Трістан Корб'єр (фр. Tristan Corbière, Едуард Жоакин Корб'єр, справжнє ім'я Едуард Жоакин; 18 липня 1845 Морле — 1 березня 1875, там само) — французький поет-символіст, представник групи «прóклятих поетів».

Трістан Корб'єр
Tristan Corbière
Tristan Corbiere portrait.jpg
Ім'я при народженні фр. Édouard-Joachim Corbière
Народився 18 липня 1845(1845-07-18)[1][2][…]
Морле, Бретань, Франція
Помер 1 березня 1875(1875-03-01)[1][3][…] (29 років)
Морле
·туберкульоз
Поховання Морле
Громадянство Франція Франція
Національність француз
Діяльність поет
Alma mater lycée Georges-Clemenceaud
Мова творів французька
Напрямок символізм
Батько Édouard Corbièred
Родичі Jules E. Chenantaisd

CMNS: Трістан Корб'єр у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах
S:  Роботи у  Вікіджерелах

Біографія

Едуард-Жоакин Корб'єр народився 18 липня 1845 в невеликому морському містечку Морле, в Бретані. Його батьком був Жан Антуан Едуард Корб'єр-старший, морський вовк, капітан далекого плавання. Це був чоловік вільний і безстрашний, зацькований романтик і вольтер'янець. Він багато подорожував, про що писав у своїх нотатках, які були надруковані в різних французьких журналах; часто потрапляв у різні неприємності, відсидів у в'язниці, а потім втомлений від довгих мандрівок, влаштувався в маленькому містечку Марло, де одружився на майбутній матері Трістана Анжеліці Корбьер Пюіо, яка була молодша за чоловіка на 33 роки. Усього в родині було троє дітей, найстаршим з яких був Трістан. Едуар-Жоакен провів своє дитинство в маєтку Лоне, неподалік від Морлі. Коли йому виповнилося 14 років, його батьки вирішили відправити сина в імператорський пансіон Сен-Бріє. Але незабаром успішне навчання Корб'єра була перервана суглобовим ревматизмом, згодом перейшов у сухоти, тому він був не в змозі продовжувати навчання і був змушений відправитися жити до свого дядька-лікаря, у якого був власний будинок у Нанті. Там він ходить в місцеву школу, але вже через два роки хвороба змушує його знову перервати заняття.

Щоб хоч якось полегшити страждання, Корбьер відправляється в подорож по теплим морям. Але вона не приносить яких-небудь видимих ​​поліпшень. Зневірившись, він вирішує оселитися на березі океану, в містечку Роскоф, де у його батька був невеликий будинок. Тут він часто виходить у море на маленькій яхті свого батька «Невільниче судно» (за назвою самого популярного роману його батька), малює і починає писати свої перші вірші. Місцеві жителі звали його по-Бретонська «Ан Анку», що в буквальному перекладі означає «Привид смерті». Він сам визнавав, що був негарний і в чомусь навіть страшний: худе тіло, великий зріст, скуйовджене волосся; він вважав себе нікчемною, не пристосованою до життя людиною, доля якої читання і творчість. Від безвиході він зводить дружбу з деякими французькими поетами, які часто приїжджали влітку відпочити в Роскоф. З одним із них він відправляється в довгу подорож по Італії. Там він знайомиться з графом Родольфо де Баттіні і його коханою — італійською актрисою Арміда-Жозефіною Куччіані, яка виступала під сценічним псевдонімом Ермінь, але яку Корбьер завжди називав Марселла. Корбьер закохується в Куччіані, і ця любов визначить його майбутню творчість. Не в силах перенести розлуку з нею, він відправляється в Париж. Але стосунки у них не складаються, і незабаром італійська актриса йде від хворого поета. У 1873 році Корбьер випускає на гроші свого батька свою єдину книгу «Крива любов». Вона залишилася абсолютно непоміченою в Парижі, і Трістан повертається в Бретань. Тут він знову пробує складати вірші, але в нього нічого не виходить. 1 березня 1875 Едуар-Жоакен Корб'єр помирає від сухот під дахом власного будинку.

Твори

«Крива любов» (фр. «Les Amours jaunes») — книга гротескно-іронічній лірики, єдина книга Корб'єра, випущена в 1873. Назву цієї збірки складено з аналогій з французькими ідіомами «жовтий гнів» — бурхлива лють, сильне подразнення, і "жовта посмішка "- усмішка крива, втомлена, вимучена. У цю книгу ввійшло практично все написане поетом. У неї не ввійшли лише кілька юнацьких віршів і дванадцять віршів, які були знайдені і опубліковані посмертно. Оригінал книги супроводжувався присвятою: «Корабель невільників» (1832) — найбільш відомим романом батька Трістана. Книга була перевидана в 1891 році в тому ж вигляді. У серпні 1883 року в паризькому літературному тижневику «Лютеція» з'явився нарис Поля Верлена, присвячений творчості Корб'єра. Статті про нього стали першими у збірнику «Статей про проклятих поетів». «Крива любов» глибоко вплинула на Томаса Еліота.

Наприклад, один з франкомовних віршів Томаса Еліота "Melange adultère de tout" (українською можна перекласти як "Перелюбна суміш усього сущого") своєю назвою і стилістикою наслідує Корб'єра[5]. Творчість Корб'єра вплинула і на багатьох інших наступних поетів-модерністів (S. Cushman et al eds., The Princeton Encyclopedia of Poetry and Poetics (2012) p. 891[1].

Примітки