Перегляд вихідного коду сторінки Термінологія

{{Мовознавство}}
'''Терміноло́гія''' — це:

# Сукупність [[термін]]ів, тобто слів або словосполучень, що висловлюють специфічні [[поняття]] з певної галузі науки, техніки чи мистецтва, а також сукупність усіх термінів, наявних у тій чи іншій мові. Від звичайних слів терміни відрізняються [[точність|точністю]] семантичних меж.
# Розділ [[лексикологія|лексикології]], який вивчає терміни різних галузей знань.<ref>{{Q|Q1725664}}</ref>

Галузеві термінології (тобто сукупності термінів конкретних галузей) називають '''[[терміносистема]]ми''', або '''термінологічними системами'''. Системність термінології зумовлена двома типами зв'язків, які надають множинам термінів системного характеру:
# Логічними зв'язками (якщо між поняттями певної науки існують системні логічні зв'язки - а вони є в кожній науці, - то терміни, які називають ці поняття, мають теж бути системно пов'язаними);
# Мовними зв'язками (хоча терміни позначають наукові поняття, вони залишаються одиницями природної людської мови, а, відповідно, їм властиві всі ті зв'язки, які характерні для загальновживаних слів - синонімічні, антонімічні, словотвірні, граматичні тощо)

Основні способи творення термінів: 

* зміна значення слова звичайної мови; 
* творення [[неологізм]]ів шляхом словотвору з коренів та інших морфологічних елементів звичайної мови, що часто набирає форми кальок з іноземних мов; 
* запозичення з іноземних мов (етранжизми). 
Переважання перших двох способів пов'язане з тенденцією до [[пуризм]]у. Для практичних цілей термінологія укладається в галузевих термінологічних [[словник]]ах.

== Перший текст пов'язаний з термінологією ==
До середини [[19 століття|19 ст.]] першим у Київській Русі текстом, пов'язаним з термінологією, був перекладений у Болгарії «[[Ізборник Святослава]]» ([[1073]]р.), де є пояснення незрозумілих слів Святого Письма і статей Георгія Херобоска «О образ<SMALL>Ђ</SMALL>х», що докладно тлумачить церковно-слов'янські назви, головним чином кальки з грецької, 27 літературних фігур і тропів («инословие», «пр<SMALL>Ђ</SMALL>вод», «поругание», тобто алегорія, [[метафора]], [[іронія]] тощо).

== Термінологія в Україні ==
Пізніше [[Величковський Іван|Іван Величковський]] у збірнику «Млеко» ([[1691]]р.) подав пояснення термінів фігурного [[вірш]]ування («ехо», «[[Паліндром|рак літеральний]]», «вірш жартовний» та ін.) з прикладами. «Руська Правда» і грамоти відбивають своєрідну і високорозвинену юридичну, а літописи також військову термінологію. З кінця [[16 століття|16 ст.]] зберігся уривок фармакотерапевтичного трактату з відповідною термінологією, а з 1636 року дійшов «Люцідарій» з природничою термінологією, «Адельфотес» (1591р.) систематично подає в тексті грецьку граматичну та літературно-стилістичну термінологію з церковно-слов'янськими (в українській редакції) відповідниками-кальками з грецької мови. Ця церковно-слов'янська термінологія стала взірцем для термінології, якої вживали у своїх граматиках [[Зизаній Лаврентій|Лаврентій Зизаній]] Тустановський (1596р.) та Мелетій Смотрицький (1619р.); його термінологія ближча до церковно-слов'янської, тоді як термінологія його попередників має більше українських елементів.
=== 1850 — 1914 роки ===
Українське національне відродження та розвиток науки і техніки в 19 — [[20 століття|20 ст.]] викликали потребу створення української термінолігії, брак якої (або опрацювання якої) був спричинений колоніальним становищем України, рядом заборон українського слова і зокрема тим, що інженерно-технічні навчальні заклади були російсько-, польсько- або німецько-мовними. Спроби поставити ширше проблему української термінології почалися з середини [[19 століття|19 ст.]] М. Левченко писав в «Основі» (VII, 1861р.), що наукові терміни треба укладати в дусі народної мови, і подав словничок своїх перекладів кількох десятків інтернаціональних термінів. У відгуку на статтю М. Левченка П. Єфименко додав ще низку термінів (там само, VIII, 1862р.). 

В Австро-Угорщині, де обмежень було менше, українська секція урядової комісії для укладання слов'янської юридичної термінології (Я. Головацький, М. Шашкевич, Ю. Вислобоцький) видала «Juridisch-politische Т. für die slav: Sprachen Österreichs ... Deutsch-ruthenische Separatausgabe» (1851р.); новішу термінологію цієї області подав Кость Левицький у «Німецько-руському словарі висловів правничих і адміністраційних» ([[НТШ]], 1893р.; друге видання 1920р.), де німецьку термінологію перекладено то чисто народними словами, то укладеними автором, то запозиченими ним з інших слов'янських мов. 

Видатне місце в природничій термінології мають «Початки до уложення номенклатури і термінології природописної, народної» [[Верхратський Іван Григорович|Івана Верхратського]] (6 випусків, 1864 — 79рр.) і його пізніші розвідки з термінології (до 1909р.). У 1894р. надруковано в «Зорі» (ч. 2) заклик [[НТШ]] збирати термінологію, вживану «в реміслах, домашнім промислі, господарці, торгівлі, народній медицині», бо «вчені... густо-часто суть приневолені позичати (терміни) з інших слов'янських язиків або творити їх не раз ... дуже невдало і проти духа нашої мови». У 1890-х pp. і пізніше у низці випусків Збірника Математично-Природописно-Лікарської Секції друковано матеріали до української термінології та номенклятури з математики, фізики й хімії В. Левицького, з географії С. Рибницького, з ботаніки [[Мельник Микола Ілліч|Миколи Мельника]]. На Східній і Центральній Україні вийшов «Опыт толкового словаря народной технической терминологии по Полтавской губернии» Віктора Василенка (1902р.), а після 1905р. у кожному томі УНТК подавано показники термінології до друкованих там розвідок. Багато працювали над виписуванням літератури та збиранням народних матеріалів термінологічні гуртки-комісії українських студентських організацій при Київському Політехнічному Інституті і Московському Інституті та Товариства ім. Квітки-Основ'яненка в Харкові. 
У 1913р. в Києві відбулася нелеґальна нарада представників гуртків, і Українське Наукове Товариство в Києві стало організаційним осередком: всі матеріали — кілька тисяч карток з записами сільсько-господарскої, природничої, технічної термінології — гуртки передали УНТК.

=== 1917 — 1932 роки ===
Війна 1914р. перервала цю роботу, але вже в ч. від [[7 січня]] [[1917]]р. московського «Променя» [[Яната Олександр Алоїзович|Олександр Яната]] передбачав недалеке виникнення рідної школи і вказував на потребу вибирати термінологію «з гущі народної мови», далі — зібрати літературні матеріали, а тоді науковець зможе доповнювати цю народну наукову мову «власними штучними термінами». [[Грушевський Михайло Сергійович|М. Грушевський]] виступив у березні 1917р. проти крайнього [[етнографізм]]у й закликав до використання вже приготованого в роботі над шкільною і популярною літературою. За це й узялося київське Товариство шкільної освіти у згоді з УНТК, що мало матеріали з галицьких підручників, і ще в 1917р. вийшли брошурки-проекти термінології з географії, граматики, аритметики, геометрії та алгебри, тоді як різні установи та товариства в кількох інших мовах видали не менше 12 словників термінів. Найголовніші з них: І. Л. Жигадло, «Короткий московсько-український словник судівництва та діловодства» (1917р.; вид. 2 доповнене 1918р.; вид. З — 1919р.), [[Падалка Лев Васильович|Л. Падалка]], «Російсько-український діловодний словник» (1917р.; вид. 2 — 1918р.), В. Леонтович, О. Єфимов, «Московсько-український правничий словничок» (1917р., вид. 2 — 1919р.); інші словнички подавали термінологію з математики, фізики, хімії, медицини, природознавства, зоології, географії, метеорології, але більшість з них були невдалими аматорськими спробами.

Восени 1917р. Генеральний Секретаріат освіти доручив [[Олена Курило|Олені Курило]], що тоді працювала в Термінологічній Комісії УНТК, впорядкувати матеріали до шкільної термінології; вона почала з фізичної і медичної термінології, що вийшла у 1918р. як «Словник української фізичної термінології» (у співавторстві з Г. Холодним) та накладом «Українських Медичних Вістей» — «Російсько-український словничок медичної термінології». Тоді ж таки підготовану нею правничу термінологію використано щойно у 1926р. для великого «Російсько-українського словника правничої мови» (ред. А. Кримський). У 1918 — 19рр. виходили ще інші словники різної якості, разом не менше 20.

11 серпня 1918р. при Природничій Секції УНТК оформлено Термінологічну Комісію, а в 1919р. при Історично-Філологічному Відділі УАН організовано Правописно-Термінологічну Комісію. У кінці 1920р. комісія при УНТК зібрала понад 200 000 карток матеріалів з друкованих джерел, але за перші 3 роки після повного встановлення радянської влади (1920–1922рр.) вийшло лише 3 словники термінів, найголовніший з них — [[Галин Мартирій Андрійович|М. Галин]] «Російсько-український медичний словник» (Київський губернський відділ охорони народного здоров'я, 1920р.); його «Медичний латинсько-український словник» з'явився 1926р. вже у Празі (2 вид. 1969р. у Детройті). УНТК і УАН об'єдналися 30 травня 1921р., і їхні термінологічні установи злилися в [[ІУНМ|Інститут Української Наукової Мови]], головою якого був А. Кримський, пізніше — Г. Холодний. Інститут розгорнув "енергійну працю, видавши за 1923 — 30 pp. 20 томів словників у серії «Матеріали», багато з них у співпраці з НТШ, а загальна кількість термінологічних словників разом з тими, що вийшли в інших видавництвах, досягла за цей період близько 60. Найголовнішими з них були словники: хімічної термінології Олени Курило (1923р.) і ботанічної номенклятури О. Янати і Н. Осадци (1928р.); геологічної термінології (1923р.) П. Тутковського; математичної термінології (1925-1926рр.) Ф. Калиновича; «Німецько-російсько-український словник термінів з обсягу механіки» за редакцією [[Секунда Тадей|Тадея Секунди]] (1925р.); «Фразеологія ділової мови» (1926р.; вид. 2, виправлене, 1927р.) В. Підмогильного і Є. Плужника; техн. Т. (1927) М. і Л. Дарморосів; техн. Т. — комунальне господарство (1927) К. Туркала і В. Фаворського; природничої термінології X. Полонського (1928р.); зоологічної номенклятури (3 частини, 1927 — 28рр.) М. Шарлеманя й ін.; військової термінології (1928р.) С. та О. Якубських; загальнотехнічної термінології (1928р.) І. Шелудька та [[Садовський Тодось|Т. Садовського]]; технічної термінології — електротехніка (1928р.) І. Шелудька; ділової мови (1930р.) М. Дорошенка й ін.; будівничої термінології (1930р.) С. Булди. Головною настановою цих словників була розбудова національної української термінології через термінологізацію народної лексики і творення [[неологізм]]ів на її основі. Цю настанову здійснювано з різним ступенем послідовності, залежно від упорядника того чи іншого словника. Спорадично термінологічні словники виходили на Західній Україні (анатомічний Є. Лукасевича 1926р., музичний З. Лиська 1933р. та ін.).

На [[Процес Спілки визволення України|Процесі Спілки Визволення України]] «викрито» в [[ІУНМ|Інституті Української Наукової Мови]] «організований» наприкінці 1926р. активний осередок [[Спілка визволення України|СВУ]] — «[[ІНАРАК]]» (очевидно, фіктивний) «на чолі з директором Інституту Г. Холодним». Холодний і ще 7 працівників Інституту стали жертвами процесу. Інститут ліквідовано «за контрреволюційну діяльність», однак, частина складу Інституту перейшла до новоорганізованого в кінці 1930р. Науково-Дослідного Інституту Мовознавства УАН з відділом (потім сектором) термінології та номенклатури, якому в 1931-33рр. вдалося видати ще 7 томів словників у серії «Матеріали» і 4 «практичні словники», а всього словників з термінології вийшло тоді близько 14. Найважливіші: математичної термінології (частина 3, 1931р.) Ф. Калиновича і Г. Холодного; гірничої термінології (1931р.) П. Василенка та І. Шелудька; антропогеографічної термінології (1931р.) А. Носова; ботанічної термінології (1932р.) В. Вовчанецького та Я. Лепченка; транспортової термінології (1932р.), фізичної термінології (1932р.) В. Фаворського; сільськогосподарської термінології (1933р.) П. Сабалдиря.

=== З 1933 року ===
З приходом П. Постишева в Україну на весні 1933 р. відбувся погром також і в Інституті Мовознавства, серед головних жертв якого були О. Курило, М. Трохименко, М. Драй-Хмара. Окремий сектор термінології та номенклатури ліквідовано. Щоб звільнити вже видані словники від пуристичних тенденцій та запровадити «спільні для обох (української і російської) мов слова», «очищений» вже Інститут Мовознавства мав видавати до них додатки, так звані «термінологічні бюлетені», з тими тільки гаслами, що підлягали виправленню. Крім того, Інститутові доручено переглянути 21 словник, що були в процесі готування або друку ще перед погромом. Однак, за 1934 — 35рр. Інститут Мовознавства видав тільки 5 кореґувальних «бюлетенів»; ще два (біологічний і загальнотехнічний) були вже на початку 1934 р. в друку, але не вийшли; після перегляду з усіх 21 готових російсько-українських словників вийшов тільки «Словник медичної термінології» І. Кириченка (1936 р.), доля інших невідома. Поза Інститутом Мовознавства вийшло за 1934 — 35 рр. у видавництві «Радянська Школа» для початкової і середньої школи 9 словничків, складених «відповідно до тексту підручників». Катастрофа 1936 — 37 рр. перервала всю діяльність Інституту Мовознавства в галузі термінології на цілих два десятиліття, а в інших видавництвах вийшов лише «Словник медичної термінології латинсько-українсько-російський» (Держмедвидав 1948 р.) М. Книповича.

Термінологічна праця відновилася, коли у квітні 1957р. Президія АН УРСР створила Комісію для складання термінологічних словників. Було заплановано на першу чергу 18 російсько-українських словників, з яких 16 видано у 1959 — 66рр. і у 1970р. (ботанічний, геологічний, хімічний, фізичний, гірничий та інші). Також вийшли три, очевидно, «з другої черги», серед них великий «Російсько-український технічний словник» М. Матійка й ін. (1961р.); кілька вийшло поза АН УРСР. Словники цього періоду складалися «з критичним використанням» термінологічних словників 1920 — 30-х pp., український пуризм у термінології засуджувався не менше, ніж у 1933р., а кількість пропонованих запозичень з російської мови зростала; наприклад, технічний словник (1961р.) уже не знає «відсоток», «прямовисний», а лише «процент», «вертикальний» і так далі. Як правило усі ці словники будовані на російській мові, а добір українських відповідників суворо обмежений. Тільки винятково подаються всі наявні терміни, а селекція виявляється в рекомендації одного з них («Мінералогічний словник» Є. Лазаренка і О. Вина, 1975р.); другою інновацією зрідка є включення, поряд російських, англійських термінів.

Від кінця 1960-х pp. праця над термінологічними словниками загальмована і вони з'являються тільки вряди-годи («Словник соціально-економічний» С. Воробйової й Термінологія Молоді д, 1976р. — дещо поширене вид. словника 1966р.). 

Критичний стан термінологічної справи в УРСР спричинив спроби опрацювання термінології в еміграції. Початки цієї праці виводяться від спроб студентських громад по першій світовій війні в Празі, Берліні й Данціґу. Більшого розміру праці були здійснені в Української Господарській Академії в Подєбрадах у Чехо-Словаччині, де утворено Науково-термінологічну комісію при сільськогосподарському інженерному відділі («Німецько-український лісотехнічний словник», 1928р.; «Російсько-український сільськогосподарський словник», 1927р. та інші), і пізніше в Словниковому відділі Українського Наукового Інституту в Берліні («Німецько-український технічний словник» І. Жуковського — 3. Кузелі 1943р., німецько-український медичний П. Оестерле — Р. Смика 1944р.).

По [[друга світова війна|другій світовій війні]] термінологічні праці реалізовано у [[США]]. НТШ видало 2 випуски «Бюлетеню Термінологічної Комісії» (1958 — 1962рр.; автор А. Вовк). Осередками термінологічних зацікавлень стали українські професійні товариства, зокрема [[ветеринар]]ів, [[лікар]]ів та [[інженер]]ів. Їх конференція утворила Український термінологічний центр (1965р., [[Нью-Йорк]]), що зібрав чималі матеріали, видав кілька коротких словничків як матеріал до дискусії (англо-український: летунський [[Пежанський Михайло|Михайла Пежанського]], медичний [[Данилюк Михайло|Михайла Данилюка]] та інші) і підготував до видань кілька більших словників (вибраних термінів і назв [[Вовк Анатолій Іванович|Анатолія Вовка]]). [[Українська Вільна Академія Наук]] у США видала працю [[Осадча-Яната Наталія|Наталі Осадчої-Янати]] «Українські народні назви рослин» (Нью-Йорк 1973р.).

== Термінознавство як наука ==
{{головна|Термінознавство}}

Вивченням термінів та терміносистем займається наука [[термінознавство]]. 
Отже, термінознавство - це [[наука]], що вивчає спеціальну лексику з точки зору її типології, походження, форми, значення і функціонування, а також використання, упорядкування і творення.

Початок термінознавства пов'язаний з іменами австрійського вченого Ойгена Вюстера Нубасова і російського термінознавця Д. С. Лотте, які опублікували свої перші роботи в 1930р. У наш час{{коли}} роботою з теоретичними проблемами термінознавства займається ряд національних шкіл – австрійсько-німецька, франко-канадська, російська, чеська.
У термінознавстві виділяється ряд незалежних напрямків дослідження. У першу чергу можна назвати теоретичне термінознавство, яке вивчає закономірності розвитку і вживання спеціальної лексики. В свою чергу прикладне термінознавство займається встановленням практичних принципів та рекомендацій з метою усунення нестачі термінів; їх оцінкою, описом, редагуванням, упорядкуванням, створенням, перекладом і використанням.

Загальне термінознавство вивчає найзагальніші якості, проблеми і процеси, що стосуються спеціальної лексики, а галузеве термінознавство займається вивченням спеціальної лексики і понять, які належать до окремих областей знань конкретних мов. Типологічне термінознавство займається порівняльним дослідженням особливостей окремих термінологій з метою визначення спільних рис та відмінностей окремих терміносистем, а порівняльне термінознавство, в свою чергу, займається порівняльним вивченням спільних та відмінних рис лексики різних мов, наприклад, української та англійської.
Семасіологічне термінознавство займається вивченням проблем, що пов’язані із значенням ([[Семантика|семантикою]]) спеціальних [[лексема|лексем]], зміною значень і різноманітними семантичними явищами – [[полісемія|полісемією]], [[омонімія|омонімією]], [[синонімія|синонімією]], [[антонімія|антонімією]] і т. д. Ономасіологічне термінознавство вивчає структурні форми спеціальних лексем, займається процесом найменування спеціальних понять і вибором оптимальних форм найменування.

Історичне термінознавство вивчає історію термінів та терміносистем для того, щоб виявити тенденції їх утворення та розвитку, що в свою чергу дозволяє дати вірні рекомендації стосовно їх упорядкування. У наш час{{коли}} на основі цих досліджень виникає нова самостійна лінгвістична дисципліна – антрополінгвістика.

Функціональне термінознавство пов’язане з вивченням сучасних функцій терміну в різних текстах та ситуаціях професійного спілкування і підготовки спеціалістів, а також досліджує особливості використання термінів у мові і комп’ютерних системах.

На сучасному етапі формується ряд нових напрямків, серед яких слід зазначити когнітивне або гносеологічне термінознавство, що займається дослідженням ролі термінів в науковому мисленні та знаннях. Як самостійні розділи термінознавства можна розглядати також термінознавчу теорію тексту; ця теорія займає позицію між термінознавством і власне теорією тексту і займається питаннями типології текстів (де наявні терміни), термінологічним аналізом тексту і текстовим аналізом терміну.

Термінознавство тісно пов’язане з термінографією. [[Термінографія]] – це наука, що займається складанням словників спеціальної лексики. Ряд вчених навіть розглядає термінографію як розділ термінознавства.

==Технічна термінологія==
{{головна|Технічна термінологія}}

== Див. також ==
* [[Список словників української мови]]
* [[Термінознавство]]
* [[Терміносистема]]
* [[Маркетингова термінологія]]
* {{нп|Медична термінологія||en|Medical terminology}}
* [[Біологічна термінологія]]

== Примітки ==
{{reflist}}

== Література ==
* {{ЕУ}}
* Вісник Інституту Укр. Наук. Мови. 1, 2. К. 1928 — 30 (зокрема іст. та оглядові ст. Холодного Г.. Калиновича Ф.); [http://movahistory.org.ua/wiki/Вісник_Інституту_Української_Наукової_Мови Djvu файли з текстовим шаром та навігацією]
* Трохименко М. Доповідь в ж. На мовознавчому фронті. 1. К. 1931; 
* Мовознавство, чч. 1 — 1, 9. К. 1934 — 36; т. 4 — 5. К. 1947; 
* Вісник AH УРСР, ч. 4. К. 1957; ч. 7, 1959; 
* Лексикографічний бюлетень, чч. 1 — 9. К. 1951 — 62; 
* Григорович О. Список словників Укр. АН у Києві 1918 — 33. Торонто 1957; 
* Lewanski R. C. A Bibliography o£ Slavic Dictionaries. Т. 2, 4. Болонья 1972 — 73; 
* Дослідження з лексикології та лексикографії, АН УРСР. К. 1965; 
* Гольденберг Л. і Королевич Н. Укр. мова. Бібліографічний покажчик (1918–1961). К. 1963 (розділ Термінологічні словники і ін.); 
* Пежанський М. Список термінологічних словників та споріднених видань, опублікованих в УССР в 1950 — 60-х pp.; 
* [[Пежанський Михайло|Пежанський М.]] Вклад інженерів Зах. України в укр. термінологію та огляд сучасного її стану (обидва в зб. Укр. Інженер. Нью-Йорк 1969).
{{commons|File:Вакуленко М.О. Українська термінологія- комплексний лінгвістичний аналіз.pdf|Вакуленко М.О. Українська термінологія- комплексний лінгвістичний аналіз.pdf}}

== Посилання ==
* {{ЛЗЕ2|частина =Термінологія|сторінки =479}}
*{{ЛЗПЛ2001|частина = Термінологія|сторінки =561}}
* [http://tc.terminology.lp.edu.ua/ Технічний комітет стандартизації науково-технічної термінології (ТК СНТТ)]
* [http://tc.terminology.lp.edu.ua/TK_concept.htm ТК СНТТ. Засади унормування української фахової термінології. Стандартування термінології ]
* [http://www1.nas.gov.ua/institutes/ium/Structure/Departments/Departments7/Pages/default.aspx Відділ наукової термінології (Інститут української мови НАН України)]


{{Ling-stub}}
{{Термінологія}}
{{ac}}
{{ВП-портали|Мовознавство|Українська мова|Наука}}

[[Категорія:Термінологія| ]]
[[Категорія:Мова]]
[[Категорія:Прикладна лінгвістика]]
[[Категорія:Лексикологія]]
[[Категорія:Надпопулярні статті]]