Відкрити головне меню

Таде́уш Мазове́цький (пол. Tadeusz Mazowiecki; * 18 квітня 1927, Плоцьк - 28 жовтня 2013, Варшава) — польський публіцист, громадський діяч і політик, один із лідерів руху «Солідарність» та перший посткомуністичний прем'єр-міністр Польщі (1989–1991) й у всій Центрально-Східній Європі. Близький друг Івана Павла II.

Тадеуш Мазовецький
Tadeusz Mazowiecki
пол. Tadeusz Mazowiecki
Тадеуш Мазовецький Tadeusz Mazowiecki

Час на посаді:
24 серпня 1989 року — 4 січня 1991 року
ПопередникЧеслав Кіщак
НаступникЯн Кшиштоф Білецький

Народився18 квітня 1927
Flag of Poland.svg Плоцьк
Помер28 жовтня 2013
Варшава
Політична партія"Солідарність", Демократичний союз (з 1990), Унія Свободи (з 1994)
Професіяюрист
Релігіякатолицизм

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Зміст

Біографія

Народився у сім'ї лікаря. Закінчив юридичний факультет Варшавського університету, але юристом не працював, а зайнявся публіцистикою.

У 1950 у почав працювати в католицькому тижневику у Вроцлав і, займався питаннями молоді. Через деякий час зайняв пост головного редактора вроцлавського католицького тижневика. У 1952 році вступив у вроцлавську організацію Товариства світських католиків (ПАКС). В 1954 у активно включився в політичну діяльність. У 1955 у був виключений з ПАКС за критику його керівника Болеслава П'ясецького.

1956 — став одним із засновників Клубу католицької інтелігенції в Варшаві.

1958 — заснував місячнк Węza, орган Клубу католицької інтелігенції, і став його головним редактором. Депутат польського Сейму від опозиційної католицької організації Знак (Znak; 19611972.

1968 — організація «Знак» стала відома як організатор студентських демонстрацій.

У 1970-х роках підтримував контакти з нелегальним Комітетом захисту робітників.

1980 — став співробітником керівника незалежного профспілкового об'єднання «Солідарність» Леха Валенси. У серпні того ж року став ініціатором листа групи інтелектуалів та підтримку страйкуючих робітників Берегу. Був організатором і головою комісії експертів при міжзаводський страйковому комітеті на Гданської судноверфі. Був радником профспілки «Солідарність», а в 1981 рік у зайняв пост головного редактора тижневика Tygodnik Solidarność.

13 грудня 1981 — у ніч введення в Польщі воєнного стану був інтернований.

Звільнений 23 грудня 1982. Був радником Леха Валенси, а з 1987 — радником Всепольської виконавчої комісії профспілки «Солідарність». З 1988 — заступник голови ККІ, голова комісії з проблем профспілкового плюралізму Громадянського комітету Солідарність. У лютому—квітні 1989 — співголова робочої групи з проблем профспілкового плюралізму, член комісії з політичних реформ і підкомісії з засобів масової інформації. Також координатор робочих груп опозиції на переговорах « круглого столу» між опозицією і Польською об'єднаною робочою партією (ПОРП). З квітня 1989 рік — член Погоджувальної комісії від профспілки «Солідарність». Знову став головним редактором тижневика Tygodnik Solidarność.

У червні 1989 рік у був знову обраний до Сейму. В серпні того ж року був висунутий як одного з кандидатів на пост очільника польського уряду.

На чолі уряду

 
Тадеуш Мазовецький

18 серпня 1989 президент Польщі генерал Войцех Ярузельський прийняв Тадеуша Мазовецького в супроводі кардинала Юзефа Глемпа і лідера ПОРП Мечислава Раковського. Наступного дня, 19 серпня, Ярузельський прийняв відставку генерала Чеслава Кіщак, який не отримав підтримки Сейму, і призначив головою Ради Міністрів ПНР Тадеуша Мазовецького. 24 серпня Сейм голосами прихильників « Солідарності» і депутатів від Об'єднаної селянської партії та Демократичної партії Польщі схвалив кандидатуру Мазовецького, який розпочав формування уряду.

7 вересня Тадеуш Мазовецький оголосив склад першого некомуністичного уряду Польщі. В ньому 11 постів зайняли представники «Солідарності», 4 пости — ПОРП, 4 — Об'єднана селянська партія, 3 — Демократична партія, і 1 - "Солідарність селян-одноосібників". Ключові пости силових міністрів зберегли представники ПОРП: міністр національної оборони Флоріан Сівіцький і міністр внутрішніх справ Чеслав Кіщак. Пост міністра закордонних справ зайняв представник «Солідарності» Кшиштоф Скубішевскій, пост міністра праці та соціального забезпечення — Яцек Куронь, пост міністра культури та мистецтв Ізабелла Цивільська. Міністром фінансів став Лешек Бальцерович. 12 вересня Сейм затвердив кабінет Мазовецького. У своїй першій промові перед Сеймом він заявив, що довготерміновою стратегічною метою кабінету стане «повернення до ринкової економіки і зміна ролі держави в господарській царині».

Іншим основним завданням, яке посталао перед урядом був демонтаж в Польщі комуністичної системи. У листопаді Сейм прийняв закон про ліквідацію добровільних загонів цивільної міліції і скасував політоргани в армії. 30 грудня 1989 рік у Конституція була змінена і Польська Народна Республіка отримала назву Республіка Польща.

Економічна реформа, автором якої був Лешек Бальцерович, отримала назву « шокової терапії», проводилась за участю експертів США і Міжнародного валютного фонду. Вона включала в себе радикальне обмеження інфляції, досягнення протягом року рівноваги кошторису країни, товарного та грошового ринків і впровадження ринкових механізмів у всі сфери економіки.

Першою зарубіжною поїздкою Тадеуша Мазовецького став не традиційний візит до Москви, а поїздка в Італію, де 20 жовтня 1989 він відвідав Ватикан і був прийнятий Папою Римським Іваном-Павлом II. Щойно 23 листопада Мазовецький вирушив у свій перший (4-денний) візит в СРСР. Він провів переговори з головою Ради Міністрів СРСР Миколою Рижковим, відвідав Ленінград і Смоленськ. Мазовецький і Рижков підтвердили відносини, засновані на Договорі про дружбу, співпрацю і взаємну допомогу 1945 у і зацікавленість у розвитку економічних зв'язків. Було вирішено змінити торговельні відносини та взаєморозрахунки країн, відмовившись від практики Ради економічної взаємодопомоги і перейшовши до світової практики.

1990 — Тадеуш Мазовецький зі своїми прихильниками відійшов від «Солідарності» і заснував партію "Демократичний союз".

22 вересня 1990 Сейм прийняв рішення провести до кінця року президентські вибори, а на початку 1991 року саморозпуститися і провести вільні парламентські вибори. 4 жовтня ввечері Мазовецький виступив по національному телебаченню і оголосив про висунення своєї кандидатури на пост президента Польщі. Але на виборах 22 листопада 1990 він зайняв 3--є місце, отримавши 18,8% голосів. 27 листопада 1990 подав у відставку з поста чільника уряду та залишився керувати країною до сформування нового кабінету.

4 січня 1991 — Тадеуш Мазовецький залишив пост прем'єр-міністра Республіки Польща.

Кар'єра після 1991 року

 
Тадеуш Мазовецький з колишнім міністром закордонних справ Броніславом Геремеком. 2004

На виборах 27 жовтня 1991 "Демократичний союз" Мазовецького вийшов на перше місце, отримавши 13,3% голосів і 75 місць в Сеймі. Мазовецький заявив, що готовий знову сформувати уряд. Але його партія не мала парламентської більшості, до того ж проти Мазовецького виступили і Партія демократичної лівиці, і "Угода центру", і колишній союзник — президент Валенса. Новий уряд Польщі очолив Ян Ольшевський, а партія Мазовецького не увійшла в п'ятипартійну правлячу коаліцію.

1992 — призначений спеціальним представником Комісії ООН з прав людини в колишній Югославії.

У квітні 1994 разом із Лешеком Бальцеровичем, Броніславом Геремеком, Ганною Сухоцькою та Яном Білецьким заснував партію Союз свободи (Унія Свободи). Основу нової партії склав "Демократичний союз" Мазовецького.

1995 — незабаром після масових вбивств в Сребрениці пішов у відставку з поста спеціального представника Комісії ООН з прав людини в колишній Югославії на знак протесту проти політики країн ЄС і США на Балканах, бо ті не змогли запобігти масовим убивствам [1].

1997 — написав преамбулу до нової Конституції Польщі.

2001 — склав повноваження депутата сейму.

Нагороди

1998 — нагороджений найвищою відзнакою Франціїорденом Почесного легіону.


Приватне життя

Тадеуш Мазовецький був одружений, мав трьох синів і кілька онуків. Він овдовів ще до того, як очолив уряд Польщі.

Публіцистика

  • Rozdroża i wartości ("Роздоріжжя і цінності"; Biblioteka «Więzi», Tom 26, Społeczny Instytut Wydawniczy Znak 1970)
  • Antysemityzm ("Антисемітизм"; спільно з Єжи Туровичем i Тадеушем Жихєвичем; самвидав; Niezależna Oficyna Wydawnicza 1981)
  • Internowanie ("Інтернування"), Aneks, London 1983, ISBN 0-906601-05-3; самвидав: Krąg 1982; Krakowskie Towarzystwo Wydawnicze 1984; Biblioteka «Wolnego Głosu Ursusa» 1989; Rzymskokatolickie Wydawnictwo im. Ignacego Loyoli 1989)
  • Powrót do najprostszych pytań ("Повернення до найпростіших питань"; самвидав: Oficyna Literacka 1986)
  • Druga twarz Europy ("Друге обличчя Європи"), Biblioteka «Więzi» 1990, ISBN 83-85124-00-4 [2 wydania]; французьке видання: Un autre visage de l'Europe; переклад Еріка Морен-Аґіляра; передмова - Жан-Марі Доменаш; Les Éditions Noir sur Blanc 1989, ISBN 2-88250-009-2)
  • Partei nehmen für die Hoffnung: über Moral in der Politik (переклад Анджеліки Вебер i Ґеорґа Ціґлера; передмова Манфреда Зайдлера), Herder, Freiburg 1990, ISBN 3-451-21825-9
  • Raporty Tadeusza Mazowieckiego z byłej Jugosławii ("Рапорти Тадеуша Мазовецького з колишньої Югославії"; ред. Рената Гліва i Роман Вєрушевський; переклад з англійської - Адам Шосткєвич, Аґнєшка Пахольська, Цецилія Ґорзонь, переклад з французької Рената Гліва; Poznańskie Centrum Praw Człowieka Instytutu Nauk Prawnych Polskiej Akademii Nauk — Fundacja «Promocja Praw Człowieka — Badania i Nauczanie» Agencja «Scholar» 1993, ISBN 83-85838-06-6)
  • Kredowe koła i dwa inne eseje ("Крейдяні кола і два інші есеї"), Biblioteka «Więzi» 1997
  • Politik und Moral im neuen Europa ("Політика і мораль у новій Європі"; містить також текст Яна Паточки), Passagen Verlag, Wiedeń 1999, ISBN 3-85165-308-4)

Примітки

Посилання