Перегляд вихідного коду сторінки Торецьк

{{Otheruses|тип=НП|Щербинівка}}
{{НП України
 | назва           = Торецьк
 | прапор          = Флаг_Дзержинска_2.png
 | опис прапора    = Прапор Торецька
 | герб            = Toretsk COA.png
 | опис герба      = Герб Торецька 
 | зображення = "Торецьк - місто шахтарів" - напис на пагорбі перед шахтою імені Дзержинського.jpg
 | зображення_розмір = 300px
 | зображення_підпис= <big>Зелений фрагмент [[терикон]]у, що діє, та Чумаківський [[Стовбур шахти|ствол]] [[Шахта «Центральна», Торецьк|шахти «Центральна»]] із написом<br /> ''«Торецьк&nbsp;— місто [[шахтар]]ів»''</big>
 | регіон          = [[Донецька область]]
 | район           = [[Торецька міська рада]]
 | код КОАТУУ      = 1411200000 
 | засноване       = [[1806 в Україні|1806]]
 | агломерація     = [[Горлівсько-Єнакієвська агломерація]]
 | магдебурзьке право =
 | статус          = [[1936]]
 | населення       = {{зменшення}}33455 (01.01.2017)<ref>{{UKR-EnumPopEstimate2017}}</ref>
 | площа           = 21.43
 | ref-площа       =
 | густота         = 1561.1
 | поштові індекси = 85200—85279
 | код             = 6247
 | координати      ={{coord|48|23|30|N|37|52|24|E|scale:100000|display=inline,title}}
 | lat_deg = 48 | lat_min = 23 | lat_sec = 30
 | lon_deg = 37 | lon_min = 52 | lon_sec = 24
 | висота          = 179
 | водойма         = р. [[Кривий Торець]] 
 | станція         = [[Фенольна]]
 | відстань        = 7
 | залізниця о     = 68
 | ref-залізниця о =
 | автошлях о      = 55,7
 | ref-автошлях о  =
 | фізична о       = 44,8
 | ref-фізична о   =
 | залізниця с     = 738
 | фізична с       = 575
 | автошлях с      = 671
 | міста-побратими = 
 | день міста      = 
 | адреса          = 85200, Донецька обл., м. Торецьк, вул. Дружби, 27, 3-63-68<ref name="rada.gov.ua">[http://gska2.rada.gov.ua/pls/z7502/A007?rdat1=21.05.2007&rf7691=374 Торецька міська рада — Регіони України та їх склад]{{Недоступне посилання|date=липень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}{{ref-uk}}</ref>   
 | веб-сторінка    = [http://toretsk-vca.gov.ua Торецька міська рада]
 | мер             = [[Чинчик Василь Сергійович (керівник військово-цивільної адміністрації м. Торецьк Донецької області)]] <ref>[http://toretsk-vca.gov.ua/vlada/miskij-golova]</ref>
 | ремарки         =
 }}
'''Торецьк''' (до [[1936]] року&nbsp;— '''Щербинівка''') в період з ([[1936]] по [[2015]] рік&nbsp;— '''Дзержинськ''') — місто обласного значення в [[Україна|Україні]], [[Донецька область]]. Засноване в [[1806]] році. Статус міста з [[1936]] року.

Місто розташоване за 7&nbsp;км від залізничної станції [[Фенольна]] на лінії [[Костянтинівка (станція)|Костянтинівка]]—[[Ясинувата-Пасажирська|Ясинувата]], за 55&nbsp;км від [[Донецьк]]а. Видобуток [[Кам'яне вугілля|вугілля]]. Коксохімічний, верстатний та ін. заводи, ВО «Металіст». Населення 43&nbsp;371 мешканець (перепис [[2001]]). (Населення [[Торецька міська рада|міськради]]&nbsp;— 87&nbsp;024 мешканці). До складу міськради входять (крім Торецька) 1 міська і 3 селищних ради; 1 місто, 7 селищ міського типу і 10 сільських населених пунктів.

Від 7 листопада 2014 року віднесений до переліку міст та населених пунктів, розташованих на [[Лінія зіткнення на Донбасі|лінії зіткнення]]<ref>[http://www.kmu.gov.ua/control/uk/cardnpd?docid=248138597 Додаток 2 до розпорядження Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014&nbsp;р. №&nbsp;1085]</ref><ref>{{Cite web |url=http://donbass.comments.ua/news/112742-kabmin-opredelil-status-naselennih.html |title=Кабмин определил статус населенных пунктов на линии разграничения 06 мая 2015 |accessdate=2 лютого 2016 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20160305122454/http://donbass.comments.ua/news/112742-kabmin-opredelil-status-naselennih.html |archivedate=5 березня 2016 |deadurl=yes }}</ref>.

[[16 жовтня]] [[2015|2015 року]] місцева влада прийняла рішення про перейменування міста Дзержинська на Торецьк.<ref name="perem1">[http://www.ukrinform.ua/rubric-regions/1898954-dzerjinsk-dekomunizovali-u-toretsk.html Дзержинськ декомунізували у Торецьк]</ref> [[4 лютого]] [[2016]] Верховна Рада ухвалила відповідну постанову (№&nbsp;3854), яка набула чинності 18 лютого.<ref name="perem2">[http://www.golos.com.ua/article/264378 Про перейменування окремих населених пунктів та районів&nbsp;— Постанова Верховної Ради України]</ref>

== Історія ==

=== Історія заснування ===
На зламі 17 та 18 століття в донецькому степу вздовж річки [[Сіверський Донець]] та його приток [[Кривий Торець|Кривого Торця]], [[Біла (права притока Айдару)|Білої]], [[Айдар (річка)|Айдару]], [[Лугань|Лугані]] жили українські козаки. Вони утворили лінію козачих поселень, яка стала на заваді набігам степовиків - [[кримські татари|кримських татар]], [[ногайці]]в та інших народів. Вихідці із правобережних міст [[Богуслав (місто)|Богуслава]], [[Звенигородка|Звенигородки]], [[Черкаси|Черкас]], [[Вінниця|Вінниці]] заснували багато сіл та слобід: [[Маяки (Слов'янський район)|Маяки]] поблизу [[Слов'янськ]]а, [[Співаківка|Співаківку]] на березі Айдару та інші.

У [[1721]] році в [[Балка Скелювата (Торецьк)|балці Скельоватій]] (в Торецьку) комендант [[Бахмутська фортеця|Бахмутської фортеці]] [[Чирков Семен|Семен Чирков]] і управляючий соляними промислами [[Микита Вепрейський]] організували розвідувальну партію и виявили поклади [[вугілля]] прідатні для промислової розробки<ref>[https://www.donmining.info/2018/03/lomako-kulishov-osphuki-vugilnoi-balki-skelyuvatoi.html Ломако М.М., Кулiшов М.В. Пошуки вугільної балки Скелюватої в околицях Бахмута (Всеукраїнська науково-краєзнавча конференція «Бахмутська старовина: краєзнавчі дослідження – 2018». м. Бахмут, 28 лютого 2018 р.)]</ref>. У 1722-1724 роках вони організували видобуток вугілля на виходах вугільних пластів на денну поверхню в балці Скелюватій <ref>[https://www.donmining.info/2018/04/balka-skelevataya-toretsk.html Балка Скелеватая, г. Торецк ]</ref>. 1721 рік увійшов в історію як рік відкриття [[Донецький вугільний басейн|Донецького вугільного басейну]].

За переказом, що підтверджується деякими історичними фактами, у мальовничому місці на правому березі річки [[Кривий Торець]], поблизу балки Залізної, оселився [[Богуслав (місто)|богуславський]] козак Антон Щербина. Він мужньо захищав переправу через Кривий Торець та загинув у нерівному бою з татарами, останні ж знищили родину козака та спалили оселю.

[[1776]] року в урочищі Жований Ліс, балках Сухий Яр та Житній яр виникла державна військова слобода [[Зайцеве (Горлівська міськрада)|Зайцеве]]. Скоро її кордони значно розширились. З початком інтенсивного заселення земель донецького краю до [[1806]] року навколо Зайцеве осілі селяни утворили кілька хуторів. На місці стоянки козака Антона Щербини виросла слобода [[Щербинівка (смт)|Щербинівка]]. Засновники цього поселення займались переважно рільництвом та вівчарством.

Розвиток населених пунктів прискорився із відкриттям на початку 19 століття Зайцівського кам'яновугільного родовища, де селяни примітивним способом добували паливо. Вугілля використовували не тільки для опалення приміщень  але й на [[Бахмут]]ських соляних заводах, казенних ковальнях та інших підприємствах <ref>Марягин Г. Открыватели недр Донбасса. Сталинское областное издательство, 1951, с. 29.</ref> Чумаки доставляли вугілля у [[Бахмут]], [[Харків]], [[Павлоград]] та навіть [[Крим]]. Уже [[1839]] року на усіх селянських вугільних шахтах Щербинівки, Зайцевого та Залізного було добуто 220 тис. пудів вугілля, що склало чверть усього видобутку [[Донбас|Донецького басейну]].

Зрештою у 30-ті роки 19 століття хутір Щербинівський та села, що його оточували, були об'єднані у село [[Щербинівка]], яке увійшло до складу Залізнянської волості [[Бахмутський повіт|Бахмутського повіту]]. В цей час у Щербинівському руднику добували 25 % усього тогочасного видобутку вугілля Донбасу<ref>Б.&nbsp;С.&nbsp;Стасенко. Каталог денежных знаков и бон, выпускавшихся и имевших ограниченное хождение на территории Большого Донбасса в XX веке / Б.&nbsp;С.&nbsp;Стасенко, Э.&nbsp;Л.&nbsp;Штейнбук, В.&nbsp;П.&nbsp;Стѐпкин/&nbsp; Донецк, 2006, 155 с.</ref>. До 50-х років у селі налічувалось 313 дворів та 1751 мешканець. Селяни віддавали підприємцям свої земельні наділи із покладами вугілля або й самі наймались до них у робітники. Скоро [[Щербинівка|Щербинівський]] та [[Микитівка (станція)|Микитівський]] рудники стали провідними у повіті. [[1860]] року був закладений Центральний рудник, від якого бере свій початок нинішня [[Шахта «Центральна», Торецьк|шахта «Центральна»]]&nbsp;— найбільша та найстаріша у місті. Згодом було відкрито ще дві шахти. Особливо інтенсивно почався видобуток вугілля на Щербинівських рудниках після закінчення [[1869]] року будівництва [[Курсько-Харківсько-Азовська залізниця|Курсько-Харківсько-Азовської залізниці]]. Гілка її [[1871]] року була прокладена через селянські хутори Залізного та [[Щербинівський (зупинний пункт)|Щербинівки]].

[[1884]] року на землях Зайцеве, Щербинівки та [[Неліпівка (смт)|Неліпівки]] французькі підприємці утворили товариство для розробки кам'яного вугілля та солі у південній Росії. Це товариство скуповувало та орендувало землі в околицях Щербинівки та розпочало будівництво двох великих рудників&nbsp;— Неліпівського (пізніше [[шахта імені Артема]]) та Північного (пізніше шахта імені К. Ворошилова, нині [[шахта «Північна» (Дзержинськ)|шахта «Північна»]]).

[[1889]] року у Щербинівці були побудовані перші [[Коксова піч|коксові печі]] із отриманням бічних продуктів, а згодом коксобензольний завод з переробки смоли та [[ректифікація|ректифікації]] [[бензол]]а. [[1894]] року у колонії [[Новгородське (смт)|Нью-Йорк]] (з [[1951]] року селище [[Новгородське (смт)|Новгородське]]) запущено чавуноливарний та механічний заводи з виготовлення бункерів, плугів, жнивних машин та [[Бричка|бричок]]. У слюсарному, ковальному, колісному, модельному, малярному та ливарному виробництвах працював 41 працівник. Діяла [[парова машина]] потужністю 8 [[Кінська сила|кінських сил]]. На місці цього підприємства за роки радянської влади виріс [[Машинобудівельний завод імені Г. І. Петровського]], який випускав гірничовидобувну техніку. Наприкінці 19 століття починає діяти Неліпівський рудник, навколо Щербинівського будується селище баракового типу для робітників, на околицях Щербинівки побудовано більше десятка дрібних шахт. Щербинівський рудник стає одним з найбільших у [[Донбас]]і.

Напередодні [[Перша світова війна|Першої світової війни]] видобуток кам'яного вугілля стрімко зростав, розвивалось і коксобензольне виробництво. [[1916]] року було розпочато спорудження [[Дзержинський фенольний завод|Дзержинського фенольного заводу]], який був введений в лад у липні [[1917]] року. У цей час значно розширились навколишні поселення та сама Щербинівка. Проте умови роботи шахтарів були вкрай важкими. Перші шахти здебільшого являли собою глибокі [[колодязь|колодязі]], з дна яких виймали вугілля із [[Вугільний пласт|пласту]]. Працювали шахтарі у 2 зміни по 12 годин, але фактично більше, оскільки тільки їх просування до забою та від забою займало в середньому близько 2 годин. До того ж їх не завжди вчасно підіймали на поверхню. Робітники, що добували вугілля [[артіль|артілями]], часто не залишали забою доти, доки не вирубають відведеної норми. Вугілля рубали [[обушок|обушком]], доставляв його до відкаточного [[штрек]]у саночник.

Такі умови праці викликали у більшості гірняків захворювання дихальних шляхів, травлення, розлади нервової системи, ревматоїдні та захворювання очей. Не найкращими були умови праці на заводах Щербинівки. Тут, як і на шахтах, широко застосовували працю підлітків, де замість дорослих працювали 12-13-річні юнаки. Аби тримати працівників у покорі, адміністрація Щербинівського рудника реорганізувала гірничозаводські крамниці у «споживчі товариства». Видаючи гірникам товари, продукти харчування у борг, вони тим самим збільшували їх борг та зменшували можливість його погашення. Платня ж за каторжний шахтарський труд була мізерною, крім того за порушення стягували штрафи.

У травні [[1902]] року в Щербинівку прибув один з керівників Морозівського страйку ткачів [[Мойсеєнко Петро Анісимович|Петро Мойсеєнко]]. За підтримки місцевого лікаря Івана Олександровича Кавалерова він влаштовується працювати на Центральний рудник теслярем. І. Кавалеров познайомив Мойсеєнко з [[Петровський Григорій Іванович|Григорієм Петровським]] (в майбутньому голова ЦВК УСРР&nbsp;— "всеукраїнський староста" радянським сленгом), який працював слюсарем на руднику, переховуючись від царської охранки. Наприкінці 1902 року вони створили соціал-демократичні гуртки на 3 шахтах&nbsp;— Центральній, Неліпівській і Північно-Микитівській. Під керівництвом соціал-демократів шахтарі Щербинівки проводили маївки в Скелеватій балці, активно підтримали озброєне повстання в [[Горлівка|Горлівці]] в грудні 1905 року і в подальшому активно боролися за покращення умов праці й життя.

=== Роки німецько-радянської війни ===
За перші три місяці з початку війни Дзержинським міським військкоматом призвано до лав [[Червона армія|Червоної армії]] понад 6 тисяч чоловік. Всього за роки війни на фронт пішли понад 10 000 мешканців Дзержинська. У вересні&nbsp;— жовтні 1941 року місцевими органами влади за сприяння командування [[12-а армія (СРСР)|12 армії]] [[Південний фронт (Друга світова війна)|Південного фронту]] сформовані [[Партизани (військо)|партизанські загони]] і диверсійні групи. В умовах степового району неможливо було створити надійні бази для забезпечення діяльності партизанських загонів, тому вони були передислоковані до лісів [[Луганська область|Луганської області]].

22 жовтня 1941 року дивізії італійського експедиційного корпусу зайняли більшість сіл Дзержинського району і лівобережну частину селища [[Новгородське (смт)|Нью-Йорк]]. 28 жовтня 15 та 74 дивізії [[12-а армія (СРСР)|12 армії]] залишили оборонний рубіж уздовж річки [[Кривий Торець]]. З 28 жовтня 1941 року по 5 вересня 1943 року місто перебувало під владою німців. Окупантам не вдалося поновити видобуток вугілля на основних шахтах міста&nbsp;— на шахтах чинились диверсії підпільними та диверсійними групами. Було спалено міську електростанцію, зруйновано електромеханічні майстерні. За німців розстріляно і повішено 83 особи. Долю 150 осіб, заарештованих і відправлених до [[Горлівка|горлівської]] жандармерії або [[Костянтинівка|костянтинівського]] чи [[Бахмут|артемівського]] [[гестапо]], не вдалося встановити. 1480 юнаків та дівчат були вивезені до [[Німеччина|Німеччини]]. За час війни у Дзержинському районі зруйновано 53 промислових об'єкта, у тому числі 6 шахт і 3 заводи, знищені Палац культури, 1&nbsp;280 житлових будинків, 10 шкіл. Загальний збиток склав 116&nbsp;млн карбованців. 5 268 дзержинців не повернулися з фронтів [[Друга світова війна|Другої світової війни]].<ref>Книга памяти Украины. Донецкая обл. т. 7:-Донецк: Донбасс,1996.</ref>

[[5 вересня]] [[1943]] року Дзержинськ, а 7 вересня всі населенні пункти району зайняті військами [[51-ша армія (СРСР)|51 армії]] Південного фронту під командуванням [[генерал-лейтенант]]а [[Крейзер Яків Григорович|Якова Крейзера]]. При захопленні Дзержинська загинули понад 200 солдатів. Встановлені 245 імен воїнів, похованих у 10 братських могилах на території [[Торецька міська рада|Торецької міської ради]]. На братських могилах встановлені пам'ятники, імена воїнів увічнені на меморіальних плитах. Подвиг воїнів, що загинули в боротьбі за місто, мешканці увічнили в [[Меморіальний комплекс «Слава» (Торецьк)|меморіальному комплексі «Слава»]], спорудженому до 30 річниці захоплення міста.

=== Сучасна історія ===
[[21 липня]] 2014 року [[Збройні сили України|українські Збройні Сили]] в ході бою зайняли місцевий штаб бойовиків, який був у Торецьку, після цього розпочали звільнення міста від [[Донецька народна республіка|терористичних угруповань]]&nbsp;— доповів [[Порошенко Петро Олексійович|президенту України]] [[Список міністрів оборони України|Міністр оборони]] генерал-полковник [[Гелетей Валерій Вікторович|Валерій Гелетей]]. Після напружених боїв силам [[Війна на сході України|АТО]] вдалося взяти під контроль Торецьк та підняти над адміністрацією [[прапор України]]<ref>[http://espreso.tv/news/2014/07/21/u_dzerzhynsku_syly_ato_zakhopyly_shtab_terorystiv У Дзержинську сили АТО захопили штаб терористів]</ref>.

26 липня 2014 року терористи, які вже відійшли до Горлівки, обстріляли школу №&nbsp;2 з системи залпового вогню «Град», постраждало також більше 40 квартир в сусідніх житлових будинках<ref>[http://24tv.ua/boyoviki_obstrilyuvali_dzerzhinsk_video_n468654 Бойовики обстрілювали Дзержинськ (Відео)]</ref>.

13 листопада 2014-го українські збройні сили здійснили упереджувальний удар по терористах, котрі рушали з-під Горлівки на Торецьк, артилерією знищено до 10 одиниць озброєння і військової техніки та до 20 бандитів<ref>[http://espreso.tv/news/2014/11/13/syly_ato_zavdaly_uperedzhuvalnoho_udaru_po_boyovykam_pid_horlivkoyu Сили АТО завдали упереджувального удару по бойовикам під Горлівкою]</ref>. 21 листопада засоби масової інформації поширюють повідомлення, що з території Горлівки терористи обстріляли Торецьк артилерією та системами залпового вогню «Град»&nbsp;— по поселеннях шахти Південна і Артемово, багато поранених місцевих жителів, зазнали руйнувань школа та житлові будинки<ref>[http://espreso.tv/news/2014/11/21/dzerzhynsk_obstrilyaly_z_quothradivquot_bahato_poranenykh__ye_zhertvy ЗМІ: Дзержинськ обстріляли з «Градів»&nbsp;— багато поранених, є жертви]</ref>.

24 січня 2015 року терористично-російські угрупування обстріляли блокпост під Торецьком, загинули 6 військових, 10 поранені<ref>[http://www.unn.com.ua/uk/news/1429681-vchora-v-dzerzhinsku-zaginuli-6-viyskovikh-10-poraneno Вчора в Дзержинську загинули 6 військових, 10 поранено]</ref>. 27 січня снаряд терористів влучив&nbsp; у приватне домоволодіння, на місці вибуху знайдено тіло жінки 88-ти років<ref>[http://espreso.tv/news/2015/01/27/terorysty_znovu_zavdaly_udariv_po_avdiyivci_i_dzerzhynsku_troye_zahyblykh Терористи знову завдали ударів по Авдіївці і Дзержинську. Троє загиблих]</ref>. 5 лютого терористи обстрілюють місто зі ствольної артилерії, поранено чоловіка поблизу Дзержинського хлібозаводу<ref>[http://www.unn.com.ua/uk/news/1434724-trivayut-obstrili-dzerzhinska-ta-gorlivki-poraneno-mirnogo-zhitelya-z-shkiryak Тривають обстріли Дзержинська та Горлівки, поранено мирного жителя&nbsp;— З.Шкіряк]</ref>. 11 лютого під час обстрілу терористами побіля Торецька від осколкового поранення у голову загинув солдат 44-ї артилерійської бригади [[Мельник Микола Васильович|Микола Мельник]].

13 лютого після обстрілу снаряд, що потрапив в будинок, обірвав життя жінки 1948&nbsp;р.н.<ref>[http://espreso.tv/news/2015/02/13/vid_obstriliv_z_boku_terorystiv_na_donechchyni_za_dobu_zahynuly_schonaymenshe_dvoye_cyvilnykh____mvs Від обстрілів терористів на Донеччині за добу загинули щонайменше двоє цивільних,&nbsp;— МВС]</ref> 22&nbsp;березня під вечір бойовики обстріляли Торецьк, щонайменш одного мешканця поранено<ref>[http://www.unn.com.ua/uk/news/1451079-boyoviki-obstrilyali-dzerzhinsk-poraneno-mirnogo-meshkantsya Бойовики обстріляли Дзержинськ: поранено мирного мешканця]</ref>. 13 квітня бойовики з мінометів обстріляли селище шахти «Південної» в Торецьку, поранені двоє підлітків<ref>[http://espreso.tv/news/2015/04/14/terorysty_obstrilyaly_dzerzhynsk_poraneni_dvoye_pidlitkiv Терористи обстріляли Дзержинськ: поранені двоє підлітків]</ref>. 23 липня увечері терористи обстрілюють місто, поранень зазнав місцевий житель<ref>[http://espreso.tv/news/2015/07/23/boyovyky_obstrilyaly_zhytlovi_kvartaly_dzerzhynska_ye_poraneni Бойовики обстріляли житлові квартали Дзержинська: є поранені]</ref>. Вночі з 29 на 30 липня терористи обстріляли центральну частину міста, загинуло двоє місцевих жителів<ref>[http://www.unn.com.ua/uk/news/1486999-dvoye-lyudey-zaginuli-v-rezultati-obstrilu-dzerzhinska Двоє людей загинули в результаті обстрілу Дзержинська]</ref>. В ніч з 7 на 8 серпня 2015-го проросійські терористи з використанням артилерії обстріляли Торецьк, поранені двоє мешканців&nbsp;— чоловік та жінка<ref>[http://www.unn.com.ua/uk/news/1489625-boyoviki-obstrilyali-dzerzhinsk-znestrumleno-tri-shakhti-ye-poraneni-sered-mirnikh-meshkantsiv Бойовики обстріляли Дзержинськ: знеструмлено три шахти, є поранені серед мирних мешканців]</ref>. Вночі з 13 на 14 серпня терористи вчергове обстрілювали Торецьк, поранено двоє людей<ref>[http://espreso.tv/news/2015/08/13/cherez_obstril_boyovykamy_dzerzhynska_poraneno_dvokh_myrnykh_zhyteliv Через обстріл бойовиками Дзержинська поранено двох мирних жителів]</ref>.

[[18 лютого]] [[2016]] року тодішній ''Дзержинськ'' перейменовано на ''Торецьк'' на честь річки [[Кривий Торець]] відповідно до рішення місцевої ради від 16 жовтня 2015 року<ref name="perem1" /><ref name="perem2" />.

== Адміністративний поділ ==
[[Торецька міська рада|Торецькій міській раді]] підпорядковане [[місто]] районного значення [[Залізне]], 7 [[Селище міського типу|селищ міського типу]], 2 [[село|села]] та 8 [[селище|селищ]]. Повноваження міського голови с 1998 року до 2016 року виконував [[Сліпцов Володимир Микитович]]<ref>[https://www.rbc.ua/rus/news/mer-toretska-vladimir-sleptsov-arestovan-1471474142.html Мэр Торецка Владимир Слепцов арестован на два месяца]</ref>.

;Міста
* Торецьк
* [[Залізне]]

;Селища міського типу
* смт [[Курдюмівка (смт)|Курдюмівка]]
* смт [[Неліпівка (смт)|Неліпівка]]
* смт [[Новгородське (смт)|Новгородське]]
* смт [[Південне (смт)|Південне]]
* смт [[Північне (смт)|Північне]]
* смт [[Петрівка (Торецька міська рада)|Петрівка]]
* смт [[Щербинівка (смт)|Щербинівка]]

== Створення військово-цивільної адміністрації ==
12 травня 2017 року Указом Президента України у Торецьку утворено військово-цивільну адміністрацію.<ref>[http://www.president.gov.ua/documents/1282017-21822 Указ Президента України від 12.05.2017]</ref>

== Населення ==

{{Historical populations
| percentages = pagr
| 1923|6320

| 1926|12806

| 1939|31750

| 1959|44835

| 1970|46818

| 1979|44502

| 1989|50538

| 2001|43371

| 2005|40359

| 2010|36835

| 2014|34750
|footnote=<ref>http://pop-stat.mashke.org/ukraine-cities.htm</ref>
}}
За даними [[Перепис населення України (2001)|перепису 2001 року]] населення міста становило 42916 осіб, із них 12,18 % зазначили рідною мову [[Українська мова|українську]], 87,14 %&nbsp;— [[Російська мова|російську]], 0,20 %&nbsp;— [[циганська мова|циганську]], 0,12 %&nbsp;— [[Білоруська мова|білоруську]], 0,07 %&nbsp;— [[Вірменська мова|вірменську]], 0,05 %&nbsp;— [[молдовська мова|молдовську]], а також [[болгарська мова|болгарську]], [[польська мова|польську]], [[грецька мова|грецьку]] та [[гагаузька мова|гагаузьку]] мови<ref>[http://database.ukrcensus.gov.ua/MULT/Database/Census/databasetree_uk.asp Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua]</ref>.

Національний склад населення за переписом 2001 року<ref>[http://www.webcitation.org/6CURge2tu Національний склад та рідна мова населення Донецької області. Розподіл постійного населення за найбільш численними національностями та рідною мовою по міськрадах та районах.]</ref>:
{| class="standard"
| align="center" style="background:#f0f0f0;"|
| align="center" style="background:#f0f0f0;"|'''чисельність'''
| align="center" style="background:#f0f0f0;"|'''частка, %'''
|-
| [[українці]] ||52 958||61,4
|-
| [[росіяни]] ||31 112||36,1
|-
| [[білоруси]] ||858||1,0
|-
| [[татари]] ||262||0,3
|-
| [[цигани]] ||222||0,3
|}

На 1 січня 2008 року чисельність постійного населення [[Торецька міська рада|Торецької міської ради]] становить 77 415 осіб: чоловіків&nbsp;— 35 739, жінок&nbsp;— 41676.

== Економіка ==

=== Вугільна промисловість ===
[[Файл:Дзержинськвугілля.JPG|міні|200пкс|«[[Торецьквугілля]]»]]
[[Файл:Шахта имени Дзержинского.JPG|міні|200пкс|[[Шахта «Центральна» (Торецьк)|Шахта «Центральна»]]&nbsp;— найстарша шахта міста. Працює з [[1860]] року.]]

Торецьк&nbsp;— місто [[шахтар]]ів, оскільки провідну роль в його економіці відіграє [[вугільна промисловість]]. Станом на 1 вересня 2008 року її частка в загальному обсязі промислової продукції міста становить 50,9 %. Загальна кількість зайнятих на підприємствах вугільної промисловості сягає 7,5 тисяч працівників. Виробнича потужність вуглевидобувних підприємств становить понад 700 тис. тонн на рік. Основні споживачі [[Коксівне вугілля|коксівного вугілля]], що видобувається в Торецьку: ВАТ [[АрселорМіттал Кривий Ріг|«АрселорМіттал Кривий Ріг»]], ВАТ «[[Алчевський коксохімічний завод]]» та інші промислові підприємства.

Представляють вугільну галузь в Торецьку такі підприємства:
* Державне підприємство «[[Торецьквугілля]]»
* ТДВ "ОП «[[Шахта імені Святої Матрони Московської]]»
* [[Групова збагачувальна фабрика «Дзержинська»]]
* [[філія]] ЗФ «Дзержинська» ТОВ «Енергоімпекс»

Державне виробниче об'єднання «[[Торецьквугілля]]» здійснює централізоване територіальне управління 4 вугільних шахт:
*[[Шахта «Центральна» (Торецьк)|Шахта «Центральна»]]
* [[Шахта «Північна» (Торецьк)|Шахта «Північна»]] (закрита у [[2016]]&nbsp;р.)<ref>[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/205-2016-р#n3 Про ліквідацію відокремленого підрозділу "Шахта «Південна» державного підприємства «Дзержинськвугілля»]</ref>
* [[Шахта «Південна»]]
* [[Шахта «Торецька»]]

За час незалежності України закрито шахти ім. Артема, [[Шахта «Нова»|шахту «Нова»]].

Промислові запаси [[кам'яне вугілля|кам'яного вугілля]] діючих нині шахт становлять 58,6&nbsp;млн тонн [[Коксівне вугілля|коксівного вугілля]] марок «К» (коксівне) і «Ж» (жирне), зосереджених у [[Пласт (геологія)|пластах]] [[Кут падіння пласта|крутого]] [[Падіння пласта|падіння]]. За сучасних обсягів видобутку запаси здатні забезпечити функціонування шахт ще на 80 років (станом на 2008 рік). У [[2010]] році тривають роботи з [[Проведення виробки|проходки]] нового [[Горизонт гірничий|горизонту]] на [[Шахта «Торецька»|шахті «Торецька»]].

Окрім шахт виробничому об'єднанню «[[Торецьквугілля]]» підпорядковані [[Дзержинський ремонтно-механічний завод]]<ref>{{Cite web |url=http://www.dzerghinsk.com/modules.php?name=News&file=article&sid=77 |title=Дзержинский портал — Ремонтно-механический завод |accessdate=14 травень 2010 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20081231082844/http://www.dzerghinsk.com/modules.php?name=News&file=article&sid=77 |archivedate=31 грудень 2008 |deadurl=yes }}</ref>, автобаза, вузол виробничо-технологічного зв'язку, управління матеріально-технічного постачання, управління житлово-комунальним господарством, гірничий навчально-курсовий комбінат, вантажно-транспортне управління «Дзержинськпогрузтранс», а також газета «Шахтёрский вестник»<ref>[http://ukrcoal.com/pred/pred.php?id=163 ГП Дзержинскуголь (Министерство угольной промышленности Украины)]</ref>.

=== Хімічна промисловість ===
[[Файл:Дзержинський фенольний завод.JPG|міні|200пкс|[[Дзержинський фенольний завод]]]]

Не менш важливою для економіки міста залишається хімічна промисловість, питома вага її в загальному обсязі промислової продукції міста становить 36,7 %. Представлена галузь одним підприємством&nbsp;— [[Дзержинський фенольний завод|КХЗ «Дзержинський фенольний завод» ТОВ НВО «Інкор і Ко»]], єдине на території [[СНД]] підприємство з централізованої переробки [[фенол]]ьної, [[нафталін]]ової і [[піридин]]ової сировини, рівень виробництва продукції якого щороку зростає<ref>[http://www.avias.com/news/2004/06/10/79632.html Дзержинский фенольный завод: пример успешной реализации инвестиционных проектов]</ref>. Нині на заводі випускається близько 30 найменувань сортів і марок номенклатури продукції, 95 % якої відправляється на [[експорт]]. На початку 2000-х років на підприємстві впроваджена система керування якістю [[ISO 9001-2001]].

=== Машинобудівна промисловість ===
[[Файл:Sensor Dzerzhynsk.JPG|міні|200пкс|Транспортний під'їзд до заводу «Сенсор»]]

У Торецьку діють два підприємства машинобудівного комплексу: [[Новгородський машинобудівний завод імені Петровського]] та завод станкових вузлів, а нині [[Дзержинський електромеханічний завод «Сенсор»]]. Новгородський машинобудівний завод імені Петровського заснований [[1894]] року як підприємство з виготовлення сільськогосподарських машин. Після приватизації підприємства в 2000 році координацію роботи здійснювала промислова компанія «Укрвуглемаш». Тоді ж почалось освоєння виробництва шахтних лебідок, насосів дільничного водовідливу, а також устаткування для залізничного транспорту<ref>[http://www.gold.dn.ua/catalog/11/16815/ ОАО «Новгородский машиностроительный завод»&nbsp;— Золоті сторінки Донбасу]</ref>. Нині 48,49 % акцій підприємства належать промисловій групі «АРС» та 24,99 %&nbsp;— ЗАТ [[System Capital Management]]<ref>{{Cite web |url=http://baza.proua.com/b/44 |title=Новгородский машиностроительный завод, ОАО |accessdate=27 травень 2010 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20081219224136/http://baza.proua.com/b/44 |archivedate=19 грудень 2008 |deadurl=yes }}</ref>.

[[Дзержинський електромеханічний завод «Сенсор»]]&nbsp;— монопольний постачальник високовольтної кабельної продукції для вітроенергетичних станцій України. Завод, заснований [[1976]] року,&nbsp;— нині сучасне виробництво, стратегічну основу продукції якого складають мережеве монтажне та телекомунікаційне обладнання, вентиляційне обладнання, банківське устаткування (зокрема, детектори банкнот), дозатори води і рідких компонентів, кріплення для аудіо/відео техніки, а також послуги з обробки металу в рамках виробничої кооперації<ref>{{Cite web |url=http://sensor.ua/products/ |title=Продукція заводу — Офіційна сторінка |accessdate=27 травень 2010 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20101206032536/http://sensor.ua/products/ |archivedate=6 грудень 2010 |deadurl=yes }}</ref>. З квітня [[2010]] року налагоджене виробництво мережевого монтажного обладнання<ref>{{Cite web |url=http://sensor.ua/news/29.html |title=«Сенсор» освоил производство сетевого монтажного оборудования |accessdate=27 травень 2010 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20140810065425/http://sensor.ua/news/29.html |archivedate=10 серпень 2014 |deadurl=yes }}</ref>. Довголітній партнер підприємства&nbsp;— компанія [[АМІ]].

=== [[Промисловість будівельних матеріалів]] ===
[[Курдюмівський завод кислототривких виробів]], заснований [[1954]] року, спеціалізується на виробництві кислототривкої продукції [[Цегла|цегли]] та плитки. На початку 1990-х років відбувся різкий спад виробництва. Проте за рахунок переоснащення та впровадження новітніх технологій до початку 2000-х років завод вийшов у лідери галузі в Україні. Підприємство має в своєму розпорядженні сертифіковану лабораторію, оснащену новітнім обладнанням. Сировинна база виробництва&nbsp;— [[глини]] [[Курдюмівка (смт)|Курдюмівського]] родовища, які не мають аналогів ані в Україні, ані в [[СНД]] за своїм фізичним і хімічним складом. Це високопластичні білі глини із мінімальним вмістом окислів<ref>{{Cite web |url=http://www.kislotoupor.com.ua/clays/about_clays |title=Описание глины от ПГ Кислотоупор |accessdate=28 травень 2010 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20110307151516/http://www.kislotoupor.com.ua/clays/about_clays |archivedate=7 березень 2011 |deadurl=yes }}</ref>. У [[2004]] році ВАТ «Курдюмівський завод кислототривких виробів» отримав міжнародний сертифікат управління якістю ISO 9001 версії 2001 року.

Головними споживачами продукції заводу впродовж останніх десятиліть залишаються Липецький, [[Азовсталь|Маріупольський]] та [[Запорізький металургійний комбінат|Запорізький металургійні комбінати]], [[Гомельський хімічний завод]]. Найбільший замовник плитки для вимощування тротуарів&nbsp;— місто [[Київ]]: плитку Курдюмівського заводу використовували для реставрації [[Софійська площа (Київ)|Софійської]] та [[Михайлівська площа (Київ)|Михайлівської площ]], площі перед [[Успенський собор (Київ)|Успенським собором]] [[Києво-Печерська лавра|Києво-Печерської Лаври]]. Завод входить до складу промислової групи «Кислотоупор»

=== Харчова промисловість ===
[[Файл:Дзержинський хлібокомбінат.JPG|міні|200пкс|Дзержинський хлібокомбінат]]

Із [[1947]] року безперебійно працює [[Дзержинський хлібокомбінат]], заснований [[1931]] року, питомий внесок якого в міський бюджет становить 4 %. Діють основні три цехи: хлібний, булочний та кондитерський, а також переоснащений цех з виробництва пшеничного солоду. Середньодобове виробництво становить 14,5 т. Близько 21 % продукції реалізується через власну роздрібну торговельну мережу. Крім того підприємство постійно надає [[Спонсорство|спонсорську допомогу]] медичним установам міста, міському [[Дитячий будинок-інтернат|дитячому притулку]], загальноосвітній школі-інтернату, міському відділу фізичної культури і спорту, художнім колективам [[Палац культури «Україна» (Дзержинськ)|Палацу Культури «Україна»]]. З метою профілактичного медичного огляду працівників та їхніх сімей регулярно раз на рік здійснюється діагностичне обстеження фахівцями діагностичного центру [[ДОКТМО|Донецького обласного клінічного територіального медичного об'єднання]]. При заводі функціонує власний стоматологічний кабінет. З [[1980]] року беззмінно [[Торецький хлібокомбінат]] очолює [[Лебедєв В'ячеслав Федорович]]&nbsp;— [[почесний громадянин Торецька]]<ref>{{Cite web |url=http://www.dzerghinsk.com/modules.php?name=News&file=article&sid=52 |title=Дзержинцы: Лебедев Вячеслав Федорович |accessdate=27 травень 2010 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20140318134835/http://www.dzerghinsk.com/modules.php?name=News&file=article&sid=52 |archivedate=18 березень 2014 |deadurl=yes }}</ref>.

== Транспорт ==
Транспортна інфраструктура міста нараховує 418,2 кілометрів [[автошлях]]ів, з [[асфальт|твердим покриттям]]&nbsp;— 406, [[Щебінь|щебнем]]&nbsp;— 12,2 кілометри. З 1985 року, коли відкрито перші два [[тролейбус]]ні маршрути, до 2007 року пасажирські перевезення в місті здійснювались автомобільним та електричним транспортом. У 2007 році в Торецьку припинено рух [[тролейбус]]у (див. [[Торецький тролейбус]]).

Транспортне обслуговування в місті забезпечує також ВАТ «Дзержинське АТП 11407», а також приватні підприємці. У 2007 році було створене підприємство ТОВ «Автобудсервіс&nbsp;— 2007». Станом на 1 січня 2010 року автомобільним транспортом обслуговується 29 маршрутів.

== Культура ==
[[Файл:ДК Україна Торецьк2.jpg|міні|200пкс|[[Національний палац мистецтв «Україна»|Палац культури «Україна»]]]]
[[Файл:Зимовий сад палацу Україна.JPG|міні|200пкс|Фрагмент зимового саду палацу «Україна»]]
{{seealso|Пам'ятники Торецька|Пам'ятки Торецька}}

До [[1991]] року в Торецьку працювали 13 Палаців культури і клубів, 25 бібліотек (нині діють 14), 164 магазини, стадіон, плавальний басейн, 22 школи, 2 професійно-технічних училища, гірничий технікум, музичне училище і музична школа. У місті Торецьк Донецької області на обліку перебуває 21 пам'ятка історії та 5 пам'яток монументального мистецтва. 9 пам'яток історії&nbsp;— це могили радянських воїнів, 5 воїнів афганців, меморіальні дошки. 20 липня 2015-го скинуто 2 пам'ятники&nbsp;— Леніну та Дзержинському<ref>[http://espreso.tv/news/2015/07/21/na_donechchyni_povalyly_pamyatnyky_leninu_ta_dzerzhynskomu На Донеччині повалили пам'ятники Леніну та Дзержинському]</ref>.

Головний осередок культури в місті&nbsp;— [[Національний палац мистецтв «Україна»|Палац культури «Україна»]] [[Шахта «Центральна» (Торецьк)|шахти Шахта «Центральна»]]. Палац культури введений в експлуатацію [[22 грудня]] [[1972]] року. Головна заслуга в спорудженні Палацу Культури «Україна» належить [[Пеклун Володимир Федорович|Пеклуну Володимиру Федоровичу]], який на той час очолював міську партійну організацію, і [[Кулініч Тимофій Олексійович|Кулінічу Тимофію Олексійовичу]]&nbsp;— голові виконкому Торецької міської ради депутатів. Чинний директор Палацу&nbsp;— [[Сорочук Віктор Ярославович]], художній керівник&nbsp;— Перевалова Світлана Володимирівна.

Палац має дві глядацькі зали, бібліотеку. Крім того в його приміщенні розташовані Народний музей історії міста Торецька, а також унікальний зимовий сад&nbsp;— єдиний в Україні такого типу, збережений завдяки зусиллям всього трудового колективу ПК «Україна». Нині в ПК працюють 35 художніх колективів, в яких займаються 670 осіб. Серед колективів 21 21 творча студія, зокрема:

[[Файл:Клуб Дзержинського фенольного заводу.JPG|міні|200пкс|Клуб [[Дзержинський фенольний завод|Дзержинського фенольного заводу]]]]

* зразкова студія естрадного співу «Камертон», керівник&nbsp;— Степаненко Наталія Миколаївна;
* зразкова студія народного танцю «Калинка», керівник&nbsp;— Ткачук Світлана Павлівна;
* зразкова студія естрадного танцю «Експресія», керівник&nbsp;— Бабіч Ніна Юріївна;
* народний хор ветеранів [[Німецько-радянська війна|Великої Вітчизняної війни]] і праці, керівник&nbsp;— [[Сорочук Віктор Ярославович]]. Звання «народного» колектив отримав в 2005 році.
* народний молодіжний театр «Новое поколение», керівник&nbsp;— Крошка Оксана Василівна.
* народний театр естрадних ляльок «Чародеи» і зразковий театр естрадних ляльок «Золотой ключик», керівники&nbsp;— Ганна Шульга та Валентина Шульга;
* вокальні студії «Арія», керівник&nbsp;— Перевалова С. В. і «Резонанс», керівник&nbsp;— Дубовська І. В.

[[Файл:Church St Macarius Dzerzhynsk.JPG|міні|200пкс|Макаріївська церква]]

Вихованці зразкової студії естрадного співу «Камертон» беруть участь у Міжнародному конкурсі дитячого та юнацького мистецтва «[[Кришталевий жайвір]]» (м. [[Тернопіль]]), Міжнародного конкурсу дитячого та юнацького співу «[[Чорноморські ігри]]» (м. [[Скадовськ]]), Всеукраїнського фестивалю-конкурсу естрадного мистецтва «Родник», де неодноразово отримували звання лауреатів. У 2006 році Кирил Каплуновський представляв Україну на міжнародному фестивалі мистецтв «[[Слов'янський базар]]» і отримав другу премію у своїй віковій категорії. Зразкова студія народного танцю «Калинка»&nbsp;— лауреат міжнародного конкурсу «Форте мьюзік».

У місті працюють також Палац культури [[Шахта «Північна» (Торецьк)|шахти «Північна»]], клуб [[Дзержинський фенольний завод|Фенольного заводу]], [[Будинок народних традицій села Щербинівки]]. В 1957 році в Торецьку відкрита музична школа, яка носить ім'я видатного українського композитора [[Карабиць Іван Федорович|Івана Карабиця]]. Втім за роки незалежності України в місті закрити кінотеатр «Старт» і кінотеатр ім. Богдана Хмельницького. На місці останнього діяла школа, в якій працював український письменник і педагог [[Васильченко Степан Васильович|Степан Васильченко]]. На будівлі кінотеатру встановлено меморіальну дошку.

Трудовому життю шахтарського міста часів перших радянських п'ятирічок присвячений фільм [[Луков Леонід Давидович|Леоніда Лукова]] ''«[[Велике життя]]»'' (1939&nbsp;р., [[Кіностудія імені Олександра Довженка|Київська кіностудія]]), одна з найвідоміших радянських картин довоєнних років, лідер прокату 1940&nbsp;р. (18,6&nbsp;млн глядачів). У центрі міста, у сквері поряд із ДП [[Торецьквугілля]], Козодоєву та [[Рябошапка Степан Кирилович|Рябошапці]] встановлені пам'ятні погруддя.

== Освіта ==
[[Файл:Дзержинський гірничий технікум.JPG|міні|200пкс|[[Донбаський державний коледж технологій та управління]]]]
[[Файл:Будинок піонерів Дзержинськ.JPG|міні|200пкс|Центр дитячої та юнацької творчості м. Торецька]]

Загальна середня освіта в місті підпорядкована Міському відділу освіти Дзержинської міської ради Донецької області. Працюють два навчально-виховних комплекси: школа-[[гімназія]] (№&nbsp;1) і школа-[[ліцей]] (№&nbsp;6), а також спеціалізована загальноосвітня школа 1-3 ступенів навчання №&nbsp;3 із поглибленим вивченням [[англійська мова|англійської мови]]; 8 загальноосвітніх шкіл 1-3 ступенів навчання; 7 шкіл 1-2 ступенів навчання; [[Торецька загальноосвітня школа-інтернат|загальноосвітня школа-інтернат]]; дві вечірні загальноосвітні школи 2-3 ступенів навчання. У 2009&nbsp;— 2010 навчальному році в 21 школі міста навчалося 5 200 дітей, а в 1981&nbsp;— 1982 в 24 школах навчалось понад 10 000 учнів.

За роки незалежності закриті ОШ №&nbsp;8, ОШ №&nbsp;4, ЗОШ №&nbsp;11.

Всі школи міста,&nbsp;— україномовні{{факт}}. Школа 9 надає навчання на 2 мовах.

Таким чином населення повертається до свого коріння.

В Торецьку діє міжшкільний навчально-виробничий комбінат. Впродовж довгого часу успішно працюють Торецька станція юних техніків, а також Центр дитячої та юнацької творчості. Для бажаючих займатися спортом працює дитячо-юнацька спортивна школа.

Професійна освіта в місті представлена навчальними закладами: [[Донбаський державний коледж технологій та управління|Донбаським державним коледжем технологій та управління]], [[Торецький музичний коледж|Торецьким музичним коледжем]], гірничим ліцеєм, Професійно-технічним училищем №&nbsp;73. [[Донбаський державний коледж технологій та управління|Дзержинський гірничий технікум]] (нині — ''Донбаський державний коледж технологій та управління''), заснований в [[1963]] року, має два відділення: денне та заочне і готує спеціалістів за 5 спеціальностями: «Підземна розробка корисних копалин», «Експлуатація та ремонт гірничого електромеханічного обладнання та автоматичних пристроїв», «Важке машинобудування», «Обслуговування та ремонт автомобілів і двигунів», «Бухгалтерський облік». Чинний директор&nbsp;— [[Зубарєв Сергій Олександрович|Зубарєв С. О.]]

== Засоби масової інформації ==
[https://toretsk.city/ Торецьк.City] —  міське інтернет-видання, запущене у серпні 2018 року за підтримки [[Агенція розвитку локальних медіа "Або"|Агенції розвитку локальних медіа "Або"]].<ref>{{Cite web|title=Торецк.City: что это за сайт и о чем он|url=https://toretsk.city/read/blog/5560/toreck-city-chto-eto-za-sajt-i-o-chem-on|website=Торецьк.City|accessdate=2020-01-17|language=uk}}</ref>

Міські друковані засоби масової інформації представлені газетами «Дзержинский шахтёр» і міським інформаційно-розважальним тижневиком «Дзержинский уезд». Газета «Дзержинский шахтёр» видається з 1936 року, мала назву «Дзержинский рабочий». Середньотижневий тираж&nbsp;— 10061 примірників. З 1950 року впродовж 20 років головним редактором газети був [[Ісаєв Юрій Павлович]]. При редакції він заснував літературну студію, в якій розпочинали творчий шлях письменники [[Солоухін Володимир Олексійович|Володимир Солоухін]], А. Симагов, поет [[Борис Білаш]]. Під керівництвом головного редактора [[Дем'яненко Володимир Якович|Володимира Яковича Дем'яненка]] колектив газети «Дзержинский шахтёр» в 1986 році нагороджений грамотою [[Президія Верховної Ради УРСР|Президії Верховної Ради УРСР]]. З лютого 1973 року заступником редактора міської газети працює [[Падра Дмитро Семенович|Дмитро Семенович Падра]], який понад 20 років очолював міську організацію спілки журналистів України. Нині головний редактор газети&nbsp;— Вікторія Шеянова.

У місті працює телерадіокомпанія «ТРК-8-Дзержинськ».

== Медичне обслуговування ==
У Торецьку станом на 1 січня [[2010]] року медичне обслуговування здійснюють 8 [[Лікарня|лікарень]], 3 [[Амбулаторія|амбулаторії]], 2 [[Поліклініка|поліклініки]], що сумарно забезпечують 680 ліжкомісць. Всі лікувально-профілактичні заклади акредитовані, 5 з них мають першу акредитаційну категорію (Центральна міська лікарня, стоматологічна та дитяча поліклініки, міська лікарня №&nbsp;1 міста [[Залізне|Артемове]], амбулаторія селища міського типу [[Північне (смт)|Північне]]).

Парк автомобілів станції [[Швидка медична допомога|швидкої допомоги]]&nbsp;— 5 машин, забезпеченість бригадами швидкої допомоги&nbsp;— 0,62 на 10 тисяч населення (середній показник по області&nbsp;— 0,7). У 2007 році відкрита наркологічна амбулаторія. В лавах медичних робітників міста&nbsp;— 176 лікарів, 660 середніх медичних робітників. Працює [[санаторій]]-[[профілакторій]] «Райдуга» з водогрязелікарнею.

== Спорт ==
Торецьк завжди був містом, багатим спортивними традиціями. В 1960-ті роки введений в експлуатацію спортивний комплекс міського [[стадіон «Авангард»|стадіону «Авангард»]] з трибунами на 10 тисяч місць, плавальним басейном та спортивними залами для занять гімнастів, борців, боксерів, важкоатлетів, акробатів. Футбольне поле, волейбольний та баскетбольний майданчики, сектор для легкоатлетів відповідали нормам проведення змагань високого рівня.

Міська футбольна команда [[Шахтар (Дзержинськ)|«Шахтар»]] під керівництвом [[Кириченко Олександр Васильович|Олександра Васильовича Кириченко]] неодноразово ставала призером першості області, володарем Кубка області, а в 1979 році&nbsp;— чемпіоном області. В наступні роки тренерами футбольної команди були [[Шереверя Володимир Іванович|Володимир Іванович Шереверя]], [[Новіков Петро Васильович|Петро Васильович Новіков]]. Вихованець місцевої команди «Шахтар»&nbsp;— майстер спорту СССР, [[заслужений тренер]] України з футболу [[Грачов Віктор Олександрович|Віктор Олександрович Грачов]]. За його участю [[донецьк]]а команда [[Шахтар (Донецьк)|«Шахтар»]] стала володарем [[Кубок СРСР з футболу|Кубка СССР]] в 1980 і 1983 роках.

Відомі досягнення жіночої команди з [[Боротьба вільна|вільної боротьби]] (тренер Олег Нікіфоров). [[Лазарєва Тетяна|Тетяна Лазарєва]]&nbsp;— чемпіон України, Європи, срібний призер чемпіонату світу, учасниця олімпійських змагань на [[Олімпіада 2004|Олімпіаді 2004]] року в Афінах (вагова категорія до 55 кг). У 2008 році Тетяна стала срібним призером чемпіонату світу в [[Токіо]]. Команда гирьовиків старшого покоління під керівництвом майстра спорту СССР Н. Старущенко успішно виступає на змаганнях високого рівня. Серед них майстер спорту СССР В. Волнов. На чемпіонаті світу 2005 року [[Суханов Юрій Платонович|Юрій Суханов]] став чемпіоном світу<ref>[http://www.blik.ua/content/view/28010/ Юрій Суханов&nbsp;— Газета «Блік»]</ref>, А. Юрченко&nbsp;— срібним призером. В червні 2006 року на чемпіонаті світу в [[Гамбург|Гамбурзі]] (Німеччина) майстер спорту СССР Ю. Суханов завоював срібну нагороду, а [[Сіобко Олексій|Олексій Сіобко]]&nbsp;— бронзову. Успішно виступають на першості області та України боксери міста (тренер А. Давидов).

== Видатні люди ==
{{див|Почесний громадянин Торецька}}
{{див|:Категорія:Уродженці Торецька}}

; Військові Армії УНР
* Віктор Логуненко (Катеринославська губ., Бахмутський пов., Резнянська вол., с. Желізне&nbsp;— 15.06.1920, під Подільська губ., с. Ігнатівка)&nbsp;— козак кінного полку ім. Гетьмана Івана Мазепи [[Армія Української Народної Республіки|Армії УНР]]. Народився у с. Желізне&nbsp;— тепер м. Торецьк Донецької області. Загинув у бою з більшовиками. Місце поховання невідоме.
; Герої України
* [[Гриньов Микола Герасимович|Микола Гриньов]]&nbsp;— відбійник [[Шахта «Північна» (Торецьк)|шахти «Північна»]] [[Торецьквугілля|державного підприємства «Торецьквугілля»]].
* [[Шемук Сергій Олександрович|Сергій Шемук]]&nbsp;— наймолодший [[заслужений шахтар України]], [[Герой України]]. [[9 серпня]] [[2010]] року за зміну нарубав 170 тонн вугілля, перевершивши рекорд [[Стаханов Олексій Григорович|Олексія Стаханова]] 1935 року на 72 тони<ref>[http://kp.ua/daily/110810/239152/ В Донбассе с божьей помощью побили рекорд Стаханова]</ref><ref>[http://tsn.ua/ukrayina/zabiynik-shahti-na-donbasi-pobiv-rekord-stahanova.html Забійник шахти на Донбасі побив рекорд Стаханова]</ref>.
*[[Слюсар Сергій Павлович|Сергій Слюсар]]&nbsp;—забійник на відбійних молотках відокремленого підрозділу «Шахта „Північна“» державного підприємства «Торецьквугілля», Герой України<ref>{{Cite web |url=http://www.president.gov.ua/documents/14986.html |title=Про присвоєння С.Слюсарю звання Герой України |accessdate=2 липень 2013 |archiveurl=https://www.webcitation.org/6BSVuoo4M?url=http://www.president.gov.ua/documents/14986.html |archivedate=16 жовтень 2012 |deadurl=yes }}</ref>.
; Заслужені шахтарі України
* [[Шемук Сергій Олександрович|Сергій Шемук]]
* [[Житльонок Дмитро Михайлович|Дмитро Житльонок]]&nbsp;— генеральний директор ДП «[[Торецьквугілля]]»<ref>[http://who-is-who.com.ua/bookmaket/robotodavci2008/5/52.html ГП «Дзержинскуголь», генеральный директор Дмитрий Михайлович Житленок]{{Недоступне посилання|date=травень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}</ref>.
* [[Аксьонов Анатолій Васильович|Анатолій Аксьонов]]

[[Файл:Monument Ryaboshapka Kozodoev.JPG|міні|праворуч|200пкс|Пам'ятник торецьким стаханівцям Рябошапці та Козодоєву]]

; Шахтарі-стаханівці
* [[Козодоєв Захар Устинович]]
* [[Рябошапка Степан Кирилович|Степан Рябошапка]]

; Герої Радянського Союзу
Серед тореччан та воїнів, чия доля до чи після війни була пов'язана із Торецьком, за роки [[Німецько-радянська війна|німецько-радянської війни]] звання [[Герой Радянського Союзу|Героя Радянського Союзу]] отримали<ref>Перші 11 прізвищ наведено за виданням: Д.&nbsp;С.&nbsp;Падра, А.&nbsp;С.&nbsp;Сабина. Дзержинск. Д.: Донбас.&nbsp;— 1982.&nbsp;— с. 40; решту наведено за даними проекту [http://www.warheroes.ru «Герої країни»]</ref>:
* капітан [[Догаєв Володимир Іванович]]
* старший лейтенант [[Тоболенко Михайло Миколайович]]
* капітан [[Пилипенко Іван Маркович]]
* капітан [[Скачков Микола Павлович]]
* старший лейтенант [[Наборський Іван Савелійович]]
* капітан [[Гужва Микола Якович]]
* лейтенант [[Нестеренко Данило Потапович]]
* старшина [[Дубрівний Петро Савелійович]]
* старший лейтенант [[Дятлов Олександр Іванович]]
* старший лейтенант [[Гамаюн Василь Ілларіонович]]
* капітан [[Талах Костянтин Якович]]
* майор [[Гаврилов Володимир Якович]]
* рядовий [[Фенько Степан Григорович]]
* молодший лейтенант [[Лисунов Микола Іванович]]

;Інші
*[[Карабиць Іван Федорович|Іван Карабиць]] (1945, [[Ялта (смт)|Ялта]], [[Донецька область]]) — композитор, автор гімну Торецька. Понад 10 років був директором музичного фестивалю Kyiv Music Fest . А також, професором національної музичної академії України та членом Національної комісії з питань культури при ЮНЕСКО.<ref>{{Cite web|title=Космонавты, президенты и другие замечательные люди. 10 неожиданных почетных граждан городов Донбасса|url=https://svoi.city/read/history/59360/pochetnie-grazhdane-gorodov-donbassa|website=Свои.City|accessdate=2020-02-04|language=ru}}</ref>
*[[Брусиловський Єфрем Мойсейович]]&nbsp;— доктор медичних наук, ревматолог, бальнео- та фізіотерапевт.
* [[Щербакова Галина Миколаївна]] — радянська письменниця, сценарист.
* [[Грачов Віктор Олександрович]]&nbsp;— український футболіст, тренер.
* [[Ольга Тихонова]]&nbsp;— триразова чемпіонка світу з [[бодибілдинг]]у.
* [[Півторипавло Віктор Вікторович]]&nbsp;— композитор, основний вокаліст, клавіші, перкусія гурту «[[Запрещённые барабанщики]]».
* [[Кавалеров Іван Олександрович]]&nbsp;— професор, ректор [[Харківський національний медичний університет|Харківського медінституту]], один з засновників Донецького НДІ фізіології праці.
* [[Александров Сергій Миколайович]]&nbsp;— кавалер [[орден Леніна|ордена Леніна]], проректор з навчальної роботи [[Донецький національний технічний університет|Донецького національного технічного університету]], директор гірничого інституту.
* [[Рижков Микола Іванович]]&nbsp;— голова [[Уряд Союзу Радянських Соціалістичних Республік|Ради міністрів СРСР]] (1985—1990).
* [[Карабиць Іван Федорович]]&nbsp;— український композитор, диригент, громадський діяч.
*[[Лазарєва Тетяна Вікторівна|Лазарева Тетяна Вікторівна]]&nbsp;— срібний призер чемпіонату світу, дворазова чемпіонка Європи з вільної боротьби.
* [[Білий Володимир Васильович]]&nbsp;— український і радянський гірничий інженер, творець спеціалізованої системи шахтостроя в Україні і в СРСР.
* [[Шаріфов Салех Осман огли]]&nbsp;— радянський футбольний тренер, працював у [[Шахтар (Горлівка)|ФК Шахтар (Горлівка)]], один з перших тренерів [[Грачов Віктор Олександрович|Віктора Грачова]]
* [[Воронков Ігор Сергійович]]&nbsp;— український футболіст.
* [[Чолокян Артур Ашотович]] (1985—2014)&nbsp;— солдат Збройних сил України, учасник АТО, загинув під Іловайськом.
* [[Парасочка Геннадій Павлович]] (1975—2017)&nbsp;— загинув 8 грудня 2017 року в зоні АТО під час виконання бойового завдання<ref>[https://www.dotb.dn.ua/2017/12/u-toretsku-poproshhalisya-z-zagiblim-biytsem/ У Торецьку попрощалися з загиблим бійцем]</ref>,<ref>[https://censor.net.ua/news/3038484/boets_vsu_gennadiyi_parasochka_pogib_8_dekabrya_v_zone_ato_ot_puli_snayipera Боец ВСУ Геннадий Парасочка погиб 8 декабря в зоне АТО от пули снайпера]</ref>.
* [[Шуклін Олексій Степанович]] (* 1938)&nbsp;— шахтар, лауреат Державної премії УРСР 1975 року.
*[[Володін Андрій Сергійович]] - повний кавалер [[Орден Слави|ордена Слави]]<ref>[http://www.warheroes.ru/hero/hero.asp?Hero_id=10540 Володин Андрей Сергеевич]</ref>.

== Див. також ==
* [[Торчеськ]]

== Примітки ==
{{reflist|2}}

== Посилання ==
{{Вікіпосилання
|Тема               = Торецьк
|Портал             = Донеччина
|Портал-зображення  = Coat of Arms of Donetsk Oblast 1999.svg
|Вікісловник        = Торецьк
|Вікіпідручник      = 
|Вікіцитати         = 
|Вікіджерела        = 
|Вікіновини         = 
|Вікісховище        = Toretsk
|Метавікі           = 
|Проект             = 
}}
*[https://toretsk.city/ Торецьк.City] — інтернет-видання про життя міста, головні новини Торецька
*[http://www.president.gov.ua/documents/1282017-21822 Указ Президента України від 12.05.2017 про утворення військово-цивільної адміністрації]
* [http://www.dzerzhinsk-rada.gov.ua/ Військово-цивільна адміністрація м.Торецьк]
* [http://who-is-who.com.ua/bookmaket/mistadon2008/1/4/1.html Міста і села України. Донеччина 2008]{{Недоступне посилання|date=липень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}
* [https://web.archive.org/web/20070311004918/http://www.ukrcensus.gov.ua/results/total_population1/structure_population/sel_1.php/?box=1.1W&data1=1&k_t=14&rn=14112&out_type=&id=&data=1&botton=cens_db Офіційний сайт Всеукраїнського перепису населення: Дзержинська міськрада]
* [https://web.archive.org/web/20071008210055/http://sez-tpd.org.ua/description/desc_sez/dzerzhinskr.html Спеціальні економічні зони Донецької області&nbsp;— Дзержинськ]
* [http://www.dzerghinsk.org/index/0-2 Проект «Дзержинськ місто шахтарів»]
* {{cite web |url=https://vn.depo.ua/ukr/vn/yak-za-4-km-vid-liniyi-frontu-rozbudovuyut-ukrayinskiy-toreck-interv-yu-z-golovoyu-vca-20171213692996 |title=До прапора місцеві ставляться ліпше: Як за 4 км від лінії фронту розбудовують український Торецьк |author=Людмила Кліщук |date=2017-12-14 |website=https://vn.depo.ua/ |publisher=[[Depo.ua]] |accessdate=16 січня 2018}}

== Додаткові джерела ==
* [http://imsu-doneck.info/mista-i-sela-doneckoi-oblasti/dzerzhynsk.html Дзержинськ&nbsp;— Інформаційно-пізнавальний портал | Донецька область у складі УРСР] (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том&nbsp;— Історія міст і сіл Української РСР. Донецька область.&nbsp;— К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970.&nbsp;— 992 с.)

== Література ==
* [[Пірко Василь Олексійович|Василь Пірко]] [https://web.archive.org/web/20170214232451/http://shron.chtyvo.org.ua/Vasyl_Pirko/Zaselennia_i_hospodarske_osvoiennia_Stepovoi_Ukrainy_v_XVI-XVIII_st.pdf Заселення Степової України в XVI—XVIII&nbsp;ст.] // Донецьк: Укр. центр, 1998.&nbsp;— 124 с.
* [http://www.ukrlit.vn.ua/lib/lavriv/1.html Петро Лаврів. Моя земля&nbsp;— земля моїх батьків. Донецьк, Український культурологічний центр, Донецьк: Донецьке обласне Товариство української мови ім. Т.&nbsp;Г.&nbsp;Шевченка, РВП «Лебідь». 1995. 64 с.]
* [http://www.experts.in.ua/baza/doc/download/Donetsk_population.pdf Пірко В.&nbsp;О.&nbsp;Заселення Донеччини у XVI—XVIII&nbsp;ст. (короткий історичний нарис і уривки з джерел)] / [[Український культурологічний центр]].&nbsp;— Донецьк: [[Східний видавничий дім]], 2003.&nbsp;— 180 с.
* [[Лаврів Петро|Петро Лаврів]]. Історія південно-східної України. Львів. «Слово», 1992. 152с. ISBN 5-8326-0011-8
* ''Алфьоров М. А.'' Урбанізаційні процеси в Україні в 1945—1991 рр: Монографія/ М.&nbsp;А.&nbsp;Алфьоров&nbsp;— Донецьк: Донецьке відділення НТШ ім. Шевченка, ТОВ «Східний видавничий дім» 2012.&nbsp;— 552 с.
* Алфьоров М.&nbsp;А.&nbsp;Міграційні процеси та їх вплив на соціально-економічний розвиток Донбасу (1939—1959&nbsp;рр.): монографія / М.&nbsp;А.&nbsp;Алфьоров; Укр. культурол. центр, Донец. від-ня Наук. т-ва ім. Шевченка.&nbsp;— Донецьк, 2008.&nbsp;— 192 c.

{{Торецьк}}
{{Населені пункти Донецької області}}
{{Донецька область}}
{{Бібліоінформація}}

[[Категорія:Торецьк| ]]
[[Категорія:Міста Донецької області]]
[[Категорія:Міста обласного значення]]
[[Категорія:Горлівсько-Єнакієвська агломерація]]
[[Категорія:Міста, перейменовані в рамках декомунізації]]
[[Категорія:Шахтарські міста України]]
[[Категорія:Населені пункти з Військово-цивільною адміністрацією]]
[[Категорія:Виборчий округ 52]]