Відкрити головне меню

Відмінності між версіями «Трачевський Гнат Митрофанович»

[перевірена версія][очікує на перевірку]
 
(Не показані 36 проміжних версій 4 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
{{Вікіфікувати|дата=лютий 2014}}
 
 
{{особа
 
{{особа
|ім'я = Трачевський Гнат Митрофанович
+
|ім'я = Трачевський Гнат Митрофанович
|оригінал імені =
+
|оригінал імені =
|інші імена =
+
|інші імена =
|псевдонім =
+
|псевдонім =
|прізвисько =
+
|прізвисько =
|жінка =<!-- будь-яке значення, якщо жінка -->
+
|жінка = <!-- будь-яке значення, якщо жінка -->
|зображення =
+
|зображення =
|розмір_зображення =
+
|розмір_зображення =
|підпис_зображення =
+
|підпис_зображення =
|ім'я_при_народженні =
+
|ім'я_при_народженні =
|дата народження = [[28 травня]] [[1898]]
+
|дата народження = [[28 травня]] [[1898]]
|місце народження =
+
|місце народження = с. [[Острівка]], [[Балтський повіт]], [[Російська імперія]]
|дата смерті = [[29 жовтня]] [[1937]]
+
|дата смерті = [[29 жовтня]] [[1937]]
|місце смерті =
+
|місце смерті = м. [[Одеса]], [[УРСР]], [[СРСР]]
|причина смерті =
+
|причина смерті =
|поховання =
+
|поховання =
|місце проживання =
+
|місце проживання =
|підданство =
+
|підданство =
|громадянство =
+
|громадянство = {{RUSold}}, {{URS}}
|національність =
+
|національність =
|Alma_mater =
+
|Alma_mater =
|відомий_(відома) =
+
|відомий_(відома) =
|суспільний_стан =
+
|суспільний_стан =
|рід_діяльності =
+
|рід_діяльності = [[педагог]]
|титул =
+
|титул =
|посада =
+
|посада = [[Директор|директop]]
  +
|заклад = [[Одеський педагогічний інститут]]
|військове звання =
 
|платня =
+
|платня =
|статки =
+
|статки =
|термін =
+
|термін =
|попередник =
+
|попередник =
|наступник =
+
|наступник =
 
|військове звання =
|партія =
+
|партія = [[ВКП(б)]]
|головував_(-ла) =
+
|головував_(-ла) =
|конфесія =
+
|конфесія =
|батько =
+
|батько =
|матір =
+
|матір =
|рід =
 
  +
|рід =
|родичі =
+
|родичі =
|дружина =
+
|дружина =
|чоловік =
+
|чоловік =
|діти =
 
  +
|діти =
|автограф =
+
|автограф =
|розмір_автографа =
+
|розмір_автографа =
|підпис =
+
|підпис =
|нагороди =
+
|нагороди =
|премії =
+
|премії =
|звання =
+
|звання = [[доцент]]
|сайт =
 
  +
|сайт =
|зріст =
+
|зріст =
|вага =
 
  +
|вага =
|герб =
 
  +
|герб =
|підпис_герба =
+
|підпис_герба =
|примітки =
+
|примітки =
 
}}
 
}}
  +
'''Гнат Митрофанович Трачевський''' ([[28 травня]] [[1898]] — [[29 жовтня|12 листопада]] [[1937]]) — український [[історик]], [[педагог]], [[директор]] [[Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського|Одеського педагогічного інституту.]]
{{Скорочення|дата=лютий 2014}}
 
   
  +
== Життєпис ==
'''Гнат Митрофанович Трачевський''' ([[28 травня]] [[1898]] — [[29 жовтня]] [[1937]]) — український історик, викладач.
 
   
 
Г. М. Трачевський народився у селі [[Острівка (Савранський район)|Острівка]] [[Балтський_повіт|Балтського повіту]] на [[Подільська губернія|Поділлі]] у селянській родині. Навчався у [[Гімназія|гімназії]], а у 1916 - 1918 роках - на дворічних педагогічних курсах у [[Балта|Балті]]. У 1918–1920 роках вчителював у селі [[Концеба|Концебі]], а після закінчення у 1921 році повітових курсів позашкільної освіти працював інструктором у Савранському волосному відділі народної освіти. Працював інструктором соціального виховання та [[Завуч|завучем]] школи у селі [[Слюсареве]].
== Життєпис та науковий доробок ==
 
   
  +
У 1925 році закінчив історичне відділення факультету професійної освіти [[Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського|Одеського інституту народної освіти]] (ОІНО). Вчителював в одеській школі № 81. У 1928 році вступив до [[ВКП(б)]]. З 1926 року працював позаштатним викладачем [[Робітничий факультет|робітничого факультету]] Одеського інституту народної освіти, викладачем залізничного технікуму, лектором вечірнього робітничого університету, [[Декан (посада)|деканом]] робітничого факультету Одеського ІНО,
Народився у селі Островці [[Балтський_повіт|Балтського повіту]] на [[Подільська губернія|Поділлі]] у селянській родині. Навчався у гімназії, а [[1916]]–[[1918]] на дворічних педагогічних курсах у [[Балта|Балті]]. У 1918–1920 вчителював у селі [[Концеба|Концебі]], а після закінчення у [[1921]] повітових курсів позашкільної освіти працював інструктором у Савранському волосному відділі народної освіти. У вересні 1921 вступив на українське відділення [[Одеський національний університет імені І. І. Мечникова|Одеського інституту народної освіти]]. У лютому 1922, через голод, покинув заклад і повернувся до Савранського району.
 
   
Працював інструктором соціального виховання та зав. школи у селі Слюсарове. У вересні [[1923]] продовжив навчання в Одеському інституті народної освіти, цього разу на історичному відділі факультету професійної освіти. По закінченні інституту, у [[1925]], його призначено викладачем 81-ї школи. У [[1928]] став членом [[КП(б)У]]. Від [[1926]]&nbsp;— позаштатний викладач робітничого факультету Одеського інституту народної освіти (історія революційного руху в України), викладач залізничного технікуму ([[суспільствознавство]]), лектор вечірнього робітничого університету (історія класової боротьби), декан і член партосередку робітфаку ОІНО, член Правління недільного робітничого університету. Увійшов до останнього набору ([[1929]]) аспірантів до Одеської секції Харківської [[Науково-дослідний інститут історії української культури імені академіка Дмитра Багалія|науково-дослідної кафедри історії української культури]] при Одеському інституті народної освіти під керівництвом [[Слабченко Михайло Єлисейович|Михайла Слабченка]]. Через розгром історичної науки ([[1930]]) аспірантський стаж закінчував на умовах прикріплення до академічної кафедри історії України Одеського інституту професійної освіти, де мав продовжувати дослідження за планом інституту історії української культури імені академіка Д. Багалія. Від 9 червня 1930&nbsp;— дійсний член історично-етнологічного відділу Одеської філії ВНАС. З реорганізацією 1930 ОІНО як доцент перейшов працювати до ОІПО. 1932–1933&nbsp;— директор ОДНБ ім. Горького, [[1933]]–[[1935]]&nbsp;— директор Одеського педагогічного ін-ту, від 1935&nbsp;— доцент кафедри історії України історичного факультету&nbsp;— [[Одеський державний університет]]. Після перевірки на початку [[1936]] комісією обкому КП(б)У стану викладання вітчизняної історії в&nbsp;— Одеський державний університет звільнений за підозрою в троцькізмі. [[3 вересня]] [[1937]] заарештований органами [[НКВС]] як учасник контрреволюційної націоналістичної організації.
+
Увійшов до останнього набору (1929 р.) [[Аспірант|аспірантів]] до Одеської секції Харківської [[Науково-дослідний інститут історії української культури імені академіка Дмитра Багалія|науково-дослідної кафедри історії української культури]] при Одеському інституті народної освіти під керівництвом [[Слабченко Михайло Єлисейович|Михайла Слабченка]]. Через розгром історичної науки (1930 р.) аспірантський стаж закінчував на умовах прикріплення до академічної [[Кафедра (значення)|кафедри]] історії України Одеського інституту професійної освіти, де мав продовжувати дослідження за планом Інституту історії української культури імені академіка Д. Багалія. Здобув вчене звання [[Доцент|доцента]]. Від 9 червня 1930 року був дійсним членом Одеського історично-етнологічного відділу.
   
  +
По закінченні аспірантури працював доцентом в [[Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського|Одеському інституті професійної освіти]]. У 1932–1933 роках був [[Директор|директором]] [[Одеська національна наукова бібліотека|Одеської державної наукової бібліотеки імені М. Горького]].
Після звільнення з університету деякий час він працював доцентом педагогічного інституту, а згодом&nbsp;— науковим співробітником і екскурсоводом історичного музею. Постановою «трійки» при УНКВС по Одеській обл. від [[29 жовтня]] [[1937]] засуджений до розстрілу. Реабілітований 1956.
 
Вченого можна віднести до такої частини науково-педагогічних кадрів, як компартійні висуванці. В умовах тоталітаризації культури вони складали авангард тих, хто галасливо підтримували організовані згори ідеологічні кампанії, виступали з критикою на колег, запідозрених у належності до антипартійних течій чи у немарксистському викладанні предметів. Досить часто це переростало у відверте цькування, огульні публічні звинувачення, відкриті вимоги до розправи. Їх зміст формулювали в статтях відповідного спрямування, якими були переповнені сторінки місцевої преси. Опанувавши марксистську фразеологію, намагалися видавати написане за нові підходи в галузі історії, однак з позицій сьогодення мусимо визнати, що такі автори були фактично безпорадними в історичній науці.
 
   
  +
В 1933 - 1935 роках обіймав посаду [[Директор|директора]] [[Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського|Одеського педагогічного інституту,]]
== Література ==
 
  +
* Одеський Мартиролог. Т. 1.&nbsp;— Одеса, 1997;
 
  +
З 1935 року працював доцентом кафедри [[Історія України|історії України]] історичного [[Факультет|факультету]] [[Одеський державний університет|Одеського державного університету]]. Після перевірки на початку 1936 року комісією [[Обком|обкому]] [[Комуністична партія України|КП(б)У]] стану викладання вітчизняної історії в Одеському державному університеті звільнений за підозрою в [[Троцькізм|троцькізмі]]. Потім деякий час працював доцентом Одеського педагогічного інституту, а згодом&nbsp;— науковим співробітником і [[Екскурсовод|екскурсоводом]] [[Одеський археологічний музей НАН України|історико-археологічного музею.]]
* Левченко&nbsp;В.&nbsp;В. Організація та діяльність Одеської секції Харківської науково-дослідної кафедри історії української культури при Одеському інституті народної освіти // ЗІФ.&nbsp;— Одеса, 2003.&nbsp;— Вип. 13.&nbsp;— С. 137;
 
  +
  +
==== Оцінка наукової діяльності ====
 
Вченого можна віднести до такої частини науково-педагогічних кадрів, які в умовах тоталітаризації культури складали авангард тих, хто галасливо підтримував організовані згори ідеологічні кампанії, виступав з критикою колег, запідозрених у належності до антипартійних течій чи у немарксистському викладанні предметів. Деякі з них, опанувавши марксистську фразеологію, намагалися видавати написане за нові підходи в галузі історії.
  +
  +
== Переслідування та реабілітація ==
  +
3 вересня 1937 року заарештований органами [[НКВС]] як учасник контрреволюційної [[Націоналістичні та регіоналістські рухи в Іспанії|націоналістичної організації]].
  +
  +
Постановою «<nowiki/>[[Трійка НКВС|трійки]]<nowiki/>» при Управлінні НКВС по [[Одеська область|Одеській області]] від 29 жовтня 1937 року засуджений до страти. Розстріляний 12 листопада 1937 року.
  +
  +
Реабілітований у 1956 році.
  +
  +
== Джерела та література ==
  +
*
 
* Левченко&nbsp;В.&nbsp;В. Організація та діяльність Одеської секції Харківської науково-дослідної кафедри історії української культури при Одеському інституті народної освіти // Записки історичного факультету.&nbsp;— Одеса, 2003.&nbsp;— Вип. 13.&nbsp;— С. 137;
 
*Левченко&nbsp;В.&nbsp;В. Ротація професорсько-викладацького складу з гуманітарних дисциплін в Одеському інституті народної освіти // Науковий вісник Одеського державного економічного університету.&nbsp;— Одеса, 2006.&nbsp;—.№&nbsp;17 (37).&nbsp;— С. 149–150.
 
* Петровський&nbsp;Е.&nbsp;П. Кадрова ситуація на історичному факультеті Одеського державного університету в 1930-х роках // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки.&nbsp;— Вип. 13.&nbsp;— К., 2005.&nbsp;— С. 261, 266–267;
 
* Петровський&nbsp;Е.&nbsp;П. Кадрова ситуація на історичному факультеті Одеського державного університету в 1930-х роках // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки.&nbsp;— Вип. 13.&nbsp;— К., 2005.&nbsp;— С. 261, 266–267;
* Петровський&nbsp;Е.&nbsp;П. Історичні дослідження на кафедрі історії України Одеського державного університету в 30-ті роки ХХ століття // ЗІФ. − Одеса, 2005. − Вип. 16.&nbsp;— С. 185, 189;
+
* Петровський&nbsp;Е.&nbsp;П. Історичні дослідження на кафедрі історії України Одеського державного університету в 30-ті роки ХХ століття // Записки історичного факультету − Одеса, 2005. − Вип. 16.&nbsp;— С. 185, 189;
  +
*Смирнов В. А. Реквием ХХ века: В 5-ти частях с эпилогом. – Ч. 4. –  Изд. 2-е, доп. и испр./ В.А. Смирнов. – Одесса: Астропринт, 2017. – С. 308 – 321.
* Левченко&nbsp;В.&nbsp;В. Ротація професорсько-викладацького складу з гуманітарних дисциплін в Одеському інституті народної освіти // Науковий вісник. Одеський державний економічний університет.&nbsp;— №&nbsp;17 (37).&nbsp;— Одеса, 2006.&nbsp;— С. 149–150.
 
  +
*[[Букач Валерій Михайлович|Букач В. М]]. З історії Південноукраїнського національного педагогічного університету імені К. Д. Ушинського. Керівники: Біографічний словник / В. М. Букач. - Одеса: ПНПУ, 2018. - С. 35 - 36. http://dspace.pdpu.edu.ua/bitstream/123456789/2244/3/%d0%a0%d0%b5%d0%ba%d1%82%d0%be%d1%80%d0%b8%20%d0%9f%d0%9d%d0%9f%d0%a3.pdf
   
  +
== Посилання ==
[[Категорія:Персоналії:Одеса]]
 
  +
  +
*Ректори//[[Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського]]
  +
{{ВП-портали|Освіта|Історія|Одеса}}
 
[[Категорія:Одеські історики]]
 
[[Категорія:Одеські історики]]
  +
[[Категорія:Народились 1898]]
  +
[[Категорія:Померли 1937]]
  +
[[Категорія:Ректори]]
  +
[[Категорія:Ректори України]]
  +
[[Категорія:Ректори Південноукраїнського національного педагогічного університету]]
  +
[[Категорія:Репресовані науковці СРСР]]
  +
[[Категорія:Реабілітовані в СРСР]]
  +
[[Категорія:Науковці Одеського університету]]
  +
[[Категорія:Випускники Одеського педагогічного університету]]
  +
[[Категорія:Викладачі Південноукраїнського національного педагогічного університету]]
 
[[Категорія:Персоналії:Одеса]]

Поточна версія на 19:01, 13 серпня 2019

ЖиттєписРедагувати

Г. М. Трачевський народився у селі Острівка Балтського повіту на Поділлі у селянській родині. Навчався у гімназії, а у 1916 - 1918 роках - на дворічних педагогічних курсах у Балті. У 1918–1920 роках вчителював у селі Концебі, а після закінчення у 1921 році повітових курсів позашкільної освіти працював інструктором у Савранському волосному відділі народної освіти. Працював інструктором соціального виховання та завучем школи у селі Слюсареве.

У 1925 році закінчив історичне відділення факультету професійної освіти Одеського інституту народної освіти (ОІНО). Вчителював в одеській школі № 81. У 1928 році вступив до ВКП(б). З 1926 року працював позаштатним викладачем робітничого факультету Одеського інституту народної освіти, викладачем залізничного технікуму, лектором вечірнього робітничого університету, деканом робітничого факультету Одеського ІНО,

Увійшов до останнього набору (1929 р.) аспірантів до Одеської секції Харківської науково-дослідної кафедри історії української культури при Одеському інституті народної освіти під керівництвом Михайла Слабченка. Через розгром історичної науки (1930 р.) аспірантський стаж закінчував на умовах прикріплення до академічної кафедри історії України Одеського інституту професійної освіти, де мав продовжувати дослідження за планом Інституту історії української культури імені академіка Д. Багалія. Здобув вчене звання доцента. Від 9 червня 1930 року був дійсним членом Одеського історично-етнологічного відділу.

По закінченні аспірантури працював доцентом в Одеському інституті професійної освіти. У 1932–1933 роках був директором Одеської державної наукової бібліотеки імені М. Горького.

В 1933 - 1935 роках обіймав посаду директора Одеського педагогічного інституту,

З 1935 року працював доцентом кафедри історії України історичного факультету Одеського державного університету. Після перевірки на початку 1936 року комісією обкому КП(б)У стану викладання вітчизняної історії в Одеському державному університеті звільнений за підозрою в троцькізмі. Потім деякий час працював доцентом Одеського педагогічного інституту, а згодом — науковим співробітником і екскурсоводом історико-археологічного музею.

Оцінка наукової діяльностіРедагувати

Вченого можна віднести до такої частини науково-педагогічних кадрів, які в умовах тоталітаризації культури складали авангард тих, хто галасливо підтримував організовані згори ідеологічні кампанії, виступав з критикою колег, запідозрених у належності до антипартійних течій чи у немарксистському викладанні предметів. Деякі з них, опанувавши марксистську фразеологію, намагалися видавати написане за нові підходи в галузі історії.

Переслідування та реабілітаціяРедагувати

3 вересня 1937 року заарештований органами НКВС як учасник контрреволюційної націоналістичної організації.

Постановою «трійки» при Управлінні НКВС по Одеській області від 29 жовтня 1937 року засуджений до страти. Розстріляний 12 листопада 1937 року.

Реабілітований у 1956 році.

Джерела та літератураРедагувати

  • Левченко В. В. Організація та діяльність Одеської секції Харківської науково-дослідної кафедри історії української культури при Одеському інституті народної освіти // Записки історичного факультету. — Одеса, 2003. — Вип. 13. — С. 137;
  • Левченко В. В. Ротація професорсько-викладацького складу з гуманітарних дисциплін в Одеському інституті народної освіти // Науковий вісник Одеського державного економічного університету. — Одеса, 2006. —.№ 17 (37). — С. 149–150.
  • Петровський Е. П. Кадрова ситуація на історичному факультеті Одеського державного університету в 1930-х роках // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки. — Вип. 13. — К., 2005. — С. 261, 266–267;
  • Петровський Е. П. Історичні дослідження на кафедрі історії України Одеського державного університету в 30-ті роки ХХ століття // Записки історичного факультету − Одеса, 2005. − Вип. 16. — С. 185, 189;
  • Смирнов В. А. Реквием ХХ века: В 5-ти частях с эпилогом. – Ч. 4. –  Изд. 2-е, доп. и испр./ В.А. Смирнов. – Одесса: Астропринт, 2017. – С. 308 – 321.
  • Букач В. М. З історії Південноукраїнського національного педагогічного університету імені К. Д. Ушинського. Керівники: Біографічний словник / В. М. Букач. - Одеса: ПНПУ, 2018. - С. 35 - 36. http://dspace.pdpu.edu.ua/bitstream/123456789/2244/3/%d0%a0%d0%b5%d0%ba%d1%82%d0%be%d1%80%d0%b8%20%d0%9f%d0%9d%d0%9f%d0%a3.pdf

ПосиланняРедагувати