Томас Гакл Веллер

Томас Гакл Веллер (англ. Thomas Huckle Weller; 15 червня 1915 — 23 серпня 2008) — американський вірусолог. Він, Джон Франклін Ендерс і Фредерік Чапмен Роббінс були нагороджені Нобелівською премією з фізіології і медицини в 1954 році за роботу яка показує, як вирощувати віруси поліомієліту в пробірці.

Томас Гакл Веллер Thomas Huckle Weller
англ. Thomas Huckle Weller
Народився	15 червня 1915(1915-06-15) Енн Арбор, Мічиган
Помер	23 серпня 2008(2008-08-23) (93 роки) Нідгем, Массачусетс
Країна	США
Національність	американець
Діяльність	біолог, вірусолог, лікар
Alma mater	Університет Мічигану
Галузь	вірусологія
Заклад	Гарвардський університет
Членство	Американська академія мистецтв і наук і Національна академія наук США
Відомий завдяки:	вірус поліомієліту
Нагороди	Нобелівська премія з фізіології і медицини 1954 року

Біографія

Веллер народився і виріс в Енн-Арбор, Мічиган. А потім відправився в Мічиганський університет, де його батько Карл Вернон Веллер був професором у відділенні патології. В штаті Мічиган, він навчався медичної зоології та отримав ступінь бакалавра. У 1936 році Веллер вступив до Гарвардської медичної школи, а в 1939 році почав працювати з Джоном Франкліном Ендерсом, з яким він пізніше та разом з Фредеріком Чапменом Роббінсом отримав Нобелівську премію. Ендерс та Веллер, що брали участь в дослідженні вірусів в тканині задля визначення причини інфекційної хвороби. В 1940 році влаштувався на роботу в дитячу лікарню в Бостоні. У 1942 році, в середині другої світової війни, він вступив у медичний корпус армії і перебував у медичній лабораторії на Антильських островах в Пуерто-Ріко. Отримавши звання майора він очолює департамент з об'єктів бактеріології, вірусології та паразитології. Після війни він повернувся до дитячої лікарні в Бостоні, і саме там в 1947 році, він почав роботу з Ендерсом у нещодавно створеному відділі з дослідження інфекційних захворювань. Він був призначений на декілька керівних посад, у 1954 р. У липні 1954 року він був призначений завідувачем відділу Гарвардської школи суспільної охорони здоров'я. Веллер також служив у 1953—1959 директором комісії з паразитарних хвороб епідеміологічної ради Американських Збройних сил.

На додаток до його дослідження з поліомієліту, за яку він отримав Нобелівську премію, Веллер також зробив внесок у лікування шистосомозу і вірусів Коксакі. Він вперше ізолював віруси, що викликають герпес і вітряну віспу.

У 1945 році Веллер одружився з Кетлін Фейгі. У них було двоє синів і дві доньки.

Дослідження

Основним об'єктами наукових досліджень Веллера були гельмінтні паразити людини і вірусологія. Наукові праці присвячені нематоді Trichirella spiralis та церкарії трематод, що викликають шистосомоз людини. Також зробив внесок у методи культивування шистосоми In vitro і змінив методи відновлення і підрахунку яєць цих паразитів.

У своїх дослідженнях вірусології вітряної віспи та оперізувального герпесу вперше довів, що ці захворювання викликають віруси, також розробив діагностичні тести обох цих захворювань. У 1955 році він також виділив вірус який викликає цитомегалію у новонароджених і, вивчаючи протягом п'яти років цю хворобу, він зміг показати, що людський плід, коли він знаходиться в матці, особливо чутливий до цих вірусів і що, якщо плід виживає після нападу на нього, дитина часто народжується з серйозним ушкодженням мозку, яке спричиняє розумову відсталість та церебральний параліч. Подальша робота Веллера включала вивчення вірусів Коксакі, як причини епідемії плевродинії і поведінку Toxoplasma gondii в культурі тканин. Він вивчав також питання поширення вірусів вітряної віспи.

Посилання

• Нобелівська біографія