Танто
Танто (яп. 短刀 "короткий меч") - японський короткий меч або ніж з одностороньою заточкою і довжиною леза від 15 до 30 см. Використовувався здебільше як колюча зброя.
Історія
Перші танто з'явилися в період Хей'ан як утилітарна зброя. На початку періоду Камакура виготовленню і художнбому оформленню танто почали приділяти значну увага. В цей час працював один з найбільш відомих майстрів-зброярів — Йосіміцу.
У період Муроматі, добу постійних міжусобиць, попит на танто зріс, але у період Едо, у зв'язку з припиненням внутрішніх воєн і вилученням зброї у цивільного начелення, значно згас.
У 19 столітті популярність цих мечів знов зросла.
Різновиди
Танто виковуються в стилі хіра-зукурі (майже пласкими, без ребра жорсткості), на противагу стилю сіногі-зукурі, що зазвичай притаманний виготовленню катани. Є різновид танто, що має товсті перекресні секції для покращення пробивання обладунків. Такі ножі мають назву йороідосі.
Існував також різновид маленького танто, що звався каікен і використовувався жінками для самозахисту. Зазвичай його ховали в поясі кімоно - обі.
Танто також носили як другий меч (сьото) в парі мечей (даісьо). До початку 16-го століття самураї зазвичай використовували пару танто і таті, а не пару вакідзасі і катана.
Такі ножі з погляду на їх легкість і функціональність часто використовували ніндзя та якудза.
Існують різновиди, що виготовляються з дерева, або пластмасси і застосовуються для тренувань у японських бойових мистецтвах (айкідо, дзюдзюцу та інших). Майстри единоборств вищого рівня використовують при тренуваннях, та для демонстрацій металеві варіанти з затупленим лезом.
Джерела та література
http://www.geocities.com/alchemyst/tanto.htm (англ.)