підтвердили [[розпад СРСР]] і утворили [[Співдружність Незалежних Держав]] (СНД)<ref>{{cite web|url=http://www.history.org.ua/?termin=Bilovezka_uhoda_1991|назва=Біловезька угода про створення СНД 1991|вебсайт=Офіційний сайт [[Інститут історії України НАН України|Інституту історії України НАН України]]|автор=Кубальський О. Н.|accessdate=4 січня 2014|archive-date=5 січня 2014|archive-url=https://web.archive.org/web/20140105041116/http://www.history.org.ua/?termin=Bilovezka_uhoda_1991}}</ref>. Хоча Верховна Рада України ніколи не ратифікувала вступ, тобто Україна ніколи не була членкинею [[Співдружність Незалежних Держав|СНД]].<ref name=":2">[https://www.radiosvoboda.org/a/ukrayina-dosi-v-snd-chy-ni/30969197.html ''«''Україні не потрібно виходити із СНД&nbsp;— вона ніколи не була і не є зараз членом цієї структури»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210817153101/https://www.radiosvoboda.org/a/ukrayina-dosi-v-snd-chy-ni/30969197.html |date=17 серпня 2021 }} ''– [[Клімкін Павло Анатолійович|Павло Клімкін]]''</ref>

Україна спочатку розглядалася як республіка зі сприятливими економічними умовами, тим не менш, країна пережила глибший економічний спад, ніж деякі з інших колишніх радянських республік. Під час [[Рецесія|рецесії]] Україна втратила 60&nbsp;% свого [[ВВП]] з 1991 року по 1999 рік<ref>Український ВВП: [http://www.imf.org/external/pubs/ft/weo/2007/02/weodata/weoreptc.aspx?sy=1992&ey=2008&scsm=1&ssd=1&sort=country&ds=.&br=1&c=926&s=PPPGDP&grp=0&a=&pr1.x=41&pr1.y=2] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20131014173757/http://www.imf.org/external/pubs/ft/weo/2007/02/weodata/weoreptc.aspx?sy=1992&ey=2008&scsm=1&ssd=1&sort=country&ds=.&br=1&c=926&s=PPPGDP&grp=0&a=&pr1.x=41&pr1.y=2 |date=14 жовтня 2013 }}''World Economic Outlook Database, October 2007''</ref><ref>{{cite web|url=http://web.worldbank.org/WBSITE/EXTERNAL/NEWSLETTERS/EXTTRANSITION/EXTDECBEYTRANEWLET/0,,contentMDK:20692620~menuPK:1544646~pagePK:64168445~piPK:64168309~theSitePK:1542353,00.html|назва=Can Ukraine Avert a Financial Meltdown?|дата=06-1998|мовою=en|вебсайт=web.worldbank.org|accessdate=4 січня 2014|archive-date=10 квітня 2014|archive-url=https://web.archive.org/web/20140410203632/http://web.worldbank.org/WBSITE/EXTERNAL/NEWSLETTERS/EXTTRANSITION/EXTDECBEYTRANEWLET/0,,contentMDK:20692620~menuPK:1544646~pagePK:64168445~piPK:64168309~theSitePK:1542353,00.html}}</ref> і постраждала від п'ятизначних темпів [[Інфляція|інфляції]]<ref>{{cite web|url=http://www.imf.org/external/np/vc/2002/083102.htm|назва=The IMF and Ukraine: What Really Happened|дата=31-08-2002|мовою=en|вебсайт=imf.org|accessdate=05-11-2011|archive-date=17-04-2007|archive-url=https://web.archive.org/web/20070417143301/http://www.imf.org/external/np/vc/2002/083102.htm}}</ref>. Невдоволені економічними умовами, а також кількістю злочинів і [[Корупція в Україні|рівнем корупції]], українці протестували і влаштовували страйки.

У [[1996]] році була ухвалена [[Конституція України]], що сприяло стабілізації політичної системи і в той же час зосереджувало більшість владних повноважень у руках тодішнього президента [[Кучма Леонід Данилович|Леоніда Кучми]]. У вересні того ж року було проведено грошову реформу і введено нову валюту&nbsp;— [[гривня|гривню]]. [[Економіка України|Українська економіка]] стабілізувалася до кінця [[1990-ті|1990-х]] років, а з 2000 року почало відбуватись її зростання, в середньому на 7&nbsp;% щорічно.

==== Помаранчева революція, президенства Ющенка та Януковича ====
{{main|Помаранчева революція|Справа «Ющенко проти ЦВК» (2004)}}
[[Файл:Joesjtsjenko Marion Kiev 2004.jpg|міні|200px|ліворуч|Перший день [[Помаранчева революція|Помаранчевої революції]]]]
У [[2004]] році другий тур президентських виборів відбувся з масовими системними фальсифікаціями<ref>{{cite web|url=http://www.skubi.net/ukraine/judgment-december-3.html|назва=The Supreme Court findings|дата-доступу=07-07-2008|видавництво=Supreme Court of Ukraine|дата=03-12-2004|мовою=uk|url-архіву=https://www.webcitation.org/6HZ9wqN35?url=http://www.skubi.net/ukraine/judgment-december-3.html|дата-архіву=22-06-2013|deadurl=no}}</ref> на користь провладного кандидата [[Янукович Віктор Федорович|Віктора Януковича]]. Це призвело до початку всеукраїнської акції протесту, що отримала назву «[[Помаранчева революція]]». [[Верховний суд України]] скасував рішення [[ЦВК України|ЦВК]] про перемогу на виборах Віктора Януковича і призначив переголосування, за результатами якого президентом було обрано [[Ющенко Віктор Андрійович|Віктора Ющенка]].
Янукович повернувся до влади у [[2006]] році, коли він став [[Прем'єр-міністр України|прем'єр-міністром]] під час [[Антикризова коаліція|«Антикризової коаліції»]]<ref>[http://news.bbc.co.uk/2/hi/europe/5242860.stm Ukraine comeback kid in new deal] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20180819011159/http://news.bbc.co.uk/2/hi/europe/5242860.stm |date=19 серпня 2018 }}, [[BBC News]] (4 серпня 2006)</ref>, що призвело до дострокових парламентських виборів у вересні [[2007]] року<ref>[http://news.bbc.co.uk/2/hi/europe/7149549.stm Tymoshenko picked for Ukraine PM] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20180819011142/http://news.bbc.co.uk/2/hi/europe/7149549.stm |date=19 серпня 2018 }}, [[BBC News]] (18 грудня 2007)</ref>.
В [[2010]] році Янукович був обраний президентом<ref>[http://news.bbc.co.uk/2/hi/europe/8508276.stm Ukraine election: Yanukovych urges Tymoshenko to quit] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20180812023024/http://news.bbc.co.uk/2/hi/europe/8508276.stm |date=12 серпня 2018 }}, [[BBC News]] (10 лютого 2010)</ref> та сформував новий уряд на чолі з [[Азаров Микола Янович|Миколою Азаровим]]. [[21 квітня]] Віктор Янукович підписав [[Харківські угоди|угоду]] із президентом Російської Федерації [[Медведєв Дмитро Анатолійович|Дмитром Медведєвим]] про продовження терміну перебування [[Чорноморський флот Російської Федерації|Чорноморського флоту Російської Федерації]] у [[Севастополь|Севастополі]] до [[2042]] року.
[[11 жовтня]] [[2011]] року [[Печерський районний суд міста Києва|Печерський суд]] міста Києва засудив колишнього прем'єр-міністра України і основного суперника Януковича на президентських виборах, [[Тимошенко Юлія Володимирівна|Юлію Тимошенко]] до семи років ув'язнення.

==== Революція гідності, російсько-українська війна, президенства Порошенка та Зеленського ====
{{main|Російсько-українська війна (з 2014)}}
===== Євромайдан, початок російсько-української війни (2014) =====
{{main|Революція гідності|Анексія Криму (2014)}}
[[Файл:SState flag of Ukraine carried by a protester to the heart of developing clashes in Kyiv, Ukraine. Events of February 18, 2014.jpg|міні|right|[[Барикади]] [[Євромайдан]]у 18 лютого 2014]]
Невдоволення правлінням Януковича вилилося протягом 2010—2013 років у численні акції протесту, зокрема «[[Податковий майдан]]», «[[Україна проти Януковича]]», [[протести у Врадіївці]] тощо, а [[21 листопада]] [[2013]] відмова Кабінету міністрів від [[Угода про асоціацію між Україною та Європейським Союзом|підписання угоди про асоціацію України з ЄС]], запланованої попередньо на час саміту [[Східне партнерство|Східного партнерства]] спричинила до багатотисячних акцій протесту, котрі були проведені прихильниками ЄСу невдовзі до майбутніх [[Вибори Президента України|президентських виборів]], що отримали назву&nbsp;— [[Євромайдан]] та «Революція гідности»: після приєднання до протестуючих формувань, котрі принципово виступили проти силового порушення громадянських прав українців. [[Силовий розгін Євромайдану в Києві|Силовий розгін протестувальників]] у Києві в ніч на 30 листопада
спричинив вихід на вулиці [[1 грудня]] сотень тисяч (за деякими підрахунками близько мільйона) протестувальників із вимогами відставки уряду Азарова і самого президента. Ескалація конфлікту досягла апогею [[Протистояння в Україні 18—20 лютого 2014|18—20 лютого 2014]], коли внаслідок протистояння силовиків та протестувальників у центрі [[Київ|Києва]] загинуло [[небесна сотня|більше сотні людей]], півтори тисячі було поранено, сотні вважаються зниклими безвісти<ref>{{Cite web |url=http://nbnews.com.ua/ua/news/113543/comments/ |title=За добу в зіткненнях у Києві поранено 1,5 тисяч осіб, 100 зникли безвісти |accessdate=25 лютого 2014 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20140225051846/http://nbnews.com.ua/ua/news/113543/comments/ |archivedate=25 лютого 2014 |deadurl=yes }}</ref><ref>{{Cite web |url=http://www.moz.gov.ua/ua/portal/pre_20140222_a.html |title=Архівована копія |accessdate=25 лютого 2014 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20140724070743/http://www.moz.gov.ua/ua/portal/pre_20140222_a.html |archivedate=24 липня 2014 |deadurl=yes }}</ref><ref>{{Cite web |url=http://mvs.gov.ua/mvs/control/main/uk/publish/article/985411 |title=Архівована копія |accessdate=25 лютого 2014 |archive-date=24 лютого 2014 |archive-url=https://web.archive.org/web/20140224024629/http://mvs.gov.ua/mvs/control/main/uk/publish/article/985411 }}</ref><ref>{{Cite web |url=http://tsn.ua/ukrayina/onovleniy-spisok-zagiblih-pid-chas-krivavih-podiy-v-kiyevi-335724.html |title=«список загиблих під час кривавих подій в Києві» — tsn.ua |accessdate=25 лютого 2014 |archive-date=26 лютого 2021 |archive-url=https://web.archive.org/web/20210226034115/https://tsn.ua/ukrayina/onovleniy-spisok-zagiblih-pid-chas-krivavih-podiy-v-kiyevi-335724.html }}</ref>. Результатом подій стало відсторонення [[22 лютого]] [[Верховна Рада України|Верховною Радою]] від виконання обов'язків [[Президент України|Президента України]] [[Янукович Віктор Федорович|Віктора Януковича]] та призначення [[Вибори Президента України 2014|дострокових президентських виборів]] на [[25 травня]] 2014 року<ref>{{cite web |url=http://www.rbc.ua/ukr/news/politics/yanukovich-ne-priznaet-svoe-otstranenie-ot-vlasti---german-22022014183700 |title=Янукович не визнає своє відсторонення від влади, - Герман |date=20 лютого 2014 |publisher=РБК Україна |accessdate=24 лютого 2014 |archive-date=28 лютого 2014 |archive-url=https://web.archive.org/web/20140228095015/http://www.rbc.ua/ukr/news/politics/yanukovich-ne-priznaet-svoe-otstranenie-ot-vlasti---german-22022014183700 }}</ref>. Виконувати обов'язки президента України Верховна Рада з 23.02.2014 тимчасово, до обрання Президента, доручила [[Турчинов Олександр Валентинович|Олександру Турчинову]] (напередодні також був обраний Головою Верховної Ради України замість В. Рибака).<ref>{{Cite web |url=http://rada.gov.ua/news/Novyny/Povidomlennya/88371.html |title=Офіційне повідомлення на порталі Верховної Ради України |accessdate=25 лютого 2014 |archive-date=6 серпня 2014 |archive-url=https://web.archive.org/web/20140806221052/http://rada.gov.ua/news/Novyny/Povidomlennya/88371.html }}</ref>.

Скориставшись політичною кризою, російські спецслужби інспірували численні [[Проросійські виступи в Україні 2014|антидержавні виступи]] у містах [[Крим]]у (з 23.02.2014), а незабаром&nbsp;— і на сході України. У Криму миттєво були створені так звані «загони самооборони» (як виявилось пізніше, складалися з завезених напередодні з Росії найманців<ref>{{Cite web |url=https://www.yuga.ru/news/362981/ |title=Архівована копія |accessdate=19 жовтня 2017 |archive-date=19 жовтня 2017 |archive-url=https://web.archive.org/web/20171019163852/https://www.yuga.ru/news/362981/ }}</ref>), які ініціювали захоплення державних установ, а також разом із російськими військовослужбовцями (які на той час були [[зелені чоловічки|без відзнак на одязі та техніці]]) почали блокування військових частин [[ЗСУ]] на півострові. Під час сутичок загинула низка військовослужбовців [[ЗСУ]] і громадських проукраїнських активістів<ref>{{Cite web|url=https://censor.net/ru/blogs/1099567/ob_etom_vsem_nam_nado_pomnit|назва=Крым: Об этом всем нам надо помнить (Юрий Бутусов)|видавець=[[Цензор.нет]]|дата=21 березня 2015|url-архіву=https://web.archive.org/web/20171019220002/https://censor.net.ua/blogs/316/ob_etom_vsem_nam_nado_pomnit|дата-архіву=19 жовтня 2017|мертвий-url=no|дата-доступу=8 червня 2021}} {{ref-ru}}</ref>. Також росіяни блокували кораблі ВМС України у Криму і суходільні в'їзди на півострів. 16 березня був проведений нелегітимний референдум, який на думку російської влади, узаконив [[Анексія Криму (2014)|захоплення]] української території.

Після анексії Криму російські керівники на чолі з [[Путін Володимир Володимирович|Володимиром Путіним]] намагались проголосити Південно-східну Україну [[Новоросія (конфедерація)|російською територією]]<ref>{{Cite web |url=http://news.bigmir.net/world/809994-Vystuplenie-Putina---Novorossija--i-drugie-jarkie-citaty |title=Архівована копія |accessdate=19 жовтня 2017 |archive-date=19 жовтня 2017 |archive-url=https://web.archive.org/web/20171019163427/http://news.bigmir.net/world/809994-Vystuplenie-Putina---Novorossija--i-drugie-jarkie-citaty }}</ref> і з квітня 2014-го намагались втілювати на цих землях аналогічний кримському сценарій<ref>{{Cite web|url=https://censor.net/ru/news/279856/rossiya_hochet_povtoreniya_krymskogo_stsenariya_no_v_luganskoyi_oblasti_eto_ne_proyidet_zamgubernatora|назва=Россия хочет повторения крымского сценария, но в Луганской области это не пройдет, - замгубернатора|видавець=[[Цензор.нет]]|дата=7 квітня 2014|url-архіву=https://web.archive.org/web/20190421140520/https://censor.net.ua/news/279856/rossiya_hochet_povtoreniya_krymskogo_stsenariya_no_v_luganskoyi_oblasti_eto_ne_proyidet_zamgubernatora|дата-архіву=21 квітня 2019|мертвий-url=no|дата-доступу=8 червня 2021}} {{ref-ru}}</ref>. На початку квітня були [[Захоплення Донецька сепаратистами|захоплені]] державні установи у [[Донецьк]]у і [[Луганськ]]у, аналогічні спроби відбулися і в деяких інших містах, зокрема, у Харкові (07.04.2014) і Одесі (22.04.2014). А вже 12 квітня військовий загін російських бойовиків захопив м.&nbsp;[[Слов'янськ]] і [[Краматорськ]]. В.&nbsp;о. Президента [[Турчинов Олександр Валентинович|Олександр Турчинов]] проголосив початок антитерористичної операції ('''[[Антитерористична операція на сході України|АТО]]'''). На захоплених територіях проросійські терористи проголосили [[Донецька народна республіка|Донецьку]] (06.04.2014) та [[Луганська народна республіка|Луганську]] (27.04.2014) народні республіки, повністю контрольовані Москвою, яка організувала постачання сюди зброї, ПММ і бойовиків. Протягом травня-серпня 2014&nbsp;р. Збройним силам України разом із добровольчими батальйонами вдалося звільнити значну територію від загарбників і майже оточити [[Донецьк]]. Проте, [[Бої за Іловайськ|пряме вторгнення збройних сил Російської Федерації]] під [[Іловайськ]]ом<ref>{{Cite web |url=http://gordonua.com/news/war/rossiyskaya-armiya-pod-debalcevo-pokazyvaem-dokazatelstva.html |title=Архівована копія |accessdate=19 жовтня 2017 |archive-date=19 жовтня 2017 |archive-url=https://web.archive.org/web/20171019215959/http://gordonua.com/news/war/rossiyskaya-armiya-pod-debalcevo-pokazyvaem-dokazatelstva.html }}</ref><ref>{{Cite web |url=http://argumentua.com/stati/kak-armiya-rossii-zakhodila-v-donbass-23-avgusta |title=Архівована копія |accessdate=19 жовтня 2017 |archive-date=19 жовтня 2017 |archive-url=https://web.archive.org/web/20171019220034/http://argumentua.com/stati/kak-armiya-rossii-zakhodila-v-donbass-23-avgusta }}</ref>, дозволило Кремлю врятувати «[[ДНР]]» та «[[ЛНР]]» та заморозити конфлікт.

===== Між загостреннями війни (2015—2021) =====
{{main|Коронавірусна хвороба 2019 в Україні}}

1 січня 2016 року Україна приєдналася до Зони вільної торгівлі з ЄС. Українські громадяни отримали [[Безвізовий режим між Україною та Європейським Союзом|безвізовий режим]] поїздки до [[Шенгенська зона|Шенгенської зони]] терміном до 90 днів протягом будь-якого 180-денного періоду 11 червня 2017 року, а Угода про асоціацію офіційно набула чинності 1 вересня 2017 року.

[[Стокгольмський арбітраж|Арбітражний інститут Торгової палати Стокгольма]] задовольнив вимоги «<nowiki/>[[Нафтогаз України|Нафтогазу]]<nowiki/>» про компенсацію поставок газу за транзит, які не були поставлені «<nowiki/>[[Газпром]]ом<nowiki/>». Відповідно до рішення Стокгольмського арбітражу, «Нафтогаз» домігся компенсації у розмірі 4,63 мільярда доларів за те, що «Газпром» не поставив узгоджені обсяги газу для транзиту. За результатами двох арбітражних проваджень у Стокгольмі, «Газпром» має сплатити 2,56&nbsp;млрд доларів на користь «Нафтогазу»<ref>{{Cite web|title=Нафтогаз виграв історичну суперечку з Газпромом|url=http://www.pravda.com.ua/news/2018/02/28/7173207/|access-date=2021-06-14|website=Українська правда|language=uk|archive-date=2021-06-16|archive-url=https://web.archive.org/web/20210616031744/https://www.pravda.com.ua/news/2018/02/28/7173207/}}</ref>.

25 листопада 2018 року стався [[Інцидент у Керченській протоці]], коли берегова охорона [[Федеральна служба безпеки Російської Федерації|Федеральної служби безпеки Росії]] (ФСБ) обстріляла і захопила три судна [[Військово-Морські сили Збройних сил України|ВМС України]], які намагалися пройти з [[Чорне море|Чорного моря]] в [[Азовське море]] через [[Керченська протока|Керченську протоку]] на шляху до порту [[Маріуполь]]<ref>{{Cite news|date=2018-11-26|title=Tension escalates after Russia seizes Ukraine naval ships|work=BBC News|url=https://www.bbc.com/news/world-europe-46338671|access-date=2021-06-14|archive-date=2018-11-26|archive-url=https://web.archive.org/web/20181126095932/https://www.bbc.com/news/world-europe-46338671}}</ref><ref>{{Cite news|last=Polityuk|first=Andrew Osborn, Pavel|date=2018-11-26|title=Russia fires on and seizes Ukrainian ships near annexed Crimea|work=Reuters|url=https://www.reuters.com/article/us-ukraine-crisis-russia-idUSKCN1NU0DL|access-date=2021-06-14|archive-date=2021-06-14|archive-url=https://web.archive.org/web/20210614103926/https://www.reuters.com/article/us-ukraine-crisis-russia-idUSKCN1NU0DL}}</ref>.

У 2018 році був розпочатий процес [[Надання автокефалії православній церкві України|надання автокефалії]] [[Київська митрополія|Київській митрополії]] від [[Патріарх Константинопольський|Вселенського патріарха]] [[Варфоломій I|Вартоломія]] ([[Томос про автокефалію Православної церкви України|томос]]), який був отриманий 6 січня 2019 року на [[Фенер]]і, чому передував [[Об'єднавчий собор українських православних церков|Об'єдавчий собор]], який утворий [[Православна церква України|Православну церкви України]].

21 лютого 2019&nbsp;р. було внесено зміни до [[Конституція України|'''Конституції України''']], норми про стратегічний курс України на членство в [[Європейський Союз|Європейському Союзі]] та [[НАТО]] закріплені у преамбулі Основного Закону, трьох статтях та перехідних положеннях.<ref name=":3">{{Cite web|title=The law amending the Constitution on the course of accession to the EU and NATO has entered into force {{!}} European integration portal|url=https://eu-ua.org/novyny/zakon-pro-zminy-do-konstytuciyi-shchodo-kursu-na-vstup-v-yes-i-nato-nabuv-chynnosti|website=eu-ua.org|language=uk|accessdate=2021-03-23|archive-date=2020-09-28|archive-url=https://web.archive.org/web/20200928024828/https://eu-ua.org/novyny/zakon-pro-zminy-do-konstytuciyi-shchodo-kursu-na-vstup-v-yes-i-nato-nabuv-chynnosti}}</ref>

2 березня 2020 року було підтверджено перший випадок інфікування [[Коронавірусна хвороба 2019|COVID-19]] у [[Чернівці|Чернівцях]]<ref name="TCH2">{{cite web|url=https://tsn.ua/ukrayina/koronavirus-v-ukrayini-analizi-chernivchanina-vidpravili-za-kordon-dlya-ostatochnogo-pidtverdzhennya-1501602.html?&|title=Коронавірус в Україні. Аналізи чернівчанина відправили за кордон на остаточне підтвердження COVID-2019|work=TCH.ua|date=2020-03-03|accessdate=2020-03-03|archive-date=2021-08-15|archive-url=https://web.archive.org/web/20210815185825/https://tsn.ua/ukrayina/koronavirus-v-ukrayini-analizi-chernivchanina-vidpravili-za-kordon-dlya-ostatochnogo-pidtverdzhennya-1501602.html?&}}</ref>. Згодом було введено карантин, закрито кордони й оголошено [[Надзвичайна ситуація|надзвичайну ситуацію]]. Епідемія охопила всі області України. Щодня міністерство охорони здоров'я [https://covid19.gov.ua/ публікує нову інформацію] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210812154718/https://covid19.gov.ua/ |date=12 серпня 2021 }} про поширення [[Пандемія коронавірусної хвороби 2019|пандемії]] (на тлі розгорнутої війни росії проти України, з 24 лютого 2022 року статистика не ведеться). Через карантинні обмеження в країні посилилась економічна криза, кількість офіційних безробітних зросла на 67&nbsp;%. 20 березня вилікувався перший хворий, на той час хворі були вже в кількох областях<ref name=":4">[https://www.bbc.com/ukrainian/news-51974818 Коронавірус в Україні: видужав перший хворий] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210815185825/https://www.bbc.com/ukrainian/news-51974818 |date=15 серпня 2021 }}, БіБіСі Україна, 20 березня 2020</ref><ref name=":3" />.

[[23 лютого]] [[2021]] року в Україні було зареєстровано 2 вакцини проти коронавірусу: [[AstraZeneca]] та [[Комірнаті|Pfizer/BioNTech]]<ref>{{Cite web|title=МОЗ: в Україні зареєстрували вакцину Oxford/AstraZeneca (Covishield)|url=https://www.radiosvoboda.org/a/news-ukraina-zareestruvala-vaktsynu-covishield/31116982.html|website=Радіо Свобода|accessdate=2021-02-24|language=uk|archive-date=2021-08-17|archive-url=https://web.archive.org/web/20210817153059/https://www.radiosvoboda.org/a/news-ukraina-zareestruvala-vaktsynu-covishield/31116982.html}}</ref><ref>{{Cite web|title=В Україні зареєстрували вакцину Pfizer від COVID-19 – МОЗ|url=https://www.radiosvoboda.org/a/news-zareestrovana-vaktsyna-pfizer/31117706.html|website=Радіо Свобода|accessdate=2021-02-24|language=uk|archive-date=2021-05-04|archive-url=https://web.archive.org/web/20210504181613/https://www.radiosvoboda.org/a/news-zareestrovana-vaktsyna-pfizer/31117706.html}}</ref>. [[24 лютого]] було вакциновано першу людину<ref>{{Cite web|title=В Україні вже вакцинували від коронавірусу першу людину: хто отримав щеплення|url=https://tsn.ua/ukrayina/v-ukrayini-vzhe-vakcinuvali-vid-koronavirusu-pershu-lyudinu-hto-neyu-stav-1732645.html|website=ТСН.ua|date=2021-02-24|accessdate=2021-02-24|language=uk|archive-date=2021-08-10|archive-url=https://web.archive.org/web/20210810154748/https://tsn.ua/ukrayina/v-ukrayini-vzhe-vakcinuvali-vid-koronavirusu-pershu-lyudinu-hto-neyu-stav-1732645.html}}</ref>.

На [[Брюссельський саміт НАТО 2021|червневому саміті в Брюсселі 2021 року]] лідери НАТО повторили рішення, прийняте на Бухарестському саміті 2008 року про те, що Україна стане членом Альянсу з [[План дій щодо членства в НАТО|Планом дій щодо членства]] ([[План дій щодо членства в НАТО|ПДЧ]]) як невід'ємною частиною процесу та правом України визначати своє майбутнє і зовнішню політику, звичайно, без втручання ззовні<ref name=":02">{{Cite web|url=https://www.nato.int/cps/en/natohq/news_185000.htm?selectedLocale=en|title=NATO - News: Brussels Summit Communiqué issued by the Heads of State and Government participating in the meeting of the North Atlantic Council in Brussels 14 June 2021, 14-Jun.-2021|accessdate=15 серпня 2021|archive-date=15 серпня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210815103825/https://www.nato.int/cps/en/natohq/news_185000.htm?selectedLocale=en}}</ref>.

===== Повномасштабне російське вторгнення в Україну (2022) =====
{{main|Російське вторгнення в Україну (2022)}}

У четвер 24 лютого 2022 року, після звернення президента РФ В. Путіна, розпочалася [[Російське вторгнення в Україну (2022)|повномасштабна агресія російської армії проти України]]. Зранку, о 4:00 за Київським часом територія України була атакована крилатими ракетами «Калібр» та «Іскандер». Російські військові розпочали наступ з території Білорусі, вздовж російсько-українського кордону і з тимчасово окупованого Криму.

28 лютого 2022 року президент України Володимир Зеленський підписав заявку про негайний вступ України до Європейського Союзу. Голова Єврокомісії [[Урсула фон дер Ляєн]] заявила, що підтримує вступ України, але для цього знадобиться час. 1 березня 2022 року [[Європейський парламент]] рекомендував зробити Україну офіційним кандидатом на членство,<ref>{{Cite web|date=2022-03-01|title=Європарламент рекомендував надати Україні статус кандидата на вступ до ЄС|trans-title=The European Parliament has recommended that Ukraine be granted EU candidate status|url=https://www.eurointegration.com.ua/news/2022/03/1/7135011/|access-date=2022-03-28|website=www.eurointegration.com.ua|language=uk}}</ref> а 10 березня 2022 року [[Рада Європейського Союзу]] звернулася до [[Європейська комісія|Європейської Комісії]] з проханням дати висновок щодо заявки.<ref name=":03">{{Cite web|last=[[European Council]]|date=2022-03-11|title=Statement of the heads of state or government, meeting in Versailles, on the Russian military aggression against Ukraine, 10 March 2022|url=https://www.consilium.europa.eu/press/press-releases/2022/03/11/statement-of-the-heads-of-state-or-government-on-the-russian-aggression-against-ukraine-10-03-2022|access-date=2022-03-28|website=Consilium|language=bg, es, cs, da, de, et, el, en, fr, ga-IE, hr, it, lv, lt, hu, mt, nl, pl, pt, ro, sk, sl, fi, sv, ru}}</ref> 8 квітня 2022 року фон дер Ляєн особисто передала Зеленському законодавчу анкету.<ref name="DW">{{cite news|author=<!--not stated-->|date=8 квітня 2022|title=Ukraine: EU chief offers Kyiv fast track to membership|url=https://dw.com/en/ukraine-eu-chief-offers-kyiv-fast-track-to-membership/a-61409635|work=[[Deutsche Welle|DW]]|location=|access-date=8 квітня 2022}}</ref>

[[14 квітня]] [[2022]] року [[Верховна Рада України]] визнала дії, вчинені [[Росія|Російською Федерацією]] під час [[Російське вторгнення в Україну (2022)|останньої фази]] [[Російсько-українська війна (з 2014)|збройної агресії Російської Федерації проти України]], яка розпочалася [[24 лютого]] [[2022]] року, [[Геноцид українців|геноцидом українського народу]]. Вказується, що акти геноциду в діях Росії проявляються, зокрема, у вчиненні масових звірств у містах [[Буча]], [[Бородянка]], [[Гостомель]], [[Ірпінь]] та інших.<ref>{{Cite web|title=Рада визнала дії військ Росії в Україні геноцидом українського народу|url=https://www.radiosvoboda.org/a/news-rada-vyznala-diyi-viysk-henotsydom/31803585.html|website=Радіо Свобода|accessdate=2022-04-14|language=uk}}</ref>

[[Геноцид]], влаштований російськими військами в Україні під час [[Російсько-українська війна (з 2014)|російсько-української війни]], може стати найбільшим у Європі з часів [[Друга світова війна|Другої світової війни]].<ref>[https://www.facebook.com/StratcomCentreUA/posts/301383202145668 Facebook | Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки.]</ref>

== Державний устрій ==

{{main|Політична система України}}
Україна&nbsp;— [[Унітарна держава|унітарна]] [[Демократія|демократична]] [[парламентсько-президентська республіка]] і має багатопартійну політичну систему. В Україні діють такі основні інститути державної влади: [[Президент України|Президент]], [[законодавча влада|законодавча]], [[виконавча влада|виконавча]] та [[судова влада|судова]] влади. Виконавча влада представлена [[Кабінет Міністрів України|Кабінетом Міністрів]], центральними органами виконавчої влади та органами виконавчої влади на місцях. Законодавчий орган&nbsp;— парламент&nbsp;— називається «[[Верховна Рада України]]». Судова влада представлена [[Конституційний Суд України|Конституційним Судом України]] та судами загальної юрисдикції&nbsp;— системою загальних і спеціалізованих судів різних інстанцій.

=== Конституція України ===
{{main|Конституція України}}
Після проголошення Україною своєї незалежності [[24 серпня]] [[1991]] року і прийняття нею своєї Конституції [[28 червня]] [[1996]]-го вона стала президентсько-парламентською республікою. Проте 8 грудня [[2004]] року, на прохання «політичної сили прем'єр-міністра [[Янукович Віктор Федорович|Віктора Януковича»]], депутати ввели радикальні [[Закон України «Про внесення змін до Конституції України» (2004)|зміни до Конституції]]: за них проголосували 402 депутати, в тому числі [[Партія регіонів]], [[Комуністична партія України|Комуністична партія]] і [[Соціалістична партія України|Соціалістична партія]]. Україна стала [[парламентсько-президентська республіка|парламентсько-президентською республікою]].

Коли Янукович став президентом, він призначив нових суддів Конституційного суду, і 30 вересня [[2010]] року Конституційний суд прийняв рішення про скасування Конституції 2004 року і повернення до Конституції 1996 року (внаслідок чого політична система України обрала більш президентський вигляд).

[[21 лютого]] [[2014]] року відновлено дію Конституції 2004 року.

=== Законодавча влада ===
{{main|Верховна Рада України}}
[[Парламент]]&nbsp;— [[Верховна Рада України]]&nbsp;— згідно зі статтею 75 [[Конституція України|Конституції України]] є єдиним органом законодавчої влади в Україні<ref>{{cite web|url=http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр/page2|назва=Конституція України, стаття 75|вебсайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]|accessdate=5 січня 2014|archive-date=6 січня 2014|archive-url=https://web.archive.org/web/20140106041220/http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр/page2}}: ''«Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент&nbsp;— Верховна Рада України.»''</ref>. Конституційний склад Верховної Ради України становить 450 народних депутатів, котрі обираються шляхом таємного голосування на 5 років на основі загального, рівного і прямого виборчого права. Повноваження народних депутатів визначаються Конституцією і Законами України.
{{multiple image
 | align = right
 | total_width = 320

 | image1 = Візит Зеленського до інституцій ЄС і НАТО у Брюсселі, 2019, 16 (cropped).jpg
 | alt1 = Володимир Зеленський
 | caption1 =[[Зеленський Володимир Олександрович|Володимир Зеленський]], чинний [[президент України]] (з [[Вибори Президента України 2019|20 травня 2019]])

 | image2 = Денис Шмигаль 2020 3 (cropped).jpg
 | alt2 = Денис Шмигаль
 | caption2 = [[Шмигаль Денис Анатолійович|Денис Шмигаль]], чинний [[прем'єр-міністр України]] (з 4 березня 2020)
}}

=== Президент України. Виконавча влада ===
{{main|Президент України|Кабінет Міністрів України}}
{{main|Перелік центральних органів виконавчої влади України}}
[[Президент України]] згідно зі статтею 102 Конституції України є главою держави, гарантом державного суверенітету, територіальної цілісности України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина. На основі та на виконання Конституції України і законів України Президент видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на території України. [[Зеленський Володимир Олександрович|Зеленський Володимир]]&nbsp;— чинний президент України з [[20 травня]] [[2019|2019 року]]<ref>{{cite web|url=http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр/page2|назва=Конституція України, стаття 102|вебсайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]|accessdate=5 січня 2014|archive-date=6 січня 2014|archive-url=https://web.archive.org/web/20140106041220/http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр/page2}}: ''«Президент України є главою держави і виступає від її імені. Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.»''</ref>.

Уряд України&nbsp;— [[Кабінет Міністрів України]]&nbsp;— згідно зі статтею 113 [[Конституція України|Конституції України]] є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Правовою базою його діяльности є Конституція, закони України та акти, видані Президентом України. Уряд відповідальний перед Президентом і підконтрольний Верховній Раді Україні. На практиці ця залежність полягає в тому, що Президент призначає за погодженням із Верховною Радою Прем'єр-міністра, припиняє його повноваження та приймає рішення про його відставку. Президент за поданням Прем'єр-міністра призначає членів Кабінету Міністрів та керівників інших центральних органів виконавчої влади. Підконтрольність та підзвітність Уряду Верховній Раді полягає в тому, що парламент затверджує поданий Урядом бюджет, приймає рішення щодо виконання бюджету, затверджує або відхиляє Програму діяльности Уряду, контролює його роботу. До складу Уряду входять: Прем'єр-міністр України, Перший віцепрем'єр-міністр, три віцепрем'єр-міністри, і, на сьогодні, дев'ятнадцять міністерств. Також у систему виконавчої влади входять: 12 державних комітетів, 27 центральних органів виконавчої влади зі спеціальним статусом, 18 інших центральних органів та установ України<ref>{{cite web|url=http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр/page3|назва=Конституція України, стаття 113|вебсайт=Офіційний сайт [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]|accessdate=5 січня 2014|archive-date=6 січня 2014|archive-url=https://web.archive.org/web/20140106041214/http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр/page3}}: ''«Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України та підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених у статтях 85, 87 Конституції України. Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України.»''</ref>.

=== Судова влада ===
{{main|Судова влада України}}
{{main|Судова система України}}
[[Файл:Klov Palace. Listed ID 80-382-0462. - 8 Pylypa Orlyka Street, Pechersk Raion, Kiev. - Pechersk 28 09 13 396.jpg|міні|[[Кловський палац]]&nbsp;— одна з будівель [[Верховний Суд (Україна)|Верховного Суду]]]]
[[Правосуддя]] в Україні здійснюється винятково [[суд]]ами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Система судів загальної юрисдикції відповідно до Конституції України будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності. Суди загальної юрисдикції складаються з місцевих, апеляційних, вищих спеціалізованих судів та Верховного Суду України. Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є [[Верховний Суд (Україна)|Верховний Суд України]].

Спеціалізовані суди:
* [[Господарський суд|Господарські]] (обласні, апеляційні, [[Касаційний господарський суд|касаційний]])
* [[Адміністративний суд (Україна)|Адміністративні]] (окружні, апеляційні, [[Касаційний адміністративний суд|касаційний]]).

Єдиним органом [[Конституційне судочинство|конституційної юрисдикції]] в Україні є [[Конституційний Суд України]]. Конституційний Суд України є окремим і незалежним від судів загальної юрисдикції.

=== Внутрішня політика України ===
{{main|Внутрішня політика України}}
У червні [[1991]] року [[Верховна Рада України]] прийняла концепцію майбутньої [[Конституція України|Конституції]] і створила Конституційну комісію. Перший проєкт був винесений на обговорення в червні [[1992]] року. Розгляд проєкту Основного закону тривав 3 місяці, він пройшов 3 читання. [[28 червня]] [[1996]] року Верховна Рада прийняла нову Конституцію&nbsp;— цей день є офіційним святом&nbsp;— [[День Конституції України|Днем Конституції України]]. Конституція складається з преамбули та чотирнадцяти розділів (161 стаття).

Ринкові реформи почалися в Україні на початку [[1992]] року. [[Економіка України|Українська економіка]] була тісно пов'язана з [[Економіка Російської Федерації|російською]]. Україна в цей період лише пристосовувала її до ринкового господарства сусідніх країн. Для контролю економічних процесів уряд мав мати власну грошову одиницю. У [[1992]] році Україна вийшла з рублевої зони і ввела [[Карбованець|купонокарбованці]] як перехідні розрахункові знаки до введення повноцінної валюти&nbsp;— [[Гривня|гривні]]. Однак, ввести нову грошову одиницю вдалося лише у [[1996]] році після деякої стабілізації економічної ситуації.

У жовтні [[1994]] року президент держави, Леонід Кучма, запропонував програму економічних перетворень: відпуск цін, обмеження [[Бюджетний дефіцит|дефіциту бюджету]], запровадження вільної [[Внутрішня торгівля|внутрішньої]] та [[Міжнародна торгівля|зовнішньої торгівлі]], проведення строгої [[Монетарна політика|монетарної політики]], масова [[приватизація]] великих підприємств, проведення [[Земельна реформа в Україні|земельної реформи]]. Цю програму схвалила Верховна Рада. Програма була позитивно оцінена на Заході: [[США]] і [[Європейський Союз]] надали значну фінансову допомогу в її реалізації, прямі іноземні інвестиції зросли з $484 мільйонів у [[1994]] році до $3122 мільйонів у [[1999]]. За рахунок іноземних кредитів та інвестицій Україні вдалося зупинити спад виробництва, почати його реконструкцію та переоснащення, скоротити безробіття.

Держава знизила максимальну ставку податків з фізичних осіб, знизився [[Податок на прибуток підприємств|податок на прибуток]] і [[Податок на додану вартість|на додану вартість]], що призвело до пожвавлення діяльності [[Малий бізнес|малого]] й [[Середній бізнес|середнього бізнесу]]. Прискорилася приватизація. У [[2000]] році близько 70&nbsp;% обсягу промислової продукції вироблялося на недержавних підприємствах. Вжиті заходи дали позитивний результат. У [[1998]] році спад виробництва був припинений і почалося його поступове зростання. У [[2003]] році він становив 15,8&nbsp;%. Україна відмовилася від іноземних позик і успішно почала виплачувати зовнішній борг.

==== Політичні партії ====
{{main|Українські політичні партії|Політичні партії України|Верховна Рада України VIII скликання|Верховна Рада України VII скликання}}

Україна має багатопартійну систему, і станом на 18 січня 2017 року в країні зареєстровано 252 політичні партії<ref>{{Cite web |url=http://ddr.minjust.gov.ua/uk/ca9c78cf6b6ee6db5c05f0604acdbdec/politychni_partiyi/ |title=Політичні партії |accessdate=26 серпня 2017 |archive-date=1 вересня 2017 |archive-url=https://web.archive.org/web/20170901053744/http://ddr.minjust.gov.ua/uk/ca9c78cf6b6ee6db5c05f0604acdbdec/politychni_partiyi }}</ref>. Через високу чисельність політичні партії не часто мають шанс отримати владу поодинці, тому вони часто утворюють блоки. [[17 листопада]] [[2011]] року український парламент схвалив закон про вибори, що заборонив участь блоків політичних партій на парламентських виборах. Багато партій в Україні мають дуже маленькі членства і невідомі широкому загалу. Довіра українського суспільства до політичних партій, у цілому, дуже низька.<ref name="uceps.org">{{cite web|url=http://www.uceps.org/ukr/print.php?lng=UKR&&poll_id=82&&address=poll|назва=Соціологічне опитування. Чи довіряєте Ви політичним партіям? (динаміка, 2001-2013)|вебсайт=Сайт [[Центр Разумкова|«Центру Разумкова»]]|accessdate=5 січня 2014|archive-date=6 січня 2014|archive-url=https://web.archive.org/web/20140106041051/http://www.uceps.org/ukr/print.php?lng=UKR&&poll_id=82&&address=poll}}</ref>.

Станом на грудень [[2011]] року в Україні була відсутня [[Універсальна партія|політична партія «всеохопного типу»]]<ref>{{cite web|url=http://www.uceps.org/ukr/print.php?lng=UKR&&poll_id=556&&address=poll|назва=Чого насамперед не вистачає існуючим в Україні політичним партіям?|вебсайт=Сайт [[Центр Разумкова|«Центру Разумкова»]]|accessdate=5 січня 2014|archive-date=6 січня 2014|archive-url=https://web.archive.org/web/20140106041215/http://www.uceps.org/ukr/print.php?lng=UKR&&poll_id=556&&address=poll}}</ref><ref>{{cite web|url=http://www.uceps.org/ukr/print.php?lng=UKR&&poll_id=115&&address=poll|назва=Якби найближчим часом знову відбувалися вибори до Верховної Ради України, за яку партію чи виборчий блок Ви проголосували б? (динаміка, 2010-2013)|вебсайт=Сайт [[Центр Разумкова|«Центру Разумкова»]]|accessdate=5 січня 2014|archive-date=6 січня 2014|archive-url=https://web.archive.org/web/20140106041218/http://www.uceps.org/ukr/print.php?lng=UKR&&poll_id=115&&address=poll}}</ref>. Сучасні українські партії не мають виразника всеохопної національної ідеї<ref name="uceps.org" />, а цивілізаційні та геостратегічні орієнтації відіграють важливішу роль, ніж економічні і соціально-політичні програми, що зумовило появу партій проросійської та прозахідної (проєвропейської) спрямованости<ref>{{cite web|url=http://www.opendemocracy.net/od-russia/andreas-umland/ukraine-right-wing-politics-is-genie-out-of-bottle|назва=Ukraine right-wing politics: is the genie out of the bottle?|дата=03-01-2011|вебсайт=opendemocracy.net|accessdate=01-12-2011|archive-date=14-10-2017|archive-url=https://web.archive.org/web/20171014083516/http://www.opendemocracy.net/od-russia/andreas-umland/ukraine-right-wing-politics-is-genie-out-of-bottle}}</ref>.

Наразі в українському парламенті є такі фракції політичних партій:
* [[Слуга народу|Фракція політичної партії «Слуга народу»]]
* [[Опозиційна платформа — За життя|Фракція політичної партії «Опозиційна платформа&nbsp;— За життя»]]
* [[Європейська Солідарність|Фракція політичної партії «Європейська Солідарність»]]
* [[Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина»|Фракція політичної партії "Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина»]]
* [[Голос (партія)|Фракція політичної партії «Голос»]]

В Україні [[політична ідеологія]] представлена націоналістичною ([[Конгрес українських націоналістів]], [[ВО «Свобода»]], [[Українська Національна Асамблея]]; [[Українська Національна Консервативна партія]] тощо), соціалістичною ([[Соціалістична партія України]], [[Прогресивна соціалістична партія України]]), екологічною ([[Партія Зелених України]]) та іншими течіями. За структурою програм часто виділяють ліві, праві та центристські партії, які також присутні в Україні.

== Зовнішня політика ==
{{main|Зовнішня політика України|Кордон України}}
[[Файл:Ministry of Foreign Affairs of Ukraine.JPG|міні|праворуч|[[МЗС України]].]]
[[Файл:Diplomatic relations of Ukraine.PNG|міні|[[Список дипломатичних місій України|Дипломатичні місії України]]]]
У 1918—1922 роках [[Дипломатичний корпус УНР|Україна мала дипломатичні відносини]] з [[Польська Республіка (1918—1939)|Польщею]], [[Веймарська республіка|Німеччиною]], [[Третє Болгарське царство|Болгарією]], [[Османська імперія|Османською імперією]], [[Ватикан]]ом, [[Данія|Данією]], [[Норвегія|Норвегією]], [[Швеція|Швецією]], [[Швейцарія|Швейцарією]], [[Каджари|Персією]], [[Королівство Румунія|Румунією]], [[Литва|Литвою]], [[Латвія|Латвією]], [[Фінляндія|Фінляндією]], [[Естонія|Естонією]], [[Грузинська Демократична Республіка|Грузією]], [[Перша Австрійська Республіка|Австрією]] та [[Перша Чехословацька Республіка|Чехословаччиною]]<ref>Українська держава 1917—1920 років як суб'єкт міжнародного права: [http://www.uceps.org/ukr/article.php?news_id=4] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150402154902/http://www.uceps.org/ukr/article.php?news_id=4 |date=2 квітня 2015 }} ''Центр Разумкова''</ref>. У 1944 році в [[Рада народних комісарів Української РСР|уряді УРСР]] з'явився пост міністра закордонних справ, в 1945 році вона стала одним із членів-засновників [[ООН]], а згодом і таких організацій як [[ЮНЕСКО]], [[Міжнародна організація праці]] тощо. Місії радянської України при ООН були засновані у Відні, Парижі, Женеві, Нью-Йорку. До 1991 року Польща, [[НДР]], [[Чехословаччина]], [[Угорщина]], [[Румунія]], [[Болгарія]], [[Соціалістична Федеративна Республіка Югославія|Югославія]], [[Канада]], [[Федеративна Республіка Німеччина (1949—1990)|ФРН]], [[США]] мали консульства в [[Київ|Києві]]; [[Болгарія]], [[Куба]], [[Індія]] та [[Єгипет]]&nbsp;— консульства в [[Одеса|Одесі]].

Після 1991 року Україна встановила дипломатичні відносини з більшістю країн світу. Оскільки Російська Федерація в обмін на борги СРСР забрала собі всі колишні закордонні посольства, Україна залишилася практично без будівель посольств або консульств за кордоном, за винятком посольства в США. Разом із Російською Федерацією і Білоруссю Україна стала засновником Співдружности незалежних держав ([[СНД]]). 31 травня 1997 року президенти Російської Федерації та України підписали [[Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією|Договір про дружбу, співпрацю і партнерство]], який був ратифікований Верховною Радою і Державною думою. 14—15 травня 1999 року на зустрічі президентів держав [[Центральна Європа|Центральної Європи]] у Львові Кучма заявив, що Україна піде «по європейському шляху» і буде налагоджувати тісні зв'язки з ЄС. Засудивши [[Бомбардування Югославії силами НАТО|бомбардування Югославії]] навесні 1999 року українська дипломатія пропонувала свою посередницьку роль у вирішенні [[Косовська війна|конфлікту]] на Балканах.

У 1999—2001 роках Україна була непостійним членом [[Рада Безпеки ООН|Ради Безпеки ООН]]. Україна послідовно підтримує врегулювання різних конфліктів шляхом мирних переговорів. Вона брала участь у чотиристоронніх переговорах щодо [[Придністровський конфлікт|конфлікту в Молдові]] та сприяла мирному врегулюванню конфлікту в пострадянській [[Грузія|Грузії]]. Україна внесла істотний внесок у [[Миротворчі сили ООН|миротворчих операціях ООН]] з 1992 року.

Сьогодні Україна розглядає [[Європейська інтеграція|європейську інтеграцію]] як свою головну мету у зовнішній політиці, а також створено політико-правові та організаційні передумови для реалізації програми інтеграції України до Європейського Союзу<ref>{{cite web |author= |url=https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/n0001100-00#Text |title=Програма інтеграції України до Європейського Союзу |lang=uk |website=zakon.rada.gov.ua |publisher=Верховна Рада України |date=10.07.2015 |access-date=2021-05-20 |archive-date=20.05.2021 |archive-url=https://web.archive.org/web/20210520140853/https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/n0001100-00#Text }}</ref>.

[[Угода про партнерство та співробітництво|Партнерство і співробітництво між Європейським Союзом]] (УПС) з Україною набуло чинности 1 березня 1998 року. 31 січня 1992 року Україна приєдналася до [[Організація з безпеки і співробітництва в Європі|Наради з безпеки і співробітництва в Європі]], 10 березня 1992 року стала членом [[Рада північноатлантичного співробітництва|Ради північноатлантичного співробітництва]]. Україна має тісні відносини з [[НАТО]]<ref>[http://www.mil.gov.ua/index.php?part=ua-nato Україна-НАТО] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20121102074135/http://www.mil.gov.ua/index.php?part=ua-nato |date=2 листопада 2012 }} ''Офіційний сайт [[Міністерство оборони України|Міністерства оборони України]]''</ref>, хоча й з обранням Віктора Януковича президентом у [[2010]] році цей курс зближення з перспективою членства НАТО був зупинений. Україна&nbsp;— найактивніший член [[Партнерство заради миру|Партнерства заради миру]] (ПЗМ).

Україна є членом таких організацій, як: [[Організація Об'єднаних Націй|ООН]] (з 1945), [[Всесвітня організація охорони здоров'я|ВООЗ]] (з 1948), [[ЮНЕСКО]] (з 1954), [[Організація з безпеки і співробітництва в Європі|ОБСЄ]] (з 1992), [[Організація Чорноморського економічного співробітництва|ОЧЕС]] (з 1992), [[Рада Європи]] (з 1995), [[Центральноєвропейська ініціатива|ЦЄІ]] (з 1996), [[ГУАМ]] (з 1997), [[Співдружність демократичного вибору|СДВ]] (з 2005), [[Світова організація торгівлі|СОТ]] (з 2008). Україна має статус спостерігача в таких організаціях, як [[Рада країн Балтійського моря|РКБМ]] (з 1999) та [[Франкофонія]] (з 2006), [[ENTSO-E]] (з 2022).

У [[2012]]&nbsp;році Україна очолила [[Центральноєвропейська ініціатива|Центральноєвропейську ініціативу]] (ЦЄІ), а у [[2013]] році очолювала ОБСЄ<ref>{{cite web|url=http://gazeta.ua/articles/politics/_ukrajina-zavershila-golovuvannya-v-obse/534867|назва=Україна завершила головування в ОБСЄ|дата=02-01-2014|вебсайт=[[Gazeta.ua]]|accessdate=05-01-2014|archive-date=29-11-2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20211129202921/https://gazeta.ua/articles/politics/_ukrayina-zavershila-golovuvannya-v-obse/534867}}</ref><ref>{{cite web|url=http://ua.korrespondent.net/ukraine/3282005-ukraina-postupylasia-shveitsarii-holovuvanniam-v-obsie|назва=Україна поступилася Швейцарії головуванням в ОБСЄ|дата=02-01-2014|вебсайт=[[Кореспондент (журнал)|Кореспондент]]|accessdate=05-01-2014|archive-date=05-01-2014|archive-url=https://web.archive.org/web/20140105091049/http://ua.korrespondent.net/ukraine/3282005-ukraina-postupylasia-shveitsarii-holovuvanniam-v-obsie}}</ref><ref>{{cite web|url=http://www.unian.ua/news/615421-ukrajina-bilshe-ne-golovue-v-obse.html|назва=Україна більше не головує в ОБСЄ|дата=01-01-2014|вебсайт=[[УНІАН]]|accessdate=05-01-2014|archive-date=06-01-2014|archive-url=https://web.archive.org/web/20140106033122/http://www.unian.ua/news/615421-ukrajina-bilshe-ne-golovue-v-obse.html}}</ref>.

У 2016—2017 роках Україна знову набула статусу непостійного члена [[Рада Безпеки ООН|Ради Безпеки ООН]]<ref>{{Cite web|url=http://www.un.org/en/sc/members/|title=Members of the United Nations Security Council|website=www.un.org|language=EN|accessdate=2016-03-12|archive-date=2012-10-08|archive-url=https://web.archive.org/web/20121008061712/http://www.un.org/en/sc/members/}}</ref><ref>{{Cite web|url=http://www.unian.info/politics/1153572-ukraine-elected-non-permanent-member-of-un-security-council.html|title=Ukraine elected non-permanent member of UN Security Council|website=www.unian.info|accessdate=2016-03-12|archive-date=2016-03-13|archive-url=https://web.archive.org/web/20160313030114/http://www.unian.info/politics/1153572-ukraine-elected-non-permanent-member-of-un-security-council.html}}</ref>.

10 березня 2018 року [[НАТО]] визнало за Україною статус країни-аспіранта на шляху до приєднання до альянсу<ref>{{cite web |url=http://www.unn.com.ua/uk/news/1719318-ukrayina-otrimala-vid-nato-status-krayini-aspiranta |title=Україна отримала від НАТО статус країни-аспіранта |author= |date=2018-03-10 |website=http://www.unn.com.ua/ |publisher=[[Українські національні новини]] |accessdate=10 березня 2018 |archive-date=2018-03-10 |archive-url=https://web.archive.org/web/20180310202017/http://www.unn.com.ua/uk/news/1719318-ukrayina-otrimala-vid-nato-status-krayini-aspiranta }}</ref><ref>{{cite web |url=https://mil.in.ua/ukrayina-aspirant-nato/ |title=Україна аспірант НАТО |author= |date=2018-03-10 |website=https://mil.in.ua/ |publisher=[[Український мілітарний портал]] |accessdate=10 березня 2018 |archive-date=2018-03-11 |archive-url=https://web.archive.org/web/20180311024120/https://mil.in.ua/ukrayina-aspirant-nato/ }}</ref>.

12 квітня 2018 п'ятий президент України Петро Порошенко повідомив, що запропонує Верховній Раді вийти з усіх статутних органів СНД, а 19 травня 2018 Порошенко підписав Указ, яким увів у дію рішення [[Рада національної безпеки і оборони України|РНБО]] про остаточне припинення участі України у статутних органах СНД<ref>{{Cite web|url=https://espreso.tv/news/2018/05/19/ukrayina_ostatochno_vyyshla_z_snd|назва=Україна остаточно вийшла з СНД|видавець=[[Еспресо TV]]|дата=19 травня 2018|url-архіву=https://web.archive.org/web/20190719101051/https://espreso.tv/news/2018/05/19/ukrayina_ostatochno_vyyshla_z_snd|дата-архіву=19 липня 2019|мертвий-url=no|дата-доступу=8 червня 2021}}</ref><ref>{{Cite web|url=http://www.president.gov.ua/news/prezident-pidpisav-ukaz-pro-ostatochne-pripinennya-uchasti-u-47554|назва=Президент підписав Указ про остаточне припинення участі України у статутних органах СНД|видавець=[[Президент України]]|дата=19 травня 2018|url-архіву=https://web.archive.org/web/20180519182348/http://www.president.gov.ua/news/prezident-pidpisav-ukaz-pro-ostatochne-pripinennya-uchasti-u-47554|дата-архіву=19 травня 2018|мертвий-url=yes|accessdate=27 вересня 2020}}</ref>. Станом на лютий 2019 року Україна мінімізувала свою участь у Співдружності Незалежних Держав до критичного мінімуму та фактично завершила свій вихід. Верховна Рада України ніколи не ратифікувала вступ, тобто Україна ніколи не була членкинею [[Співдружність Незалежних Держав|СНД]]<ref name=":2" />.

28 липня 2020 року Литва, Польща й Україна підписали декларацію про створення [[Люблінський трикутник|Люблінського трикутника]], тристоронньої платформи для політичного, економічного, культурного й соціального співробітництва між трьома сусідніми державами задля європейської і євроатлантичної інтеграції України<ref>http://archive.is/pWtz0</ref>.[[Файл:Batumi International Conference, on 19 July 2021 05 (cropped).jpg|міні|Президент [[Грузія|Грузії]] [[Саломе Зурабішвілі]], Президент [[Молдова|Молдови]] [[Мая Санду]], Президент України [[Володимир Зеленський]] та [[Голова Європейської Ради]] [[Шарль Мішель]] під час Міжнародної конференції в [[Батумі]] 2021 року. У 2014 році ЄС підписав [[Угода про асоціацію з Європейським Союзом|Угоди про асоціацію]] з усіма трьома державами.]]17 травня 2021 року було утворене «<nowiki/>[[Асоційоване тріо]]<nowiki/>» шляхом підписання спільного меморандуму між міністрами закордонних справ Грузії, Молдови та України. Асоційоване тріо&nbsp;— це тристоронній формат для розширення співпраці, координації та діалогу між трьома країнами (які підписали Угоду про асоціацію з ЄС) з Європейським Союзом з питань, що становлять спільний інтерес, пов'язаних із євроінтеграцією, розширення співпраці в рамках [[Східне партнерство|Східного партнерства]] та зобов'язання щодо приєднання до Європейського Союзу<ref name=":4" />. Станом на 2021 рік Україна готується офіційно подати заявку на членство в ЄС у 2024 році, аби приєднатися до Європейського Союзу у 2030-х роках<ref name=":1">{{Cite web|title=У 2024 році Україна подасть заявку на вступ до ЄС|url=https://www.ukrinform.ua/rubric-polytics/2629440-u-2024-roci-ukraina-podast-zaavku-na-vstup-do-es.html|website=www.ukrinform.ua|accessdate=15 серпня 2021|archive-date=6 червня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210606180804/https://www.ukrinform.ua/rubric-polytics/2629440-u-2024-roci-ukraina-podast-zaavku-na-vstup-do-es.html}}</ref>.

=== Двосторонні відносини ===
{{main|Міжнародні відносини України}}
[[Файл:In Kyiv, Volodymyr Zelenskyy met with the Presidents of Poland, Latvia, Lithuania and Estonia (52001410927).jpg|міні|[[Президент України]] [[Володимир Зеленський]] разом з [[Президент Литви|Президентом Литви]] [[Ґітанас Науседа|Ґітанасом Науседою]], [[Президент Польщі|Президентом Польщі]] [[Анджей Дуда|Анджеєм Дудою]], [[Президенти Латвії|Президентом Латвії]] [[Егілс Левітс|Егілсом Левітсом]] та [[Президент Естонії|Президентом Естонії]] [[Алар Каріс|Аларом Карісом]].]]
[[Файл:Dmitry Medvedev in Kharkov - 21 April 2010-9.jpeg|міні|праворуч|[[Харківська угода Януковича — Медведєва]].]]
[[Файл:G W Bush in Kiev 13.jpg|праворуч|міні|[[Ющенко Віктор Андрійович|Віктор Ющенко]] та [[президент США]] [[Джордж Вокер Буш|Джордж Буш молодший]] під час офіційного візиту до Києва, 2008.]]
* {{flagicon|POL}}{{flagicon|EU}} [[Польща]]
{{main|Українсько-польські відносини}}
: Україна має дружні відносини з Польщею. Від [[2004]] року Польща підтримує євроінтеграційний курс України. Обидві сторони визнають [[Польсько-український кордон|державні кордони]], що склалися після Другої світової війни.
* {{RUS}}{{main|Українсько-російські відносини}}
: Після відновлення незалежности Україна має [[українсько-російські відносини|напружені відносини з Росією]]. Україна і Росія були співзасновником [[СНД]], однак між ними виник конфлікт щодо фінансово-майнової спадщини [[СРСР]]. [[1997]] року уряди обох країн підписали двосторонню угоду про «стратегічне партнерство», за якою [[Чорноморський флот Російської Федерації|російський Чорноморський флот]] отримав базування в [[Севастополь|Севастополі]]. [[2003]] року між Україною і Росією спалахнув прикордонний [[конфлікт щодо острова Тузла]], який остаточно вирішений не був. Після [[Помаранчева революція|Помаранчевої революції]] в Україні відносини між обома країнами погіршилися. Це вилилося в інформаційне протистояння та газові війни [[Українсько-російський газовий конфлікт 2005—2006|2005–2006]] і [[Українсько-російський газовий конфлікт 2008—2009|2008–2009]] років. Україна відмовилася підтримати Росію в [[російсько-грузинська війна|російсько-грузинському конфлікті]]. [[2010]], після реваншу на президентських виборах в Україні проросійських сил, між урядами України і Росії сталося потепління у відносинах. Була підписана [[Харківська угода Януковича — Медведєва|Харківська угода]], що подовжила дію угоди 1997 року. Проте наступного [[2011]] року знову виник газовий конфлікт. Головною проблемою українсько-російських відносин залишається невирішеність [[делімітація|делімітації кордонів]] між обома державами. Відносини з Росією ускладнюються енергетичною залежністю України і виплатою заборгованости.<ref>{{cite web|url=http://ukranews.com/uk/news/economics/2011/06/17/46262|назва=Україна має намір знизити енергозалежність від Росії за допомогою Shell|дата=17-06-2011|вебсайт=ukranews.com|accessdate=09-11-2011|archive-date=07-09-2011|archive-url=https://web.archive.org/web/20110907044341/http://ukranews.com/uk/news/economics/2011/06/17/46262}}</ref> У [[2014]] році після [[Євромайдан]]у, де Росія підтримувала колишній режим президента Януковича, відносини повністю зруйновані на роки. У березні російські війська [[Анексія Криму Росією 2014 року|анексують Крим]], а уже в травні Росія як агресор починає [[Російсько-українська війна 2014|гібридну війну на сході України]], яка триває по наш час. 24 лютого 2022 року президент Росії [[Володимир Путін]] оголошує про проведення на території України «Спеціальної військової операції». Через декілька хвилин після промови розпочинається бомбардування військових об'єктів, та [[Російське вторгнення в Україну|вторгнення російських солдатів на територію України]].
* {{BLR}}
{{main|Українсько-білоруські відносини}} Історично дружні відносини з Білоруссю.
* {{flagicon|ROU}}{{flagicon|EU}} [[Румунія]]
{{main|Українсько-румунські відносини}}
: Від часу незалежности Україна має напружені відносини з Румунією, яка домагається перегляду кордонів. Проблемними ділянками є [[Чернівецька область]], гирло [[Дунай|Дунаю]], [[острів Зміїний]]. [[3 лютого]] [[2009]] року, за рішенням [[Процес «Румунія проти України»|міжнародного суду]] в [[Гаага|Гаазі]] Україна відстояла суверенітет над островом [[Острів Зміїний|Зміїний]], але втратила частину континентального шельфу багатого на [[нафта|нафту]] і [[газ]], що відійшов Румунії. Після судового процесу Румунія саботує роботу українського [[Глибоководний судновий хід «Дунай-Чорне море»|каналу «Дунай-Чорне море»]], що є конкурентом румунських каналів в дельті Дунаю. Всупереч українському законодавству, румунські дипломатичні служби видають румунські паспорти українським громадянам в Чернівецькій області<ref>{{cite web|url=http://www.bbc.co.uk/ukrainian/ukraine/2010/06/100630_romania_passport_ak.shtml|назва='Українці масово отримують румунські паспорти'|дата=30-06-2010|вебсайт=[[Українська служба BBC]]|accessdate=26-01-2012|archive-date=01-02-2012|archive-url=https://web.archive.org/web/20120201002614/http://www.bbc.co.uk/ukrainian/ukraine/2010/06/100630_romania_passport_ak.shtml}}</ref>.
* {{MDA}}
{{main|Українсько-молдовські відносини}}
* [[Файл:Patchwork flag of baltic countries.svg|22px|border]] [[Балтійські країни|Країни Балтії]]
** {{flagicon|Lithuania}}{{flagicon|EU}} [[Литва]]
** {{flagicon|Latvia}}{{flagicon|EU}} [[Латвія]]
** {{flagicon|Estonia}}{{flagicon|EU}} [[Естонія]]
{{main|Українсько-литовські відносини|Українсько-латвійські відносини|Українсько-естонські відносини}}

* {{UK}}
{{main|Українсько-британські відносини}}
* {{flagicon|FRA}}{{flagicon|EU}} [[Франція]]
{{main|Українсько-французькі відносини}}
* {{flagicon|GER}}{{flagicon|EU}} [[Німеччина]]
{{main|Українсько-німецькі відносини}}
* {{USA}}
{{main|Українсько-американські відносини}}

* {{CAN}}{{main|Українсько-канадські відносини}}
: 2 грудня 1991 року Канада стала першою західною країною, яка визнала незалежність України. А вже 27 січня 1992 року з Україною були встановлені дипломатичні відносини. Канада та Україна мають тісні двосторонні відносини. Україну в Канаді представляє Посольство в [[Оттава|Оттаві]], а також Генеральне Консульство у [[Торонто]], офіси в [[Пікерінг (Онтаріо)|Пікерінгу]] та [[Ванкувер]]і. Історичні дружні зв'язки, виплекані поколіннями українських іммігрантів до Канади. Декларація «Про особливе партнерство», підписана у 1994 році і поновлена у 2001 та у 2008 роках, відзначає підтримку Канадою розвитку України та важливість двосторонньої співпраці для забезпечення стабільности та процвітання. Країни підписали низку угод та меморандумів про порозуміння у таких галузях, як торгівля, технічна співпраця, оборона та взаємна правова допомога. Проте, все ще залишаються широкі можливості для співробітництва. У вересні 2009 року Міністр закордонних справ Лоуренс Кеннон підписав з Україною «Дорожню карту», де було визначено пріоритетні сфери для двосторонньої співпраці. У [[2014]] році Канада активно підтримує на міжнародному рівні Україну, та засуджує російську агресію. Стосовно питань оборони, то Канада підтримує особливе партнерство між Україною і НАТО, організовуючи мовні курси, навчальні програми з питань лідерства та миротворчих операцій для українського військового та цивільного персоналу. Україна є третім за величиною учасником канадської Програми військової підготовки та співробітництва. Програма технічного співробітництва Канадської агенції міжнародного розвитку (КАМР) на даний час є єдиною програмою КАМР в Європі. Україна є однією з 20 країн, де зосереджені програми КАМР. Також Канада та Україна мають позитивні комерційні відносини.

== Збройні сили ==
{{main|Збройні сили України}}
[[Файл:T-64 tanks of the Ukrainian Army.jpg|міні|Український танк [[Т-64БМ «Булат»]] під час військового [[Парад на честь дня Незалежності|параду]]]]

Україна має багату військову історію, що налічує понад 1000 років. [[Дружина (військо)|Княжа дружина]], що існувала в часи [[Київська Русь|Київської Русі]] була однією з найгрізніших армій у тогочасній [[Європа|Європі]], що дозволяло київським князям здійснювати неодноразові успішні військові походи у [[Візантійська імперія|Візантію]]&nbsp;— одну з наймогутніших світових імперій того часу. Княже військо протистояло орді під час [[Монгольська навала на Русь|Монгольської навали]] у [[13 століття|13 столітті]], що посприяло зупинці подальшого просування загарбників у Європу. [[Українське козацтво]] в XVI—XVIII століттях являло собою потужну військову структуру, за прикладом якої була організована козацька держава [[Гетьманщина]]. У [[20 століття|20 столітті]] під час [[Українська революція|Визвольної боротьби 1917—1922]] років на території України діяло одразу декілька українських збройних формувань та армій: [[Армія УНР]], війська під командуванням гетьмана [[Скоропадський Павло Петрович|Скоропадського]], [[Махновський рух|Українська повстанська армія Нестора Махна]], різноманітні отаманські загони тощо. Також українці брали участь у боротьбі на боці [[Червоне козацтво|червоного козацтва]], згодом багато українців проходило службу у складі [[Червона армія|Червоної армії]]. Під час [[ДСВ|Другої світової]] українцями з метою відновлення державности та боротьби за неї було організовано [[УПА|Українську повстанську армію]], що вела партизанську боротьбу до кінця 1950-х років. Також значна частина українців воювала на боці [[СРСР]] у складі підрозділів Червоної армії. Після війни українці служили в [[Радянська армія|Радянській армії]] на території колишнього [[СРСР]] та за його межами.

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала військовий персонал чисельністю 780 тисяч осіб на власній території і третій у світі за величиною арсенал ядерної зброї<ref name="mil.gov.ua">Історія створення Збройних Сил України: [http://www.mil.gov.ua/index.php?part=history&lang=ua&sub=historyZSY] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20111028191157/http://www.mil.gov.ua/index.php?part=history&lang=ua&sub=historyZSY |date=28 жовтня 2011 }} ''Міністерство Оборони України''</ref><ref>Ukraine Special Weapons: [http://www.globalsecurity.org/wmd/world/ukraine/index.html] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210118091617/https://www.globalsecurity.org/wmd/world/ukraine/index.html |date=18 січня 2021 }} ''globalsecurity.org''</ref>. У травні 1992 року Україна підписала [[СНО-1|договір про скорочення стратегічних наступальних озброєнь СНО-1]], в якому країни домовилися відмовитися від всієї ядерної зброї для утилізації в Росію, та приєдналася до [[Договір про нерозповсюдження ядерної зброї|Договору про нерозповсюдження ядерної зброї]] як неядерна держава. Україна ратифікувала цей договір у 1994 році, а до 1996 року стала вільною від ядерної зброї<ref name="mil.gov.ua"/>.
[[Файл:Ukrainian Air Force Sukhoi Su-27P Flanker (29583343448).jpg|міні|ліворуч|[[Винищувач]] [[Винищувач четвертого покоління|четвертого покоління]] [[Су-27|Су-27 ''Flanker'']] [[Повітряні сили Збройних сил України|Повітряних сил України]] на авіабазі [[RAF Fairford]]]]
Україна здійснювала послідовні кроки в напрямку скорочення звичайних озброєнь. Вона підписала [[Договір про звичайні збройні сили в Європі]] про скорочення танків, артилерії та бронетехніки (військовий персонал був скорочений до {{nts|300000}}).
[[Файл:Kissing the flag.jpg|міні|праворуч|[[Миротворчі місії України|Українські миротворці]] в [[Українська миротворча місія в Іраку|Іраку]]]]
Україна відіграє дедалі більшу роль у миротворчих операціях. Українські війська були розгорнуті в [[Косово]] у складі українсько-польського батальйону<ref>Місія ООН у Косово (МООНК): [http://www.mil.gov.ua/index.php?part=peacekeeping&lang=ua&sub=sry_un ''Міністерство Оборони''] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20111101111532/http://www.mil.gov.ua/index.php?part=peacekeeping&lang=ua&sub=sry_un |date=1 листопада 2011 }}</ref>. Починаючи з 1992 року близько 37 тисяч військовослужбовців Збройних Сил України взяли участь у міжнародних миротворчих операціях, у тому числі в таких країнах як [[Східна Славонія]], [[Ангола]], [[Косово]], [[Північна Македонія]], [[Гватемала]], [[Таджикистан]], [[Афганістан]], [[Хорватія]], [[Кувейт]], [[Сьєрра-Леоне]], [[Грузія]], [[Ірак]], [[Ліван]], [[Ефіопія]] тощо<ref>Історія участі збройних сил України у миротворчих операціях: [http://www.mil.gov.ua/index.php?part=peacekeeping&lang=ua&sub=history] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20111028193333/http://www.mil.gov.ua/index.php?part=peacekeeping&lang=ua&sub=history |date=28 жовтня 2011 }} ''[[Міністерство оборони України|Міністерство Оборони]]''</ref>.

Військові з'єднання інших держав регулярно беруть участь у багатонаціональних військових навчаннях із українськими силами в Україні, в тому числі зі [[Збройні сили США|збройними силами США]].<ref>Parliament approves admission of military units of foreign states to Ukraine for exercises: [http://www.kyivpost.com/news/politics/detail/67094] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20100522053812/http://www.kyivpost.com/news/politics/detail/67094 |date=22 травня 2010 }} ''kyivpost''</ref>

Після відновлення незалежності Україна оголосила себе нейтральною державою. Країна мала обмежене військове партнерство з Росією, іншими пост-радянськими країнами і НАТО з [[1994]] року. У 2000-х роках уряд починає схилятися до Організації Північноатлантичного договору, а також поглиблювати співпрацю з альянсом, для чого був встановлений між Україною і НАТО План дій, підписаний у 2002 році. Пізніше було вирішено, що на запитання вступу до НАТО повинен дати відповідь всенародний [[референдум]] у певний момент у майбутньому<ref>{{Cite web |url=http://www.mil.gov.ua/files/white_book_eng2006.pdf |title=Архівована копія |accessdate=8 листопада 2007 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20071108143812/http://www.mil.gov.ua/files/white_book_eng2006.pdf |archivedate=8 листопада 2007 |deadurl=yes }}</ref>. Під час [[Бухарестський саміт НАТО 2008|Бухарестського саміту]] 2008 року НАТО заявило, що Україна стане членом альянсу, коли вона захоче і коли буде відповідати всім критеріям для вступу<ref>{{Cite web |url=http://www.kyivpost.com/news/nation/detail/63797/ |title=Архівована копія |accessdate=5 листопада 2011 |archive-date=19 квітня 2010 |archive-url=https://web.archive.org/web/20100419050336/http://www.kyivpost.com/news/nation/detail/63797/ }}</ref>. 2 квітня 2010 [[Янукович Віктор Федорович|Віктор Янукович]] своїм рішенням, ліквідував міжвідомчу комісію з питань підготовки України до вступу в [[НАТО]] і ліквідував національний центр із питань євроатлантичної інтеграції. 12 червня 2020 року [[Північноатлантична рада]] [[НАТО]] визнала Україну партнером із розширеними можливостями (Enhanced Opportunities Partner, EOP)<ref>{{Cite web|url=https://www.nato.int/cps/ru/natohq/news_176327.htm?selectedLocale=uk|title=НАТО визнає Україну партнером з розширеними можливостями|date=12 липня 2020|website=nato.int|publisher=North Atlantic Treaty Organization|accessdate=10 грудня 2020|archive-date=13 червня 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20200613125657/https://www.nato.int/cps/ru/natohq/news_176327.htm?selectedLocale=uk}}</ref>.

Згідно з рейтингом Стокгольмського міжнародного інституту досліджень миру Україна займає 12 місце в рейтингу найбільших експортерів зброї. За даними інституту, найбільше зброї вона продає в [[Азербайджан]], Грузію та [[Китай]]. Крім цього, Україна є експортером зброї в країни Африки&nbsp;— [[Південний Судан]], [[Республіка Конго|Республіку Конго]] тощо<ref>Новини ТСН: [http://tsn.ua/svit/indiya-stala-naybilshim-importerom-zbroyi.html Україна вилетіла з десятки найбільших експортерів зброї] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110816024627/http://tsn.ua/svit/indiya-stala-naybilshim-importerom-zbroyi.html |date=16 серпня 2011 }}</ref>. Керівник Центру аналізу світової торгівлі зброєю ([[ЦАСТЗ]]) Ігор Коротченко повідомив, що Україна займає третє місце у світовому рейтингу експортерів бронемашин на період [[2007]]—[[2014]] рр<ref>Новини ТСН: [http://tsn.ua/groshi/ukrayina-uviyshla-do-triyki-svitovih-lideriv-z-prodazhu-bronemashin.html Україна увійшла до трійки світових лідерів з продажу бронемашин] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110814104707/http://tsn.ua/groshi/ukrayina-uviyshla-do-triyki-svitovih-lideriv-z-prodazhu-bronemashin.html |date=14 серпня 2011 }}</ref>.

ЗСУ комплектуються шляхом призову на строкову службу чоловіків 18—27 років<ref>{{Cite web |url=http://dt.ua/UKRAINE/rada-progolosuvala-za-pidvischennya-prizovnogo-viku-do-27-rokiv-i-prodovzhennya-terminu-sluzhbi-161471_.html |title=Підвищення призовного віку |accessdate=28 лютого 2015 |archive-date=2 квітня 2015 |archive-url=https://web.archive.org/web/20150402154934/http://dt.ua/UKRAINE/rada-progolosuvala-za-pidvischennya-prizovnogo-viku-do-27-rokiv-i-prodovzhennya-terminu-sluzhbi-161471_.html }}</ref><ref>{{Cite web |url=http://tvi.ua/new/2015/02/06/prezydent_pidpysav_zakon_pro_zbilshennya_pryzovnoho_viku_do_27_rokiv |title=ПРЕЗИДЕНТ ПІДПИСАВ ЗАКОН ПРО ЗБІЛЬШЕННЯ ПРИЗОВНОГО ВІКУ |accessdate=28 лютого 2015 |archive-date=6 лютого 2015 |archive-url=https://web.archive.org/web/20150206134059/http://tvi.ua/new/2015/02/06/prezydent_pidpysav_zakon_pro_zbilshennya_pryzovnoho_viku_do_27_rokiv }}</ref>. Чисельність на 2015 рік становить {{nts|250000}}{{nbsp}}осіб.<ref>{{Cite news|url=http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/235-19|title=Про чисельність Збройних Сил України|language=uk|work=Законодавство України|accessdate=2017-11-27|archive-date=2017-12-01|archive-url=https://web.archive.org/web/20171201052502/http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/235-19}}</ref> Військове управління Збройними силами здійснює [[Генеральний штаб Збройних сил України|Генеральний штаб]].

== Адміністративний поділ ==
{{main|Адміністративний поділ України|Адміністративно-територіальна реформа в Україні (2015–2020)}}
[[Файл:Black Sea relief location map with exclusive economic zones.svg|міні|праворуч|250пкс|Ексклюзивні економічні зони Чорного моря]]
В Україні, яка є унітарною державою, існує єдиний вид територіального устрою: адміністративно-територіальний устрій (поділ). Згідно зі ст. 133 Конституції України систему адміністративно-територіального устрою України становлять: Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села. Сучасна система областей та районів України сформована з липня [[2020]] року, коли були утворені 136 районів (де-факто районів 140, бо 14 районів у АР Крим будуть ліквідовані лише після деокупації) замість старих 460.

Станом на 1 січня [[2021]] року в Україні були такі адміністративно-територіальні одиниці: 1 автономна республіка&nbsp;— Автономна Республіка Крим, 24 області, 140 районів, 461 місто (з них 187&nbsp;— міста спеціального статусу, республіканського, обласного значення; 2 міста загальнодержавного значення&nbsp;— [[Київ]], столиця України, та [[Севастополь]]), 108 районів у містах, 882 селища міського типу, 870 сільських рад, 27 205 сіл. З 15 квітня 2014 року внаслідок [[Анексія АР Крим та Севастополя Росією|російської окупації]] Автономна Республіка Крим і м.&nbsp;Севастополь мають [[Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України|статус тимчасово окупованої території України]]<ref name=occup>{{Cite web |url=http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1207-vii |title=Закон України від 15.04.2014 № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» |accessdate=20.05.2014 |archive-date=25.12.2018 |archive-url=https://web.archive.org/web/20181225104842/http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1207-vii }}</ref><!--blockquote-->.

Для порівняння, станом на грудень [[1965]] року, в Україні було 394 райони, 370 міст, 828 селищ міського типу та 32 742 сільських населених пунктів.

{| class="wikitable" style="width:100%; background:none; text-align=center"
! style="width:225px"|[[Адміністративний поділ України]]
! colspan="5"|[[Область|Області]]
|-
| width="225" align="center" rowspan="3" |{{Ukraine Labelled Map}}
|
* [[Файл:Prapor Vinnytskoyi oblasti.svg|22px|border]] [[Вінницька область|Вінницька]]
* [[Файл:Flag of Volyn Oblast.svg|22px|border]] [[Волинська область|Волинська]]
* [[Файл:Flag of Dnipropetrovsk Oblast.svg|22px|border]] [[Дніпропетровська область|Дніпропетровська]]
* [[Файл:Flag of Donetsk Oblast.svg|22px|border]] [[Донецька область|Донецька]]
* [[Файл:Flag of Zhytomyr Oblast.svg|22px|border]] [[Житомирська область|Житомирська]]
* [[Файл:Flag of Transcarpathian Oblast.svg|22px|border]] [[Закарпатська область|Закарпатська]]
|
* [[Файл:Flag of Zaporizhia Oblast.svg|22px|border]] [[Запорізька область|Запорізька]]
* [[Файл:Flag of Ivano-Frankivsk Oblast.svg|22px|border]] [[Івано-Франківська область|Івано-Франківська]]
* [[Файл:Flag of Kyiv Oblast.svg|22px|border]] [[Київська область|Київська]]
* [[Файл:Flag of Kirovohrad Oblast.svg|22px|border]] [[Кіровоградська область|Кіровоградська]]
* [[Файл:Flag of Luhansk Oblast.svg|22px|border]] [[Луганська область|Луганська]]
* [[Файл:Flag of Lviv Oblast.svg|22px|border]] [[Львівська область|Львівська]]
|
* [[Файл:Flag of Mykolaiv Oblast.svg|22px|border]] [[Миколаївська область|Миколаївська]]
* [[Файл:Flag of Odesa Oblast.svg|22px|border]] [[Одеська область|Одеська]]
* [[Файл:Flag of Poltava Oblast.svg|22px|border]] [[Полтавська область|Полтавська]]
* [[Файл:Flag of Rivne Oblast.svg|22px|border]] [[Рівненська область|Рівненська]]
* [[Файл:Flag of Sumy Oblast.svg|22px|border]] [[Сумська область|Сумська]]
* [[Файл:Flag of Ternopil Oblast.svg|22px|border]] [[Тернопільська область|Тернопільська]]
|
* [[Файл:Flag of Kharkiv Oblast.svg|22px|border]] [[Харківська область|Харківська]]
* [[Файл:Flag of Kherson Oblast.svg|22px|border]] [[Херсонська область|Херсонська]]
* [[Файл:Flag of Khmelnytskyi Oblast.svg|22px|border]] [[Хмельницька область|Хмельницька]]
* [[Файл:Flag of Cherkasy Oblast.svg|22px|border]] [[Черкаська область|Черкаська]]
* [[Файл:Flag of Chernivtsi Oblast.svg|22px|border]] [[Чернівецька область|Чернівецька]]
* [[Файл:Flag of Chernihiv Oblast.svg|22px|border]] [[Чернігівська область|Чернігівська]]
|-
! colspan="2"|[[Адміністративний поділ України|Автономія]]
! colspan="2"|[[Адміністративний поділ України|Міста державного значення]]
|-
| colspan="2"|
* [[Файл:Flag of Crimea.svg|22px|border]] [[Автономна Республіка Крим]]
| colspan="2"|
* [[Файл:Flag of Kiev.svg|22px|border]] [[Київ]]
* [[Файл:Flag of Sevastopol.svg|22px|border]] [[Севастополь]]
|}

== Демографія ==

=== Населення ===
{{main|Населення України|Національний склад населення України|Історична динаміка населення України|Етно-мовний склад населення України}}
[[Файл:Natural Population Growth of Ukraine.PNG|міні|праворуч|200px|Природний ріст населення України (з [[1950]]).<ref>[http://demoscope.ru/weekly/ias/ias05.php?tim=0&cou=32&terr=1&ind=1&Submit=OK Ukrainian death rates 1950—2008] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160321222124/http://demoscope.ru/weekly/ias/ias05.php?tim=0&cou=32&terr=1&ind=1&Submit=OK |date=21 березня 2016 }} [[Demoscope]] Retrieved on 12-14-09</ref><ref>[http://demoscope.ru/weekly/ias/ias05.php?tim=0&cou=32&terr=1&ind=26&Submit=OK Ukrainian birth rates 1950—2008] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160321203611/http://demoscope.ru/weekly/ias/ias05.php?tim=0&cou=32&terr=1&ind=26&Submit=OK |date=21 березня 2016 }} [[Demoscope]] Retrieved on 12-14-09, 2009</ref><ref>[http://www.ukrstat.gov.ua/ State Statistics Committee of Ukraine] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20130123112523/http://www.ukrstat.gov.ua/ |date=23 січня 2013 }} Retrieved on 12-14-09</ref>
{{Legend||Народжуваність|line=2px solid #4863A0}}
{{Legend||Смертність|line=2px solid #C24641}}
{{Legend||Природний приріст|line=2px solid #1fb714}}]]

[[Файл:Ukraine census 2001 Ukrainians.svg|міні|200пкс|Етнічні українці (2001)]]

Найбільша кількість населення зафіксована [[1993]] року&nbsp;— 52 244 000 осіб, після чого спостерігається стійка тенденція скорочення населення за рахунок перевищення [[смертність|смертности]] над [[народжуваність|народжуваністю]] та [[еміграція|еміграції]], в тому числі трудової.<ref>{{Cite web |url=http://onpress.info/v-derzhstati-oprylyudnyly-chyselnist-naselennya-ukrayiny-114918 |title=Станом на 1 грудня 2017 року наявне населення України оцінювалося в 42 403 027 осіб, а постійне населення — у 42 233 390 людей. Кількість населення по областях України |accessdate=24 січня 2018 |archive-date=24 січня 2018 |archive-url=https://web.archive.org/web/20180124135850/http://onpress.info/v-derzhstati-oprylyudnyly-chyselnist-naselennya-ukrayiny-114918 }}</ref>

Україна перебуває у демографічній кризі з [[1980-ті|1980-х]] років через високу смертність, особливо [[чоловік]]ів працездатного віку та [[селяни|сільського населення]], й низьку народжуваність. Стрімке скорочення чисельности населення почалося у [[1993]] році, як наслідок економічного колапсу. За даними [[Всеукраїнський перепис населення 2001|всеукраїнського перепису 2001 року]] [[населення України]] становило близько 48,5 мільйонів осіб. За 1993—2013&nbsp;рр. чисельність населення України скоротилася на 6,7&nbsp;млн осіб. Позитивні тенденції в демографії з'явились у [[2002]] році, коли почалося повільне зростання народжуваності. В останні роки, завдяки демографічній політиці держави, народжуваність в Україні перевищила середньоєвропейські показники (11,4 на {{nts|1000}}{{nbsp}}населення у [[2012]] році), але з причини порівняно високої смертности цього недостатньо для стабілізації чисельности населення.

За даними Держкомстату, у 2012&nbsp;році загальний [[Рух людності|приріст населення]] становив −0,17&nbsp;% (зокрема, природний&nbsp;— −0,31&nbsp;%, міграційний&nbsp;— +0,14&nbsp;%), [[смертність]]&nbsp;— 14,5 на {{nts|1000}}{{nbsp}}населення ([[Список країн за рівнем смертності|14 місце]]), [[фертильність]]&nbsp;— 1,46 дітей на жінку ([[Список країн за коефіцієнтом народжуваності|174 місце]])

У [[2007]] році Україна за швидкістю темпів скорочення населення обіймала 4-ту позицію у світі<ref>«Field Listing&nbsp;— Population growth rate»: [https://www.cia.gov/library/publications/the-world-factbook/fields/2002.html] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20171010183043/https://www.cia.gov/library/publications/the-world-factbook/fields/2002.html |date=10 жовтня 2017 }} ''CIA World Factbook''</ref>. За прогнозами [[ООН]], чисельність населення України до [[2050]] року може становити 30 мільйонів осіб<ref>Новини ТСН: [http://tsn.ua/ukrayina/do-2050-roku-ukrayinciv-zalishitsya-30-milyoniv.html До 2050 року українців залишиться 30 мільйонів] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110812145846/http://tsn.ua/ukrayina/do-2050-roku-ukrayinciv-zalishitsya-30-milyoniv.html |date=12 серпня 2011 }}</ref>. У [[2008]]—[[2010]] роках в Україні народилося понад 1,5 мільйона дітей, проти 1,2 мільйона у [[1999]]—[[2001]] роках. Дитяча смертність знизилася з 10,4 до 8,9 смертей на {{nts|1000}}{{nbsp}}дітей у віці до одного року. Це низькі показники у порівнянні з іншими націями<ref>[Ukraine's children still have it rough, Kyiv Post: http://www.kyivpost.com/news/nation/detail/53726/ {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20111223152414/http://www.kyivpost.com/news/nation/detail/53726/ |date=23 грудня 2011 }}]</ref>.

* Очікувана тривалість життя при народженні: 71,57 року, місце в світі: 157, чоловіки: 66,81&nbsp;р., жінки: 76,63&nbsp;р. (за даними [[Центральне розвідувальне управління|ЦРУ]], 2015&nbsp;р.) [https://www.cia.gov/library/publications/resources/the-world-factbook/geos/up.html] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150930224950/https://www.cia.gov/library/publications/resources/the-world-factbook/geos/up.html |date=30 вересня 2015 }}
* приріст населення −0,64&nbsp;% (2014), місце в світі: 226
* народжуваність 9,41/{{nts|1000}}{{nbsp}}чол. населення (2014), 10,72 (2015), місце: 203
* фертильність 1,53 дитини/жінку (2015), місце: 215
* смертність: 15,72/{{nts|1000}}{{nbsp}}чол. (2014), 14,46/{{nts|1000}}{{nbsp}}чол. (2015), місце: 2
* рейтинг міграції: −2,25 мігранта/{{nts|1000}}{{nbsp}}чол. (2015), місце: 113
* населення 44 429 471 ос. (разом із Кримом) (липень 2015), 31 місце в світі, 6-те місце в Європі.

За даними [[Перепис населення України (2001)|перепису населення 2001&nbsp;року]], етнічні [[українці]] становлять 77,8&nbsp;% населення. Етнічними меншинами є [[росіяни]] (17,3&nbsp;%), [[білоруси]] (0,6&nbsp;%), [[молдовани]] (0,5&nbsp;%), [[кримські татари]] (0,5&nbsp;%), [[болгари]] (0,4&nbsp;%), [[угорці]] (0,3&nbsp;%), [[румуни]] (0,3&nbsp;%), [[поляки]] (0,3&nbsp;%), [[євреї]] (0,2&nbsp;%), [[вірмени]] (0,2&nbsp;%), [[греки]] (0,2&nbsp;%) і [[татари]] (0,2&nbsp;%).<ref>[http://2001.ukrcensus.gov.ua/results/general/nationality/ Національний склад населення] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20191123050001/http://2001.ukrcensus.gov.ua/results/general/nationality/ |date=23 листопада 2019 }} // Державний комітет статистики</ref>

=== Урбанізація ===
{{main|Урбанізаційні процеси в Україні|Міські агломерації України}}
Кількість міського населення, за даними [[Перепис населення України (2001)|Всеукраїнського перепису населення]] станом на [[5 грудня]] [[2001]] року становила 32&nbsp;млн 574 тис. осіб, або 67,2&nbsp;%, сільського&nbsp;— 15&nbsp;млн 883 тис. осіб, або 32,8&nbsp;%.<ref>{{Cite web |url=http://www.ukrcensus.gov.ua/results/general/urban-rural/ |title=Міське і сільське населення, Всеукраїнський перепис населення 2001 |accessdate=5 січня 2008 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20071224233450/http://www.ukrcensus.gov.ua/results/general/urban-rural/ |archivedate=24 грудня 2007 |deadurl=yes }}</ref> Міста з найбільшою кількістю населення (понад {{nts|1000000}}{{nbsp}}): [[Київ]], [[Харків]], [[Дніпро (місто)|Дніпро]], [[Донецьк]], [[Одеса]]. Понад половини сільського населення мешкає в порівняно великих селах (від {{nts|1000}}{{nbsp}} до {{nts|5000}}{{nbsp}} мешканців). Найбільш густонаселеними є східні та західні області (Донецька 166 ос./км², Львівська 116 ос./км², Чернівецька 112 ос./км², Дніпропетровська 104 ос./км²) а також Київська обл. разом із Києвом (158 ос./км²). Найнижча густота населення у південних та північних областях: Чернігівській 34 ос./км², Херсонській 38 ос./км², Кіровоградській 41 ос./км², Житомирській 43 ос./км².

Станом на 2001 рік, кількість чоловіків становила 22&nbsp;млн 441 тис. осіб, або 46,3&nbsp;%, жінок&nbsp;— 26&nbsp;млн 16 тис. осіб, або 53,7&nbsp;%. У віковому складі населення частка молодшого за працездатний становить 18,1&nbsp;%, працездатного 58,0&nbsp;%, старшого за працездатний 23,9&nbsp;%.

На 1 вересня 2011 року кількість офіційно безробітних в Україні продовжує скорочуватись і становить 432,4 тис. осіб<ref>{{Cite web |url=http://www.unian.net/ukr/news/news-456453.html |title=В Україні 430 тисяч офіційно безробітних |accessdate=14 вересня 2011 |archive-date=11 грудня 2011 |archive-url=https://web.archive.org/web/20111211143748/http://www.unian.net/ukr/news/news-456453.html }}</ref>.

Віковий склад населення, зафіксований Всеукраїнським переписом населення, характеризувався такими даними<ref>Віковий склад населення: [http://2001.ukrcensus.gov.ua/results/general/age/] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20111026023224/http://2001.ukrcensus.gov.ua/results/general/age/ |date=26 жовтня 2011 }} ''Державний комітет статистики''</ref>:
* 0—9 років&nbsp;— 9,4&nbsp;%
* 10—19 років&nbsp;— 15,2&nbsp;%
* 20—29 років&nbsp;— 14,3&nbsp;%
* 30—39 років&nbsp;— 13,7&nbsp;%
* 40—49 років&nbsp;— 15,1&nbsp;%
* 50—59 років&nbsp;— 10,9&nbsp;%
* 60—69 років&nbsp;— 11,4&nbsp;%
* 70—79 років&nbsp;— 7,8&nbsp;%
* старше 80 років&nbsp;— 2,2&nbsp;%

Ґрунтуючись на останніх даних статистичних організацій різних країн Європи експерти Центру економічного аналізу «РІА-аналітика» РІА «Новости» [[24 червня]] [[2011]] року провели дослідження і підготували рейтинг європейських держав за часткою витрат на харчові продукти в структурі споживчих витрат. У рейтингу брали участь усі країни Європи, щодо яких була відповідна інформація за останні роки (переважно 2010 і 2009 року). На останньому місці рейтингу (38 позиція) перебуває Україна, жителі якої витрачають половину своїх споживчих витрат на їжу<ref>{{Cite web |url=http://ria.ru/research_rating/20110624/392565263.html |title=РІА «Новости»: Россия заняла 34 место в рейтинге стран по расходам на питание |accessdate=16 жовтня 2011 |archive-date=30 листопада 2011 |archive-url=https://web.archive.org/web/20111130071423/http://ria.ru/research_rating/20110624/392565263.html }}</ref>.

<center>{{найбільші міста України}}</center>

=== Мова ===
{{main|Мови в Україні|Українська мова}}
[[Файл:Ukraine census 2001 Ukrainian.svg|міні|праворуч|200пкс|Українська мова в Україні (2001)]]
Згідно зі ст.&nbsp;10, р.&nbsp;1 Конституції України «[[Державна мова|державною мовою]] в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування [[Українська мова|української мови]] в усіх сферах суспільного життя на всій території України, сприяє вивченню мов міжнародного спілкування. В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист [[Російська мова|російської]], інших мов національних меншин України»<ref>http://www.rada.gov.ua/konst/CONST1.HTM#r1 {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20090603175116/http://www.rada.gov.ua/konst/CONST1.HTM#r1 |date=3 червня 2009 }} Конституція України, Розділ I, Стаття 10</ref>. Історично українська мова походить із [[давньоруська мова|давньоруської]] (давньоукраїнської)&nbsp;— розмовної мови [[Київська Русь|Київської Русі]]<ref>[http://www.britannica.com/eb/article-9074133 Ukrainian language] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20071219084908/http://www.britannica.com/eb/article-9074133 |date=19 грудня 2007 }}, ''Encyclopædia Britannica''{{ref-en}}</ref>. З ЧМ століття українська мова зазнавала тиску з боку [[польська мова|польської]] ([[полонізація]]), а з XVIII століття&nbsp;— з боку [[російська мова|російської]] ([[русифікація]]).

Згідно зі [[Всеукраїнський перепис населення 2001|Всеукраїнським переписом населення 2001&nbsp;р.]] українську мову вважають рідною 67,5&nbsp;% населення України, [[російська мова|російську]]&nbsp;— 29,6&nbsp;%<ref>http://2001.ukrcensus.gov.ua/results/general/language/ {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20120306160701/http://2001.ukrcensus.gov.ua/results/general/language/ |date=6 березня 2012 }} Мовний склад населення України за даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року</ref>. При цьому українською мовою спілкуються приблизно 53&nbsp;% громадян України, російською&nbsp;— 45&nbsp;%, хоча існують й інші цифри<ref>{{Cite web |url=http://www.pravda.com.ua/news/2011/09/7/6567769/ |title=Українці перехотіли другу державну |accessdate=6 березня 2012 |archive-date=28 жовтня 2020 |archive-url=https://web.archive.org/web/20201028205137/https://www.pravda.com.ua/news/2011/09/7/6567769/ }}</ref><ref>{{Cite web |url=http://dif.org.ua/uploads/Мова%282%29.doc |title=Громадська думка щодо статусу основних мов в Україні |accessdate=14 червня 2019 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20160304213745/http://dif.org.ua/uploads/Мова(2).doc |archivedate=4 березня 2016 |deadurl=yes }}</ref><ref>http://www.rb.com.ua/eng/politics/research/2009/4689.html{{Недоступне посилання|date=травень 2019 |bot=InternetArchiveBot }} PROJECT «PRACTICE OF THE USE OF UKRAINIAN AND RUSSIAN LANGUAGE IN UKRAINE»</ref>.

Українська мова переважає як мова спілкування в родині на заході України, у центрі та на північному сході, російська&nbsp;— на території Донбасу, в Криму та на півдні.<ref>{{Cite web |url=http://uabooks.info/ua/book_market/analytics/?pid=2386 |title=Мовний баланс України (Пункт «Мова, якою громадяни спілкуються у родині в залежності від регіону») |accessdate=6 березня 2012 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20130620131040/http://uabooks.info/ua/book_market/analytics/?pid=2386 |archivedate=20 червня 2013 |deadurl=yes }}</ref> В Україні, особливо в етнічно змішаних районах ([[Закарпаття]], [[Донбас]], [[Одеська область]], [[Крим]]) поширені явища [[білінгвізм]]у (двомовности) та [[полілінгвізм]]у (багатомовности). З XIX&nbsp;ст. формується ''[[суржик]]'' (змішана українсько-російська мова), найпоширеніший на Лівобережжі.

=== Релігія ===
{{main|Релігія в Україні|Хронологія християнства в Україні|Православна церква України|Католицька церква в Україні}}
{{Bar box
|title=Конфесійна приналежність українців<ref name="razumkov.org.ua">{{Cite web |url=http://razumkov.org.ua/ukr/poll.php?poll_id=300 |title="What religious group do you belong to?". Sociology poll by Razumkov Centre about the religious situation in Ukraine (2006) |accessdate=12 січня 2015 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20140408220038/http://razumkov.org.ua/ukr/poll.php?poll_id=300 |archivedate=8 квітня 2014 |deadurl=yes }}</ref><ref>{{cite web |url=http://old.risu.org.ua/eng/news/article%3b16706 |title=Ukrainians Trust Church, Army, Media Most: |publisher=Old.risu.org.ua |accessdate=31 жовтня 2011 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20120121001316/http://old.risu.org.ua/eng/news/article%3b16706 |archivedate=січень 21, 2012 |deadurl=yes }}</ref><ref>{{cite news |last=Eke |first=Steven |url=http://news.bbc.co.uk/2/hi/europe/8169849.stm |title=Russian patriarch visits Ukraine |publisher=BBC News |date=27 липня 2009 |accessdate=31 жовтня 2011 |archive-date=червень 20, 2019 |archive-url=https://web.archive.org/web/20190620221207/http://news.bbc.co.uk/2/hi/europe/8169849.stm }}</ref><ref>{{cite web |url=https://www.cia.gov/library/publications/the-world-factbook/geos/up.html |title=CIA the World Fact Book |publisher=Cia.gov |accessdate=30 грудня 2010 |archive-date=липень 9, 2016 |archive-url=https://web.archive.org/web/20160709035611/https://www.cia.gov/library/publications/the-world-factbook/geos/up.html }}</ref><ref>{{cite web |url=http://www.stratfor.com/analysis/20081118_part_3_outside_intervention |title=Countries in Crisis: Ukraine Part 3 |publisher=Stratfor.com |date=20 листопада 2008 |accessdate=30 грудня 2010 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20120118215455/http://www.stratfor.com/analysis/20081118_part_3_outside_intervention |archivedate=січень 18, 2012 |deadurl=yes }}</ref>
|float=right
|bars=
{{Bar percent|[[ПЦУ]]|#1e90ff|42.1}}
{{Bar percent|[[УПЦ (МП)]]|#1e90ff|29}}
{{Bar percent|[[УГКЦ]]|#4169e1|14.1}}
{{Bar percent|[[Протестанти]]|#add8e6|2.4}}
{{Bar percent|[[Католики]]|#4169e1|1.7}}
{{Bar percent|[[Мусульмани]]|#006C35|0.6}}
{{Bar percent|[[Юдеї]]|#c0c0c0|0.2}}
{{Bar percent|інші|#ED2939|9.9}}
}}

Україна&nbsp;— світська держава, в якій церква відділена від держави й школи. Конституція України гарантує [[Свобода совісті|свободу совісті]] та [[Свобода віросповідання|свободу віросповідання]].

Панівною релігією в Україні є [[Православна церква|православ'я]], яке представлене двома Церквами: помісна [[Православна церква України]] та [[Українська православна церква (Московський патріархат)|Українська Православна церква (Московський патріархат)]], автономний церковний орган при [[Патріарх Московський і всієї Русі|Патріархові Московському]].

Друге місце за кількістю послідовників має [[Східні католицькі церкви|Східна]] [[Українська греко-католицька церква]], яка на практиці подібна літургійним і духовним традиціям православ'я, але перебуває у спілкуванні зі Святим Престолом [[Католицька церква|Римо-католицької церкви]] і визнає Папу Римського як главу Церкви<ref>{{Cite web |url=http://www.ugcc.org.ua/eng/ugcc_history/definition/ |title=Ukrainian Greek Catholic Church (UGCC) |accessdate=26 лютого 2008 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20080226124455/http://www.ugcc.org.ua/eng/ugcc_history/definition/ |archivedate=26 лютого 2008 |deadurl=yes }}</ref>.

Крім того, є 863 Католицькі громади [[Латинський обряд|латинського обряду]] й 474 представників духівництва, які представляють інтереси близько одного мільйона католиків латинського обряду в Україні<ref>{{Cite web |url=http://www.derzhkomrelig.gov.ua/info_zvit_2003.html |title=State Department of Ukraine on Religious |accessdate=4 грудня 2004 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20041204115821/http://www.derzhkomrelig.gov.ua/info_zvit_2003.html |archivedate=4 грудня 2004 |deadurl=no }}</ref>. Це приблизно 2,19&nbsp;% населення, яке складається, в основному, з етнічних поляків і угорців, що проживають переважно в західних регіонах країни.

[[Протестантизм|Християни-протестанти]] також становлять близько 2,19&nbsp;% населення. Їхня кількість значно зросла з початком української незалежності. [[Всеукраїнський союз церков євангельських християн-баптистів]] є найбільшою групою, що складається з більш ніж 150{{nbsp}}тисяч членів і близько {{nts|3000}}{{nbsp}}священнослужителів. Другою за величиною є [[Українська Церква Християн Віри Євангельської|Всеукраїнський союз церков християн віри євангельської&nbsp;— п'ятдесятників]] з {{nts|110000}}{{nbsp}}членів, понад {{nts|1500}}{{nbsp}}місцевих церков і понад {{nts|2000}}{{nbsp}}священнослужителів. Інші групи включають [[Об'єднання незалежних харизматичних християнських церков України (повного євангелія)|харизматів]], [[Українська Євангельсько-реформована Церква|кальвіністів]], [[Свідки Єгови|Свідків Єгови]], [[Лютеранство|лютеран]], [[Методизм|методистів]] і [[Церква адвентистів сьомого дня|адвентистів сьомого дня]]. В Україні проживають приблизно {{nts|1 000 000 - 2 000 000}}{{nbsp}}мусульман і близько 250 тисяч із них&nbsp;— кримські татари<ref>{{Cite web |url=http://www.migrationinformation.org/USFocus/display.cfm?ID=365 |title=Caught Between East and West, Ukraine Struggles with Its Migration Policy |accessdate=22 листопада 2011 |archive-date=19 грудня 2011 |archive-url=https://web.archive.org/web/20111219015759/http://www.migrationinformation.org/USFocus/display.cfm?ID=365 }}</ref>. Є 487 зареєстровані мусульманські громади, 368 з них&nbsp;— на Кримському півострові.

== Економіка ==
{{main|Економіка України|Міжнародні рейтинги України}}
[[Файл:Київ - Інститутська вул., 9-а DSCF6510.JPG|міні|праворуч|[[Національний Банк України]]]]
Україна&nbsp;— [[держава]] з розвиненою [[наука|науковою]] та промисловою базою, член [[СОТ|Світової Організації Торгівлі]] (з [[16 травня]] [[2008]]&nbsp;р.). Одна з першої п'ятірки країн [[кумівський капіталізм|кумівського капіталізму]] за виданням [[Економіст (журнал)|The Economist]] у 2014 році<ref name=index>{{cite web|title=Our crony-capitalism index: Planet Plutocrat|url=http://www.economist.com/news/international/21599041-countries-where-politically-connected-businessmen-are-most-likely-prosper-planet|publisher=The Economist|accessdate=20 березня 2014|author=The Economist|authorlink=The Economist|year=2014|archive-date=15 серпня 2018|archive-url=https://web.archive.org/web/20180815043858/https://www.economist.com/news/international/21599041-countries-where-politically-connected-businessmen-are-most-likely-prosper-planet}}</ref>.

Україна посіла 64 місце в світовому рейтингу легкості ведення бізнесу Doing Business 2020, який складає Світовий банк<ref>{{Cite web |url=https://www.doingbusiness.org/content/dam/doingBusiness/pdf/db2020/Doing-Business-2020_rankings.pdf |title=Архівована копія |accessdate=20 січня 2020 |archive-date=7 березня 2020 |archive-url=https://web.archive.org/web/20200307164854/https://www.doingbusiness.org/content/dam/doingBusiness/pdf/db2020/Doing-Business-2020_rankings.pdf }}</ref>. Україна посідає 107 місце в рейтингу податкових систем світу. За даними світового банку в Україні 28 податків, з яких один&nbsp;— податок на прибуток, 24&nbsp;— податки на зарплатню. Сумарна ставка податків становить 54,9&nbsp;%<ref>{{Cite web |url=http://www.pwc.com/gx/en/paying-taxes/data-tables.jhtml |title=PricewaterhouseCoopers |accessdate=5 грудня 2014 |archive-date=6 жовтня 2014 |archive-url=https://web.archive.org/web/20141006092815/http://www.pwc.com/gx/en/paying-taxes/data-tables.jhtml }}</ref><ref name=":0">{{Cite web|title=В яких міжнародних рейтингах Україна покращила свої позиції в 2019 році|url=https://www.slovoidilo.ua/2020/01/08/infografika/polityka/yakyx-mizhnarodnyx-rejtynhax-ukrayina-pokrashhyla-svoyi-pozycziyi-2019-roczi|website=Слово і Діло|accessdate=2020-01-20|language=uk|archive-date=2020-01-11|archive-url=https://web.archive.org/web/20200111044136/https://www.slovoidilo.ua/2020/01/08/infografika/polityka/yakyx-mizhnarodnyx-rejtynhax-ukrayina-pokrashhyla-svoyi-pozycziyi-2019-roczi}}</ref>.

Україна піднялася в рейтингу конкурентоспроможності в сфері подорожей і туризму на 10 пунктів (до 78 місця).

За радянських часів економіка України була другою за величиною в Радянському Союзі та важливим промисловим і сільськогосподарським компонентом планової економіки країни. З розпадом радянської системи країна перейшла від планової економіки до ринкової. Перехідний процес був важким для більшості населення, а м'яка грошово-кредитна політика початку 1990-х спровокувала зростання інфляції до гіперінфляційного рівня. У 1993 році Україна досягла світового рекорду з інфляції протягом одного календарного року<ref>«Interwar Soviet Ukraine»: [http://www.britannica.com/eb/article-30078/Ukraine Encyclopædia Britannica] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20080418030322/http://www.britannica.com/eb/article-30078/Ukraine |date=18 квітня 2008 }}</ref>. Ціни стабілізувалися після введення нової валюти, гривні, в 1996 році.

Країна повільно рухалась у реалізації структурних реформ. Після відновлення незалежності уряд сформував правову базу для приватизації, тим не менш, широко поширена стійкість до реформ в уряді та від значної частини населення гальмували реформи: велика кількість державних підприємств були звільнені від процесу приватизації.

До 1999 року ВВП впав до 40&nbsp;% від рівня 1991 року<ref>«CIA World Factbook&nbsp;— Ukraine. 2002 edition»: [http://www.faqs.org/docs/factbook/print/up.html] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20120118035357/http://www.faqs.org/docs/factbook/print/up.html |date=18 січня 2012 }} ''CIA''</ref>, але на початку 2000-х економіка показала сильне зростання&nbsp;— від 5 до 10&nbsp;%&nbsp;— промислове виробництво зростало більш ніж на 10&nbsp;% у рік<ref>«CIA World Factbook&nbsp;— Ukraine. 2004 edition»: [http://www.umsl.edu/services/govdocs/wofact2004/geos/up.html] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210227003216/http://www.umsl.edu/services/govdocs/wofact2004/geos/up.html |date=27 лютого 2021 }} ''CIA''</ref>. Україна сильно постраждала від економічної кризи 2008 року і в листопаді МВФ схвалив резервний кредит в $16,5&nbsp;млрд для країни<ref>«Head of IMF's Resident Representative Office in Ukraine to change his job»: [http://www.interfax.com.ua/eng/main/3243/] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20101126230008/http://www.interfax.com.ua/eng/main/3243/ |date=26 листопада 2010 }} Interfax-Ukraine</ref>.

* За 2014&nbsp;р. зростання промвиробництва −9&nbsp;%, місце 197 (всього у рейтингу 198 країн).
* Реальне зростання ВВП −6,8&nbsp;%, місце 218 (всього у рейтингу 222 країни).
* ВВП (номінал) $130,7&nbsp;млрд, ВВП ПКС $370,8&nbsp;млрд (2014 est.) 49 місце.
* ВВП (номінал) на душу населення&nbsp;— $3055, 128 місце із 186 країн (2014 рік, за даними МВФ).
* ВВП ПКС на душу нас. $8200 (2014 est.), $9300 (2013 est.) 139 місце (всього у рейтингу 230 країн).
* Трудові ресурси 22,1&nbsp;млн чол., безробіття 10,5&nbsp;% проти 7,2&nbsp;% у 2013&nbsp;р.
* Інфляція споживчих цін 12,1&nbsp;% (2014 est.), −0,3&nbsp;% (2013 est.), місце 214 (всього у рейтингу 225 країн).
* Експорт $52,46&nbsp;млрд (2014 est.), $59,1&nbsp;млрд (2013 est.).
* Імпорт $60,4&nbsp;млрд (2014 est.), $80,85&nbsp;млрд (2013 est.), [https://www.cia.gov/library/publications/resources/the-world-factbook/geos/up.html The World Factbook CIA] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150930224950/https://www.cia.gov/library/publications/resources/the-world-factbook/geos/up.html |date=30 вересня 2015 }}.
* ЗВР $18,37&nbsp;млрд (31/12/2014), $20,42&nbsp;млрд (31/12/2013), 61 місце.
* Зовнішній борг (загальний)&nbsp;— $153,6&nbsp;млрд (31/12/2014), $136&nbsp;млрд (31/12/2013), 118&nbsp;% ВВП.

Економіка України зростає 12 кварталів поспіль.

У 2019 інфляція в Україні склала 4,1&nbsp;%, сповільнившись до шестирічного мінімуму.

=== Рівень життя населення ===
[[Прожитковий мінімум]] становить 2379 грн. з 1 липня 2021 року<ref>{{Cite web|title=Прожитковий мінімум 2021 з 1 липня
ᐈ Головбух|url=https://www.golovbukh.ua/news/26773-projitkoviy-mnmum-2021-z-1-lipnya|website=index.minfin.com.ua|accessdate=2020-01-19|archive-date=2021-07-14|archive-url=https://web.archive.org/web/20210714190247/https://www.golovbukh.ua/news/26773-projitkoviy-mnmum-2021-z-1-lipnya}}</ref>.

Наразі ''місячна мінімальна зарплата в Україні'' складає 6000 грн.<ref>{{Cite web|title=Мінімальна зарплата в Україні ᐈ Мінфін|url=https://index.minfin.com.ua/ua/labour/salary/min|website=index.minfin.com.ua|accessdate=2020-01-19|archive-date=2020-01-07|archive-url=https://web.archive.org/web/20200107225853/https://index.minfin.com.ua/ua/labour/salary/min/}}</ref>, що еквівалентно 220$ (за курсом НБУ на 14.07.2021).

Середньомісячна зарплата в Україні у травні 2021 року становила 13499 гривень (495$ за курсом НБУ на 14.07.2021).

За 2019 рік Україна піднялась у рейтингу процвітання&nbsp;— плюс 15 позицій, наша країна посіла 96-е місце. Творці рейтингу (аналітичний центр The Legatum Prosperity) відзначили, що найсильніші сторони України&nbsp;— це освіта й умови життя, а слабкі&nbsp;— соціальний капітал<ref name=":0"/>.

=== Найбільші корпорації ===
{{main|Список 200 найбільших компаній України 2012 року}}
* [[Систем кепітал менеджмент|СКМ]]&nbsp;— металургія, вуглевидобування, фінанси, мобільний зв'язок
* [[Нафтогаз]]&nbsp;— нафта й газ
* [[Приват]]&nbsp;— нафтопереробка, фінанси, металургія
* [[Енергоринок (підприємство)|ДП Енергоринок]]&nbsp;— електроенергетика
* [[Укрзалізниця]]&nbsp;— транспорт, логістика
* [[ІСД]]&nbsp;— металургія, вуглевидобування
* [[АрселорМіттал Кривий Ріг]]&nbsp;— металургія
* [[Укрнафта]]&nbsp;— нафта
* [[Донецьксталь]]&nbsp;— гірничий сектор
* [[Укртатнафта]]&nbsp;— нафта

=== Сільське господарство ===
[[Файл:Flag colors.jpg|міні|Засіяні [[Пшениця|пшеницею]] поля. Типовий пейзаж у [[Херсонська область|Херсонській області]].]]
{{main|Сільське господарство України|Ринок землі в Україні}}
Україна є найбільшим у світі [[Жироолійна промисловість України|виробником соняшникової олії]]<ref>German expert: Sunflower oil grows in price in Ukraine due to its low world reserves: [http://www.blackseagrain.net/about-ukragroconsult/news-bsg/german-expert-sunflower-oil-grows-in-price-in-ukraine-due-to-its-low-world-reserves] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110723025406/http://www.blackseagrain.net/about-ukragroconsult/news-bsg/german-expert-sunflower-oil-grows-in-price-in-ukraine-due-to-its-low-world-reserves |date=23 липня 2011 }} ''UkrAgroConsult&nbsp;— BlackSeaGrain''</ref>, великим світовим виробником зерна, цукру, меду, яєць та м'яса птиці і майбутнім глобальним гравцем на м'ясному та молочному ринках.

Футурологи вважають, що зміна клімату і структури експорту вплинуть на пріоритети аграріїв: скоротяться посівні площі під озимою пшеницею, збільшаться&nbsp;— під кукурудзою, соєю та люцерною, зростуть посіви гороху, сорго, ріпаку, льону олійного та рису. До 2050—2060&nbsp;рр. Україна може стати найбільшим виробником продуктів харчування у світі, в той час як в АПК працюватимуть лише 10&nbsp;% населення. На частку експорту сільськогосподарських продуктів припадатиме близько третини всього українського експорту. Розвинена логістика, дешеві корми, інтегровані підприємства з виробництва готової продукції дозволять Україні стати великим гравцем на світовому ринку м'ясних та молочних продуктів. Продукція буде постачатися в понад 100 країн світу. За словами Олексія Симиренка, керівника агропромислового кооперативу «Симиренко», у майбутньому кліматичний фактор буде стимулювати масове впровадження мінімальних обробок ґрунту: повна автоматизація сільгоспвиробництва в майбутньому неминуча<ref>У майбутньому Україна буде аграрною країною: [http://news.finance.ua/ua/~/2/0/all/2010/09/28/211045] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20101212065032/http://news.finance.ua/ua/~/2/0/all/2010/09/28/211045 |date=12 грудня 2010 }} ''Новини Finance.ua''</ref>.

З іншого боку, цифри падіння сільськогосподарського виробництва в Україні в порівнянні з часами СРСР важко оцінити об'єктивно. Різкий спад сільського господарства припав на 1990-ті роки.

=== Космонавтика ===
{{main|Космонавтика України}}
[[Файл:Sea Launch 01.jpg|праворуч|міні|Запуск супутника «SICRAL 1B» [[20 квітня]] [[2009]]&nbsp;р.]]
З моменту відновлення незалежності Україна зберегла своє власне [[Національне космічне агентство України|космічне агентство]]. Україна стала активним учасником наукового дослідження космічного простору та місій дистанційного зондування. З 1991 по 2007 рік Україна запустила шість саморобних супутників, 101 ракету-носій і продовжує проєктування космічних апаратів.<ref>«Statistics of Launches of Ukrainian LV»: [http://www.nkau.gov.ua/nsau/catalogNEW.nsf/mainE/731F5A089D942FA8C2256FBF002DFA78?OpenDocument&Lang=E] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20181210200631/http://www.nkau.gov.ua/nsau/catalogNEW.nsf/mainE/731F5A089D942FA8C2256FBF002DFA78?OpenDocument&Lang=E |date=10 грудня 2018 }} ''National Space Agency of Ukraine''</ref><ref>«Ukraine Special Weapons»: [http://www.fas.org/nuke/guide/ukraine/] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210118091625/https://fas.org/nuke/guide/ukraine/ |date=18 січня 2021 }} ''The Nuclear Information Project''.</ref>

Сьогодні НКАУ координує роботу понад 40 підприємств&nbsp;— «[[Південний машинобудівний завод|Південмаш»]], [[Державне конструкторське бюро «Південне» ім. М. К. Янгеля|КБ «Південне» ім. М. Янгеля]], підприємства «Комунар», «Хартрон», «Укркосмос», «Обрій», «Київський радіозавод», мережа науково-дослідних центрів й інститутів, що зосереджені в Києві, [[Дніпро (місто)|Дніпрі]], Харкові, Львові, [[Чернігів|Чернігові]] і [[Крим]]у. Для керування супутниками в Україні створений єдиний наземний автоматизований комплекс керування (НАКК), який включає центри керування польотами космічних апаратів, прийому наукової інформації, її опрацювання, контролю навігаційного поля і космічного простору.

Основна продукція українських виробників&nbsp;— ракети-носії (від «космічного пікапа» типу «[[Циклон-3]]», що бере на борт 600&nbsp;кг вантажу, до «ваговика» «[[Зеніт-3SL]]»), які доставляють супутники на орбіту, використання переустаткованих міжконтинентальних балістичних ракет [[РС-20]] (SS-18 «Сатана»), устаткування для потреб космосу (наприклад, завдання із розробки й виробництва систем керування космічними апаратами «Компарус» для [[Міжнародна космічна станція|МКС]] «Альфа» виконано на сто відсотків, апаратура радіоуправління тепер відмінно діє в службових модулях МКС «Зоря» і [[Звєзда (космічний модуль)|«Звезда»]] безпосередньо на орбіті).

Перспективи української аерокосмонавтики: підраховано, що один вкладений долар у цю галузь у підсумку дає десять. Щорічно НКАУ укладає до 400 контрактів, заробляючи близько $700&nbsp;млн, а Україна займає четверте-п'яте місце з надання пускових послуг&nbsp;— на українських ракетних носіях космічні апарати доставляються на орбіту, що приносить у бюджет відчутні кошти. Наприклад, доставлення на орбіту за допомогою європейської ракети-носія Ariane коштує близько $100&nbsp;млн. Україна також виготовляє стикувальні вузли для всіх космічних кораблів, які прилітають на Міжнародну космічну станцію. Участь України в міжнародних космічних проєктах: проєкти «[[Дніпро (ракета-носій)|Дніпро»]], «[[Морський старт]]», «[[Наземний старт]]», «[[Циклон-4]]», «[[Антарес (ракета-носій)|Antares»]], «[[VEGA (ракета-носій)|Вега»]] тощо.

=== Енергетика ===
{{main|Енергетика України}}

Україна була першою із республік СРСР, яка видобувала газ. У Дашаві (Львівська область&nbsp;— ред.) газ почали видобувати ще у 20-х роках минулого століття. Тоді ж було прокладено газопровід Дашава&nbsp;— Дрогобич. Потім, від Дашави через Польщу на Берлін, після війни той газопровід був демонтований, і прокладено газопровід Дашава&nbsp;— Київ, згодом&nbsp;— Дашава&nbsp;— Москва. Ще пізніше через Мінськ було прокладено газопровід до Ленінграда. Дашава була одним із найбільших газових родовищ у Радянському Союзі. Після Дашави було відкрито інші родовища, всі вони мали запаси не менше 30 мільярдів кубів газу, тобто, вони були досить потужні. Але потім було відкрито надто потужне родовище Шебелинка (Харківська обл.). І в 1973 році український видобуток газу сягнув максимуму у 68 мільярдів кубометрів. Після цього почалося падіння видобування, і сьогодні Україна видобуває 20—21 мільярд кубометрів<ref>{{Cite web|url=https://www.bbc.com/ukrainian/business/2012/04/120410_yaremiychuk_gas_int_az|title=Як Україна до Росії газ постачала...|last=|first=|date=2012|website=|publisher=|language=українська|accessdate=|archive-date=19 липня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210719150955/https://www.bbc.com/ukrainian/business/2012/04/120410_yaremiychuk_gas_int_az}}</ref>.

Україна є одним із найбільших європейських споживачів енергоресурсів: вона споживає майже вдвічі більше енергії на одиницю ВВП, ніж [[Німеччина]], велика частка енергоресурсів в Україні&nbsp;— від [[Ядерна енергетика України|ядерної енергетики]], а отримує країна переважну частину свого ядерного палива з Росії. Україна значною мірою залежить від своєї ядерної енергетики. Найбільша АЕС у Європі, [[Запорізька атомна електростанція|Запорізька АЕС]], побудована в Україні.

У [[2006]] році уряд вирішив побудувати 11 нових реакторів до [[2030]] року, по суті, майже вдвічі збільшити поточну ядерно-енергетичну потужність. Енергетичний сектор України є дванадцятим за величиною у світі за встановленою потужністю у 54 гігават (ГВт). [[Відновлювальні джерела енергії]], як і раніше, грають дуже скромну роль в електричній потужности. У 2007 році 47,4&nbsp;% потужности прийшло з [[вугілля]] та газу (близько 20&nbsp;% газу), 47,5&nbsp;%&nbsp;— від ядерної енергетики (92,5&nbsp;млрд кВт-год) та 5&nbsp;% у порівнянні&nbsp;— з [[ГЕС]].

На цей час країна має чотири активні атомні електростанції, розташованих у м. [[Вараш]], [[Енергодар]], [[Южноукраїнськ]] і [[Нетішин]]. На додаток до цих активних, п'ята частина комплексу реактора була запланована у Криму, але будівництво зупинили на невизначений термін у результаті Чорнобильської катастрофи.

Три нові реактори були побудовані з 1991 року в незалежній Україні (з першим в 1995 році), в той час як інші шістнадцять були успадковані від Радянського Союзу.
[[Файл:Perovosolarstation.jpg|міні|[[Перове (електростанція)|Перове]], [[Автономна Республіка Крим]]]]
Відповідно до думки виконавчого віцепрезидента [[Sharp|Sharp Energy Solution Europe]] Петера Тіле під час круглого столу в Києві,<blockquote>…масове впровадження фотогальваніки в Україні дозволить зменшити залежність від таких конвенціональних джерел енергії, як [[газ]] і [[вугілля]], а так само зменшити споживання ядерної енергії<ref>Агенція новин «УНІАН»: [http://economics.unian.net/ukr/detail/86537 Україна може звести до мінімуму імпорт російського газу&nbsp;— експерт] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20211129203009/https://gum.criteo.com/syncframe?origin=publishertag&topUrl=www.unian.ua |date=29 листопада 2021 }}</ref>. … ринок сонячної енергетики України скоро почне свій стрімкий розвиток і вже через 3—5 років буде не меншим, ніж у деяких країнах Західної Європи<ref>Асоціація "Всеукраїнське об'єднання «Фонд енергоефективних інвестицій»: [http://energoeffect.org.ua/uk/401 Сонце врятує світову енергетику]{{Недоступне посилання|date=липень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}</ref>.</blockquote>

На прес-конференції в [[УНІАН]] експерт з енергетичних питань, голова Української асоціації виробників альтернативного твердого палива, Іван Надєїн, заявив:<blockquote>Україна має найбільший потенціал з розвитку власних поновлюваних ресурсів енергії. На сьогодні він становить близько 80&nbsp;млн тонн умовного палива … Це один з найбільших потенціалів у Європі.</blockquote>За його прогнозами, потенціал біоенергетики, який є сьогодні в України, зможе скоротити споживання газу на 15&nbsp;%. У такому випадку близько 2&nbsp;млрд ₴ додатково надійдуть в економіку.

За оцінками експертів, Україна має великий вітропотенціал (за оптимістичним прогнозом&nbsp;— до 1&nbsp;млрд кВт). Комплексна програма розвитку вітроенергетики України передбачає потужність вітроелектростанцій ([[ВЕС]])&nbsp;— 16&nbsp;млн кВт, зокрема, в західному регіоні&nbsp;— 3&nbsp;млн кВт. Сьогодні потужність ВЕС в Україні становить менше, ніж 50 [[Ват|МВт]], тимчасом як загальна потужність усіх електростанцій&nbsp;— 54&nbsp;млн кВт&nbsp;— у тисячу разів більша.

=== Туризм ===
{{main|Туризм в Україні}}
За даними рейтингу [[Всесвітня туристична організація|Всесвітньої туристської організації]] Україна займає восьме місце в Європі за кількістю туристів<ref>[UNWTO World Tourism Barometer, volume 6, UNWTO http://www.tourismroi.com/Content_Attachments/27670/File_633513750035785076.pdf {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20080819191518/http://www.tourismroi.com/Content_Attachments/27670/File_633513750035785076.pdf |date=19 серпня 2008 }}]</ref>.
[[Файл:Ласточкино гнездо.jpg|праворуч|міні|[[Ластівчине гніздо]]. У [[Крим]]у діє безліч морських курортів та історичних місць.]]

Україна є країною, що стоїть на перехресті між [[Центральна Європа|центральною]] та [[Східна Європа|східною]] Європою, між північчю і півднем. Вона межує з Росією і лежить недалеко від Туреччини. Гірські хребти Карпат підходять для катання на лижах, походів, риболовлі та [[полювання]]. Берегова лінія Чорного моря є популярним місцем для відпочинку влітку. Україна має власні [[виноградники]], які виробляють природні вина, руїни древніх замків, історичні [[парк]]и, православні та католицькі церкви, кілька мечетей і синагог. [[Київ]], столиця країни, має багато унікальних структур, як-от [[Софійський собор (Київ)|Софійський собор]] і широкі бульвари. Є й інші міста, добре відомі туристам&nbsp;— порт-місто [[Одеса]] і старе місто [[Львів]] на заході.

[[Крим]], маленький «материк» власної розробки, є популярним місцем відпочинку для [[турист]]ів, для купання і сонячних ванн на березі Чорного моря з його теплим [[клімат]]ом, скелястими горами, [[плато]] і стародавніми руїнами. Міста там включають: [[Севастополь]] і [[Ялта]]&nbsp;— місця мирної конференції наприкінці Другої світової війни. Відвідувачі можуть також брати круїзні тури на кораблі по Дніпру від Києва до узбережжя Чорного моря. [[Українська кухня]] має давню історію і пропонує широкий вибір оригінальних страв.

[[Сім чудес України]] є її історико-культурними пам'ятками, які були обрані широкою громадськістю за допомогою [[інтернет]]-голосування.

=== Транспорт ===
[[Файл:Pivdennyi (Southern) Bridge in Kiev.jpg|міні|праворуч|Транспорт у Києві. [[Південний міст (Київ)|Південний міст]].]]
{{Детальніше|Транспорт в Україні|Державна адміністрація залізничного транспорту України}}
Протяжність автомобільних державних доріг в Україні становить 170 тис. км. З них близько 50 тисяч кілометрів&nbsp;— дороги загальнонаціонального значення, інші 120 тисяч&nbsp;— місцевого<ref>{{cite web|url=http://p.dw.com/p/2qE7z|website=dw.com|title=Державний дорожній фонд: децентралізоване фінансування доріг|date=02.01.2018|author=Дмитро Прокопчук|accessdate=04.01.2018|archive-date=29.11.2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20211129202926/https://www.dw.com/uk/державний-дорожній-фонд-децентралізоване-фінансування-доріг/a-42000039}}</ref>. Мережа основних маршрутів поширена по всій країні і з'єднує всі великі міста України, а також надає транскордонні маршрути з сусідніми країнами. За стан цих доріг відповідає [[Державне агентство автомобільних доріг України|Укравтодор]]<ref name="y17">{{cite web | url = http://ukravtodor.gov.ua/press/news/plany_remontiv_dorih_na_2017_rik.html | title = ПЛАНИ РЕМОНТІВ ДОРІГ НА 2017 РІК | publisher = Державне агентство автомобільних доріг України | author =  | date = 2.03.2017 | accessdate = 2017-03-03 | archive-date = 03.03.2017 | archive-url = https://web.archive.org/web/20170303203624/http://ukravtodor.gov.ua/press/news/plany_remontiv_dorih_na_2017_rik.html }}</ref>.

Крім того, є 250 тис. км вулиць міст, за стан яких відповідають місцеві органи влади<ref name="y17" />.

Переважна частина українських доріг не оновлювалася з радянських часів, і тепер є застарілою. Український уряд зобов'язався побудувати близько {{nts|4500}}{{nbsp}}км автомобільних доріг у 2012 році<ref>{{Cite web |url=http://www.bbc.co.uk/blogs/thereporters/mihirbose/2008/07/uefa_is_happy_with_the.html |title=The long road to Kiev |accessdate=31 грудня 2011 |archive-date=6 грудня 2011 |archive-url=https://web.archive.org/web/20111206130504/http://www.bbc.co.uk/blogs/thereporters/mihirbose/2008/07/uefa_is_happy_with_the.html }}</ref>.

[[Файл:Locomotive ChS4-109 2012 G1.jpg|міні|Електровоз [[Укрзалізниця|Укрзалізниці]] Шкода [[ЧС4]]-109, випущений у жовтні 1969 року отримав новий металевий кузов після капітального ремонту. Поїзд [[Москва]]&nbsp;— [[Одеса]] на станції [[Вінниця (станція)|Вінниця]].]]
Залізничний транспорт в Україні відіграє роль підключення всіх великих містах, портових споруд і промислових центрів із сусідніми країнами. Велика концентрація залізниць на [[Донецька залізниця|Донбасі]]. Хоча обсяг вантажів, перевезених залізницею, скоротився на 7,4&nbsp;% в 1995&nbsp;р. у порівнянні з 1994&nbsp;р., Україна, як і раніше, залишається однією із найвищих країн за обсягом пасажиропотоку у світі на залізничному транспорті<ref>{{Cite web |url=http://permanent.access.gpo.gov/lps3997/9510uktn.htm |title=Transportation in Ukraine |accessdate=31 грудня 2011 |archive-date=28 лютого 2021 |archive-url=https://web.archive.org/web/20210228161204/https://permanent.access.gpo.gov/lps3997/9510uktn.htm }}</ref>. Загальна протяжність залізничних шляхів в Україні становить понад 22&nbsp;473&nbsp;км, з яких 9250 км&nbsp;— електрифіковані. Зараз держава володіє монополією на надання пасажирського залізничного транспорту, і всі поїзди, крім тих, що співпрацюють з іншими іноземними компаніями на міжнародних маршрутах, перебувають у віданні компанії «[[Укрзалізниця]]».
[[Файл:UR-PSF (11716790615).jpg|ліворуч|міні|[[Boeing 737]] компанії [[Ukraine International Airlines]]. Київ, аеропорт «[[Бориспільський міжнародний аеропорт|Бориспіль»]]]]
[[Файл:00 139g Kiev, Obuszug.jpg|міні|[[система багатьох одиниць#СМЕ на тролейбусах|Поїзд]] із двох тролейбусів [[Škoda 9Tr]] з'єднаних за системою [[Веклич Володимир Пилипович|Володимира Веклича]]<ref name="KievInv"/> в Києві (1986 рік)]]

Авіаційний сектор в Україні розвивається дуже швидко, чому сприяє недавно встановлений [[Візова політика України|безвізовий режим]] для громадян низки країн. Крім того, футбольний турнір [[Євро-2012]] спонукало уряд вкладати величезні гроші у транспортну інфраструктуру, зокрема, в аеропорти<ref>{{Cite web |url=http://www.uefa.com/uefaeuro2012/news/newsid=1520657.html |title=Kharkiv airport gets new terminal on |accessdate=31 грудня 2011 |archive-date=11 травня 2011 |archive-url=https://web.archive.org/web/20110511085254/http://www.uefa.com/uefaeuro2012/news/newsid=1520657.html }}</ref>. На цей час існує три основні нові аеропортні термінали аеропорту на стадії будівництва в [[Донецький аеропорт|Донецьку]], [[Міжнародний аеропорт «Львів» імені Данила Галицького|Львові]] та Києві, новий аеропорт вже відкрився в [[Харківський аеропорт|Харкові]], у Києві розпочав роботу Термінал F Міжнародного аеропорту [[Бориспільський міжнародний аеропорт|Бориспіль]]<ref>{{Cite web |url=http://www.kbp.com.ua/english/for-passengers/z-terminalu-f-pochali-zdiysnyuvatisya-mizhnarodni-reysi-2.html |title=Terminal F serviced {{nts{{!}}30000}}{{nbsp}}passengers during the first week of its operation&nbsp;— State Enterprise Boryspil International Airport |accessdate=31 грудня 2011 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20101120012938/http://kbp.com.ua/english/for-passengers/z-terminalu-f-pochali-zdiysnyuvatisya-mizhnarodni-reysi-2.html |archivedate=20 листопада 2010 |deadurl=yes }}</ref>&nbsp;— перший із двох нових міжнародних терміналів. Україна має ряд авіакомпаній, найбільшою з яких є «[[Міжнародні Авіалінії України]]».

Морський транспорт, в основному, річковий, надає пасажирські послуги на [[Дніпро (річка)|Дніпрі]], [[Дунай|Дунаї]], [[Прип'ять|Прип'яті]] та їхніх притоках. У більшості великих міст є річкові порти, усі зручності для посадки і висадки пасажирів, навантаження і розвантаження вантажів і сировини. Міжнародні морські подорожі здійснюється головним чином через [[Одеський порт|порт Одеси]], звідки [[пором]]и регулярно плавають до [[Стамбул]]а, [[Поромна переправа Варна — Чорноморськ|Варни]] і [[Хайфа|Хайфи]].

Частка сектору транспорту та зв'язку у валовому внутрішньому продукті України (за даними [[Держкомстат]]у) станом на 2009 становила 11,3&nbsp;%. Чисельність працівників галузі становить майже 7&nbsp;% від загальної чисельности зайнятого населення.

Україна володіє розвиненою інфраструктурою [[Залізничний транспорт в Україні|залізничного]] та водного транспорту. Вигідне географічне положення України обумовлює проходження [[міжнародні транспортні коридори|міжнародних транспортних коридорів]].

Значний транзитний потенціал України дає змогу розвивати експорт послуг, який у 2009 році сягнув 9,5&nbsp;млрд дол. США, у тому числі транспортних&nbsp;— 6,3&nbsp;млрд дол. США. У загальній структурі експорту послуг транспортні послуги становлять 66&nbsp;%, у структурі імпорту&nbsp;— 19&nbsp;%, завдяки чому транспорт України демонструє стійке позитивне сальдо зовнішньої торгівлі послугами.

У 2009 році транспортна система забезпечила перевезення 1,5&nbsp;млрд тонн [[вантаж]]ів і 7,3&nbsp;млрд. [[пасажир]]ів. Внаслідок світової фінансової кризи та скорочення попиту на основні експортні товари у 2009 році відбулося падіння обсягів вантажних перевезень на 17,6&nbsp;% у порівнянні з 2008 роком, пасажирських перевезень&nbsp;— на 12,7&nbsp;%.

На території України в Києві з'явився перший у Російській імперії [[трамвай]]<ref>''[[Веклич Володимир Пилипович|В.&nbsp;П.&nbsp;Веклич]], Л.&nbsp;В.&nbsp;Збарський'' Проблеми і перспективи розвитку трамвайного транспорту в Українській РСР&nbsp;{{ref-ru}}&nbsp;— К.: Общество «Знание» УССР, 1980</ref><ref>''В.&nbsp;К.&nbsp;Дьяконов, М.&nbsp;А.&nbsp;Ольшанський, И.&nbsp;М.&nbsp;Скаковський, [[Веклич Володимир Пилипович|В.&nbsp;П.&nbsp;Веклич]] та ін.'' Перший в Росії. Київському трамваю 75 років {{ref-ru}}&nbsp;— К.: Будівельник, 1967—144 с, іл.</ref> (1892), перший у світовій практиці<ref name="KievInv">
{{cite web | url = http://www.autoconsulting.com.ua/article.php?sid=34275 | title = Стаття «Який київський винахід зумовив розвиток міського транспорту на декілька десятиліть» {{ref-ru}}. На сайті «www.autoconsulting.com.ua» | accessdate = 2015-09-11 | archiveurl = https://www.webcitation.org/6bWvVXkzD?url=http://www.autoconsulting.com.ua/article.php?sid=34275 | archivedate = 2015-09-14 | deadurl = no }}
</ref><ref>''[[Брамський Казимир Антонович|Брамський К. А.]]'' Перший у світі [[Система багатьох одиниць#СБО на тролейбусах|тролейбусний поїзд]] // Міське господарство України.&nbsp;— 2013.&nbsp;— №&nbsp;4.&nbsp;— С. 30-31.&nbsp;— {{ISSN|0130-1284}}</ref> [[Система багатьох одиниць#СБО на тролейбусах|тролейбусний поїзд]]<ref>''Фонова М.'' «Ракета» [[Веклич Володимир Пилипович|Веклича]] // газета «[[Вечірній Київ]]», 2 листопада 1970.&nbsp;— С. 2.</ref> винахідника [[Веклич Володимир Пилипович|Володимира Веклича]]<ref>[[Енциклопедія сучасної України]]: в 25 т. / Під ред. [[Дзюба Іван Михайлович (Герой України)|І.&nbsp;М.&nbsp;Дзюба]] та ін.&nbsp;— Київ : 2005.&nbsp;— Т. 4.&nbsp;— С. 187&nbsp;— ISBN 966-02-3354</ref> (1966) та перша в СРСР [[Київський швидкісний трамвай|лінія швидкісного трамвая]] побудована за ініціативою [[Веклич Володимир Пилипович|Володимира Веклича]]<ref>{{cite web | url = http://www.autoconsulting.ua/article.php?sid=35059 | title = Стаття «Як в Києві з'явилася перша в СРСР лінія швидкісного трамвая. Історичні фото».{{ref-ru}} На сайті «www.autoconsulting.ua» | accessdate = 2015-12-25 | archiveurl = https://www.webcitation.org/6e30WrJlq?url=http://www.autoconsulting.ua/article.php?sid=35059 | archivedate = 2015-12-25 | deadurl = no }}</ref> і Василя Дяконова (1978)<ref>{{cite web | url = http://kpt.kiev.ua/information/about-kyivpastrans/Miskiy_tramvay/ | title = Стаття «Історія розвитку міського трамваю». На сайті «КИЇВПАСТРАНС» | accessdate = 2016-02-04 | archiveurl = https://www.webcitation.org/6f2mqavz7?url=http://kpt.kiev.ua/information/about-kyivpastrans/Miskiy_tramvay/ | archivedate = 2016-02-04 | deadurl = yes }}</ref>.
{{See also|Список портів України}}

== Освіта ==
[[Файл:Universidad Roja de Kiev.jpg|міні|праворуч|[[Київський національний університет імені Тараса Шевченка|Київський університет Шевченка]]- один із найвідоміших і найважливіших університетів України]]
{{Детальніше|Освіта в Україні}}
Згідно з українською Конституцією, доступ до безкоштовної освіти надається всім громадянам. Повна загальна середня освіта є обов'язковою у державних школах, які становлять переважну більшість. Безкоштовна вища освіта в державних і комунальних навчальних закладах здійснюється на конкурсній основі. Існує також невелика кількість акредитованих недержавних середніх та вищих навчальних закладів.

Через акцент Радянського Союзу на загальному доступі освіти для всіх громадян, який триває і сьогодні, рівень грамотности становить приблизно 99,4&nbsp;%. З [[2005]] року одинадцятирічна шкільна програма була замінена на дванадцятирічну: початкова освіта триває чотири роки (починаючи з шести років), середня освіта&nbsp;— п'ять років, повна базова&nbsp;— ще три роки. Потім майбутні студенти проходять [[Зовнішнє незалежне оцінювання|державні випробування]]. Ці тести надалі використовуються для прийому до університетів. Улітку [[2010]] року Міністерство освіти спонтанно скасувало перехід на 12-річну систему середньої освіти.

Українська система вищої освіти включає в себе вищі навчальні заклади. Організація вищої освіти в Україні будується за світовою структурою високорозвинених країн за визначенням [[ЮНЕСКО]] та [[ООН]].

== Наука ==
{{Детальніше|Наука в Україні}}

=== Історія та деякі відомі представники ===
[[Файл:Coin of Ukraine Ostrograd R.jpg|міні|175пкс|[[Остроградський Михайло Васильович|Михайло Остроградський]] на [[Михайло Остроградський (монета)|монеті]] [[НБУ]]]]
[[Файл:Ukraina stamp S.P.Timoshenko 1998.jpg|міні|175пкс|[[Тимошенко Степан Прокопович|Степан Тимошенко]] на поштовій марці України]]
[[Файл:Stamp of Ukraine s466.jpg|міні|175пкс|[[Кондратюк Юрій Васильович|Юрій Кондратюк]] на поштовій марці України]]
[[Наукове дослідження|Наукові дослідження]] в Україні вперше почали набувати систематичного характеру в [[XVI століття|XVI]]—[[XVIII століття]]х, переважно у зв'язку зі створенням і розвитком [[Острозька академія|Острозької академії]], [[Києво-Могилянська академія|Києво-Могилянської академії]] та [[Львівський університет|Львівського університету]], в яких приділяли увагу здебільшого [[гуманітарні науки|гуманітарним наукам]] під домінуючим впливом [[релігія|релігії]]. До цього періоду належать відомі українські [[мовознавство|мовознавці]] [[Лаврентій Зизаній]], [[Памво Беринда]], [[Мелетій Смотрицький]], [[філософ]]и [[Феофан Прокопович]], [[Григорій Сковорода]] тощо.<ref name="Онопрієнко2010">Онопрієнко В. І., Ткаченко В.&nbsp;В.&nbsp;Історія української науки: курс лекцій. Київ: Варта, 2010. 651 с.</ref>

Значного розвитку наука в Україні набула в [[XIX століття|XIX столітті]], коли було засновано [[Харківський університет|Харківський]] (1804), [[Київський університет|Київський]] (1834) і [[Одеський університет|Одеський]] (1865) університети, які стали головними науковими центрами України до першої половини [[XX століття]]. Серед ранніх представників цього періоду видатний [[математик]] і [[фізик]] [[Остроградський Михайло Васильович|Михайло Остроградський]] та вчений-[[енциклопедист]] [[Максимович Михайло Олександрович|Михайло Максимович]], перший [[ректор]] Київського університету. [[анатомія|Анатом]] [[Бец Володимир Олексійович|Володимир Бец]] вперше відкрив [[клітини Беца]] та [[Первинна моторна кора|первинну моторну кору]]. [[Зоолог]]и [[Ковалевський Олександр Онуфрійович|Олександр Ковалевський]] та [[Ілля Мечников]] започаткували еволюційну [[ембріологія|ембріологію]], розвинули теорію [[зародкові шари|зародкових шарів]]. Мечников також відкрив явище [[фагоцитоз]]у та розробив фагоцитарну теорію [[імунітет]]у, за що згодом отримав [[Нобелівська премія з фізіології або медицини|Нобелівську премію з фізіології та медицини]]. [[Мікробіолог]]и [[Гамалія Микола Федорович|Микола Гамалія]], [[Хавкін Володимир Аронович|Володимир Хавкін]] і [[Заболотний Данило Кирилович|Данило Заболотний]] зробили величезний внесок у боротьбу з [[чума|чумою]] та [[холера|холерою]]. Фізик [[Пулюй Іван Павлович|Іван Пулюй]] фактично відкрив [[рентгенівське випромінювання]] до [[Вільгельм Конрад Рентген|В. Рентгена]]. [[фізіологія|Фізіолог]] [[Правдич-Немінський Володимир Володимирович|Володимир Правдич-Немінський]] отримав першу в світі поверхневу [[електроенцефалограма|електроенцефалограму]]. Серед провідних українських [[історик]]ів й [[етнограф]]ів [[XIX століття]] та початку [[XX століття]] були [[Максимович Михайло Олександрович|Михайло Максимович]], [[Костомаров Микола Іванович|Микола Костомаров]], [[Антонович Володимир Боніфатійович|Володимир Антонович]], [[Драгоманов Михайло Петрович|Михайло Драгоманов]], [[Яворницький Дмитро Іванович|Дмитро Яворницький]], [[Багалій Дмитро Іванович|Дмитро Багалій]], [[Грушевський Михайло Сергійович|Михайло Грушевський]], [[Кримський Агатангел Юхимович|Агатангел Кримський]] тощо.<ref name="Онопрієнко2010"/>

Визначальним у розвитку української науки стало створення у [[1918]] році [[НАН України|Української академії наук]] (згодом [[ВУАН]], [[АН УРСР]], [[НАН України]]) і подальше заснування низки наукових установ у її складі. Першим президентом Академії був визначний український [[геохімік]], [[Мінералогія|мінералог]] і [[філософ]] [[Вернадський Володимир Іванович|Володимир Вернадський]].<ref name="Онопрієнко2010"/>

Серед представників цього періоду вчений-механік [[Тимошенко Степан Прокопович|Степан Тимошенко]], що був автором [[Теорія балки Тимошенка|теорії балки]] і вважається батьком [[теоретична механіка|теоретичної механіки]]. Київські зоологи [[Добржанський Феодосій Григорович|Феодосій Добжанський]], [[Шмальгаузен Іван Іванович|Іван Шмальгаузен]] та [[Сєверцов Олексій Миколайович|Олексій Сєверцов]] зробили провідний внесок у створення [[Синтетична теорія еволюції|синтетичної теорії еволюції]]. [[Генетик]] [[Гершензон Сергій Михайлович|Сергій Гершензон]] відкрив мутагенну дію [[ДНК]] та експериментально довів можливість зворотної передачі [[Генетична інформація|генетичної інформації]] від [[РНК]] до [[ДНК]], за кожне з цих двох відкриттів був близький до отримання [[Нобелівська премія|Нобелівської премії]]<ref name="Drifts">[http://science.sciencemag.org/content/258/5079/24 Cut Off From the Mainstream, Ukrainian Science Drifts] // [[Science]]. Vol. 258. 2 October 1992. P. 24-26.</ref>. [[Патон Євген Оскарович|Євген]] та [[Патон Борис Євгенович|Борис]] Патони зробили значний внесок у вивчення [[Зварювання|зварювальних процесів]]. Відомими українськими вченими у галузі медицини були [[Богомолець Олександр Олександрович|Олександр Богомолець]] та [[Амосов Микола Михайлович|Микола Амосов]]. [[Антонов Олег Костянтинович|Олег Антонов]] та [[Люлька Архип Михайлович|Архип Люлька]] були провідними конструкторами радянської авіаційної техніки. Заснований Антоновим [[Державне підприємство «Антонов»|авіазавод у Києві]] залишається провідним підприємством у [[XXI століття|XXI столітті]].<ref name="Онопрієнко2010"/>

Особливо великий внесок українські вчені зробили у перші етапи розвитку світової [[Космонавтика|космонавтики]] та освоєння космосу людиною. [[Кондратюк Юрій Васильович|Юрій Кондратюк]] був одним з піонерів теорії космічних польотів. [[Сергій Корольов]] був фактичним лідером і головним розробником [[Радянська космонавтика|радянської космічної програми]], [[конструктор (професія)|конструктором]] перших [[Штучний супутник|штучних супутників]] і [[Космічний апарат|космічних кораблів]], безпосередньо відповідальним за успішне відправлення на навколоземну орбіту перших живих істот, зокрема таких як [[Лайка (собака-космонавт)|Лайка]], [[Білка та Стрілка]], [[Юрій Гагарін]], а також першого українця у космосі [[Попович Павло Романович|Павла Поповича]]. [[Глушко Валентин Петрович|Валентин Глушко]] був основоположником радянського рідинного ракетного двигунобудування. Провідним розробником радянської ракетно-космічної техніки був також [[Челомей Володимир Миколайович|Володимир Челомей]], конструктор [[Протон (ракета-носій)|ракети-носія «Протон»]] та багатьох інших апаратів.<ref name="Онопрієнко2010"/>

Серед піонерів і провідних вчених [[кібернетика|комп'ютерної галузі]] були українські науковці [[Глушков Віктор Михайлович|Віктор Глушков]], [[Ющенко Катерина Логвинівна|Катерина Ющенко]] та [[Івахненко Олексій Григорович|Олексій Івахненко]]. В Україні працювали такі всесвітньо відомі математики як [[Кравчук Михайло Пилипович|Михайло Кравчук]], [[Боголюбов Микола Миколайович (старший)|Микола Боголюбов]], [[Скороход Анатолій Володимирович|Анатолій Скороход]], [[Шарковський Олександр Миколайович|Олександр Шарковський]], [[Марченко Володимир Олександрович (математик)|Володимир Марченко]], [[Пастур Леонід Андрійович|Леонід Пастур]], [[Самойленко Анатолій Михайлович|Анатолій Самойленко]], [[Дрінфельд Володимир Гершонович|Володимир Дрінфельд]], [[В'язовська Марина Сергіївна|Марина В'язовська]] тощо. Низку значних відкриттів у галузі [[нейрофізіологія|нейрофізіології]] зробили науковці [[Інститут фізіології імені О. О. Богомольця НАН України|Інституту фізіології НАН України]], серед яких [[Костюк Платон Григорович|Платон Костюк]], [[Кришталь Олег Олександрович|Олег Кришталь]] і [[Войтенко Нана Володимирівна|Нана Войтенко]]. Серед співавторів відкриття [[Бозон Хігса|бозону Хігса]], а також багатьох інших відриттів [[CERN]] зроблених за допомогою [[Великий адронний колайдер|Великого адронного колайдера]], є декілька українських фізиків, зокрема [[Левчук Леонід Геннадійович|Леонід Левчук]]<ref>[http://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S0370269312008581 Observation of a new boson at a mass of 125 GeV with the CMS experiment at the LHC]</ref>.

<center>
{| class="wikitable" style="text-align:right; margin-right:50px;"
|-
| align=center | '''[[Файл:Mikhail A. Maksimovich.jpeg|157px]]'''
| align=center | '''[[Файл:Ilya Mechnikov nobel.jpg|142px]]'''
| align=center | '''[[Файл:Вернадський Володимир Іванович.jpg|155px]]'''
| align=center | '''[[Файл:Sergey Korolyov 140-190 for collage.jpg|123px]]'''
| align=center | '''[[Файл:Nikolai Amosov - Soviet Life, October 1984.jpg|127px]]'''
|-
! align=center |[[Михайло Максимович]]<br/><small>(1804—1873)</small>
! align=center |[[Ілля Мечников]]<br/><small>(1845—1916)</small>
! align=center |[[Володимир Вернадський]]<br/><small>(1863—1945)</small>
! align=center |[[Сергій Корольов]]<br/><small>(1907—1966)</small>
! align=center |[[Микола Амосов]]<br/><small>(1913—2002)</small>
|}
</center>

=== Сучасний стан ===
[[Файл:Владимирская 54 Киев 2010 01.JPG|міні|праворуч|Будівля Президії [[НАН України]] ([[Володимирська вулиця (Київ)|Володимирська вулиця]] у [[Київ|Києві]])]]
[[Файл:Maryna Vazovska MFO 2013 crop.jpg|міні|175пкс|[[В'язовська Марина Сергіївна|Марина В'язовська]], математик]]
В сучасній Україні найбільшим науковим центром є [[Національна академія наук України]] з її 160 науковими установами, також великими науковими центрами є [[Київський університет|Київський]], [[Харківський університет|Харківський]], [[Львівський університет|Львівський]], [[Одеський університет|Одеський]], [[Чернівецький університет|Чернівецький]] національні університети і [[КПІ|«Київський політехнічний інститут»]]<ref>[http://nbuviap.gov.ua/bpnu/pdf/inst_scopus.pdf Рейтинг установ НАН України за цитуванням наукових статей]</ref><ref>[http://nbuviap.gov.ua/bpnu/pdf/uni_scopus.pdf Рейтинг ВНЗ України за цитуванням наукових статей]</ref>.

Згідно з результатами [[ЮНЕСКО]], станом на 2010&nbsp;р., на мільйон жителів в Україні припадає {{nts|1001}}{{nbsp}}—{{nts|2000}}{{nbsp}}осіб наукових співробітників, що є досить високим показником.<ref name="economics.lb.ua">{{Cite web |url=http://economics.lb.ua/researches/2011/05/05/95061_uchenih_mnogo_no_vse_oni_bednie.html |title=Архівована копія |accessdate=18 червня 2012 |archive-date=20 лютого 2013 |archive-url=https://web.archive.org/web/20130220125835/http://economics.lb.ua/researches/2011/05/05/95061_uchenih_mnogo_no_vse_oni_bednie.html }}</ref> За останні 10 років харківські фізики першими у світі сфотографували [[атом]], дніпровський «[[Південмаш]]» побудував триступеневу ракету-носій «Зеніт», київські лікарі створили унікальні препарати, які сповільнюють розвиток ниркових хвороб, в Інституті надтвердих матеріалів [[НАН України]] в 2000 році створили новий матеріал, за твердістю наступний після [[алмаз]]у,&nbsp;— карбонітрид бору. За прогнозами голови Держагентства з питань науки, інновацій та інформатизації на відкритті Першої національної конференції ефективного управління 28 квітня 2011&nbsp;р. Володимира Семиноженка, до 2020&nbsp;р. експорт [[ПЗ]] з України перевищить експорт металу<ref name="ianp.com.ua">Технології: [http://ianp.com.ua/ru/news/tech/read/10040 К 2020 году экспорт ПО из Украины превысит экспорт металла] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160307190230/http://ianp.com.ua/ru/news/tech/read/10040|date=7 березня 2016}}</ref>.

За даними ЮНЕСКО в Україні на науку щороку виділяється 0,5—1&nbsp;% ВВП. При цьому, середньосвітовий показник становить&nbsp;— 1,7&nbsp;%, а в Ізраїлі на дослідження виділяється 4,8&nbsp;% ВВП. Серед причин, що гальмують науковий розвиток України, часто називаються: нереалізація великого потенціалу, низький рівень фінансування наукової галузі, недосконалість законодавства про захист інтелектуальної власности тощо<ref name="economics.lb.ua"/><ref>{{Cite web |url=http://www.fulbright.org.ua/62_16_u.html |title=Архівована копія |accessdate=18 червня 2012 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20121215042757/http://www.fulbright.org.ua/62_16_u.html |archivedate=15 грудня 2012 |deadurl=yes }}</ref><ref>{{Cite web |url=http://h.ua/story/40718/ |title=Архівована копія |accessdate=18 червня 2012 |archive-date=8 червня 2012 |archive-url=https://web.archive.org/web/20120608024907/http://h.ua/story/40718/ }}</ref>.

Станом на червень 2016 Україна зберігає потужний інтелектуальний потенціал, який здатний до генерації наукових ідей світового рівня, має сильні наукові школи з математики, інформатики, фізики, хімії, медицини, ядерної фізики, радіоелектроніки, біотехнології, розробки нових матеріалів, інформаційних технологій, засобів зв'язку та телекомунікацій<ref name="sl">Матеріали МОН України до слухань у Комітеті Верховної Ради України з питань науки і освіти з питання «Законодавче забезпечення розвитку Національної інноваційної системи: стан та шляхи вирішення», червень 2016</ref>.

Україна входить до вісімки країн світу, які спроможні забезпечити повний цикл проєктування та виробництва авіакосмічної техніки, до п'ятірки країн світу з повним циклом виробництва танків та до десятки найбільших суднобудівних країн світу<ref name="sl" />.

В Україні розвинуті також інші високотехнологічні галузі промисловости, зокрема виробництво важкого машинобудування, енергетичного устаткування, приладобудування<ref name="sl" />.

== Охорона здоров'я ==
{{Детальніше|Охорона здоров'я в Україні}}
Загальні видатки на охорону здоров'я у структурі ВВП України сягнули 6,5&nbsp;% (3,5&nbsp;%&nbsp;— за рахунок держбюджету, решта&nbsp;— з місцевих бюджетів.)

Система охорони здоров'я в Україні субсидується державою і є вільно доступною для всіх українських громадян і зареєстрованих жителів. Тим не менш, лікування в державних установах не є обов'язковим, тому приватні медичні комплекси існують по всій країні.

Україна сьогодні стикається з низкою проблем, головна з яких&nbsp;— демографічна криза, через високу смертність і низьку народжуваність.

== Засоби масової інформації ==
<!-- На цей розділ є посилання в інших статтях вікіпедії. Не змінюйте його назву -->
{{Оновити|розділ|дата=січень 2021}}
[[Файл:Офіс УНІАН Київ 2008.JPG|міні|праворуч|200пкс|Головний офіс інформаційної агенції [[УНІАН]].]]

Характерною рисою українських засобів масової інформації є двомовність. Продукція випускається як українською, так російською мовами. Проте багато популярних видань продають лише російськомовні матеріали. Крім цього, через слабкий розвиток ринку реклами, більшість українських медіакомпаній залежні від підтримки спонсорів. За даними організації «[[Репортери без кордонів]]» на 2010 рік в Україні спостерігається «часте порушення [[свобода преси|свободи преси»]] від часу приходу до президентства Віктора Януковича, а також загроза медійному плюралізму через конфлікти інтересів спонсорів та журналістів<ref name="ББС"/><ref>Станом на лютий 2011 року Україна займала 89 місце за рівнем свободи преси з 175 країн світу ([http://en.rsf.org/report-ukraine,142.html Reporters Without Borders. February 2011] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110105152132/http://en.rsf.org/report-ukraine,142.html |date=5 січня 2011 }}). Для порівняння: Німеччина&nbsp;— 17, Польща&nbsp;— 32, Румунія&nbsp;— 52, Росія&nbsp;— 140, Білорусь&nbsp;— 154 ([http://en.rsf.org/press-freedom-index-2010,1034.html Reporters Without Borders. February 2011] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110721221055/http://en.rsf.org/press-freedom-index-2010,1034.html |date=21 липня 2011 }})</ref>.

Левову частку українського медіаринку займає телебачення. Телевізійні підприємства поділяються на національні, приватні та змішані. До першої категорії належить [[Національна телекомпанія України]], до другої&nbsp;— [[СТБ]], [[Новий канал]], [[ICTV]], [[5 канал]], а до третьої&nbsp;— [[Інтер (телеканал)|Інтер ТБ]] та [[1+1]]. Останні дві компанії мають найбільшу аудиторію<ref name="ББС">{{Cite web |url=http://news.bbc.co.uk/2/hi/europe/country_profiles/1102303.stm |title=Ukraine country profile // BBC News. 19 October 2010 . |accessdate=16 лютого 2011 |archive-date=9 червня 2012 |archive-url=https://web.archive.org/web/20120609073220/http://news.bbc.co.uk/2/hi/europe/country_profiles/1102303.stm }}</ref>.

Ринок телекомунікацій в Україні в 2009 зріс на 0,5&nbsp;% до $6&nbsp;млрд або близько 6&nbsp;% від [[Валовий внутрішній продукт|ВВП]]. 87,1&nbsp;% в структурі доходів телекому становив мобільний і фіксований зв'язок<ref>{{Cite web |url=http://biz.liga.net/news/E1004791.html |title=Архівована копія |accessdate=16 жовтня 2011 |archive-date=22 травня 2010 |archive-url=https://web.archive.org/web/20100522052901/http://biz.liga.net/news/E1004791.html }}</ref>.

Популярними друкованими виданням в Україні є загальнонаціональні газети [[Факты и комментарии|«Факты и комментарии»]], «[[Сільські вісті]]», «[[Сегодня (газета, Україна)|Сегодня»]] (друкована версія припинила свою роботу 27 вересня 2019 року<ref>{{Cite web|title=Печатную версию газеты «Сегодня» закрывают|url=https://babel.ua/ru/news/35112-pechatnuyu-versiyu-gazety-segodnya-zakryvayut|website=babel.ua|accessdate=2020-09-19|language=ru|archive-date=2021-11-29|archive-url=https://web.archive.org/web/20211129202922/https://babel.ua/ru/news/35112-pechatnuyu-versiyu-gazety-segodnya-zakryvayut}}</ref>), «[[День (газета)|День»]], «[[Україна молода]]», «[[Дзеркало тижня]]» (перестала видаватися 25 листопада 2019 року<ref>{{Cite web|title=Газета «Зеркало недели» закрывает печатную версию|url=https://thepage.ua/exclusive/gazeta-zerkalo-nedeli-zakryvaet-pechatnuyu-versiyu|website=The Page|accessdate=2020-09-19|language=ru|archive-date=2020-10-20|archive-url=https://web.archive.org/web/20201020081056/https://thepage.ua/exclusive/gazeta-zerkalo-nedeli-zakryvaet-pechatnuyu-versiyu}}</ref>), «[[Голос України]]»<ref name="ББС" />. Абсолютна більшість преси в Україні видається російською мовою. Серед журналів можна відзначити [[Корреспондент]], [[НВ]] і [[Український тиждень]]. Недовговічними виявилися українські видання [[Esquire]], [[National Geographic (журнал)|National Geographic]], [[Harper's Bazaar]] та [[Men's Health]]&nbsp;— вони були закриті наприкінці 2014 року.

Найбільшими радіостанціями є [[UA: Українське радіо|UA:Українське радіо]], [[Радіо Свобода|Радіо «Свобода»]], [[Deutsche Welle]], [[BBC News|Українська служба BBC]], та розважальні [[NRJ Україна|«Європа плюс»]], «[[Хіт FM]]»<ref name="ББС"/>. На ринку новин в Україні працюють державне інформаційне агентство [[Укрінформ]], громадське інформаційне агентство [[УНІАН]] та філія [[Росія|російського]] [[Інтерфакс]]у&nbsp;— [[Інтерфакс-Україна]]<ref name="ББС"/>. Дві українські революції, а також розвиток інтернету створили умови для появи впливових суспільно-політичних інтернет-ЗМІ. Серед перших була газета [[Українська Правда]], заснована [[Георгій Гонгадзе|Георгієм Гонгадзе]] у 2000. [[Цензор.нет|Censor.net]] та [[Еспресо TV]] отримали своїх глядачів під час [[Євромайдан]]у. Тоді ж було засновано [[Громадське телебачення]], ініціатива відомих українських журналістів, яка була підтримана [[НТКУ]].

Станом на кінець [[2014]] року 50&nbsp;% населення держави користувалося інтернетом (дані Інтернет асоціації України ІнАУ). Найпопулярнішими причинами користування інтернетом серед українців залишаються [[соціальні мережі]]. Найактивніші користувачі мережі&nbsp;— молодь. Найпопулярнішими соціальними мережами є [[Фейсбук]], [[Instagram|Інстаграм]], [[Твіттер]] та [[Telegram|Телеграм]]. Українці віддають перевагу [[Google]]. Також популярними є портали ([[Ukr.net]], [[I.ua]]), [[Торрент-толока|торрент]]-трекери, [[інтернет-магазин]]и та [[онлайн-банкінг]]<ref name="Alexa">{{cite web |url=http://www.alexa.com/topsites/countries;0/UA |title=Alexa — Top Sites in Ukraine |publisher=[[Alexa Internet]] |accessdate=4 серпня 2015 |archive-date=11 лютого 2015 |archive-url=https://web.archive.org/web/20150211090452/http://www.alexa.com/topsites/countries;0/UA }}</ref>

== Культура ==
{{main|Українська культура|Український Світ|Музеї України|Український націоналізм}}
[[Файл:Pysanky2011.JPG|міні|Колекція традиційних [[Писанка|писанок]]]]
[[Файл:Міський музей Київ 1911.jpg|міні|[[Національний художній музей України]]]]
Відомий дослідник української культури [[Огієнко Іван Іванович|І.&nbsp;Огієнко]] зазначав, що українській культурі з самого початку були властиві відвертість світу, відсутність ксенофобії (боязні чужого) і гуманізм. «Споріднена праця» (за Сковородою) і самопізнання, свобода, заради якої не шкода розлучитися з благополуччям, обмеження життєвих потреб, надання переваги духовному над матеріальним&nbsp;— ось ті шляхи і рецепти щастя, яких дотримувались і які пропагували провідні українські мислителі.

Ключовим історичним етапом розвитку культури стало прийняття [[християнство|християнства]] у [[10 століття|X столітті]]. У подальшому становленні національної культури виключну роль відіграла народна культура, тоді як роль еліт була значно меншою. Це пояснюється складним історичним шляхом України, відсутності національної державности протягом тривалого часу. Зокрема в XVI&nbsp;ст., коли феодально-боярська знать сприйняла [[католицтво]] і [[польська культура|польську культуру]], і до кінця XVIII&nbsp;ст., коли верхівку козацької старшини було [[русифікація|зрусифіковано]], українське [[суспільство]] розвивалося без повноцінної національної еліти.

Витоки української культури лежать у стародавніх народних традиціях та звичаях, які формувалися протягом століть переважно в сільському середовищі. Внаслідок індустріалізації XIX&nbsp;— XX століть, зміни образу життя, значна частина населення України виявилась відірвана від свого «коріння» і традиційної культури.

Як і українська культура, українське мистецтво бере свої витоки з мистецтва [[Київська Русь|Русі]], а протягом історії розвивалося у руслі як європейських так і, пізніше, російських тенденцій. Розвиток сучасного мистецтва пов'язаний із функціонуванням ряду державних установ, концертних організацій, творчих спілок та навчальних закладів, що перебувають у веденні [[Міністерство культури і туризму України|Міністерства культури і туризму України]].

=== Художня література === 
[[Файл:Kobzar1840.png|міні|праворуч|Форзац і перша сторінка першого видання «[[Кобзар (збірка)|Кобзаря]]» (1840)]]
{{main|Українська література}}
Перші літературні пам'ятники на території України сходять доби [[Київська Русь|Київської Русі]] і написані були [[старослов'янська мова|старослов'янською мовою]], що була єдиною офіційною на Русі. Зокрема одними з перших вважаються літопис «[[Повість минулих літ]]» та героїчну повість «[[Слово о полку Ігоревім]]».

Перші книги, написані [[давньоукраїнська мова|давньоукраїнською мовою]], науковці датують XVI століттям. Так у XVI&nbsp;ст. був написаний «Лексисъ с толкованіємъ словенскихъ словъ просто», в якій дається тлумачення слів давньоукраїнською мовою. Видатною пам'яткою староукраїнської мови є «Пересопницьке євангеліє», написане в 1556—1561 pp. Протягом XV—XVIII&nbsp;ст. створюється [[Українська латиномовна література|література латинською мовою]].

Переломним періодом стало видання поеми [[Котляревський Іван Петрович|Івана Котляревського]] «Енеїда», написаної живою українською мовою. Звідси починається розвиток сучасної української мови, що згодом розвивалася завдяки таким митцям слова як [[Тарас Шевченко]], [[Леся Українка]], [[Іван Франко]] та інші. Проте значним гальмом розвитку української літератури стає російська влада, зокрема [[Валуєвський циркуляр]] [[1863]] року забороняв видавати книги українською мовою<ref>Детальнішу інформацію про цей та інші укази див. у статтях [[Валуєвський циркуляр]], [[Емський указ]], [[русифікація]]</ref>.

Трагічною була і доля багатьох українських літераторів XX століття, зокрема до масових репресивних заходи [[СРСР|радянська влада]] вдавалася у 1930-х роках ([[Микола Куліш]], [[Валер'ян Підмогильний]], [[Євген Плужник]], [[Косинка Григорій Михайлович|Григорій Косинка]], [[Микола Зеров]] та ін.)<ref>Детальніше у статті «[[Розстріляне відродження]]»</ref> та 1970-х роках ([[Василь Стус]])<ref>Детальніше у статті «[[Дисидентський рух]]»</ref>. Разом із тим ряд українських поетів знайшли своє покликання в [[соціалістичний реалізм|соцреалістичному напрямку]] ([[Тичина Павло Григорович|П.&nbsp;Тичина]], [[Рильський Максим Тадейович|М.&nbsp;Рильський]]).

У сучасній Україні поети і письменники об'єднані у [[Національна спілка письменників України|Спілці письменників України]], найвідоміші{{Джерело}} з них: [[Костенко Ліна Василівна|Ліна Костенко]], [[Федько Василь Іванович|Василь Федько]], [[Григорій Чубай|Грицько Чубай]], [[Низовий Іван Данилович|Іван Низовий]], [[Олег Лишега]], [[Віктор Неборак]], [[Герасим'юк Василь Дмитрович|Василь Герасим'юк]] та інші. Серед письменників нової генерації&nbsp;— [[Юрій Андрухович]], [[Сергій Жадан]], [[Олександр Ірванець]], [[Юрій Іздрик]], [[Оксана Забужко]], [[Ігор Павлюк]] та інші.

=== Архітектура ===
{{main|Архітектура України}}

Мова сучасної архітектури стає глобальнішою, плюралістичною за творчим спрямуванням, але водночас значущу роль відіграють нові творчі пошуки прогресивних напрямів, принципів та прийомів вирішення форми та змісту в архітектурі.

У творчості київської генерації українських архітекторів все частіше зустрічаються прояви постмодерну та хай-теку як віддзеркалення глобалізації процесу розвитку світової архітектури. У нових будовах стильового спрямування вдало використовуються нові конструктивні та художньо-пластичні можливості як традиційних будівельних матеріалів, так і нових&nbsp;— легкі металопластикові конструкції, вишукані оздоблювальні матеріали ([[Хрещатик (готель)|готель «Хрещатик»]], арх. Л. Філенко; діловий комплекс «Зовнішекспосервіс», архітектор О. Донець та ін.; банк «Україна», архітектор С. Бабушкін та ін.; офісний центр «Київ-Донбас», архітектор В. Жежерін та ін.; готельно-офісний центр «Східний горизонт», арх. О. Комаровський, комплекс «Ексімбанк», архітектор І. Шпара та ін.) і багато інших новітніх будов. Реконструкція та оновлення майдану Незалежності в м. Києві також стала знаковою подією, бо утвердила архітектурно-художніми символами новий імідж суверенної України.

З кінця 1980-х років відновилось будівництво релігійних споруд. Нові православні церкви та собори будують переважно у візантійському стилі, рідко у класичному, готичному або псевдоруському стилях. Унікальним є будівництво у стилі українського бароко (собор Архієпископа Харківського Олександра, збудований у 2004&nbsp;р.).
<gallery mode="packed">
Файл:Чернігів.Собор Бориса й Гліба.JPG|[[Собор Бориса й Гліба (Чернігів)]], відома пам'ятка архітектури міста [[Чернігів|Чернігова]] домонгольської доби.
Файл:Kamianets-Podilskyi-2007.jpg|[[Кам'янець-Подільська фортеця]]
Файл:WoodenChurchUzhok.JPG|[[Церква святого Михайла (Ужок)]]
Файл:Kyiv, St Andrew church (2).jpg|[[Андріївська церква]], [[Поділ]] приклад [[Бароко]].
Файл:Cables Lviv.jpg|[[Історичний центр Львова]]
Файл:Комплекс споруд Воронцовського палацу.jpg|Комплекс споруд [[Воронцовський палац (Алупка)|Воронцовського палацу]]
Файл:Будинок держпромисловості, Харків DJI 0044 (cropped).jpg|[[Держпром]] у стилі [[конструктивізм]]у. 
</gallery>

=== Образотворче мистецтво ===
[[Файл:Oranta-Kyiv.jpg|міні|зверхуправоруч|[[Оранта]], [[мозаїки Софійського собору]], [[ХІ століття]]]]
[[Файл:Olexandr murashko Divchyna v chervonim kapeliusi.jpg|міні|зверхуправоруч|«Дівчина в червоному капелюсі», [[Олександр Мурашко]], 1903]]

{{main|Українське образотворче мистецтво}}
Розвиток [[образотворче мистецтво|образотворчого мистецтва]] в Україні веде відлік із прадавніх часів. Знахідки [[археолог]]ів, зокрема, періоду [[трипільська культура|трипільської]] та скит[[скіфи|ської]] культур, вирізняються майстерною технікою виконання і засвідчують високий мистецький рівень витворів предків сучасних [[українці]]в. Повніше дійшли до нас зразки мистецтва [[Київська Русь|Русі]], що було пов'язано з [[християнство|християнською церквою]]. Провідні жанри образотворчого мистецтва Руської держави&nbsp;— [[мозаїка]], [[фреска]], [[іконопис]] і [[книжкова мініатюра]]. Іконопис залишався провідним жанром живопису до XVII—XVIII століття, провідні мистецькі школи працювали при [[Києво-Печерська лавра|Києво-Печерській лаврі]], з XVII століття також при [[Києво-Могилянська академія|Києво-Могилянській академії]]. Поряд із канонічним та академічним малярством ще з княжих часів в Україні розвивається унікальний жанр «народної картини». Образи «[[Козак Мамай|Козака Мамая»]] та «Козака з бандурою» стали знаковими для українського мистецтва.

З XVIII столітті в Україні починають розвиватися і світські жанри, зокрема портретний, а пізніше і пейзажний, живопис розвивається у руслі [[класицизм]]у. Мистецьким центром у цей час стає [[Петербурзька академія мистецтв]], де отримали освіту й вихідці з України&nbsp;— [[Левицький Дмитро Григорович|Дмитро Левицький]], [[Володимир Боровиковський]]. У середині [[19 століття|XIX століття]] на зміну класицизму у живописі приходить [[реалізм]]. Серед вихідців з України цього періоду&nbsp;— [[Іван Сошенко]], [[Дмитро Безперчий]], [[Олександр Литовченко]], [[Микола Ярошенко]], [[Ілля Рєпін]], [[Микола Пимоненко]], [[Олександр Мурашко]], [[Архип Куїнджі]]. Більшість із них отримали освіту в Петербурзькій академії мистецтв і продовжували працювати вже в Росії. Надбанням українського образотворчого мистецтва цього періоду є і роботи [[Шевченко Тарас Григорович|Тараса Шевченка]].

Початок [[20 століття|XX століття]] позначився великою кількістю різноманітних художніх течій, зокрема [[примітивізм]]ом ([[Ганна Собачко-Шостак]]), [[імпресіонізм]]ом ([[Микола Бурачек]]) та [[футуризм]]у ([[Василь Єрмилов]]), [[супрематизм]]у ([[Казимір Малевич]]), символізму ([[Михайлів Юхим Спиридонович|Ю.&nbsp;Михайлів]]), [[модернізм]]у ([[Кричевський Федір Григорович|Ф.&nbsp;Кричевського]]) й [[авангард (мистецтво)|авангарду]] ([[Богомазов Олександр Костянтинович|О.&nbsp;Богомазов]], [[Бойчук Михайло Львович|М.&nbsp;Бойчук]], [[Олександр Архипенко]]), проте продовжували розвиток і традиції реалізму ([[Костанді Киріак Костянтинович|К.&nbsp;Костанді]]). У галузі станкової графіки працювали [[Жук Михайло Іванович|М.&nbsp;Жук]], [[Падалка Іван Іванович|І.&nbsp;Падалка]], перші українські радянські книги та журнали оформив [[Нарбут Георгій Іванович|Г.&nbsp;Нарбут]].

З початком 1930-х років радянське мистецтво розвивається у руслі [[соцреалізм]]у, що був проголошений єдиним дозволеним художнім методом. З гаслом про те, що мистецтво повинне бути зрозумілим «широким масам», на творчий експеримент, пошук нових форм була фактично накладена заборона. Серед художників радянської доби&nbsp;— [[Шовкуненко Олексій Олексійович|О.&nbsp;Шовкуненко]], [[Яблонська Тетяна Нилівна|Т.&nbsp;Яблонська]], [[Дерегус Михайло Гордійович|М.&nbsp;Дерегус]], [[Касіян Василь Ілліч|В.&nbsp;Касіян]].

У 60-ті&nbsp;— 70-ті: роки мистецтво України починає розгалужуватись на офіційне мистецтво й [[андеґраунд]], вільний від партійної заангажованости. Проявились такі імена: [[Борис Плаксій]], [[Алла Горська]], [[Панас Заливаха]], [[Зарецький Віктор|Віктор Зарецький]], [[Задорожний Віктор Іванович|Віктор Задорожний]], [[Калашник Яків Петрович|Яків Петрович Калашник]], [[Вітковський Лев Іванович|Лев Іванович Вітковський]], [[Непийпиво Василь Гнатович|Василь Непийпиво]], [[Стороженко Микола Андрійович|Микола Стороженко]], [[Баринова-Кулеба Віра Іванівна|Віра Кулеба]], [[Голембієвська Тетяна Миколаївна|Тетяна Голембієвська]], [[Гуменюк Феодосій Максимович|Феодосій Гуменюк]], [[Загубибатько Віктор Семенович|Віктор Загубибатько]], [[Бородай Олександр Андрійович]], [[Янович Ігор Анатолійович|Ігор Янович]], [[Бовкун Володимир Онисимович|Володимир Бовкун]] та ін.

Чимало визнаних художників не виставляли ті твори, які не пропускала цензура ([[Іван Марчук]], [[Ламах Валерій Павлович|Валерій Ламах]]). Деякі не могли виставляти свої твори, перебуваючи в [[андеґраунд]]і: [[Трегуб Микола Іванович|Микола Трегуб]], [[Баклицький Вудон Іванович|Вудон Баклицький]]. Згодом усі твори стали відомими. Новий етап художньої творчости в Києві розпочинається із виходом на поверхню [[андеґраунд]]у. У 1987 Спілка художників улаштувала виставку молодих, зокрема це абстракціоністи [[Сільваші Тіберій Йосипович|Т.&nbsp;Сільваші]], [[Анатолій Криволап|А.&nbsp;Криволап]], [[Дубовик Олександр Михайлович|Олександр Дубовик]]. У 90-ті гучно пролунали імена нової хвилі: [[Савадов Арсен Володимирович|Савадов Арсен]], [[Тістол Олег Михайлович|Тістол Олег]], [[Голосій Олег Миколайович|Голосій Олег]], [[Гнилицький Олександр Анатолійович|Гнилицький Олександр]], [[Соломко Юрій|Юрій Соломко]] та інші. На початку 2000, після [[Помаранчева революція|Помаранчевої революції]], створилася група нової генерації&nbsp;— Р.&nbsp;Е.&nbsp;П.

[[Файл:Cossack Mamay 1st half of 19th c (4).jpg|міні|170px|[[Козак Мамай]] із [[бандура|бандурою]], [[XIX століття]]]]

=== Музика ===
{{main|Українська музика}}
{{double image|right|Ruslana Ukrainian stamp 2005-2.jpg|122|Jamala 2017 stamp of Ukraine.jpg|100|[[Руслана]] та [[Джамала]], переможниці «[[Євробачення]]» від України}}
Надбанням української культури є як народне так і професійне музичне мистецтво.
Народна українська музика багатоманітна за жанрами і включає [[Обрядові та обрядово-календарні пісні|календарно-]] та родинно-обрядові пісні, пісні кріпацького і солдатського побуту, [[Дума|історичні пісні]], виконувані під акомпанемент [[кобза|кобзи]] або [[бандура|бандури]], а також потужний пласт інструментальної музики, що включає як ансамблеве музикування («[[троїсті музики]]») і використовує різноманітні духові ([[сопілка]]), струнні ([[скрипка]]) та ударні ([[бубон]]) інструменти, так і вівчарські награвання (особливо самобутні інструменти Заходу України&nbsp;— [[дримба]], [[трембіта]]).

У сучасності народна музика зберігає первісні умови свого побутування лише в західних регіонах, проте народні пісні стали надбанням професійних та аматорських колективів по всій Україні і звучать в автентичному вигляді (ансамблі «[[Древо (київський музичний гурт)|Древо»]], «[[Фольклорний гурт автентичного співу "Володар"|Володар»]], «[[Божичі]]», «[[Буття (ансамбль)|Буття»]]), у вигляді обробок ([[Національний заслужений академічний народний хор України ім. Г. Г. Верьовки|Народний хор ім. Верьовки]], [[Національна заслужена капела бандуристів України ім. Г. І. Майбороди|Капела бандуристів ім. Майбороди]]), входять до [[академічна музика|академічної]] ([[Станкович Євген Федорович|Є.&nbsp;Станкович]]) і різних напрямків [[поп-музика|популярної]] та [[Рок-музика в Україні|рок-]]музики ([[Воплі Відоплясова|ВВ]], [[Скрябін (гурт)|Скрябін]], [[Океан Ельзи]], [[Руслана]], [[Джамала]] тощо).

Становлення професійного музичного мистецтва пов'язано насамперед із [[Хрещення Русі|християнізацією на Русі]], яке привнесло культуру церковного співу. Починаючи з XII століття в православних церквах поширювався одноголосний [[знаменний спів]], а в XVII столітті на його зміну приходить багатоголосний [[партесний спів]], яскраво представлений у творчості [[Дилецький Микола Павлович|Миколи Дилецького]]. У XVIII столітті новий етап розвитку музичного мистецтва пов'язаний із засвоєнням традицій європейських музичних шкіл ([[Дмитро Бортнянський]], [[Березовський Максим Созонтович|М.&nbsp;Березовський]] та [[Ведель Артем Лук'янович|А.&nbsp;Ведель]]). Основоположною для становлення національної композиторської школи вважається багатогранна композиторська і організаторська діяльність [[Лисенко Микола Віталійович|М.&nbsp;Лисенка]].

Сучасна музична культура України представлена як академічною музикою, так і розважальною. В Україні діє 5 [[консерваторія|консерваторій]] (музичних академій), 6 [[Оперний театр|оперних театрів]], 5 будинків органної та камерної музики, [[філармонія|філармонії]] в усіх обласних центрах тощо. Регулярно проходять фестивалі популярної («[[Червона рута]]», «[[Таврійські ігри]]»), рокової («[[Рок-екзистенція]]», «[[Тарас Бульба (фестиваль)|Тарас Бульба»]]) джазової ([[Jazz Bez]], [[Jazz Koktebel]]), етнічної («[[Країна Мрій (фестиваль)|Країна мрій»]]) та академічної музики («[[КиївМузикФест]]», «[[2Д2Н]]», «[[Контрасти]]»).

=== Театр ===
[[Файл:Театр оперы и балета. Зал.jpg|міні|Зала [[Одеський національний академічний театр опери та балету|Одеського театру опери та балету]]]]
{{main|Український театр}}
Українське театральне мистецтво бере свій початок із давніх часів. В епоху Русі відомі театральні вистави скоморохів, про елементи театру були в церковних обрядах свідчать фрески Софійського собору. Перші зразки драми виголошували прилюдно учні київських Братської ([[Києво-Могилянська Академія]]) та Лаврської шкіл (XVI—XVII&nbsp;ст.). Перший стаціонарний театр в Україні був відкритий у 1795 році у Львові у колишньому костелі єзуїтів.

Становлення класичної української драматургії припадає на початок XIX століття і пов'язане з іменами [[Котляревський Іван Петрович|І.&nbsp;Котляревського]] та [[Квітка-Основ'яненко Григорій Федорович|Г.&nbsp;Квітки-Основ'яненка]]. У цей час відкриваються стаціонарні театри в [[Київ|Києві]] (1806), [[Одеса|Одесі]] (1809), [[Полтава|Полтаві]] (1810) та інших містах. У другій половині XIX століття значний внесок у розвиток театру зробили [[Старицький Михайло Петрович|М.&nbsp;Старицький]], [[Кропивницький Марко Лукич|М.&nbsp;Кропивницький]] та [[Іван Карпенко-Карий]].

Новий період в історії національного театру розпочався в 1918&nbsp;р., коли в Києві утворилися [[Державний драматичний театр]] і « Молодий театр» (з 1922&nbsp;р.&nbsp;— модерний український театр «[[Березіль]]») [[Лесь Курбас|Леся Курбаса]] та [[Юра Гнат Петрович|Гната Юри]]. Проте із початком доби [[соцреалізм]]у новаторські пошуки українських митців було придушено, а ряд діячів (в тому числі Л.&nbsp;Курбаса) страчено.

Сьогодні в Україні працюють театри в усіх обласних центрах України, проводяться фестивалі театрального мистецтва «[[Київ травневий]]» у Києві, «[[Золотий лев (фестиваль)|Золотий Лев»]] у [[Львів|Львові]], «[[Тернопільські театральні вечори. Дебют]]» у [[Тернопіль|Тернополі]], «[[Херсонеські ігри]]» у [[Севастополь|Севастополі]], «[[Мельпомена Таврії]]» у [[Херсон]]і, «[[Різдвяна містерія]]» в [[Луцьк]]у, «[[Інтерлялька]]» в [[Ужгород]]і. Серед провідних режисерів&nbsp;— [[Віктюк Роман Григорович|Р.&nbsp;Віктюк]], [[Жолдак Андрій Валерійович|А.&nbsp;Жолдак]], акторів&nbsp;— [[Хостікоєв Анатолій Георгійович|А.&nbsp;Хостікоєв]], [[Наталія Сумська|Н.&nbsp;Сумська]].

=== Кінематограф ===
{| class="wikitable sortable" align="right"
|-
! Назва !! Рік !! Рейтинг || Посилання
|-
|[[Мої думки тихі]]
|2019
|8,1
|[https://www.imdb.com/title/tt7876510/] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20200807014653/https://www.imdb.com/title/tt7876510/ |date=7 серпня 2020 }}
|-
|[[Кіборги (фільм)|Кіборги]]
|2017
|7,9
|[https://www.imdb.com/title/tt7691572/] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20201111213745/https://www.imdb.com/title/tt7691572/ |date=11 листопада 2020 }}
|-
|[[Поводир (фільм, 2013)|Поводир]]
|2014
|7,9
|[https://www.imdb.com/title/tt3037582/] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20190425211138/https://www.imdb.com/title/tt3037582/ |date=25 квітня 2019 }}
|-
|[[Дике поле (фільм, 2018)|Дике поле]]|| 2018|| 7,5 ||[https://www.imdb.com/title/tt5890460/] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20170213034335/http://www.imdb.com/title/tt5890460/ |date=13 лютого 2017 }}
|-
|[[Додому (фільм, 2019)|Додому]]
|2019
|7,4
|[https://www.imdb.com/title/tt9431740] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20201121143804/https://www.imdb.com/title/tt9431740/ |date=21 листопада 2020 }}
|-
| [[Іван Сила (фільм)|Іван Сила]]|| 2013|| 7,3 ||[http://www.imdb.com/title/tt2401213/] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20171011112111/http://www.imdb.com/title/tt2401213/ |date=11 жовтня 2017 }}
|-
|[[Червоний (фільм)|Червоний]]
|2017
|7,2
|[https://www.imdb.com/title/tt5591786] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210308065637/https://www.imdb.com/title/tt5591786/ |date=8 березня 2021 }}
|-
|[[Позивний Бандерас]]
|2018
|7,1
|[https://www.imdb.com/title/tt9177988/] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210118134458/https://www.imdb.com/title/tt9177988/ |date=18 січня 2021 }}
|-
|[[Брама (фільм, 2017)|Брама]]|| 2017 || 7,0 ||[https://www.imdb.com/title/tt7425298/] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20200907123203/https://www.imdb.com/title/tt7425298/ |date=7 вересня 2020 }}
|-
|[[ТойХтоПройшовКрізьВогонь|Той, хто пройшов крізь вогонь]]|| 2011 || 7,0 ||[https://www.imdb.com/title/tt1927035/] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20180504195126/https://www.imdb.com/title/tt1927035/ |date=4 травня 2018 }}
|}
{{Main|Український кінематограф}}
[[Файл:Alexander Dovzhenko.jpg|міні|ліворуч|150пкс|[[Олександр Довженко]]&nbsp;— український кінорежисер]]
Найстаріші кінотеатри, що збереглися&nbsp;— [[Боммер (кінотеатр)|Боммер]] ([[Харків]], [[1909]]), [[Екран (кінотеатр, Київ)|Екран]] ([[Київ]], [[1911]]). На території України за радянських часів існувало 3 великі кіностудії: [[Кіностудія імені Олександра Довженка|ім. Довженка]] ([[1927]]), [[Одеська кіностудія|Одеська]] ([[1919]]), [[Ялтинська кіностудія художніх фільмів|Ялтинська]] ([[1917]]), [[Київнаукфільм]], [[Укртелефільм]].

Під час німецької окупації [[1941]]—[[1943]] кіностудії були перевезені в [[Узбекистан]] та [[Казахстан]]. В Узбекистані був знятий фільм [[Райдуга (фільм, 1943)|«Райдуга»]] (1943) з [[Ужвій Наталія Михайлівна|Наталією Ужвій]] у головній ролі. Цей фільм отримав особливу відзнаку американської кіноакадемії. Свого часу індустрія кінофільмів України випустила ряд шедеврів на кшталт [[Арсенал (фільм)|«Арсенал»]], «[[Україна в огні]]», [[Земля (фільм, 1930)|«Земля»]], «[[В бій ідуть тільки «старики»|В бій ідуть тільки „старики“]]», «[[Ати-бати, йшли солдати…]]», «[[Вавилон XX]]», «[[Тіні забутих предків (фільм)|Тіні забутих предків»]], «[[Білий птах з чорною ознакою]]». У різний час на кіностудіях України працювали такі майстри як [[Биков Леонід Федорович|Леонід Биков]], [[Миколайчук Іван Васильович|Іван Миколайчук]], [[Параджанов Сергій Йосипович|Сергій Параджанов]], [[Осика Леонід Михайлович|Леонід Осика]], [[Іллєнко Михайло Герасимович|Михайло Іллєнко]]. На сьогодні найпродуктивнішою є приватна кіностудія [[Film.UA]]<ref>{{Cite web |url=https://kyiv.dityvmisti.ua/film-ua-group/ |title=Архівована копія |accessdate=3 жовтня 2019 |archive-date=3 жовтня 2019 |archive-url=https://web.archive.org/web/20191003062758/https://kyiv.dityvmisti.ua/film-ua-group/ }}</ref>.

У [[2005]] році стрічка «[[Подорожні]]» молодого українського режисера [[Стрембіцький Ігор|Ігоря Стрембіцького]] отримала Золоту пальмову гілку за короткометражний фільм. Після 2004 року знято декілька фільмів про Помаранчеву революцію. Її добу було висвітлено у декількох кінострічках, зокрема: «[[Помаранчеве небо]]» (2006, режисер [[Кірієнко Олександр Володимирович|Олександр Кірієнко]]), [[Прорвемось|«Прорвемось!»]] (2006, режисер [[Кравчишин Іван Степанович|Іван Кравчишин]]), «[[Оранжлав]]» (2006, [[Бадоєв Алан Казбекович|Алан Бадоєв]]). Фільм «Оранжлав» отримав приз за ліпшу режисуру на XV Міжнародному фестивалі «Кіношок» в Анапі (Росія). У 2006 році відбулася також прем'єра першого українського трилера «[[Штольня (фільм)|Штольня»]] (продюсер та оператор [[Хорошко Олексій|Олексій Хорошко]], режисер [[Любомир Левицький|Любомир Кобильчук]]). У 2008 році вийшов фільм «[[Ілюзія страху]]», українського кінорежисера Олександра Кірієнка. Фільм знятий за мотивами однойменного твору Олександра Турчинова. Був висунутий від України на нагородження кінопремію «Оскар». Серед фільмів із найбільшими бюджетами можна відзначити ''[[Сафо. Кохання без меж|Сафо]]'' ($6&nbsp;млн), ''[[Молитва за гетьмана Мазепу]]'' ($2,8&nbsp;млн), ''[[Двоє і війна (фільм)|Двоє і війна]]'' ($2&nbsp;млн) та ''[[ТойХтоПройшовКрізьВогонь]]'' ($2&nbsp;млн).

2010-ті стали відомі як доба відродження українського кіно<ref>{{Cite web |url=http://gazeta.ua/articles/culture/_mi-stojimo-bilya-vitokiv-vidrodzhennya-ukrajinskogo-kino-sumska/518589 |title=Архівована копія |accessdate=17 листопада 2013 |archive-date=27 грудня 2013 |archive-url=https://web.archive.org/web/20131227151252/http://gazeta.ua/articles/culture/_mi-stojimo-bilya-vitokiv-vidrodzhennya-ukrajinskogo-kino-sumska/518589 }}</ref>, багато кінокартин отримали державну підтримку з фонду [[Державне агентство України з питань кіно|Держкіно]]. Українські художні фільми зняті за часів незалежності з найвищим рейтингом на [[Internet Movie Database|IMDb]]:

=== Народне мистецтво ===
[[Файл:Rushnyk Ukraine embroidered decorative towels.jpg|праворуч|міні|Український рушник&nbsp;— один із національних символів.]]
Народне мистецтво грає важливу роль в українській культурі, особливо в українських весільних традиціях. Українська вишивка, ткацтво використовуються в традиційному одязі народних і традиційних свят. Українська вишивка варіюється в залежності від регіону її походження та конструкції, яка має довгу історію, композицію, вибору кольорів і типу швів. Використання кольору дуже важливе і має певні історичні коріння в українському фольклорі.

Національні українські сукні багато прикрашені. Ткацтво ручної роботи, незважаючи на технологізацію виробництва, досі практикується, наприклад, у селі Крупове, що розташоване в Рівненській області.

=== Кухня ===
{{main|Українська кухня}}
[[Файл:Borscht with bread.jpg|ліворуч|міні|[[Борщ]]&nbsp;— одна з традиційних українських страв]]
Українська кухня&nbsp;— національна [[кулінарія]], яка має свою давню історію та славиться різноманітністю, нараховує сотні рецептів: [[борщ]]і й [[пампушки]], паляниці й [[галушки]], [[вареники]] й ковбаси, печені та напої з фруктів і меду, відомі далеко за межами України. Деякі страви мають багатовікову історію, як-от, наприклад, український борщ.

Багато особливостей української кухні були зумовлені способом життя народу, переважна більшість якого займалась важкою [[Хліборобство|хліборобською]] працею. Важка праця потребувала ситної, калорійної їжі. Тому для української кухні характерні страви багаті і на білки, і на жири, й на вуглеводи. Примхи ж національного характеру вимагали, аби ця їжа мала бути смачною. Тим-то для більшости страв характерний складний набір компонентів (так, у борщі їх нараховується до 20), а також комбінування декількох способів теплової обробки продуктів (смаження, варіння, тушкування, запікання). Така технологія обумовлює неповторні смакові якості, аромат і соковитість страв української кухні.

У [[XVIII століття|XVIII]] столітті в Україні дуже широко поширюється [[картопля]], що використовується для готування перших та других страв і гарнірів до рибних і м'ясних страв. Хоча цей овоч і не став в Україні, на відміну від Білорусі, «другим хлібом», однак знайшов широке застосування, і з цього часу практично всі перші страви починають готуватися з картоплею.

Кожному з етнографічних районів України властиві свої особливості кухні, зумовлені географічними умовами та традиціями.

== Спорт ==
{{Докладніше|Український спорт|Шаблон:Національні збірні України}}
[[Файл:Ukraine national football team 20120611.jpg|міні|[[Збірна України з футболу]] (2012)]]
Після розпаду СРСР Україні залишилось сотні стадіонів, плавальних басейнів, гімнастичних залів і багато інших спортивних споруд. У спортивному плані Україна&nbsp;— типова європейська країна. Найпопулярнішими видами спорту є [[легка атлетика]], [[футбол]] (найуспішніші команди&nbsp;— [[Динамо (Київ)]] і [[Шахтар (Донецьк)]]), [[бокс]], [[волейбол]], [[боротьба (спорт)]], [[гандбол]], [[баскетбол]] та інші. Серед зимових видів спорту популярний [[біатлон в Україні|біатлон]]. Українці практикують майже всі [[олімпійські види спорту]] й чимало інших видів, які не входять до олімпійської програми. Україна приймала [[Чемпіонат Європи з футболу 2012|Євро-2012]] разом із [[Польща|Польщею]].

Нападник [[Шевченко Андрій Миколайович|Андрій Шевченко]] став справжнім символом України на футбольному полі, граючи за [[Італія|італійський]] «[[Мілан (футбольний клуб)|Мілан»]]. Він&nbsp;— п'ятиразовий [[Чемпіонат України з футболу|чемпіон України]], чемпіон Італії. Володар «[[Золотий м'яч|Золотого м'яча»]] 2004 року, найкращий гравець [[Ліга чемпіонів УЄФА 1998—1999|Ліги чемпіонів сезону 1998—1999]]&nbsp;(визначений спеціальною комісією [[УЄФА]] у серпні 1999). Найкращий бомбардир національної збірної за всю історію, тричі перемагав у змаганнях голеадорів [[Ліга чемпіонів УЄФА|Ліги чемпіонів]], двічі&nbsp;— [[Серія A (Італія)|чемпіонату Італії]] (Серія А). Разом із ним і тренером [[Блохін Олег Володимирович|Олегом Блохіним]] [[Збірна України з футболу|українська футбольна національна збірна]] дійшла до чвертьфіналу під час [[Чемпіонат світу з футболу 2006|чемпіонату світу 2006]].

«Золотою рибкою» називають [[Клочкова Яна Олександрівна|Яну Клочкову]], яка є чотириразовою олімпійською чемпіонкою, триразовою чемпіонкою світу, одинадцятиразовою чемпіонкою Європи тощо.

Український [[шахіст]] [[Пономарьов Руслан Олегович|Руслан Пономарьов]] у свої 14 років став наймолодшим у світі [[Гросмейстер (шахи)|гросмейстером]], чемпіоном світу серед юнаків до 18 років, 16-м [[Чемпіонат світу із шахів|чемпіоном світу із шахів]] (2002, за версією [[ФІДЕ]]).

Всесвітньо відомі українські [[бокс]]ери [[Кличко Володимир Володимирович|Володимир]] і [[Кличко Віталій Володимирович|Віталій Клички]], [[Ломаченко Василь Анатолійович|Василь Ломаченко]] і [[Усик Олександр Олександрович|Олександр Усік]], [[Художня гімнастика|художні гімнастки]] [[Серебрянська Катерина Олегівна|Катерина Серебрянська]] і [[Безсонова Ганна Володимирівна|Ганна Безсонова]], фехтувальники [[Голубицький Сергій Віталійович|Сергій Голубицький]] і [[Харлан Ольга Геннадіївна|Ольга Харлан]], легкоатлети [[Гешко Іван Тарасович|Іван Гешко]], [[Кравець Інеса Миколаївна|Інесса Кравець]], [[Добринська Наталія Володимирівна|Наталія Добринська]], [[Бондаренко Богдан Вікторович|Богдан Бондаренко]]. З [[Україна на Олімпійських іграх|олімпійськими медалями]] повертаються зі змагань стрільці [[Мільчев Микола Миколайович|Микола Мільчев]] і [[Костевич Олена Дмитрівна|Олена Костевич]].

Одним із найкращих [[Альпінізм|альпіністів]] світу є [[Терзиул Владислав Олександрович|Владислав Терзиул]], який зійшов без кисню майже на всі 14 [[Восьмитисячники|восьмитисячників]] планети, повторюючи рекорд [[Райнгольд Месснер|Райнгольда Месснера]]. Постійно привозять медалі з міжнародних змагань представники [[Рукопашний бій|рукопашного бою]], [[карате]], [[тхеквондо]], скелелази та самбісти.

Перешкодою для аматорського спорту є порівняно слабо розвинута в порівнянні з іншими європейськими країнами спортивна інфраструктура, яка в багатьох випадках не поновлялася ще з часів Радянського Союзу.

Участю України в [[олімпійський рух|олімпійському русі]] опікується [[Національний олімпійський комітет України]]. Україна бере участь в [[Олімпійські ігри|Олімпійських іграх]], починаючи з [[Зимові Олімпійські ігри 1994|Олімпіади в Ліллехаммері]]<ref>{{Cite web |url=http://sportinua.com/історія-спорту |title=Архівована копія |accessdate=15 листопада 2011 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20111106052509/http://sportinua.com/історія-спорту |archivedate=6 листопада 2011 |deadurl=yes }}</ref>, здобуваючи [[Список олімпійських чемпіонів України|чимало]] олімпійських медалей.

== Державні свята ==
[[Файл:BHI-s.jpg|міні|Різдвяна [[Історія пошти України|поштова марка]] [[Укрпошта|Укрпошти]], 2017]]
{{main|Свята в Україні}}
* 1 січня&nbsp;— [[Новий рік]]
* 7 січня&nbsp;— [[Різдво Христове]]
* 8 березня&nbsp;— [[Міжнародний жіночий день]]
* 1 травня&nbsp;— [[Міжнародний день праці|День праці]]
* 9 травня&nbsp;— [[День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні]]
* 28 червня&nbsp;— [[День Конституції України]]
* 24 серпня&nbsp;— [[День Незалежності України]]
* 14 жовтня&nbsp;— [[День захисників і захисниць України]]
* 25 грудня&nbsp;— [[Різдво Христове]]<ref>За [[Григоріанський календар|Григоріанським календарем]]</ref>
* Змінна дата&nbsp;— [[Великдень|Пасха (Великдень)]]
* Змінна дата&nbsp;— [[День Святої Трійці]]

== Див. також ==
* [[Український світ]]
* [[Нематеріальна культурна спадщина України]]
*[[Українська етнічна територія]]
*[[Вікіпедія:Війна]]

== Примітки ==
{{примітки|30em}}

== Джерела та література ==
{{refbegin|2}}
* {{ЕУ}}
* [[Повість врем'яних літ|Літопис Руський]].&nbsp;— Київ: Дніпро, 1989.&nbsp;— 591 с.&nbsp;— ISBN 5-308-00052-2.
* Історія України&nbsp;: універсальний ілюстрований довідник / [[Губарев Віктор Кімович|В.&nbsp;К.&nbsp;Губарев]].&nbsp;— Донецьк&nbsp;: БАО, 2008.&nbsp;— 573 с.
* {{КРП}}
* Ілюстрована енциклопедія історії України&nbsp;: у 3 т.&nbsp;— Вид. перероб., доп.&nbsp;— К.&nbsp;: Спалах, 2004.
* Україна [Образотворчий матеріал] / авт.-упоряд.: [[Томазов Валерій В'ячеславович|В. Томазов]], [[Ясь Олексій Васильович|О. Ясь]].&nbsp;— К.&nbsp;: Мистецтво, 2007.&nbsp;— 432 с.
* ''Хомяков В.&nbsp;І.'' Економіка сучасної України&nbsp;: навч. посіб. / В.&nbsp;І.&nbsp;Хомяков, І.&nbsp;В.&nbsp;Бакум.&nbsp;— К.&nbsp;: Кондор, 2009.&nbsp;— 427 с.
* ''Леонтьева Г.&nbsp;Г.'' Економіка і соціальна географія. Україна&nbsp;: навч. посіб.&nbsp;— Суми&nbsp;: Університетська книга, 2002.&nbsp;— 136 с.
* ''Стехун Л.&nbsp;М.'' Україна: короткий географічний огляд.&nbsp;— Х.&nbsp;: Ранок, 2000.&nbsp;— 112 с.
* ''Руденко В.&nbsp;П.'' Довідник з географії природно-ресурсного потенціалу України&nbsp;— К.&nbsp;: Вища школа, 1993.&nbsp;— 180 с.
* ''Рутинський М.'' Географія туризму України&nbsp;: навч.-метод. посіб.&nbsp;— К.&nbsp;: ЦНЛ, 2004.&nbsp;— 159 с.
* ''Johnstone S.'' Ukraine (Lonely Planet Travel Guides) / Sarah Johnstone.&nbsp;— 2005. {{ref-en}}
* ''Evans A.'' Ukraine. The Bradt Travel Guide / Andrew Evans.&nbsp;— 2nd ed.&nbsp;— 2007. {{ref-en}}
* ''Dalton M.'' Ukraine (Culture Shock! A Survival Guide to Customs & Etiquette) / Meredith Dalton.&nbsp;— 2001. {{ref-en}}
* [http://www.questia.com/PM.qst?a=o&d=58069636 Ukraine: A Concise Encyclopedia] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110820222947/http://www.questia.com/PM.qst?a=o&d=58069636 |date=20 серпня 2011 }} / ed. by Volodymyr E. Kubijovyc.&nbsp;— University of Toronto Press, 1963.&nbsp;— Vol. 1. {{ref-en}}
* ''Boshyk Y.'' Ukraine During World War II: History and Its Aftermath / Yuri Boshyk.&nbsp;— Canadian Institute of Ukrainian Studies, 1986.&nbsp;— ISBN 0-920862-37-3. {{ref-en}}
* ''Magocsi P. R.'' A History of Ukraine / Paul Robert Magocsi.&nbsp;— University of Toronto Press, 1996.&nbsp;— ISBN 0-8020-7820-6. {{ref-en}}
* ''Reid A.'' Borderland: A Journey Through the History of Ukraine / Anna Reid.&nbsp;— Online ed.&nbsp;— 2003. {{ref-en}}
* Україна у цифрах 2014: Статистичний збірник.&nbsp;— К.: Державна служба статистики України, 2015.&nbsp;— 239 с.
{{refend}}
* «Україна. 30 років незалежності». Стислий довідник / За ред. д. і. н., проф. Киридон А. М. Київ : Державна наукова установа «Енциклопедичне видавництво», 2021. 536 с.

== Посилання ==
* {{УМЕ15|частина=Україна|сторінки=1948-1949}}
* ''[[Ясь Олексій Васильович|Ясь О. В]].'' Україна, назва // Енциклопедія історії України.&nbsp;— К.: Наук. думка, 2018.&nbsp;— Кн. 2: Україна&nbsp;— Українці.&nbsp;— С. 15—16. https://www.academia.edu/38262218
{{Інші проєкти
|Тема          = Україна
|Портал-зображення = Flag of Ukraine.svg
|Вікісловник   = Україна
|Вікіпідручник =
|Вікіцитати    = Україна
|Вікіджерела   =
|Віківиди      =
|Вікіновини    =
|Вікісховище   = Ukraine
|Вікімандри    = Україна
|Метавікі     =
|Проект       =
|Родовід      =
}}

; Історія та культура
* [https://sites.google.com/site/mapsofukraine Історичні мапи України] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110519100232/https://sites.google.com/site/mapsofukraine/ |date=19 травня 2011 }}
* [http://gis.huri.harvard.edu/ The Mapa: Digital Atlas of Ukraine project] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20200513123854/http://gis.huri.harvard.edu/ |date=13 травня 2020 }} {{ref-en}}
* [http://litopys.org.ua/rizne/nazva_eu.htm Назви нашої території і народу] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210211082051/http://litopys.org.ua/rizne/nazva_eu.htm |date=11 лютого 2021 }}
* [http://litopys.org.ua/links/inistor.htm Історія української культури] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20050327215214/http://litopys.org.ua/links/inistor.htm |date=27 березня 2005 }}
* [http://www.istpravda.com.ua/articles/2011/04/7/34771/ Україна: найбільша проблема Європи. Виступ у Лондоні 1939 року] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110409224254/http://www.istpravda.com.ua/articles/2011/04/7/34771/ |date=9 квітня 2011 }}

; Уряд
* [http://www.president.gov.ua Президент України] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210113043224/https://www.president.gov.ua/ |date=13 січня 2021 }}
* [http://www.kmu.gov.ua Кабінет міністрів України] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20080907172309/http://www.kmu.gov.ua/ |date=7 вересня 2008 }}
* [https://web.archive.org/web/20071223190549/http://portal.rada.gov.ua/ Верховна Рада України]
* [https://www.cia.gov/library/publications/resources/world-leaders-1/UP.html Chief of State and Cabinet Members] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160304131327/https://www.cia.gov/library/publications/resources/world-leaders-1/UP.html |date=4 березня 2016 }}
; Інше
* [https://web.archive.org/web/20160318132915/http://new.me.gov.ua/content/viddil-rozvitku-turizmu.html Відділ розвитку туризму]
* [http://tyzhden.ua/News/67056/ Україна в міжнародних рейтингах: недемократична, корумпована, але миролюбна] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20130702140528/http://tyzhden.ua/News/67056 |date=2 липня 2013 }}

{{Розташування2|nw={{POL}}|n={{BLR}}|ne={{RUS}}|w={{SVK}},<br/>{{HUN}}|e={{RUS}}|sw={{ROM}},<br/>{{MDA}}|s=[[Чорне море]]|se=[[Азовське море]]}}
{{Україна в темах}}
{{Navboxes
| list =
{{Україна}}
{{Регіони розселення українців}}
{{Navboxes
|title = Географія
|list =
{{Країни Європи}}
{{Слов'янські країни}}
{{Країни Чорного моря}}
}}
{{Navboxes
|title = Міжнародні організації
|list =
{{ГУАМ}}
{{ОЧЕС}}
{{Рада Європи}}
{{Східне партнерство}}
{{Люблінський трикутник}}
{{Франкофонія}}
}}}}
{{ВП-портали|Україна|Історія|Географія|Європа}}

{{Authority control}}

[[Категорія:Україна| ]]
[[Категорія:Слов'янські країни]]
[[Категорія:Центральна Європа]]
[[Категорія:Республіки]]
[[Категорія:Україномовні країни і території]]
[[Категорія:Країни Чорного моря]]
[[Категорія:Надпопулярні статті]]
[[Категорія:Держави-члени ООН]]